Бюлетень№3 (489) 2018 рік

Новини одним рядком:

11 січня – творчий вечір письменниці Марії Людкевич, де співав бард Олесь Дяк, Львівський музей історії релігії

13 січня – Новорічний концерт-привітання за участі барда Олега Драчука у Ніжинському Будинку культури

14 січня – у Черкасах нагородили Олексу Бика літературною премією ім.. В.Симоненка за книгу “Вірші на руці”

15 січня – через переохолодження у міському парку помер тернопільський бард Валерій Сеньків

17 січня – день народження бандуриста Григорія Китастого (роки життя: 1907-1984)

20 січня – захід «Володимир Висоцький – людина, поет, актор», Київ, вул. М. Грушевського, 1, бібліотека  ім. Я. Мудрого

22 січня – 100 років тому, IV Універсалом Центральної Ради проголошено незалежність України

22 січня – День Соборності Україні: 1919 року відбулася процедура злуки Наддніпрянщини із Західною Україною

23 січня – день народження поета Грицька Чубая (роки життя: 1949-1982)

24 січня – концерт «Я, конечно, вернусь…» до ювілею Володимира Висоцького у Сумському ТЮГу

24 січня – концерт до 80-річчя В. Висоцького “Место встречи изменить нельзя”, Кропивницький, ПК “Авіатор”

24 січня – Арсен Мірзоян з концертною програмою «Мій Висоцький», Київ, Caribbean Club   (вул. Симона Петлюри, 4)

25 січня – програма до ювілею В.Висоцького за участі бардів О. Семенищева, І.Плеханова, В.Березіна, Одеса, Літер. музей

25 січня – вечір пам’яті Володимира Висоцького в Ужгороді, в актовому залі Закарпатської обласної наукової бібліотеки

27 січня – день народження Павла Чубинського, автора вірша “Ще не вмерла Україна”

27 січня – ХІ фестиваль-конкурс АП  «Высота», пам'яті В. Висоцького, Краматорськ, школа мистецтв №1, вул. Ювілейна, 1

27 січня – вечір пам’яті Володимира Висоцького (Т.Бобровський, Д.Макляков, Б.Георгієвський), Київ, Будинок офіцерів ЗСУ 

27 січня – день народження поета Павла Тичини (роки життя: 1891-1967)

27 січня – концерт до ювілею В.Висоцького у Вінницькій філармонії за участі бардів (Леонід Борозенцев та ін.)

 

Грицько Чубай

 

Корида

 

Моя  задихана  коридо,
мій  колізейний  чорний  дню,
твої  дива  ридають  ридма,
бо  з  них  злагоджують  меню.

їх  на  руках  навчать  ходити
і  танцювати  на  шнурку  –
в  догоду  хтивим  ерудитам,
юрбі  цинічній  до  смаку.

Яка  хвилюється  у  норму:
то  драматично  позіха,
то  грима  в  стелю  бутафорно
своїм  премудрим  «ха-ха-ха».

Мій  чорний  дню,  мій  колізею,
на  грані  тьми  і  пустоти...
Чи,  може,  совість  до  музею,
поки  не  пізно,  віднести?!

Бо  то  таке  вже  архідревнє,
як  і  пергамент,  і  соха,
тоді  б  і  я  зумів,  напевне,
зректи  премудре  «ха-ха-ха».

Рядочком  кожним  і  абзацом,
і  кожним  всміхненим  кліше
кричать  газети  про  ерзаци  –
ерзаци  душ  з  пап'є-маше.

з  трибуни  хтось  волає  «браво!»  –
по  всіх  усюдах  загуло:
минуле  вб'єм  ерзацом  слави,
якщо  там  слави  не  було!

Замість  часу  –  ерзацгодину,
замість  людей  –  ерзацлюдину,
а  всім  крикливим  на  догоду
ми  подамо  ерзацсвободу!
І  для  годиться  ще  й  посієм
із  власних  рук  ерзацмесію!..

 

Ура  творцям  ерзаців,  браво!  –
це  ж  підніме  на  висоту
і  синтезовану  державу,
і  синтетичну  пустоту.

Чого  ж  вам  ще  тоді  шукати,
чого  ж  іще  запрагне  люд  –
кібернетичного  пілата
чи  синтезованих  іуд?!

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  bardlit@i.ua

 

Кропивницький –  Віктор Холявко

 

24 січня о 15 годині ПК “Авіатор” та Клуб авторської пісні та поезії “Байгород” запрошують на концерт  до 80-річчя з дня

народження Володимира Висоцького “Место встречи изменить нельзя”.

Пісні та вірші В. Висоцького виконуватимуть М.Барабуля, М. Радкевич, С. Сімонов та В. Холявко.

Захід відбудеться в ПК “Авіатор” (м.Кропивницький вул. Добровольського 12 а)

Вхід вільний.

 

 

Київ – сайт http://nplu.org/event.php?id=856

 

Захід «Володимир Висоцький – людина, поет, актор», присвячений 80-річчю

від дня народження всесвітньо відомого барда

 

25 січня 2018 року Володимиру Висоцькому виповнилося б 80 років. Автор та виконавець пісень, актор театру і кіно - ця людина стала символом цілого покоління, яке вміло читати між рядків та порушувало заборони влади заради залучення до мистецтва.

