Новини одним рядком:
17 листопада – концерт на підтримку барда Андрія Шульги, Кіровоград, клуб "Вікторія"
18 листопада – 10-й ювілейний фестиваль студентської творчості «Листопад-Fest» у Житомирському ДУ ім. І. Франка
19 листопада – творча зустріч з бардом Олександром Смиком в Інституті філології та журналістики ЖДУ
20 листопада – виступ Лілії Батюк-Нечипоренко і Миколи Ютушуя у київському КАП “Дом”
20 листопада – концерт чеського барда Яроміра Ногавіци, Львів, клуб "Ринок зброї під Арсеналом" (вул. Підвальна, 5)
21 листопада – творчий вечір барда Олега Коваля – «Тепло моїх пісень», Кіровоград, Палац культури імені Артема
22 листопада – зустріч членів Сумського клубу мандрівників та клубу АП "Булат", Суми, бібліотека по вул. Горького, 21
22 листопада – Віктор Морозов виступав із хором "Спів-Життя" у соборі Пресвятої Родини (Вашингтон, США)
26 листопада – презентація збірки поезій Ірини Карпінос “Музы и пушки”, Бібліотека ім.М.В.Гоголя, Київ, вул.Червоноармійська, 136
27 листопада – Сумський клуб мандрівників запрошує на зустріч з клубом АП "Булат", Суми, галерея “Смуга”
29 листопада – “Ностальгія” – зустріч бардів у Сумській бібліотеці ім. Т. Шевченка, вул. Кооперативна, 6
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
20 ноября в «Доме» - Лиля НЕЧИПОРЕНКО Николай ЮТУШУЙ
20 ноября - Валерий СЕРГЕЕВ на Чердаке Малевича - ул. Казимира Малевича 86-Б к31 (в 18-00?)
21 ноября - Концерт Сергія Хоменка за участі Олександра Козинця в клубі “Арсенал” https://www.facebook.com/events/1653098204958814/
22 ноября в 16:00 - Александр МАДЕЙ (Черновцы) в салоне Арт-вижен. Дом художника, 5 этаж, ул. Артема, 1-5 https://www.youtube.com/watch?v=HbHxkygye78
22 листопада - поезія Сергія Терсимонова. Справжня Поезія меж немає. Ні в часі, ні в просторі... Вже три роки як відійшов у кращі світи від нас вільнодумець, сатирик, патріот України, донецький поет Сергій ТЕРСИМОНОВ, а Поезія його звучить до болю гостро, актуально, свіжо...
Його рядки - безжально-влучні, звичайні фрази - звучать гостро й проникливо, теми - пророчо-сьогоденні.
Сергій ТЕРСИМОНОВ - сатирик, який навіть із "того світу" змушує нас сміятись над нашим буттям :)https://www.facebook.com/events/792731420849443/
24 ноября 2015, вторник 19.00 - Олег РУБАНСКИЙ
юбилейная творческая встреча с поэтом и композитором
Дом художника, 5 этаж, ул. Артема, 1-5 «Арт-вижен»
в цикле творческих встреч «Литературно-музыкальный Салон"
26 ноября 18.30 - Ирина КАРПИНОС на Труфановом острове. Презентація нової збірки поезій ІРИНИ КАРПІНОС (автора-виконавця, письменниці, журналістки) "МУЗЫ И ПУШКИ" https://www.facebook.com/events/1517191101912687/
27 листопада о 18.30 - Літературний клуб "Радуга" запрошує Вас на творчий вечір Сергія ЧЕРЕПАНОВА. Сергій Черепанов народився та мешкає у Києві. Автор дев'яти книжок віршів та прози. Лауреат літературних премій. Публікувався в Україні, Ізраїлі, Австрії, Росії.
Вечір відбудеться в білій вітальні київського будинку вчених за адресою: вул. Володимирська, 45-А
Вхід – вільний
Суми – Григорій Назаренко
Вітаю! у неділю 22 листопада 2015 р у бібліотеці по вул. Горького, 21 о 14 год. відбудеться перша творча зустріч Сумського клубу мандрівників та клубу авторської пісні "Булат" у програмі:
- сторінки нашого літопису;
- нас пісня у мандри кличе;
- щорічна акція клубу "Мандрівник Миколай - на гостину завітай";
відвідання Шалигінської школи-інтернату Глухівського району 20 грудня 2015 р
Суми – Артем Соколов (пересилка листа від організатора концерту)
В Сумах выступит поэт и автор-исполнитель Марина Дреганова (г.Харьков)
В воскресенье, 22 ноября, в городской библиотеке им. Т.Г.Шевченко (отдел литературы по искусству), выступит поэт и автор-исполнитель Марина Дреганова (г.Харьков)
Начало в 16.00
Вход - пожертвования
Дреганова Марина (Украина, г.Харьков) - автор песен, руководитель творческого объединения "Ирбис".
