Бюлетень№52 (484) 2017 рік
Новини одним рядком:
9 грудня – концерт “Баллада о борьбе – Владимир Высоцкий”, Київ, Театр авторської пісні на Подолі
10 грудня – Максим Перев’язко і Ліля Кобільник співали біля меморіалу Андрію Мельнику в с. Воля Якубова на Львівщині
13 грудня – 140 років з дня народження композитора Миколи Леонтовича (роки життя: 1877-1921)
16 грудня – клуб авторської пісні і поезії "Трамонтана" збирає друзів у Чернігівській обласній бібліотеці ім. В. Короленка
20 грудня – 30 років тому в Миколаєві було засновано клуб авторської пісні “Біла Ворона”
20 грудня – концерт Віктора Пашника, Будинок естетики та дозвілля м. Чернівці
22 грудня – «Гнат Хоткевич–письменник». Лекція харківської літературознавиці Ольги Бондар у харківському ЛітМузеї
23 грудня – вечір поезії та авторської пісні в Одеському літературному музеї
23-24 грудня – мандрівка в "Новий Рік" з агенцією музичних мандрівок «Своей колеей», селище Літки біля Києва
24 грудня – ювілейний день народження Зої Слободян із Івано-Франківська, автора музики на вірші українських поетів
25 грудня – вечір «Римоване мереживо зими» за участі барда Валентини Захабура (Київ), МО “Дзига”, Львів, Вірменська, 25
26 грудня – день народження поета Євгена Плужника
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, bardlit@i.ua
Одеса – сайт http://uanews.odessa.ua/society/2017/12/13/147833.html
Одеситів запрошують на передноворічний вечір поезії та авторської пісні
23 грудня в Одеському літературному музеї відбудеться святкова передноворічна програма «В очікуванні дива»: вірші та авторські пісні
23 грудня 2017 року у виставковому залі Одеського літературного музею (вул.. Ланжеронівська, 2) відбудеться святкова передноворічна програма «В очікуванні дива».
У програмі візьмуть участь дипломанти і лауреати фестивалів авторської пісні: Віталій Березін, Вадим Степаненко, Євген Лабунський, Ігор Плеханов.
Також звучатимуть вірші знаних поетів.
Автор і ведуча програми – Світлана Полинина.
Програма пройде в рамках щорічної благодійної акції Обласної ради миру «Різдвяні вечори – 2017».
Організатор - арт-об'єднання «Співоча гавань».
Початок – о 15.00. Вхід вільний.
Джерело: http://omr.gov.ua
Сайт http://litcentr.in.ua/news/2017-12-25-7190
Літературний вечір «Римоване мереживо зими» відбудеться 25 грудня 2017 року о 18:00
у Мистецькому Об'єднанні "Дзиґа", що за адресою вул. Вірменська, 25
Для вас читатимуть:
• Світлана Балагула – сучасна поетка, письменниця та журналістка. Живе в Україні та Німеччині. В Україні видано чотири збірки поезії та прози, зараз готується до друку п'ята: «Я – українка».
• Валентина Захабура – письменниця та бард. Організовує та проводить літературні студії для дітей і юнацтва. У 2014 році видала повість для дітей та їхніх батьків «Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів?».
• Анна Малігон – письменниця та поетка. Публікувалась у численних літературних альманахах та періодичних виданнях. Автор поетичних збірок «Дзвінок у двері» (2003), «Переливання крові» (2012), «Покинутим кораблям» (2012). У 2013 році вийшов друком перший роман «Навчи її робити це».
Модеруватиме: Марта Брижак – молода львівська поетка, організаторка літературних акцій.
Київ – сайт http://na.mil.gov.ua/58129-250-kontsertiv-na-donbasi-vid-kobzarya-spetspryznachennya
250 концертів на Донбасі від «кобзаря спецпризначення»
Грудень 11, 2017
Раз на місяць В’ячеслав Купрієнко залишає свої справи, бере гітару, динамік, мікрофон та їде до бійців на передову, де на нього завжди чекають. Це звичний графік гастролей на «нулі» для офіцера-«афганця», виконавця авторських пісень, волонтера протягом останніх чотирьох років
— Доброго дня, — всміхається молодий капітан і бере у В’ячеслава велику сумку з колонкою. — Десь я вас бачив, — зауважує хлопець.
— Може, в Трьохізбенці? Під Жолобком? Чи на «дев’ятині» біля Авдіївки? — чоловік намагається допомогти юнакові пригадати.
Все мимо.
І поки «Нива» спецпризначенців їде на базу, В’ячеслав разів десять чує те саме: «Де я вас бачив?»
