Новини одним рядком:
7 листопада – концерт «Осінній бал» за участю Олександра Ломовського у Кіровоградському художньому музеї
7 листопада – авторський вечір Дениса Голубицького "Колокольный ветер" у "Грінівській вітальні" в Києві
8 листопада – бард-концерт для захисників у обласному шпиталі у Кіровограді
10 листопада – зустріч з читачами письменниці Ірен Роздобудько і барда Ігоря Жука у київській книгарні “Буква”
11 листопада – конференція “Шлях до майбутнього через примирення”, м. Харків, вул. Пушкінська, 70
13 листопада – моновистава Петра Миронова (Київ) «Чорний птах з білою відзнакою…» за творами В.Стуса у Сумах
13 листопада – вечір “Пятница? 13-ое? — Ждем!!!!” у київському КАП “Дом”
19 листопада – спектакль за твором барда Юза Алешковского “Николай Николаевич”, Київ, Будинок Художника
22 листопада – вечір Марини Дреганової (Харків) у Сумській бібліотеці ім. Т. Шевченка, вул. Кооперативна, 6
22 листопада – творча зустріч з Дмитром Савченком у Харківському літературному музеї
25 листопада – романси і спогади Олександра Добровольського про земляка Бориса Вахнюка у Сумській обласній бібліотеці
25 листопада – день народження Олександра Музики, автора пісень із Києва
28 листопада – концерт Олександра Козинця (Суми) у малій залі київського КАП «Арсенал»
Борис Вахнюк
Друзьям
Давайте собираться у стола
Не для того, чтоб зелье нас пьянило,
А для того, чтоб дружба сохранила
Себя такой, какой она была.
Давайте собираться у стола
Без всяких там заморских разносолов,
Чтоб были наши выцветшие соло,
Как будто ветви одного ствола.
Давайте собираться у стола.
Расчешем на пробор свои седины,
И станут наши помыслы едины,
И откровенья наши, и дела.
Давайте собираться у стола!
Неважно у кого, - один найдётся,
С кем снова так, как в юности, поётся,
А юность общей чашей нам была.
Давайте собираться у стола,
Хоть раз в году, ведь чаще мы не сможем,
И столько новых песен мы не сложим,
Чтоб каждая утешить нас смогла.
Давайте собираться у стола.
Ну, много ли нам надобно на сборы?
Чтоб рухнули нелепые заборы,
Которые нам зрелость возвела.
Давайте собираться у стола,
И с нами те, чья песня не допета,
Они живут, пока мы помним это,
Покуда наша боль за них светла.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Сергій Цушко
Шановне товариство!
Відома істина: час збирати каміння по тривалому періоду його розкидання. Скликаю друзів, колег, просто добрих людей взяти участь у цьому відповідальному процесі. Сцену буде віддано побратимам, які погодились допомогти мені скласти подобу того, що зводилося довгі роки й бодай в ескізному вияві має право на оприлюднення. Сподіваюся - доброзичлива зала з розумінням сприйме цей експромт, який творитиметься "на живу нитку", без виснажливих репетицій співучою родиною, котра не визнає темників, корпоративної сиропності й офіціозного лицемірства.
На вечорі-концерті звучатимуть вірші, пісні авторські й на тексти побратимів-радосинців і твори професійних композиторів на поезії того, хто влаштовує цю толоку.
18 листопада о 19-00 в Будинку вчителя в рамках Клубу "Співуча родина" відбудеться творчий звіт Сергія Цушка "Людина, яка співає".
Програма вечора складена з поезій і пісень письменника, автор презентуватиме свої нові книжки.
Участь беруть хорові колективи, композитори, читці, співаки, зокрема дитячий вокально-хореографічний ансамбль "Зернятко", Жіночий хор Київського інституту музики ім. Глієра, народний чоловічий хор "Чумаки", Сергій Мороз та Ігор Якубовський, дует сестер Турчак, Маркіян Свято, Володимир Самайда, Наталія Полтавець.
Нинішня зустріч у Клубі "Співуча родина" – розповідь Сергія Цушка про себе, коло своїх уподобань та зроблене на творчій ниві. А допоможуть йому, доповнять цей звіт:
Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів Народний художній колектив ВОКАЛЬНО-ХОРЕОГРАФІЧНИЙ АНСАМБЛЬ "ЗЕРНЯТКО". Керівник – заслужений працівник культури України Раїса Заклецька. Концертмейстер – Марина Мішина
КАМЕРНИЙ СКЛАД ЖІНОЧОГО ХОРУ ІНСТИТУТУ МУЗИКИ ІМЕНІ ГЛІЄРА.
