Бюлетень №37 (415) 2016 рік
Новини одним рядком:
1 вересня – день народження кобзаря із Чернігова Василя Нечепи
4 вересня – концерт муніципальної капели бандуристів, Івано-Франківськ, парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка
4 вересня – померла поет і бард Новелла Матвєєва, одна із засновниць жанру авторської пісні
10-11 вересня – історичний фестиваль “Самар-Дніпро-Фест” у м. Дніпро
13 вересня – виступ кобзаря Тараса Компаніченка, Київ, Будинок запису українського радіо
16 вересня – концерт гурту «Вперше Чую» (лідер Григорій Вагапов), м. Кропивницький, обласна філармонія
16 вересня – презентація тритомника М.Маслія “Золотий вік української естради”, Львів, музична академія, вул. О. Нижанківського, 5
16 вересня – презентація арт-енциклопедії культурних героїв України, Львів, кінотеатр «Коперник», вулиця Коперника, 9
18 вересня – день народження Володимира Васильєва, автора пісень із Харкова
19 вересня – вечір співаної поезії на фестивалі «Слово єднає!», Хмельницький, монотеатр «КУТ», вул. Проскур. підпілля, 34
23-25 вересня – фестиваль авторської пісні в Одесі, педагогічний університет ім. Ушинського
23-25 вересня – фестиваль туристсько-патріотичної пісні у Юлянівському лісі Пулинського району на Житомирщині
24 вересня – день народження Олесі Найдюк, автора пісень із Києва
25 вересня – концерт Сергія і Тетяни Нікітіних, Київ, Центр культури і мистецтв “КПІ”
Євген Плужник
* * *
Я знаю:
Перекують на рала мечі,
І буде родюча земля –
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.
Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, p_karta@maіl.ru
Київ – Анна Калита
в Одессе 23-25 сентября - фестиваль авторской песни.
На базе педагогического университета Ушинского.
Кратко (предварительно) о фестивале:
23-е пятница
Регистрация
Открытие 15-00 в Актовом зале главного корпуса Университета (ул. Старопортофранковская,26)
Поселение зарегистрировавшихся на университетской базе «Буревестник»
( район «Большой фонтан», дачи Ковалевского, море и пляж рядом)
Стоимость орг.взносов, проживания в домиках, питания… уточняется организаторами
Возможно проживание в своих палатках
Вечерние концерты у костра
24-е суббота на базе «Буревестник»
11-00 поэтические мастер-классы
Гитарные мастер-классы
Свободный микрофон
с 16 до 20 концерт
с 21 - песни у костра
25-е воскресенье
Блиц-концерты на базе «Буревестник»
Разъезд гостей
Вопросы пишите в ФБ Александр Новиков
Житомир – сайт https://vgolos.zt.ua/u-pulynskyh-lisah-vidbudetsya-festyval-turystsko-patriotychnoyi-pisni.html
У пулинських лісах відбудеться фестиваль туристсько-патріотичної пісні
У Пулинському (раніше – Червоноармійському) районі у Юлянівському лісі з 23 по 25 вересня відбудеться перший фестиваль туристсько-патріотичної пісні. За задумом організаторів, захід має стати щорічним. Про це повідомила пулинська газета «Вісті» на своїй сторінці у Facebook.
«Основна мета фестивалю – популяризація авторської та патріотичної пісні, залучення населення до культурного дозвілля та здорового способу життя. До участі у фестивалі запрошуються музичні колективи, співаки-аматори, а також слухачі – прихильники туризму та авторської пісні. Вікових обмежень для учасників немає, анкети-заявки на участь у фестивалі заповнюються при реєстрації та здаються до секретаріату не пізніше двох годин до початку конкурсної частини. Для виступу слід підготувати три – чотири пісні українською мовою. Музичний супровід здійснюється виконавцями, твори повинні носити патріотичну та гуманну спрямованість», – йдеться у повідомленні.
Переможців будуть визначати у таких номінаціях:
– кращий виконавець патріотичної пісні;
– кращий виконавець туристської пісні;
– кращий вокал;
– кращий дует;
– кращий ансамбль.
Програма фестивалю:
23.09.2016 (п’ятниця)
17.00-19.00 – заїзд та реєстрація учасників фестивалю, розміщення, знайомство, вивчення місцевості, вечеря.
20.00-23.00 – гітара, баян «по колу» біля багаття.
24.09.2016 (субота)
10.00-15.00 – підготовка до концерту, зустрічі;
16.00-16.45 – технічна репетиція на сцені;
17.00-20.00 – конкурсна частина;
20.00-22.00 – гала-концерт та нагородження переможців;
23.00 – спілкування «без краваток» біля багаття до ранку.
25.09.2016 (неділя)
10.00 – обмін контактними телефонами. Дружнє прощання. Від’їзд.
Проїзд та харчування учасників фестивалю здійснюється за власний рахунок. З собою потрібно мати бівуачне спорядження (намет або тент, спальник, каремат, ліхтарик, посуд тощо) та запас харчів для проживання в польових умовах.
Організатори фестивалю – відділ освіти райдержадміністрації, за підтримки райради та спонсорів.
Івано-Франківськ – сайт http://www.mvk.if.ua/news/40618
Відбувся концерт муніципальної капели бандуристів м.Івано-Франківська
4 вересня 2016р. о 16.00 год. в парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка відбувся концерт муніципальної капели бандуристів м. Івано-Франківська (керівник – заслужений працівник культури України Марта Шевченко, концертмейстер – Ірина Моргулець) в рамках мистецького фестивалю «Мелодії парку», який проводиться за підтримки мера міста Р. Марцінківа.
В програмі концерту звучали твори Івана Франка, 160 річчя від дня народження якого святкується цього річ. Франківчани та гості міста мали можливість послухати пісні патріотичного спрямування, українські народні пісні. Слухачі насолоджувались співом солістів муніципальної капели бандуристів – Віолетти Дутчак (лауреата Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів бандурного мистецтва), Світлани Березовської (лауреата пісенних конкурсів), Петра Гарасиміва, Ореста Турка.