Бійці набиваються у найбільший бліндаж на позиції. Кожен присідає, на що бачить. Хто на ящик з-під набоїв, хто на імпровізоване ліжко, хто просто стоїть у проході.
Чоловік бере до рук гітару, і лине «Восьмое декабря», «Нас чекають», «Олеженька» та інші проникливі пісні про війну — афганську і сучасну.
— О, нарешті згадав, — вигукує капітан. — Ви співали, коли я навчався у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна, десять років тому! Я пам’ятаю вашого «Верблюженка» та «Разведку».
Заспівали вже разом.
В’ячеслав Купрієнко про війну знає не з книжок. У далекі 1980-ті двадцятитрирічним юнаком після закінчення військового вишу він став командиром 177-го окремого загону спецпризначення в Афганістані.
— Про ту війну волію не згадувати, — говорить В’ячеслав. — Були інші часи, питань «навіщо?» тоді не ставили ні собі, ні керівництву. Батьківщина сказала — «треба», я відповів «так!» Та до сьогодні пам’ятаю свої відчуття, коли під час супроводу радянської військової колони пустелею Афганістану подумав: «А що робив би я, якби по моїй рідній землі їхали ворожі танки?..» Ніколи і подумати не міг, що доведеться це побачити.
Дослужившись до капітанського звання, офіцер перестав «цікавитися» подальшою військовою кар’єрою. До пенсії не дослужив якихось два-три роки. Звільнився. У нагоді став диплом перекладача з китайської мови, і чоловік занурився в культуру стародавньої Піднебесної. Та усі ці роки В’ячеслав не полишав гітару. Пісні, які написав під час служби в Афганістані, зробили його відомим серед воїнів-«афганців». У цивільному житті з’явились нові, не менш відомі. Музичні фестивалі авторської пісні на всьому пострадянському просторі не обходилися без участі бойового офіцера. На одному із таких фестивалів ведучий представив його як «кобзаря спецпризначення».
Та події 2014 року круто змінили життя чоловіка, як і життя України. Вони розділили його на «до» і «після»…
— Війна, мов сито, відокремила справжніх друзів, — говорить В’ячеслав. — Тепер спілкуюся лише з тими, хто розділяє мої погляди. І лише українською. А дипломи тих часів зараз припадають пилом у шафі, більше ціную грамоти та вдячні дописи від своїх фронтових слухачів. А диплом «Пісні, народжені в АТО» надихає на нові доробки.
Вперше бойовий бард дав концерт на передовій ще влітку 2014-го. 23 серпня того року чоловік виконав останнє прохання свого загиблого друга та побратима по Афганістану, Героя України Олега Михнюка — співав для бійців «Айдару» у Щасті.
— Тоді було гаряче, — розповідає В’ячеслав. — Досить часто на «бек-вокалі» моїх виступів були російські міномети та «Гради». Чи боявся я за своє життя? Не знаю. Про це не думав. Знав, що своєю присутністю можу розважити хлопців, подарувати їм гарний настрій. За цим і сьогодні їду до них кожного місяця. Кожен з 250 концертів на передовій пам’ятаю до дрібниць.
В’ячеслав Купрієнко зазначає, що фронтові концерти — найщиріші в його творчому житті. Саме в них проходять «обкатування танками» його тексти та пісні. Адже солдатську аудиторію, особливо отаку окопну, не візьмеш «на понт» і не обдуриш.
Серед українських артистів немає жодного, хто б так добре знав театр бойових дій сучасної війни без мапи і побував там, де був він. Тим більше, що В’ячеслав народився в Алчевську на Луганщині. Саме тому, коли приїжджає сьогодні на Донбас, уявно прокладає азимут на рідне місто. Карта в голові підказує: до нього — 60, 30, 20 км…
Усе, що пережив за ці роки, чоловік втілив у своєму пісенному альбомі «Соняхи». У ньому немає «прохідних» пісень, немає жодного передиху від болю, від війни. До речі, одна із співавторів «Соняхів», Олена Миклащук-Іськова, цього року отримала першу премію в номінації «Пісенна лірика» найпрестижнішого літературного конкурсу України «Коронація слова».
— Сидять бійці… Слава з гітарою… Лине пісня, а перед очима в кожного, як у кіно, кадри власного життя… пережитих відчуттів. Він не співає пісню, він нею живе, — говорить про недавній концерт В’ячеслава морський піхотинець Дмитро. — Він — бойовий офіцер, і його патріотичні слова про військову честь, вірність країні не здаються пафосними і надуманими, а сприймаються як чесне й правдиве слово воїна, чоловіка, українця. Його авторські пісні беруть за душу.