Керівник – заслужений діяч мистецтв України Галина Горбатенко
ХОР "ВІЛЬТІС" Київського товариства литовської культури ім. Майроніса. Керівник – Артем Топорівський
ЧОЛОВІЧИЙ НАРОДНИЙ ХОР "ЧУМАКИ". Керівник – Василь Триліс
Лауреати всеукраїнських конкурсів СЕСТРИ ТУРЧАК. Концертмейстер – Вадим Колосок
ІГОР ЯКУБОВСЬКИЙ, лауреат пісенних фестивалів – композитор і виконавець
СЕРГІЙ МОРОЗ, композитор, лауреат премії імені Василя Стуса
НАТАЛІЯ ПОЛТАВЕЦЬ, лауреат всеукраїнських пісенних конкурсів.
Акомпанують: Артем Дзегановський (скрипка), Олександр Бортніков (гітара)
МАРКІЯН СВЯТО, дипломант міжнародних конкурсів, лауреат мистецької премії імені Дмитра Луценка. Концертмейстер – Юлія Кирилюк
ЮРІЙ ПІЩАНИЙ
ВОЛОДИМИР САМАЙДА, лауреат всеукраїнського фестивалю "Срібна підкова"
ГРИГОРІЙ ЛУК'ЯНЕНКО, композитор, аранжувальник, звукорежисер, ініціатор та організатор Всеукраїнського фестивалю патріотичної пісні «Рутенія»
АШОТ АЙВАЗЯН і ЖАННА СИМОНЯН (Київське вірменське товариство)
РУЗАННА ГАБРІЕЛЯН, лауреат міжнародних конкурсів
Сподіваюся - до зустрічі!
Харків – Літературний музей
Дорогі друзі!
22 листопада о 16.00 запрошуємо вас на творчу зустріч з Дмитром Савченком.
Екскурс у нетрі текстів та поетичних рядків з книги Д. Савченка "Київ Хунта Сіті".
Історико-політичні откровення автора на межі провокаційної проповіді та сократичної бесіди.
Занурення у імовірний варіант суспільно-політичних трансформацій, що можуть спіткати Україну у недалекому майбутньому. Ворожіння на кавовій гущі геополітичних обставин на предмет імовірності встановлення режиму військового авторитаризму.
Вхідний квиток до музею - 7 грн
Подія на фб https://www.facebook.com/events/536159253213352/
"Шлях до майбутнього через примирення"
(11 листопада 2015 року)
Президія Національної Академії Правових Наук України
(м. Харків, вул. Пушкінська, 70)
Частина І
10.00 - відкриття конференції - вітання від керівництва Академії, групи «Примирення», представників Церкви
Секція І. Аспекти примирення
Модератор - Володимир БУРЕГА, професор, кандидат історичних наук, проректор Київської духовної академії УПЦ
10.30 - доповідь: Шлях до майбутнього через примирення
Андрій ЮРАШ, Керівник департаменту в справах релігій і національностей Міністерства культури України.
10.50 – доповідь: Проект “Примирення в Європі” – суспільні аспекти примирення
Зигфрид ГЛЕЗЕР (Zygfryd Glaeser), професор, завідувач кафедри теології Східних Церков, Опольський університет
11.15 - 11.45 кава-пауза
11.45 - доповідь: Антропологічні аспекти примирення
Мирослав МАРИНОВИЧ, професор, віце-ректор Українського Католицького Університету, правозахисник, публіцист, член-засновник Української Гельсінської групи
12.05 - доповідь: "Царкоўныя аспекты прымірэння"
Сергей МОВСЕСЯН, кандидат філософських наук, проректор з наукової роботи Інституту теології БГУ (Мінськ)
12.25 - доповідь: Богословські аспекти примирення
Олександр ФИЛОНЕНКО, доцент кафедри теорії культури й філософії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразина.
12.45 – Дискусія
13.30 - 14.00 кава-пауза
Секція ІІ. Християнські Церкви України в служінні примирення
14.00 - представлення проектів соціального напрямку
- "Деполь Україна" – Благодійний Фонд, який надає допомогу дітям вулиці та дорослим бездомним в Україні (http://www.depaulukraine.org/)
- «Карітас-Харків» – Благодійний Фонд УГКЦ (http://ugcc.kharkiv.ua)
- «Центр раннего вмешательства» – БФ «Институт раннего вмешательства» для детей с нарушениями развития и детей-инвалидов (http://ei.kharkov.ua/)
- “Карітас-Спес” – Соціальний центр у Харкові, РКЦ (068 580 22 70 Домінік о.) http://caritas-spes.org.ua/
15.00 - завершення конференції
Частина ІІ.
