Бюлетень №6 (438) 2017 рік
Новини одним рядком:
21 січня – “Музичні квартирники” з А. Кольнобрицьким (Київ) і Т. Підгурською (Бориспіль) у Переяслав-Хмельницькому
24 січня – зустріч з бандуристом та гітаристом Віктором Пашником у запорізькій школі-інтернаті І-ІІІ ступенів № 4
28 січня – вечір «Зима. Що півень нам готує?» клубу авторської пісні та поезії «Байгород», Кропивницький, художній музей
30 січня – твори поета Івана Малковича і кобзаря Тараса Компаніченка відібрано у третій тур конкурсу премії ім..Т.Шевченка
5 лютого – концерт барда Сергія Зосімова (м. Полтава) у Чернівцях, Центральний Палац культури
6 лютого – «Сучукрлітові читання». Тексти знаних авторів у виконанні харківських поетів у харківському ЛітМузеї
9 лютого – день народження сумчанина Олександра Сорокіна, виконавця бардівських пісень
9 лютого – IV фестиваль «З Батьківщиною у серці…» у Павлоградському культурно-дозвільницькому центрі, вул. Центральна, 61
10 лютого – фестиваль «Віршень» до дня народження Сергія Пантюка, видавництво «Смолоскип» (м. Київ, вул. Межигірська, 21
10 лютого – вечір авторської пісні Христини Панасюк «Сили добра», Рівне, Палац культури “Текстильник”
10 лютого – день народження Ольги Артеменко, виконавиці з Києва
10 лютого – концерт барда Миколи Чернявського у малому залі київського КАП “Арсенал”
11 лютого – концерт бандуриста Георгія Матвіїва, Одеса, Hub Гостина (Грецька 1,а)
11 лютого – концерт барда В’ячеслава Купрієнка, Кременчук, Палац культури «Нафтохімік»
13 лютого – вечір Ірини Карпінос "Путешествие дилетантки", Київ, Новий театр на Печерську, вул. Немировича-Данченка, 5
15 лютого – фестиваль співаної поезії «Лютнева рапсодія» у м. Соснівці Львівської області
Олександр Рожко & Тарас Тополя
НЕ СУМУЙ
В той день, коли закінчиться війна,
І хлопці змучені повернуться додому,
Впаде на землю мамина сльоза
За тими, хто не повернеться ніколи…
Ми пригадаєм, як горів Майдан,
Крізь чорний дим Михайлівського дзвони.
Кров наших побратимів на щитах,
І з кулями смертельні перегони.
Приспів:
Не сумуй, коли мене немає,
Помолись і поцілуй дитину,
Пам’ятай, Господь оберігає
Тих, хто захищає Батьківщину!
Пам’ятай, Господь завжди оберігає
Всіх тих, хто захищає Україну!
В той день, коли закінчиться війна,
Згадаєм кіборгів – Героїв України,
Донецького летовища руїни
І тих, хто там поклав свої життя.
А волонтерам – ангелам Добра –
Низький уклін до самої землі,
Їх допомога, як жива вода,
Нас рятувала у тяжкі часи.
Приспів.
Коли настане мир і тишина
У нашій ворогом нескореній країні,
Хай пролунає “Слава Україні!”
В той день, коли закінчиться війна.
Приспів.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, p_karta@maіl.ru
Київ – Володимир Самайда
Дякую за увагу. З Миколою Булатом познайомився на "Розкутті-2009"..Зустрів у Тернополі на показі "Кінохвилі" торік.. потім на вечорі пам’яті Яремчука.. він попросив - я наспівав "щось козацьке" до майбутньої вистави.. І ось це "майбутнє" гряде з моєю участю. 17.02.17. Будинок Актора, початок о 19-00..
Із сайту Будинку Актора http://actorhall.com.ua/ (упорядник)
17лютого 19:00– «Гетьмане, веди!..». Поетична вистава за поемою Бориса Олійника «Трубить Трубіж». Автор ідеї та виконавець: Лауреат всеукраїнських конкурсів читців ім..Т.Шевченка Микола Булат (м.Тернопіль). Виконавець пісень: Лауреат Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Срібна підкова» Володимир Самайда (м.Київ).19:00
Актова зала Будинку Актора
вул. Ярославів Вал, 7, Київ, Україна
Вартість квитків, грн. 50 грн.
Замовлення квитків 067-706-79-86, 095-325-92-42
Київ – сайт http://ukrainka.org.ua/node/7633
«Віршень» стартує у двадцять перше
Лютий 3, 2017 - 21:51 — perohanych
10 лютого о 16.00 у приміщення видавництва «Смолоскип» (м. Київ, вул. Межигірська, 21) стартує Всеукраїнський поетично-музичний фестиваль «Віршень», який відбуватиметься 21 рік поспіль.
Так оригінально два десятиліття поспіль святкує свій день народження ініціатор фестивалю Сергій Пантюк. Вперше «Віршень» з’явився 1996 у Чернівцях, коли засновнику виповнилося 30 років. Відтоді фестиваль збирає поетів та музикантів, щоб допомогти талановитим авторам, які мешкають поза столицею, знайти своїх прихильників, формувати в Україні єдиного мистецького простору, сприятливого для творчого розвитку кожної особистості, яка прагне творити вітчизняну культуру, популяризувати українську поезію, авторську пісню та небанальну музику.
Цього року програма фестивалю виглядає отак:
Запрошені поети:
Іван Андрусяк, Брати Капранови, Тетяна Винник, Олена Гетьманець, Сергій Жадан, Павло Коробчук, Олег Короташ, Юрко Космина, Олег Коцарев, Вано Крюгер, Катя Ляшевська, Олена Максименко, Дмитро Мамчур, Алла Миколаєнко, Володимир Осипенко, Палад, Наталка Позняк-Хоменко, Тата Рівна, Олена Степаненко, Тетяна Череп-Пероганич, Євгенія Чуприна, Тетяна Шептицька, Оксана Яблонська.
