Новини одним рядком:
22 серпня – Віктор Морозов виступав в Українському Культурному Центрі (Сомерсет, штат Нью-Джерсі, США)
24 серпня – Віктор Морозов виступав із хором "Спів-Життя" на фестивалі "Тризуб" (Горшем, штат Пенсильванія, США)
30 серпня – дніпропетровський гурт "Вертеп" і Лірник Сашко виступили в Кременчуці на фестивалі Чучупак
30 серпня-25 листопада – виставка «Музейон: цікавіше, ніж просто література», центр «Книга» Харківського Літмузею
2 вересня – поетичний вечір «Музи не мовчать» у Харківському Літмузеї
2 вересня – концерт гурту “Maybeshewill”, Київ, «Зелений театр», Паркова дорога, 2
3 вересня – презентація трьох книжок у Харківському Літмузеї
6 вересня – концерт гурту «ТІНЬ СОНЦЯ» у Житомирі , клуб "Інфорум", вул. Кафедральна, 8
9 вересня – програма «З Днем народження, Котляревський!» у Харківському Літмузеї
13 вересня – концерт Яни Гершанік (Дніпропетровськ) у малому залі київського КАП “Арсенал”
18 вересня – концерт “Відкриття сезону” у великому залі київського КАП “Арсенал”
20 вересня – концерт Олени Беспаленко у малому залі київського КАП “Арсенал”
Євген Плужник
* * *
А він молодий-молодий...
Неголений пух на обличчі.
Ще вчора до школи ходив...
Ще, мабуть, кохати не вивчив...
Так очі ж навколо лихі...
Крізь зуби один – розстріляти!
...А там десь солома дахів...
...А там десь Шевченко і мати...
Долоню на чоло поклав;
Крізь пальці майбутньому в вічі...
Хвилина текла, не текла...
Наган дав осічку аж двічі...
А втретє... І сонячний сміх
На драні упав черевики...
І правда, і радість, і гріх,
І біль не навіки!
* * *
Я знаю:
Перекують на рала мечі,
І буде родюча земля –
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.
Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – сайт КАП “Дом” http://www.dom.bardy.org/afisha-cluba/
Марьяна Крамар
У вересні клуб «Дом» відкриває двері
Доброго дня, друзі!
Важкі часи. Але «Дом» все ж залишається з нами. Як же без нього? – Ми з ним дорослішали. Ми з ним переживемо і війну.
І обов’язково дочекаємося перемоги. Маю надію, що вона настане скоро, і наші хлопці перестануть гинути, ризикувати. Як і дівчата – не менш мужні, як виявилося.
Будемо зустрічатися – без підтримки неможливо. Будемо разом, як всі ці 20 років, які існує клуб авторської пісні «Дом».
Бережіть себе.
Слава Україні!
Запоріжжя – Людмила Брацило
Чекаємо на конкурсантів!
Не зважаючи на спекотне літо, до Оргкомітету продовжували надходити матеріали від охочих позмагатися в номінаціях «Поезія» та «Авторська пісня».
Однак, останнім часом до Оргкомітету стали надходити звернення щодо продовження терміну подачі творчих доробків від бажаючих долучитися до конкурсу.
З метою якомога ширшого залучення молоді до пісенної та поетичної творчості, Журі та Оргкомітет Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» повідомляють, що йдучи назустріч численним побажанням, термін подачі конкурсних матеріалів продовжено до 1 жовтня поточного року. Окрім основних номінацій, як повідомлялося раніше, можна також позмагатися за спецприз у номінації «Авторська пісня» - написання одної чи декількох пісень на слова Марини Брацило.
Н А Г А Д У Є М О
Умови участі
у Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії
та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
1. До участі в конкурсі допускаються молоді автори віком від 15 до 25 років, які не були раніше переможцями літературних конкурсів, а також конкурсів авторської пісні, не мають власних авторських видань, і які у визначений термін подали до журі рукописи власних поетичних творів (мова конкурсу – державна – українська) та аудіозаписи пісень.
2. Рукописи поетичних творів повинні бути віддруковані і не перевищувати 25 друкованих сторінок у форматі Microsoft Word (* doc, * rtf), шрифтом № 14 (Times New Roman), через 1,5 інтервал, на папері формату А-4 ; усі поля (верхнє, нижнє, праве, ліве) – 2 см;
- аудіозапис двох пісень на цифрових носіях та тексти до них.
3. До рукописів додаються:
- анкета учасника;
- автобіографія;
- фотокартка розміром 10 х 15;
- повна домашня адреса, номер телефону та e-mail.
4. Журі не розглядає твори, які носять антиукраїнський характер; пропагують насильство, расизм; містять ненормативну лексику або написані суржиком.
5. Подані рукописи не повертаються і не рецензуються.