Живет в Харькове. Окончила в 1995 году Харьковский институт культуры ХГАК, факультет Театрального и кино-телеискусства, режиссер самодеятельного театра. Песни пишет с 1987 г. на свои стихи.
С 1998 г. — вице-президент харьковского клуба "Ирбис". Участница фестивалей и слетов "Эсхар" (Харьков); "Майдан"; "Булат" (Сумы).
Лауреат II Канала Грушинского фестиваля (весна 2001). Работала в жюри "Муз. телешанс-2000" (Харьков). Написала песни для 12 спектаклей в профессиональных и самодеятельных театрах.
Участница передач харьковского ТВ.
Виктор Сыроватский
Харків – Літературний музей
Шановні друзі!
22 листопада о 17.00 Харківський літературний музей запрошує на презентацію книги київського поета, а також дослідника італійського футуризму Дмитра Савченка «Київ Хунта Сіті». Провокативною та дещо іронічною назвою книги, талановито стилізованими текстами автор, філософ за освітою, спробує спровокувати в Харкові серйозну та вкрай актуальну розмову про конкуренцію еліт – політичної та фронтової. Інших провокацій не обіцяємо.
Історія повторюється, тому її варто знати. Дослідник розкаже, за яким сценарієм розгортався двобій еліт в Італії після І Світової війни. На прикладі Наполеонівської Франції, Італії часів Муссоліні, грецького «режиму чорних полковників», латиноамериканських військово-авторитарних режимів автор книги повідає нам, як у різні часи та в різних країнах до влади приходили військові і чим це оберталося для громадян (і для самих режимів).
Своїм баченням ролі хунти в історії різних країн Дмитро Савченко цього року вже ділився зі слухачами під час фестивалю «Гогольфест» (Київ), Форуму видавців (Львів), а також численних лекцій на київських майданчиках для дискусій.
Отже, в неділю, 22 листопада, о 16.00 харків’яни теж зможуть ознайомитись із новою книгою Дмитра Савченка «Київ Хунта Сіті», послухати легку та іронічну лекцію про не нашу історію та наше сьогодення, а також приєднатися до дискусії щодо можливих українських політичних сценаріїв.
Захід відбувається в межах виставки харківського Літмузею «Будемо жити! (світова література про війни ХХ – ХХІ століття)».
Вхід 7 грн. Для пенсіонерів, воїнів АТО, вимушених переселенців, музейних працівників, журналістів – безкоштовно (за наявності посвідчення)
Тел. для довідок: 068 954 13 07, 050 14 95 818.
Посилання на лекції Дмитра Савченка
http://www.chytomo.com/news/italijskij-futurizm-estetichna-vijna-chi-vijna-estetiki
Прес-реліз
Видавництво “Дуліби” відвідає зі своїми “гарячими” новинками Харків
23-25 листопада до Харкова з презентаційним туром приїжджає команда київського видавництва “Дуліби”, яка разом зі своїм харківським автором Михайлом Красиковим презентуватиме свої видавничі новинки. “Дуліби” спеціалізуються на виданні сучасної української літератури та наукової й науково-популярної літератури історичного та етнологічного характеру. Величезний розголос отримало 5-томне енциклопедичне видання “Народна культура українців. Життєвий цикл людини”, література з української діаспористики (“Бранзолія” Марини Гримич, “Українська народна культура в канадських преріях” Р.-Б.Климаша тощо), з історії та методики польових досліджень (збірник наукових праць “Поле”) тощо.
У 2015 р. видавництво здійснило широкомасшабний просвітницький проект – видання світового історичного бестселера Тімоті Снайдера “Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним”, який поширюється по бібліотеках та навчальних закладах безкоштовно.
Директор видавництва “Дуліби” – д. істор.н., проф. Марина Гримич, з нею приїде один з авторів презентованих книг – канд. філол. н. Ігор Осташ (відомий дипломат), учасником та модератором зустрічей є знаний харківський фольклорист, канд. філол. н. Михайло Красиков.
У програмі – презентація в книгарні «Є» “Відчайдушна non-fiction: гарячі новинки від видавництва "Дуліби” (23 листопада, початок о 18.30); "Ти танго заспівай мені..." (презентація книжкових та аудіовидань, присвячених Богдану Весоловському) й презентація книги Тімоті Снайдера "Криваві землі" в Харківській державній академії культури (24 листопада, початок о 12.20); "Наукові та науково-популярні новинки видавництва "Дуліби" - презентація в Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г.Короленка (24 листопада, поч. о 16.00) та 25 листопада – презентація "Світовий історичний бестселер Тімоті Снайдера "Криваві землі" в Харківському державному педагогічному університеті імені Г. Сковороди (поч. об 11.20).
За інформацією звертатися до Михайла Красикова 066 859 92 96.
ТРЕТІЙ ФЕСТИВАЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
«ОБРУЧКА КАТЕРИНИ»
Третій фестиваль християнської творчості «Обручка Катерини» відбудеться 6-9 грудня 2015 року. Традиційно він розпочнеться в Харкові, у Свято-Дмитрівській церкві (Полтавський шлях, 44) в неділю 6 грудня по закінченні Св. Літургії.