Презентація проекту «Рядки з передової»:
- Борис Гуменюк (телефоном з Пісків);
- Ярослав Платмір, поетична збірка «Кулею й пером»;
- Влад Сорд, поетична збірка «Трансгрес(і)я»;
- Олекса Бик, поетична збірка «Вірші на руці»;
- Олена Задорожна з анонсом нової поетичної збірки «Дорогами схимника».
Поетичні відкриття «Віршня» – 2017: Тимофій Бінюков (Харків), Ася Демиденко, Ангеліна Кованда, Дар’я Ковальчук, Лала Цукерман, Яра Степова (Львів)
Поети з гітарами:
Сергій Василюк («Тінь Сонця»), Гриць Вагапов («Вперше чую»), Валентина Заха-Бура, Дмитро Лінартович, Євген Манженко-Сталкер, Юрко Рудницький, Неля Франчук.
Гурти:
«Телері», «Рутенія», «Шпилясті кобзарі».
Родзинкою фестивалю стане презентація тізера мультфільму за науково-фантастичною повістю С. Пантюка «Вінчі й Едісон» від студії «Мураха» (керівник Тетяна Ясінчук)
А сам іменинник, ініціатор та модератор фестивалю Сергій Пантюк презентуватиме свою нову книжку - «Так мовчав Заратустра».
Запрошуємо усіх на послухати українську поезію.
Харків – Літературний музей
Лютий у ЛітМузеї
6 лютого, 18.00 — «Сучукрлітові читання». Тексти знаних авторів у виконанні харківських поетів.
24 лютого, 18.00 — Відкриття нового сезону «Кав’ярні Пока». «Молодіжний парк: "Цвинтар... молодість і любов"».
25 лютого, 10.00-18.00 — «Вихідні в ЛітМузеї»
28 лютого, 18.00 — Нові знайомства з будинком «Слово». Презентація невідомих матеріалів від співробітників Центрального державного науково-технічного архіву та настільна гра від ЛітМузею.
Детальна інформація про кожен захід — окремою розсилкою.
Виставки
«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»
Постійна експозиція Харківського ЛітМузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.
Заходи
«Кав’ярня Пока» – «місце перепочинку літераторських душ 20-х рр.», де обговорювалися пекучі теми та народжувалися ідеї.
Раз на місяць протягом цілого року ЛітМузей перетворюватиметься на очуднений простір у стилі «Кав'ярні Пока», де любили збиратися літератори. Також цього року «Кав’ярня Пока» познайомить вас із літературною географією Харкова, адже ми запропонуємо відвідувачам не тільки посиденьки в музеї, а і прогулянки містом.
У 20-х числах, 20 щасливих відвідувачів зможуть побувати на особливому заході про 1920-ті роки. Скуштувати улюблені напої і ласощі котрогось із письменників, побути учасником творчої текстової лабораторії, дізнатися чимало невідомих історій.
Друзі, 6 лютого о 18.00 запрошуємо на «Сучукрлітові читання» в ЛітМузеї, літературний вечір, на якому молоді харківські письменники прочитають твори відомих представників сучасної української літератури та дещо своє. Модератор — Арсеній Троян.
Вартість вхідного квитка — 15 грн.
Подія на фб: https://www.facebook.com/events/223945988013249/
Адреса: м. Харків, вул. Багалія, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 20 грн (для учнів та студентів – 15 грн ),
екскурсії чи інтерактивної програми – 100 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках
http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Луцьк – Руслана Мельник
15 лютого Фестиваль "Лютнева рапсодія" в с. Соснівці Львівська обл.
ПОЛОЖЕННЯ
про фестиваль співаної поезії
«Лютнева рапсодія»
Загальні положення:
Фестиваль співаної поезії «Лютнева рапсодія» (далі – Фестиваль) вперше пройде 15 лютого у м. Соснівці Львівської області. Фестиваль планується зробити щорічним.
Засновниками та організаторами фестивалю є БФ «Еко-милосердя», Соснівська міська рада, відділ культури Червоноградської міської ради.
Мета Фестивалю:
- популяризація співаної поезії як традиційного жанру української пісенної культури та літературної творчості;
- підтримка та заохочення молодих талантів, які працюють в жанрі авторської пісні та співаної поезії;
- формування у підростаючого покоління естетичного смаку і прищеплення молоді поваги до високої культури.
Умови та порядок проведення фестивалю:
Обов’язковими умовами участі у фестивалі є твори виключно українською мовою та їх виконання з використанням виключно акустичних музичних інструментів.
Учасниками Фестивалю є:
- відомі автори та виконавці співаної поезії, запрошені організаційним комітетом Фестивалю;
- початкуючі автори та виконавці співаної поезії, відібрані організаційним комітетом Фестивалю з числа бажаючих, які надіслали анкети-заявки (форма додається) та тексти пісень;
Організатори Фестивалю в разі потреби забезпечують учасникам проживання і харчування (за кошт учасника).
Фінансове забезпечення фестивалю:
Фінансування Фестивалю здійснюється за рахунок асигнувань, передбачених: відділом культури Червоноградської міської ради; благодійними внесками громадських організацій, фондів, підприємств та меценатів, які зголосяться підтримати «Лютневу Рапсодію», та інших джерел, не заборонених чинним законодавством.
Учасники Фестивалю нагороджуються Дипломами та пам’ятними подарунками.
Програма Фестивалю:
10.00 – 10.30 – зустріч учасників, реєстрація, узгодження порядку виступів.
