Новини одним рядком:

4 березня – концерт Тараса Компаніченка "Пісні української революції", Київ, Музей театрального, музичного та кіномистецтва

5 березня – концерт кобзаря Тараса Силенка в Січеславській Просвіті

8 березня – концерт Владислава Бондарькова «Стихи и иное» до свята жінок , Київ, Будинок учених

9 березня – день народження Тараса Шевченка (роки життя: 1814-1861)

9 березня – бандурист Тарас Яницький у програмі концерту до дня народження Т.Шевченка, Київ, Будинок актора

10 березня – «Поетичні сніданки з Наталкою Маринчак». Гість – Таіс Золотковська у харківському ЛітМузеї

10 березня – концерт клубу авторської пісні “Біла ворона”, Миколаїв, Науково-педагогічна бібліотека, вул. Адміральська, 31

10-12 березня – ІХ відкритий фестиваль-конкурс стрілецької пісні «Красне поле» в Хусті на Закарпатті

11 березня останній строк прийому заявок на участь у Літературному фестивалі «Крилате Сузір'я» у Харкові

11 березня – 40 років тому Петро Картавий і Анна Кожевникова провели у Сумах вечір творчості Булата Окуджави

12 березня – свято вільнокозацького духу на батьківщині Т.Шевченка, с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкащини

13 березня – концерт «Наш Кобзар» за участі бандуристки Оксани Савіцької у Львівській філармонії

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  bardlit@i.ua

 

Київ – Сергій Цушко

 

Дякую за цікаве наповнення (з напівтрансляцією ювілею) випуску.

За вікном у Києві (як і в Сумах, Дніпрі, Харкові...) зима й не думає здавати позиції. А ми ж уже пройшли

СТРІТЕННЯ

 

Півень води не нап'ється.

Ще не скінчилась зима.

З півночі хижо сміється

біла, як смерть, Колима.

Мляві, хапливі, байдужі.

Знову не так все пішло.

Все не розтопим калюжі

і не прикличем тепло.

 

Півень води не нап'ється.

Лютий стоїть, як стіна.

Десь у тенетах донецьких

зраджена б'ється весна.

Тісно литовцю й грузину.

Данко чи з'явиться свій?

Серце моє! Батьківщину

в час цей непевний зігрій!

 

 

Харків – Літературний музей

 

Березень у ЛітМузеї

 

Щочетверга (1, 15, 22, 29 березня), 18.00 — клуб співу в ЛітМузеї

1 березня, 15.00 — Жіноча маніфестація в «Кав’ярні Пока»

10 березня, 12.00 — «Поетичні сніданки з Наталкою Маринчак». Гість – Таіс Золотковська

19 березня, 18.00 — «Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки». Презентація дитячої інтерактивної програми

21 березня, 18.00 — Читання на драбині. Модераторка — Наталка Маринчак

26 березня, 18.00 — Презентація культурно-освітнього проекту Ольги Бондар «Крайні»

 

У розкладі можливі зміни, слідкуйте за новинами на нашій сторінці

у фб https://www.facebook.com/litme.ua/?fref=ts, а також на сайті ЛітМузею http://litme.com.ua/

 

 

Виставки

 «Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»

Постійна експозиція Харківського ЛітМузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.

 

Адреса: м. Харків, вул. Багалія, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).

 

Вартість вхідного квитка до музею – 20 грн (для учнів та студентів – 15 грн ),
екскурсії чи інтерактивної програми – 100 грн.

Довідки за телефоном: 057 766 03 60, 050 14 95 818.

 

 

Таіс Золотковська  у Поетичних Сніданках з Наталкою Маринчак у Харківському ЛітМузеї

Друзі, запрошуємо на весняні #Поетичні Сніданки—вже10 березня о 12.00 будемо слухати камерне читання Таіс Золотковської!

Що буде? Подивимося на цю чарівну авторку під новим кутом, почуємо те, що ніхто ще не чув, розпитаємо про життя-буття, вип'ємо смачного чаю від Bongoeventbar і посмакуємо розмовами.

Що почуємо? Перші розділи роману «Задержпром’я», над яким Таіс Золотковска працює вже другий рік. Роман про Харків та про його жителів. Головна героїня роману Уляна Шипшина, жінка тридцяти з хвостиком років, все життя провела за Держпромом. Коли помирає її бабуся, Уляна вимушена розширювати кордони звичного життя.

Кажуть, почуємо і поетичні тексти. Тож не пропустіть!

Вхідний квиток до ЛітМузею— 30грн

Чай і смаколики від Bongoeventbar— від 20 грн

Подія у фб: https://www.facebook.com/events/1684969928285276/

 

 

Жіноча маніфестація в «Кав’ярні Пока»

 

1 Березня о 15.00 Харківський ЛітМузей запрошує на програму «Жіноча маніфестація в “Кав’ярні Пока”»

Чи були жінки в літературі «Розстріляного Відродження»? Що вони писали? Чим жили? І... чому ми про них майже нічого не знаємо?


У перший весняний місяць, що традиційно асоціюється з жіночим святом, проект «Кав'ярня Пока» у партнерстві із Центром гендерної культури організує «жіночу маніфестацію», щоб виявити призабутих письменниць 1920-х.