Додаткова інформація щодо проведення Конкурсу на сайтах Запорізького національного університету та www.bratsylo.com.ua,
за тел. 061-289-12-82 (кафедра українознавства),
067-648-17-17, 099-055-46-07 (координатор Стадніченко Ольга Олександрівна).
Рукописи надсилати на адресу оргкомітету (або подавати особисто) до 01.10.2014 року: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66а, Запорізький національний університет, кафедра українознавства (корп. 2 ауд.413), e-mail:
stadnichenkoo-1@ukr.net.
З повагою,
Оргкомітет
Житомир – сайт http://afisha.zhitomir.info/events/6801
концерты : «ТІНЬ СОНЦЯ» у Житомирі!
Когда: Суббота, 06 сентября 2014
Где: клуб "Інфорум", вул. Кафедральна, 8
"HolyMayhem.com" з гордістю представляє виступ легендарного фольк-метал гурту «ТІНЬ СОНЦЯ» у місті Житомир!
«ГРІМ В КОВАЛЬНІ БОГА» пролунає в Житомирі!
6 вересня 2014 року відбудеться одна з найбільш очікуваних культурних подій Житомира – з великим сольним концертом завітає український фолк-метал гурт «ТІНЬ СОНЦЯ», презентуючи свій новий альбом «ГРІМ В КОВАЛЬНІ БОГА».
Реліз альбому «Грім в ковальні Бога» відбувся 15 лютого 2014 року. Ця концептуально цілісна робота складається з одинадцяти композицій, представляє окрему сторінку життя гурту і присвячується українській лицарській традиції від давньоруських часів до сьогодення.
За доброю традицією «Тінь Сонця» називає свій новий альбом уривком з пісні, яку можна в ньому почути. «Грім в ковальні Бога» – рядки культової композиції Василя Лютого (Живосила) – «Меч Арея». Обрання саме такої назви до альбому пояснює лідер гурту Сергій Василюк так: «Бачачи всю ту несправедливість і кривду, яка твориться у світі, сам Всевишній закликає нас до боротьби і кожному кує свою зброю!»
«Тінь Сонця» обіцяє, що концерт у Житомирі буде тим великим святом, на якому гурт разом із глядачами заспіває нових та старих улюблених пісень, які запалом і змістом надихатимуть українців до нових перемог!
Харків – Літературний музей
Харківський літературний музей запрошує
до розважально-освітнього центру «Книга»
на відкриття виставки «Музейон: цікавіше, ніж просто література»
Відкриття відбудеться 30 серпня о 12.00. Вхід вільний. Чекаємо на родини з дітьми від 10 до 14 років.
Вересень – початок занять у школі. Як зробити так, аби слово «школа» не навіювало неприємних асоціацій, пов’язаних із нудьгою, повинністю, зубрінням і бажанням «злиняти» з уроків? І щоби довгі списки літератури для обов’язкового прочитання натхненно сприймались як можливості для нових відкриттів? У цьому допоможе виставка, що відкривається в розважально‑освітньому центрі «Книга»!
Простір виставки – стилізація шкіл різних країн, що існували від античності до сучасності. На цю ідею надихнув Александрійський Музейон – антична школа‑музей, по суті – перший університет. У нашому «Музейоні» ви зможете навчитися аналізувати твори української та зарубіжної літератури, дізнаєтеся про різні жанри і стилі, розглянете цікаві біографії письменників та відкриєте для себе історію книги від сувою до e-text’у. Завітайте до Літмузею і станьте експертом з цікавого літературознавства!
На відкритті ми запропонуємо відвідувачам поміркувати над філософськими питаннями у літмузейному саду філософів, повправлятися в інтелектуальному античному п'ятиборстві – влучити з лука у правильну відповідь, виконати стрибок у довжину та виміряти його гекзаметром, поборотися у тому, хто більше перечитає віршів. Якщо дозволить погода – плануються також командні забіги на швидкість. Окрім цього, можна буде прослухати слайд-лекцію про античну систему навчання, взяти участь у майстер-класі з віршотворення та визначенні віршових розмірів.
Виставка триватиме від 30 серпня до 25 листопада 2014 року.
Розважально-освітній центр «Книга» у Харківському Літмузеї працює з понеділка по п’ятницю, від 10-00 до 18-00.
Адреса музею та центру «Книга»: вул. Фрунзе, 6 (м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Замовлення занять за телефонами: (057) 706 25 79
(050) 14-95-818
(063) 238-70-15
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ http://vk.com/litmuzey_club
https://www.facebook.com/LitmuzeyBook
Вересень в Літмузеї
Щопонеділка та щосереди, 19.00 – Клуб фольклорного співу.
Заходи від фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ» у рамках Бієнале сучасного мистецтва Non Stop Media VII:
2 вересня, 20.30 – поетичний вечір «Музи не мовчать» (учасники – Ігор Померанцев, Катерина Бабкіна, Дмитро Лазуткін, Олександр Бойченко).
