Новини одним рядком:

26 листопада – концерт гурту “Тінь Сонця” (лідер Сергій Василюк), Дніпро, Махно Паб

27 листопада – вечір «Без лишних слов» поетки Альони Коваль і барда Вікторії Стець, «Агенція Промоції «Суми», Соборна, 27

29 листопада благодійний концерт бардів на підтримку Олени Касян, Чернівці, Будинок естетики та дозвілля

1 грудня –  вечір пам’яті поетеси Марини Брацило, Запоріжжя, проспект Соборний,142, обласна наукова бібліотека

2 грудня – 40 років з дня народження Марини Брацило, поетеси, піснярки, журналістки (роки життя: 1976-2013)

2 грудня справжній бешкет у «Кав’ярні Пока» у Харківському Літмузеї

2-3 грудня – міжнародний фестиваль «Чорнобильські мотиви», Дніпро 

3 грудня презентація  поетичної збірочки Олесі Сінчук "Сонячна зустріч", Київ, Спілка письменників, Банкова. 2

4 грудня – день народження Олексія Бика, автора пісень із Києва

6 грудня – концерт Тимура Шаова (Росія), Дніпро, Палац культури машинобудівників (Південмашу)

7 грудня день народження поета Миколи Вороного

7 грудня – день народження Ігоря Жука, автора пісень з Києва

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  p_karta@maіl.ru

 

Київ – Олеся Сінчук

 

3 грудня 2016, Національна спілка письменників України,

м.Київ. вул Банкова,2

 

Презентація поетичної збірки Олесі Сінчук "Сонячна зустріч".

У програмі - поезії, пісні, фортепіанні твори 

почесні гості - герой України Іван Драч, народна артистка України Раїса Недашківська

 

У  радості народжується кожне  слово, дарує щедре тепло, зігріває душі красою. Трепетні промінці поезій обіймають всесвіт, летять у безмір, мерехтять зоряним сяйвом, пестять  кожну  зернинку,  бережуть таємничі  миті любові. Саме такими відчуттями переповнена  поетична збірка  Олесі Сінчук  "Сонячна зустріч".

 

      Як солодко жити, творити політ,

      Торкати серцями землі таємницю,

      І чути, як в душах безсмертям бринить

      Любові всесвітньої чиста криниця.

 

 

Запоріжжя – Людмила Брацило

 

ПРЕС-АНОНС

 

1 грудня 2016 року о 14:00 у лекційній залі

Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки (1 поверх)

відбудеться вечір пам”яті поетеси Марини Брацило

"Поетами народжуються" .

 

69095, м.Запоріжжя, проспект Соборний,142, тел.787-53-75, факс: 787-53-54

web: www.zounb.zp.ua, e-mail: zounb@yandex.ua, library@zounb.zp.ua,

 

     2 грудня виповнилося б 40 років від дня народження Марини Брацило — талановитої запорізької поетеси, піснярки, журналістки, яка передчасно пішла із життя у 2013 році. Їй було лише 36 років, але вона встигла залишити по собі яскравий, незгасаючий слід. У 1997 році Марина стала наймолодшим членом Національної спілки письменників України, видала шість поетичних збірок: “Хортицькі дзвони” (1995), “Благовіст” (1996), “Мелодія вічних прощань” (1997), “Сонцетяжіння” (2001), “Чоти пори любові” (2006), “Mare amoris” (2011), підготувала до видання, але не встигла видати книгу “Шовкова держава” (вийшла  посмертно у 2014 році). Марина - переможець багатьох літературних та пісенних обласних і Всеукраїнських конкурсів та фестивалів, автор  численних  публікацій в періодичних виданнях, член журі Всеукраїнського конкурсу живої поезії "Молоде вино".

     У1999 р. ім”я Марини було включено Американським Біографічним Інститутом до номінації "Жінка року" та до Міжнародного словника видатних особистостей.

     В рамках заходу відбудеться відкриття книжкової експозиції “Поетами народжуються”, на якій буде представлено збірки віршів, особисті речі, рукописи, записники, щоденники, світлини з сімейного архіву Марини Брацило.

     На вечорі лунатимуть вірші та пісні поетеси, спомини колег та друзів Марини. На захід запрошено Стадніченко О.О., завідуючу кафедри українознавства ЗНУ, Денисенко О.В., голову Запорізького відділення національної спілки краєзнавців України, Віхляєва В.В., голову Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України та Дмитра Московцева, актора, заступника директора Нового театру, члена Оргкомітету Всеукраїнського конкурсу  молодої української поезії та авторської пісні  «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило.

     Студенти театрального відділення Запорізького національного університету, під керівництвом  Заслуженої артистки України Любов Фріган, представлять пісенно-поетичну композицію на тексти Марини.

     Запрошуємо на захід всіх шанувальників поетичного слова та прихильників таланту Марини Брацило.

     Вхід вільний.

 

Контактна інформація: 787-53-52, 787-53-70, https://www.facebook.com/cnk.zounb  

 

 

Харків – Літературний музей

 

18 листопада в Харківському ЛітМузеї відбулося відкриття виставки «Мустафа Джемілєв і українські шістдесятники: солідарна боротьба за спільну свободу», присвяченої постаті видатного політичного та громадського діяча, а також українським шістдесятникам. Історія спільної боротьби бере свій початок у 1969 році, коли Мустафа Джемілєв разом із Генріхом Алтуняном та Леонідом Плющем увійшли до інтернаціональної Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР.