Упродовж вечора Ви матимете нагоду:

- відкрити для себе маловідомі імена й обличчя;

- побачити 1920-ті очима жінки (крізь дзеркало спогадів, листів, творів);

- скуштувати улюблені ласощі тогочасної «пантери чоловічих сердець»;

- знайти своє alter ego (або alter ego своєї «другої половинки») серед літераторок 1920-х;


Акредитація для ЗМІ: 

+38 099 688 01 88 +38097-57 48-048 (Юлія), imagestatus@gmail.com 

Більше інформації про Місяць жіночої історії та календар подій за посиланням http://www.genderculturecentre.org/misyac-zhinochoi-istorii-2/
Чекаємо на Вас!

 

Вхідний квиток до ЛітМузею — 30 грн

Подія на фб: https://www.facebook.com/events/158159524842408/

 

 

Любі друзі, 1 березня у Харківському ЛітМузеї стартує «Клуб співу»

 

Спів — це слово, що звучить. Художнє слово, що звучить — вже є мистецтвом. Воно розливається в часі та тримає співака і слухача в творчій напрузі. Якби люди співали, співали більше, а ще й правильніше, в світі було б менше злочинів. Бо спів є важливим творчим актом для кожної людини і виражає певний ступінь її духовного розвитку.

Перші зустрічі будуть проходити у формі тренінгів зі співу з вправами для розкриття голосу та формування співочого дихання. Далі будемо включати різні піснеспіви, що даруватимуть радість і учасникам клубу, і слухачам.

Заняття відбуватимуться щочетверга о 18.00, співатиме з нами наша прекрасна літмузейниця і тренер з вокалу Наталия Руденко.

Вхідний квиток до ЛітМузею — 20 грн

Тож радо запрошуємо!

Адреса: вул. Багалія, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).

Телефони для довідок: 057 766 03 60, 050 14 95 818.

 

 

Київ – Володимир Гонський

 

Вітаю, пане Петре! Отримую регулярно, дякую за Вашу дуже потрібну роботу. Далеко не завжди повідомляю Вам про свої рейди з гітарою і книгами, яких уже набралося понад 850 за останні роки (десь половина з них - для Воїнів)... Ось трохи - про мою крайню поїздку в Помічну, копіюю з місцевої преси: 

 

23.02.18 у Помічну на Кіровоградщині завітав публіцист, бард, заслужений діяч

мистецтв України, Голос Майдану Володимир Гонський.

 

Про це на своїй сторінці у Facebook начальник управління освіти Помічнянської міськради Ніна Семашко, інформує Перша електронна.

“А Помічна продовжує приймати цікавих, неординарних людей, талановитих та сповнених любові до України. 23 лютого на запрошення Помічнянського міського голови до нас завітав легендарний Голос Майдану, науковець, викладач, публіцист, політик, співак, заслужений діяч мистецтв України Володимир Гонський. В ці лютневі дні, коли вся України вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні, пан Володимир нагадав нам про ті страшні події вже чотирирічної давнини, про Героїв, які віддали життя і яких маємо бути гідні, про Героїв українсько-російської війни, тих, хто поруч з нами, і тих, які охороняють нас з небес, про одвічну боротьбу українства з московською ордою, про подвиги і великі перемоги, і про Пам’ять, яка оздоровлює націю, і про пісню, що зцілює рани і кличе до боротьби…Дякуємо за непросту, але важливу розмову, вже читаємо книгу “Людина і нація. Час воїнів”.

Додатково додам, що під час свого візиту в м. Помічна, Кропивниччина,  мав честь взяти участь у відкритті меморіальної дошки Герою українсько-московської війни Стасію Олегу Олександровичу (07.07.1995 - 29.12.2016). Загинув поблизу с.Гнутове Волноваського р-ну Донецької обл. Вічна слава Тобі, Олежику!!! Низький уклін Батькам і всім ближнім Героя!!!  Отже, ще 300 старшокласників, вчителів, Воїнів "АТО", держслужбовців пройшли через мою душу, слово, пісню... Привіз сюди ще 50 своїх книг. Що посієш - те й пожнеш!! Дякую Міському Голові п. Миколі Антошику і організаторам!

І - ще раз дякую Вам, о, пане Петре!

 

 

Сайт http://procherk.info/news/7-cherkassy/60841-svjato-vilnokozatskogo-duhu-na-batkivschini-tarasa-shevchenka-prisvjatjat-100-littju-peremogi-nad-rosijskimi-okupantami

 

Свято вільнокозацького духу на батьківщині Тараса Шевченка

присвятять 100-літтю перемоги над російськими окупантами

 

12 березня 2018 р. в с. Шевченковому Звенигородського району Черкащини відбудеться вшанування вільних козаків сіл Кирилівки, Гусакового, Козацького, Княжої та інших вільнокозацьких сіл Звенигородщини, які під проводом уродженця с. Кирилівки (тепер с. Шевченкове) Хведота Бондаря 7 березня 1918 р. на ст. Бобринській розбили 8-му російську армію, пише «Козацький край».

О 13.00 у центрі села буде відкрито меморіальну дошку, виготовлену коштом козаків Лисянської, Моринської та Шевченківської сотень Українського реєстрового козацтва.