Сайт http://www.ukrinform.ua/rubric-pressconference/2076548-pro-ukrainskij-festival-samardniprofest.html
У Дніпрі на День міста влаштують історичний фестиваль для сім'ї та молоді
У Дніпрі на День міста відбудеться історичний фестиваль для сім'ї та молоді “Самар-Дніпро-Фест”, аби привернути увагу до фортеці Стара Самар.
Про це поінформував у понеділок на прес-конференції в Укрінформі заступник директора Інституту суспільних досліджень Володимир Панченко, повідомляє кореспондент агентства.
“Одне із головних завдань фестивалю - привернути увагу до цієї пам'ятки і показати, що Дніпро - це місто трьох фортець: Старий Кодак, Новий Кодак і самої фортеці Стара Самар, яка, на щастя, повністю збереглася”, - сказав Панченко.
За його словами, в історичну частину фестивалю також включено показ експонатів з розкопок, які проводяться на території Старої Самар уже 15 років. Крім того, під час фестивалю також відбудеться реконструкція середньовічного бою.
"Цікавинкою нашого фестивалю буде реконструкція середньовічного бою. На жаль, ми не знайшли достатньої кількості реконструкторів для того, щоб провести бій між козацькими і московськими військами. У нас будуть лицарі литовської доби - 50 чоловік, справжній гладіаторський бій”, - зазначив Панченко.
Окрім історичної частини, програмою фестивалю передбачені екскурсії на археологічні розкопки міста-фортеці Стара Самар, конкурси на кращу вишиванку, заходи для дітей, діятимуть літературна і музична сцени. До речі, хедлайнером останньої буде відомий рок-музикант Олег Скрипка.
А відомий український письменник Віталій Капранов зазначив, що літературна сцена буде представлена і місцевими, і київськими літераторами, але її склад ще перебуває на утвердженні.
За словами Панченка, вхід на фестиваль, що проходитиме 10 - 11 вересня, буде безкоштовний.
Тернопіль – сайт http://moemisto.ua/te/festival-kozatskoyi-pisni-bayda-33752.html
Фестиваль козацької пісні Байда
смт. Вишнівець, Збараж
14 жовтня 2016
Всім патріотам та просто любителям історії пропонують завітати на фестиваль козацької пісні, який організовується з метою вшанування 500-річчя з дня народження Дмитра Вишнівецького. Його всі знають як Байду Вишнівецького, гетьмана та козацького ватажка. Ним був збудований замок на о. Мала Хортиця, який сьогодні вважається прототипом Запорозької Січі.
В рамках фестивалю відбудеться художній пленер та виставка робіт художників.
Художній пленер – художня техніка зображення об’єктів при природньому світлі та природних умовах. Частіше за все цю техніку використовують у стилі імпресіонізму.
Фестиваль пройде у смт. Вишнівець на Збаражчині.
Сайт http://espreso.tv/article/2016/09/08/pisni_narodzheni_v_ato_yak_biyci_ta_muzykanty_obyednalysya_zarady_spilnoyi_mety
Пісні, народжені в АТО. Як бійці та музиканти створили спільний проект
Дар'я Тарасова 8 вересня, 2016
Пісні, написані воїнами АТО на війні, увійшли до альбому, який зможуть послухати майже в усіх куточках світу
Коли талановиті та небайдужі люди об'єднуються, на світ з'являється чудовий проект. Подібна історія у фестивалю "Пісні, народжені в АТО", який переріс у концерт та альбом пісень, композиції з якого зовсім скоро будуть доступні у 200 інтернет-магазинах світу.
Саме зворушливі тексти пісень, створених у донбаських окопах, розкажуть світу про війну на сході України не сухими статистичними фактами, а справжніми історіями бійців.
Як пісні з окопів перетворились на фестиваль
Ніхто не народжується для війни. На сході України воюють вчителі, програмісти, музиканти та представники інших, невійськових професій. Часто і на війні вони не покидають хобі, що допомагає їм морально.
З одного з таких захоплень народився проект "Пісні, народжені в АТО".
Боєць 93-ї бригади, лідер гурту "SilverTown" з Кам'янського Андрій Касенюк не розставався з гітарою і на війні. Там, в окопах і народилася пісня "Україна – це ми", з якої все почалося.
"Один з бійців звернувся до нас (до Дніпропетровської обласної асоціації воїнів АТО, - ред.) із пропозицією зробити концерт з піснями військових. Ми відібрали з близько 50-ти заявок з усієї України 20 і влаштували фестиваль "Пісні, народжені в АТО", - поділився з Еспресо.TV старший лейтенант, "кіборг" Іван Начовний, який до того ж є радником голови Дніпропетровської ОДА та керівником Дніпропетровської асоціації воїнів АТО.
Багатьох учасників фестивалю волонтери, які взялися організовувати фестиваль, шукали самі. Адже талановитих музикантів та авторів пісень серед бійців багато, але на передовій дізнатися про захід у них не було можливості.
Дніпропетровська обласна асоціація воїнів АТО знаходиться в одній будівлі з Дніпропетровською ОДА, тож разом з волонтерами та небайдужими у доволі короткий термін їм вдалося організувати фестиваль.
Ідея виникла на початку весни, а вже 21 травня у Дніпровському літньому театрі парку Шевченка відбувся гала-концерт фестивалю, на який тоді прийшли понад півтори тисячі глядачів.
Концерт у Києві та запис альбому, який почують у всьому світі
Однак одного концерту замало. Тож на цьому вирішили не зупинятися. 22 жовтня у Києві в "Жовтневому палаці" відбудеться концерт-презентація альбому, до якого увійшли пісні з травневого фестивалю.
Разом з бійцями АТО на сцені виступатимуть Олексій Горбунов, "Скрябін", Світлана Тарабарова, ДІЛЯ, Андрій Джеджула, "Друга Ріка", Tarantinos та інші музиканти.