3 вересня, 17.15 – презентації книжки-комікса-CD Сергія Жадана «Бийся за неї», збірки поезії Пауля Целана «Світлотиск» у перекладі Сергія Жадана та книжки Тадеуша Боровського «У нас, в Аушвіці…» у перекладі Олександра Бойченка.
9 вересня, 18.00 – «З Днем народження, Котляревський!» (інтерактивна програма до 245‑річчя від дня народження)
10 вересня, 19.00 – збори Кіноклубу в Літмузеї (анонси на сторінці kinoklub_litmuz.livejournal.com)
19 вересня, 10.00 – «Йогансенівські читання-2014» (наукова конференція)
Постійні експозиції
«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»
Постійна експозиція Харківського Літмузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.
«Апокриф»: тексти та долі українських письменників ХХ століття
Експозиція «Апокриф» в унікальних експонатах представляє епізоди творів та доль українських літераторів ХХ століття – модерністів та представників Розстріляного відродження, учасників діаспорних мистецьких угрупувань та шістдесятників, а також «дев’яностників», «позадесятників» та «двотисячників».
Виставки
«Музейон: цікавіше, ніж просто література» (виставка триватиме від 30 серпня до 25 листопада) Вересень – початок занять у школі. Як зробити так, щоби слово «школа» не навіювало неприємних асоціацій, повʼязаних із нудьгою, повинністю, зубрінням і бажанням «злиняти» з уроків? І щоби довгі списки літератури для обовʼязкового прочитання натхненно сприймались як можливості для нових відкриттів? У цьому допоможе виставка, що відкрилася в розважально‑освітньому центрі "Книга"! Простір виставки – стилізація шкіл різних країн, що існували від античності до сучасності. На цю ідею надихнув Александрійський Музейон – антична школа‑музей, по суті – перший університет. У нашому «Музейоні» ви зможете навчитися аналізувати твори української та зарубіжної літератури. Завітайте до Літмузею і станьте експертом з цікавого літературознавства!
Адреса: м. Харків, вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 10 грн. 50 коп. (для учнів та студентів – 5 грн. 50 коп.),
екскурсії чи інтерактивної програми – від 15 до 45 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках
http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Мій внесок у День Незалежності. https://www.youtube.com/watch?v=LMPddWtkyAs
На війні, якої нема
Музика та слова Сергія Шишкіна.
- На війні, якої нема
Не загинуть Земляки.
Не застане у полі зима
І не вимерзнуть квіти.
І не буде де дітись
Від стискання руки.
І пробачимо ми
Інші помилки світу.
І пробачимо ми…
- На війні, якої нема
Не ридають матері.
І жінки не бояться дарма
Тих страшних передбачень.
І любові нестача
Не займе вівтарі
І пробачимо ми
Не почутих пробачень…
І пробачимо ми
- На війні, якої нема
Відкривають небеса!
І крізь очі правдивих людей
Щиро дивляться в душі.
І ніхто не задушить
Силу справжніх ідей
І пробачимо ми
Хто минуле ворушить
Тих, хто сльози осушить
І пробачимо ми…
- На війні, якої нема
Відкривають небеса!
І найвища порада сама
Щиро сльози осушить.
І нехай не порушить
Душу помсти коса.
І пробачимо ми
Перевернуті душі.
І пробачимо ми…
І відгук в газеті День http://www.day.kiev.ua/uk/news/250814-kompozitor-z-volini-napisav-pisnyu-pro-viynu-yakoyi-nema
Композитор з Волині написав пісню про війну, “якої нема”
25 серпня, 2014
Почесний громадянин Володимира-Волинського Сергій Шишкін – музикант, бард, композитор, джазмен, автор ідеї і організатор фестивалю “Володимир”, який став однією з візитівок Волині, а у рідному Сергієві місті – це взагалі загальне свято. За браком здоров'я не може робити для української армії те, що хотів би. Але підтримує і волонтерів, які возять передачі у зону АТО, на День міста організував виступ “людей-брендів”, талановитих співаків і під час імпрези збирали кошти для 51 механізованої бригади, котра базується у Володимирі. Навіть свій день народження Сергій у цей непростий час зробив акцією “Днюха патріота”, і також зібрав кошти для 51 дивізії.