Нагадаємо, що з першої «Обручки Катерини» 8 грудня 2013 року її учасники поїхали на Майдан до Києва, а другий фестиваль продовжився виступами перед бійцями на українсько-російському кордоні. Нині ж учасники «Обручки» у понеділок 7 грудня вирушать у триденну поїздку на Донбас за маршрутом: Красноармійськ – Волноваха – Маріуполь, де матимуть виступи, круглі столи спільно з бійцями АТО і творчою інтелігенцією прифронтових міст.
За два роки війни вийшло чимало поетичних і прозових творів про Майдан і АТО. І відповідно накопичились питання для спільного обговорення українських письменників, науковців із героями актуальної історії України. Загальна тема круглого столу «Життя твоє покладеш за Мене?» (Ін. 13:38) передбачає входження в євангельську ситуацію і нагадує не тільки про героїку, а й про те, що герої, як і всі інші люди – із слабкостями і гріхами. До кола цієї загальної теми пропонуються на вибір питання для обговорення:
- «Воїни Світла» у розвитку типу національного героя;
- Література і політика: знакові події революції і війни у формуванні нової «символічної політики» України;
- «Під обороною Того, хто нас прощає»: бійці АТО в житті і в літературі;
- Нові герої української дитячої літератури;
- Донбас у зіткненні справжніх цінностей і симулякрів;
- «Повертайся живим»: ціннісний імператив проти штампу;
- «Я не хочу бути героєм України – не цінує героїв моя країна»: добровольці і влада.
До участі у фестивалі «Обручка Катерини» запрошуються поети, прозаїки, музиканти, художники, а також науковці, творчість яких вписується у християнський дискурс сучасної української культури. Концепція фестивалю незмінно орієнтується на образ святої Катерини, небесної покровительки письменників і науковців, день пам’яті якої припадає на 24 листопада (7 грудня н. ст.).
Усіх охочих взяти участь у фестивалі «Обручка Катерини» у Свято-Дмитрівській церкві Харкова та творчій поїздці по містах Донбасу просимо надсилати тези доповідей (до 2-х сторінок), а також коротку інформацію про себе. Поети, письменники, музиканти та художники, які хотіли б представити свої твори християнської тематики, можуть надсилати тексти (не більше 3-х), відео та фото з короткими анотаціями для конкурсного відбору. Проїзд та проживання – коштом учасників фестивалю.
Матеріали приймаються до 1 грудня 2015 р. електронною поштою: trtm2005@ukr.net (Тетяна Трофименко) tytarstdmtr@gmail.com (Ольга Різниченко)
Додаткова інформація за телефонами: 0660511082 (Тетяна), 0962830429 (Ольга)
Співорганізатори фестивалю – Харківське крайове братство св. апостола Андрія Первозванного, Харківський літературний музей.
Основні локації у Харкові: Свято-Дмитрівський храм УАПЦ (вул. Полтавський Шлях, 44) Харківський літературний музей (вул. Фрунзе, 6); Книгарня «Є» (Сумська,3)
ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА ФЕСТИВАЛЮ «ОБРУЧКА КАТЕРИНИ»
6 ГРУДНЯ, НЕДІЛЯ
9:00 – 10:30 – Архиєрейська Свята Літургія
11:00 – 13:00 – поетичні читання «Ми не герої, як ви говорите...» (оголошено конкурс)
13:00 – 13:30 – кава-брейк
13:30 – 15:30 – круглий стіл «Життя твоє покладеш за Мене?» (Ін. 13:38) (оголошено конкурс)
17.00 – 18:30 – відвідання учасниками фестивалю виставки «Будемо жити!» у Харківському літературному музеї
19.00 – презентація книг поетів Бориса Гуменюка та Олафа Клеменсона у Книгарні «Є».
7 ГРУДНЯ, ПОНЕДІЛОК
Виступи, презентації книг, дискусії у військових підрозділах та освітніх закладах Красноармійська.
8 ГРУДНЯ, ВІВТОРОК
Виступи у Селідово, Волновасі, Володарському.
9 ГРУДНЯ, СЕРЕДА
Виступи і круглий стіл «Життя твоє покладеш за Мене?» спільно з військовими, митцями, науковцями й освітянами Маріуполя.
Від’їзд додому.
Житомир – сайт http://reporter.zt.ua/news/18992-u-zhytomyri-vidbuvsia-yuvileinyi-festyval-lystopad-fest
У Житомирі відбувся ювілейний фестиваль «Листопад-Fest»
У середу, 18 листопада, в актовому залі ЖДУ ім. Івана Франка відбувся десятий ювілейний фестиваль студентської творчості «Листопад-Fest».
Автором і засновником цього фестивалю є відомий український поет, прозаїк, композитор, професор ЖДУ, почесний громадянин Житомира Володимир Шинкарук.