О 14.00 в актовій залі Шевченківського коледжу відбудеться концерт козацької пісні. Участь у ньому візьмуть заслужений артист України кобзар Тарас СИЛЕНКО (Київ), поет, композитор і співак Валерій МАРТИШКО (м. Бориспіль), композитор і співак, отаман Товмацького куреня Дмитро ВОВК (м. Шпола), поетеса і берегиня УРК Валентина ВОЙЦЕХІВСЬКА (с.Шевченкове), старшокласники Шевченківської ЗОШ та студенти ВСП Шевченківського коледжу Уманського національного університету садівництва.

Про вільне козацтво розкажуть письменник Вадим МИЦИК (м. Звенигородка), отаман Козачанського куреня Вільного козацтва Олег ГОЛУБ (с. Козацьке) і сотник Історичного товариства “Чорні запорожці” Роман БОРОВИК (м. Корсунь).

 

Організатори

Історичний клуб “Холодний Яр”

ГО “Козачанський курінь Вільного козацтва”

 

 

Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)

 

             МОЖЛИВО

 

Повернуться… повернуться додому

з дурної і незграбної війни,

такої непотрібної нікому,

повернуться… повернуться вони.

З болючими, незгойними серцями,

що так бажали тиші і тепла,

вони побачать гостро до нестями,

як вдома править пасербиця зла.

Можливо, воїн, наче з переляку,

ледь переступить батьківський поріг,

угледівши бордельщину усяку,

захоче підірвати оберіг?

 

 

              Довольно!

 

Чудесное творение природы.

Глаза – как символ женской красоты,

но в них сияет что-то в своём роде,

как будто дьявол смотрит с высоты.

И всякий раз невольно содрогаюсь,

ещё вдали увидевши тебя,

и про себя в душе безмолвно каюсь,

что годы словно сердце теребят.

Но дьявольских сетей с меня довольно,

что им задумано, тому не быть…

Хотя в груди бывает очень больно,

уже тебя не в силах полюбить.

 

 

Київ – сайт http://actorhall.com.ua/

 

"Ода любові". Тріо бандуристів Українського радіо

15 березня, Будинок Актора

 

Народна артистка України Тетяна Маломуж, Лауреати міжнародних конкурсів Катерина Коврик та Катерина Шепелюк.

 

Подробиці

Запрошуємо на свято музики та любові!

Програма яскравих світових хітів, українських пісень, та творів сучасних композиторів звучатиме у виконанні тріо бандуристок Українського радіо, ансамблю солістів “Благовість”, Великого дитячого хору Українського радіо та відомої піаністки Людмили Марцевич.

Ви почуєте популярні твори Боккеріні, Кос-Анатольського, Весоловського, Поклада, Фільц, українські народні пісні у сучасній інтерпретації тріо бандуристок Українського радіо. Яскраві голоси у супроводі бандури – незмінного символу України подарують неповторну атмосферу, виняткову емоційну піднесеність вечора.

Твори українських класиків Левка Ревуцького, Платона Майбороди у віртуозному виконанні Людмили Марцевич розкриють потаємні глибини українського світосприйняття.

Джазові обробки народних пісень презентуватиме ансамбль солістів “Благовість”, який сповідує новаторський погляд на українську пісню, досконалими засобами виразності утверджує надзвичайні можливості й силу нашого мелосу.
Запрошуємо шанувальників музи на незабутній вечір музики та любові.

 

Коли саме (четвер) 19:00

Де саме Актова зала Будинку Актора, вул. Ярославів Вал, 7, Київ, Україна

Вартість квитків, грн.

70-120 грн.

Замовлення квитків

044-239-63-29, 067-895-08-78, 063-871-08-70

 

 

Одеса – сайт http://www.filarmonia.odessa.ua/main/2102-abonement-15-dzveni-banduro.html

 

Абонемент №15 "Дзвени, бандуро!"

3 березня 2018 року

Літературний музей, 15:00

 

Абонемент №15 «Дзвени, бандуро!». «Кобзарська весна» музично-літературний концерт. Виконавці: тріо бандуристок «Мальви»: заслужений діяч мистецтв України Н.Морозевич, заслужена артистка України Г.Сукенник, лауреат міжнародних конкурсів Т.Васильців. Майстер художнього слова - заслужена артистка естрадного мистецтва України, лауреат міжнародного конкурсу читців ім. А.Сови Н.Мойсеєва. Солісти: лауреати міжнародних конкурсів: К.Мельниченко, О.Мельничук, І.Ковальов. Тріо бандуристів у складі лауреатів міжнародних конкурсів: А.Мазур, І.Ковальов, М.Дребот, О.Мельничук, В.Іванченко, М.Шуль. Лауреат міжнародного конкурсу камерна капела бандуристів «Одеса» у складі: Н.Морозевич, А.Мазур, Г.Гаврючкова, О.Леоненко, М.Бондар, І.Пушкіна, А.Паріпа, Г.Сукенник, В.Іванченко, О.Мельничук, Н.Хом’як, І.Касаткіна, К.Мельниченко, Т.Васильців. Диригент - Я.Опалько. Ведучий – заслужений працівник культури України Р.Бродавко.

 

 

Сайт http://litcentr.in.ua/news/2018-03-11-7641

 

Реєстрація на участь у фестивалі «Крилате Сузір’я» | Харків

 

Дата: 11 Березня 2018 (Неділя)

Вартість: організаційний внесок від 50 до 100 гривень

 

До 11 березня триває прийом заявок на участь у Літературному фестивалі «Крилате Сузір'я».

 

Що таке «Крилате Сузір’я»?