На відкритті виставки було представлено планшети з фотокартками та історіями, які розповідали про важкий шлях повернення Мустафи Джемілєва до Криму в часи депортації кримських татар і новий початок його боротьби за анексовану Батьківщину 2014 року. Також ішлося про дисидентський рух в Україні другої половини 60-х – початку 80-х років. Наукові співробітниці Літмузею Тетяна Пилипчук та Ольга Черемська провели інтерактивну екскурсію "Ув'язнені історії", героями якої є заарештовані в період репресій 60‑х років українські митці, громадські та політичні діячі. Під час екскурсії відвідувачі мали змогу побачити матеріали українського руху опору 1960-х років, зокрема валізу з архіву дисидента, учасника "Павлопольського братства" Бориса Ладензона, яка потрапила до Літмузею з Харківської правозахисної групи у травні 2008 року. Також відбувся перегляд документально-художнього фільму «Крим. Спротив».

Проведення виставки ініціювала кримська група харківського Євромайдану на чолі з Оленою Абіюк. Усі матеріали щодо Мустафи Джемілєва надав «Instytut Polski w Kijowie». Українським незалежним видавництвом «Смолоскип» було передано книжки «РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник» та «Генерал ПЕТРО ГРИГОРЕНКО: Спогади, статті, матеріали». Представниця харківського видавництва «Vivat» познайомила присутніх із перебігом роботи над книжкою "Мустафа Джемілєв. Я - Українець", яка незабаром вийде друком.

У межах виставки відвідувачі мають можливість долучитися до всесвітньо відомої кампанії #LetMyPeopleGo та написати листа в'язневі Кремля. Лист можна надіслати як самостійно, так і за посередництвом ЛітМузею.

Виставка «Мустафа Джемілєв і українські шістдесятники: солідарна боротьба за спільну свободу» триватиме в Харківському ЛітМузеї (вулиця Багалія, 6) до 20 грудня включно протягом всього тижня з 10.00 до 18.00, окрім вихідних.

Вхідний квиток до музею – 12.50 (7.50 – для учнів і студентів), групову екскурсію «Ув'язнені історії» для школярів та студентів можна замовити заздалегідь за номером 706‑25-79)

 

 

Дорогі друзі, повідомляємо вам про зміни, що відбулися у графіку подій ЛітМузею.

У п'ятницю 25 листопада відбудеться відразу два заходи:

  • Лекція «1932-1933 роки. Письменники будинку «Слово», присвячена темі Голодомору /початок о 18.00/
  • Вечір поезії  пізньої осені «Чорнотроп» /початок о 19.00/ Подія на фб: https://www.facebook.com/events/206793319768536/

Також звертаємо вашу увагу на те , що  «Бешкет у Кав'ярні Пока» перенесено на  2 грудня, 18.30. Реєстрація триває за посиланням: 

 https://docs.google.com/forms/d/15h546WRMy5nroABC16rek4PG_7EYL5b1fFvBPa1yWX8/viewform?edit_requested=true.

Детальна інформація про захід за лінком: https://www.facebook.com/events/1527378850622708/?active_tab=about

Довідки за телефонами: 706 25 76, 050 14 95 818 . 

Адреса ЛітМузею: вул. Багалія, 6  (колишня вул. Фрунзе, 6).

 

 

Суми – сайт КАП “Булат” http://bulat.bardy.org/?p=4925

 

Мандрівник Миколай — на гостину завітай

 

Зовсім скоро відбудеться традиційна благодійна акція.

19 грудня у день святого Миколая був створений Сумський міський клуб мандрівників. А починаючи з 2009 року клуб започаткував благодійну акцію «Мандрівник Миколай — на гостину завітай», до якої традиційно долучається й Клуб авторської пісні «Булат».

Кожного року у цей день ми відвідуємо школи інтернати де влаштовуємо для дітей цікавий концерт та розважальну програму з конкурсами та призами. Наприклад, у минулому році ми відвідали Шалигінську школу Глухівского району У цьому році це буде Грунівська школа-інтернат Охтирського району.

Програма зустрічі з дітьми постійно оновлюється як приклад у 2015 році на нашій сцені з’явився туристичний намет кольору прапору. Буде новинки і цікавинки й у цьому році.

Ми збираємо для дітей предмети для ручної праці, книги, спортивний інвентар тощо.

1 грудня 2016 р у четвер у клубі мандрівників буде проведено другий благодійний аукціон зі збору коштів для придбання подарунків для дітей (з умовами аукціону можна ознайомитись на сторінці клубу мандрівників .

Запрошуємо сумчан взяти участь у нашій акції! Будемо раді почути нові ідеї для організації свята!

З повагою Григорій Назаренко т 066 961 62 55 096 513 16 00 тел роб 700 786

 

 

Суми – Петро Картавий

 

Звіт про творчий вечір до 18-річчя літопису, презентацію двох брошур і ювілей упорядника

 

   Байдужий до різних свят, тому 18-річчя літопису і своє 70-річчя відзначив творчим вечором запросивши на 19 листопада 2016 року в «Агенцію промоції «Суми» знайомих та читачів літопису. Три десятка знайомих зібралися у виставковому залі Агенції, а читачів літопису було двоє, бо інші вечір проігнорували. Кілька читачів заздалегідь повідомили мені, що з поважних причин не можуть бути на вечорі, а решта промовчали, можливо для них літопис – не цікавий? Зайшли привітати мене Галина Бобирєва і виконавець Михайло Паламаренко, які не могли бути на вечорі.