16.30 – Меморіал жертв тоталітаризму: відвідування, покладання квітів, молитва
Київ – Катерина Гапочка
Гапочка - 1 грудня Сольний концерт – “Атлас”
«Гапочка» - інді-електронний гурт, який не боїться експериментувати і тішити слухача новими пошуками звучання. Класичний гітарний поп-рок альбом «Етап» (2012) несподівано змінився електронним мінімалізмом Електроакустики» (2014) . А альбом цього року «Лови Мої Слова» завершив тривалу трансформацію гурту і поставив всі крапки над «І» в сьогоднішньому стилі «Гапочки».
1 грудня в клубі “Атлас” гурт «Гапочка», окрім виконання улюблених композицій, обіцяє здивувати новими треками з майбутнього ЕР. Але головною прикрасою стане поява на сцені ще одного учасника колективу.
Катя Гапочка: «В цілому робота над виходом альбому «Лови Мої Слова» і наступні концерти-презентації нового матеріалу, зміцнили нашу впевненість в обраному нами напрямку. Нам було комфортно втрьох створювати і грати музику. Але ми не зупиняємося і хочемо більшого. 1 грудня ми познайомимо Вас з новим учасником групи, завдяки якому ми сподіваємося ще більше оживити і доповнити своє звучання».
Ігор Панасов – головний редактор Сultprostir про гурт «Гапочка»: «Є артисти, які народжені для пошуку. Жодна звична колія їм не в радість, жодна формула не приймається ними як єдина з можливих. За їхніми метаморфозами часто не можуть встигнути шанувальники. В їхній музиці завжди вдосталь свіжого повітря.»
Нагадаємо, що голос Каті увійшов до десятки голосів нової української музики (theinsider.ua), міні-альбом «Електроакустика» став одним із 14 кращих українських альбомів 2014 року (liroom.com.ua), а ще гурт став переможцем The Global Battle Of The Bands і представив нашу країну на музичному просторі Лондона!
КВИТКИ на www.karabas.com
Зустріч в контакті : https://vk.com/gapochka_atlas_1_12_2015
Зустрів в Фейсбуці: https://www.facebook.com/events/1481996495462712/
Клуб “АТЛАС”
вул . Артема 37-41
Суми – сайт КАП “Булат” http://www.bulatclub.com/
http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1657&p=8572#pp8572
ПОЛОЖЕННЯ
про проведення XV-го відкритого фестивалю авторської пісні та співаної поезії
серед учнівської молоді
Мета проведення фестивалю
- розвиток жанру авторської пісні та співаної поезії;
- популяризація жанру авторської пісні серед учнівської молоді;
- виявлення нових обдарувань жанру;
- підвищення рівня естетичного виховання учнівської молоді;
- підвищення виконавської майстерності та пісенної культури.
Організатори фестивалю
Загальне керівництво організацією та проведенням фестивалю здійснює оргкомітет, до складу якого входять представники:
- управління освіти і науки Сумської міської ради;
- комунального закладу Сумського Палацу дітей та юнацтва;
- клубу туристів-альпіністів ім. Є. Абалакова Палацу дітей та юнацтва;
- клубу авторської пісні «Булат».
Проведення конкурсної частини фестивалю покладається на журі та керівників творчих майстерень, склад яких затверджує оргкомітет фестивалю.
Термін та місце проведення фестивалю
Фестиваль проводиться 4–6 грудня 2015 року у КЗ Палаці дітей та юнацтва (вул. Соборна, 37)
Учасники фестивалю
У конкурсній частині фестивалю можуть брати участь учні (вихованці) загальноосвітніх та позашкільних закладів м. Суми, Сумської області та України віком до 18 років включно. Для участі у конкурсній частині фестивалю необхідно надати заявку за затвердженою формою (див. Додаток). Заявки приймаються до 4 грудня 2015 року за адресою e-mail: abalakovets@gmail.com
Порядок проведення конкурсної частини фестивалю
Конкурс серед учасників фестивалю проводиться у трьох вікових категоріях:
I (молодша) – до 11 років включно;
II (середня) – від 12 до 14 років включно;
III (старша) – від 15 до 18 років включно.
Конкурс проходить у два етапи:
1. Прослуховування на творчих майстернях;
2. Виступ на конкурсному концерті.
Твори виконуються у супроводі гітари або інших акустичних інструментів. Виконання творів під супровід електронних інструментів або під фонограму не допускається. Твори можуть виконуватися як українською, так і російською мовами. Тематика творів, що виконуються, може бути різноманітною: туристичні, ліричні, гумористичні, соціально-спрямовані тощо.
Критерії оцінювання конкурсантів: високий рівень поезії, власне творче обличчя автора чи виконавця, музична культура пісні, володіння інструментом, виконавська майстерність.
Прослуховування на творчих майстернях
В рамках фестивалю планується робота двох творчих майстерень: поетичної та пісенної.
При прослуховуванні на творчих майстернях конкурсанти мають виконувати 2 твори, при цьому керівники майстерень можуть попросити конкурсанта виконати декілька творів додатково. Конкурсантам необхідно обов’язково надати керівникам майстерень 2 примірники текстів творів у друкованому чи рукописному вигляді.
