Новини одним рядком:

27 листопада – творчий вечір Володимира Радька до 50-річчя з дня народження, Черкаси, Будинок культури ім.. І. Кулика

28 листопада – прес-показ фільму «Серце мами Гонгадзе» за участі Володимира Самайди, Львів, Центр Шептицького

29 листопада – збір ветеранів авторської пісні, Київ, вул.. Льва Толстого, 25/2, Центр соціального захисту населення

30 листопада – концерт Валерія Марченка (Рівне), Київ, галерея “Висоцький”

1 грудня «Гнат Хоткевич-художник». Лекція наукової співробітниці ЛітМузею Ольги Черемської

1 грудня – фільм «Серце мами Гонгадзе» за участі Володимира Сама йди в Першій львівській медіатеці

1 грудня – нагородження переможців конкурсу «Хортицькі дзвони»  памяті М. Брацило у Запорізькому нац. університеті

3 грудня  концерт пам’яті Сергія Самарського за участі Сергія Василюка і Христини Панасюк у Сєверодонецьку

3 грудня зустріч з поетом О.Озаряним та бардами Олександрою Джафарі і Валерієм Гамбовим у бібліотеці м. Бердичів

3-6 грудня «Музичний батальйон» у Сєвєродонецьку, Щасті, Станиці Луганській, Авдіївці, Мар'їнці, Світлодарську

4 грудня  SkovorodaDay в ЛітМузеї (#skovoroda_day, #skovoroda_295, #ЛітМузей)

5 грудня – концерт до 145-річчя Терентія Пархоменка, Чернігів, Філармонійний центр, ведучий Василь Нечепа

6 грудня – 2014 року помер Володимир Шинкарук, автор пісень із Житомира

6 грудня – вечір Олександри Скорук на підтримку Ігоря Лі, Суми, обласна наукова бібліотека, вул. Героїв Сумщини, 10

7 грудня – день народження Ігоря Жука, автора пісень із Києва

7 грудня – «Гнат Хоткевич-музикант». Лекція харківського дослідника Олександра Савчука у харківському ЛітМузеї

7 грудня – Сергій Василюк і Тарас Силенко співатимуть у Моршині, Стрию  на презентації книжок Романа Коваля

8 грудня – концерт капели бандуристів "Пісні визвольної боротьби", Київ, Будинок офіцерів

8 грудня – благодійний концерт  театру "La Chanson" на підтримку Ігоря Лі, Суми, вул. Петропавлівська, 61

8 грудня – Сергій Василюк і Тарас Силенко співатимуть у Миколаєві (Львівщина) і Львові на презентації книжок Р. Коваля

12 грудня – концерт Віктора Пашника, м. Дніпро, вул. Казакова, 8, Наукова бібліотека ДНУ (1 поверх)

 

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  bardlit@i.ua

 

Київ – Володимир Самайда

 

Їду на запрошення В’ячеслава Бігуна до Львова: сходжу на могилу пані Лесі Гонгадзе, візьму участь у кінозустрічі з нею.. 14-15 грудня буду в Сумах на запрошення Р.М.Коваля.. буду радий зустрічі..

 

 

Володимир-Волинський – Сергій Шишкін

 

https://www.youtube.com/watch?v=ezGWZYD4Zt8 

 

 

Київ – Анна Калита

 

29.11 - Ветерани авторської пісні збираються 29 листопада 2017 року з 16-00 до 20-00 години за адресою: м Київ, вул. Льва Толстого, 25/2 (метро «Університет» або «Льва Толстого»).Можна піднятися по вул. Паньківська до вул. Лева Толстого/ Будинок амфітеатром на розі вул. Лева Толстого та вул. Паньківській /, 2-й поверх, «Територіальний Центр соціального захисту населення»

30.11 - Валерий Марченко в гостях у Галери ВЫСОЦКИЙ на Воздвиженке

https://www.facebook.com/events/131408994232611/

23.12  - Путешествие в «Новый Год» с агентством музыкальных путешествий «Своей колеей»

Место: пгт Летки, Броварского, Киевской (20 км от жилмассива Троещина), база отдыха на берегу р. Десна (место проведения мини-фестивалей АП «Междуречье- 2014 и 2015»)

Время: с 13.00 – 23.12.2017 по 15.00 24.12.2017

Условия проживания: отапливаемый корпус, 2-3 местные номера со всеми удобствами (сан. узел, гор. вода, холодильник)

Условия концерта и посиделок: отдельный ресторанный зал со столами, стульями, санузлом и прямым выходом на открытую террасу c мангалом и местами для курения. Концертная площадка. Звуковая аппаратура....

https://www.facebook.com/events/348959975515086/

 

Харків – Літературний музей

Грудень у ЛітМузеї

 

1 грудня, 19.00 — «Гнат Хоткевич–художник». Лекція наукової співробітниці ЛітМузею Ольги Черемської

4 грудня, 10.00-21.00 — SkovorodaDay в ЛітМузеї (#skovoroda_day, #skovoroda_295, #ЛітМузей)

 

Щочетверга, 18.00 — «Співаємо колядки в ЛітМузеї»

 

7 грудня, 18.00 — «Гнат Хоткевич–музикант». Лекція харківського дослідника й видавця Олександра Савчука

12 грудня, 19.00 — «Андріївські вечорниці»

13 грудня, 18.00 — «Гнат Хоткевич і театр». Лекція харківської мистецтвознавиці Яни Партоли

15 грудня, 18.00 — презентація програми «Різдвяний подарунок»

15 грудня, 18.30  — лекція Станіслава Щербака «Стародавні традиції святкування Різдва у Франції»

19 грудня, 17.00 — «Святий Миколай у ЛітМузеї»

22 грудня, 18.00 — «Гнат Хоткевич–письменник». Лекція харківської літературознавиці Ольги Бондар

27 грудня, 18.00 — «Кав'ярня Пока в ЛітМузеї»

30 грудня, 10.00-18.00 — «Вихідні в ЛітМузеї»

 

Детальна інформація про кожен захід — окремою розсилкою.