   Розповів присутнім про історію виникнення і формат літопису (10 сторінок А4), який називався інформаційний бюлетень. У листопаді 1998 року розіслав 50 листів бардам України з пропозицією об’єднатися на сторінках незалежного видання. Відгукнулися з Чернігова, Києва, Сум, Черкас, Ужгорода, Івано-Франківська, Полтави. Бюлетень розпочав зверненням:

   Дорогий читачу, Ви тримаєте перше число інформаційного бюлетеня, покликаного об’єднати бардів України у духовну спільноту, яку створює середовище авторської пісні.  Це перша спроба в Україні звести разом представників усіх областей на сторінках одного видання. Робіть копії та поширюйте бюлетень серед друзів та знайомих. Чекаю від Вас нових повідомлень про події в авторській пісні, від вашої активності залежить майбутнє інформаційного бюлетеня.            

   Деякі барди з великих міст ревнували, що із маленьких Сум будуть українською інформувати всю Україну, тільки тягнути нелегкого воза ніхто із них не брався. У мене ж був досвід організації концертів бардів, клубу і фестивалю у Сумах та координації всеукраїнських фестивалів 1993, 1996 років. Спочатку бюлетень друкував на роботі і розсилав звичайною поштою за свої кошти. З поширенням Інтернету літопис розсилаю 600 читачам електронною поштою.

   Щоб вечір не став стандартною похвалою до ювілею, запропонував запрошеним розповідати про себе і нашу співпрацю. Пісенно-поетичну частину відкрив виконавець Олександр Сорокін піснею Андрія Козловського.

 

Снегири

Словно клавиша кнопка звонка,
Только нот не прочту в темноте.
Узнаешь? - этой твой музыкант
И его непослушная тень.
Удивляешься? Дай мне войти
И спиной прислониться к стене.
Я, как ветер, навеки в пути,
Вспоминала ли ты обо мне?
Не отталкивай и не прощай,
Видишь - сам на себя не похож.
Прошепчи, если поздно кричать,
Промолчи, что меня узнаешь...

Снегири, снегири, снегири -
Окрыленные дети зимы


На одном языке говорим
Снегири, снегопады и мы,
За окном приполярная мгла,
То ли ночь на дворе, то ли день,
Мир расколот стеклом пополам
На республики птиц и людей.

Я не помню, когда я остыл,

Ты не знаешь, когда мне уйти.

Эти черные руки чисты,

А за черные думы - прости.

Посмотри за окно, посмотри,

Не гляди мне в глаза, не гляди,

Это все снегири, снегири,

И один из них бьется в груди.

 

   Літератор Юрій Ош (Геннадій Костенко) розповів присутнім, що він народився на Луганщині у 1939 році, а у 80-ті роки переїхав у Суми. Юрій Ош видав 17 книжок, його вірші часто друкується у літописі. На вечорі він прочитав кілька віршів, один із них до вашої уваги

 

                 * * *

Все в житті існує від любові,

без любові й небо голубе

не горить, як очі волошкові,

ну, а я… ненавиджу себе.

І ненавиджу за той неспокій,

що давно буяє навкруги,

він буятиме у нас, допоки

не візьму косу у дві руки.

І косить, косити поле доти,

доки небо стане мов рябе

і навколо зменшиться мерзоти…

аж тоді я полюблю себе.

 

   На хвилинку зайшов привітати ювіляра керівник сумського КАП “Булат”. Він розповів про цьогорічну роботу клубу. Його слова розійшлися із ділами, бо він того дня, без розриву у часі, організував у Сумах виступ заїжджого барда. У жовтні просив його не робити альтернативних концертів. Знайомий припустив, що згаданому керманичу не сподобалось моє описання прийомів хитрейства у брошурі “Гени добра і честь близьких предків”, фрагменти з якої публікую нижче.

   Виконавиця Наталка Смертяк говорила про свою появу в 1988 році в “Булаті” і заспівала дві пісні.

   Анна Кожевникова пригадала цікаві вечори в сумському клубі книголюбів “Ікар”, роботу в музеї ім..А.Чехова та поїздку в Балаклаву на фестиваль бардів і прочитала кілька своїх віршів.

 

 ПЕНИЕ БАРДОВ

 

И лился голос откровенья

из горлышка земной тоски.

Заря внимала с изумленьем,

лаская ангельски виски.

 

На темно-синий звук печали,

стекая мощною струей –

цыганской страстью отвечали

пассажи, унося покой. –

 

И струны вещие алели,

упругой силою звеня,

сопротивляясь все смелее,

как бездне – жизни колея.

 

И лишь величием органа

мог заглушиться этот стон –

молитвой чистой, без обмана –

из пепла возрождался он!

 

   Далі Олександр Сорокін і Наталка Смертяк заспівали чотири пісні, вірші двох із них публікую.

 

Володимир Шинкарук

 

Сумна пригода

 

Ти тепер пішов з моїх пісень

По своїй дорозі.

Я відкрию двері в білий день,

Стану на порозі.

Я була кохана й мила,

Тільки зради не простила

І ніколи не прощу.

 

Догорить вогонь останніх свіч,

Час загоїть рану.

Я відкрию двері в синю ніч,

На порозі стану,

Забринить печаль сльозою,

На траву впаде росою

І погасне вмить.

 

Серед ночі зорі голубі

Випливуть з туману.

Не відкрию двері я тобі,

На поріг не стану.

Не для тебе моя врода,

Ти – моя сумна пригода

І моя печаль...

 

Жаль, жаль...

 

Олександр Бєлов

 

Корабль

 

Если б я запел, запил

Я б корабль себе купил

Я бы плыл в житейском море

Без руля и без ветрил.