У роки суворої цензури Висоцький торкався цілої низки заборонених тем, через що й сам багато в чому був під забороною. Але, попри всі обмеження, популярність Висоцького була й залишається донині феноменальною. Це обумовлюється його людською харизмою і масштабністю особистості, поетичним даром, унікальністю виконавської майстерності, граничною щирістю, волелюбністю, енергетикою виконання пісень і ролей, точністю розкриття пісенних тем і втілення образів.

За все життя Висоцький написав близько 700 пісень, які були надзвичайно популярні в СРСР. Він знявся в 28 фільмах, дав безліч концертів, мав великий вплив на численних своїх прихильників.

Володимир Семенович Висоцький народився в Москві 25 січня 1938 р. У 1955 р. вступає до інженерно-будівельного інституту Москви, але кидає навчання, прагнучи вступити до театрального закладу. З 1956 р. по 1960 р. навчається в школі-студії при МХАТ. У 1959 р. вперше бере участь у театральній постановці «Злочин і кара», вперше знімається в кіно. З 1960р. працює в Московському драматичному театрі імені О.С. Пушкіна. У той же час з’являються і його перші пісні. У 1964 р. Висоцький вступає до Московського театру драми і комедії на Таганці, де працює до 1980 р.

У 1967 р., з виходом фільму «Вертикаль», Висоцький ураз стає відомим. Фільм можна вважати початком популярності Володимира, як кіноактора.

29 листопада 1971 р.- прем’єра вистави «Гамлет» у Театрі на Таганці, головну роль в якій виконав Висоцький. Ця роль пізніше вважалася «візитівкою» актора.

У 1975 р. у збірнику «День поезії» було опубліковано вірш Висоцького - перша і остання публікація за життя. 16 квітня 1980 року відбулася остання кінозйомка концерту Висоцького в Ленінградському ВДТ, де він виконував пісні «Кони привередливые», «Купола», «Охота на волков» і розповідав про свою творчість. 22 червня 1980 року на одному з останніх концертів Висоцького (в Калінінграді) поету стало зле.

Помер артист 25 липня 1980 року, не витримало серце.

«Він був сином свого історичного часу і відобразив талановито його досягнення та недоліки, його соціальні протиріччя та несприйняття офіційного оптимізму, замішаного на нехтуванні правами людини», - писав доктор філософських наук, професор М.В. Попов.

Музичні програми до ювілею Володимира Висоцького відбудуться в багатьох містах України та в країнах ближнього та далекого зарубіжжя. Виконувати його пісні будуть як відомі виконавці, так і молоді, які віднедавна долучилися до творчості барда.

20 січня 2018 р. НБУ ім. Ярослава Мудрого спільно з Галереєю ВИСОЦЬКИЙ запрошують шанувальників творчості Володимира Висоцького на захід, де відвідувачі зможуть ознайомитися з книжково-ілюстративною виставкою з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого та з експозицією частини фондів Галереї ВИСОЦЬКИЙ, дізнатися про цікаві факти щодо київського коріння поета у розповіді відомого києвознавця Михайла Кальницького, послухати та разом заспівати улюблені пісні.

Захід відбудеться за адресою вул. Михайла Грушевського, 1, 2 поверх. Початок о 15:00.

Довідки за тел. 278-43-93

 

 

Київ – сайт https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/festyval-ohrypshaya-dusha-pisni-vysockogo-pid-banduru-i-pisni-ato

 

Фестиваль «Охрипшая душа»: пісні Висоцького під бандуру і пісні АТО

 

25 січня, в день 80-річчя від дня народження Володимира Висоцького, в Києві пройде бард-фестиваль «Охрипшая душа». У студії - його учасники

 

Ідея проведення фестивалю «Охрипшая душа» — і вже не вперше — належить музикантам з Горлівки, групі «Фата Моргана». Про сам фестиваль, про пісні Висоцького і про сучасний військовому творчості ми і поговоримо — правда, з іншими його учасниками, які їздять на схід країни. У студії Громадського радіо — музикант і колишній радянський солдат В’ячеслав Купрієнко та Світлана Мирвода — бандуристка, співачка, концертмейстер групи бандури і артистка в Академічному оркестрі народної та популярної музики Національної радіокомпанії України, народна артистка України.

В’ячеслав Купрієнко: Вже четвертий рік поспіль їжджу до хлопців на передок, співаємо свої пісні, розмовляємо. Оскільки я сам військова людина за фахом, пройшов Афганську, з перших акордів виходить гарний контакт.

Світлана Мирвода: На фестивалі «Охрипшая душая» я співатиму саме під бандуру пісні Висоцького. Я дякую Богу, що познайомив мене з такими людьми, Ігор Роман, гурт Фата Моргана  – перший натхненник, організатор  цього фестивалю. З Ігорем ми познайомились у перші поїздці в зону бойових дій на Миколая 2014. І ми з ним співали ще в Дебальцево. Коли воно було нашим.

Михайло Кукін: Нещодавно був знятий фільм в Росії про Висоцького, і Безруков зіграв його. Назва фільму: «Спасибо, что живой». Після того як Безруков підтримав анексію Криму, стали іронізувати «Спасибі, що не живий» сам Висоцький. Боялися, що і він став би підтримувати російську владу.