Учора він виставив у соцмережі свою нову пісню. Вона має назву “На війні, якої нема”. Присвятив свою композицію бійцям і волонтерам 51-ї бригади, та власне — всім учасникам страшної неоголошеної війни... Музика, текст, спів — Сергій Шишкін. Кобза — Едуард Драч. Фотомонтаж — Ірина Шишкіна. У відео використані фото, які зробили волонтери 51 бригади. Вони різні: від місця розстрілу волинян під Волновахою (а Сергій одним із перших дізнався про цю біду) – до зворушливих малюнків дітей, які передали бійцям на передовій. “Я не хотів писати про війну. І не міг її ігнорувати”, – каже Сергій. На питання, що вкладає у слова про “перевернуті душі”, які вражають до щему, відповідає: “Люди майже всі від самого початку хороші. А для себе самих і поготів. Тільки в процесі роблять купу помилок і зраджують самих себе. Тобто перевертають до навпаки свої призначення”. А війна, навіть така, неоголошена, це яскраво показує. Проте, на думку Шишкіна, “пробачати колись все одно доведеться. І не варто на цьому зациклюватись. Головне, творити своє: квітучу Незалежну Україну!”, повідомляє Наталія МАЛІМОН, “День”.
Боярка – Віталій Падалка
Сьогодні запрацювало цілодобове українське телебачення англійською мовою - наш удар у відповідь на російську пропаганду. Поширюйте, особливо серед англомовних друзів http://www.uatoday.tv/
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Не хочу
Нічого тепер не хочу –
не вірить цьому ніхто.
Набридли сіркові очі
у діда того Пихто.
І те, що сьогодні хочу,
ніколи ніхто не дасть,
бо наше життя зурочив
бідовий, крутий «карась».
Нічого не хочу отже –
хай навіть нове, здаля.
Щось вбито у серці – може,
коли я ще був маля…
Вражає
Уже нічого не вражає…
Таке у мене почуття –
вітає щедро нас врожаєм
дивацьких витівок життя.
Але, нема де правди діти,
вражають не оці дива,
а що живу на цьому світі,
ще й усміхаюся, бува.
Київ – розсилка сайту Фестивально-концертний Портал http://festivali.org.ua/
Информация о фестивале "Осенняя Ялта": http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2161
Київ – Сергій Марченко
Кінодокумент: 24 серпня, Петербург...
https://www.facebook.com/photo.php?v=266718553527163&set=vb.100005670605753&type=2&theater
Після перегляду запису згадав вірш українського поета. Упорядник
Олександр Олесь
Пам'ятай
Коли Україна за право
життя
З катами боролась, жила
і вмирала,
І ждала, хотіла лише
співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній
борьбі
Вся сходила кров'ю і
слізьми стікала
І дружної помочі ждала
собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім
ярмі
Робила на пана і в
ранах орала,
Коли ворушились і скелі
німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві
жнива
Зібравши для ката, сама
умирала
І з голоду навіть згубила
слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в
демона зла,
Європа мовчала.
Київ – Ольга Єрмак
26.08.2014 Лілія Шутяк,
прес-секретар MERIDIAN CZERNOWITZ
097 6657 047, shutiak@meridiancz.com
КНИЖКОВІ ПРОЕКТИ MERIDIAN CZERNOWITZ-2014
Цього року до V Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ світ побачать такі видання:
1) Целян Пауль. Світлотиск / Переклад з нім. Сергія Жадана. – 136 с.
До книги вибраних віршів видатного німецькомовного поета Пауля Целяна (1920, Чернівці–1970, Париж) увійшли твори автора, написані ним в останні роки життя. Збірка містить сто поезій, надрукованих у прижиттєвих виданнях, а також у книгах, що з’явилися відразу після трагічної смерті Целяна. «Світлотиск» дає можливість ознайомитися з «пізнім» Целяном, чия творчість відзначалася дедалі більшою тьмяністю та герметичністю письма, численними поетичними кодами й шифрами, залишаючись одним із найцікавіших явищ європейської поезії другої половини ХХ століття.
2) Сергій Жадан і Собаки. БИЙСЯ ЗА НЕЇ. – 108 с.; CD.
Це збірка патріотичної лірики, що налічує десять текстів автора, які він виконує разом із харківським музичним гуртом «Собаки в космосі». Ілюстрації до книжки зробив чернівецький художник Артем Колядинський. Книжка містить CD з новим альбомом Сергія Жадана і «Собак у космосі» «Бийся за неї».
Сергій Жадан – поет, прозаїк, есеїст, перекладач, громадський діяч, автор книжок «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Вогнепальні й ножові» та інших.
«Собаки в Космосі» – музичний гурт із Харкова, що виник 2000 року. Колектив брав участь у фестивалях «Таврійські ігри», «Раз. Liv», «Музичний Острів», «5 озер», «Мазепа-Фест», «День Незалежності з Махном» та ін. «Бийся за неї» – це вже третій альбом, який колектив записав разом із Сергієм Жаданом.
3) Ірена Карпа – письменниця, співачка, мандрівниця. – 80 с.
Книжка складається з трьох розділів: Інтерв’ю, Правда життя (публіцистика) і Мисткиня на барикадах (есеїстика). Тут багато фотографій, які зображують авторку в різних іпостасях.