 Я валял бы дурака,

Я б смотрел на облака.

И что нет меня счастливей

Я бы знал наверняка.

 

Навсегда покинув порт,

Я бы взял с собой на борт

Бочку рома и гитару,

И один блатной аккорд.

Я бы только пел да пил,

Я бы трубку закурил,

Я бы плыл в житейском море

Без руля и без ветрил.

 

Я бы взял с собой одну

Раскрасавицу княжну,

Чтоб ее как прежде бросить

В набежавшую волну.

Я бы в каждую страну

На минуту б заглянул,

А потом поплыл в Россию,

Чтобы с ней пойти ко дну.

 

   Заслужений майстер народної творчості України, архітектор Віталій Шум, колишній колега по ДІПРОХіммашу. Він виступав у команді туристів на обласному зльоті у 1981 році. Віталій пригадав, що Петра Картавого у філії інституту вважали “білою вороною”. Тоді начальство створило навколо мене вакуум, бо навчав молодь бути вільними.

   Моя однокласниця Галина Сугоняко (Соха) мешкає тепер у Мезеновці Краснопільського району, а на вечір прийшла з донькою Інною, яка живе в Сумах. Галя емоційно розповідала про шкільних вчителів і красу села Полошки Глухівського району, де ми народилися.  Ми не бачилися з Галею із 1964 року, тому було про що згадати на вечірці у мене вдома.

   З адвокатом Лідією Литовченко познайомився два роки тому, коли вона зробила запит до обласного суду щодо вироку М.Д. Бірюку від 15 листопада 1974 року. Пані Лідії сподобалась позитивна енергетика вечора у часи коли люди роз’єднані.

   Тетяна Бовт, як коректор першою читає тексти моїх брошур. За університетською освітою вона – хімік, працювала в школі та технічних училищах, але добре розуміє мову. Пані Тетяна була виконавчим директором фестивалю української авторської пісні “Українська Хвиля” у 2001, 2003 роках, і членом журі відбору до фестивалю “Срібна Підкова” у 2008 році.

   Далі ювіляр прочитав свою поетичну замальовку “Свобода для кожного своя”, яку Роман Паранчук розмістив на сайті “Українські пісні” www.pisni.org.ua . Завершуючи вечір подякував присутнім за участь та увагу, і подарував брошури: “Віра особи – чуття таїни знань неба і роду” та “Гени добра і честь близьких предків”.

   Через кілька днів після вечора зайшов подякувати директорці «Агенції промоції «Суми» Людмилі Юріївні Фесенко за надану можливість провести творчий вечір і подарував їй чотири свої брошури.

 

 

Пропоную фрагменти із моєї останньої брошури. Повний текст читайте на сайті www.bardlitopys.sumy.ua/

Петро КАРТАВИЙ

 

ГЕНИ ДОБРА І ЧЕСТЬ
БЛИЗЬКИХ ПРЕДКІВ

 

Уточнення значення слів

 

   За словником: «Ген – одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам»; «Добро – усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо, позитив; протилежно лихо, зло»; «Честь – сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці»; Близький – який перебуває у прямих родинних стосунках з ким-небудь; Предок – старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька.

Жінки і чоловіки, як носії життя

 

   Головна місія жінки – дітонародження і вона прагне її реалізувати. Чоловік, запліднюючи жінку, забезпечує зростання дітей. Сім’я готується до появи малюка, бо народження небажаних  породжує конфлікт «батьки і діти». Про принципи єднання – у статті «Сім’я – батьки і діти. Гармонія чи деградація?» із книги «Віра особи – чуття таїни знань неба і роду».

   За поведінкою у житті означимо групи осіб (від позитиву до негативу):

Жінки: берегині, милосердні, беззахисні, феміністки, повії, ворожки та ін.

Чоловіки: мудрі, лицарі, господарі, невиховані, алкоголіки, крадії та ін.

   Предки при створенні нової сім’ї слідкували, щоб майбутні батьки були із близьких груп. Якщо із полярних груп, то владарюватиме  агресивний, а це відобразиться на вихованні дітей.

   Урбанізація змінила сімейне життя. Дітей стали народжувати менше, а квартири поруч з незнайомими сусідами звузили коло друзів. Телевізор і комп’ютер замінили спілкування із живими людьми.

   Крім сімейних турбот, чоловіку і жінці потрібно піклуватися про створення середовища для розвитку та адаптації у суспільство їхніх дітей.

Маля – посланець предків

 

   Гени добра успадковує кожна психічно здорова дитина. Залежно від того, які риси предків переважають, і формується її характер. Долю корегують саморозвитком. Малюк не підлеглий, а партнер батьків.

   Якщо діти разом з батьками допомагають іншим, то ставши дорослими, приносять такий досвід у власну сім’ю. Рідні, що виховують дитину егоїстом, дивуються, чому вона зневажає їх, коли не виконують її бажання. Причина тут у втраті зв’язку з традиціями предків. Більшість вважає, що участю у народних або релігійних святах із смачними наїдками виконали свої обов’язки перед предками. Їх не вчили слухати волю предків у собі та малих дітях – їхніх посланцях.

   Розвиваючись, дитина виходить за межі квартири, двору. На вулиці, дитсадочку, школі вона потрапляє в оточення, де існують інші правила поведінки, ніж ті, що навчили батьки. Дитині доводиться приймати умови оточення. У залежності від сили волі та характеру новачка є такі варіанти вибору: шукати нових друзів (якщо конфлікт), пристосуватися до оточення, самому ставати лідером і змінити умови існування оточення.

