Новини одним рядком:
22 серпня – літературна акція "Барикада на Узвозі", Київ, Андріївський узвіз
22 серпня – виступ Т.Силенка, В.Самайди, О.Бика на відкритті дошки розстріляним козакам на станції Київ-Волинський
22-23 серпня – фестиваль «Ше.fest» у Моринцях на Черкащині
25 серпня – творча зустріч з поетом Павлом Кричевським у відділі літератури з мистецтва бібліотеки ім..Т.Шевченка м.Суми
25 серпня – день в межах виставки: «Закриття наукового літа в кабінеті професора КрейзіФорда» у Харківському літмузеї
29-30 серпня – Стус-фест "Палімпсести" у Вінниці
29-30 серпня – бард-рок фестиваль “Зустріч на Київському морі” (http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2224)
3-6 вересня – Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ 2015 у Чернівцях
4-6 вересня - 32-й відкритий фестиваль авторської пісні "Байда" на острові Хортиця в Запоріжжі
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Суми – Петро Картавий
Коли Ірина Шинкарук запросила у Житомир на фестиваль «Пісенний Спас», то відповів їй, що хочу вшанувати пам’ять її батька, і 90% за те, що приїду. На заваді були проблеми із здоров’ям, бо із 2010 року тільки тричі виїздив у короткострокові поїздки за межі Сумщини. За поїздку – можливість по дорозі в Житомир заїхати в Ірпінь, щоб зустрітися з поетом Василем Голобородьком, телефон якого допоміг розшукати Сергій Цушко.
Репортаж про події фестивалю імені Володимира Шинкарука «Пісенний Спас» у Житомирі
* * *
Мама мене
Народила
на Спаса,
Наче
хотіла знати,
Хто після неї
Буде мене
Спасати.
В.Шинкарук
В обідню пору 19 серпня 2015 року виїхали ми із Києва автобусом для учасників фестивалю. Біля сцени Житомирського літнього театру «Ракушка» зустріла нас Ірина Шинкарук. Поруч з театром – виставка-ярмарок вишитого одягу, прикрас, виробів з дерева, музичних інструментів, ляльок, книжок і дисків Володимира Шинкарука. Там же побачив композицію із яблук. На вході до зали театру – щити з фотографіями Володимира Шинкарука.
Із директором фестивалю авторської пісні “Студентські струни” Володимиром Виговським згадали про спільну роботу, і художнього керівника фестивалю Володимира Шинкарука, який запрошував мене в журі у 2000, 2002, 2007 роках. На жаль, цей фестиваль вже не проводиться. Потім народний депутат України 6-7 скликань, керівник МА “Остання барикада” Олесь Доній розповів, що влада заарештувала більше 500 бійців із добровольчих батальйонів. Відповів Олесю, що для влади винайшов нове слово “хитреї”. Говорили ми і про скрутне життя Василя Голобородька, якому потрібна допомога. Далі Федір Шинкарук відправив нас на обід та поселення у готель-ресторан “Шале”.
Щоб краще відчути атмосферу фестивалю знайшов собі місце зверху вщерть заповненої слухачами зали. Кілька сотень слухачів, у яких не було квитків, стояли поруч зі мною. На сцені – великий екран, де змінювалися фото і тексти віршів Володимира Шинкарука.
Всіх, кого я любив і знав,
Всіх, хто завжди у мене вірив,
Я покличу у світлий зал,
І доземно вклонюся щиро.
Після 19-й годині дзвонарі “ARS NOVA” сповістили про відкриття фестивалю і на сцені з’явилась ведуча - Заслужена артистка України Ірина Шинкарук. Пані Ірина сказала, що кожного року 19 серпня святкували день народження Володимира Шинкарука, а коли його не стало (він помер 6 грудня 2014 року), то вирішили продовжити традицію фестивалем. Перший фестиваль – презентаційний. Запрошені учасники – друзі її батька, духовна присутність якого на фестивалі була відчутна.