Ірена Карпа – письменниця, співачка (солістка гурту Quarpa), журналістка, мандрівниця, громадський діяч. Авторка 8 книг, численних публікацій у пресі та блогосфері. Мати двох доньок.
4) Андрій Бондар. Пісні пісні. Збірка низької поезії та примітивної лірики / Укладач Олександр Стукало. Художник Олекса Манн. – 104 с.
Поетична збірка Андрія Бондаря, поета, перекладача і публіциста, автора книжок «Примітивні форми власності» (2004) і «Морквяний лід» (2012), характеризується типовими рисами творчої кризи, яка, втім, вкладається у ширшу картину існування особистості – кризу середнього віку. Неспроможність писати у старій манері підштовхнула автора до ідеї, що поезією може стати все. Відтак книжка позначена максимальним ступенем мозаїчності художнього мислення, абсурдизмом, примітивізмом і багатожанровістю. Класичний чотиривірш, верлібр, афоризм, японське хокку і російська частушка – ось лише вершина жанрового айсберга. Головною темою книжки стали таємниці української колективної душі та її боротьба проти російського імперіалізму.
5) Мідна. Стосонце. Поезії. – 184 с.
«Ця книжка – черговий гарний пункт шляху традиції м’якої, риторично обережної та делікатної, чутливої, неприховано сентиментальної поезії в історії української літератури. Кохання, географічна романтика, холодок екзистенційних питань у річищі плавного верлібру… А ще – ненав’язливий, проте рішучий пошук метафізики, пошук вертикалі. «Стосонце» – річ для неквапливого, спокійного читання.» /Олег Коцарев/
«Вірші «Стосонця» різняться змістом, ритмом і настроєм – від казкових героїчних голосів до стишених медитативних мелодій, від пристрасних освідчень до врівноваженого спостереження за змінами погоди та настрою. Оптика в них поєднує в собі як максимально побутове, фокусоване на деталях бачення реальності, так і прозоре абстрактне зображення речей та явищ. Тож сказавши одного разу: «єдиний закон – той що дає свободу», Мідна далі спокійно і впевнено стверджує: «ось він мій шлях – ясний та дзеркально чистий», на підтвердження цих слів пропонуючи своє «Стосонце» /Сергій Жадан/
6) Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття. Вірші, фото, пісні та оповідання з Ірану крізь Афганістан, Ірак і Єгипет до України / Переклад з англ. Дениса Суворова. Вірші переклали Юрій Андрухович і Катерина Бабкіна. Укладач Євгенія Лопата. – 232 с.
Народжений у Данії Клаус Бек-Нільсен, пізніше Дас Бекверк, потім Безіменний і, нарешті й дотепер, просто Нільсен – митець, спектр творчих експериментів якого не бідніший за кількість реінкарнацій, що він пережив, адже його унікальність у тому, що саме своє існування він перетворює то на виставу, то на концерт, то на інсталяцію.
Мета подорожей – дослідження процесів демократизації, спроба зазирнути за лаштунки, туди, куди не потрапляють камери світових мас-медіа, відчути культурну та світоглядну спорідненість.
У 2004–2010 роках Нільсен побував у Афганістані, Ірані, Іраку та Єгипті у скрутні й тривожні часи для цих країн. У травні 2014 року Нільсен у образі Міс Світ мандрував Україною у білій сукні і з чорною гітарою, намагаючись розібратися у тому, що саме призвело до тих карколомних подій, які сколихнули нашу країну. Спостереження, виступи і спілкування з пересічними людьми стали основою для написання окремої частини цієї книжки.
7) Черновицкие рассказы / Составители Б. Брикер и А. Вишевский. – 264 с.
Эта книга – сборник повестей и рассказов черновицких авторов 60х-70х о городе и о жизни поколения. В книге представлены авторы различных стилей и жанров: писатели С. Бакис, Б. Брикер и А. Вишевский, М. Гончарова, В. Килинич, М. Лядовская и Г. Пелепюк, И. Померанцев, художник Б. Тутельман и фотографы С. Лопатюк и В. Тарновецкий. Иногда грустная, иногда веселая, кажущаяся не вполне серьезной, но при этом архитектурно-цельная – книга эта напоминает город, в котором родилась и о котором рассказывает.
Усі книжки будуть презентовані в рамках фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ та поетичного туру.