 

У розкладі можливі зміни, слідкуйте за новинами на нашій сторінці

у фб https://www.facebook.com/litme.ua/?fref=ts, а також на сайті ЛітМузею http://litme.com.ua/

 

Виставки

 «Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»

Постійна експозиція Харківського ЛітМузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.

Адреса: м. Харків, вул. Багалія, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).

Вартість вхідного квитка до музею – 20 грн (для учнів та студентів – 15 грн ), екскурсії чи інтерактивної програми – 100 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.

 

 

Друзі, запрошуємо до ЛітМузею на цикл лекцій, присвячених Гнату Хоткевичу — універсальній особистості, чий 140-річний ювілей відзначаємо цього року.

Розкрити багатогранність цієї постаті нам допоможуть:

наукова співробітниця ЛітМузею Ольга Черемська,  яка розповість про Хоткевича-художника 1 грудня о 19.00

харківський дослідник й видавець Олександр Савчук із лекцією «Гнат Хоткевич – музикант» 7 грудня о 18.00

мистецтвознавиця Яна Партола, котра знає все про тему «Гнат Хоткевич і театр» 13 грудня о 18.00

літературознавиця Ольга Бондар із лекцією «Гнат Хоткевич-письменник» 22 грудня о 18.00

Вхідний квиток до ЛітМузею 20 грн  (для учнів/студентів — 15 грн)

 

 

Дорогі друзі!

Радо запрошуємо відзначити 295-річчя Григорія Сковороди в ЛітМузеї 4 листопада.

Шлях до пізнання мудростей філософа проляже через ваш вибір (який, можливо, буде доволі не простим). 


Вільне відвідування:

10.00-18.00 — час для селфі та відео з читанням уривку з твору Григорія Сковороди. Приходьте до музею, фотографуйтеся, обирайте короткий фрагмент, читайте та викладайте відео в будь-якій соцмережі з  

хештегами #skovoroda_day, #skovoroda_295, #ЛітМузей; 
від 12.00-16.00 ви можете безкоштовно відвідати з екскурсією експозицію «Григорій Сковорода: мандрівка за щастям» (взамін пропонуємо зробити селфі або викласти відео з хештегами #skovoroda_day, #skovoroda_295, #ЛітМузей). 
Реєстрація на екскурсії за посиланням:  https://docs.google.com/forms/d/1N3YASQgcULZhAG5cskuMKBNXHGeXFmUf_qeqiH8wzVc/edit
17.00 — лекція про свободу у творчості Сковороди та його ймовірні зв'язки з масонами від літмузейниць Ольги Черемської та Наталії Руденко;
18.00 — літмузейниця Марина Куценко збиратиме з усіма охочими філософські торбини для подорожі за щастям (ексклюзивна програма "Філософське торбознавство імені Григорія Сковороди");
19.00 — улюблена замдиректора Тетяна Трофименко проведе спільні читання поетичних текстів зі збірки "Сад божественних пісень" разом із вами, дорогі відвідувачі;
20.00 — гра "Мафія", присвячена "Байкам харківським" (ведуча — Ольга Черемська)
Реєстрація на вечірні заходи: https://docs.google.com/forms/d/17kY6rDjdvOBZkK_sWsZFSFG7RpPr5P6_lZWhnIwzohE/edit

 

Дорогі друзі,

щороку ми долучаємося до янгольського співу, що славить Народженого Ісуса. Співає Небо, співає Земля і все, що живе на ній.

7 грудня ЛітМузей відкриває цикл занять зі співу колядок.

Запрошуємо всіх, у кого співає серце та душа, бо саме вони народжують пісню, а голос є лише виконавцем.

Заняття відбуватимуться щочетверга протягом грудня о 18.00.

Реєстрація за посиланням на : https://docs.google.com/forms/d/1p7T6bCgi_q9BrtEFyT5sFLtmi9kV_Ouh1xpuhz5OjnE/edit

Вхідний квиток до ЛітМузею: 20  грн (для учнів/студентів — 15 грн)

Подія на фб: https://www.facebook.com/events/386209458459428/

 

Адреса ЛітМузею: вул. Багалія, 6.

Телефони для довідок: 7062579, 0501495818.

 

 

Запоріжжя – Людмила Брацило

 

Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні ім. Марини Брацило «Хортицькі дзвони», організатором якого чотири роки тому став Запорізький національний університет, у 2017 році вже традиційно зібрав під своїм дахом молоді творчі обдарування України  в  галузі літератури та авторської пісні. З 2017 року співорганізатором конкурсу, в рамках виконання Програми функціонування і розвитку української мови в м. Запоріжжі на 2016 - 2020 р.р., стала Запорізька міська рада. В  поточному році  до конкурсу долучилися більше 60 номінантів з 16 областей та 8 обласних центрів України віком від 12 до 25 років. Запорізьку область представили 17 учасників. 

Заключні заходи конкурсу відбулися 1 грудня 2017 року в актовій залі ІІ корпусу Запорізького національного університету.  Прологом до них стала презентація відеофільму про Марину Брацило «Життя мов куля» (дипломна робота студентки ЗНТУ Катерини Буряк). Четвертий рік поспіль заключні урочистості приурочено до дня народження  мисткині, якій би 2 грудня виповнився 41 рік. В ході Гала-концерту на вшанування переможців конкурсу звучало поетичне слово Марини Брацило, музично-поетичний перфоменс минулорічних переможців «Хортицьких дзвонів», поезії та авторські пісні переможців «Хортицьких дзвонів» - 2017», а також їх урочисте відзначення за участю київських гостей: співголови журі, автора-виконавця Віктора Нестерука та поетеси, члена НСПУ Оксани Розумної (Куценко). В заході також взяли участь запорізькі члени журі: член НСПУ, поетеса Любов Геньба, художній керівник Театру поетичної пісні Олена Алексєєва, співак та композитор Анатолій Сердюк, заслужений працівник культури України Володимир Артемьєв, запорізькі  письменники, літературна молодь, творча громадськість.