Першою співала Академічна хорова капела «Орея» (худ. кер. Олександр Вацек), а далі ведуча зачитує вітальну адресу віце-прем’єра, міністра культури В.Кириленка. Єпископ Житомирський освятив яблука. Без звань назву учасників фестивалю: хорова студія “Струмочок”, Мар'ян Гаденко, квартет “Ретро”, Ніколо Петраш, Андрій Князь, Ніна Матвієнко.
У танці вшанував пам’ять загиблих бійців 95-ї бригади хореографічний ансамбль «Сонечко» (худ. кер. – Тетяна та Михайло Гузуни), Ірина Шинкарук читала вірш про воїнів, кіноактор Володимир Талашко – вірші із збірки В.Шинкарука “Дідове літо”, Темирхалі Абільмажинов із Казахстану співав українські пісні, тріо народних інструментів “Болеро” виконало “Черемшину”, Олександр Войтко – власну версію пісні В.Шинкарука “На журавлиний ключ”, команда КВК – “Дівчата із Житомира” співали коломийки, Василь Зверев – пісню В.Шинкарука, Анжеліка Рудницька – дві пісні.
Артем Кондратюк співпрацював з В.Шинкаруком над його піснями, які виконав зі сцени, Анатолій Гнатюк співав улюблені пісні В.Шинкарука, Олесь Доній згадав, як в юності пісні В.Шинкарука спонукали його до спілкування українською мовою. Далі співали Юрій Градовський та ансамбль «Древляни», Тетяна Піскарьова, ВІА “Кобза”, Анатолій Говорадло із гуртом.
Багато теплих слів зі сцени прозвучало на адресу Людмили Василівни, дружини Володимира Шинкарука, а на фуршеті дякували його доньці Ірині – “мотору” фестивалю та іншим організаторам. У відповідь Ірина подякувала всім, хто допомагав провести фестиваль, і вшанувати пам’ять про батька.
Учусь не брехати ні в думці, ні в слові,
Іду, спотикаючись, до каяття.
Завжди треба бути до смерті готовим,
Та свято вірити в життя.
Володимир Шинкарук
20 серпня учасники відвідали могилу Володимира Шинкарука та співали в госпіталі для поранених воїнів АТО. Не зміг побувати на цих заходах, бо поїзд із Києва на Суми відправлявся о 15:15.
У рубриці – «ЗМІ про мистецькі події» читайте інтерв’ю з Іриною Шинкарук.
Київ – Анна Калита
Бард-афишка на август.
15 серпня - фестиваль "Відкриті небеса" в Києві.
https://www.facebook.com/events/486986564800052/
14-16 августа - фестиваль "Славутич"http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2213
Участие в конкурсе могут принять все желающие, без ограничения возраста и гражданства.
В конкурсе предусматриваются следующие номинации:
· лучший автор (и стихов, и музыки);
· лучший автор музыки;
· лучший исполнитель;
· лучший ансамбль;
Как добраться http://festivali.org.ua/festmaps/slavutich_2009.jpg
21 - 22 августа Фестиваль "Автограф" проводится в с. Сосновка Полтавского района в спортивно-оздоровительном лагере "Олимпийские надежды". Всем, кто будет добираться автомобильным транспортом со стороны Харькова или Краснограда, полезно помнить, что в город ехать не нужно. база находится приблизительно в 10-15 км не доезжая Полтавы.)
Важно помнить о том, что в августе у нас уже прохладно по ночам и довольно сыро, т.к. рядом река. Дальше - сами знаете.. Количество домиков невелико, а стационарные палатки относятся к разделу "антиквариат", так что, если есть возможность, то лучше взять с собой палатку.. Еду лучше взять с собой, т.к. лоточная торговля будет скромной.. Фестиваль КОНКУРСНЫЙ. Так что, мы всегда рады новым лицам, а в последствии очень гордимся новыми именами.
http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2222
Всё оставшееся лето - бард-лагерь Хортица (Запорожье) - -https://www.facebook.com/groups/726566277454787
По 5грн/чел/сут со своей палаткой, или по 25грн/чел/сут, если без снаряжения.