Світлана Мирвода: Не можна маніпулювати пам’яттю. Але і я, і Ігор Роман, ми впевнені, був би живий Володимир Семенович – він був би проти анексії. Мені здається, він би розумів правильно ситуацію, і яка справді істина в тому всьому. А істина одна – хтось забирає чуже, хтось вбиває. Це антиморально.

В’ячеслав Купрієнко: Мені б теж так хотілося почути, що Висоцький був би на боці правди. Але, чесно кажучи, я не впевнений. Після всіх, що були світочами для нас, взірцем. Сказати, що Висоцький щось зробив саме для України… І ми, і росіяни перебуваємо в тому шлейфі радянської доби, співаємо одні й ті ж самі пісні, і йдемо в бій проти одне одного.

 

 

Сайт http://prozak.info/Kul-tura/Muzika/V-Uzhgorodi-vshanuyut-spivaka-ta-aktora-Volodimira-Visoc-kogo

В Ужгороді вшанують співака та актора Володимира Висоцького

 

Відомий радянський актор та співак Володимир Висоцький був на Закарпатті і мав тут друзів

Видатному актору, співаку і поету, класику жанру авторської пісні, автору низки прозаїчних творів Володимиру Семеновичу Висоцькому 25 січня 2018 року виповнилося б 80 років.

Народився актор у Москві, але коріння його з України. Зокрема, батько Висоцького — Семен Володимирович жив у Києві. Був учасником 2–ої світової війни, кавалер більш ніж 20 орденів і медалей, почесний громадянин міст Кладно і Праги, полковник–зв’язківець.

Про українське коріння роду великого барда В. Висоцького давно відомо всім шанувальникам творчості цієї легендарної особистості. Декілька разів відомий поет бував і на Закарпатті, зокрема, під час зйомок фільмів „Кар’єра Діми Горіна” та „Єдина дорога”.

В Ужгороді Висоцький зустрічався з багатьма письменниками та артистами. Та найбільше часу Володимир Семенович провів в обласному центрі із знаним режисером Закарпатського облтелерадіокомітету Ігорем Колюбакіним.

У Мукачеві, ще будучи школярем, гостював у свого дядька Олексія Висоцького, що на вул. Толстого. Більш детально сторінки життєвої долі поета, пов’язані з містом над Латорицею розкрив у своєму нарисі „Мукачівські сліди Висоцького» мій колега з яким разом навчалися на факультеті журналістики Львівського державного університету імена І. Франка Мирослав  Дочинець. Він, зокрема, пише: „Саме в Мукачеві від знаменитого циганського музиканта Акоша Ілканича В.Висоцький здобув перші уроки музики”.

25 січня 2018 року в Ужгороді, в актовому залі Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Федора Потушняка відбудеться літературно-музичний вечір пам’яті Володимира Висоцького. У його програмі: — Невідомий концерт В. Висоцького в Ужгороді,

— В. Висоцький: «Я на всі запитання відповів сповна»,

— Висоцький про спорт,

— Прем’єра кліпів та — Вільний мікрофон.

Запрошуємо усіх на вечір видатного митця за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 16, початок о 16–ій год.

 

Василь Гаджега, журналіст

 

 

Вінниця – сайт http://i-vin.info/news/deklamuvannyam-virshiv-ta-pisnyamy-vinnychany-vshanuyut-pam-yat-vysotskogo-23736

 

Декламуванням віршів та піснями вінничани вшанують пам'ять Висоцького

 

Вечір пам’яті відбудеться до 80-го дня народження видатного митця Володимира Висоцького.

Володимир Висоцький - відомий актор, співак і поет, класик жанру авторської пісні, автор низки прозаїчних творів. Написав близько 700 пісень і віршів, як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах. У роки суворої цензури він зачіпав заборонені теми, через що його творчість часто була під забороною. Прославився Висоцький виконанням своїх авторських пісень під акустичну гітару.

Саме піснями під власний супровід вінничани вирішили відзначити 80-й день народження видатного митця. Про це організатори повідомляють у сецмережі. Творчий вечір пам’яті відбудеться 27 січня у вінницькій філармонії. Початок о 18.30.

Поет Сергій Свердл і театр пісні «Пульс» декламуватимуть вірші та співатимуть пісні барда. Участь у концерті також візьмуть творчі вінничани Андрій Сенченко, Юрій Воронюк, Сергей Уличний, Віталій Ступак, Тетяна Скомаровська, Катерина Радецька, Ярослав Прибульський, Олена Добровольська, Леонид Борозенцев, Наталя Сенченко.

Нагадаємо, вінницький ансамбль «Барвінок» заспівав для Посла Японії пісню японською мовою. 

 

 

Черкаси – сайт https://www.cdu.edu.ua/news/4555-vshanuvaly-narodyny-symonenka.html

 

Вшанували народини Симоненка

16 січня 2018

 

Наприкінці минулого тижня черкащани вшанували річницю дня народження славного свого земляка, поета Василя Симоненка. Йому мало б виповнитися 83 роки. В обласній філармонії, де відбувалися урочистості, присутня була і делегація Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

— Наша сучасність наскрізь пронизана поетовими рядками: Народ мій є, народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! – мовив перший заступник голови ОДА Віталій Коваль. — І це — високодуховна, потужна відповідь багаторічним спробам сплюндрувати й знищити все українське голодами, війнами, репресіями. Але очевидно нікому не перемогти нашу націю, її волю до життя. Це пропагував і Василь Симоненко.