Та не лише фронтовими концертами сповнене життя чоловіка. Разом із однодумцями ще у вересні 2014 року він започаткував волонтерський проект «Непереможні», в межах якого друзі своєю творчістю збирають кошти на допомогу важкопораненим бійцям.
— Зараз стало значно складніше збирати гроші на допомогу пораненим бійцям, — розповідає В’ячеслав. — Адже війна вже стала буденністю, суспільство звикло до неї. Та я переконаний, що як би ми не втомилися від війни, як би не було нам важко, ми маємо вистояти та перемогти! Я вдячний нашим військовим за те, що вони мене сприймають і кличуть до себе знову та знову. І я їжджу і їздитиму, допоки буду потрібен.
Наталія ЯРМІЛКО
Львів – сайт http://zik.ua/news/2017/12/11/u_drogobytskomu_rayoni_vshanuvaly_pamyat_andriya_melnyka_1223619
У Дрогобицькому районі вшанували пам’ять Андрія Мельника
Учора, 10 грудня в с.Воля Якубова Дрогобицького району відбулося урочисте віче біля меморіалу полковника Андрія Мельника.
У святковому заході з нагоди 127 роковин від дня народження видатного українця взяли участь заступник голови райдержадміністрації Іван Мізерник, заступник голови районної ради Володимир Стецівка, ветерани національно-визвольної боротьби, українські військові–учасники АТО, священики о. Михайло Коліщак та о. Тарас Куспись, громадські діячі, мешканці села.
Слово мали старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич, провідник Львівської обласної ОУН Олег Гринюк, керівник відокремленого підрозділу ГО «Всеукраїнський союз ветеранів АТО» Олег Кіндратів та інші.
Від Дрогобицької станиці ОУН-УПА представник КУНу Тарас Метик вручив грамоту активному досліднику життя, діяльності та героїчної боротьби Андрія Мельника Марії Головкевич.
У концерті на патріотичну тематику виступили гурт «Вишиванка», учасник АТО Максим Перев’язко, бард Ліля Кобільник та інші.
Маріуполь – сайт http://mrpl.city/news/view/kontsert-samogo-koloritnogo-barda-mariupolya-ne-smog-prervat-dazhe-ostryj-pristup-serdechnoj-boli-foto-plusvideo
Концерт самого колоритного барда Мариуполя не смог прервать
даже острый приступ сердечной боли (ФОТО+ВИДЕО)
Денис Росин | 07 декабря 2017
Поэт, философ, автор песен, называющий себя контрабардистом, вызвал бурю оваций на творческом вечере, раскрыв свое видение мира мариупольцам, передает MRPL.CITY.
Вчера в зале профилактория "Чайка" известный мариупольский автор-исполнитель Сергей Кучеренко-Садковский представил зрителям множество своих лучших произведений, посвященных любви, родному городу, а также песен гражданского содержания, раскрывающих суть происходящего сегодня в Украине. Во время выступления он почувствовал боль в сердце, но продолжил программу исполнением самых острых своих песен. Эмоциональный посыл автора вызвал бурную реакцию зрителей, которые встречали каждый его песенный монолог овацией. В программе вечера прозвучали также песни, написанные на стихи Роберта Бернса, Редьярда Киплинга. Зрители услышали в исполнении Сергея Кучеренко-Садковского песни Сергея Труханова, Булата Окуджавы и других знаменитых бардов.
В поэтической части программы автор читал мариупольцам свои стихи, а также произведения Адександра Пушкина, Давида Самойлова, Олега Чухонцева и других авторов. В завершение концерта он сообщил зрителям, что готовит программу из англоязычных песен, которую представит публике в ближайшем будущем.
Сергей Кучеренко-Садковский родился 27 августа 1950 года в городе Мариуполе, где живет и сейчас. Закончил индустриальный техникум по специальности «Сварка». Служил в ПВО старшиной технического дивизиона. Закончил три курса Мариупольского металлургического института (ныне - ПГТУ. - Прим.). Работал на военном заводе. Больше года работал в чернобыльской зоне. С 20 лет играет на гитаре. Стихи начал писать с 1982 г. Семь лет автор занимался профессионально песенным творчеством. Выпустил два студийных альбома. Позже он устроился сварщиком на комбинат им. Ильича, но со стихами и песней не расставался. После выхода на пенсию у поэта появилось больше времени на творческую работу. Сергей Кучеренко-Садковский часто выступает перед публикой.
Основная тематика произведений поэта - гражданская, именно поэтому он называет себя конрабардистом, отмечая, что обычно барды исполняют в основном лирические песни. В стихах и песнях автор раскрывает приоритет ценности личности, тему человеческого достоинства. Он участник и призер многих фестивалей авторской песни. Увидели свет две книги стихов мариупольского поэта.