За результатами роботи творчих майстерень керівники майстерень відбирають і рекомендують конкурсантів для участі у конкурсному концерті. При цьому керівники творчих майстерень можуть також рекомендувати, скільки та які саме твори виконувати конкурсанту на конкурсному концерті.
Виступ на конкурсному концерті, визначення переможців
За результатами виступів на конкурсному концерті авторитетне журі фестивалю виявляє лауреатів і дипломантів у кожній віковій групі в таких номінаціях:
- автори (текст і музика власні);
- автори музики (композитори на вірші інших поетів);
- виконавці (виконують пісні інших авторів);
- виконавці класики авторської пісні;
- виконавці туристської пісні;
- поети;
- ансамблі.
Класикою авторської пісні оргкомітет фестивалю вважає твори Булата Окуджави, Юрія Візбора, Олександра Городницького, Юрія Кукіна, Олександра Галича, Володимира Висоцького, Ади Якушевої, Віри Матвєєвої та інших відомих авторів-виконавців жанру.
ВАЖЛИВО! Один конкурсант не може стати номінантом (лауреатом чи дипломантом) одночасно в двох чи більше різних номінаціях (виняток – участь конкурсанта в номінаціях «Ансамблі» та «Поети», або спеціальні призи чи додаткові номінації).
Крім того, журі може ввести додаткові номінації (приз глядацьких симпатій, краща патріотична пісня тощо). За рішенням журі лауреатів або дипломантів фестивалю в деяких номінаціях може бути не виявлено.
Лауреати та дипломанти фестивалю нагороджуються почесними дипломами та призами.
Програма фестивалю
4 грудня
18:00 – 20:00 Концерт-відкриття – концерт лауреатів минулих років та гостей фестивалю
(Машинобудівний коледж СумДУ, актова зала)
5 грудня
10:00 – 13:30 Реєстрація учасників
(Палац дітей та юнацтва, 3-й поверх, каб. 3/9, 3/11)
10:00 – 14:30 Прослуховування у творчих майстернях. Відбір на конкурс.
(Палац дітей та юнацтва, 3-й поверх, каб. 3/9, 3/11)
16:00 – 18:00 Конкурсний концерт
(актова зала Палацу дітей та юнацтва)
6 грудня
12:00 – 15:00 Концерт лауреатів, членів журі, керівників творчих майстерень та почесних гостей фестивалю
(актова зала Палацу дітей та юнацтва)
Контакти
Голова оргкомітету
Віра Андріївна Паненко р. 77-21-12 (з 9:00 – 17:00), м. (050) 935-41-60 БЕСПЛАТНО (050) 935-41-
Художній керівник
Євгенія Торопова м. (097) 265-85-47 БЕСПЛАТНО (097) 265-85-47, (099)508-02-38 БЕСПЛАТНО (099)508-02-
Члени оргкомітету
Ігор Добровольський м. (050) 327-17-46 БЕСПЛАТНО (050) 327-17-46
Алла Титаренко м. (097) 377-69-96 БЕСПЛАТНО (097) 377-69-96, (095) 669-56-57 БЕСПЛАТНО (095) 669-56-
Палац дітей та юнацтва, чергова р. 22-52-64
Положення є запрошенням на фестиваль!
ДОДАТОК Бланк заявки у форматі Microsoft Word:
Прикрепленный файл (Zayavka_XV_molod_fest.doc, 41984 байт)
Київ – Юлія Гай
Всеукраїнський тур Арсена Мірзояна на підтримку нового альбому “Паперовий сніг”
Український музикант Арсен Мірзоян випускає третій альбом під назвою «Паперовий сніг». Сольна платівка співака побачить світ вже незабаром, після чого Мірзоян відправиться у всеукраїнське турне.
В світлі подій, які зараз відбуваються в країні, у cпівака виникло бажання позбавити альбом композицій, присвячених гострій тематиці сьогодення. Для таких пісень буде відведено особливе місце. Базові цінності – це і є головна ідея альбому.
«Кажуть «папір стерпить усе»… всі зім’яті в сніжку аркуші - невдалі вірші, розірвані на сніжинки листи непотрібних слів, - ділиться Арсен Мірзоян. - Я ще пригадую сніжинки, які вирізали дітьми з газет. І в кожній газеті, як не крути, була якась подія. З гучними заголовками, сенсаціями того часу. Але дітям, яка цікавість до тих речей? Розумітись на них можуть лише дорослі, а світ дорослих - завжди нудний. За ці два роки дуже багато написаного мною так і не побачило світ… В альбом потрапили ті пісні, які пройшли перевірку часом.