Традиційно, до цієї пам’ятної події визначено було переможців літературної премії імені Василя Симоненка. Голова конкурсної комісії, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Володимир Поліщук нагадав, що Всеукраїнська літературна премія імені Симоненка, започаткована в 90-их роках Черкаською обласною адміністрацією та Черкаською обласною радою, призначається у двох номінаціях — за художні твори високогромадянського звучання, спрямовані на побудову незалежної демократичної України. Зауважив, що кожного року число претендентів на премію збільшується.

Зокрема, у 2017 році таких вже було аж 24. Він же й назвав власне переможців літературної премії імені Симоненка у двох номінаціях. У номінації «За кращу першу поетичну збірку» переміг полтавець, боєць добровольчого батальйону «Правий сектор» Олекса Бик. А в номінації «За кращий художній твір» — киянка, журналістка Світлана Короненко.

 

 

Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)

 

           ВІНОК

 

Отак принижена в надіях

я ще ніколи не була –

вінок калиновий наділа,

але ніяк не розцвіла.

 

Ось-ось вінок отой зів’яне

на першій сходинці ходи –

моя сусідка косо гляне

і посміхнеться, як завжди.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Пливуть віки понад роками,

а я все міряю вінок,

хоч знаю, власними руками

ллю воду на чужий млинок.

 

 

           ГОЛОС

 

Я чую голос уночі,

що лине з озера край міста.

То голос начебто нічий.

А може, то кричить нечистий?

Бо, мабуть, журно в темноті

отій лихій нечистій силі,

отож кричить у забутті,

немов засланець у екзилі.

 

Здається й сам я закричу

у переддень Нового року,

а накричавшись досхочу,

впаду у безвість темнооку.

 

            ДОНБАС

 

Люблю з дитинства мій Донбас,

бо там живе моє коріння.

Тепер я чую раз у раз

про нього кволе голосіння.

Ховають начебто його

у гробове оте склепіння,

де не горітиме вогонь

тепла і світла воскресіння.

 

Та незважаючи на час,

коли волають навіжені,

постане знову мій Донбас,

відновиться, мов птиця фенікс.

 

            ПОДИХ

 

Ішов по вулиці вечірній.

Спадав на плечі лист рудий.

Немов в уявності позірній,

в душі моїй хтось шарудів.

Знайшовся глибоко насподі

забутий осені мотив,

і я почув, собі на подив,

стару мелодію без слів.

Від золотавої погоди

у серці, мабуть, радість мав,

мене у груди ніжний подих

неначебто поцілував.

 

     Каверзный вопрос

 

Жизнь зарождается в мерзости,

люди толкуют – в любви

и добавляют для верности

робкие мысли свои.

 

Но не из будничной лености

каверзный зреет вопрос:

как вырастает из тленности

нежная женственность роз?

 

 

Тернопіль – сайт http://tv4.te.ua/oleksandr-smyk-dim-knygy-15-01-2018/

 

Олександр Смик. – Дім книги, 15.01.2018 (відео)

 

Поет, бард та драматург, очільник ТНСПУ в Тернопільській області Олександр Смик – гість програми “Дім книги”. Він розповідає про книгу “Для Бога все вчасно”, дітей та експериментальну поезію.

 

 

Сайт http://litosvita.com/iv-zymova-literaturna-shkola-v-karpatah/#.WmRJlLfvodU

 

IV Зимова літературна школа в Карпатах

 

5-10 лютого в Карпатах відбудеться найбільша неформальна літературна подія зими – «IV Зимова літературна школа». Відомі письменники поділяться літературним досвідом і практичним інструментарієм письма. У програмі – 6 днів насиченого відпочинку в горах, інтенсивного навчання та неформальне спілкування з письменниками і однодумцями.

Реєстрація учасників.

Лектори – відомі та професійні письменники, видавці, літературознавці та критики:

• Тарас Прохасько, один з найважливіших сучасних українських прозаїків, автор культового роману «НепрОсті» та багатьох інших книжок;
• Олександр Бойченко, один з найкращих редакторів і перекладачів країни, ще й автор коротких есеїв, що постійно виходять у періодиці та окремими книжками;
• Марк Лівін, один з найбільш перспективних і вже успішних молодих письменників, співзасновник руху bookchallenge_ua, заступник головного редактора The Village Україна;
• Галина Крук, одна з найкращих сучасних українських поеток, а до того ж уважна редакторка і фахова літературознавиця;
• Ростислав Семків, літературознавець і лектор «від Бога», директор видавництва «Смолоскип», автор книги «Як писали класики»;
• Стаська Падалка, копірайтерка, лекторка і авторка книги «В очікуванні копірайтера»;
• Богдана Романцова, редакторка у видавництві «Темпора», літературна критикиня, лекторка і літературознавиця;
• Оксана Пендерецька – психотерапевт, перекладачка, авторка багатьох тренінгових програм.

 

Літшкола – це 6 днів цікавого і корисного відпочинку та навчання в Карпатах, неформальне спілкування з письменниками і однодумцями, незабутні враження і нові знайомства.