Сайт http://nationalcorps.org/blog/patrotichnij-lteraturnomuzichnij-vechr-u-vishnevomu
Патріотичний літературно-музичний вечір у Вишневому
11 Груд 2017
Вчора, 10 грудня, у Вишневому (Київська область) пройшов патріотичний літературно-музичний вечір. Провести недільний вечір у колі однодумців закортіло багатьом, тому зала Портер пабу була цілком заповнена.
На заході презентував свою книгу відомий український поет Юрій Руф. Автор поезій прочитав нові твори зі збірки «Вектор протидії». Також було презентовано книгу Тараса Чухліба «Донеччина та Луганщина – козацькі землі України (16 – 18 ст.)».
Музична частина патріотичного вечора складалась з виступів Святослава Бойко та Олекси Бика. Лідер гурту «Широкий лан» Святослав Бойко під гітару виконав найвідоміші пісні гурту. Поет та бард Олекса Бик порадував шанувальників своєю творчістю.
Нагадаємо, організаторами заходу виступили Національний корпус Києво-Святошинського району, ВО «Свобода» та організації Дух Нації та Смерекова хунта.
Рубрика – «Ювілей»
Городской клуб авторской песни г.Николаев БЕЛАЯ ВОРОНА "родился"
20 декабря 1987 года и является одним из старейших в Украине
(Із сайту https://vk.com/bvnikolaev)
История.
Один из наших "отцов-основателей" - замечательный автор-исполнитель Александр Вербицкий (Николаев- Москва). Долгое время руководил клубом, организовал несколько фестивалей авторской песни в Николаеве. Ныне является его Почетным Президентом. Лауреат многих бард-фестивалей бывшего СССР. Долго жил в Москве; сейчас - снова в Николаеве.
Участвует в городских культурных мероприятиях, дает сольные концерты.
Из стен клуба вышли известные авторы и исполнители: Александр Силаев (С-Петербург), Слава Зельцер (Израиль), Борис Фортус (Германия), Марина и Павел Бабичи (Германия), Елена Жажкова (Киев), Юрий Никифоров, Елена Кирсанова и многие другие.
В последнее время мы приглашаем к нам с концертами известных МАСТЕРОВ бардовской песни из России, Украины, Белоруссии и совсем издалека: в декабре 2013 был гость из США, в 2014 - из Израиля.
Руководители.
Помимо А.Вербицкого, клубом в разные годы руководили:
Алексей Грунский (г.Николаев)
Инесса Чудовская (г.Калуга, Россия),
Павел и Марина Бабичи (г.Мёнхенгладбах, Германия),
Елена Кирсанова (г.Николаев).
Сейчас - Наталья и Вячеслав Григорьевы.
Места обитания. Концерты чаще всего проходят в библиотеке им.Кропивницкого (Потемкинская,143А)
В настоящий момент активно ищем:
- новую площадку для поведения концертов приглашаемых иногородних авторов
- постоянное место для сборов клуба
- спонсоров для проведения фестивалей и концертов гостей клуба
Кто хочет влиться в наши ряды, пишите, звоните!
http://facebook.com/belavorona vk.com/bvnikolaev
Миколаїв, Україна
Миколаїв – Ольга Золотухіна
Участники Юбилейного концерта Белой Вороны (16.12.):
Данильчук Дмитрий
Микоша Наталья
Гузеев Александр
Оконская Наталья
Григорьев Дмитрий
Кузнецовы Анна и Илларион (дуэт)
Качурин Вячеслав
Комарницкая Наталья Энгельсовна
Зотиков Сергей
Зарлин Елена
Григоренко Сергей
Филин Виталий Мих.
Белоног Виктор
Бабенко Андрій
Золотухина Ольга
Бережинский Константин
Шевченко Оксана
Бондаренко Сергей
Григорьевы Наталья и Вячеслав (дуэт)
Вербицкий Александр
Гамолина Татьяна
Ведущие: Кузнецова Анна, Шевченко Оксана и Вербицкий Александр
Рубрика – «Презентація»
На Сумщині репрезентували книгу про Визвольну боротьбу минулого століття
https://sorada.gov.ua/actual/1-actual/19191-na-sumshchyni-reprezentuvaly-knygu-pro-vyzvolnu-borotbu-mynulogo-stolittja.html
Серед сумчан, борців за волю України, було чимало творців української культури – письменників, композиторів, музикантів, акторів, журналістів, редакторів, громадських діячів, офіцерів… Саме про них йдеться в новій книзі дослідників історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття Романа Коваля, Віктора Моренця та Юрія Юзича «Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади», яку було репрезентовано 14 грудня у приміщенні Сумської обласної філармонії.