Крилате Сузір'я - це перш за все місце, де можна поділитися своєю творчістю і знайти чимало друзів. Це захід, котрий спрямований на підтримку творчого потенціалу сучасних поетів і письменників України, популяризацію їхньої творчості шляхом видання літературного Альманаху.

 

Організатор заходу

Фестиваль проводиться за ініціативою творчої молоді міста Харкова на чолі зі студентом ХНУ імені В.Н. Каразіна Дмитром Черненко

 

Коли і де буде проходити фестиваль?

Сам захід буде проходити 19-20 травня 2018 року у місті Харкові, Україна.

 

Хто може взяти участь?

Учасником фестивалю може стати будь-яка бажаюча людина незалежно від статі, віку та місця проживання, яка визначилась з напрямком участі та згодна з положенням про проведення заходу.

 

Які напрямки участі?

Крилате Сузір'я стане знахідкою для тих хто хоче:

• Поділитися своїми віршами і малою прозою;

• Поборотися за звання кращого оратора і виконавця власного вірша/пісні;

• Опублікуватися в літературному альманасі;

• Спробувати себе в ролі художника.

 

Тож, фестиваль 2018 року поєднає одразу три конкурси: Літературний конкурс поезії та прози, відео-конкурс авторського вірша та пісні й конкурс на художнє оформлення літературного Альманаху.

 

Як стати учасником фестивалю?

Реєстрація заявок проходить в режимі  onlinе, шляхом заповнення форми за посиланням https://goo.gl/8NFpvk

 

Детальніше

Електронне посилання на Положення про проведення Фестивалю

(українською) https://goo.gl/hGnDNX    (російською) https://goo.gl/kW5Wvn

Сторінка фестивалю у Facebook: https://www.facebook.com/krylatoe.s/

Сторінка фестивалю у Instagram: https://www.instagram.com/krylatoe_s/

 

 

Сайт http://slovopravdy.com.ua/vshanuvaly-geroyiv-nebesnoyi-sotni/

 

Вшанували Героїв Небесної Сотні

 

Вервечкою крокують містом студенти навчальних закладів із портретами тих, кого ми називаємо Небесною Сотнею… Чотири роки тому саме такі молоді люди виступили у центрі столиці проти злочинної влади та віддали свої життя за свободу та гідність кожного українця. У Володимирі поминальні заходи у річницю розстрілів на Майдані відзначили хресною ходою, традиційним покладанням квітів і лампадок до меморіальних дощок загиблим учасникам АТО та Героям Небесної Сотні.    

Хресна хода студентів із портретами загиблих  Героїв Майдану разом із духовенством, представниками влади та громадою розпочалась від Собору Різдва Христового, зупинившись біля дошки загиблих учасників АТО, рушила до меморіальної дошки Героїв Небесної Сотні. Там відбулась панахида, яку очолив керівник Володимир-Волинської  єпархії єпископ Матфій.+

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам’ять загиблих побратимів, один із трьох постраждалих на Майдані володимирчан, Олександр Приступа. Буремні лютневі дні 2014-го року ледь не стали останніми у його житті. Його, скривавленого після побиття «Беркутом», із пробитим гумовою кулею стегном, протягом кількох днів переховували знайомі кияни. Це і врятувало життя чоловіка, який після Революції гідності продовжив боротьбу на Сході. Олександр каже, що хоч і минуло вже чотири роки, утім учасники Майдану продовжують відходити з життя – за цей час померло чотири його побратими із Волинської сотні. Усі від онкозахворювань. Майданівці припускають, що причина криється у хімічній зброї, яку могли застосовувати проти революціонерів, а відтак створили ініціативну групу, котра написала звернення до вищих органів влади з проханням розслідувати цей факт.+

По закінченню панахиди нечисельна аудиторія зібралась у фойє культурно-мистецького центру аби послухати вірші та пісні у виконанні юних володимирчан, переглянути фільм «Люди. Майдан. Герої» та поділитись своїми спогадами та думками. Свої знамениті «Майданну колискову» та «Ще не кінець зими» виконав відомий бард та композитор Сергій Шишкін. Він пригадав, як чотири рази був на Майдані, як грав  для протестувальників на відомому «євророялі» і як рятував свого пораненого сина.+

Зі спогадами виступив  ще один учасник Революції Гідності Павло Шлейн. Він зауважив, що розчулений виступами юних вокалістів та поетів, адже саме такі дітлахи розносили чай по Майдану і 20 лютого їх просили піти звідтіля, бо була загроза штурму. Депутат міської ради пригадав, що володимирчани, котрі хотіли в ті дні їхати до Києва, так і не допросилися автобуса у місцевої влади.  Якби  там було більше людей, то і наслідки, можливо, не були б такими трагічними, припускає майданівець. Звинуватив місцеву владу, яка, з його слів, потурала колишньому злочинному режиму та досі не покаялась,  і депутат обласної ради Костянтин Зінкевич. …+

Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

Сайт http://www.oru.org.ua/index.php/component/content/article/550-2018-02-28-00-48-22.html

 

ПРЕЗЕНТАЦІЙНИЙ ТУР КНИГИ «ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ» РОЗПОЧАВСЯ ЗІ СТОЛИЦІ

 

15 лютого 2018 р. у Будинку Спілки письменників України відбулася знаменна подія — презентація видання праць українського етнофілософа Володимира Шаяна «Віра Предків наших. Вибрані твори», присвяченого 110-річниці від дня його народження. Об’єднанням рідновірів України було розпочато презентаційний тур цієї книги по Україні.