Синґлом альбому «Паперовий сніг» є вже відома композиція "Можеш як", але подивимось, яка пісня стане флагманом врешті-решт», - додає Мірзоян.
Розпочнеться всеукраїнський тур 24 листопада з виступу у Львівській Опері, далі 25 листопада – Червоноград, 27 листопада – Івано-Франківськ, 28 листопада – Калуш, 29 листопада – Коломия, 30 листопада – Чернівці, 1 грудня –Тернопіль, 2 грудня – Хмельницький, 3 грудня – Вінниця, 4 грудня – Житомир. Серединою туру стане концерт в Києві, який відбудеться 7 березня в Жовтневому Палаці. Після чого тур продовжиться іншими містами. Слідкуйте за інформацією на сайті http://arsen-music.com.ua
--
Best regards,
SARAFAN
+ 3 8 (067) 588 88 68 - Колесник Юлія
+ 3 8 (067) 291 07 00 - Гай Юлія
Кіровоград – сайт http://gre4ka.info/zdorov-ia/22390-kirovohradskyi-bard-potrapyv-u-reanimatsiiu-potribna-dopomoha-foto
Кіровоградський бард потрапив у реанімацію: потрібна допомога
10 листопада кіровоградського музиканта і громадського діяча Андрія Шульгу забрали в реанімацію. Про це стало відомо з повідомлень в групі музичного гурту "КонтрВерсия" в соціальній мережі.
У Андрія шлункова кровотеча, родині термінова потрібна матеріальна допомога.
Номер картки Приват Банк 5168757289096150 Албахіна Тамара Васильевна (мама)
0995411799 номер Андрія, але відповідає Тамара Василівна. 0668409051 Сергій Костенко.
Андрій Шульга - бард і поет, постійний учасник концертів на підтримку учасників АТО, лідер гурту "КонтрВерсия".
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
ШЕПІТ
Вже так завечоріло на душі,
ось-ось у серці потемніє,
мов хтось нашіптує думки чужі,
а відкараскатися ніяк.
Але зникає шепіт клятий той,
погляну тільки в боже небо,
в безкрає море як дивився Ной,
щоб там побачити що-небудь.
Тож сторожкий неначебто сапер,
дарма що й тріску не зачепить,
частіше в небо я дивлюсь тепер,
щоб не нав’язувався шепіт.
* * *
Любити ближнього свого –
трактує Заповіт Ісуса,
і християнин оцього
положення триматись мусить.
А я ненавиджу людей,
що так спаскудили планету
і продаються день у день
за кров’ю скроплену монету.
Тож, мабуть, інопланетян
до себе треба запросити,
щоб покосили той бур’ян,
що виріс в душах наших ситих.
А може, взятися гуртом
і до всього земного двору
уже покликати содом
чи заповзятую гоморру?..
Кіровоград – сайт http://prostir.museum/ua/post/35976
"Осінній бал" у Кіровоградському художньому музеї
(фрагменти)
09 листопада 2015
7 листопада 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї в рамках роботи «Музичної вітальні» відбувся різножанровий концерт «Осінній бал» за участю ГО «Театр авторської пісні».
Тому, що всупереч осінній тематиці, до залу часто уривалася весна слід подякувати, зокрема, ведучим концерту – Олександру Ломовському та Світлані Щербині. Люди-антидепресанти, здатні зарядити інших своєї позитивною енергетикою та невичерпним оптимізмом. Яка вже там осінь в серці? Коли такі люди ведуть концертну програму – вона вже приречена на успіх і весняний настрій Вам гарантовано.
Позитивним моментом концерту стала також його патріотична складова, ініціатором якої виступив знову ж таки невгамовний Олександр Ломовський, виконавши декілька пісень та вірш, які характеризують його не тільки як митця, а і як людину з активною громадянською позицією, справжнього патріота своєї країни і свого міста.
Наостанок ведучі концерту від імені усіх учасників заходу подякували колективу обласного художнього музею за сприяння у проведенні концерту та теплий прийом, а також висловили переконання, що це не остання зустріч з «Театром авторської пісні» у стінах музею, що мимоволі змусило згадати крилатий вислів – «Місце зустрічі змінити не можна!».
Олег Юрченко – старший науковий співробітник
Кіровоградського обласного художнього музею
Рубрика – «Поетична сторінка»
Игорь КАРАМНОВ
ГОЛОС ЗОЛОТОЙ
Саксофон-романтик, вечер-босс,
музыка – любимая до слёз…
Расцветают розы и миндаль,
сердце – здесь
и – улетает вдаль!
Вспомнил зал
почти совсем пустой,
саксофона голос золотой.
Внемлет симфонический оркестр,
как река,
но не с названьем «Днестр».