«Ця праця допоможе нашим наступникам розшукати і використати подані тут джерела і правильно відтворити драматичні змагання «приспаного» ворогами українського народу», - говорить автор книги Роман Коваль.
Не оминули увагою цю важливу подію – репрезентацію книги й керівники області. На заході були присутні заступник голови Сумської обласної ради Тетяна Головко, перший заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Олександр Марченко, депутати, військовослужбовці, краєзнавці, директори бібліотечних закладів, викладачі місцевих вузів.
«Книга «Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади» має неабияке значення для молодого покоління, - говорить заступник голови обласних парламентарів Тетяна Головко. - Вона дозволить нащадкам з'єднати невидимий місток століть, повернути історичну пам'ять, яку хотіли знищити Голодоморами та репресіями».
Тетяна Іванівна наголосила, що четвертий рік поспіль Україна збройно захищає свою незалежність у протистоянні підступній агресії Росії, тож читач зможе провести паралелі між подіями столітньої давнини і сьогодення та зробити відповідні висновки.
Говорили про повторення історії на території України й перший заступник голови Сумської ОДА Олександр Марченко та відомий сумський краєзнавець Геннадій Іванущенко. Як зазначив останній, українці століттями борються за право відтворювати себе у вічності, і саме сьогодні прийшов час, коли народ почав скидати завісу цензури та брехні.
У дослідженні вміщено 120 біографій козаків і старшин Армії УНР, які народилися на території Сумщини та понад 50 спогадів про їхню участь у Визвольній боротьбі.
«Цією книжкою, – написав у передмові Роман Коваль, – ми повертаємо в нашу свідомість шляхетних особистостей, які відстоювали у кривавій війні з російським окупантом право нашого народу вільно жити на своїй землі».
Книгу видано за кошти обласного бюджету в рамках Програми економічного і соціального розвитку Сумської області 2016-2017 рр. Письменник висловив вдячність обласній владі та усім співавторам за працю, спрямовану на відновлення історичної пам'яті українського народу.
Уже скоро книга надійде до бібліотек та навчальних закладів області. Зокрема Тетяна Головко у своєму виступі висловила надію, що ця праця не буде припадати пилом на поличках, а виведе затуманених українців із мороку.
«Сумщина справді земля героїв, - говорить вона. - Її сини різних поколінь підтвердили це своїми подвигами на всіх фронтах. І сьогодні наші земляки, воїни АТО, продовжують велику справу своїх дідів – захищають нашу державу».
Участь у концерті з нагоди виходу книжки взяли кобзарі Тарас Силенко, Тарас Компаніченко, українські виконавці з Києва Володимир Самайда, Валерій Мартишко та тріо бандуристок «ЯРЕМІЯ» (дівчата не співали, а вручали квіти – упорядник). Ознаменувався захід спільним виконанням Державного гімну та Молитвою за Україну.
Книга “Сумщина в боротьбі” видана до 100-річчя відродження держави Україна
Петро Картавий, м. Суми
14 грудня 2017 року в Сумській обласній філармонії Роман Коваль, автор книги “Сумщина в боротьбі” представив кобзарів Тараса Компаніченка з Боярки і Тараса Силенка з Києва, а також бардів Володимира Самайду з Києва і Валерія Мартишка з Борисполя. У вступному слові Роман Коваль цитував спогади Якова Решетниківа, як 1918 року в прикордонному селі Марчихіна Буда Ямпільського району сусіди з Росії грабували і вбивали українців. Розповіді Романа Коваля доповнювалися піснями, вірші деяких із них публікую. Після промови автора книги Тарас Силенко заспівав уривок із поеми “Гайдамаки”.
Тарас Шевченко
Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває.
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає:
Хто додому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі
Осталася слава.
А тим часом стародавню
Січ розруйнували:
Хто на Кубань, хто за Дунай,
Тілько і остались,
Що пороги серед степу.
Ревуть завивають:
“Поховали дітей наших
І нас розривають”.
Ревуть собі й ревітимуть —
Їх люде минули;
А Україна навіки,
Навіки заснула.
З того часу в Україні
Жито зеленіє;
Не чуть плачу, ні гармати,
Тілько вітер віє,
Нагинає верби в гаї,
А тирсу на полі.
Все замовкло. Нехай мовчить:
Така божа воля.
Тарас Силенко нагадав про перемогу українського війська над московським біля сіл Соснівка і Шаповалівка під Конотопом.