Київ - Анатолій Рибін
Небеса знову відкривалися в арт-кафе «ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ»
Коли ти стоїш на імпровізованій фестивальній сцені, а прямо перед тобою на пагорбах височить лаврська дзвіниця – відчуття маєш особливі і не однозначні. Не однозначні, бо знаєш, що десь тут поруч з святими лаврськими пагорбами окопалися далеко не святі можновладці…
Але зараз не про це... Згадався один з попередніх фестивалів в арт-кафе «Очеретяний кіт», коли з фестивальної сцени троє, чи навіть четверо учасників демонстрували свою пісню про очеретяного кота. Свій авторський варіант своєрідного гімну очеретяного кота показував тоді і автор цих рядків…
Це був рік, коли автор цих рядків, як і більшість країни, жив сподіваннями на краще. Писати прямим текстом про свої сумніви та жалі з відвертими посиланнями не було тоді чимось героїчним. Але текст пісні набув забарвлення подвійного розуміння змісту зовсім не випадково…
Якщо дасть Бог (і не в останню чергу чудовий організатор цього дійства Едуард Драч), на наступному, VIII, фестивалі пісня про Очеретяного Кота пролунає знову у «Відкритих Небесах», як вже колись на V фестивалі. Поетична, музична та виконавча форма цього твору, напевне, зазнає до того часу змін, і навіть на краще. Чи зміниться на той час щось принципово на краще на можновладних пагорбах, напроти котрих через Дніпро у своєму арт-середовищі перебуває наш Очеретяний Кіт?..
Очеретяний кіт
Гімн фестивалю «Відкриті Небеса» (проектний варіант)
Він в болото не лізе, хоч поруч з ним часто буває
І мав би, мабуть, з того зиск,
Він живе в очереті й хорали з жабами співає
Під мишачий писк.
А втім миші для нього не просто сама метушня
І ласий шматок,
Він з жабами й мишами давно полюбляє навмання
Пускатись в танок.
Приспів:
Очеретяний кіт має довгий рудий хвіст,
На тім хвості танцюють жаби й миші твіст.
Та є одна журба у нашого кота,
То з рудими очима чорна, чорна… кіска,
А втім журбу його вгамує з жаб жабо,
Чи, може, й просто, просто… мишей низка.
Йому ж шкода тих жаб, з мишами просто жах,
Не хоче він, не стане він робити з них намиста.
Бо він ні,.. не тварюка, хоч й таких поруч має:
Муркочуть весь день.
Він живе в очереті й співає
З жабами й мишами пісень.
Він збере своїх друзів,
Помахає тій звабливій красуні з рудими очима хвостом,
Жаби, може й не кіска,
А з рудими очима мишей не бува загалом…
Проте, як не крути, але ж це таки клас
Танцювати, хай навіть над прірвою,
І не лізти з рудими кицьками в болото,
А бути чудовим котом!..
Приспів:
Очеретяний кіт має довгий рудий хвіст,
На тім хвості танцюють жаби й миші твіст.
То хай іде журба від нашого кота,
А вірних друзів – жаб й мишей – не вартий жоден блиск оманливих рудих очей…
Ця та інші пісні на http://www.bards.name/person418
Харків – Літературний музей
Ставка на позитив
Пост-реліз
Харків, 21.08.15
Третя відкрита репетиція плейбек-театру (в межах проекту «Включи себя в жизнь!») відбулася у садку Харківського літературного музею 20 серпня. Всі бажаючі могли взяти участь у створенні спектаклю та познайомитися із цією новою, але все більш популярною системою. Справа в тому, що від самого початку виникнення (кінець 70-х ХХ ст.) плейбек-театр мав суто мистецьке завдання – шляхом імпровізації прожити емоції глядача. Але дуже швидко психологи почали використовувати головні засади плейбек-театру у своїй практиці і виявилося, що система може вдало працювати при реабілітації осіб, що пережили сильні життєві потрясіння. Зважаючи на кількість зовнішніх конфліктів у світі практика швидко набирала популярності і сьогодні вона є чи не найбільш дієвою методикою при роботі із біженцями.