Однак потрапити на концерт не зовсім просто: квитки не можна купити, вхід за запрошеннями. Їх організатори розповсюджують у АТОшних і волонтерських організаціях. Але, як каже Іван Начовний, будь-хто може написати організаторам у Facebook, і, поки запрошення ще є, усі бажаючі їх отримують.
Паралельно із концертом виходить диск пісень з донбаських окопів.
"Ми почали працювати над диском одразу після травневого концерту. Тепер він вже готовий. Але диск не буде продаватися. Ми подаруємо його бійцям на передовій та розповсюджуватимемо його серед АТОшних і волонтерських організацій. Диск "Пісні, народжені в АТО" вийде накладом 3000 екземплярів. Хоч це немала кількість, але впевнений, він розійдеться за один день", - зазначає Начовний.
І, якщо кількість людей, які потраплять на концерт-презентацію у Києві та отримують диски, обмежена, послухати сам альбом зможуть усі.
"Ці пісні частково є на сторінці нашого проекту у Facebook. Днями запрацює сайт atofest.com.ua, де можна буде завантажити всі пісні безкоштовно", - пояснює керівник Дніпропетровської асоціації воїнів АТО.
Із пропозицією допомогти проекту "Пісні, народжені в АТО" виступив і промоутер, музикант та волонтер з Німеччини Марко Неубавер. Його лейбл "4music" допомагає розмістити пісні у 200 інтернет-магазинах світу, зокрема і на iTunes та GooglePlay.
У записі альбому також допомагали волонтери. "У деяких виконавців вже були фонограми, частина пісень записувалась на студії в Дніпрі. З приводу тих бійців, які не змогли приїхати на запис у Дніпро, ми домовлялися зі студіями в їхніх містах", - пояснив Начовний.
До альбому "Пісні, народжені в АТО" увійшли майже три десятки авторських композицій бійців, пісні Світлани Тарабарової, волонтерки Христини Панасюк та групи Tarantinos.
Однак і серед самих бійців немало людей, які займаються музикою. Окрім Андрія Касенюка з "SilverTown", у записі альбом взяли участь воїн та артист Луцького народного хору Олег Дмитрук, музикант та співробітник управління культури міста Калуш Іван Стратієнко, лідер гурту "Мрії Марії" Володимир Полешко, бард і волонтер В'ячеслав Купрієнко та інші бійці.
Їхні пісні - про справжню чоловічу дружбу, мир у рідному домі та надію на краще. "Пісні, народжені в АТО" – це не реквієм, а свято життя", - додає Начовний.
Сайт http://novynarnia.com/2016/08/25/muzichniy-batalyon-kontsertami-privitav-chotiri-prifrontovi-mista-donechchini/
У рамках святкування 25-річниці Незалежності України на звільненій від російських окупантів території Донбасу відбулися концерти українських музичних гуртів.
Об’єднання “Музичний батальйон” 23 та 24 серпня виступило на вуличних сценах прифронтових міст Торецьк, Селидове, Гірник та Новгородське Донецької області.
“Національний дух підкреслили мешканці Селидового, коли більше 1000 мешканців міста заповнили головну площу ще за півгодини до концерту “Музбату”, – повідомили “Новинарні” речники мистецького об’єднання.
Гірник здивував музикантів масштабним автопробігом з української символікою, а святкування у Новгородському почалося із патріотичного флешмобу та виступів дитячих колективів.
У Торецьку (колишній Дзержинськ), що лише за декілька кілометрів від лінії розмежування, святкування Дня Незалежності “пройшло під звуки вибухів з фронту”, розповіли в “Музбаті”.
Незважаючи на це, концерт відвідали близько тисячі місцевих жителів. Військові організували для них польову кухню, а діти, в рамках флешмобу, розмалювали БТР наших воїнів.
Також у місті працював ярмарок з українськими книгами й сувенірами, а на центральній площі розгорнули 20-метровий прапор України.
“Артисти “Музичного батальйону” у складі чуттєвої Ейри, гуртів “ТаРута” і “Галактика” подарували нашим співвітчизникам та військовим можливість відсвяткувати День Незалежності України в оточенні української мови та культури й надали моральну підтримку у боротьбі з ворожою російською пропагандою”, – ідеться в повідомленні.
“Коли ж ми виступаємо для місцевого населення у близьких до окупованих територій районах, то постає надзадача – розворушити любов і прихильність не тільки у свідомої частини населення, а й у тих, хто під впливом страху і тиску окупанта не довіряє чи, навіть, ненавидить нас. Через пісню та особистий контакт зробити це значно легше. Після концертів ми запрошували аудиторію об’єднатись в спільне коло, і люди охоче брались за руки, а діти взагалі лізли обійматися. Це була справжня перемога любові над страхом”, – розповіла співачка Ейра.
Також “Музичний батальйон” взяв участь у святкуванні Дня Державного Прапора в Одесі. 23 серпня у місті відбувся концерт “Музбату”, на якому фронтмен гурту “Тінь сонця” Сергій Василюк разом з ансамблем військово-музичного мистецтва ВМСУ вперше виконали перекладений українською мовою гімн міста “На Чорному морі”. Того ж дня Олег Скрипка, гурти “W.H.I.T.E.” та “Друже музико” дали закритий концерт для військовослужбовців та членів їх родин на фрегаті “Гетьман Сагайдачний”.
Таку діяльність “Музичний батальйон” веде вже два роки.
Івано-Франківськ – сайт http://briz.if.ua/38065.htm
Відбувся дев’ятий літературно-мистецький фестиваль ім. Квітки Цісик
5 Вересня 2016 p.
Уже вдев’яте «Циганський горб» зібрав і об’єднав людей, закоханих в красне українське слово, у народну пісню. 3 вересня 2016р. в с. Ліски відбувся дев’ятий літературно-мистецький фестиваль ім. Квітки Цісик, цього разу присвячений 25-ї річниці незалежності України.