Ханис-цхали или сам Баксан –
вот, кто душу лечит всю из ран,
и, конечно – розы и миндаль,
им меня до содроганья жаль,
жаль и всех несбывшихся надежд,
словно молью траченых одежд.
Новые надежды – словно сон,
но я в сон, как в музыку, влюблён!
Слышу вновь я голос золотой,
всё пройдёт, но он – всегда со мной!
5 ноября 2015 г.
Рубрика – «Стаття барда у ЗМІ»
Лицьовий кут
(газета «Дзеркало тижня» від 30 жовтня 2015 року)
http://gazeta.dt.ua/socium/licoviy-kut-_.html
Олег Покальчук
Багатополярний розлад особистості, іменований "місцевими виборами", вщухнув, і суспільство повернулося до більш традиційних відхилень від норми. У масштабах, які, відповідно до міжнародної класифікації хвороб МКХ-10, дозволяють вважати їх нормою.
Політика, риболовля й секс (як традиційні джерела найправдивішої інформації) мають одну загальну рису — неможливість принципової перевірки оповідача.
Ні, можна, звісно, уявити певні ідеальні умови експерименту з точки зору повторюваності заявленого результату. Країну Утопію, підводний фішмаркет, лібідо з водогону. Але в такого роду комунікаціях правдивість зовсім не є причиною інтересу до них. Пошук істини, правди й справедливості, всупереч поширеній політкоректній думці, зовсім не є від початку визначеною метою людини.
Ця мета з'являється в міру того, як людина вичерпує свої базові можливості. Коли пересічний біологічний інструментарій, його соціальні "палки-копалки" більше не постачають людину поживою – фізичною чи духовною, тоді вона, всупереч установкам агресивно-слухняної більшості ("Тобі що, більше за всіх треба?"), починає шукати істину. Інколи нащадки це цінують і роблять небіжчика об'єктом поклоніння. Але переважно – ні. Бо пошук істини – заняття індивідуальне, а людина – істота соціальна.
І користується вона переважно простою внутрішньовидовою конкурентною стратегією та двома її давніми, але ефективними інструментами. Це насильство, як більш маскулінний, і брехня – як фемінний інструмент. Убивство і зрада зовсім не обов'язкові, для особистої ефективності цілком достатньо посади і макіяжу. ХХІ століття все-таки.
Гендер тут значення не має. Статеворольова поведінка дедалі менше визначається здобиччю мамонта, підтримуванням вогню та дітородінням. Більше – бажанням підпорядкування чи домінування.
У період криз одночасно загострюються дві тенденції – конкуренція і об'єднання. Слабші розумні особини об'єднуються для виживання, що не заважає їм із часом подурнішати і взятися за взаємознищення, щойно зовнішня загроза слабшає. При цьому, пожираючи одне одного соціально, енергетично й морально, громадяни продовжують говорити про пошуки істини, солідаризм, вищі цінності та інші духовності.
Це називається лицемірством. І з боку виглядає досить потішно, оскільки в ньому обвинувачують одне одного люди з цілком ідентичною соціальною поведінкою.
Поняття "лицемірство" виникло у Стародавньому Римі і, як часто буває з термінами, спочатку нічого поганого в собі не несло. Під час театральних постановок актори надягали маски. Театри ж були завбільшки як стадіони, і міміку треба було якось передавати, ось і були маски з різними вираженнями емоцій.
У середні віки, коли церква жорстоко боролася з майданним мистецтвом та іншим фіґлярством, ставлення до акторів різко змінилося на гірше, – бродячі театри ночували за межами міських мурів. До того ж лицарська культура граничної прямоти і твердості слів ставила акторів-словоблудів приблизно в таке саме становище, у якому нині перебуває проституція. На корпоративі виступили – ну і все, з пляжу.
"Зміна обличчя", заміна справжнього на демонстративне стала рисою непристойної поведінки, але тільки для вищого стану, якому був властивий певний кодекс культурної поведінки, що мав в основі британське, французьке або німецьке коріння. На нижчі верстви не поширювалися ні осуд, ні схвалення. Доки ці верстви не прийшли до влади.
Отож, якщо зовнішні вияви емоцій, поведінка не відповідають внутрішнім переживанням і справжнім почуттям цієї людини, – це погано.
Що відчуває людина насправді, ми, в принципі, можемо визначити з допомогою емпатії. Попри те, що вона виражає або демонструє, говорячи про політику, риболовлю чи секс. Ми бачимо з її дій, жестів, міміки, тону голосу, що змістова частина месиджу ніби не дуже. Але для нас (ми ж не шукаємо істини?) важливіша форма вираження, вона несе в собі інформацію про співрозмовника, яку він насправді хоче приховати. Чи, навпаки, підкинути. Це залежить від його домінанти — панувати чи підкорятися.