Актори відразу попереджають публіку, що немає сенсу сидіти на місцях – та і температура на вулиці не сприяє медитативному спогляданню. Вже за хвилину утворюється коло з 30 людей, які спільно виконують завдання «головного». Вони танцюють, сміються, бігають і бавляться. Ніщо не вказує на те, що хтось тут буде говорити про важкий життєвий досвід.
За три місяці реалізації проекту «Включи себя в жизнь!», який ініціювала і реалізує ГО «Линия согасия» у Харкові, вдалося досягти солідних показників:
«За нами 13 показів спектаклю із участтю біженців з зони АТО та 3 відкритих репетиції, коли основами плейбек-театру вчилися всі зацікавлені харків’яни, – ділиться з нами психолог і координатор проекту Ольга Ладія-Щербакова,– загалом у проекті взяло участь 470 осіб і було розказано 115 історій. Ми відвідали місця поселення внутрішньо переселених осіб у Харкові, Чугуєві, Лозовій та Слав’янську». Реалізація проекту стала можливою завдяки допомозі Агенства США з міжнародного розвитку USAID і протриває до 15 вересня. Це тільки перша хвиля і всі учасники налаштовані продовжувати та розвивати проект далі.
«А мені наснилося, що сонце згасло. Зовсім.» - згадує, але і дає завдання акторам один з глядачів. Чи є такі фізичні рухи, які без слів змусять нас відчути сенс цих слів?
«На початку проекту, у перші покази спектаклів, одна з учасниць підійшла після вистави і дякуючи сказала – Нарешті мене зрозуміли. Нарешті мене почули. – ці слова лейтмотивом супроводжують наш проект – ділиться Наталя Пальчик, керівник проекту. – Ми даємо можливість людям говорити і слухати. Дуже приємно повертатися до місць, в яких ми виступали, і бачити суттєві зміни, що там відбулися. Люди починають відкриватися та говорити одне з одним». Крім акторів у виставі беруть участь і музиканти. Аскетичне тріо (клавіши, скрипка і боян), насправді, дає можливість використовувати дуже широку палітру емоцій. Як і актори, музиканти імпровізують тут і зараз, в залежності від своїх емоції, але намагаючись не відхилятися від акторських етюдів.
«Нам дуже комфортно працювати разом. Ми наплакалися, насміялися і нараділися стільки, скільки може вистачити на одне довге людське життя. А минуло тільки три місяці…» – продовжує Наталя Пальчик.
Працюючи із різною аудиторію була виявлена одна закономірність – будь-яка група (контактна/ не контактна) завжди закінчувала на позитивній ноті. І це рішення приймалося глядачами, а не режисерувалося ззовні. Після важких і, часто просто страшних історій, що їх люди розповідали, обов’язково знаходився хтось, хто вигукував: «Та що ми все про смутне згадуємо? Були у нас і світлі моменти в житті!» Пробудження цієї, суто людської, навички самозбереження і є однією з найважливіших завдань проекту. Саме вона сприяє включенню та поверненню у повноцінне життя.
Захід відбувався в межах соціокультурних заходів вставки «Будемо жити: світова література про війни ХХ-ХХІ ст» Харківського літературного музею.
Проект реалізується за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку USAID у межах проекту «Українська ініціатива з укріплення громадської довіри (UCBI)» для ЗМІ та ГО.
Дніпропетровськ – сайт МА «АртВертеп»
http://artvertep.com/news/25218_29-30+serpnya+u+Vinnici+vidbudetsya+Stus-fest+%22Palimpsesti%22.html
29-30 серпня у Вінниці відбудеться Стус-фест "Палімпсести"
4 вересня виповниться 30 років з дня смерті Василя Стуса. Напередодні роковин, 29-30 серпня, у Вінниці відбудеться літературно-мистецький фестиваль "Палімпсести", присвячений слову геніального поета.
Актуальність Стус-фесту пов’язана не лише з круглою датою. Уродженець села Рахнівка на Вінничині, Василь Стус сформувався як особистість у Сталіно (Донецьку). Саме на Донбасі він вперше навіч пізнав антигуманну радянську дійсність та протиставив їй образ України, яку належало сотворити.