Пісня про Конотопську битву
Слова і музика Ігоря Рачка
До города Конотопа військо підступало,
Воєводи Трубецького лагерями стало.
Славний гетьман наш Іван Виговський
На ту облогу зібрав військо козацькеє
Ще й орду в підмогу.
Захотіли козаченьки москаля провчити,
І для цього задумали річку загатити.
Потаємно вдень і вночі гатку насипали,
Після цього все довкола як болото стало.
Орда зліва, а військо справа, славне з козаками,
Причаїлися, і в заплаві, на січу чекали.
Були послані загони на стан Трубецького,
Щоби заманить москаликів на слизьку дорогу.
Стала стріча, стала січа, ревнули гармати,
Скресли шаблі — козаченьки стали відступати.
Москаль реве, москаль тисне скільки має сили,
Аж допоки у болото їх не заманили.
От тоді вже, у болоті, гарно обступали,
Били, різали й рубали, в болото втоптали.
Зранку рано й до полудня гармати ревіли,
Списи гнулися й ламалися і стріли летіли.
Заробили москалики чого не бажали —
Постріляні й порубані в багнюці конали,
Слава ж батьку Івану Виговському, слава Україні!
Слава війську козацькому одвіку й до нині!
Володимир Самайда створив пісні на слова Олександра Олеся, нашого земляка із Білопілля.
Колискова
Не сумуй, дитино, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Він прийде додому, принесе гостинця -
Повні поли маків і перлин для синця.
Не лютуй, що тато не прийшов на свято,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець
Все питав у мене: "Кто он? Украінєц?"
Як я від удару серед хати впала,
Як він бив ногами, як я проклинала.
Не журися, сину, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.
Виростеш, - скажу я, - де лежить рушниця,
Де лежать набої, де лежить граната.
Не сумуй же, сину, що немає тата.
Щоб не знав спокою окупант-чужинець,
Щоб боявся навіть слова "українець"!
* * *
Ми не кинемо зброї своєї:
Наше військо сміється б’ючись,
Наше військо в боях бенкетує,
Наше військо вмира сміючись.
Ми не зложим червоного стяга...
Кров червона із нас пролилась...
Власну кров ми ворожою змиєм...
Гострі коси залізні у нас!
Ми не підем з кривавого бою!
Наші друзі по тюрмах гниють,
Наші друзі в Сибіру конають,—
Ми назад їм проложимо путь.
Ми не кинем боротись за волю:
Наші браття упали в борні,
Їхня кров ще гаряча на ранах,
Їхні рани горять ще в огні.
Ми не зложимо зброї своєї...
Дужі в нас і бажання, і гнів,
Ми здобудемо землю і волю
І загоїмо рани віків.
Ми не підем з кривавого бою:
Наше військо сміється б’ючись,
Наше військо в боях бенкетує
І в боях умира сміючись!..
Валерій Мартишко співав власні пісні про сучасну війну.
Авдіївський вальс
Авдіївський вальс – танець смерті, з якого нас винесли Бог і відвага,
Авдіївський вальс – жаль, найкращі пішли вже у вічність небес,
Чорніла земля – йшла у наступ на ворога Чорна бригада,
Авдіївський вальс – це наш біль, наша пам’ять і честь.
Авдіївський вальс – не дамо окупантам святу Україну топтати,
Авдіївський вальс – ватним трупом засіяна рідна земля,
За Андрія-Орла тепер на позиції б’ються орлята.
Слава тім, хто загинув на рідних полях.
Авдіївський вальс – ми залишили страх назавжди в окопах ворожих,
Авдіївський вальс – і сильнішими вийшли, бо усе до кінця віддали.
Наша справа свята і в цій бійні нам Бог допоможе,
Авдіївський вальс – перемога, надія і сни.
Авдіївський вальс – а думки полетіли птахами до рідної хати,
Авдіївський вальс – нашу ненависть люту не зупинить.
Це наша земля, і за неї ми будем до смерті стояти,
Авдіївський вальс – жага помсти і відчаю мить.
Авдіївський вальс …
Заплітала у косу червоне та чорне,
Заплітала у косу червоне та чорне,
Десь погинув милий, більше не пригорне.
Заплітала у косу смуток і кохання,
Була любов перша, а стала – остання.
Поховали тайно, не знайти й могилу.
Він за Україну у бою загинув.
Червоная стрічка – то пам’ять кохання,
А чорная стрічка буде поминальна.
Десь Холодним Яром дух його витає,
В Лисянці дівчина милого чекає.
Червоне і чорне в косу заплітала,
Заміж не ходила, а вдовою стала.