Переможці із числа творчої молоді України, що завітали до Запоріжжя, отримали майстер-класи від своїх старших наставників, а також познайомилися з найбільш яскравими історико-культурними цікавинками Запоріжжя.

 

Ось їх імена:

Номінація «Поезія»

 

Лауреати:

І місце - Гулієва Галина Анатоліївна, випускниця (2014) - Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (філфак).

ІІ місце - Кузів Марта Тарасівна, випускниця ЛНУ ім. І. Франка, викладач української мови та л-ри

- Маліцька Анна Дмитрівна, студентка Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, філологічний факультет, 2 курс.

ІІІ місце - Осіпенко Тетяна Вікторівна, магістрант (спеціальність «Переклад», Сумський державний університет)

Дипломанти:

Купчинська Ірина Володимирівна, ГО “Агенція іміджу України”; Радіо1.ua

Черняк Юлія Юріївна, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Спеціальна відзнака за патріотичні мотиви в поезії

Дмитерко Олена, магістр Національного університету «Львівська політехніка», спеціальність «Журналістика»

 

Спеціальна відзнака за висвітлення теми збереження родинних цінностей

Вовк Юлія Володимирівна, студентка КЗЛОР «Бродівського педагогічного коледжу ім.М.Шашкевича

Заохочувальна премія «Надія конкурсу»

Зварич Юлія Русланівна, студентка КЗЛОР «Бродівський педагогічний коледж ім.М.Шашкевича»

      Кондратюк Мар'ян Юрійович, студент Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Спеціалізація – літературна творчість.

 

Номінація «Авторська пісня»

 

Лауреати:

І місце  –  Марусик Андрій Миколайович, студент Запорізького державного медичного університету

ІІ місце – Меренкова Валерія Сергіївна, студентка Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

ІІІ місце  – Діденко Тетяна В’ячеславівна, вихователь дошкільного навчального закладу «Дзвіночок» № 177  м.Запоріжжя

 

Дипломант – Сватьєв Володимир Андрійович, учень 10-го класу запорізької гімназії №71

 

Спеціальна відзнака за  написання пісні на слова Марини Брацило

Вілігоцька Оксана Миколаївна, Київський технічний університет , ф-т менеджменту

 

Те, що конкурс успішно відбувся вчетверте, засвідчує, що увага до творчої молоді віком від 15 до 25 років, яка знаходиться на  початку свого творчого становлення, виправдана. Адже як показує життя, талант людини проявляється вже в дитинстві, і від того, як рано розкриється творче обдарування особистості, залежить її подальша доля.

У цьому сенсі життєвий приклад поетеси та пісняра Марини Брацило, її шлях у літературі - дійсно достойний наслідування. Її раннє становлення, як творчої особистості, яскравий талант, служіння рідному українському слову – це саме те, що має на меті пропагувати Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони».

ОРГКОМІТЕТ

 

 

Сайт https://vchasnoua.com/donbass/54161-vidomi-ukrainski-muzykanty-vlashtuiut-kontsertnyi-tur-na-donbas-do-dnia-zbroinykh-syl-ukrainy

 

Відомі українські музиканти влаштують концертний тур на Донбас

до Дня Збройних сил України

 

Концертний тур за участі відомих українських виконавців проходитиме у шести містах Донецької і Луганської областей

З 3 по 6 грудня музиканти творчого волонтерського об’єднання «Музичний батальйон» відвідають з концертами Сєвєродонецьк, Щастя, смт. Станиця Луганська, Авдіївку, Мар'їнку, Світлодарськ та деякі інші населені пункти прифронтової зони.

Як повідомляють організатори, у концертах візьмуть участь відомі українські гурти: «Тінь Сонця», «ТаРута», «Друже Музико», «Фата Моргана», «Ягіч», «Очеретяний кіт», автор-виконавець Христина Панасюк та інші.

Музичні заходи до Дня Збройних сил України розпочнуться святковим концертом 3 грудня у Сєвєродонецьку та завершаться виступами українських музикантів в окремих військових частинах.

 

 

Сайт https://siver.com.ua/news/kobzarskimi_stezhkami_terentija_parkhomenka/2017-11-27-21512

 

Кобзарськими стежками Терентія Пархоменка

 

145 років від дня народження легендарного кобзаря, уродженця Чернігівщини Терентія Пархоменка виповнилося у жовтні 2017 року. Він пішов з життя у 38 років, передчасно й трагічно, як і більшість кобзарів. Їх духовна, просвітницька, консолідуюча роль лякала владу усіх часів, тому кобзарів, лірників, бандуристів нищили, прирікали на вимирання. Разом з ними знищувався і безцінний духовний спадок України – думи, історичні пісні, звичаї, мова, історична правда.

Кобзарство – унікальне явище української культури, якому понад п’ять століть. Нині це мистецтво відроджують національно свідомі діячі культури та митці, котрі розуміють його роль в усвідомленні національної ідентичності, у піднесенні патріотичного духу українського народу та вихованні молодих поколінь.

Видатний співак-музикант сучасності Василь Нечепа зберігає й примножує традиції українського кобзарства, активною концертною й просвітницькою діяльністю поширює й пропагує самобутню українську культуру. Він є спадкоємцем і продовжувачем мистецтва великих кобзарів Чернігівщини, таких як Олександр Корнієвський, чия майстерність бере початок від славетного бандуриста й лірника Терентія Пархоменка.