Біля брами хлібом-сіллю на рушнику зустріли гостей з Нью-Йорку: двоюрідну сестру Квітки – Любу Цісик-Павлик, племінниць Христину Сачко з чоловіком Василем та Роману Сайчко-Кейдж. Розпочався фестиваль піснями з репертуару Квітки Цісик у виконанні Оксани Бабіїв. Благословив фестиваль настоятель церкви Святого Миколая УПЦ КП о. Михайло Човган.
Гостей фестивалю привітали голова Коломийської районної державної адміністрації Любомир Глушков та голова Коломийської районної ради Роман Дячук, вручили пам’ятні подарунки гостям та організаторам.
З вітальним словом виступили: головний спеціаліст відділу культури і мистецтв управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Оксана Ющишин, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран, голова обласної спілки краєзнавців Михайло Косило, голова Коломийського міськрайонного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Глаголюк, депутат обласної ради Михайло Вітенко, депутати районної ради Василь Гоменюк, воїн АТО Ігор Лазаренко, ініціатор фестивалю, письменник Ярослав Ясінський, Коршівський сільський голова Михайло Пижук. Традиційно на фестиваль прибули представники Клубу виноградарів Прикарпаття.
Учні Лісківської ЗОШ поклали квіти до пам’ятника видатним просвітителям села Ліски Онисиму Кочію, Миколі Цісику, о. Івану Ісаєву та до могили Марії Цісик (бабусі Квітки).
Окрасою фестивалю стали виступи танцювальних колективів: народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Прикарпаття» будинку культури смт. Отинія та танцювального колективу «Мереживо» будинку с. Виноград, вихованців студії заслуженої артистки України Алли Кобилянської: Насті Фільварок, Діани Дяків, Олі Семенчук, Каті Фільварок, Роксолани Самуляк. Зворушили своїми виступами солісти: Христина Івоняк (Казанів), Діана Глинчак (с. Виноград), Таня Бубняк (с. Виноград), Оксана Кучеренко (с. Лісна Слобідка), Тетяна Черкас (с. Лісна Слобідка), Роман Соловчук (с. Черемхів).
Тішили влучним поетичним словом літератори: Олександр Букатюк, Василь Бабіїв, Наталя Ткачик, Василь Мойсишин, Степан Процюк (Івано-Франківськ), Уляна Глібчук (Київ), Василь Кузан (Закарпаття), Тетяна П’янкова (Вигода), Михайло Зимомря (Дрогобич), Наталя Іваночко (Львів), Василь Попович, Василь Рябий, Василь Андрушко, Іван Війтенко, Володимир Франкевич, Анатолій Осадчий, Олександр Букатюк, Василь Михайлищук, Микола Гаєвий, Соломія Мардарович, Андрій Малащук, Михайло Слободян, Зеновій Винничук, Ярослав Руданець, Юлія Долінська, Дмитро Коновалюк, Дмитро Вінтоняк.
Традиційно фестивальне дійство вели голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран та завідуюча краєзнавчим відділом Коломийської центральної районної бібліотеки Наталія Тарновецька.
Сайт http://socportal.info/2016/08/30/pobachila-svit-unikal-na-art-entsiklopediya-kul-turnih-geroyiv-ukrayini.html#
Побачила світ унікальна арт-енциклопедія культурних героїв України
123 українських героя – лише наші сучасники — музиканти, художники, фотографи, актори, режисери, письменники. Біля 600 сторінок. Сотні фотографій. Унікальний дизайн з використанням техніки 3D. Більш ніж п’ять кілограмів ваги. Це все – про енциклопедію «Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я», яка нещодавно вийшла з друку. Восени цього року енциклопедію буде презентовано на українському стенді на щорічному книжковому ярмарку у Франкфурті за рішенням Міністерства культури України. Презентація книги в Україні відбудеться 16 вересня у Львові, на Форумі видавців (кінотеатр «Коперник», вулиця Коперника, 9 о 18.00).
У цього унікального видання є своя передісторія і місія. Про це розповів автор проекту Юрій Комельков, засновник та керівникcultprostir.ua:
«На сторінках Ukraine. The Best – 123 героя. Тут немає зайнятих місць – більше та менше почесних, немає ієрархії. Ми розставили статті за принципом азбуки – від А до Я. Це культурна мозаїка сучасної України.
Слово «азбука» ми використовуємо в прямому значенні – нашою командою був розроблений унікальний стиль українських букв. Він заснований на елементах робіт українських авангардистів минулого століття – Казимира Малевича, Георгія Нарбута та інших.
Всі герої – живі, наші сучасники. Пік творчості деяких з них припадає на дев’яності або нульові, але це не має значення. Вони з нами і їх великий внесок у духовне поле країни поза всякими сумнівами. Їх присутність серед нас – це багатство нашої епохи, можливість учнівства для молодих поколінь.
Героїв Ukraine. The Best умовно можна розділити на два типи. Перший – ті, хто в своїй професії є флагманами. У музиці це, наприклад, Святослав Вакарчук та Джамала, в літературі – Ліна Костенко, в театрі – Раду Поклітару, в кіно – Кіра Муратова, в арті – Анатолій Криволап. Другий тип – ті, хто, можливо, не є фаворитами в професійному сенсі, але при цьому відіграють значну соціальну роль. Проявляють себе як організатори, волонтери, лідери думок, громадські активісти.
Проект має візитну картку: перформанс «Танок пензлів», створений навесні 2016 року. Його елементи – відео, на якому Анатолій Криволап створює картину, оригінальна музика Дмитра Шурова та хореографічний номер, що поставив Раду Поклітару. Всі троє співавторів перформансу – герої енциклопедії.
Книга, сайт і цикл відеосюжетів про 30 героїв Ukraine. The Best – три складових проекту, які забезпечують його мультимедійність. Ролики вже з’являлися в теле-ефірі, їх подивилися кілька мільйонів українців. З деякими матеріалами арт-енциклопедії можна ознайомитись на сайті проекту Ukraine. The Best (http://ukrainethebest.com/). На ньому можна також замовити собі книгу.