11.00 – 12.45 – виступи учасників фестивалю у навчальних закладах та трудових колективах м. Соснівки.
14.00 – Урочисте відкриття Фестивалю.
14.00 – 17.00 – мистецький ярмарок (виставка-продаж книг та дисків із творами учасників Фестивалю) – у Народному Домі;
Гала-концерт учасників Фестивалю у Народному Домі.
Харків – Олександр Бобошко
* * *
Який відсоток снігу в цім піску?
Ти – жертва ЖЕКів, зимо білотіла...
Якби не на короткім повідку –
ця юна хаскі в небо полетіла б!
Який відсоток зайвих серед нас?
Кого було б позбутися доцільно?
Ламають
керзачі дідівські
наст...
Тримаймося, мої дорогоцінні.
Кому ж перемагати, як не нам,
не надто ситим,
втім, і не примхливим!
Трива багатовимірна війна –
та віру й силу духу зберегли ми.
Немов дитина, пальцями – по склу
замерзлого тролейбуса.
Виводжу:
„Ламаймо наст. Лупаймо сю скалу.
Тримаймося,
мої
непереможні!”
Павлоград – сайт http://tv-news.dp.ua/novyny/3290-pavlohradtsiv-zaproshuiut-vziaty-uchast-u-festyvali-afhanskoi-heroiko-patriotychnoi-pisni-ta-poezii
Павлоградців запрошують взяти участь у фестивалі афганської,
героїко-патріотичної пісні та поезії
IV міський фестиваль «З Батьківщиною у серці…» присвячений 28-річниці виводу військ з Афганістану та захисникам України в зоні АТО.
Захід планується провести 9 лютого 2017 року.
У фестивалі можуть брати участь виконавці та творчі колективи, вік учасників від 12 років.
Фестиваль проводиться за номінаціями:
- «Афганська пісня» – пісня, присвячена темі війни в Афганістані, подіям та героїчним вчинкам;
- «Героїко-патріотична пісня» – пісня, присвячена бойовій дружбі, любові до Батьківщини;
- «Пісні, народжені в АТО» – пісні котрі були написані нашими бійцями на передовій та пісні, присвячені учасникам і загиблим героям АТО;
- «Художнє читання» – вірші або авторські твори про героїчні вчинки, бойових друзів, воїнську дружбу.
Кожен учасник виконує один твір. Участь у фестивалі є безкоштовною. Всі учасники фестивалю нагороджуються дипломами. Переможці нагороджуються дипломами та цінними подарунками
Заявки приймаються до 30 січня 2017 року у Міському культурно-дозвільницькому центрі, вул. Центральна, 61, тел. (05632) 6- 30- 20.
Засновники та організатори Фестивалю:
- Павлоградська міська рада;
- відділ культури Павлоградської міської ради;
- КБУ «Міський культурно-дозвільницький центр»;
- міська громадська організація «Спілка воїнів - інтернаціоналістів».
Сайт http://shefest.org.ua/she-fest-ogolosiv-konkurs-pisni-na-slova-shevchenka/
Ше.Fest оголосив конкурс пісні на слова Шевченка
Фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Fest» оголосив відкриття конкурсу акустичних пісень на слова з «Кобзаря» «Ше.Пісня». Пісенний конкурс відбувається вже вдруге, започаткований він фестивалем в 2016 році до 202-річчя народження Тараса Григоровича.
Організатор конкурсу, Юлія Капшученко-Шумейко коментує, що важливо фіксувати сприймання Шевченка в ХХІ столітті: «Потенціал та сила текстів з “Кобзаря” – неймовірна, тому для нашого фестивалю важливо стимулювати музикантів до адаптування текстів сучасниками, нам важливо, щоб текстовий алмаз Шевченка – набував нових форм, і огранку діаманту зараз, в 2017 році. Бо ж Шевченко хоч і два століття тому писав, але суто українські речі, які віддзеркалюють наше сьогодення та потребують перепрочитання».
9 березня, на день народження Тараса Шевченка у Києві відбудеться гала-концерт та нагородженні переможців конкурсу статуеткою та дипломами «Ше.Пісні». П’ятеро найкращих виконавців візьмуть участь у фінальному концерті в арт-пабі «Бочка на Подолі», що в Києві.
Зазначимо, що 2016 року відзнаку за найкраще акустичне виконання пісні отримав гурт «NAOMI» – за трек «Твої очі» (м. Черкаси), за найщиріше виконання статуетку отримав Віталій Радиш – пісня «Минають дні» (с. Кобаки Косівського р-ну Івано-Франківської обл.) та за найкращу музичну подачу вірша Шевченка нагороджений гурт «Тобі Здалося» за трек «І стеляться на папері» (Київ).
Нагадаємо, що в лютому 2016 року відбувався перший конкурс «Ше.Пісня», участь в якому взяли близько 50 виконавців з усієї країни.
Організатор конкурсу: фестиваль Тараса Шевченка Ше.Fest та проект «Відео.Кобзар».
Умови конкурсу «Ше.Пісня»
Участь у конкурсі на краще виконання пісні в акустиці на слова Тараса Шевченка може взяти будь-який виконавець, який покладе слова з «Кобзаря» на музику.
Прийом заявок від музикантів відбуватиметься до 28 лютого 2017 року.
Відбиратимуться найкращі пісні конкурсною комісією, куди входять відомі музиканти та музичні критики.
За умовами конкурсу, в ньому можуть взяти участь акустичні виконавці. Не розглядаються заявки стилю поп та естради. Для акомпанування текстів Тараса Шевченка в рамках конкурсу можна використовувати лише акустичні інструменти.
Важливою умовою участі є дотримання авторських прав на твір. Права на музику мають належати учасникам конкурсу.