У програмі:

• 20 годин лекцій та майстер-класів;
• 30 годин практичних занять (creative writing), аналіз і обговорення текстів учасників;
• літературні читання, веселі вечірки та барбекю паті;
• походи в гори, ранкова йога та літературні ігри;
• творча психотерапія, маса вправ для роботи над письмом;
• 6 днів неформального спілкування нон-стоп з лекторами і учасниками.

 

Лектори розкажуть про:

• як написати потрібний текст (загальні принципи, що працюють у будь-якому тексті; сприйняття матеріалу читачем; типові помилки; ознаки тексту; як почати писати і не кинути цю справу);
• читання як письменницький тренінг (теорія художнього аналізу тексту; критерії якісного тексту; як навчитися читати як письменник, creative reading);
• сюжет і персонаж (обов’язкові елементи сюжету, особливості конструювання; система світоглядів, мотивацій і конфліктів; робота над головним героєм та іншими типами персонажів; характери і взаємодія персонажів між собою);
• мова і стиль, критика і редагування тексту (як стати самому для себе редактором; як працювати з мовою та стилістикою; як власного внутрішнього критика перетворити на конструктивного порадника, як уникнути типових помилок авторам-початківцям);
• співпраця з видавцями (шляхи до видання книжки, маркетинг і просування автора, письменницькі стратегії тощо).

 

Як взяти участь?

Щоб стати учасником Літшколи, потрібно заповнити реєстраційну анкету. Зареєстрованим учасникам ми надішлемо детальну програму та всі деталі щодо участі. Кількість місць обмежена. Кожен учасник сплачує організаційний внесок.

Вартість: 7000 грн

У вартість входить:

• повна навчальна і розважальна програма;
• проживання у котеджі;
• 3-разове харчування;
• кава-брейки;
• трансфер зі Львова і назад;
• роздаткові матеріали і подарунки;
• інтеграційні вечірки.

 

Дати проведення: 5-10 лютого 2018 року.

Місце проведення: Готельно-відпочинковий комплекс «ТАОР Карпати» (с. Ластівка, Львівська обл.).

Контактна особа: Анастасія (тел.: 095-849-16-33, litosvita.org @ gmail.com)

Організатор: LITOSVITA

 

 

Київ – сайт https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/dlya-mene-pokaznyk-vdalogo-koncertu-koly-biyci-sami-vyhodyat-na-scenu-tancyuyut-i-spivayut-ruslana-locman

 

Для мене показник вдалого концерту, коли бійці самі виходять на сцену,

танцюють і співають, - Руслана Лоцман

18 січня 2018

 

Пісенні традиції сходу, виступи перед воїнами і підтримка творчості переселенців. Ці теми обговоримо із заслуженою артисткою України Русланою Лоцман

 

Відзначимо, що вона не тільки виконавиця фольклору та авторських пісень, а й громадська активістка, керівник організації «Народна філармонія», яка згаданими темами займається впритул.

«В нас з проектом «Народна філармонія» від 2014-го року дуже було понад 350 концертів по всій Україні і на сході, в основному – на передових позиціях. На пісню «Гастролі в полі» навіть є документальний відеоролик, де більше немає нікого – тільки блокпост і собаки разом з нами. Проте ми не робимо з цього трагедії, а навпаки піднімаємо хлопцям позитивний дух, бо їм і так там вистачає трагедії.

І січня на Старий Новий рік в одному з військових підрозділів, звідки хлопці їдуть на АТО через певний час, ми давали бойовий вишкіл, насичили їх українськими піснями, і знаємо, що тепер вони будуть повні патріотизму і бойового духу», —розповіла Руслана Лоцман.

Вона відмітила, що бійці завжди залучаються до її виступів, виходять на сцену та разом із нею співають та танцюють.

«Вони завжди долучаються. Для мене показник вдалого концерту, коли хлопці виходять самі на сцену, танцюють і співають, і коли їх не можна зігнати з тієї сцени. В мене є жартівлива пісня «Комбат Маруся», і нібито я набираю їх всіх в батальйон, ми будемо їздити і співати. Обов’язково після перемоги в нас буде переможний концерт, ми зберемо всіх, хто за ці сотні концерти був зі мною на сцені», — зазначила співачка.

Ще один напрям діяльності Руслани Лоцман – це підтримка дитячої творчості, зокрема, дітей-переселенців. В контексті цього співачка згадує про новий проект Дитяча філармонія «Диво UA», до якого можуть долучиттся діти з усієї України.

«Народна філармонія» намагається поєднати всіх людей – народних артистів і артистів з народу. І ми кожного разу шукаємо ті теми, які ще не розкриті, які для нас цікаві. Тобто в нас не тільки військові, але й діти. Зараз ми хочемо зробити проект Дитяча філармонія і показати кращих дітей країни, які виконують дитячі українські пісні. Бо діти в нас дуже дорослі, вони співають про війну і те, про що їм рано співати. Тому ми приймаємо заявки від дітей на участь в цьому проекті. Ми запрошуємо всіх, хто вміє співати, або талановитих дітей з піснею дитячого віку. Таким чином ми хочемо відібрати  20 кращих дітей, і можливо, весною з провідними оркестром України зробити гала-концерт. А наша мета – зробити диск з мінусівками і плюсівками цих пісень. І це буде рекомендований додаток до роботи з дітьми в школах, садочка та інших закладах. Участь дітей у конкурсі безкоштовна», — відмітила Руслана Лоцман.