Чому, в яких ситуаціях людина демонструє абсолютно інші емоції або переживання, ніж ті, що відчуває насправді? По-перше, якщо людина не схильна грати в нещасну жертву, життєвий досвід їй підказує, що зраджують тільки свої, бо чужі нічого про тебе не знають. Це звичайний страх. По-друге, ця усвідомлена самотність, що випливає з того ж таки досвіду, — взаємні підналаштування й резонанс зовсім не означають поділяння чиїхось почуттів.
Лицемірство – це проста стратегія захисту від уразливості. Отже, ще одним чинником лицемірства є відчуття слабкості. Саме відчуття, оскільки суб'єктивні переживання мають дуже мало спільного з реальністю.
Що ми маємо в українській реальності?
Вкрай низьку самооцінку, побудовану на ситуативних, але болючих поразках національної ідентичності. Щойно ми думаємо, що українці, які вони є насправді, недосить хороші для Європи, тут-таки виникає страх, і ми починаємо приховувати свої справжні почуття. Насправді ці наші щирі почуття саме і є для трохи втомленої Європи джерелом справжньої зацікавленості. Проблема в тому, що власну природність ми цінністю не вважаємо, а натомість пропонуємо західному світу його ж "буси й дзеркальця", тільки столітньої давності. "О-о, – кажуть західники, – який ви маєте гарний раритет!" Так, кажемо ми й надлюдськими зусиллями намагаємося перетворити країну на Андріївський узвіз із вишивками та дерев'яними булавами.
"Ноу, – кажуть західники, – тут є неможливо ходити та їздити, можна ламати нога!" Та не питання, кажемо ми й заливаємо країну тричі украденим асфальтом, європеїзуючи її до стану хронічного "ямочного ремонту".
"Фу, – кажуть західники, – ви є самі злодії та казнокради, якщо дозволяєте собою правити злодіям і казнокрадам". Айн момент, кажемо ми, зараз розберемося, і йдемо на Майдан. Злодії й казнокради нас там трішки вбивають і трішки втікають, але ненадовго, і повертаються, а деякі навіть на танках.
У кожному з до болю відомих випадків наші обіцянки собі й світові були доволі щирими, але не мали нічого спільного з нашими можливостями. Видача бажаного за реальне, щоб сила бажання сама собою матеріалізувалася, – досить дитяче бажання, та й сама дитина, особливо сучасна, в курсі.
Чи можна називати дитину лицеміром? Якось незручно, дитина все-таки. Може, тому люди прагнуть виглядати молодшими, щоб отримати від мас індульгенцію власному лицемірству?
Лицемірство – знак того, що суспільство не почувається в безпеці. Воно відчуває, що хтось намагається самоствердитися за його рахунок, "поюзати", як кажуть у народі.
Після нетривалого періоду справжнього єднання нової влади і суспільства настало взаємне небезпідставне розчарування. "Вони знову брешуть", "нас обманюють", ми ображаємося й висловлюємо претензії з наростаючою силою, а потім, якщо претензії невирішені, розлучаємося.
Попри весь грядущий небезкровний драматизм – це найпростіший варіант, що не потребує інтелектуальних зусиль. Але він не годиться, якщо треба побудувати соціальні відносини, й інститут влади, у принципі, для вас важливий.
Крок перший: визнати, що не тільки метою влади є обдурити вас, а й ви її обдурюєте за першої ж ліпшої нагоди. Можна почати з податків.
Крок другий: подумати, що ми такого зробили видатного у своїй власній соціальній поведінці, щоб лицемірство стало дискомфортним.
Крок третій: перестати лякати лицемірів і ошуканців пустопорожнім улюлюканням. Так ви їх просто попереджаєте про свої наміри.
Це подіє, якщо ми щирі у своїх намірах і взаємно підтверджуємо це індивідуальною поведінкою. Критика влади – традиційно чудовий інструмент демократії, але він абсолютно неефективний без критики себе, інакше – це просто заздрісне лицемірство.
Наприклад, за весь період часу обговорення Іловайської трагедії українське суспільство загалом досить справедливо критикувало вище військове й міліцейське керівництво. Але те ж таки суспільство якось соромливо уникнуло такої ж принципової оцінки дій сотень звичайних військовослужбовців, які попросту втекли з поля бою (окремі подалися аж за тисячу кілометрів), починаючи з першого епізоду 24 серпня 2014 р. на прикордонному рубежі Кутейникове—Мокроєланчик.
Ми місяцями говорили про принципову важливість цих місцевих виборів, на яких реальна явка принципових людей у підсумку по країні становить... Скільки? Отож бо. Після цього будь-які публічні скарги якісь недоречні. Але при чому тут доречність до хотіння?
Наше власне лицемірство генерує лицемірство влади в рази.