Для участі у конкурсі свої заявки надсилати можна за цією гул-формою.
Запис треку може бути як аматорський, так і професійний, навіть у відео-форматі живого виконання. Якщо трек не записаний у студійній якості, організатори сприяють запису або зведенню пісні.
До фіналу відійдуть 10 учасників, які увійдуть до збірника акустичних пісень – CD-формату. Ці диски будуть розіслані на всі державні радіостанції країни. П’ятеро найкращих виконавців візьмуть участь у фінальному гала-концерті та нагородженні статуеткою та дипломами в арт-пабі «Бочка на Подолі», що в Києві 9 березня. Організатори частково покривають добирання іногородніх учасників.
Сайт http://www.dotb.dn.ua/2017/01/lider-gurtu-tin-sontsya-vistupiv-na-donechchini/
Лідер гурту “Тінь сонця” виступив на Донеччині
Січень 16, 2017
Сергій Василюк дав три концерти в Авдіївці, Краматорську та Костянтинівці
Послухати артиста, що співає козацький рок, збиралися повні зали. Крім своїх авторських пісень, співак виконав популярні Червона рута і Два кольори. А також провів невелику лекцію з історії Донеччини для школярів у Краматорську і костянтинівських глядачів у школі мистецтв.
– Я захоплююся історією України, також мені цікава історія Донеччини. Цей край дав Україні талановитих людей – справжніх патріотів, борців за незалежність. Варто згадати Івана Дзюбу, Миколу Скрипника, Василя Стуса, Олексу Тихого, Володимира Сосюру. Ми маємо знати свою історію. Мені не дуже хочеться, щоб українське було просто модним, я хочу, щоб воно було свідомим, – наголосив Сергій Василюк, звертаючись до глядачів у Костянтинівці.
Київ – сайт http://bilahata.net/os-scho-skazav-lider-tin-sontsya-serhij-vasylyuk-pro-oleksandra-usika/
Про історію створення колективу, його незвичну назву, виступи в районі АТО та про плани на майбутнє розповів «Народної армії» один із засновників українського фолк-метал-гурту «Тінь сонця», соліст та автор пісень Сергій Василюк.
— Сергію, якою є історія створення гурту?
— Я тоді ще навчався в школі. 13 червня 1999 року ми з братом у маленькій кімнаті записали нашу першу пісню й вирішили, що з цього часу розпочнемо свою музичну історію.
— Колектив має досить незвичну назву: «Тінь сонця». Як виникла ідея такої назви?
— Пов’язано це з тим, що того ж року відбулося найтриваліше сонячне затемнення за останній час. Така назва виникла, можливо, ще й під впливом дещо похмурої музики, яку ми тоді слухали.
— Ваш гурт — єдиний рок-колектив, де, крім звичних музичних інструментів, присутня бандура. Із чим це пов’язано?
— Кожен гурт чимось вирізняється. Бандура в нас уже 11 років, і вона додає м’якості й національного колориту в потужний гітарний саунд.
— «Тінь сонця» дуже часто виступає на Сході України. Як сприймають ваші виступи військовослужбовці, місцеві жителі?
— У Східній Україні, з прифронтовою зоною включно, є чимало патріотів України. Вони залюбки бувають на наших концертах, і українська культура стає дедалі більш знаною та бажаною навіть у найгарячіших точках. Військові сприймають її так само позитивно. Якщо згадувати найяскравіші наші виступи в прифронтовій зоні, то я б, мабуть, виокремив Маріуполь, Селидове, Курахове та Лисичанськ. Особливо запам’ятались поїздки в Амвросіївку, Дебальцеве та Лебединське. Потужно проходили концерти і в Краматорську та Сєвєродонецьку.
— А як молодь Сходу України сприймає виступи колективу?
— Чудово. Згадати хоча б нещодавній концерт у Слов’янську. Приємно, що, попри всякі стереотипи й шаблони, нас проводжали й дякували українською мовою, та ще й абсолютно невимушено! Як після цього можна сумніватися в єдності України?
— Чи змінилося світосприйняття музикантів колективу після поїздок із концертами в район АТО?
— Для нас усіх поїздки в зону бойових дій мають величезне значення. Ця земля тепер особлива: окроплена нашою кров’ю, неспокійна, але й свята. Побувати на ній, допомогти бодай чимось бійцям та місцевому населенню — це вже внесок у нашу перемогу. Також важливе відчуття, якого набуваєш там: стає спокійніше, хоча тривога лишатиметься до кінця війни.
— Ваш гурт є досить патріотичним, а пісня «Козаки» стала візиткою колективу. Розкажіть, чому саме під цю пісню на бій виходив видатний український боксер Олександр Усик і чому саме вона стала головною під час виступу збірної України з футболу на «Євро-2016»?
— Свого часу Усику запропонували на вибір кілька пісень, серед яких він мав обрати твір для виходу на ринг. Він зупинив свій вибір на нашій композиції. Тепер Олександр виходить під іншу пісню, бо між нами виник конфлікт через його вислови, на кшталт «Крым — это Крым». Щодо футбольної збірної, то за її музичну візитку голосували вболівальники, і саме вони її обрали.
— Нещодавно в Києві відбулася презентація вашого нового альбому «Буремний край». Розкажіть про це докладніше.
— Нова платівка відрізняється від попередніх насиченішим гітарним звучанням, деякі композиції тяжіють навіть до своєрідного симфометалу. Крім традиційних «бойовиків» («Ромко живий», «Громом і вогнем») в альбомі присутні зворушливі, можливо, навіть несподівані теми («Дорога», «Осокори»). Цікавою є також рок-версія відомої пісні «Вишневий садок», яку до того виконували на концертах лише в акустиці.
— Ваші побажання нашим читачам.