   Від першого виходу «в люди» залежить, чи навчиться дитина обирати друзів, які допоможуть реалізувати її потенціал, або закомплексується, хоча в сприятливих умовах могло бути інакше.

   Зростаючи, особистість проходить такі етапи розвитку:

Вільне спілкування з ровесниками і старшими особами;

Набуття знань і навичок та їх практична реалізація у колективі;

Уміння захищатись від агресії сильних;

Вчитись лідерству із відповідальністю за підлеглих та прийняті рішення.

   Через малих дітей відновлюється зв’язок із близькими предками.

 

Небезпеки для вродженого добра і честі особи

 

   Люди хочуть доброго і чесного ставлення до себе, але доброчесні втрачають силу, якщо підтримують жадібних, заздрісних, злих, хитрих.

   Зверну увагу на хитрих, які маскуючись, інтригами спотворюють істину. Доброта і честь допомагають особі розуміти середовище, закрите хитрими від непосвячених у їхні таємниці.

   Хитрейство – система дій племені торговців, що хочуть скрито керувати світом, не будучи праведниками або державниками:

Встановивши закони моралі іншим – самі живуть за правилами племені;

Гуртуючись в общини просувають вони у владу своїх одноплемінників;

Капіталом – зваблюють пособників і разом з ними нав’язують залежним особам вищість хитреїв.

   Поклоніння їхнім богам робить особу залежною, знищує вроджене чуття віри та зв’язок із небом і предками. Обожнювачі чужих предків служать хитреям, які через релігійні міфи пропагують свої традиції.

   Менш заможні одноплемінники хитреїв створили міф про комунізм і світову революцію. Із 1848 року тероризують світ «К.Маркс і його учні». 1917 року їхні послідовники, захопивши владу в Росії, створили каральні ЧеКа та КДБ СРСР. Табори ГУЛАГу і голодомори – результат їхньої роботи. Після 1945 року кривавий експеримент охопив багато країн.

   Захищаючи вроджені чуття добра і честі, не довіряйте агітаторам-чужинцям. Вивчайте історію свого роду, як частки народу. Згадуйте близьких предків-захисників, які незримо присутні у житті, і наділяють нащадків здібностями та захищають їх від лиха.

Робота над собою

 

   Нові знання і навички необхідно набувати державним і громадським діячам, науковцям, інтелігенції, бізнесменам, працівникам промисловості і сільського господарства, «вільним художникам». Вчинками і думками особа формує енергетичне поле, яке зберігається після її смерті.

   У першу чергу, вчимося контролювати страхи та емоції, що заважають оцінити ситуацію. Через емоційну незахищеність користолюбці можуть контролювати підсвідомість слабких. Ворожбити і ловеласи провокаціями вводять залежних у стан невпевненості, а потім пропонують «порятунок», і гіпнозом роблять з ними все, що хочуть. Знаючи про свою незахищеність, оминайте тих, що прагнуть привернути вашу увагу. Тренуйте свою волю, а на вулицю виходьте у супроводі захисників.

   Заздрість звужує можливості. Деякі батьки у борг справляють пишне весілля дітям: «щоб не гірше, ніж у сусідів». Із заздрощів амбітний учень розбив мені обличчя за те, що один із класу вдома розв’язав складну задачу. Заздрощі та конкуренція заважають ділитися знаннями з іншими.

   Гроші є еквівалентом обміну та забезпеченості, тому вчимося не бути жадібними. Пригадались випадки добра і скупості. Після училища, 1965 року влаштували нас, вихованців дитбудинку, на завод у Севастополі без жодних фінансів. Отримавши аванс, не розрахували витрати, і за кілька днів до зарплати залишились без засобів до існування. Добрий токар Олексій Рехтін позичив нам гроші. 1994 року перейшов у організацію, де був борг по зарплаті. Тоді знецінили заощадження, а знайомі не захотіли позичити гроші (тепер у них бізнес). У букіністичний магазин здав книги, які користувалися попитом, і на ці гроші жив до зарплати.

   Мова предків допомагає формувати позитивні думки. До 16 років розмовляв українською. Потім 10 років жив у Криму, де українську не чути. Біла Церква, Київ і Суми – русифіковані. У лютому 1993 року повернувся до рідної – української мови, яка захищає від недобрих і формує національну свідомість.

   Не лінуйтесь накопичувати знання і бути допитливими. Старайтесь більше читати. Складіть список справ, які вмієте робити. Тренуйте пам’ять, яка погіршується із збільшенням віку. Бережіть усвідомлене від народження чуття волі, інакше залежатиме від інших. На прикладі своєї родини пропоную алгоритм описання роду.

 

Місце народження предків оберігає нащадків

 

   Вивчаючи свій характер і долю, зробив висновок, що комунікабельності і чесності учився все життя. Від баби Євдокії Миронівни – доброта і працездатність. Дід Лука Севастянович дав мені чуття свободи, стриманість і розсудливість. Від матері – відкритість, і усвідомлення, що ми – українці. Допитливість і схильність до громадської роботи, мабуть, від батька, з яким ніколи не розмовляв.

   Прізвище матері по діду – Москаленко, а баба – із сім’ї Мирона Сухенка. У метричних книгах Миколаївської церкви села Полошки (Сумський обласний архів) розшукав інформацію про дві гілки роду матері, і батька – Гапоненка. До 1918 року – дати за старим стилем.

Пишу, прикутий мов галерник,

вивчаю предків у собі: 

літопис роду – не щоденник,

тут не потрафити юрбі.