На сьогодні Ukraine. The Best існує в україномовній версії. Ми плануємо зробити і варіант англійською. Кінцева мета проекту – презентувати кращих наших сучасників не тільки всередині країни, але і для всього світу. У цьому нас підтримав МЗС України.
Кожен з героїв енциклопедії – це всесвіт. Кожен заслуговує на окрему книгу. Сподіваюся, з часом, вони будуть написані» (Більш докладно – у матеріалі cultprostir.ua)
Ця арт-книга готувалася до видання біля трьох років. Над створенням матеріалів для енциклопедії працювали журналісти інтернет-платформи Cultprostir.ua та запрошені відомі оглядачі, критики, літератори — Катерина Бабкіна, Сергій Васильєв, Дмитро Десятерик, Олег Вергеліс, Інна Булкіна, Анастасія Герасимова, Костянтин Донін, Віталій Жежера, Ірина Денисова, Надія Заварова, Марія Леоненко, Наталія Маценко, Олеся Найдюк, Ігор Панасов, Марія Храпачова, Альберт Цукренко.
Автори проекту — керівник та співвласник Cultprostir.ua Юрій Комелькова та його друг, бізнесмен і співвласник Cultprostir.ua Андрій Голубев. Партнерами друку видання стали народний депутат України, засновник благодійного фонду «Джерело надії» Ярослав Москаленко, колекціонер та співзасновник Zenko Foundation Зенко Афтаназів, засновниця Stеdlеy Art Foundation Стелла Беньямінова, арт-дилер та куратор Ігор Абрамович.
Сайт http://vivat-publishing.com/blog-ua/movni-vijni-zhurnalist-rozviyuye-mifi-shhodo-ukrayinskoyi-movi/
«Мовні війни» Володимира Селезньова
11 вересня 2016 р.
Щойно з друку – революційне нон-фікшн видання Володимира Селезньова, яке підіймає гостру мовну проблему, розвіює міф про «зіпсованість» української мови. Книга сприяє ствердженню українського суспільства та держави – України.
Сьогодні часто тиражується твердження, що нібито українська мова — це та сама російська, але зіпсована польськими та «галицькими» словами. На цьому часто-густо спекулюють люди, далекі не тільки від лінгвістики, але й взагалі від науки. Але чи так вже суттєво вплинула польська мова на українську? Скільки полонізмів та інших запозичень насправді містить українська мова? Взагалі, чи шкідливі запозичення, і як справді вибудовують взаємодії між різними мовами?
У книжці вперше комплексно розглянуто ці та інші мовні питання і спростовується міф про «зіпсованість» української мови полонізмами, «галицизмами», неологізмами тощо.
Наша країна є незалежною державою вже майже 25 років. Однак сучасні українці, особливо південного та східного регіонів, не бажають ані самі розмовляти українською, ані сприяти тому, щоб їхні діти вчили мову своєї країни і використовували її в повсякденному житті. Це проблема державного масштабу. Це наслідки російської пропаганди, інформаційної війни проти української мови, які відголоском б’ють по нашій свідомості вже понад 500 років. Мета війни проти української мови – дискредитувати та поставити під сумнів її існування, а значить – і існування держави як такої. Адже якщо немає мови, немає – і держави. Саме послабити та підкорити Україну – ось цілі російських можновладців всіх часів.
«Так, наприклад, 1914 року полтавський губернатор Олександр Багговут у секретному доносі міністру внутрішніх справ серед багатьох заходів, спрямованих проти українського народу, пропонував і такі:
«Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве и Екатеринославе с целью борьбы, путем печати, с украинским движением. Основания борьбы должны быть следующими:
1) доказательство кровной родственной связи народностей великорусской и малороссийской; признание общего корня этих наречий и полонизации малорусского языка в прежние времена;
2) разъяснение, что “украина” означает “окраину” и что такие окраины до присоединения малороссии к России были и у России, и у Польши. Необходимо правдиво освещать историю заселения Южно-Русских степей и всей вообще “окраины” Государства, поясняя, что никогда никакого “украинского” народа не было;
3) возможно частое появление в субсидируемых газетах статей о необходимости общегосударственного языка, каковым только и является великорусское наречие, о богатстве русского языка, обширности и богатстве его литературы и т. д., о роли современного малорусского языка, как простонародного и не имеющего литературы и будущности».
Сьогодні українська мова тримає удар чергової атаки. Адже «Мова – це знаряддя боротьби, особливо коли вона через історичні обставини підпадає під вплив сильнішого, експанського сусіда, а мовні війни нерідко точаться паралельно з війнами справжніми, але ще частіше їм передують».
Мовна проблема використовується для розбурхування протиріч у суспільстві. Агенти впливу користуються незнанням, чи то пак скоріше невіглаством широкого загалу, просуваючи шовіністичну ідею про меншовартість української мови. Ця книжка на конкретних прикладах розвінчує мовні міфи.
Володимир Селезньов – журналіст з Дніпропетровська, автор статей з історичної та мовознавчої тематики у газетах «Собор» (Дніпропетровськ), «Лица» (Дніпропетровськ), «День» (Київ), зокрема «Звідки родом Ілля Муромець», «Скільки було Запорозьких Січей», «Правда історії та міфи мовознавства» та інші.
Рубрика – «Пам’ять»
У Росії на 82-му році життя померла поетеса Новелла Матвєєва
http://ua.112.ua/svit/u-rosii-na-82-rotsi-zhyttia-pomerla-poetesa-novela-matvieieva-336453.html
5 вересня
У РФ на 82-му році життя померла поетеса, бард, драматург та літературознавець Новелла Матвєєва. Про це "ТАСС" повідомив заступник головного редактора "Літературної газети" Леонід Колпаков.