 

 

Луцьк – сайт http://vip.volyn.ua/articles/volynyanyn-pro-dushu-bardivskoyi-pisni-oblychchya-profesiyi

 

Волинянин про душу бардівської пісні. ОБЛИЧЧЯ ПРОФЕСІЇ

 

Олексій Будчик – вчитель за спеціальністю, але митець в душі. Автор шести книг з поезіями та понад трьохсот авторських пісень розповів, хто такий бард, і чого варта бардівська мелодія.

 

Про покликання

Для мене бард – це не професія. Моя професія – вчитель. Це навіть не хобі – це щось у моїй душі. Воно постійно в мені, крутиться в мене в голові, я не можу без цього. Не можу цього не винести на папір у риму, а потім не вилити у музику.

Я творю свою пісню, свою мелодію, живу з нею щодня, і хочу донести її до людей. Отакий є бард. Щоб бути бардом, не обов’язково бути талановитим композитором, варто лише щоразу віддавати частину себе слухачеві.

 

Про особливість авторської пісні

У акордах пісні ми показуємо своє бачення, бачення того, що оточує нас.

Головне, чим відрізняється бардівська пісня від інших – це душа. Барди співають лише про те, що відчувають, що бачили на власні очі, пройшли власними ногами.

В бардів головне – слова. Текст переважає над мелодикою, над вокальними здібностями, над музикою. Далеко не всі барди - професійні співаки. Більшість серед них - непрофесійні, але коли бард видав душею і своїми словами, тоді вона важить куди більше за попсову музику.

 

Де брати натхнення

Я маю багато пісень, присвячених подіям на Сході, навіть видав книгу, присвячену нашим буремним часам. Тільки от почав писати про війну я тоді, коли побував там у ролі волонтера, відчув усе на собі. Коли чоловік написав про те, що бачив, що пережив – от він справній бард.

Я пишу про те, що бачу, а в нашій країні тем для сильних авторських пісень більше, ніж достатньо. Будучи на Сході, бачив різне, слова самі знаходили місце, музика мало не сама злітала зі струн. Я творив, не задумуючись. Чомусь тоді написав багато текстів російською, не задумувався чому, але політика політикою, а культура культурою.

 

Обнимите его облака,

только нежно, легко, осторожно,

путь-дорога его не легка,

возродится назад невозможно.

 

Он ушел – проводите долины,

он ушел – проводите леса,

жизни путь не прошел половины,

но Господь позвал в небеса.

 

Головне - знаходити всьому свій час

Насправді, поєднувати роботу, написання віршів та виконання авторської пісні не так складно. Головне - правильно розподіляти свій час. Я викладаю фізкультуру в маленькій школі, але мої учні завжди займають перші місця, при цьому можна встигати вести господарство й писати. Я не поспішаю додому після уроків і знаходжусь тут (вказує на маленьку кімнатку завалену спортивним інвентарем, паперами та гітарою на столі, - ред. ) – це моя мекка. Коли я піду на пенсію, то не знаю, де творитиму. Тут у мене є все: гітара, комп’ютер, клавішні, кава, чай. Я творю тут, а коли мені треба акустика – виходжу в спортивний зал. Звісно, граю після уроків, щоб нікому не заважати.

 

Головне - душа

Професійним музикантом я себе назвати не можу. Нещодавно зустрічався з гуртом «Пілігрими», вони виконували одну з моїх пісень, і розумію, що вони професіонали. Я не вірив, що вони грали мою пісню. Наскільки якісно вони робили це. Там була моя бардівська душа, але їх професіоналізм.

Бувало, на виступах забудеш текст. Я написав більше трьохсот пісень, в голові все перемішується, тоді ти на ходу вставляєш якісь слова. Інколи вдало заміню строфу, а інколи така маячня вийде – соромно, просто соромно. Буває, що інтерпретуєш різні рядки так, що не впізнаєш пісню. В цьому і є особливість бардівського тексту.

На презентації однієї з книг мій знайомий запросив мене зіграти для публіки. І якось так вийшло, що пісня добре зайшла, зал аплодував, а одна жіночка підійшла у сльозах і поцілувала мені руку. В такі моменти розумієш, що душа пісні вирішує, насправді, багато. В той день я зрозумів – моя праця чогось варта.

Якщо душі немає – воно не твоє. Якщо ти сидиш, і через силу дереш струни, ти не станеш бардом. Висоцьким одразу не стане, все починається з трьох акордів, Бітли починали з трьох акордів, але вони вкладали всі сили.

Бард – не професійний музикант. Бардом може бути кожен хто має відкриту, щиру душу. Ти можеш не грати як великі майстри, але ти можеш бути найкращим бардом.

Коли зал тобі аплодує, коли зал встає, коли люди щиро відкриваються тобі, а ти їм, тоді розумієш – це не даремно. 

 

Текст: Ігор ТІТКОВ

 

 

Сайт http://tverezo.info/post/40260

 

«Вечір Різдвяних Василів» у столиці зібрав сотні відвідувачів (фото, відео)

15.01.2018

 

Близько півтисячі киян та гостей столиці вмістив Колонний зал КМДА на “Вечір Різдвяних Василів”.  Захід було присвячено пам’яті Василя Стуса, а також іншим Василям, які народилися в ці Різдвяні дні – Василю Симоненку, Василю Чумаку, Василю Еллан-Блакитному .