Цього року на фестиваль завітала заслужена артистка України Ірина Шинкарук, бард Олександр Смик, а також начальник управління сім’ї, молоді та спорту Житомирської ОДА Світлана Гресь.
"Мені дуже приємно, що в нас у Житомирі відбувається такий фестиваль. Ми маємо можливість показати, яка у нас творча молодь",– зазначила Світлана Гресь.
За допомогою глядачів було визначено найкращих конкурсантів, які отримали цінні подарунки. Перше місце зайняли: Олександр Билєв, Тетяна Шиян та Сергій Амоленкан. Почесне друге місце посіли Ксенія Ципоренко, Андрій Мельник та Поліна Арутюнян; третє – Євген Коваленко, Дарья Чудовська, Дмитро Пархомчук, Артем Новицький та Дарья Бондарчук.
Цьогорічний «Листопад-Fest» мав благодійну мету. Під час концерту був проведений збір коштів для онкохворої студентки Валентини Шевчук.
Алєксєйчук Ольга
Пропоную вірш Володимира Шинкарука. Упорядник
* * *
Вчора зустріч, тепер прощання,
Вчора зимно, сьогодні спека,
Той був першим, тепер – останній,
Той був близько, тепер – далеко.
Той долав
найстрімкіші підйоми,
Та його залишили сили,
Той був другом,
а став знайомим,
Той літав, а тепер – безкрилий.
Той у невід
впіймав удачу,
А назавтра став знову босим,
Той сміявся, а нині плаче,
Той давав, а сьогодні просить.
Той до щастя наміряв кроки,
Ну а вийшло,
що – до могили,
Той світив, та погас до строку,
Той палав, а того спалили.
А літа, на жаль,
не вертають,
Як не прикро
і як не гірко
Я міняюсь,
мене міняють,
То у кращий бік,
а то – в гірший.
Я міняюсь
разом зі світом,
І сміюсь,
і плачу досхочу,
П’ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні,
а знаходжу
ночі.
Ще далеко мені
до краю,
Я у неба
прошу несміло:
Хай душа моя
не помирає
Раніш,
ніж помре моє тіло.
Київ – Євген Романенко
«TaRuta» презентує нову пісню про українських добровольців
Гурт «TaRuta» презентує нову пісню, написану спеціально для українських воїнів-добровольців. «Дике поле» (Червоно-чорний стяг) називається новий музичний твір гурту, присвячений тим українським героям, що пішли на війну боронити цілісність України за покликом серця, а не воєнкому. Автором слів є один з таких сучасних героїв, доброволець, боєць ДУК ПС Юрко Вовкогон, що у цивільному житті був журналістом, організатором фестивалів і поетом. Запис пісні відбувався на студії у литовському місті Клайпеда, а зведенням займався українець Макс Топчій, відомий у музичній спільноті по роботі з гуртом «Бум-бокс». Незабаром «TaRuta» презентує і нове відео на цю пісню, у зйомках якого брали участь «фаєрщики» козацького театру вогню «Полум’я віків» з Вінниці. Прем’єра виднограю запланована попередньо на День української армії, 6 грудня.
Юрко Вовкогон
Дике поле:
Вірою-зневірою,
Загнаними звірами...
Може хтось та й виживе...
Хата догора...
Вершники проносяться...
Вже жита колосяться...
Падає за обрієм
Втомлена душа...
ПРИСПІВ:
Навколо нас палають небокраї
Навколо нас горить земля
День настає і ворог відступає
І майорить червоно-чорний стяг
Втопленими зорями,
Безнадійно хворими
Йдуть у степ пророки,
Вмощують кістьми
Шлях до небокраю...
Кров земля ковтає.
Очі виїдають
Лірникам вітри...
ПРИСПІВ:
Навколо нас палають небокраї
Навколо нас горить земля
День настає і ворог відступає
І майорить червоно-чорний стяг
Долями-стежинами
Стільки вдів покинули,
Стільки мрій згубилося
В стоптаній траві...
Хтось у спину цілиться –
Мабуть не судилося.
Круки вже злетілися –
Завтра буде бій!!!
Тернопіль – сайт http://tv4.te.ua/ukrayinsku-istoriyu-v-pisnyah-vypustyv-ternopilskyj-bard-oleksandr-smyk/
Українську історію в піснях випустив тернопільський поет-пісняр, бард Олександр Смик. Каже, альбом повний несподіванок та об’єднав пісні, народжені революцією та війною.
Пісні, що увійшли до альбому, Олександр Смик написав, поки стояв на майдані на Революції Гідності та за час військових дій в Україні.
– Там є частина майданних віршів, тобто періоду майдану, потім періоду АТО, потім – періоду відкритих воєнних дій війни між Україною і Росією. Потім є момент такої істини, що роблять люди в тилу і закономірне питання цього диску: а що, якщо закінчиться війна і правду буде з кого запитати? – розповідає поет-пісняр, бард Олександр Смик.