Здавна повелося, що за свою волю
Україна платить козацькою кров’ю.
Заплітають маки недоспіле жито,
Чорне та червоне в косі русій звито.
Біля мікрофона сумський історик, кандидат наук Геннадій Іванущенко, автор двох нарисів: “Яструбинська республіка: погляд через століття” і “Хутір Жовтоніжки – історія без продовження”.
Потім Тарас Компаніченко, Тарас Силенко і Володимир Самайда заспівали пісню.
Повіяв вітер степовий
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!"
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива,
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
Тарас Компаніченко співав кілька пісень на слова інших поетів та свою – “Дума про Саур-Могилу”.
Пантелеймон Куліш
Поетові
Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,
Ні на письменницьку огуду за пісні,
І ласки не шукай ні в духів, ні в голоти:
Дзвони собі, співай в святій самотині.
Не ярмарку тебе гучному зрозуміти
Серед своїх тривог або пустих утіх.
Нехай турбуються чи граються, мов діти:
Ти на високий лад не перестроїш їх.
Їх небеса - базар, їх божество - мамона...
Купують, продають, міняють крам на крам,
І буквою свого життєйського закона
Готові зруйнувать духовний правди храм.
Готові, і не раз на торжищах великих
"Розпни, розпни єго!" - вигукує тиран;
Но не смущається твій дух од криків диких:
Ти - невмирущий цар, ти й над царями пан.
Тарас Компаніченко, Тарас Силенко, Валерій Мартишко і Володимир Самайда потужно заспівали заключну пісню.
Музика Тараса Силенка, слова Миколи Щербака
* * *
Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила.
Як вогонь він випалює й нищить московську орду,
Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів!
У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу,
Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ.
Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село,
Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір’я...
Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло, –
Це Зелений у вічність веде українське безмір’я!
Слухачі щиро аплодували автору та співцям, а ініціатор видання книги, заступник голови Сумської облдержадміністрації Олександр Марченко подякував виступаючим. Він згадав, що вичитав у підручнику з історії України про ті події, як більшовики пославши окупаційні війська маскували їх під українців. Цю тактику використовують тепер на Донбасі. Далі було нагородження учасників презентації.
Щоб познайомити майбутніх учителів з історичною спадщиною, книгу “Сумщина в боротьбі” презентували 15 грудня 2017 року в Сумському педагогічному університеті, де пісенна програма відрізнялася від попереднього дня. По ходу презентації Роман Коваль зауважив, що студенти слабкими оплесками демонструють байдужість до історії свого народу.
Зауваження Романа Коваля змусило до аналізу власного досвіду співпраці із педагогічним ВУЗом. У квітні 1978 року зав кафедрою філософії (тоді ще педінституту), професор П.П.Бобровський запросив нас із Анною Кожевниковою провести вечір присвячений творчості Б.Окуджави. Раніше ми такий вечір проводили в міській бібліотеці, і він пройшов на піднесенні. У ВУЗі слова про Свободу не зачіпали серця членів філософського клубу, для них це було незвично і небезпечно, бо радянська ідеологія передбачала, що особа безумовно підкорюється владі. Тоді учитель був ланкою у донесенні цієї догми до дітей. У лютому 1993 року за пропозицією С.Архипчука провів у залі педінституту концерт бардів, що співали українською (Е.Драч, О.Покальчук, А.Чернюк, Володимир та Ірина Шинкаруки). Виготовлені мною афіші були зірвані, а на концерті було мало студентів педінституту. Виправдовуючись, проректор говорив, що у вихідні багато студентів виїздять до батьків. У 2001-2006 роках ситуація поліпшилась і у ВУЗі провели цікаві заходи із запрошенням приїжджих гостей та сумчан. З Надією Каменською 15 травня 2001 року організували виступ сина Василя Стуса – Дмитра і барда Сергія Мороза, який співав пісні на вірші Василя Стуса. 27 грудня 2003 року Алла Ярова організувала презентацію книги “25 ЕСЕЇВ ПРО СВОБОДУ”, де співали кобзарі Микола Литвин і Тарас Компаніченко. 6 квітня 2004 року у ВУЗі відзначили 60-ю річницю з дня народження випускника педінституту, поета Володимира Затуливітера. На вечір приїхала поважна делегація митців із Києва. Остання подія відвідана мною в Сумському педагогічному університеті трапилася 4 жовтня 2006 року, коли проводилась конференція до сторіччя письменника «І.Багряний: авторська індивідуальність і проблема самототожності». Пізніше в університеті змінювалося керівництво, а організатори цікавих заходів знайшли іншу роботу. Не дивно, що сучасні студенти ВУЗу не готові до спілкування з митцями високого рівня.