З програмою фестивалю можна ознайомитися на офіційному сайті: http://www.meridiancz.com/prohrama-festyvalyu/
З програмою туру можна ознайомитися на офіційному сайті: http://www.meridiancz.com/prohrama-turu/
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
«Утікайте, москалі, з української землі»
Заслужена артистка України Леся Горова — про шанс змінити країну, про те, чому вона залишає дітей, і виступи у 81-й військовій частині
(газета “Україна молода” від 29 серпня 2014 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2518/164/89133/
Ольга ЖУК
Вона вже шостий місяць у дорозі. Бо дуже хоче, щоб змінилася наша країна. Заслужена артистка України, співачка і композитор Леся Горова, створивши з однодумцями мистецький проект «Народна філармонія», разом із десятками артистів із різних куточків України і Азербайджану безкоштовно об’їздила на мікроавтобусі і дала понад 80 концертів у військових частинах України. Співала у полях, лісах, горах, у наметах, на БТРі, військових машинах, біля танків, літаків, вертольотів та іншої техніки. Запитаєте, навіщо? І чи потрібні концерти, коли в Україні війна? Леся Горова відповідає ствердно: «У травні ми були в Мелітополі. Нещодавно знову туди завітали з «Народною філармонією». Хлопці зізналися, що йшли в бій iз нашими піснями і що мали при собі хрестики, які ми їм подарували. «Ось тому ми живі!» — дякували бійці».
«Тепер, коли я кажу: «Героям слава!», я знаю, хто такі герої»
У госпіталі у Дніпропетровську, де перебувають поранені під Волновахою, Леся співала свою нову пісню «Нашим військовим» і кожному бійцеві пильно дивилася в очі. Вона не бачила в них ні краплі страху. За її словами, наші воїни надзвичайно красиві, світлі. В їхніх очах є тільки рішучий план дій, як вигнати ворога. «Тепер, коли я кажу: «Героям слава!», я знаю, хто такі герої. Їхні очі переді мною», — Леся поділилася враженнями під час благодійного концерту в Центральному будинку офіцерів Збройних сил України, на якому артисти збирали кошти та необхідні речі для учасників АТО, а також для поранених.
Співачка, починаючи з 5 квітня і по сьогодні, не може «сидіти вдома і просто жити буденним життям». «І коли мене діти спитають, заради чого я їх лишала, я хочу показати їм, заради чого. Хочу, щоб був результат, щоб усе недаремно, щоб не так, як у 2004 році, отримали і знову програли. Маємо шанс, мусимо його використати, всі разом, усією країною. Це серйозний шанс, iз кров’ю, з жертвами, тому назад дороги нема. Не розслабляймося, єднаймося, хто як може, працюймо для України. Бо поки що трохи сумно, далі крадуть, хабарі беруть, хтось гине, а хтось набиває кишені. Негідники знову вилазять, винних не карають. Але в цілому ми рухаємось у правильному напряму, просто треба викоренити зі свідомості цю фразу: «Від мене нічого не залежить», — пояснює жінка.
На комп’ютері Лесі Горової майже тисяча гігабайт займають фотографії з військових частин. То вона танцює з бійцями, то з автоматом стоїть, то в літаку на Москву стартує... Леся активно викладає їх в інтернет, під час концертів показує мирним жителям. «Я дуже хочу, щоб люди трохи відчули ту атмосферу, в якій живуть наші військові. Це інша реальність. Зараз я більше знаходжуся там, ніж у Києві. Коли приїжджаю у нормальне життя, не можу дивитись, як хтось просиджує в кафе чи ходить на шопінги, так, ніби в країні нічого не відбувається. Хочеться якоїсь скромності, стриманості від усіх. У країні — війна. І тих хлопців, перед якими ми виступаємо, завтра можуть забрати на схід. А там життя висить на волосині. Той схід клубком у горлі став! Не буду різко висловлюватися, хоча дуже хочеться. Обережно ставтеся до біженців, деякі з них дуже нахабні. А багато з тих, перед якими нам доводилось виступати, байдужі до того, яка там буде влада, лише б не стріляли, а міфічних бандерівців вони бояться більше, ніж реальних куль. Але їхні діти інші, вони знають українські пісні, позитивні і відчувається, що люблять Україну. Деякі з них знають мої дитячі пісні і співали разом зі мною. «Народна філармонія» візьме їх під свою опіку, будемо ростити патріотів», — поділилася співачка.
«Если в меня будут стрелять, то меня с этой иконой не убьют?»
Леся зі сльозами на очах розповідає про концерт в Іванківському районі на Київщині, де зараз перебувають дітки зі Слов’янська. «Після концерту отець Дмитро роздавав дітям образочки. Я йому допомагала. Маленький хлопчик років 4 підійшов і таке в мене спитав: «Тьотя, скажи, если у меня будет это (і показує на іконку) и в меня будут стрелять, то она меня защитит?». Я була шокована питанням чотирирічної дитини і просто сказала, що ця ікона захистить його від усього злого. Після чого він перепитав іще раз: «Если в меня будут стрелять, то меня с этой иконой не убьют?» — тремтливим голосом розповідає Леся. — Якби ви бачили в ту мить його очі! І потім утретє запитав. Я, ледве стримуючи сльози, відповіла, що його ніколи ніхто не вб’є, Бог його захистить від усього злого, після чого він із полегшенням зітхнув і побіг до інших дітей. Коли розговорилася з вихователем цих діток, вона розказала, що в Слов’янську їхній дитячий будинок обстрілювали сепаратисти, саме тому вони звідти втекли. І ще один момент. Хтось iз наших артистів запитав, чи діти розуміють українську мову, на що одна дуже активна і весела восьмирічна дівчинка відповіла: «Ну як ми можемо не розуміти українську мову, якщо ми вчимося в українській школі і взагалі живемо в Україні?!». Потім ми разом співали багато українських народних пісень і, звичайно, наприкінці концерту — Гімн України».