5 грудня 2017 року у Чернігівському філармонійному центрі фестивалів та концертних програм відбудеться непересічна мистецька подія – кобзарськими стежками Терентія Пархоменка проведе й долучить до таємниць творчості народних співців кобзар-лірник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України Василь Нечепа.
Глядачі також матимуть нагоду пересвідчитися, що кобзарський рух має достойне продовження. Разом з авторитетним музикантом Василем Нечепою у концертній програмі візьмуть участь юні кобзарі: Зразковий ансамбль бандуристів "СОКОЛИКИ" Чернігівської музичної школи №1 імені С. Вільконського, керівник - заслужений працівник культури України Валентина Іщенко; зведена капела бандуристів "НАДІЯ" Чернігівських музичних шкіл №1 та №2, керівники – Людмила Велігорська та Алла Марчук; Ансамбль бандуристів школи мистецтв при Чернігівському музичному коледжі імені Л. Ревуцького, керівник - Наталія Сидорова; Капела бандуристів Чернігівського музичного коледжу імені Л. Ревуцького "ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА", керівник - заслужена артистка України Раїса Борщ, а також відомий в Україні та за її межами професійний колектив - КАПЕЛА БАНДУРИСТІВ ІМЕНІ ОСТАПА ВЕРЕСАЯ Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, художній керівник та головний диригент заслужена артистка України Раїса Борщ.

 

Віра ЛОБАНОВСЬКА

 

 

Київ – Олеся Сінчук

Канада початок розповіді

 

Щаслива, ніжна, зоряна Канада! У спогадах ти сяєш таємниче, у кожній миті святом розцвітаєш! Я згадую-усе, із тої миті, коли світанок ніжний забринів під зоряним крилом! Летить літак компанії "Люфтганса"! Пречудово! 

Ось небо вже мелодіями хмар безмежний простір обіймає щедро! Який пречистий простір білосніжний! Яка натхненна легкість! Вже і Майн легенькими промінчиками сонця натхненно виграє! Прекрасний Франкфурт! А ось уже Гренландія в снігах! О, царство чистоти !Там навіть є якісь будиночки! Хто в них живе? Цікаво! 

А вже - чудовий Монреаль! Я бачу у вишиваночці блакитній Катю! Як сонечко, душа у неї сяє! А з нею Саша, старшенький синочок! Такий чудовий, добрий і веселий, допитливий, розумний! Так приємно їх бачити! Радіємо всі дуже! І їдем у Отаву – до Андрія з Алісою! Які прекрасні люди! Відкриті душі, трепетні серця! Приймають нас – казково, пречудово! Смачнезна їжа – все, як вдома! Навіть – все, як в мамусі ! Тобто – якнайкраще! 

Відпочиваємо прекрасно ми! Просторо так душі…І незвичайно… Від України так далеко ми…І близько так до рідних душ в Отаві…
24 серпня 2017 

Світанок осяйний струмує в душу! Готуємось іти на Фестиваль на честь Дня Незалежності! Так світло, так незвичайно відчуваю зараз себе на святі цьому! Ми сьогодні – краплинки України у Канаді! 

Приходимо у парк! Чудова сцена, два прапори-канадський та вкраїнський, багато вишиванок, сувенірів! Ось продає веселий чоловік пахучий мед. Він українець! Тут і пасіка, поблизу, край Отави. В солом’янім брилі він, колоритний! 

Крім мене ще із Києва – Med Heds, і Попадюк тут є. Ну, він місцевий :). Співаю перший блок своїх пісень! Приймає зал усі їх пречудово! Знайомлюсь із послом, а звуть його Андрій Шевченко! І говорить він, що дуже все сподобалось йому! 

Читаю вірші татові, а ще ми граємо з Альошею дуетом. Радіють всі, і ми радієм дуже! А найбільше до душі припала всім слухачам «Червона рута»! Гарно! 

Підходять люди…Кожен свою долю розповідає – звідки він приїхав, чи він, а чи батьки, діди його…

Ось з області Тернопільської хтось…Йому вже років 85… Та пам’ятає розповіді мами про Україну…Про Тернопільщизну… І плачемо уже обоє з ним…І згадуєм, як везли українці у вузликах зерно. І землю рідну…

А ми ось яблука – і не провезли. :) Подарували людям в Монреалі. У аеропорту… Таке буває.

А ось який же чоловік цікавий, неначе з казки Лісовик! І справді! Бо він таки актор! І взагалі – багато в чому ще людина творча! 
А поруч, біля залу бачу я гурт жіночок у вишиванках. Гарно. Одна із них пригадує мене, як я на сцені плакала…

Знайомить мене з подругами. І виявилось раптом, що це ж вони – ансамбль «Колєжанки»! Співаєм разом! О, які ж пісні вони всі знають справжні! Немов потрапила я у минулий час! Десь, може. років сто-сто п’ятдесят – в минуле полетіла… неймовірно. 
А ще я усвідомила, як гарно, що ми святкуєм Independens Day тепер і тут! На Україні сплять вже, а ми продовжуєм! Тримаєм оборону! І вся планета, може, три-чотири десь дні підряд святкує свято це! Бо українців на Землі багато! :)

Ось вже Андрій з Алісою прийшли – святкові, осяйні! Ідемо разом гуляти по Отаві! Пречудово! Заходимо на виставку прекрасну .Дега, Сіслей, Сезанн… Казково, гарно. Відродження також багато є. 

А потім йдемо всі у ресторанчик. О, дивна їжа! З перчиком банани:). Якісь цікаві соуси також. Незвично, але дуже-дуже смачно:). 
Ми бачимо парламенту верхівки. Мов старовинний це палац із казки. Які всі рідні. Ось Катруся наша. Її Сашко, чудовий-пречудовий, Андрій. Аліса, Настя…

По дорозі заходимо в кав’ярню італійську. Яке морозиво! Яке тірамісу! О, казка! Грає музика постійно…Це італійське радіо звучить.
У радості натхненній засинаєм…

25 серпня 2017

О, ранок повний свіжості! Ідемо гуляти по Отаві ми щасливі! Який тут парк! Який тут водоспад! Здається, це маленька Ніагара. Прозорі бризки у обіймах райдуг! Безмежжя чистоти! Як нам просторо! Як легко, ніжно! Йдемо у Парламент. А по дорозі – пам’ятники гарні. Ось пам’ятник у вигляді крила… Це волонтерам… Ось ріка Отава. Кораблики і шлюзики маленькі. неначе іграшкові. Йдемо далі. Парламент! Майорять тут прапори, а простір – і величний, і привітний. Цікаво так. Цікаві відчуття. О, колоритний у чалмі індієць. О, негренятка, масіки маленькі. Хорошенькі такі! А ось цікавий є пам’ятник людині, що з протезом усю Канаду він пройшов для того, щоб рятувати онкохворих… Він збирав їм кошти. Дуже це потужно …
Та їхати пора у Монреаль. І по дорозі десь зупинились біля річечки. Яка трава м’яка, пухнаста, ніжна! Ось видра вправо й впевнено пливе! А що це червоніє вдалині? Листки, як в мальви! Але ж це малина! Такий собі один із видів є! 