На презентації книги “Сумщина в боротьбі” в педагогічному університеті Тарас Компаніченко сказав: “Ми живемо в час колосального цинізму. Ми посвячені в десакралізовані міти. Виступаючи перед молоддю думаю, як зворушити цю крижану стіну: гіперцинізмом, чи дивовижно чистим”. Спочатку Тарас читає зразки, що виливають на слухачів представники гіперцинізму, а потім заспівав пісню на слова Василя Стуса.
За читанням Ясунарі Кавабати
Розпросторся, душе моя,
на чотири татамі
і не кулься од нагая
і не крийся руками.
Хай у тебе є дві межі,
та середина — справжня.
Марне, вороже, ворожить —
молода чи поважна.
Посередині — стовбур літ,
а обабоки — крона.
Посередині — вічний слід
від колиски до скону.
Жаль – ні неба, ані землі
в цій труні вертикальній,
і заврунилися жалі,
думи всіли печальні.
Як то сниться мені земля,
на якій лиш ночую!
Як мені небеса болять,
коли їх я не чую.
Як постав ув очах мій край,
наче стовп осіянний.
Каже: синку, ступай, ступай,
ти для мене коханий.
Тож просторся, душе моя,
на чотири татамі
і не кулься од нагая
і не крийся руками.
У книзі “Сумщина в боротьбі” є розділ “Герої війни на Донбасі”, де 8 нарисів про 4-х поранених і 4-х загиблих. Шануючи пам’ять всіх представників Сумщини, хто віддав життя боронячи рідну землю вибрав в Інтернеті їхні прізвища та імена:
Абрамітов Артур, Абрютін Сергій, Авраменко Сергій, Андра Руслан, Андрієнко Юрій, Аніщенко Олександр (герой України), Атаманюк Роман, Барсуков Андрій, Береговий Костянтин, Бережний Юрій, Білан Руслан, Бірюк Олег, Бойко Валентин, Брайченко Олег, Брисенко Богдан, Брисюк Микола, Буйвало Олександр, Вдовенко Олексій, Вербицький Олексій, Вєтров Юрій, Волін Володимир, Волков Іван, Воробйов Сергій, Ворожко Олександр, Галушкін Олександр, Гергель Олексій, Глуходід Олександр, Гольченко Ігор, Гордієнко Сергій, Горностаєв Олександр, Грібеннік Сергій, Давидов Микола, Деркач Юрій, Дудка Володимир, Дудка Юрій, Євдокименко Іван, Завальний Ігор, Казіонний Андрій, Калюжний Олексій, Клочков Сергій, Колот Микола, Кондратенко Василь, Косточка Ігор, Костюк Олег, Костюченко Артур, Коханий Артем, Кравченко Віталій, Кравченко Олександр, Кузяков Артем, Кутовий Вадим, Куценко Сергій, Лавошник Юрій, Лепетюха Василь, Лепеха Андрій, Лисенко Сергій, Лісовенко Дмитро, Ловінський Станіслав, Ляшко Андрій, Мартиненко Євгеній, Маруха Анатолій, Марченко Олексій, Михайлик Володимир, Морозов Микола, Мякотін Сергій, Наріжний Максим, Настасенко Сергій, Несторенко Олександр, Ніколаєнко Микола, Ніколенко Павло, Орел Юрій, Осіпов Микола, Охріменко Микола, Палешко Сергій, Парфененко Віталій, Пархоменко Сергій, Переяслов Володимир, Петренко Анатолій, Петріщев Сергій, Півень Олександр, Піддубний Віталій, Площик Роман, Полозов Вадим, Приходько Олексій, Пустовий Сергій, Редькін Руслан, Реута Андрій, Ричков Вадим, Рощенко Едуард, Руденко Дмитро, Руденко Євген, Руднєв Андрій, Сапєгін Віталій, Свистунов Вадим, Сергієнко Костянтин, Симоненко Дмитро, Скоропис Михайло, Спасьонов Василь, Степанець Андрій, Стеценко Вадим, Сусло Михайло, Табала Сергій, Татарчук Юрій, Ткаченко Олександр, Федорченко Олексій, Федоряка Петро, Хроленко Євген, Чепіга Валерій, Шкурко Олександр, Шовтута Олександр, Шульга Анатолій.
Детальна інформація про 110 воїнів із Сумщини загиблих у зоні АТО на сайті http://memorybook.org.ua/regions/sumska.htm.
Згадаймо, що літом 2004 року сумські студенти вийшли на захист своїх ВУЗів. Ця подія передувала Помаранчевій революції.