Сюди увійшов 21 твір, об’єднаних під символічною назвою “Порохи на сонці”.
– Символізує для мене особисто дуже багато наносного, лукавого пилу і порохів на людських долях, на людських потребах, на людських цінностях. Це для мене саме основне. Щоб знайшлась у людей гідність знести ці порохи і очиститись, – каже Олександр Смик.
Цей диск – власне бачення кількарічних подій однією людиною, так звана новітня історія України в піснях.
– Наскільки жінка готова чекати чоловіка з війни – там є таке. Наскільки чоловік, який пішов на війну, і боїться чи смерті, чи слави, чи чого він боїться? Том є пісня “Заворожений”. Там є події, які відбувались, коли відпускали в Луганську і Донбасі зеків з зони і вони йшли в атаку проти наших воїнів, – говорить бард.
Презентації диску заплановані у різних містах України. Згодом, обіцяє Олександр Смик, його представить і тернопільському слухачу.
Сайт Віктора Морозова http://www.victormorozov.com/ukr/frame.html
19 листопада 2015 - Спогади Віктора Морозова про Андрія Панчишина у "ЗБРУЧІ" - "Я знову на зв'язку...»
Я знову на зв'язку...
http://zbruc.eu/node/44030
Віктор Морозов
Років тридцять тому мій добрий приятель, львівський художник Юрко Кох сказав мені, що знає одного хлопця, який пише і виконує під гітару власні пісні, а тоді привів його до мене додому. Звали цього молодого й нікому тоді ще невідомого барда – Андрій Панчишин. Він заспівав мені свої пісні (тоді ще здебільшого ліричні або іронічно-побутові), мені вони сподобалося й відтоді почалася наша багатолітня дружба, а відтак – і співавторство. Я тоді працював у гурті „Смерічка” і ми, разом із Андрієм, написали для „Смерічки” декілька жартівливих пісень, а також дві колискові – одну я співав сам, а другу („Люляй-люляй, мій синочку”) – дуетом з Оксаною Білозір. Ця колискова явно хотіла втекти з-під нашої опіки й зажити власним життям, стати народною. З нею постійно траплялися дивні історії – спочатку я її виявив у збірнику народних пісень (певна річ, без жодної згадки про авторство), тоді нас з Андрієм запросила на свій концерт у палаці „Україна” Оксана Білозір, попередивши, що виконуватиме нашу пісню. Андрій дуже зрадів такій оказії – ще б пак, адже його пісня звучатиме у такому престижному залі! – запросив на концерт купу друзів і знайомих, наготувашись приймати від них вітання і ґратуляції, і яким же було його розчарування, коли на екрані (а концерт був без конферансу, і назви пісень і авторів висвічувалися на великому екрані) з’явився напис: „Колискова” (лемківська народна пісня). А ще кілька років по тому я був у Канаді, їхав автом, слухав по радіо якусь музичну програму, і чую оголошення: „А зараз вокальний ансамбль „Кітка” з Сан-Франциско виконає старовинну українську колискову”. І з ефіру полинули до болю знайомі мені Андрієві слова: „Люляй-люляй, мій синочку, тато зробить забавочку, зробить шабельку кленову, та ще й коника гнідого, мама вишиє сорочку, люляй-люляй, мій синочку...”
Наприкінці 80-х Панчишин поступово перейшов з лірики на політичну сатиру, і ці сповнені сарказму і тонкої іронії „гострячки” (як ми їх тоді називали) вдавалися йому надзвичайно добре. Пам’ятаю, як він мені приніс щойнонаписаний текст і лукаво запитав: „Ану, чи наважишся таке заспівати?”. Цей текст називався „День злодія”, я швидко поклав його на музику і буквально наступного дня (5 жовтня 1987 року) заспівав на концерті, влаштованому студентським „Товариством Лева” – і це був справжній фурор! Пісня трапила в яблучко, виявилася надзвичайно актуальною в той час, хоча... залишається не менш актуальною і зараз, попри те, що від її прем’єри минуло вже 28 років: „Лунає життєрадісна мелодія, шампанського і квітів так багато, день злодія, день злодія, день злодія – це всенародне свято!”
Фактично, на гостро сатиричних і дуже влучних піснях Андрія Панчишина (як у моєму виконанні, так і в його власному) великою мірою тримався купи репертуар львівського театру-кабаре „Не журись!”, одним із засновником і душею якого був Андрій. Минуло багато років і ми з Андрієм (а також з іще одним колишнім „нежуристом” Юрком Винничуком) відтворили, так би мовити, віртуальний театр „Не журись!” під час Майдану 2013-14 років. Андрій щодня був на Майдані і теж практично щодня надсилав мені нові тексти, відтворюючи таким чином пісенну хроніку-щоденник Революції, а я у Вашингтоні клав ці тексти на музику, записував у домашній міні-студії і відразу відправляв у „фейсбучний” ефір. Таким чином ми написали понад 50 пісень-хронік, а завершила цей цикл під назвою „Реффолюція” зворушлива „Молитва”, написана 19 лютого 2014 року, коли полилася рікою кров: „Свистіли кулі і дим стелився, казився Беркут, Майдан молився, Майдан молився і боронився, вже не один там кров’ю умився, кров’ю умився, з життям прощався, Майдан молився і захищався, Майдан молився Господу Богу, щоб показав нам вірну дорогу...”