У вечорі взяв участь дисидент, історик дисидентського руху Василь Овсієнко, який під час ув’язнення півтора місяці перебував у одній камері із Василем Стусом. Він згадував часи, коли вони були ув’язненні та момент перепоховання поета.

«В’ячеслав Липинський казав, що без традиції немає культури, а без культури немає нації, тому дуже добре, що триває ця традиція – Свято Різдвяних Василів. Я радий, що на цьому заході ми бачимо зразки нашої давньої традиції, однак важливо, щоб ми зберігали свої новіші традиції – цей вечір, який заснований Євгеном Сверстюком», – зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Під час події колядували, щедрували, засівали та водили Козу дитячі колективи:  дитячий фольклорний театр «Дай Боже» (під керівництвом Ольги Мельник) та дитячий фольклорний гурт «Орелі» Музею Івана Гончара, які розчулили присутніх своїми щирими виступами.

Окрім того, своєю творчістю ділились виконавці Неля Франчук, Григорій Лук’яненко та Мар’яна Лук’яненко,  скрипаль Кирило Стеценко.

Ведучий заходу актор та бард Кирило Булкін зачитував поезію, прозу та відтворив кілька своїх авторських пісень.

Свято було започатковане філософом, публіцистом, дисидентом Євгеном Сверстюком. За його життя в цей день відбувалося оголошення лауреатів премії Василя Стуса. Відтак, тепер Свято – це також вечір пам’яті і Євгена Сверстюка. Присутні також почули фрагменти аудіо- та відео записів Євгена Сверстюка про Василя Стуса.

 

 

Сайт http://vgoru.org/index.php/kultura/item/25341-tvory-15-ukrainskykh-pysmennykiv-pereklaly-anhliiskoiu

Твори 15 українських письменників переклали англійською

14.01.2018

 

У США видали англомовну антологію сучасної української літератури "Біла крейда днів". До неї увійшли вірші, есе та оповідання 15 авторів.

"Українська – одна з найбільш живих і рухливих літератур у світі. Водночас вона є однієї з найменш відомих англомовному читачу. Антологія показує як радянський, так і пострадянський період. Автори – з різних регіонів. Це добре показує культурне різноманіття України, – сказав про збірку американський поет і критик Ллойд Шварц.

Упорядкував антологію Марко Андрейчик. Викладає українську літературу в Колумбійському університеті Нью-Йорка.

"Протягом 10-ти років запрошували українських письменників виступати в Нью-Йорку та Вашингтоні. Проводили зустрічі та дискусії, під час яких письменники читали студентам свої твори. Щоб публіка розуміла, перекладали їх англійською. За час існування проекту накопичилося багато текстів. Вирішили опублікувати їх у антології, – розповідає Марко Андрейчик.

"Крім письменників, до США приїжджав виступати музикант Тарас Чубай. Співав пісні на вірші свого батька Грицька Чубая і Олега Лишеги. Їх теж вирішили включити до збірки. Серед авторів – Юрій Андрухович. Написав есе до річниці Чорнобиля. Це те, що в американців відразу асоціюється з Україною. Надрукували уривок з роману Андрія Куркова "Львівська гастроль Джиммі Хендрікса". У творі рука американського гітариста похована у Львові. У поетеси Любові Якимчук взяли вірші про Донбас – до і під час війни. Отримали відгуки від американських літературознавців. Кажуть, що українська література різноманітна, але ще не знана для світу", – продовжує Андрейчик.

Кошти для видання збірки отримали завдяки підтримці американського державного гранта.

"Книгу видали не лише для діаспори, а всього англомовного світу. Знайомі з США приїжджали до України. Хотіли почитати твори українських письменників. В книгарні нічого не купили. Англійських перекладів не знайшли, а українською читати не вміють. Україні бракує сильних інституцій, які б поширювали культуру за межами країни. Тоді б нас розуміли краще", — додає Марко Андрейчик.

Назвою антології "Біла крейда днів" став рядок з вірша Івана Малковича "Вечірня (гусяча) буколіка". Також у книзі представили твори Мар'яни Савки, Віктора Неборака, Андрія Бондара, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Василя Ґабора, Юрія Винничука, Олександра Бойченка, Софії Андрухович.

 

Пропоную вірш, звідки взято назву антології. Упорядник

 

Іван Малкович

 

Вечірня (гусяча) буколіка

 

стиха

темінь

снує

 

усе глибшу і глибшу

докопує вечір криницю

 

ось і гуси

вертають з левади:

їхня крізь вечір вервечка

мов білий

тунель

 

мовби гуси

то вузлики з білою крейдою днів –

божі бутлі на біле

 

із левади ідуть

наслухають в собі

бубнявіння

що кругліє й росте

покалатує з боку на бік

хилитає гусьми

 

придивись:

біле в білому зріє

аж більше за біле

 

і яріють жовтки –

сонця вічна розсада 

 

 

 

Сайт_https://zik.ua/news/2018/01/06/malkovych_na_vidminu_vid_ukraintsya_angliiets_ne_robytyme_zauvazhen_shchodo_1240269

 

Малкович: На відміну від українця англієць не робитиме зауважень щодо помилок у мовленні

 

6 січня, 2018

 

Що більше буде української мови, що більше сленгу – мова буде оздоровлюватися.