«Народна філармонія» у співпраці з Міноборони та Мінкультури їздить піднімати дух військовим від сходу до заходу, від півдня до півночі. Зрозуміло, що, виступаючи десь біля Львова чи навіть на Житомирщині, артисти почуваються в повній безпеці. Але за ці п’ять місяців у житті Лесі Горової бувало всяке. Наприклад, у селі Стрілковому, розташованому на Арабатській Стрілці на межі з Кримом, артисти розуміли, що це може бути їхній останній концерт. Один воїн показав Лесі вишку, яка знаходилася десь за 80 метрів від місця, де вона стояла. «Це вже була російська вишка і там сидів російський снайпер. Щось йому не сподобалося б — міг стрельнути. Але чого йому стріляти? Він безкоштовний концерт подивився. Ми співали прямо перед ним. Хіба що мій вірш «Утікайте, москалі, з української землі» йому не дуже сподобався. Бо коли ми йшли їсти, то включив якусь сирену і прожектор. Але ми не злякались, і за це хлопці покатали нас на БТРі», — сміється Леся.
Усмішка і голос Лесі зачаровує не одного військового. Її колега, лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів Руслана Лоцман, одразу реагує на залицяння до Лесі: «Стоп! У неї чоловік і двоє дітей». Співачка з радістю приймає від військових величезні букети квітів, які ті збирають для неї у полях і степах. Траплялося, що хлопці її й на руках носили. Річ у тім, що до військової частини годі було добратися. Після зливи глина настільки розкисла, що співачки у своїх розкішних сукнях і туфельках, а для військових вони одягаються у найкрасивіше вбрання, застрягли б по пояс у багнюці. Але хлопці їх урятували і через грязюку несли дівчат на руках у свою частину.
Чи зі спокійним серцем чоловік відпускає артистку до військових? Сергій не тільки відпускає, зізнається Леся, а й сам кілька разів їздив із нею. І дочок — Ліду і Зоряну — возив у військові частини, щоб разом із мамою заспівали «Синьооку дівчину».
ОБЕРІГ ДЛЯ БІЙЦІВ
Ще навесні Леся Горова звернулася в київські школи, де навчаються її дівчатка, щоб дітки намалювали малюнки для бійців. Сьогодні їй на пошту приходять малюнки зі всієї України та різних країн світу. Співачка каже, що дитячі роботи дуже тішать наших героїв. Вони їх кладуть під кашкет, у кишеню, прикладають до серця. Це їхній оберіг! З ними вони йдуть на бойові навчання і відстрілюються від ворога. І, може, саме ці дитячі малюнки, привезені в гарячі точки України Лесею Горовою, надають нашим хлопцям відваги і рятують їх від куль.
Макар, ты снова в бою!
http://espreso.tv/blogs/2014/08/21/makar_ty_snova_v_boyu
…Так получилось, что в конце 70-х, в один год я прочел самиздатовский «Архипелаг» Солженицына и приобрел полуподпольную запись первого концерта «Машины времени».
И как-то, само собой, имя Макаревича выстроилось у меня в один ряд с именами великих диссидентов позднебрежневского застоя.
Потом смеялся над собой: тоже, мол, сравнил…
Сегодня понял - те, первые, оценки были не такими уж и безумными.
Стоит лишь прочитать в российских «Известиях» пасквиль о концерте Макаревича перед детьми Славянска.
«Под музыку Макаревича истребляли русских в Донбассе. Его концерт в Славянске, в стане карателей, сравним с концертом в дивизии «СС Галичина». Бандеровцы после такого концерта пошли сжигать Хатынь. «Правый сектор», наслушавшись Макаревича, пошел резать горло «кацапам». Кровь русских людей - на пальцах Макаревича. Никакой кислотой не смыть эту кровь»,- пишет известный литератор-«русскомирец» Проханов.
Стиль газеты «Правда». Даже не брежневских, а бериевских времен. Кто-то в соцсетях окрестил его сочным русским словом - «густопсовый».
Хотя для Макаревича это не впервой. Мы, собственно, и зауважали его после погромной статьи в «Комсомольской правде». Шел 1982 год, фельетон назывался «Рагу из синей птицы». Обвиняли тогда совсем еще юного барда в отрыве от национальных корней и следовании «среднеевропейскому шаблону». А еще в «цинизме», в том, что делает «тысячам зрителей опасные инъекции весьма сомнительных идей». И приговор-предупреждение: «Пересаженное на нашу почву чужеземное дерево не плодоносит».