Декілька днів тому я пробував задзвонити Андрію, але його мобілка не відповідала... Тоді прийшла сумна вістка про його смерть після важкої хвороби... А сьогодні зранку, коли я вже писав ці коротенькі спогади, на екрані моєї мобілки раптом висвітлилося повідомлення від... Андрія Панчишина: „Я знову на зв’язку! Передзвоніть мені, будь-ласка”. Так, Андрію, я знаю, що ти просто скинув зайву одежину хворого тіла, і дивишся, як завжди, лукаво, на нас усіх згори, з небес. Ти знову на зв’язку, і ми завжди будемо з тобою на зв’язку – і коли я співатиму твої чудові пісні, і коли писатиму нові – адже в моїх архівах зберігається ще не один десяток твоїх текстів, які очікують свого музичного втілення. Як ти любив писати, висилаючи мені новий текст: „далі буде...”. Я знаю, брате, далі буде, і ти ще наспіваєш мені з-поза хмар мелодії наших з тобою нових пісень. Далі буде!
(14 жовтня 2015)
Рубрика – «Поетична сторінка»
ИГОРЬ КАРАМНОВ
И НА ВСЕ ВЕКА !
Годовщина новая проходит
лавы Октября,
а сейчас престижно так и модно
говорить, что зря
низвергали всё, что не негодно,
Думу и Царя.
Просто так сказать – не хитро дело,
в душу надо влезть,
чтоб в душе, что было, то сгорело,
и осталась жесть.
И на теле – ТээРО – канале
Михаил не Шрам
раскрывает нам времён анналы
и не только сам.
У него фамилия – Ширяев
и усы – как бант,
что сейчас не нужно, то – теряет
в дырочках талант.
В остальном он гибок, словно кобра,
и не нов, и нов,
о культуре говорит совковой
первых ревгодов.
Расчленяя жизнь и с ней культуру,
цель – не нонпарель,
блюдо истин, как заправский гуру
нам даёт Мишель.
Мол, все те, кто вольно и невольно –
Октябрю «ура»,
все играли разные, но роли
холуёв пера.
Вспомнил я поэта непростого,
в гуще тех времён,
средь рабочих даже из Ростова
в море из знамён.
Нэп пришёл жестокий и упрямый,
снова на Тверской –
те, кого уже послали к маме,
к той аль не такой.
А тоска такая, что нет мочи,
водку пей, не пей,
день любой таков, что хуже ночи,
хоть глаза залей!
Василёк – поэт – Александровский
с пулей у виска,
словно знал, что и у нас – полова
будет велика.
И создал строфу* такую прочно
и на все века,
чтоб полову, как преграду – в клочья
всех времён река.
15-20 ноября 2015 г.
____________________________
* Никогда, никогда не сольются
день и ночь в одну колею,
никогда не умрёт Революция,
не окончив работу свою.
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Российский поэт Орлуша едет в Киев с "Поэтическим убежищем"
http://fakty.ua/208709-rossijskij-poet-orlusha-edet-v-kiev-s-poeticheskim-ubezhicshem
Инф. «ФАКТОВ»
16.11.2015
Последние несколько лет стихи московского поэта Андрея Орлова стали одними из самых читаемых на постсовестком пространстве. Все дело в их актуальности и неповторимом авторском фривольном стиле: «Реквием по сбитому Боингу МН-17», «Небесная сотня, Борис Немцов», «В Кремле зазвонил телефон«…
Говорят, на концертах Орлуши московские зрители иногда боятся даже хлопать — настолько злободневны и смелы для нынешней России темы и образы.
— Конечно, я боюсь, — признается Андрей Орлов. — Тюрьмы боюсь, пули в спину… Но ещё больше — если не скажу и не напишу несколько нужных моему читателю строк, то их не скажет и не напишет никто. Каждый мой концерт в России может стать последним, и именно поэтому я не прекращу писать и выходить на сцену. Не дождутся! Я с огромным удовольствием не писал бы злободневные стихи, если бы любимую мне Украину не накрыли злые дни. Когда вернётся Крым, закончит пылать Донбасс, а солдаты возвратятся к ждущим их жёнам и детям, я успокоюсь…
Новый концерт Орлуши, который состоится 17 ноября в столичном клубе «Атлас», называется «Поэтическое убежище». Именно там Андрей прочитает и свое новое произведение, уже ставшее популярным:
…Я готов к ушатам дерьма, плевкам и помоям,
Я прогрыз свою клетку, покинул родной зверинец,
Я свободно дышу, говоря російською мовою:
Знайте все, друзья и враги, что я — украинец.