 

Слово до слова, думка до думки,

дітям розумним будуть «науки».

Предки все бачать, і знають,

як їх нащадки честь зберігають.

                         Петро Картавий

...

Пісенна творчість

 

   Пісня єднає людей і відроджує культуру нації (народу). Людину з народження і до останніх днів супроводжує пісня. Спочатку дитині співають колискові, а проводжаючи людину з життя – відспівують. Між цими ситуаціями – велика кількість подій, де звучить пісня.

   Наш народ славиться співучістю. За змістом, формою та організацією спів можна поділити на народний, кобзарський, релігійний, академічний, оперний, естрадний, авангардний. Українська пісня поширювалась просторами Російської та Австро-Угорської імперій, а пізніше СРСР та українській діаспорі по всьому світу.

   За характером народні пісні бувають: календарні; обрядові; історичні; військові (козацькі, стрілецькі, повстанські); соціально-побутові; про кохання; родинно-побутові; жартівливі; сатиричні; літературного походження. Пісні виконують а капела, або супроводом на народних інструментах. Спів очищає душу та розкриває творчі можливості людини.

   Через засилля засобів запису та відтворення пісень люди мало співають, втрачаючи природній зв’язок з небом і предками. Авторська (бардівська) пісня – сучасна народна творчість з елементами авангарду, де звучить живе слово. Зародившись у середовищі туристів і студентів, авторська пісня переросла у рух із власними традиціями.

   Авторська пісня відродить пісенність народу, якщо створить всенародні пісні з високою поезією та колоритною музикою. Автор має бути виразником народу в пісні. Це важка робота. Написати складну пісню простіше, ніж доступну і цікаву мільйонам людей, для чого потрібен талант, тяжка праця та чистота думок. Такі пісні єднають людей, створюють атмосферу братства та взаємопроникнення.

   Згадаймо пісні Володимира Івасюка, який починав як бард з гітарою. Його пісні «Червона рута» «Я піду в далекі гори» у січні 1970 року кожного вечора співали туристи в притулку «Драгобрат» біля села Ясиня на Закарпатті. Хлопці з Коломиї розповіли, що Володимир Івасюк –  студент Чернівецького медінституту.

   У вересні 1970 року «Червона рута» прозвучала на телебаченні, але вже в естрадній обробці і стала популярною не тільки в Україні.  ...

 

Провокаторами розділене суспільство

 

   Історик Ю. Шаповал у радіопередачі розповів, як Олександр Гельфанд («Парвус») у січні 1915 року запропонував послу Німеччини в Стамбулі влаштувати в Росії смуту, а через два роки проект був реалізований.

   1917 року селяни Полошок пограбували економію та поділили землю Павла Скоропадського. Гетьман послав  гайдамаків відновити порядок, але загін партизан під проводом комуністів зустрів їх свинцем. Гайдамаки жорстоко покарали винних. Про це - у статті «Слава героїв безсмертна» в обласній газеті «Ленінська правда» від 26 липня 1966 року.

   1919 року війська комуністів захоплять владу і встановлять диктатуру. Вчитайтесь у наказ, що зберігається у Державному архіві Сумської області (фонд Р-2362, справа – 1, ст.. 70)

 

Приказ № 28

 

   С 29 марта 1919 года город Глухов и уезд с 9 часов вечера (нового времени) объявляется НА ВОЕННОМ ПОЛОЖЕНИИ. Хождение по улицам разрешается только с 6 утра до 9 часов вечера.

   Все бывшие офицеры и военные чиновники, свободные от службы          в Красной Армии, Военных Комиссариатах и Советских учреждениях, должны в 24 часа по опубликовании настоящего приказа явиться               в Военный Комиссариат (мобилизационный отдел) для регистрации.

   Вся буржуазия должна явиться в отдел Управления (д.Русакова) для регистрации.

   Не явившиеся согласно этого приказа в означенный срок считаются врагами Советской Социалистической Украины и будут расстреливаться на месте без суда.

   Колеблющиеся по отношению к Советской власти, работающие               в Советских учреждениях, будут немедленно выбрасываться из этих учреждений; лишаться продовольственного пайка, а также права поступления навсегда на Советскую службу. Уличенные в черносотенной агитации, саботаже и возбуждении против Советской власти будут расстреливаться на месте.

   Волостным Исполкомам и Военным Комиссариатам строго следить        в своих волостях за кулацким элементом; всякие контр-революционные выступления и провакационные действия пресекать в корне, вплоть до расстрела.

   О всем случившимся в волостях и деревнях давать точные сведения       в Уездный Исполком.

   Все оружие и патроны, находящиеся на руках гражданского населения, должны быть снесены в Военные Комиссариаты в 48 часов с момента опубликования этого приказа. Все удостоверения, выданные до сего времени на право хранения оружия, считаются недействительными. Лица, у которых окажется оружие после означенного срока, будут караться со всей строгостью законов военного времени, вплоть до расстрела. Означенный приказ входит в силу с момента его опубликования.

   В связи с объявлением военного положения все театры и кинематографы должны быть закрыты.

 

   Председатель Глуховского Уездного Исполкома                                             И. Нечмоня

   Военный Комиссар и Начальник Гарнизона                                                    И. Петров

   Секретарь                                                                                                     П. Ковтун

 

   1919 года  29 марта

 

   Захопивши владу, комуністи зневажали думку інших. Подвійна мораль стала нормою їхньої діяльності, а стосовно чесних чинилось насильство. Знищили членів інших партій, колишніх військових, дворян. Створили систему таборів, куди відправили мільйони неблагодійних для влади.