"Ми тільки що отримали дуже сумну звістку - померла Новелла Миколаївна Матвєєва. Це сталося вчора на її дачі неподалік від Хімок. Їй був 81 рік", - сказав Колпаков, додавши, що поки інформації про місце і час похорону немає.
Новелла Матвєєва народилася 7 жовтня 1934 р. в Дитячому Селі Ленінградської обл. (нині - місто Пушкін, Санкт-Петербург) у сім'ї Миколи Миколайовича Матвєєва і Надії Тимофіївни Малькової. Батько був географом, істориком-краєзнавцем Далекого Сходу, мати - поетесою і викладачкою літератури. Почала писати вірші під впливом матері в дитячому віці.
Перша публікація віршів молодої поетеси відбулася в 1958 р. Першу поетичну збірку - "Лірика" - було видано в 1961 р. У тому ж році Матвєєва була прийнята до спілки письменників СРСР. Згодом випустила збірки "Кораблик" (1963), "Душа речей", "Сонячний зайчик" (обидві - 1966), "Ластівчина школа" (1973), "Річка" (1978), "Країна прибою" (1983), "Хвала роботі" (1987), "Нерозривне коло" (1991), "Сонети" (1998), "Караван" (2000) та ін.
Була автором поем "Жовтень" (1960), "Пітер Брейгель-старший" (1969) і "Шпали" (1973). Також займалася літературними перекладами з англійської мови - зокрема сонетів Вільяма Шекспіра.
Новелла Матвєєва отримала широку популярність як один з перших вітчизняних поетів-бардів. Її платівка "Вірші та пісні", що вийшла в 1966 р., стала першою в СРСР в жанрі авторської пісні. У наступні роки записала кілька платівок і компакт-дисків.
Лауреат Державної премії РФ в області літератури і мистецтва (2002 р., за збірку віршів "Жасмин") і Пушкінської премії в області поезії (1998 р.).
Пропоную вірш пісні Новелли Матвєєвої. Упорядник
Девушка из харчевни
Любви моей ты боялся зря, –
Не так я страшно люблю.
Мне было довольно видеть тебя,
Встречать улыбку твою.
И если ты уходил к другой,
Иль просто был неизвестно где,
Мне было довольно того, что твой
Плащ висел на гвозде.
Когда же, наш мимолетный гость,
Ты умчался, новой судьбы ища,
Мне было довольно того, что гвоздь
Остался после плаща.
Теченье дней, шелестенье лет, –
Туман, и ветер и дождь….
А в доме события – страшнее нет:
Из стенки вынули гвоздь!.
Туман, и ветер, и шум дождя…
Теченье дней, шелестенье лет…
Мне было довольно, что от гвоздя
Остался маленький след.
Когда же и след от гвоздя исчез
Под кистью старого маляра, –
Мне было довольно того, что след
Гвоздя был виден – вчера.
Любви моей ты боялся зря, –
Не так я страшно люблю:
Мне было довольно видеть тебя,
Встречать улыбку твою!
И в теплом ветре ловить опять
То скрипок плач, то литавров медь...
А что я с этого буду иметь?
Того тебе – не понять.
Рубрика – «Поетична сторінка»
ИГОРЬ КАРАМНОВ
НЕБЫВАЛЫЙ ПАМЯТНИК
Неба слезинки не жертвенно
гибли на кирпичах…
Где ж ты, любовь моя первая,
чувств небывалый размах?
Где ж ты, времён моих маятник?
В сердце – теперь только боль,
как небывалый, но – памятник:
здесь умирала любовь.
7 сентября 2016 г.
СБРОСЬ ОДЕЯНИЕ С БЁДЕР !
ВЕНЕРЕ МИЛОССКОЙ
Ах, ты, зараза влекущая,
грудь – небывалый размер,
ты проникаешь не в душу –
страсти срываешь барьер.
Ты – не Венера Милосская:
стерва, какой не сыскать,
не обрубить тебе косы,
не завалить на кровать.
Сбрось одеяние с бёдер!
Я так хочу целовать
ноги твои,
чтоб – не вроде! –
стала гетерой опять!
9 сентября 2016 г.
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Василь НЕЧЕПА: «Найбільший гріх у житті — зраджувати свою Батьківщину»
http://slovoprosvity.org/2016/09/05/vasil-nechepa-najbilshij-grix-u-zhitti-zradzhuvati-svoyu-batkivshhinu/
“Слово Просвіти”, Ч. 34 (878), 25—31 серпня 2016
Василь Нечепа — відомий український митець, кобзар, лірник, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, козак музичного батальйону, соліст Чернігівської обласної філармонії та Національного оркестру народних інструментів України. Нещодавно наш кореспондент зустрівся з паном Василем і попросив його розповісти про таємниці своєї творчості.
— Розкажіть, з чого розпочалася Ваша пісня.
— Мені пощастило співати із заслуженим народним хором “Десна”, який 1951 року заснував у Чернігові Леонід Пашин. Цей колектив і сьогодні дивує слухачів своєю майстерністю. Цьому мудрому і славному вчителю я встановив меморіальну дошку на будинку, де він мешкав у Чернігові. Тепер у місті є й вулиця імені Леоніда Пашина. До Луцька на йогу могилу вожу квіти, там він похований разом зі своєю дружиною Валентиною. 1981 року в Ялті я в них на весіллі був за дружбу.
Коли 1972 року відкривали Палац мистецтв “Україна” у Києві, я виступав як соліст. В концерті співали Муслім Магомаєв, Юрій Багатіков, Юрій Гуляєв, Бела Руденко, Євгенія Мірошниченко, Анатолій Солов’яненко, Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і ще багато відомих виконавців, а також виступали хор імені Григорія Верьовки, ансамбль танцю Павла Вірського. Сам П. Вірський бігав поміж балетних рядів. Тоді я думав, що у моєму житті розпочалося щось важливе.
— Чому Ви не обрали естраду чи оперний спів?