— Разом — до перемоги! За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!
Текст пісні «Тінь Сонця — Їхали Козаки»
Їхали козаки, їхали по полю
І лунала пісня про їхнюю долю.
Про їхнюю долю, про справжнюю волю.
Їхали козаки, їхали по полю...
Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі...
Ой, у лузі-лузі тая пісня ллється,
А дівоче серце, як пташина, б’ється...
Віддала кохання хлопцю молодому
Їхали козаки, їхали додому...
Матеріал розміщений з дозволу Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія»
Чугуїв Харківської області – сайт http://chuguevrda.gov.ua/novosti/3552-svyato-pisni-ta-poeziji-vidbulosya
30 січня 2017
Свято пісні та поезії відбулося
На Чугуївщині з успіхом пройшов фестиваль авторської пісні «Зимовий Есхар», який зібрав 150 учасників з Києва, Харкова, Дніпра, Сум, Полтави, Рівного, Запоріжжя, Артемівська, Валок, Краснограда, Змійова, Вовчанська і Чугуєва.
Суворе, але справедливе журі під керівництвом Марка Босіна провело відбір кращих зразків художньо-музичної й поетичної творчості та визначило переможців конкурсу. У номінації «Виконавець» перемогла Анастасія Шаповалова з Харкова, «Автор музики» – Олена Гутник з Харкова, «Автор віршів» – Андрій Ярмоленко з Сум, «Автор» – Роман Лапін з Чугуєва, «Юний бард» – Юліан Скліфос з Харкова, «Читець» – Оксана Кошелева з Харкова. А ось приз глядацьких симпатій дістався Марку Зіньковському, теж з Харкова.
Переможців фестивалю «Зимовий Есхар» було нагороджено дипломами та подарунками.
Мету фестивалю – виявлення та заохочення талановитих авторів і співаків, залучення молоді до високої поезії й авторської пісні під гітару – було досягнуто.
Чернівці – сайт пам’яті Володимира Івасюка http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Презентація книжки казок
30 січня 2017 року у Чернівецькому обласному меморіальному музею Володимира Івасюка презентовано книгу «Казки для хлопчиків» у перекладі з чеської Віктора Павлюка, яка побачила світ в одному з найкращих видавництв «Букрек» (директор Дарина Туз-Максимець). Книга розкішно проілюстрована молодою художницею Іриною Стасюк.
У книзі представлені казки чеських письменників, які жили і творили у XIX та на початку XX століття: Матєя Мікшічека, Божени Нємцової, Франтішека Бартоша, Вацлава Бенеша Тржебізски, Бенеша Метода Кулда.
Книжка робилася приємно і легко для онуків — гарних хлопчиків Устимчика і Северинчика та для усіх батьків, дідусів та бабусь, які прагнуть виховати своїх хлопчиків справжніми чоловіками.
Справді, казка — це мудрість у зрозумілому для дитини вигляді.
Цікавою і мудрою є думка кандидата філологічних наук Валентини Бузинської: «Віктор Ігорович через казки научає своїх онуків головних цінностей: працьовитості, розуму та гідності».
Цієї днини на гостинах у музею було велелюдно. На презентацію ошатної книжки завітали мама перекладача Зоя Захарівна, Галина Івасюк-Криса зі своїми дітьми та онуками, родина Косяченків, журналісти Любов Годнюк та Антоніна Фантух, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, заслужений журналіст України Дарина Туз-Максимець, письменник Володимир Вознюк, Оксана Драчковська, Манолій Руснак, Йосип Созанський, Мірча Лютик, художники Іван Балан, Юрій Якимчук, Орест Криворучко, Володимир Гамаль, науковці Валерій Лавренов та Валентина Бузинська, журналісти радіо та телебачення, працівники музеїв та обласної бібліотеки для дітей.
Як зазначив Віктор Ігорович, «що саме ці два проекти — виставку рушників Придніпров’я та Слобожанщини (XIX–XX століття) та презентацію книги «Казки для хлопчиків», які сьогодні представляю, хотілося зробити саме у стінах цієї хати, яка для мене дуже дорога, нині музею Володимира Івасюка. У мене було три вчителі — мій батько, мій дід і батько моєї дружини Михайло Григорович Івасюк. Кожен з них мене навчив тому, чого я не знав до того. І беріть приклад з мене — не бійтеся братися за щось нове. У цьому є своя користь».
Сайт http://visnik-press.com.ua/?p=72241
Пісні під гітару збирають переяславські “квартирники”
Автор Visnik, Опубліковано: Січень 24th, 2017
Новація культурного життя Переяслава (Київська обл.) – вечори авторської пісні “Музичні квартирники” – розвивається і поповнює ряди своїх прихильників. Продовженням сезону став другий за ліком “квартирник”, що відбувся 21 січня в клубі “Міленіум”.
– Його власник Володимир Канна був єдиним у місті, хто згодився надати нам для цього приміщення безкоштовно, тому ці вечори і надалі проводитимемо тут, – зазначає Світлана Яценко, організатор квартирників, голова всеукраїнської громадської організації “Духовні скарби України”. – Її ми створили тільки в жовтні 2015 року, організація неприбуткова і ще не маємо постійних меценатів, тому дякуємо всім, хто нас підтримує. Коли влітку торік ми проводили перший фестиваль “Славен град”, то фінансову допомогу надав фермер Віктор Шеремета, сприяв і підприємець Андрій Черновський. Теперішні “квартирники” проводимо з вільним входом, а на оплату дороги музикантам із інших міст глядачі можуть надати пожертву, яку хто вважає за можливе. Поки що за власні кошти купую солодощі і чай, за яким потім всі разом обговорюємо вечір – це додає йому особливого камерного настрою й атмосфери.