   1929 року комуністи нав’язали колективізацію, яка вбила у селян чуття господаря. Колективне майно і худоба стали нічийними, тому знизилась їхня продуктивність. Задуми комуністи маскували. 16-річному хлопцю дали наряд їхати на підводі із Полошок у Дунаєць, де в сільраді наказали вивозити майно «розкуркулених», бо місцеві не хотіли цього робити.

   Засуха та примусові поставки продовольства державі призвели до голодомору 1932-33 років. Названо винуватців загибелі мільйонів українців: Йосип Сталін, Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Мендель Хатаєвич, Станіслав Реденс, Всеволод Балицький.

   Для контролю над людьми у 30-ті роки комуністи ввели прописку за місцем проживання. Паспортів селяни не мали, а їхні діти старалися виїхати на роботу та навчання у місто, де жити  легше.

   Влада душила свободу слова. Пам’ятаю «вибори» голови колгоспу, якого привезли з «району» в 50-х роках. Залякані колгоспники не знали претендента, але голосували: «одноголосно», бо іншого не допускалось.

   Безплатна вища освіта не давала службового зростання, бо діяли закони комуністичної партноменклатури. Перевагу мали діти високопосадовців, і ті, хто розвивав комуністичну ідеологію.

 

Бути чесним у несприятливих умовах

 

   Життя випробовує особу на чесність, і варто знати, як вистояти у будь-якій ситуації. 1966 року на 1-му курсі інституту викладачу не подобалась моя активність, як старости групи. Асистент із їхньої кафедри просив написати листа у народний контроль про алкоголізм викладача. Лист повернули в інститут, і розлючений викладач поставив мені двійку на іспиті. При декані говорив про поведінку викладача і вони розгубилися. Потім іспит перездав на четвірку. Важливо, що не злякався. Жалюгідно виглядав асистент, який просив мовчати про його роль у цій справі.

 

Свобода для кожного своя

 

Свободи! – просили раби,

і разом голоси зливалися.

У відповідь чули: «Увы!» –

господарі щиро сміялися.

 

Свобода! – запитував блазень –

і що з нею буду робити?

Погляньте на мене – красень,

якого навчили служити.

 

Свободу! – кричав бунтар,

аж піна летіла з рота.

Та мало роздути пожар –

потрібна велика робота.

 

А нам – вільним птахам,

немає потреби благати,

свободу здобуто життям –

давайте про це казати.

                Петро Картавий

 

   1976 року через проблему прописки із Києва, заради квартири, перевівся у сумську філію проектного інституту. У Сумах, без ознайомлення, дали розробити проект цеху зборки газоперекачувальних агрегатів. Робота авральна і складна, тому працював у вихідні, і проект без зауважень прийняли спеціалісти машинобудівного об’єднання. Після цього керівники технологічного відділу філії побачили у мені конкурента.

   Один із них – діляга звернувся до хитрея у Києві, якому возив хабарі і той оббрехав мене: мов мій колишній керівник групи (з яким хитреї конфліктували) вхожий до директора в Києві і може просувати на посаді. Навіщо ж тоді Картавий поїхав із столиці у Суми?

   Їхній висновок не відповідав моїм цінностям, в основі яких – відкрита чесність. Діляга заявив мені: «Не можна бути таким чесним.» Боявся мене, бо переробляв документи з виплати премій за виконані роботи.

   Вісім років працював у атмосфері провокацій. Ситуація ускладнилась, коли філію очолив сумський хитрей, а заступником його став згаданий діляга. Не хотіли давати квартиру, мов всі просять, а цей качає права. Щоб звільнити, «шили політику», але не змогли довести. У закритому коментарі до законодавства СРСР прочитав, що не є «антирадянськими» виступи проти конкретних керівників, які порушують закони.

   Поневіряння описав у книзі «Світ осиротілих дітей: крізь біль і міфи – до справжності.» Спасали  чесність і витримка. Квартиру таки отримав, але через два місяці мене звільнили з роботи «за скороченням штату».

   Інший резонансний випадок трапився у науково-дослідному інституті на початку приватизації, коли керівники накопичували капітал. Начальник нашого відділу відкрив приватну фірму, через яку робив доплату  працівникам, які писали заяву на прийом до його фірми. Запропонував він написати заяву і мені, бо виконував для нього роботу. Відчував аферу і не писав заяву. На це начальник грубо сказав, щоб шукав іншу роботу.

   Тоді була проблема знайти роботу, і ми з колегою, звільненого за скороченням штату, вирішили боротися за місця в інституті. Колега писав заяви, а мені довелося розробити стратегію, і колегу поновили в інституті.

   Пособники начальника відділу, дізнавшись, що той платив їм крихти – «топили» його. Начальника змусили звільнитися за «власним бажанням», а потім він виїхав до родини в Ізраїль. Тепер він живе у Ніцці.

   В інституті відчували небезпеку з нашого боку, і, скоротивши посаду програміста,  звільнили мене. Зібравши документи, що посаду скоротили необґрунтовано, подав заяву до суду. Суд засідав тричі, і мене поновили на роботі, а директор інституту оплатив мій двомісячний прогул.

   Крім інженерної, виконував також громадську роботу, ділячись з іншими знаннями і навичками. Організовував клуби, проводив фестивалі бардів. У 1998 році почав випускати інформаційний бюлетень для бардів, який із 2014 року називається «Літопис авторської пісні України».