— Леонід Пашин, випускник Київської консерваторії, заборонив мені співати естраду. Порадив не йти і в оперні співаки. Говорив, що ще десять років учитися треба, а за Солов’яненка все одно краще класику не заспіваєш. А треба робити те, чого ніхто не вміє. Тоді весь світ обспіваєш…
— Обспівали?
— Ось уже понад 30 років кобзарюю. Кобзар, як і козак, — людина вільна. Йду співати туди, куди кличуть. Кобзарювання — це обряд, прадавня і глибинна традиція. Я вчився у каторжанина Олександра Корнієвського, який за свою майстерність понад 25 років “загартовувався” у Сибіру. Він винайшов сучасну бандуру і весь час майстрував музичні інструменти. Нікого не боявся. Про свого вчителя написав книжку “В рокотанні-риданні бандур”.
Боявся лише гріха. У мене троє дітей і троє онуків. Щоб вони росли здоровими і щасливими, треба жити правильно. Найбільший гріх у житті — зраджувати свою Батьківщину і шкодити своїй святій православній українській землі.
Я ніколи не належав до якихось тусовок. Ніколи не співав про партію і вождя не нашого племені. Мені ніхто ніколи не наказував, що співати, що не співати. Жодного цента чи гривні від моїх концертів ніхто не привласнив. Я все вкладаю у надійну справу.
Мені завжди жилося нелегко, а зараз ще й тривожно. Дуже багато працюю. Хочу, щоб усі дітки України були доглянуті хоча б так, як мої діти й онуки. Тому весь час везу в Україну гуманітарну допомогу, даю для дітей сотні благодійних концертів. Намагаюся прищепити їм любов до України, дарую тисячі дисків записів зі своїми виступами.
— Чому, на Вашу думку, справжнім українським талантам сьогодні майже не дано “вижити” в конкуренції з просунутими за гроші “попсовиками”, як їх називав колись тепер уже покійний Микола Мозговий?
— Упродовж 360 років кремлівський чобіт нищив тут усе безжально і, звичайно, найперше страждала духовність. Жодної тюрми до Переяславської Ради в Україні не було. З’явилося Міністерство культури як знаряддя утвердження ідеології. Масштабно проводили гастролі на широкому союзному просторі, славили партію та вождів пролетаріату. Коли Україна здобула незалежність, усе гастрольне господарство завмерло. Одне з чутих мною пояснень: немає солярки…
Нездорові фобії виникають на тлі невігластва, відсутності знань та інформації. Зокрема українці з їхньою культурою переслідувалися кілька століть навіть на своїй етнічній території. Я маю чималий досвід роботи в концертній організації (Чернігівська обласна філармонія), де мені весь час доводиться відстоювати себе і захищати своє мистецтво, але багатьом артистам не вдалося перебороти антиукраїнську навалу.
Хтось думає, що в сучасному світі мистецтво не таке важливе, але я твердо знаю, що народ приречений на забуття, якщо не зберігатиме своє мистецтво, не примножуватиме традиції своїх предків. Ми є, бо зберегли свою автентичність, культуру, але впродовж століть триває боротьба, цілеспрямовані й жорстокі зусилля на знищення української спільноти. У нашу добу потрібно робити все можливе, щоб українське мистецтво було серед центральних державних інтересів. Я присвятив йому все своє свідоме життя. Можна реставрувати, відбудовувати греблі, будівлі, якісь інші проекти, але духовність реставрації не підлягає.
— Що потрібно зробити, аби змінити ситуацію?
— Треба виконувати настанови своїх вчителів. Мені мій вчитель, фронтовик Першої світової війни, скрипаль Олександр Сопіга говорив, що Україна найбагатша і найкраща держава у світі. Найголовніша робота — берегти і примножувати свою культуру та прищеплювати цю любов українцям, які повинні знати, на якій землі вони живуть. А ще українцям треба виплекати нашу внутрішню культуру і гідність.
— Нещодавно Ви повернулися з-за кордону. Розкажіть про поїздку.
— За більш як чверть століття об’їздив зі своїми концертами мало не весь світ. Відвідав 35 столиць. До речі, за кордон їжджу власним коштом у вільний від основної роботи час.
Минулого року побував у семи європейських країнах. А цього разу мій шлях проліг до Канади та США. У Канаді я вперше співав 1990 року під час своєї навколосвітньої подорожі. Через 25 років мене сюди знову запросила українська громада країни. Цього разу в Торонто дав дев’ять концертів. Всі вони були присвячені пам’яті Анатолія Авдієвського.
Після цього продовжив свою подорож у США. У Далласі 26 квітня дав великий концерт до 30-річчя Чорнобильської трагедії. У Сан-Дієго виступив у суботній українській школі. Мені випала честь стояти на тій сцені, де колись співав видатний український кобзар, Герой України Григорій Китастий. Саме в цей час у Сан-Дієго тривав фестиваль індійської культури, де мені також запропонували виступити на цьому фестивалі. Тут я мешкав у професора-індіанця Антоніо Россаса, який запросив мене приїхати ще раз.
У Лос-Анджелесі в День матері дав концерт для дітей і молоді, поклав квіти біля стіни видатного бандуриста Василя Ємця, який 1918 року заснував у Києві капелу бандуристів. Тут зустрівся зі своїм давнім приятелем Андрієм Олесіюком, сином Тимоша Олесіюка, що опікувався мистецтвом в уряді Симона Петлюри.
Коли був у столиці штату Каліфорнія Сакраменто, там відбувався великий фестиваль, на якому мав нагоду виступити разом із капелою бандуристів та духовим оркестром української громади.
Особливо чекав поїздки до Сан-Франциско, де мешкає видатний український художник Василь Лопата. Пан Василь через хворобу вже довго не вставав із ліжка, але коли дізнався, що я приїхав, відразу став почувати себе краще, навіть сам відчинив мені двері. Я привітав його з 75-річчям, побажав міцного здоров’я і прожити ще багато років.