Культова книга Волхва і професора Володимира Шаяна (1908–1974), видана до його 110-річчя, була в Україні довгоочікуваною. Минуло три десятиліття з часу виходу першого зібрання його творів у Канаді (м. Гамільтон, 1987) під назвою «Віра Предків наших», обсягом 894 сторінки (наклад якої становив 600 примірників). Об’ємиста книга розійшлася поміж люди і нині вже стала бібліографічним раритетом. Тому виникла потреба в українському виданні, на яке наші офіційні наукові та видавничі інституції досі не спромоглися. Тому редакційна колегія часопису «Сварог» самотужки підготувала це видання, яке, хоч і меншого обсягу (400 сторінок), але в нього увійшли найвагоміші праці українського етнофілософа, та включено деякі праці, що опубліковані вперше.

Вечір-презентацію, який проводила автор передмови та редактор зазначеного видання професор Галина Лозко, розпочався традиційно — з молитви до Сварога. Опісля залунала пісня з присвятою Володимиру Шаяну «Титани» на слова Оксани Пахльовської, які поклав на музику жрець Вогнедар.

Ведуча нагадала відомі й познайомила з маловідомими фактами з життя й діяльності великого філософа-подвижника В. Шаяна, розповіла про той історичний час, коли вірні сини України були вимушені працювати за межами Батьківщини. Було наголошено на значенні ідей В. Шаяна для нащадків, які нині продовжують його Справу, відроджуючи Віру Предків українців.

З вітальним словом виступили українські митці, майстри слова, рідновіри: Анатолій Кущ, Мирослав Сєвєров, Микола Оцун, Віталій Карпенко, Анатолій Качан, Володимир Стешенко та інші. Голова Національної Спілки письменників України Михайло Сидоржевський привітав усіх присутніх з виходом праць Володимира Шаяна, відзначив, як багато кропіткої праці вкладено в кожну вагому для України книжку, і вручив Галині Лозко медаль «Почесна відзнака».

Вечір відбувся в атмосфері злагоди і єднання, щирості й приязні, як зустріч давніх друзів після доволі тривалої перерви. Наприкінці під супровід старосвітської кобзи заспівав кобзар Тарас Силенко. А завершилася зустріч вже традиційним спільним виконанням бойової пісні «Меч Арея», яку разом заспівували Тарас Силенко, Ярослав Чорногуз, жрець Вогнедар, а всі присутні в залі співали стоячи. Гуртове фотографування на згадку було кінцевим акордом цього свята.

Наступні презентації заплановано провести в березні в містах Борисполі та Фастові.

 

Прес-служба ОРУ

 

 

Луцьк – сайт https://www.volyn.com.ua/news/97865-reabilitatsiia-dobrymy-cholovichymy-pisniamy-u-lutsku

«Реабілітація» добрими чоловічими піснями у Луцьку

 

У Палаці культури обласного центру відбувся творчий вечір поета, автора-виконавця власних пісень, волонтера із псевдо Бард Миколи Більшевича

Микола Більшевич каже, що цей авторський вечір є певним підсумком волонтерської роботи. Він складався із двох частин: атовські пісні – для цивільних, лірика – для воїнів.

«Потрібно, щоб хлопці відійшли трішки від жахів війни, для них я підготував добрі чоловічі пісні», – зазначив Бард.

Він розповів, що і на фронті бійці просять не співати про АТО. До речі, авторський вечір відвідали айдарівці, з якими музикант познайомився на Майдані, а потім вони відразу пішли на фронт. Лише місяць тому захисники звільнилися. Під час концерту Бард презентував свою нову пісню для Луцька.

«Всі пишуть про місто, а я пишу для нього, у подарунок...» – підсумував Микола Більшевич.

 

 

Суми – Петро Картавий

За Свободу чесної мислі:

спомин з нагоди 40-річчя вечора творчості Булата Окуджави у Сумах

 

   Організувавши клуб книголюбів у Сумах, з квітня 1977 року проводив у місті концерти бардів. Гімном клубу ми обрали пісню Булата Окуджави «Поднявший меч на наш союз…». Інформації про барда було мало, тому відвідав його вдома у Москві. Булат Окуджава подарував свою фотографію з надписом «Сумскому клубу Любителей книги с пожеланием успехов 23.12.77 г.»  і підписався.

   Опишу літературне середовище, в якому виростали старші за віком. У навчальних закладах вивчали твори, де залежні митці славили несправедливу владу. Твори письменників “розстріляного відродження” і “шестидесятників” були недоступні широкому колу читачів. Історичний роман “Меч Арея” Івана Білика у 1972 році видали і вилучили з бібліотек. Те ж саме зробили і з творами Олеся Бердника у 1976 році. Все, що нагадувало про незалежну Україну, цензурували комуністичні ідеологи, а самостійним навішували ярлик “український буржуазний націоналіст”. У підпіллі діяв “Самвидав”, але в Києві не знав тих, хто був до цього причетний.

   Тоді барди України співали пісні російською мовою. Пісні Булата Окуджави поширювались інтелігенцією. Для вечора обрав саме творчість відомого барда, який писав і прозу. За простотою виконання пісні ховався підтекст, що давало можливість трактувати їх з власним розумінням прочитаного вірша.