   Із 1991 року бардів СНД контролювали спецслужби Росії, а 1999 року вони в Криму блокували мою координацію всеукраїнського фестивалю. 2000 року в Росії до влади прийшов КДБешник, і відновив вплив  агентури в Україні, яка дописами в бюлетень хотіла його контролювати. Публікуючи їхні листи, як упорядник писав пояснення для читачів.

   2006 року після фестивалю на Харківщині хотіли отруїти мене в поїзді, бо відстоював право українців на розвиток мови і культури на своїй землі. 2007 року заманювали мене в пастку, запрошуючи на фестивалі до Львівщини, Одеси та інших міст. У Сумах 2008 року на пішохідному переході організували наїзд, але збили чоловіка, що обігнав мене.

   У березні 2010 року студентка юридичної академії у бібліотеці пригощала мене пиріжками та яблуками. Вона підозріло хвилювалась, тому відмовився взяти пакет. За нами спостерігали, і вона тихо просила: «Візьміть, а потім викинете.» Пізніше запитав навіщо вона погодилась позбавити мене життя, і студентка щиро відповіла: «Мені потрібно годувати своїх батьків».  Потім бачив її на вулиці у міліцейській формі. Чи здатні такі захищати права людей?

 

Потрібні чесні лідери, здатні єднати українців

 

   У 1991 році Україна стала формально незалежною від Росії і взяла курс на капіталізм, коли спритні «приватизували» державну власність. Не вірив новоявленим «демократам», про яких не чув у 70-х роках. Владу захопили хитреї і залежні від Москви, «перефарбовані» комуністи. У результаті – українці невдоволені відсутністю позитивних змін у владі та суспільстві.

 

 

* * *

 

Її історія ганебна,

           І однобокий її цвіт,

                      І роль при братові служебна

Десятки літ і сотні літ...

          А я люблю її, люблю,

                   Люблю її, аж серце мліє,

                            І за ганьбу її болію,

                                     І за красу її хвалю.

Бо я люблю її, люблю.

                                           Микола Лукаш

 

   Хитреї купують активних пособників, які забезпечують перемогу їхнім кандидатам на виборах. Вони руйнують спроби єднання українців, бо немає стратегії оновлення держави за участі всього народу.

   Наведу приклад із власного досвіду. Із пропозиціями співпраці у січні 2002 року написав у Київ лист керівнику всеукраїнського об’єднання «Наша Україна». Днів через десять до мене на роботу зайшов представник товариства єврейської культури у Сумах. Щоб не допустити єднання українців він без пояснень, по хамські, звинуватив мене у зарозумілості.

   То був кур’єр голови сумської «Нашої України», одного із керівників області Б...мана, якому із Києва переслали мій лист. Цей пан 2004 року їздив на збори сепаратистів до Сєверодонецька, а тепер він радник, тіньовий керманич обласної влади.

  Помаранчевому Майдану, літом 2004 року, передували протести сумських студентів проти примусового об’єднання їхніх ВУЗів.

...

Зухвалий зверхник та колгоспний цар

студентів гнали до кошар.

Терпець урвавсь – не до фанфар,

і вибухнув протесту жар!

 

Намети, прапор і води запас,

де мовчки дивиться Тарас.

Кийки, міліція, макет гранати –

погралися, ховайсь за грати.

 

Батьки, юрба – студентам воля!

Похід на Київ і погоня.

Указ скасовано – тривоги?

То перший крок до перемоги!

                              Петро Картавий

 

   На президентських виборах 2004 року керівник ВО «Нашої України» переможе «Пахана». Схильні до тиранії «Дама з косою» і «Шоколадник», отримавши посади, зчинять 2005 року хитру війну, компрометуючи демократичного президента-українця.

   За підтримки президента «Дама з косою» 2007 року очолить уряд, і почне боротьбу за посаду керівника держави. 2010 року програє вона вибори «Пахану» і звинуватить у своїй поразці попереднього президента.

   У листопаді 2013 році через побиття студентів на київському Майдані на площі міст України вийдуть мільйони людей. У лютому 2014 року побоїще завершиться вивезенням «Пахана» у Росію, «кормчий» якої прагнув зруйнувати державу Україна.

   Із в’язниці вийде «Дама з косою» (сиділа за кабальний газовий договір на користь Росії), якій готували роль вождя, але Майдан засвистав її. За підтримки недалекоглядних націоналістів вона проведе у парламенті на три вищі посади двох своїх партійців-одноплемінників. Росія захопить Крим і окупує Донбас. Протокол засідання РНБО України від 28 лютого 2014 року підтверджує тиск на в. о. президента «Дами з косою». Колись дізнаємось про її справжню роль у здачі окупантам українських земель.  

   У травні 2014 року власники ЗМІ допомогли «Шоколаднику» виграти дострокові президентські вибори у «Дами з косою». Залежні очікували зміни, а отримали новий конфлікт у владі між хитреями. Відбувається дискредитація добровольців АТО і політиків-українців.

   Слабкість політики – відсутність добра і честі у тих, хто підкупом виграв вибори і не єднає загал. Потрібні високоморальні лідери, здатні єднати і протистояти спробі підкупу та компрометації. Не співпрацюйте з тими, хто розповідає про двох українців і трьох гетьманів. Допомагайте патріотам, що захищають землю від окупації агресивним сусідом.

   Народне зрушення настане, коли громадяни і керівники усвідомлять свою відповідальність за долю держави Україна, де житимуть їхні діти.

   Виховуємо високоморальних лідерів, здатних єднати Україну.

 

 

Щоб вистояти, плекаймо у собі гени добра і честь предків