Сьогодні Донецьк окуповано, тому актуалізація стусового слова є особливо нагальною.
Палімпсести – це пергамент, на якому стерли давній текст. Але чи не проступають на ньому притлумлені значення? Чи не є кожен наступний шар тим відчитуванням прихованого, відкриттям схованого у прадавніх рукописах сенсу?
Організатори фестивалю пропонують усім охочим відкрити це слово, знов написати його поверх геніального тексту. Співтворити. Відчитати нові й відчути питомі сенси стусового слова.
У просторі "Палімпсестів" розгорнеться символічний стусопростір, в якому творитимуть митці з Вінниці й Донецька, Києва, Львова та інших регіонів України.
Мистецька програма фестивалю міститиме поезію Стуса та сучасних українських поетів, музичні композиції, стріт-арт та перформанси.
"Спеціально для нашого фестивалю донецький театр двох акторів (подружжя Чистоклетових) підготував виставу за творами Стуса, яку вони назвали «Щасливий Йорик", – зазначає один з організаторів фестивалю Дмитро Штофель.
Воднораз Стус-фест прагнутиме актуалізувати проблему українського Донбасу та поставити питання про засади його української ідентичності. Відтак, в рамках фестивалю заплановані історико-літературні дискусії за участі Олени Стяжкіної, Дмитра Стуса та Станіслава Федорчука, а також зустрічі з політв’язнем Василем Овсієнком та істориком Вахтангом Кіпіані.
Вхід на всі заходи ВІЛЬНИЙ.
Довідково
Ініціатором фестивалю став всеукраїнський рух «Простір свободи», до якого долучилися Громадський центр «Форум», книгарня «Є», видавництво «Смолоскип», Донецький національний університет, Вінницький національний технічний університет, Вінницький обласний художній музей, Вінницьке училище культури і мистецтв ім. Леонтовича, Вінницька обласна бібліотека ім. Тімірязєва та музей Коцюбинського.
Фестиваль відбувається за сприяння Міністерства культури України, управління культури і туризму Вінницької ОДА та департаменту культури Вінницької міської ради.
Докладніше про фестиваль можна дізнатися на сайті руху «Простір свободи», на сторінціфестивалю «Палімпсести» у фейсбуці, або зателефонувавши організаторам: 093 087 30 23 (Наталя Клим’юк).
Програма фестивалю
Субота, 29 серпня
06.00-09.00 Поетична риболовля по-стусівськи «Посиджу в довгій самоті, над вудкою схилившись…» (за попередньою реєстрацією: 0937745673)
10.45-11.00 «Читач і місто». Мистецька провокація. На вулицях міста, площа 8 березня.
11.00-13.00 Акція «Стіна». Інтерактивний стріт-арт із вільним поетичним майданчиком. Модератори: Олександр Никитюк (стріт-арт); Олег Коцарев та Дмитро Штофель (поетичний майданчик), Бібліотека-філія №, вул. Маяковського, 122.
14.00-15.30 «Стус. На рідній чужині». Зустріч із політв’язнем Василем Овсієнком та істориком і журналістом Вахтангом Кіпіані. Книгарня «Є», вул. Соборна, 89.
16.00-17.00 «Бетговен і Стус: дисонансні акорди». Павло Лисий (фортепіано), Таня-Марія Литвинюк (поезія). Художній музей, вул. Соборна, 21.
17.30-18.30 Радянський Схід: між страхом та надією. Відкрита лекція Олени Стяжкіної. Бібліотека імені Тімірязєва, вул. Соборна, 73.
19.00-20.30 Вертеп для двох акторів. «Щасливий Йорик» за В. Стусом (камерний театр «Жуки»). Музей Коцюбинського, вул. Івана Бевза, 15.
21.00-22.00 Жива інсталяція «Чорнота: від смерті до життя». Олександр Васін та Ольга Беш (рецитація й евритмія). Європейська площа.
Неділя, 30 серпня
11.00-13.00 Наукова платформа. Василь Стус: канон і поза каноном. Вінницький національний технічний університет, Хмельницьке шосе, 95.