   Проведення вечора ускладнювала опіка КДБ над сумським клубом книголюбів і персонально за мною (через лист київського барда А.Лемиша у жовтні 1977 року). На роботі з’явився агент (відставник), який вивчав мої погляди, і нав’язав вести політінформацію у відділі. Коли він збагнув, що не завербує і не підкупить мене, то залякував.

   Перед вечором творчості Б.Окуджави відбулося кілька подій. Померла Євгенія Гінч, яка писала вірші, тому влада боялась антирадянських промов. Щоб піти на її похорони. написав заяву на відгул. У бібліотеці ім.Т.Шевченка 11 лютого 1978 року керівник київського клубу книголюбів “Екслібрис” Майя Марківна Потапова провела вечір, присвячений книжковим знакам – екслібрисам, а наступного дня у нашому клубі відбувся концерт киянина Семена Каца. Після цього відставник допитував, чому запрошую євреїв у Суми. Розуміючи провокацію питання, не став з ним розмовляти, бо тоді через палестинсько-ізраїльський конфлікт у СРСР контролювали дії євреїв. М.М.Потапова і С.Кац були цікавими людьми, тому запрошував їх для обміну думками. Спілкуючись з М.М.Потаповою, художник Олексій Кузьменко започаткував у Сумах власний напрямок екслібрису.

   Важлива пригода трапилася зі мною перед святом 23 лютого 1978 року. Тоді до 60-річчя Радянської Армії Генсека ЦК КПРС Л.І.Брежнєва нагородили орденом Перемоги. На політінформації сказав, що це порушує статут ордена Перемоги, де записано, що ним нагороджують осіб за вирішальний внесок у розгромі військ Німеччини, а Леонід Ілліч був тільки генерал-майором, начальником політвідділу армії, і відповідно не міг зробити такий внесок. Почувши мої слова, відставник вскочив і закричав: “Ты, если ничего не понимаешь, то нечего тут болтать”. Мабуть він збагнув, що буде відповідати за експеримент і мене відсторонили від проведення політінформації. Про той випадок всі мовчали, але пам’ятали, що не буду підлащуватися до влади. Правота моїх слів підтвердилася через 11 років, коли у сім’ї покійного Генсека відібрали коштовний орден. 

   Усвідомлюючи місце і час проживання, послідовно виборював власну Свободу. Ця тема і стала ключовою у проведенні вечора творчості Булата Окуджави. Вивчаючи систему влади в СРСР знав, що не можна розповідати політичні анекдоти, які КДБ використовувало для провокацій. Агентура особливо стежила, щоб не порушували новоприйняті закони. Досвідчені опоненти влади робили ґрунтовний аналіз протиправних дій її представників, що не заборонялось законом. Це потребувало відповідної аргументації і рівня підготовки. Небезпечно було у дискусіях посилатися на закордонні джерела інформації. По крихтам здобував знання з історії у книгах, де критикували ворогів СРСР. Старався передбачити наслідки своїх вчинків. За подвійну мораль владу комуністів не любив і говорив про це відкрито, додаючи, що будь-яку владу любити неприродно. У Сумах багатьох шокували мої думки про протиправні дії влади, хоча в інших містах ставилися до цього з розумінням. Прагнення до Свободи – спадок по материнській лінії від предків-козаків, які не знали кріпацтва.

   У часи “застою” обговорювати публічно творчість опального митця було ризиковано, бо все, що стосувалося впливу ідеї на людей, контролювала влада. Відставник допитував про мету проведення вечора. Він цікавився, як хочу змінювати спільноту. Відповів, що це має бути еволюційний шлях. На це відставник пригрозив: «Якщо ви, разом з Окуджавою, збираєтесь змінювати суспільство не еволюційним, а іншим шляхом, то вас стріляти та вішати потрібно». То була спроба залякати. Розуміючи це, старався сказати на вечорі все, що хотів, відвойовуючи собі простір для висловлення думок.

   Написав сценарій і запросив до співпраці Анну Кожевникову, яка любила поезію і декламувала вірші. Склав біографію Булата Окуджави, а члени клубу В.Данилич і В.Шкарупа роздрукували її для запрошених. Художники підготували об’яву, а бібліотекарі підібрали літературу з творами Б.Окуджави, щоб бажаючі могли їх прочитати. О.Опаренко надала магнітофон для  запису пісень. В.Михайленко фотографував виступаючих та присутніх на вечорі, а потім надрукував знімки.

   11 березня 1978 року другу читальну залу бібліотеки Т.Шевченка заповнили члени клубу книголюбів та бажаючі (разом близько сотні осіб). Це був мій творчий дебют перед великою кількістю слухачів, бо за фахом – інженер. Без передмови Анна Кожевникова емоційно прочитала вірш. 

 

Микола Рубцов

 

До конца

 

До конца,

До тихого креста,

Пусть душа

Останется чиста!

 

Перед  этой

Желтой, захолустной

Стороной березовой

Моей,

Перед жнивой

Пасмурной и грустной

В дни осенних

Горестных дождей,

Перед этим

Строгим сельсоветом,

Перед этим

Стадом у моста,

Перед всем

Старинным белым светом

Я клянусь:

Душа моя чиста.

 

Пусть она

Останется чиста

До конца,

До смертного креста!