Ігор Павлюк: "За свої поетичні книжки не можуть прожити навіть нобелівські лауреати…"
(газета «Дзеркало тижня» від 20 листопада 2015 року)
http://gazeta.dt.ua/CULTURE/igor-pavlyuk-za-svoyi-poetichni-knizhki-ne-mozhut-prozhiti-navit-nobelivski-laureati-_.html
Катерина Константинова
Поетична книжка "Політ над Чорним морем" українця Ігоря Павлюка здобула перемогу на туманному Альбіоні в рамках відкритого голосування. В інтерв'ю DT.UA поет згадав свої рядки 2004 року, які виявилися пророчими, — "З півдня далекого чути зітхання війни". Згадав час своїх подорожей Сполученими Штатами Америки і висловив тверде переконання, що справжній поет завжди має бути в опозиції до влади й офіціозу.
Збірка лірики "Політ над Чорним морем" (A Flight Over the Black Sea) отримала грант англійського ПЕН-клубу і була видана в Лондоні 2014 року як перша книжка українського поета, премійована цією найавторитетнішою міжнародною письменницькою організацією. (Ця організація підтримує літературні проекти, які відповідають критеріям художньої майстерності й утверджують у світі принципи етики: поваги, гідності, свободи.) Книжку було презентовано в Оксфордському університеті, на ВВС в Англії, у США, в Пакистані.
— Пане Ігорю, кілька слів про сам форум у Великій Британії, який визначає — через читацьку аудиторію — найкращі книжки. У чому особливості цього відкритого голосування?
— Скажу лише, що дізнався про це цілком випадково (хоча мудрі люди кажуть, що нічого випадкового в цьому житті немає…), за кілька днів до завершення голосування, — набравши своє прізвище латиною в гуглі у пошуках нових рецензій на мої книжки, видані у світі іншими мовами, та моїх публікацій в авторитетних світових журналах, як-от Acumen, The Apple Valley Review, Barnwood International Poetry Mag, Muddy River Poetry Review, Asymptote, Gold Dust, The Adirondack Review, The Recusant, Metamorphoses, що нині часто з'являються.
Зрадів, що українська книжка увійшла до світового рейтингу. І був приємно здивований, що вона стояла першою у топ-сотні найкращих іноземних видань за десять років, відібраних і підтриманих найавторитетнішою у світі письменницькою організацією — Британським ПЕН-клубом.
Дуже вдячний міжнародним українським організаціям, які щиро вболівали за мене як за свого, рідного представника України. У результаті ми так і зосталися в лідерах, перемігши Францію, Польщу, Туреччину, Італію, Бразилію, Японію, Росію.
Про особливості голосування більше знає, звичайно, сам британський ПЕН. Я знаю лише, що там потрібно було вказати своє ім'я, прізвище й електронну адресу.
— Вас іноді називають поетом з поліською душею. Як самі ставитеся до такої характеристики, наскільки Полісся насправді проросло у вашій душі?
— Мені це імпонує, бо я дитина природи. Після ранньої смерті мами мене виховували діди й прадіди — переселенці з історичної української Холмщини на Волинь, мудро даючи мені повну свободу спілкування зі світом зовнішнім і внутрішнім...
Мову дерев, зірок і вовків я вивчив раніше, ніж мову людей, а плавати почав раніше, ніж ходити. Душею я — лісовик, дикий, але добрий, мало пристосований до життя в цьому світі.
Цікаво, що мої друзі з інших країн, з іншою ментальністю, світоглядом побачили мою особливість саме як виразника в художніх формах поліського краю, сприйняли як його самобутній голос. Тому моя французька книжка, що ось-ось побачить світ, має назву "Поліська магма" (Magma polésien).
— Сучасний поет, як відомо, не дуже заможна людина... Чи вдається особисто вам — саме сьогодні — бодай якось заробляти поетичною творчістю? Можливо, знаєте когось із сучасних українських поетів, хто живе виключно на гонорари?
— Жартуєте? Запитання, звичайно ж, риторичне. Хоча я, як мало хто з мого покоління, ще мав досвід одержання гонорарів, бо видав свою першу збірку лірики "Острови юності" аж 1990 року, будучи студентом-другокурсником Львівського факультету журналістики. За неї мені тоді заплатили 1650 карбованців. За публікацію в журналі "Дзвін" — 130 карбованців. Це були великі гроші для хлопця з волинського "села без сільради". Нині ж маю констатувати, що хліб мені дає література, бо захистив докторську дисертацію і працюю в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України і професором кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка.
За свої поетичні книжки не можуть прожити навіть нобелівські лауреати. З деякими з них листуюся, тому знаю відповідь на це запитання. Що вже казати про простих смертних…
Для поета завжди гостро стоїть проблема пошуку коштів для видання книжок.
— Участь у британському читацькому форумі — це ваша перша спроба утвердити українську поезію на європейських теренах?