У штатах Вашингтон та Орегон долучився до збору українською громадою коштів для відправлення в Україну обладнання для військового шпиталю вагою 40 т і вартістю 1 млн доларів — гуманітарна допомога США Україні, а українці США зібрали 18 тисяч доларів, аби це обладнання довезли до нашої країни.
Запам’яталася поїздка до міста Портленд, штат Орегон. Якщо раніше співав лише перед представниками української діаспори, то тут дав концерт для американських діточок. Зустріли дуже тепло. Маю запрошення виступити ще в п’яти американських дитячих садочках.
Далі перелетів до Чикаго. Був прямий ефір, запис на радіо, виступ перед молоддю на патріотичному заході, в якому брав участь патріарх Святослав Шевчук, який закликав до об’єднання. Також на концерті були наші бійці, які лікуються у цьому місті.
Саме в ці дні до Чикаго прибув мер Києва Віталій Кличко. Під час зустрічі з паном Віталієм ми говорили про те, що в Києві буде встановлено пам’ятник Іванові Франку. Звичайно, це питання непросте. Зараз триває війна, і навряд чи вдасться встановити пам’ятник у рік ювілею Каменяра, але потрібно закласти камінь на місці, де його встановлять.
Коли поверталися в Україну, то мене запитали, чи можу я заспівати у літаку. Я заспівав, це було вперше у моєму житті. Після цього польська бортпровідниця запросила мене виступити в одній з музичних шкіл Варшави.
— Чим займаєтеся після повернення в Україну?
— Додому повернувся 4 червня. Після цього долучився до діяльності Чернігівської жіночої волонтерської сотні та зібрання коштів для потреб українських воїнів. У рамках цього проекту дав кілька благодійних концертів на Чернігівщині, в яких взяли участь і мої онуки Одарка та Михайло.
26 серпня у Києві виступлю з концертом, присвяченим Івану Франку, а 28-го — з цією ж програмою в Дрогобичі. А 1 вересня, напевне, виступлю в МАУП. Уже протягом десяти років даю тут концерти у свій день народження.
Восени мене запросили виступити у трьох університетах США — Стенфорді, Сан-Дієґо і Чикаго. Десять років тому вже виступав у Стенфорді з програмою “Історія України в її піснях”, приуроченою до 50-ліття пам’яті Олександра Довженка. Тепер свої виступи присвячуватиму 160-річчю від дня народження Івана Франка. До цієї програми ввійдуть народні пісні у записах Івана Яковича, пісенні твори на вірші видатного українського письменника, а також історичні українські пісні від Мезину до Майдану.
Іспанія і Португалія — дві європейські країни, де ще немає пам’ятників Тарасу Шевченку. Зараз займаюся цим питанням. В Іспанії вже є місце для встановлення пам’ятника, але поки що немає дозволу. А в Португалії вже є і місце, і дозвіл. Проект цього пам’ятника запропонувала творча молодь Національної художньої академії України (скульптор Валерій Швецов, архітектор Ігор Свистун). Сподіваємося, що 9 березня 2017 року на день народження Кобзаря цей пам’ятник постане. Якщо задум вдасться втілити, то обов’язково поїду на відкриття.
— Напевне, вистачає справ і на рідній Чернігівщині?
— З концертами я побував чи не в усіх населених пунктах Чернігівської області. Виступав у кожному навчальному закладі Чернігівщини.
Разом із скульптором Михайлом Беленем тривалий час ініціюємо встановлення меморіальних дощок видатним діячам українською культури у Чернігові. З великими труднощами вдалося відкрити дошки Леоніду Пашину та Софії Русовій.
У той же час хотів би подякувати новому міському голові Чернігова Владиславу Атрошенку. Завдяки його сприянню ухвалено рішення про встановлення понад 20 меморіальних дощок у місті. Зокрема у День захисника Вітчизни на фасаді Чернігівського вищого музичного училища будуть встановлені меморіальні дошки викладачам училища — учасникам Другої світової війни, студентам, які минулого року загинули в АТО. Також у Чернігові встановлять меморіальні дошки Анатолію Пашкевичу, Левку Ревуцькому, Павлу Тичині, Леоніду Глібову, Михайлу Коцюбинському, кобзарям, чия доля пов’язана з Чернігівщиною, українським гетьманам і меценатам.
Впродовж багатьох років виступаю під Крутами, де наші військові зупинили катів. Ми вшановуємо українську молодь, яка полягла у цій боротьбі. Та минулого року моє ім’я викреслили зі списку гостей, а мені так і не пояснили причини. Я, звичайно, не міг не приїхати, але вже виступив після завершення офіційної програми. Минулого року вийшла книжка “Чернігівська Шевченкіана”. Серед лауреатів Шевченківської премії я не знайшов свого імені. Вже минув рік, але я так і не зміг дізнатися, хто ж його викреслив.
До двохсотліття від дня народження Тараса Шевченка дав двісті концертів під назвою “Уклін тобі, Тарасе”, проте жодного разу цей захід не показали по телебаченню. За весь час існування Чернігівської ОДТРК мене ніколи не запрошували на цей телеканал.
— Що сьогодні болить кобзареві Василю Нечепі?
— У нашій країні триває війна. І всі українці, що живуть в Україні та за її межами, повинні зібратися в один кулак, щоб перемогти ворога. Але зробити це можемо лише разом.
Перед нами сьогодні дуже складне завдання. Якщо для більшості європейських народів держави збудували попередні покоління, то нашим дідам, на жаль, це не вдалося. Будувати державу доводиться нам.
У школах, університетах, дитячих садках, театрах, де виступаю, всюди закликаю людей вивчати історію, культуру і традиції свого народу, любити Україну. Також на час війни потрібно забути, хто з якої частини країни походить. Україна у нас єдина.
А збудувати незалежну могутню країну можна лише “загальними ділами на славній землі”, як писав Пантелеймон Куліш.
Спілкувався
Едуард ОВЧАРЕНКО