Ну дивина! Малина канадійська! Я відчуваю, що земля зраділа. І я зраділа їй… А ще всі разом граєм на травинці! 

А потім летимо у Калгарі! Чи в Келгарі, як називають тут! Стрічає пречудова нас Христина! Відкрите серце, лагідна душа!

Лариса з нею теж, вона раніше у Едмонтон приїхала. Чудово! Щаслива наша зустріч у Канаді! 

Ми їдем до Наталі і Сашка! І знов камін, і пречудовий дім ! З терасою, де черемшина ніжна… А люди!!! О! Привітні, осяйні! Серцями зігрівають душі наші!!! Вечеря пресмачнезна неймовірно! А що господарі веселі! О! не хочем їсти, то одразу нас і лемками зовуть:). Вони ж, звичайно, коли попросять їх чотири рази, тоді лиш будуть їсти щось:). Цікаво! Ось, кажуть, анекдот про лемків ходе : - Йде вуйко із весілля голоднючий, бо тільки три рази його просили поїсти. А четвертий раз забули:) 
Ночуємо в кімнаті на долині. Вони так нижній поверх називають. Так свіжо, прохолодно так. Чудово!

26 серпня 2017

О свіжість ранку! Як же тут чудово! Квітує літо в Калгарі прекраснім! Господарі гостинні зустрічають привітно нас! Як тут просторо, гарно! Ми снідаєм у радісному вирі чудового, дзвінкого спілкування з Наталею й Сашком! А потім їдем у церкву, там і буде наше свято! 

Але не просто церква це! Це серце громади української! Тут школа, тут спілкування, тут душа Вкраїни…

Ось потихеньку люди йдуть на свято . Молодші, старші. Всі у вишиванках! Щасливі, і усміхнені, й натхненні! Говорять українською Цікаво нам слухати, як на манер англійський звучить тут українська. Але гарно! 

Ось Роберт! Славний Роберт Калинович! Приїхав його прадід до Канади в 1905 році .Це потужно! Це перша хвиля (я так зрозуміла)
Так от, женився Роберт на Іринці, на бандуристочці талановитій! І хором ще Іриночка керує! Радіють всі, спілкуються із нами! Сашко й Наталя теж співають в хорі! 

Знайомлюсь з Галею, сестрою Христі. Це старше покоління, ті, що мудрість і вічну юність зберегли в серцях. І Галя й Христя - просто пречудові !

Концерт почався! І співають гімн «О, Кенеда», співають українці. Такий він дивний, ніжний і просторий…А потім – і пісень народних низка! Ось дуже гарна є співачка тут – Стефанія зоветься Романюк. Говорить і акцентом величезним. Співає без акценту зовсім-зовсім! І Ось я чую пісню… З глибини душі всесвітньої вона бринить…

«Полетіла б на край світу,

Як той бистрий в полі вітер,

В Америцький край…

Лем жаль тебе. моя хижо,

Солом’яная, жаль…»

І сльози навертається на очі. Ось виступає і Лариса теж. Про Україну доповідь цікаву вона готує. Гарно прийняли! Радіємо! І виступаєм теж.

З Альошею ми граємо дуетом – сопілка з гуслами. А потім – і пісні співаю я для калгарійців рідних. І «Серпень», й «Заповідник», й «Донечка»… Фортепіанні твори теж приймають всі на «ура». А вже «Червону Руту» співаємо всі разом ми звичайно! 
А потім люди дякують, щасливі! І обіймають, плачуть…Надзвичайно… Тече любов, немов ріка бездонна… Підходять, згадують, розповідають… Ось Люда з Києва… Мені говорить, що плакала у залі… 

Ідемо потім на хори в церкву… Згадую миттєво «Царице моя …» І, звичайно, ще про Світло чисте – «Ангели, знижайтесь…» Сковороди. 

«Творець, яким світ явився

Ясним сонцем народився…»

І знов вечеря – світла, пречудова! І засинаємо о третій ночі! А в Україні зараз – Божий день!

 

 

Тернопіль – сайт http://library.te.ua/2017/11/22/storitchniy-diskurs-v-lyubov-peremozhenih-nema-do-dnya-gdnost-ta-svobodi-22-listopada/

 

Історичний дискурс «В любові переможених немає» (до Дня гідності та свободи) (22 листопада)

(Засідання Клубу шанувальників книги, присвячене Дню Гідності та Свободи)

 

22 листопада 2017 року в Тернопільській ОУНБ відбулося дев’яте засідання Клубу шанувальників книги «В любові переможених немає», присвячене Дню Гідності та Свободи.

Події, які відбувалися на Майдані 4 роки тому, започаткували новий етап в житті українського народу. Ці пам’ятні листопадові дні торкнулись сердець і душ кожного українця. Не були байдужими до долі країни й митці нашого краю.

Історичний екскурс тих пам’ятних листопадових подій Революції Гідності здійснили Леся Коковська-Романчук — керівник Клубу, науковець, «Золотий письменник України» та Олександр Смик — поет, бард, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України.

Присутні переглянули відеосюжети виступів пані Лесі та пана Олександра на Тернопільському Євромайдані, адже вони були одними з перших активних учасників Революції Гідності, почули з перших вуст оцінки тих подій. Творчість митців сповнена патріотизму та любові до рідної землі.