Громадянське суспільство повідомляє владі певний негативний припис: "Не роби того-то й того-то, інакше я, суспільство, боляче покараю тебе" або "якщо ти не зробиш того-то й того-то, я боляче покараю тебе".
Одночасно передається вторинний припис, який конфліктує з першим: "Дай нам все і негайно, бо я, суспільство, – дуже хороше".
Обидва приписи досить категоричні, і владі, в принципі, важливо зберігати добрі стосунки бодай із частиною суспільства, яка "перемога", як із партнером по комунікації.
Проте ця частина не може прояснити, котрий із приписів щирий, бо викриття суспільства в лицемірстві теж призводить до конфлікту ("Ти мені не довіряєш?", "Ти думаєш, я сам не знаю, чого хочу?", "Ви готові видумати що завгодно, тільки б нам дошкулити" і т.п.). Тому владі простіше прийняти те, що її просто люблять таким дивним чином, ніж викрити народ у нещирості, — собі дорожче.
Якщо ситуації повторюються надто часто, і суспільство, і влада стають дезорієнтованими. Для них життєво важливо ввічливо реагувати на повідомлення, але при цьому нічого не робити, оскільки дії – однозначні, а реагування може бути витлумачене по-різному. Є можливість для зміни масок.
І ось тут із психікою відбуваються цікаві зміни. Індивід, який виріс у таких умовах (а це вже покоління), з часом може зовсім втратити здатність до метакомунікації, вибачте на слові. Тобто до уточнення – що насправді малося на увазі. Адже зворотний зв'язок – надзвичайно важлива частина соціальної взаємодії. Безлічі потенційних конфліктів і дурних помилок ми запобігаємо фразами на кшталт: "Що ти маєш на увазі?", "Чому ти це зробив?", "Я правильно зрозумів?".
Лицемірство як спотворена форма ввічливості не передбачає таких некошерних уточнень.
Є таке поняття "лицьовий кут". Це кут нахилу обличчя відносно вертикалі. Уперше його виміряв голландський учений XVIII ст. Кампер і опублікував як посібник для художників, спираючись на античні уявлення про ідеали краси. Як і з еволюцією ставлення до лицедіїв, із цим терміном відбулися прикрі метаморфози, оскільки його використали дурні расисти. Вони просто не знали, наскільки мавпи насправді чесніші й кращі за багатьох людей.
Та якщо уявити таку собі етичну вертикаль як непохитність, як точку відліку, тоді цілком можна уявити й кут лицемірства. Наскільки людина здатна схилити голову відносно власних уявлень про принциповість?
Є безліч психологічних порад на тему, як розпізнати лицемірство, як оцінювати чи долати його наслідки. Всі вони потребують певних лабораторних умов – стабільності, послідовності, повторюваності, критеріїв. Умови гуманітарної катастрофи, в яких перебуває українське суспільство, не дозволяють їх застосувати досить ефективно.
Та є один спосіб, досить примітивний, як на наше освічене століття, але дієвий.
Просто не схиляйте голови. Ні перед ким. Ніколи.
1993 року автор статті співав у Сумах і подарував мені збірочку віршів “Мої пісні”, де є актуальна пісня. Важливо
знати, що Олег Покальчук у 1989 році брав участь у поверненні тіла Василя Стуса в Україну. Упорядник
Олег Покальчук
Пісня про Василя Стуса
Окрім віри в себе, більше від страху
Ще ніким не знайдено ліпших ліків,
Ось чому фахівці з оскверніння праху
Закусили до крові мундирні лікті,
Бо в тяжкий ланцюг червоного блуду
Не дають вірші закувати душу,
І уперте Стусове “Я так буду!”
Відгукнеться у кожному: “Я так мушу!”
Примкніть багнети, встаньте у шанцях,
Кращі поети – вічні повстанці,
Ті, що з руїни творять державу,
Від України – героям слава!
А коли не залишилось і зовсім часу,
Не залишилось болю і сліз на віях,
То шляхом, подібним на шлях Тараса,
Повернувся мертвий поет у Київ.
І тоді занедужали від істерик
Сановиті і підлі далекоглядці,
Автори і актори псевдо містерій,
Пишно поіменованих: «розквіт націй».
Примкніть багнети, встаньте у шанцях,
Кращі поети – вічні повстанці,
Ті, що з руїни творять державу,
Від України – героям слава!
Прах, як порох, їм страшно пускать на волю
З-під нового арешту червонозему,
Та слова, що постали з вогню і болю,
Неодмінно підпалять стару систему,
Що зрівняла в правах бушлат політзека
І святу наготу Господнього Сина,
Ось чому із Народич летять лелеки
До Кремля і тримають в дзьобах жарини.
Примкніть багнети, встаньте у шанцях,
Кращі поети – вічні повстанці,
Ті, що з руїни творять державу,
Від України – героям слава!