Музичні квартирники як явище альтернативної культури зародилися в колишньому СРСР у 1980-х роках на противагу цензурній забороні офіційних концертів неугодних і “неблагонадійних” музикантів. Тож вони виступали підпільно, часто збираючись на приватних квартирах, де і влаштовували концерти, до речі, платні. Слухачами приходили не прості обивателі, а однодумці, колеги “по цеху”, в колі яких відбувалися музичні імпровізації, дискусії. Панувала невимушена обстановка без жодних формальностей. Неодмінна умова – близьке знайомство з виконавцем, який сам представляв і себе, і кожну свою пісню, історію її створення.
Схожий формат музичних вечорів прагне сформувати і Світлана Яценко в нашому місті, каже, вони задумані саме для людей старшого віку, які часто пишуть пісні під гітару, але виконують тільки в тісному колі. А насправді ж це може бути цікаво й іншим. Це має стати своєрідним клубом, який об’єднає не тільки митців, любителів гітарної музики, а й загалом творчих неординарних людей, які таким чином сприятимуть популяризації нашого історичного міста та його туристичного потенціалу, наголошує пані Світлана.
Цього разу на “квартирник” до Переяслава приїхали барди Анатолій Кольнобрицький, (57 років, Київ) та Тетяна Підгурська (26 років, Бориспіль). Це музиканти різного віку, досвіду і смаків. Концерт видався своєрідно полярним саме завдяки досить виразній контрастності виконавців: починаючи від мови і змісту текстів, до манери гри на гітарі та вокальних здібностей. Єдине спільне – класична шестиструнна гітара.
Тетяну представили як авторку романтичних пісень, причому, рідною мовою.
– Я раніше несерйозно ставилася до цієї справи, але коли влітку вперше побувала у вас на фестивалі, то подумала: мабуть, варто таки цим займатися! Найкращі пісні в мене виходять ті, що на замовлення, їх можу написати хвилин за п’ятнадцять-двадцять. На відкриття однієї фірми таксі в Борисполі попросили написати щось тематичне, вийшла така пісня “Таксі”, – виконує добірною українською досить стильну річ, і насправді не просто про ліричні почуття, а в тому криється цікава філософія сучасної молоді.
Тетяна професійно вчилася гри на бандурі, тож музична освіта дається взнаки, і голос у дівчини дуже гарний. Крім того, що Тетяна пише пісні, вона працює журналістом, фотографом, викладачем, займається громадською діяльністю і є дуже цікавим співрозмовником із почуттям гумору.
Анатолій Кольнобрицький про себе розповів, що вірші пише зі школи, музикант-самоучка, як бард на великій сцені виступає з 2005 року, навіть має диск власних пісень. Тобто він виконавець досить відомий у своїх колах, був учасником багатьох фестивалів авторської пісні, зокрема, на Хортиці в Запоріжжі, Казантипі, Харкові та інших.
Його творчість – це характерне віддзеркалення життя, побуту, світогляду саме його покоління – “народженого в СРСР”. Тексти – російськомовні сюжетні оповідки про маленькі чи великі епізоди життя. Як виконавець Анатолій послуговується мінімальним набором акордів, неспішною грою майже в одному стилі, що нагадує насправді ту саму дворову, невибагливу в музичному плані домашню посиденьку друзів, які з першого ж повтору простенького куплету починають гуртом підспівувати. І саме це їх об’єднує.
Великого такого єднання на перших квартирниках в Переяславі ще не складається, бо публіки приходить небагато, цього разу було близько двадцяти осіб, різні і за віком, і за вподобаннями. Поки що придивляються.
Наступний музичний квартирник відбудеться 18 лютого за участю відомого харківського барда Віталія ЧАЙКИ (Мольфара), художнього керівника і головного режисера авторської студії-театру “Альтернатива”.
Валентина БАТРАК
Київ – сайт http://raduga.org.ua/
20 января
Вечер о любимом городе
Многие авторы «Радуги» - киевляне, влюбленные в наш удивительный город. И первый в 2017 году литературно-музыкальный вечер в Белой гостиной Дома ученых (ул. Владимирская, 45а) мы решили посвятить их произведениям о Киеве. В программе – выступления Анатолия Лемыша, Владимира Каденко, Владимира Семенова, Ирины Иванченко, Александра Володарского, Григория Фальковича, Сергея Тенькова, Людмилы Яницкой, Анатолия Потапова, Дениса Голубицкого, Николая Хомича. То есть прозвучат стихотворения, бардовские песни, романсы, отрывки из прозаических произведений. А еще созданный в прошлом году театр «Радуга» покажет два коротких фрагмента из спектакля, который сейчас готовит к постановке – «Город Миров, или Двумя трамваями» (автор пьесы – Сергей Черепанов).
Так что приходите! Не пожалеете!
Начало в 18.30.
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Уклонилися борцям за гідність і свободу
http://www.golos.com.ua/news/48261
31.01.2017
Лідія ЛІСОВА
Черкаська область
Голос України
У Черкаському обласному художньому музеї відбулася соціально-мистецька акція "За Волю, за кращу Долю... Третя річниця Майдану", присвячена пам'яті Героїв Небесної Сотні
Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували загиблих учасників Революції Гідності у лютому 2014 року. Зокрема, уродженців Черкащини Героїв України Максима Горошишина, Юрія Пасхаліна, Віталія Смолянського, Юрія Паращука, Віктора Чернеця, Василя Сергієнка. Капела бандуристів, "голос" Майдану Володимир Гонський, кобзар Тарас Силенко виконали пісні та думи про боротьбу українців за свою волю.
У рамках започаткованого проекту у музеї розгорнуто художню та фотовиставки, інсталяції народних художників України Миколи Бабака та Євгена Матвєєва, присвячені подіям київського Майдану.