Упродовж вечора звучала поезія Лесі Коковської-Романчук та Олександра Смика в авторському виконанні. Олександр Смик зачарував аудиторію своїми піснями (деякі прозвучали уперше), присвяченими Євромайдану та АТО, а також на вічну тему кохання. Вражала простота, щирість та відвертість барда у спілкуванні, у висловленні високих почуттів, позбавлених будь-якого пафосу та манірності. Леся Коковська-Романчук упродовж зустрічі вміло підтримувала зв’язок з аудиторією.

Члени Клубу переглянули виставку видань Лесі Коковської-Романчук та Олександра Смика з фонду Тернопільської ОУНБ.

 

 

Сайт http://slovoprosvity.org/2017/11/30/festyval-heroji-bazaru-lytsari-ukrajiny/

 

Фестиваль «Герої Базару — Лицарі України»

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

19 листопада 2017 року в селі Базар Народицького району відбулися традиційні заходи з ушанування пам’яті героїв Другого Зимового походу (Листопадового рейду) Армії УНР. 96-річчя загибелі патріотів України відзначали цьогоріч уже не на громадському рівні, як у попередні роки, а на державному: меморіал Героїв Базару, пам’ятний знак, який 2017 року відреставровано з ініціативи голови Житомирської ОДА Ігоря Гундича, внесено з цього року до Національного списку.
Участь у заходах взяли голова Житомирської держадміністрації Ігор Гундич і голова Житомирської облради Володимир Ширма, депутат Житомирської облради Сидір Кизін, сільський староста Базару — Олександр Будько, член правління “Соловецького Братства” Василь Овсієнко, почесний голова СОУ Євген Лупаков, голова КУНу Степан Брацунь, директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк… представники громадських і політичних організацій: Української партії, КУНу, ОУН(д), “Свободи”, Спілки офіцерів України, Українського козацтва, “Чорних запорожців”… Активну участь у заходах вшанування пам’яті героїчно полеглих вояків взяли: духовенство Київського Патріархату, військовий оркестр, почесна варта і салютна група Житомирського військового інституту, ліцеїсти Військового ліцею імені Богуна, студенти Київського коледжу з посиленою військовою підготовкою, а також підростаюче покоління українських патріотів із Польщі, які прочитали зворушливі поетичні рядки про героїв Базару і сучасних героїв новітньої війни з Росією…
Вперше пройшов у Базарі цьогоріч і Всеукраїнський патріотичний фестиваль “Герої Базару”, приурочений до 96-річчя. В концерті-реквіємі вшанування Героїв Базару взяли участь відомі в Україні барди та виконавці: Михайло Хай, Тарас Компаніченко, Сергій Василюк, Василь Лютий, Ярослав Крисько, Андрій Ляшук, Олександр Тріус, Святослав Силенко та гурти: “КораЛЛі”, “PoliКарп”, “Тінь Сонця”, “Хорея Козацька”… У рамках першого фестивалю, організованого Міністерством молоді та спорту, відбувалась виставка світлин воїнів російсько-української війни 2014—2017 років та презентація патріотичної літератури.

Також уперше відбувся історичний диспут за участю істориків — науковців, краєзнавців і реконструкторів на тему “Другий зимовий похід армії УНР — спроба відновлення Української державності”. У найближчому майбутньому заплановано відкриття повноцінного музею та реконструкція прилеглої території навколо Меморіалу Героїв Базару.

...

 

Київ – сайт https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/shcho-take-torban-i-chomu-cey-instrument-ne-duzhe-vidomyy-v-ukrayini-video

 

Що таке торбан і чому цей інструмент не дуже відомий в Україні? (ВІДЕО)

 

Торбаністи Вадим і Марія Віксніни розповіли про те, чому цього українського народного інструменту майже немає в Україні, про торбани Мазепи, який навіть писав твори до цього інструменту

Торбан — це струнний інструмент і його найближчий родич — барокова лютня. Якщо ще простіше — схоже на акустичну гітару, але з іншим корпусом — овальним, схожим на краплю. Український торбан відрізняється від лютні тим, що на корпусі, як у бандури, є струни — приструнки, говорить Вадим Вікснін.

В українських музеях є лише декілька торбанів, але й вони в неробочому стані, зазначив музикант, тому зіграти на них не можна, як у багатьох світових музеях —  коли стоять інструменти, на яких можуть грати охочі відвідувачі. 

І хоча зараз цей інструмент є доволі рідкісним в Україні, проте музикант впевнений, що всі ми бачимо його ледь не щодня, адже саме він зображений на десятигривневій банкноті.

А Марія Віксніна також зіграла в ефірі Громадського радіо на своєму торбані.

 

 

Сайт https://ukurier.gov.ua/uk/news/pisni-narodzheni-v-ato-vpershe-proveli-na-zaporizh/

 

ГЕРОЯМ СЛАВА!

«Пісні, народжені в АТО» вперше провели на Запоріжжі

Євген ЛОГАНОВ вчора (28.11.17)

 

У Мелітопольському палаці культури ім. Т. Шевченка з ініціативи громадської організації «Центр «Побратим» та Мелітопольської міськради вперше в Запорізькій області відбувся зворушливий фестиваль «Пісні, народжені в АТО». Українські бійці заспівали авторських пісень, які вже знає вся Україна. Виконавці — військові й волонтери, більшість із них — не професійні музиканти. Їхні композиції народилися на передовій, у шпиталях і навіть у полоні. І як зізналися самі виконавці, пісні їм допомагали вижити й не здатися.

Ідея фестивалю зародилася торік. Тоді схожі фестивалі проводили у Дніпрі й Києві. На сцені першого запорізького фестивалю зібралися 20 сольних виконавців і груп з авторськими піснями. Серед них представники запорізького краю: солдат із Запоріжжя, який служив у батальйоні «Фенікс», із позивним «Маестро» Олег Сорока і старший сержант із Мелітополя військовослужбовець 23-ї ОМПБ з позивним «Гамлет» Руслан Давидович. У межах фестивалю відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Січ», виконавець головної ролі в якому ветеран АТО запорізький «кіборг» В’ячеслав Зайцев. На фестивалі провели благодійну акцію збирання коштів на лікування бійця 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександра Осіпова. До фестивалю долучилася делегація учасників АТО та родин загиблих на сході України з міста Запоріжжя. 