После эскапад Проханова текст из «рагу» кажется очень даже мягким. Ну, так и фигура была малозначительной. Удар наносился не по личности, а по тенденции - прививать с эстрады «вредные для народа идеи».
Интересны два момента. Первое, в статье «буржуазному» Макаревичу противопоставляли «настоящего советского гражданина» (но умершего к тому времени на радость КГБ) Владимира Высоцкого. И второе: статью подписала «группа представителей творческой интеллигенции» во главе с известнейшим на то время писателем-«почвенником» Виктором Астафьевым («заединщиком» и учителем упомянутого мною Проханова).
Личности Астафьева и Макаревича казались в то время настолько несопоставимыми, что возникала мысль: «а не из пушки ли по воробьям?» Может быть, тогда уже чувствовали «русскомирцы», что растет их заклятый враг?
Как это случалось в СССР, после объявленного «табу» на упоминание имени Макаревича, он стал народным героем. Служивший в то время далеко от Москвы капитан КГБ Путин, как говорится, недоглядел. Во времена московского «майдана» в 1991 году Андрей поет на баррикадах у Белого дома, а через два года - на Красной площади, и ему подпевает, может, сто, а может, все 500 тысяч москвичей.
Немногочисленные российские журналисты, поддерживающие сегодня рок-музыканта, любят цитировать его «Марионетки». Написано, мол, в конце 70-х, а словно о сегодняшней путинской власти: «то ли люди, то ли куклы»!
Я вот что скажу: Макаревич пел о путине всегда.
Не как о живом человеке, а как о надвигающемся горе для России. Из того же, первого его концерта меня больше всего пробрала уже забытая песня вот с такими словами:
«Скажи сам себе
Хотя бы в этот раз.
Кто ты?
Куда ты идешь?
Не открывая глаз?
И кто позволил тебе
Раскрасить мир и людей
В черно-белый цвет!
…Кто смог
На тебя надеть венок,
Самый средний в этом мире человек?»
Тогда это выглядело как образ жуткой тени над миром, отбрасываемой маленьким, безликим, средненьким человечком в сером костюме. Теперь мы можем лицезреть того, чья это была тень. Вот такая машина времени.
Или более позднее:
«Когда восходит Луна,
Ему совсем не до сна,
Пока он с миром не закончил спор.
Он открывает дверь
И, словно загнанный зверь,
Выходит на безлюдный простор.
И он обходит посты,
Что совершенно пусты -
Прошли те дни, когда его берегли, -
Он бесконечно одинокий
Внештатный командир Земли».
Это то, чем кончит Путин. Если останется жив.
И наконец,1995 год. Только сегодня стало понятно, о чем пелось:
«Сабельки, пулечки, пушечки,
Выбритые макушечки.
Цепкие лапы Родины, да письмецо семье.
Холмики, крестики, нолики,
Где вы теперь, соколики,
Где вы теперь служивые, спите в какой земле?»
Исполнение каждой из этих песен по российскому ТВ, даже безотносительно к Макаревичу, сегодня в принципе невозможно. Тексты уж больно стремные.
(Да что там говорить! Весной, по-моему, на Болотном митинге актер Александр Филипенко со сцены читал известный монолог. После слов «так трусами нас делает раздумье…» выдержал паузу. Тысячи людей ответили овацией. Так, скоро и автор «Гамлета» станет национал-предателем).
Молодое поколение помнит Макаревича как ведущего кулинарной программы. Кто знал, что у этого престарелого мечтателя такая стальная пружина внутри! Когда он написал свое программное «не стоит прогибаться под изменчивый мир, пусть лучше он прогнется под нас» - это показалось слишком пафосным. Но в итоге имеем редчайший случай, когда поэт как написал, так и поступил.
В интернете ходят некие «черные списки» 45-ти россиян, признанных главными врагами путинского режима. Фейк, наверное. Но симптоматично, что на первом месте там - Андрей Макаревич. И он это место заслужил, потеснив прежних врагов Путина - Ходорковского и Навального.
Это прекрасно! Потому, что власть всегда найдет управу и на мятежного миллиардера, и на революционера-политика. А как бороться с рок-певцом, ни одна власть не знает.
В марте лидер «Машины времени» признался: «Не покидает тяжелое ощущение, что жизнь свою я прожил зря». Печальное заявление. После него есть два пути: или идти в монахи, или попытаться прожить «не зря» то, что осталось.
И его поездка в Славянск - это таки очень «не зря».
Макар, ты снова в бою! А значит - рок-н-ролл - жив.
И если рок-н-ролл с нами - мы победим!