Як зазначив автор проекту, учасник Майдану Олег Островський, вшануванням пам'яті Героїв Небесної Сотні розпочинається цикл заходів, присвячених історії Української Революції 1917--1921 років у боротьбі за державність, незалежність і свободу Батьківщини.
«Російська повинна знову стати мовою нацменшини»
Письменник Андрій Курков — про політику в культурі й новий роман «Шенгенська історія»+
http://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/rosiyska-povynna-znovu-staty-movoyu-nacmenshyny
Любов Якимчук
“День”, 3 лютого, 2017
Кілька тижнів тому вийшов роман Андрія Куркова «Шенгенська історія» — про міграцію всередині Європейського Союзу. Ми розпитали автора не лише про його нову книжку, а й про такі актуальні питання, як українська мовна політика та вплив представників міжнародної письменницької організації ПЕН-клуб на світову політику.
— У зав’язці вашого нового роману три литовські пари після входження Литви до Євросоюзу перетинають кордон і потрапляють у різні європейські країни. Як з’явилося рішення написати роман на литовському матеріалі?
— Я багато їздив до Литви, брав участь у круглих столах, конференціях або просто подорожував. Роман виник із цікавості, як країна, яка відкололася від Радянського Союзу практично разом із нами, стала не пострадянською, а європейською державою. Як нація може повернутися до власної державності, як допомагає цьому менталітет чи історія. У якийсь момент я побачив, що дуже добре розумію Литву, розумію, як відчувають свою країну литовці. Також було бажання подякувати Литві, яка підтримувала нас під час помаранчевої революції, та й досі підтримує. З цього склалося моє бажання написати «Шенгенську історію». Литовським читачам роман розповідає про міграцію молоді без освіти і професії, а всім поза Литвою — про цю країну, її історію та психологію.+
«ЛИТОВЦІ НЕ ВІРЯТЬ, ЩО РОМАН НАПИСАНИЙ НЕ ЛИТОВЦЕМ»
— Очевидно, ваш роман уже читали литовці. Що вони говорять?
— Ті литовці, які читали, не вірять, що роман написаний не литовцем. Наприклад, посол Литви в Україні Марюс Януконіс, і не лише він один, сказав, що у нього таке враження, наче читав роман литовською.+
— Чи впливала думка перших читачів на текст?
— Коли я писав роман, то постійно консультувався з друзями в Литві. Я ставив запитання, відправляв уривки — було багато дискусій, в результаті яких вносив зміни в текст. Так, після довгої дискусії я поміняв кличку собаці. Я хотів, щоб його звали Шарунас, але мені порадили вибрати іншу, більш собачу. Тепер цю собаку звуть Барсас, це як наш Барс. Бо якщо називаю собаку чоловічим іменем як Шарунас, це означає, що я надаю йому більш важливу роль, створюю очікування.+
— Для написання роману ви вживалися в країни, про які пишете. Які найбільші ваші знахідки?
— Знахідок було багато і багато маленьких історій. Це стосується більше Литви і Франції, ніж Англії. Для того щоб краще вивчити Північну Францію, я їздив туди, бо ще писав для однієї книжки три есеї про місцевих жителів. Знаходив цікаві персонажі, знайомився з ними і хотів їх узяти до роману, але вони не підійшли. Проте є одна цікава історія. Я знайшов досі не розмінований ліс у Франції на кордоні з Бельгією. Навіть мої друзі в Парижі не знали, що він існує. Це мене дуже потрясло, і я вставив це в роман.+
— Один із найцікавіших персонажів «Шенгенської історії» — такий вічний блукалець Кукутіс. Він чимось нагадує Мелькіадеса зі «Ста років самотності» і подібний до українського Марка Пекельного. Як він з’явився?
— У Литві Кукутіса вважають майже фольклорним героєм. Про нього писав вірші та балади мій улюблений литовський поет Марцеліюс Мартінайтіс. Я відкрив його для себе, коли мав років шістнадцять-сімнадцять. Під враженням написав музику до кількох десятків його віршів — і досі дві-три пісні співаю з тим же акомпанементом. Я завжди вважав, що Мартінайтіс помер. Але в 2004 році колишній посол Литви мені сказав, що він живий і ми можемо йому зателефонувати. З того часу я почав дружити з Мартінайтісом по телефону, але не виходило зустрітися: він або був хворий, або кудись від’їздив, коли я був у Литві. До нього в гості потрапив лише після його смерті-два роки тому. Мене повезла в його будинок вдова Гражина-Марія. І мені було дуже бентежно, що Кукутіс раптом повернувся в моє життя.+
«ПІСЛЯ МАЙДАНУ БУЛО ВАЖКО ПОВЕРНУТИСЯ ДО ЛІТЕРАТУРИ»
— Ваш роман доволі об’ємний — понад 700 сторінок. Такий обсяг не злякає читачів?
— Є тут свої ризики. Багато людей боїться таких грубих книжок, і не лише тому, що вони дорогі, а й тому, що їх не візьмеш у транспорт. Коли я почав його писати, то думав про читача, а в процесі роботи захопився і забув про нього. Просто насолоджувався процесом та не відчував його обсягу. Почав до Майдану, потім була майже дворічна перерва. А продовжував його у 2015 році, хоча тоді було важко повернутися до літератури. Знову засів та кілька місяців просто сидів перед монітором і ледь-ледь міг написати кілька речень, поки не зламався шлагбаум, який мене утримував від письма. І пішло так, що я написав 1000 сторінок. А потім злякався і побачив, що цей обсяг ніхто не буде читати і скоротив до теперішнього. Іноземним видавцям лячно видавати таку грубу книгу. Австрійський видавець дав роман на дві внутрішні рецензії, та в них жодного слова про скорочення не було. Рецензенти були у захваті, тому він сказав, що будуть видавати як є.