 

 

Рубрика – «З історії бардів України»

 

Про фестивалі бардів Києва у 70-х роках ХХ століття. Спомин свідка

 

Петро Картавий

 

   Історія перших конкурсів (фестивалів) бардів у Києві висвітлена слабо, тому опишу враження від тих, де побував у 1973, 1974, 1976, 1978 роках. У 1975 і 1977 роках конкурс не проводився. Організаторами конкурсів були міський клуб туристів Києва і клуб туристів Будинку вчених. Ідеологічний контроль здійснював Київський міський комітет комсомолу.

   Осінню 1973 року ст. інструктор Київської обласної ради з туризму Г.М. Ремньов передав запрошення на заключний концерт 5-го фестивалю бардів, що проводився в Палаці культури Київського авіаційного заводу. Із 1965 року слухав у Севастополі концерти бардів, але від фестивалю в Києві отримав сильніше враження. Пам’ятаю виступи Аркадія Голубицького, Володимира Каденка (пісня “Зима”), дуету Дмитра Кіммельфельда - Валерія Сергєєва (“Земляничные поляны»), а з приїжджих – Віталія Фролова з Одеси та веселих «Чернильных клякс» з Челябінська.

   6-й фестиваль (16-17 листопада 1974 року) був ще більш насиченим, бо у конкурсі крім згаданих раніше виступали барди із новоствореного київського клубу самодіяльної пісні (КСП): Леонід Духовний, брати Коротенки, Анатолій Лемиш, Валентина Папка з хлопцями, дует Валерій Пестушко – Олександр Юрко, Ніна Редкіна, Ніна Ромащенко, Володимир Семенов, Ілля Ченцов (розповідали, що представники комсомолу змусили стерти запис його пісні “Молитва”). Можливо хтось із згаданих киян виступав і 1973 року, але моя пам’ять не зафіксувала всі деталі попередньої події. Завдяки фестивалю інженер авіазаводу В’ячеслав Мухін, що приїхав з Москви, зробив кар’єру в комсомолі. Допомагаючи владі він конфліктував з частиною бардів Києва. Із гостей фестивалю пригадую бардів з Петербургу – Віктора Федорова (“Фанерные звезды”), і тоді маловідомого Олександра Розенбаума, який співав про професора Окайомова. Відкриттям фестивалю став 39-річний дебютант із Києва Семен Кац, який раніше співав свої пісні тільки у колі знайомих.

 

Семен Кац

 

С тучки на тучку

 

С тучки на тучку – шире шаг,

Шире шаг, а не уже,

Я шагаю по облакам,

Как по весенним лужам.

 

С тучки на тучку – шире шаг,

Их уже тысяча сзади,

А впереди – архипелаг,

Не перепрыгаешь за день.

 

С тучки на тучку – шире шаг,

Очень легко и весело,

Самое главное – не потерять

Сказку и равновесие.

 

С тучки на тучку – облака

Весь горизонт заполнили,

А впереди – там правит бал

Гром с молодой Молнией.

 

Если б не Гром – Ливень молчал,

Ливню какое дело?

Гром расстегнул Ливню колчан,

А там дождевые стрелы.

 

С тучки на тучку – ближе к Земле

Нужно убраться по-мирному;

Я бы спустился вниз по стреле,

Если б она не пунктирная.

 

С тучки на тучку – шире шаг,

И не нужна тут смелость.

Нужно лежать и смотреть

В небо иссиня-белое.

 

   7-й фестиваль відбувся 12-14 березня 1976 року. За місяць до цього перевівся по роботі із Києва у Суми, тому друзі “бронювали” мені запрошення на концерти. У Київ на конкурс прибула велика група харківських бардів, які в кінці 1976 року стануть учасниками першого фестивалю у Харкові, а потім – “Есхару”. Із нових прізвищ – дует Михайла і Наталі Столярів (Москва) з піснями Б.Окуджави, дует із Вінниці та киянин Олександр Решетько, що вразив піснею, яку співають виконавці до сьогодні. Більше не чув його виступи, мабуть він не контактував з КСП.

 

Олександр Решетько

 

Снежная премьера

 

День сегодня лучше всех:   

Мы встречаем первый снег.   

По словам бюро прогнозов,    

В семь часов приходит поезд, 

Привезет он первый снег...   

В зале музыка и смех.        

 

Весь торжественный и сонный,

Поезд подойдет к перрону.

Из вагона номер семь

Незнакомый выйдет парень,

Скажет, - Здравствуйте, я снег...

Смех и оживленье в зале, -

 

Значит, снова не узнали...

Улыбнется и растает.

Вдруг заметят все внезапно:

Снег на площади вокзальной

На машинах, на деревьях...

Зал притих от удивленья.

 

Снег на улицах-ресницах,

Смех на лицах-рукавицах,

Арлекин читает прозу,

У Пьеро от счастья слезы.

Все нашли свое призванье.

Пусто в зале ожиданья...

 

День сегодня лучше всех!

Не звонить вам просто грех!

Я звонил Вам, и поверьте,

Нет давно уже на свете

Двухкопеечных монет...

В зале тихо гаснет свет...

 

   1977 року в Сумах тричі організував концерти київських бардів. Про це на сторінці 2 моєї статті в літописі №16 (448).

   8-й фестиваль проходив 23-24 лютого 1978 року в Будинку культури “Харчовик”, що на Подолі. Зберіг Постанову і Положення, які надіслали мені як запрошення на фестиваль. Публікую фотокопію початку Постанови. У документі дата проведення 8-го конкурсу призначена на грудень 1977, але провели його тільки через два місяці.