— Ні, не перша… Але, очевидно, наразі найуспішніша. Була участь у Міжнародних поетичних фестивалях у Грузії, Ірландії, Туреччині, Польщі, Пакистані. Переклади моїх творів багатьма мовами, з японською разом, видання окремих книжок у Росії, Польщі, США, тій же Англії. Щойно одержав сигнальний примірник своєї збірки віршів з Франції.
— Хто з українських поетів минулого і сьогодення, на ваш погляд, володіє особливим даром — даром пророка, яким безумовно володів великий Шевченко?
— Усі справжні поети мають пророчий дар. Адже людське життя — то гра за Божими правилами. Справжні поети — пророкують, а продажні провокують. Духовні особи, якими безумовно є поети, відчувають ці правила, як знав їх найбільший Поет людства Ісус Христос, який зробив те, що сказав, і сказав те, що зробив, створивши і вчення, і легенду, померши у терновому вінку і воскреснувши в лавровому. Це універсальна модель розвитку втіленого духу.
Наприклад, є в мене датований 5 лютого 1995 року вірш "Пророк":
Де той, хто вдарить
райськими дверми,
Великим серцем пекло відсторонить?..
Проріже час
із птицями й людьми,
М'який, мов хліб,
мов камінь — безборонний.
Його волосся травами росте,
А нерви сиві — як поетів очі.
Як прийде він, ви скажете:
"Не те!
Той хрест в долоню
вбито не пророчо!
Коли багатств для себе не бере,
То як для нас
їх відвоює в інших?!"
Так — неба синь
під корами дерев.
Так — з тіл душі летять останні вірші.
Так із літами глибшає любов.
Несправжнє — всохне,
справжнє — плодоносить.
Життя — весна:
зацвів — і відійшов...
Пророків завжди ж
згадують під осінь.
Є чимало у моїх віршах і поемах рядків, що збулися, як, наприклад з вірша, написаного ще 24 жовтня 2004 року:
Вечір жовтневий.
Калиновий сік далини.
Зорі чутливі й рубінні,
Мов помідори без шкірки.
З Півдня далекого
чути зітхання війни.
З Півночі —
клекіт чужої говірки.
Але пророкувати — це одне. А реально впливати на зміни у світі, робити його світлішим і добрішим — це інше. Тому розпочав зміни й переформатування з себе. Це болючий процес. Але тільки такий біль наближує до Бога, бо "біль — то Бог"…
— Наприкінці 90-х ви були у США і позиціювали себе як поет-пілігрим... Що то був за період, які враження залишилися з тої пори? Чи цікавитеся станом сучасної американської поезії?
— О, це був дуже поетичний, лірико-драматичний період! Я ж належу до покоління, якому держава нічого, крім безплатної освіти, не дала. Тобто я, маючи вже дві донечки, мав заробити собі на житло.
От і полетів у США, де працював в екзотичному елітному пивному барі на Манхеттені, граючи роль "ченця" з Бельгії… подорожував Штатами, як колись Радянським Союзом (від Санкт-Петербурга — до забайкальських сопок): від Нью-Йорка — до Бостона і аж до Аризони, знайомлячись по дорозі з місцевими поетами і такими ж пілігримами, як аз грішний, пишучи вірші, поеми й романи, один з яких — роман у віршах "Паломник" чекає на свого видавця…
— У нинішні часи голос поета, на жаль, заглушує голос крикуна-політика. Що маємо робити, аби такого поета почули? Чи є вам що сказати політикам-крикунам?
— Що робити? У Бога вірити щиро і на Його терезах зважувати кожен свій крок. Поет, як і засновник релігії, заповідається на вічність, він — дзеркало національного космосу, а політики-крикуни — метелики-одноденки, які летять, лізуть на неонове світло банальної і брудної наживи.
Справжній поет завжди в опозиції до влади, до офіційщини, навіть якщо цар — його рідний брат чи батько. У 1997 році я видав монографію "Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз", у висновках якої, зокрема, зазначено: "Динамічна рівновага Систем, наближених до правових, забезпечується суворою самофункціональністю їх інститутів, форм Влади, де "митець пописує, читач почитує", преса інформує; "перо" не прирівнюється до "штика" — і навпаки".
Тобто "рух індивідуальної практики в полі соціальної матерії" (Сартр) у випадку з Митцем і Владою визначається, як на мене, за вже давно запропонованою формулою: "Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже" (Лука, 20, 25). Тепер мушу підтверджувати ці свої наукові гуманітарні умовисновки своєю долею поета і громадянина: поет у здоровому соціумі має бути поетом, а цар царем…
Знаємо чимало спроб поетів стати політиками, політиків — віршарями, а театру — грати роль парламенту. Але на практиці, як бачимо, наш парламент грає роль театру, скомпрометувавши найсвятіші почуття і прагнення людей.
Але поет і приходить на цю грішну землю, щоби з Божої ласки дарувати ближнім і дальнім любов.