— Пане Андрію, як вам вдається працювати над текстом, якщо ви весь час у подорожах?
— Я зараз пишу книжку нон-фікшн. Працюється легко, бо я пишу за готовими матеріалами, архівами, статтями. Але романи мені писати легше в подорожах, аніж удома. Тому що я тоді сам на сам зі своїм романом, а зміна пейзажу за вікном не впливає на мене. У Києві в мене виникає бажання щось іще робити, окрім письма.+
— Яку ви зараз пишете книжку, якщо не секрет?
— Це історія міжнародного благодійного руху «Емаус», що був започаткований французьким священиком П’єром у 1949 році. Його члени допомагають безхатченкам повернутися до нормального життя. Зараз організація працює в 140 країнах, включаючи Україну. Це дуже цікава історія еволюції ставлення до допомоги людям, які дуже бідні, безробітні і втратили себе. Тут є багато людських історій і одна з головних для мене-це історія художниці Лесі Саноцької, яка теж прийшла до цієї ідеї і створила комуну «Емаус» для безхатченків у Винниках біля Львова. Я в наглядовій раді цієї комуни і часом туди заїжджаю.+
— Зараз активно обговорюють законопроекти, що стосуються мовної політики в Україні. Певно, що ви як людина, яка доволі часто представляє українську культуру за кордоном, маєте свою думку щодо мовної політики. Якою вона має бути?
— До початку дискусії ввели термін «мова окупанта», що його вживають активісти і «Фейсбук». У мене це відбиває бажання брати участь у цих дискусіях як у представника мови окупанта. Раніше в нас не було мовної політики, і я розумію, що ці закони-спроба започаткувати її. Подивимося, як це буде працювати, коли з’явиться документ. Моя думка така, що всі держслужбовці мають послуговуватися українською мовою і всі, хто поважає свою державу, мають її вивчити, якщо вона для них не рідна. Російська мова-це мова національної меншини. Але йдеться ж про російськомовне населення, а не про етнічних росіян, тому з’являється момент несприйняття російської як мови нацменшин. Якщо зможуть повернути російську мову в ситуацію мови національної меншини, то це буде комфортніше для ентічних росіян і тих, хто користується цією мовою.+
— Термін «мова окупанта» усе-таки належить до мови ворожнечі, тобто тільки загострює ситуацію. Можливо, його не варто вживати?
— Я його не вживаю, це мені постійно через «Фейсбук» у приватних повідомленнях нагадують, що я російськомовний, і це мені відкладається в голові.+
— Ви не російськомовний, а багатомовний, наскільки я знаю. От зараз говорите зі мною українською.
— Тут питання не в тому, як я говорю, а що я книжки пишу російською мовою.+
«ПЕН-КЛУБ МАЄ ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ, А НЕ ЛІТЕРАТУРНИЙ»
— Так, розумію. Цієї осені очікується конгрес міжнародного ПЕН-клубу в Україні. Розкажіть як віце-президент української організації про скандал із Російським ПЕН-клубом. Чому його не запрошують в Україну?
— Я це сприймаю не як скандал, а як робочий момент. Російський ПЕН-клуб припинив бути тією організацією, якою має бути. Він припинив захищати права письменників, свободу слова. Він приймає гроші від адміністрації президента Росії та видає відповідні книжки про війну, включаючи тексти про війну на Донбасі. Тобто він став «сталінською» спілкою письменників. Останні вибори керівництва, які відбулися менше місяця тому, проводилися з порушенням хартії і статуту ПЕН-клубу, тобто фактично російська організація втратила легітимність. Тепер світовий ПЕН-клуб, штаб-квартира якого в Лондоні, вирішує, чи їх виключати, чи робити щось інше. А ми не можемо запрошувати нелегітимний ПЕН-клуб приймати участь у конгресі.+
— Що дає письменникові членство в ПЕН-клубі?
— Це світова організація, яка має великий політичний вплив, а не літературний. Це вплив на питання свободи слова. Наприклад, комітет «Письменники в тюрмі» займається питанням звільнення письменників і журналістів із в’язниць різних країн. І те, що недавно звільнили турецьку письменницю курдського походження Еслі Ердоган, це вдалося завдяки тиску європейського ПЕН-клубу на турецький уряд. Чому займаються цим письменники? Бо це традиція, що тягнеться з 20-х років ХХ століття. ПЕН-клуб не дає ніяких привілеїв, але дає можливість активним письменникам знаходити поле діяльності для своєї активності. Також є комітет, що працює з темою перекладів, лінгвістичних прав і малих мов, є комітет, що працює зі свободою слова. Ця організація афільована з ЮНЕСКО та Організацією Об’єднаних Націй. Тому члени ПЕН-клубу мають прямий вихід на лідерів країн. Наприклад, як член англійського ПЕН-клубу я мав зустріч з президентом Туджманом у Хорватії під час війни (війна Хорватії за незалежність 1991—1995 рр. — Л.Я.). Нас на зустрічі було п’ятеро письменників із різних країн і континентів. Я не думаю, що ця розмова вплинула на Туджмана, але вона вплинула на хорватське суспільство, бо зустріч висвітлювали хорватські ЗМІ. Нещодавно я зустрічався разом з трьома іншими керівниками світового ПЕНа із президентом Словенії – порушувалися питання свободи слова та значення літератури, культури у внутрішній політиці держави.+
— У Словенії є проблеми зі свободою слова?
— У Словенії немає, але є поряд — у Македонії, і це може вплинути на Словенію. У Македонії ситуація досить небезпечна, триває вже кілька років, і там час від часу виникають проблеми у письменників і журналістів.