 

 

   На 8-й фестиваль у Київ приїхала група молодих бардів із Москви, серед яких були відомі тепер Юрій Лорес і Вероніка Доліна та інші. Запам’ятався інцидент у заключному концерті фестивалю. Голова журі оголошуючи список переможців повідомив, що Вероніку Доліну дискваліфікували за виконання у конкурсі незаявленої пісні (“Когда б мы жили без затей”). Слухачі невдоволено загули. Коли дійшла черга співати одеситу Ігорю Лучинкіну, який отримав відзнаку за патріотичну пісню, то він запросив на сцену В.Доліну і віддав їй свій приз. Слухачі почали вимагати щоб вона заспівала, а із зали Вероніці передали гітару. Розповідали, що потім в Одесі з Ігорем, який працював актором театру провели “виховну” бесіду.

   Мабуть, цей випадок ускладнив подальше проведення фестивалів у Києві, бо черговий фестиваль влада відмінила. Клуби вели підготовку і розіслали гостям запрошення, тому ентузіасти у червні 1979 року самі провели фестиваль у лісі. Після цього влада взяла бардів Києва під контроль, і визначила місце їхнього базування – Палац культури “Арсенал”.

   Наступний фестиваль у Києві відбувся тільки у травні 1988 року. Він мав статус всеукраїнського, де відбирали бардів України на всесоюзний фестиваль КСП у Таллінні.

   Щодо проведення у Києві перших конкурсів (фестивалів) бардів, то Володимир Новиков в Інтернеті написав, що 1-й конкурс пройшов 1964 року в інституті Автоматики, а 3-й – 1968 року (місце проведення не вказано). За словами Петра Калити він був на конкурсі, що проходив у 1965-66 роках на 7-му поверсі Головпоштамту. Мабуть це був 2-й конкурс. 4-й конкурс провели 1972 року в Будинку культури “Харчовик”, де відзначили пісню Петра Калити.

 

ПРОЩАЛЬНЫЙ ВАЛЬС

 

Вместе с весной -дождь.

                                      Осень - разлука.

С пением птиц - крик.

                              Вместе с весной

Осень вошла в дом,

                       просто, без стука.

И унесла

              все дорогое с собой.

 

ПРИПЕВ:

Вальсом прощальным кружит

                                 ветер по лужам,

Мчится куда-то вдаль,

                                   увлекая меня.

Больше никто,

           слышишь,

                    никто мне не нужен!

Пепел холодный

               после большого огня.

 

Капли дождя зря

                           бродят по крышам,

Не разбудить им

                           спящий перрон.

Поезд ушел… Стук

                               тише и тише.

Меньше… меньше… меньше

                        последний вагон.

 

ПРИПЕВ.

 

 

Рубрика – «ЗМІ про митців»

 

Відступаючи від німців, конвой спалив будівлю, де згорів і поет Свідзінський, —

Елеонора Соловей

https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/vidstupayuchy-vid-nimciv-konvoy-spalyv-budivlyu-de-zgoriv-i-poet-svidzinskyy-eleonora-solovey

02 грудня 2017

 

Про життя і творчість поета розповідає літературознавиця Елеонора Соловей

В Україні презентували переклад англійською мовою текстів Володимира Свідзінського. Твори переклали Богдан Бойчук та Богдан Рубчак. 

Гостя ефіру — укладачка книги, літературознавиця, доктор філологічних наук, професорка, членкиня Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Елеонора Соловей.

Елеонора Соловей: На обкладинці — репродукція картини Анатолія Петрицького «Харків уночі» (1934 — 1935). Для мене картина давно міцно асоційована з постаттю Володимира Свідзінського. У мене завжди стискається серце, коли я опиняюся перед цим полотном, тому що воно надзвичайно промовисте. Ця нічна харківська вулиця нагадує і будинок «Слово», і долі всіх репресованих письменників, і атмосферу Харкова середини 1930-х років. У мене таке відчуття, що сам поет, відхиливши штору, дивиться на ту вулицю, а внизу стоїть машина — зловісний «чорний ворон». Це книжка-білінгв. Тут українські оригінали та англійський переклади.

Василь Шандро: Чи контактував Володимир Свідзінський з кимось, про кого ми згадуємо в контексті репресій 30-х років?

Елеонора Соловей: Він і належить до них, і стоїть трошки осторонь. Він є класичним прикладом того, що можна означити «внутрішній емігрант». Він обертався серед цих письменників і митців. Але він був трохи старший за них, маючи підстави побоюватися за своє життя, тримався трохи осторонь. Він знав, що по нього можуть прийти. Молодим він починав свою літературну кар’єру в Кам’янці — Подільському, коли Кам’янець був політичною столицею української держави. Це за ним тяглося. Мені пощастило знайти його слідчу справу. Коли його заарештували у вересні 1941 року, його про це питали, а він сподівався, що це вже забуто. Дика і парадоксальна ситуація була в Харкові перед приходом німців. Тисячі людей хотіли евакуюватися, але не мали змоги, в цей час карні органи виловлювали тих, хто, на їхню думку, міг очікувати на прихід німців. Так взяли Свідзінського. В жовтні його відправили, як свідчить слідча справа, пішим етапом в тюрму Іркутська.

Василь Шандро: Чи відомо, як він загинув? Чи це підтверджені дані?

Елеонора Соловей: Це підтверджені дані. Колону гнали на схід. Зовсім близько від кордону з Росією стало відомо про прорив німецької танкової колони. У зв’язку з цим в’язнів було вирішено ліквідувати. В’язням звеліли взяти зі скирти соломи нібито для ночівлі, загнали в покинуту господарську будівлю, замкнули і підпалили.

 

Володимир Свідзінський — український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач. Народився 8 жовтня 1885 року у родині священика. Навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янець-Подільському.  Потім вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів. У жовтні 1925 року переїхав до Харкова, де працював літературним редактором у місячнику «Червоний шлях». Загинув 18 жовтня 1941 року.