 

   Вірш поета трагічної долі (1936-1971 роки) вразив присутніх, і став лейтмотивом вечора, що будемо говорити відкрито і чесно. не боячись агентури КДБ. Попередив слухачів, що наші думки суб’єктивні, і запропонував незгодним спростувати їх конкретними фактами.

   Аргументував, чому ми обрали саме творчість сучасника – Булата Окуджави, з творами якого більшість присутніх – малознайома. У ті часи часто звучала його пісня до кінофільму “Білоруський вокзал” (И, значит, нам нужна одна победа, одна на всех – мы за ценой не постоим). Говорив про своє знайомство з піснями, віршами, прозою Б.Окуджави та зустріч з ним. Прозвучав фрагмент із його вірша “Прощание с Польшей”, де про різні погляди на Свободу:

 

Потертые костюмы сидят на нас прилично, 

и плачут наши сестры, как Ярославны, вслед, 

когда под крик гармоник уходим мы привычно 

сражаться за свободу в свои семнадцать лет. 

 

Свобода – бить посуду? Не спать всю ночь –   

свобода? Свобода – выбрать поезд и презирать коней?.. 

Нас обделила с детства иронией природа... 

Есть высшая свобода. И мы идем за ней.

 

   У багатьох творах Б. Окуджави відображена тема війни, на яку він пішов добровольцем у 17 років. Відповідальність за долі людей непокоїть поета і йому здається, що війна відбувалася через те, що він вижив:

...

Неужто лишь одной моей погибели
Войне, чтоб стихнуть, не хватало.

Так что ж я не погиб тогда в начале,
Когда и пули не были слышны?
О, скольких мы сейчас перевенчали бы,
А может просто не было войны.

 

   Анна прочитала останній куплет із вірша “Сентиментальный марш”, як вступ до розмови про громадянську війну:

 

Но если вдруг когда-нибудь мне уберечься не удастся, 

какое новое сраженье ни покачнуло б шар земной, 

я все равно паду на той, на той единственной Гражданской, 

и комиссары в пыльных шлемах склонятся молча надо мной.

 

   Говорив, що окремі твори Б.Окуджави критикували за інфантилізм, але саме його дитячий погляд на події цікавий для нас.

   У середині 70-х років Б.Окуджава співав мало, бо працював над історичним романом «Путешествие дилетантов», де простежувалась аналогія деспотій. Бардів непокоїло мовчання лідера, тому на вечорі прозвучала пісня О.Дольського. Пропоную два останні куплети пісні.

 

Олександр Дольський

 

Посвящение Окуджаве

...

Ах, не любим мы командовать людьми,

Нам бы в летние луга - траву косить.

А в оркестрике Надежды и Любви

Мы готовы инструменты Вам носить.

        Почему Вы молчите, маэстро,

        Неужели Вы бросили крест?

        И у пульта пустует место,

        И без Вас замолчал оркестр.

        И без Вас замолчал оркестр.

 

Гибнут первые, но знаем мы отныне:

Уцелевшие усталостью правы.

Благодарно мы склонимся перед ними,

Пыльных шлемов не снимая с головы.

        Почему Вы молчите, маэстро,

        Неужели Вы бросили крест

        И у пульта пустует место,

        И фальшивит без Вас оркестр.

        И фальшивит без Вас оркестр.

 

   Пісню не коментував, бо із почутого слухачі зрозуміли значення відомого барда для його послідовників.

   У романі «Глоток свободы» (серія «Пламенные революционеры») Булат Окуджава про декабриста Павла Пестеля написав: «враги видели в нем Наполеона, властного и честолюбивого, но был он как Вашингтон правдивым» (в інших виданнях цього вислову немає). Судовий писар Авросимов змінює своє ставлення до Павла Пестеля  із ворожого на прихильне.  

   Тема “Виховання і дилетантизм” стосувалася всіх, кого навчили думати шаблонно. Мав тоді 31 рік та 15 років стажу роботи. Із Сумщини 1962 року відправили мене вчитись на токаря в Керч, де закінчив і вечірню школу. Працював у Севастополі (там закінчив увечері інститут), Білій Церкві, Києві, а з 1976 року – в Сумах. Більшість слухачів були близькі до мого віку, коли вже набуто життєвий досвід, тільки небагато присутніх займалися саморозвитком. Звернув увагу на поверховий підхід до вирішення складних проблем, де практицизм («хочешь жить умей вертеться») домінує над духовністю. Щоб опанувати себе, потрібна внутрішня революція, коли особа не залежна від оточення, але це призводить до непорозумінь.

   Як приклад усвідомлення своїх помилок – оповідання Булата Окуджави “Частная жизнь Александра Пушкина, или Именительный падеж в творчестве Лермонтова”, де автор з іронією описав, як байдикував у Тбіліському університеті та провалив лекцію перед колгоспниками в Калузькій області, яка продовжувалася замість обіцяної години – 7 хвилин.

   Остання тема – історія. Тут згадав твори «Глоток свободы» (про П.Пестеля), «Мерси или похождение Шипова» (про графа і письменника Л.Толстого), «Путешествие дилетантов» (збірний образ князя М’ятлева) та вірш про ідеолога декабристів Михайла Луніна, ад’ютанта великого князя Костянтина, який перший виступив з проектом знищення царської сім’ї.

 

Лунин в Забайкалье

 

Мелькнуло короткое лето.  