Таку думку в ефірі програми FACE 2 FACE з Тетяною Даниленко висловив поет і видавець, засновник і директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», лауреат Шевченківської премії Іван Малкович.

Гість програми зауважив, що зараз існує поп-музика рівня Майкла Джексона, а є найнижчого, «заплінтусового» рівня, і такої нині чимало. Проте, як наголосив Іван Малкович, це його тішить, адже в Україні вона з’являється українською мовою. «Це дуже добре, бо сильна держава повинна мати все своє», – вважає поет і видавець.

Гість програми розповів про розмову із банкіром Володимиром Лавренчуком щодо того, чому англійська мова настільки популярна у світі. Як зауважив Іван Малкович, річ у тім, що жоден англієць не робитиме зауважень щодо помилок у мовленні.

Натомість в Україні, продовжив гість програми, постійно виправляють помилки. Таке, на його думку, не слід робити. «Ми мусимо на певний час закривати очі і все собі привласнювати, так, як це росіяни робили», – вважає видавець та закликає повертати до «свого іконостасу» поетів та письменників.

Як приклад, Іван Малкович назвав Миколу Гоголя, українського письменника, який дуже багато українського вніс до російської мови.

«Але російська мова, як шлунок живий, потужний, він все перемолов, і на виході – оце вже «русскоє слово», вже «наше». А в нас слабше травлення, і в нас потрапляє якесь іноземне слово, а воно не перетравлюється, воно вистрибує… Що більше буде української мови, що більше сленгу, мова буде оздоровлюватися!», – робить висновок Іван Малкович.

На думку гостя програми, щодо питання про захист української мови держава повинна робити те, що розпочала. До прикладу, практику, коли у ВРУ вимикають мікрофони, щойно замість державної починає звучати російська мова, слід було застосувати вже давно, вважає Іван Малкович. Поет і видавець каже, що слід іще прийняти низку законів, а частину – скасувати.

«Держава повинна якимись державними указами, актами підтримувати. Чи створювати якісь колективи», – зазначив Іван Малкович та, як приклад, навів творчість Тараса Компаніченка та гурту «Хорея козацька». На його думку, слід створити окремий театр із згаданими митцями.

Іван Малкович наголосив, яке величезне багатство має українська культура – колядки, і закликав залучити відомих композиторів сучасності до обробки цих творів, щоб вони звучали у модних магазинах тощо.

«І це би наповнило українським духом, і це звучало би дуже по-сучасному», – каже Іван Малкович.

 

 

 

Сайт https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2383288-17-sicna-pamatni-dati.html

 

17 січня. Пам’ятні дати

17.01.2018

 

Цього дня народився Григорій Китастий – відомий український бандурист, керівник Української капели бандуристів ім. Т.Г.Шевченка в США.

Народився Григорій Тимофійович Китастий (1907-1984) на Полтавщині. Ще з молодих років хлопець цікавився мистецтвом. У 20 років Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму, а після його закінчення – до Київського музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка. Навчався на диригентсько-капельмейстерському і композиторському факультетах, оволодівав технікою гри на скрипці, корнеті та бандурі. У 1935 році залишки розформованих Полтавської та Київської капел зібрали в одну – Державну Зразкову Капелу бандуристів України. В ній Григорій Китастий став концертмейстером, а в 1941 – заступником мистецького керівника. З початком Другої світової війни Капела була розформована. Молодших за віком призвали до діючих бойових з’єднань, а старших – на копання протитанкових ровів навколо Києва. З тих, що пішли на фронт, багато загинуло, дехто потрапив у полон, серед них був і Григорій Китастий. З полону йому пощастило втекти і повернутися у Київ. В окупованому німцями місті він долучився до інших артистів і сформував Капеллу бандуристів, давши їй ім’я Тараса Шевченка. Капела гастролювала по селах Київщини, концерти мали шалений успіх, і це окриляло артистів. Весною бандуристи виїхали з концертами до Волині і Галичини, але невдовзі артистів було відізвано до Києва, і у вересні 1942 року, під виглядом гастролей вивезено до Німеччини. Два місяці вони провели у таборі остарбайтерів в Гамбурзі. Працювали у клепальному цеху, виготовляючи якісь деталі для підводних човнів. У святкові дні давали концерти для робітників табору. Залишаючись в статусі остарбайтерів протягом усієї війни, артисти постійно роз’їжджали по німецьких містах, де було найбільше українських робітників. У 1943–1944 роках Капела перебувала на гастролях у Галичині, виступаючи перед місцевим населенням та вояками Української Повстанської армії (УПА). Там Китастий зустрів і потоваришував з Іваном Багряним (ця дружба й творча співпраця тривали до останніх днів життя Івана Багряного). Після закінчення війни музиканти Капели опинилися в таборі переміщених осіб. Музикант невтомно працював над концертними програмами Капели, виступи якої користувалися непересічним успіхом у таборах для переміщених осіб у Західній Європі. Згодом Григорій Китастий емігрував до США. Мешкав у Детройті, Каліфорнії, а згодом у Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об’єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ). У листопаді 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Китастому посмертно було присвоєно звання Герой України.