Увяла забвенья трава.  

Какая-то женщина где-то  

на вас потеряла права.  

 

О вы, неудачник опасный,  

скажите, зачем-почему  

сменили халат свой атласный 

на вечную эту тюрьму?  

 

Ступайте на волю скорее,  

велите возок заложить...  

Чем медленней мы - тем старее. 

Пора бы собой дорожить. 

 

Отвага нас детская мучит,

в кирпич кулачками стучит.

Дерзаниям штык не научит,

с любовью замок разлучит.

 

Неужто что было, то было?

И гвардия вас позабыла,

и даже не снитесь вы ей.

 

А чем же вы это опасны?

Наверное, тем, что прекрасны

и тем, что, наверно, пристрастны 

в любови

               к отчизне своей.

 

   Після вечора Анна запросила актив клубу до себе в гості (вона жила в приватному будинку), де ми довго спілкувалися. Вечір дав мені творчий імпульс та впевненість, що через чистоту глибокої мислі отримую підтримку і захист неба.

   Через кілька тижнів зав кафедрою філософії педінституту, професор П.П.Бобровський запросив нас із А.Кожевниковою повторити вечір для членів його філософського клубу. Вечір проводили у великій аудиторії, де слухачі сиділи далеко, і не відчували нашу енергетику. Слова про Свободу слабо будили серця студентів і викладачів. Для них це було незвично і небезпечно, бо комуністична ідеологія передбачала, що особа безумовно підкорюється владі, а учитель мусив донести цю догму дітям. Заперечень до сказаного нами у філософів не було. Після вечора обмінялися думками з Полікарп Петровичем про пісні Булата Окуджави, де він відчував затаєний підголосок. Професор-фронтовик був життєлюбом, і раніше виступав перед членами клубу книголюбів.

   КДБ та інші структури влади за сказане на вечорі офіційних претензій мені і клубу не висували. Влада пішла шляхом ізоляції та наглядом комуністів за мною у філії проектного інституту, де чекав квартиру (заради чого і перевівся із Києва у Суми). Ті, кому заважав обкрадати підлеглих, хотіли звинуватити мене в антирадянщині, щоб звільнити з роботи. Їхній пошук не дав результату, бо використовував легальні джерела інформації і діяв у правовому полі. Життя стало напруженим, від чого загострилась хвороба (виразка шлунку). Через небезпеку для здоров’я залишив клуб книголюбів літом 1978 року, а здатних продовжити мій почин не знайшлося. Офіційно клуб очолював президент, який не вболівав за його діяльність.

   Організовуючи у Сумах концерти, клуб і фестивалі бардів, був упевнений у своєму праві на Свободу. У грудні 1988 року запросив виконавця з Мінська Андрія Міхельсона з піснями О.Галича, і ніхто не зміг завадити провести перший в Україні концерт дисидента. Збірку його віршів набрав Ю.Талденко, яку роздрукував у себе на роботі в ВНДІКомпресормаш..

 

   Років через десять після вечора Б.Окуджави (ще у часи СРСР) сумський музика, галичанин О.Коваль сказав: “Якби то було у Львові – за все, що на вечорі було сказано, ви отримали б строк”. Цей пан не приховував свої контакти з чекістами, а цими словами хотів зробити з мене злочинця. Так проявилась його рабська залежність, коли думка вільних – лякає. Насправді нічого протизаконного ми не говорили, бо КДБ звинуватило б нас в антирадянщині. У Львові скоріше б не дозволили провести вечір в бібліотеці, або призначили кваліфікованих опонентів для заперечення наших думок.

 

   Тоді Булат Окуджава здавався мені романтичним, але коли дізнався про нього більше – точка зору змінилася. У літописі №4 (10) за 2000 рік у рубриці «Скарби поезії» написав: “Зустріч була короткою, розмова напруженою. Вийшовши з квартири, довго був під пресом його некомунікабельності. Між поезією Б.Окуджави і людиною була велика прірва. Його поезія підтримувала життя багатьох людей, а як людина він сам потребував підтримки і уваги, не маючи сил і бажання для спілкування з оточенням.” ... “Розчарування поглядами Б.Окуджави прийшло після опублікування його інтерв’ю (1990-91 роки), де були думки про духовність: типового радянського атеїста, хоча поезія його насичена почуттями віри.”

 

Булат Окуджава

 

ФРАНСУА ВИЙОН

 

Пока Земля еще вертится, пока ещё

                          ярок свет,

господи, дай же ты каждому,

                          чего у него нет:

мудрому дай голову, трусливому дай

                          коня,

дай счастливому денег…

                          И не забудь про меня.

 

Пока Земля еще вертится, – господи,

                          твоя власть! –

дай рвущемуся к власти

                          навластвоваться всласть,

дай передышку щедрому,

                          хоть до исхода дня,

Каину дай раскаяние…

                          И не забудь про меня.

 

Я знаю: ты всё умеешь,

                          я верую в мудрость твою,

как верит солдат убитый, что он

                          проживает в раю,

как верит каждое ухо тихим речам

                          твоим,

как веруем и мы сами, не ведая,

                          что творим!

 

Господи мой боже, зеленоглазый

                          мой!

Пока Земля еще вертится, и это ей

                        странно самой,

пока ей ещё хватает времени и огня,

дай же ты всем понемногу…

                      И не забудь про меня.