12.00-14.00 «І я гукну. І край мене почує». Відкриті поетичні читання. Бібліотека імені Тімірязєва, вул. Соборна, 73.
13.30-14.30 Розмова про український Схід. О. Стяжкіна, С. Федорчук, Л. Якимчук. Книгарня «Є», вул. Соборна, 89.
14.30-15.30 Презентація книги віршів «Абрикоси Донбасу». Любов Якимчук. Книгарня «Є», вул. Соборна, 89.
Кіновимір:
15.45-16.45 Фільм «Палімпсест», режисер Роман Веретельник.
16.45-18.00 Документальний фільм «Відторгнення. Битва за Україну», режисер Людмила Немиря. Кінотеатр «Родина», вул. Козицького, 47.
17.30-18.30 Яблуневий чай з Еліною Свенцицькою та Леонідом Борозєнцевим. Музей Коцюбинського, вул. Івана Бевза, 15.
19.00-21.00 Арт-вечір: Тарас Компаніченко, Дмитро Стус, Таня-Марія Литвинюк, Любов Якимчук, Олег Коцарев, Ірина Старовойт, Олег Соловей, гурт «Очеретяний кіт», гурт «Три кроки в ніч». Училище культури і мистецтв імені Леонтовича, вул. Чкалова, 40.
Сайт http://shefest.org.ua/news/she-fest-znovu-chekaje-na-vas-v-moryntsyah.html
«Ше.fest» знову чекає Вас у Моринцях
Всеукраїнський благодійний фестиваль Тараса Шевченка «Ше.fest» вже вдруге відбудеться у рідному селі видатного поета, художника та борця за вільну Україну Тараса Шевченка – Моринцях, що на Черкащині.
Фестиваль триватиме два дні – 22 та 23 серпня у центрі села. Цьогорічне гасло – «Еволюція твого духу» покликане продемонструвати, що за останній рік еволюціонувала не лише країна, змінився кожен з нас: став більше розуміти, цінувати життя, близьких, рідну землю.
Незмінна ціль заходу – відкинути всі штампи та відкрити нового Шевченка – молодого, привабливого, сучасного; осягнути Тараса-поета, Тараса-художника, Тараса-борця; пропустити крізь себе історію його життя.
На відвідувачів «Ше.festy» чекає насичена програма: гутірки-дискусії та літературні читання власних творів та творів Тараса Шевченка, музична сцена (зможете почути Шевченка у реп та рок стилях), майстер-класи, нічні кінопокази (тільки українське кіно), театральні перформанси, екскурсії Моринцями, дитяча галявина, українські бойові мистецтва, зустрічі з сучасними героями російсько-української війни, величезна ватра та не лише це.
З огляду на час, в якому доводиться жити українцям, – ведення військової боротьби по захисту своєї території – у рамках фестивалю вперше працюватимуть медична та військова галявини.
Як і торік, «Ше.fest-2015» буде благодійним. Усі зібрані кошти передамо на підтримку українських військових.
Нагадаємо, що Перший всеукраїнський фестиваль Тараса Шевченка відбувся 15-16 серпня 2014 року в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області. Торік на фестиваль завітало від трьох до п’яти тисяч відвідувачів. Дякуючи спільним зусиллям вдалося зібрати близько 19 тисяч гривень та покрити частину вартості тепловізора для прикордонної застави «Оршанець» (Свердловський р-н, Луганська обл.).
За новинами стежте на офіційному сайті фестивалю або в соціальних мережах: www.facebook.com/she.fest або vk.com/she.fest
Е-пошта: shefest@ukr.net
Організатор: Молодіжна інформаційна спільнота «Сіль».
Луцьк – Руслана Мельник
ПОЛОЖЕННЯ
IV туристичного фестивалю авторської пісні, фото і кіноаматорів
«Вітрила пригод» 2015 (далі – фестиваль)
Фестиваль присвячений підтримці духу українських бійців, Дню туризму та Дню кіно.
Якщо Ви вільна, креативна, смілива, творчо наповнена духом Свободи людина, яка здатна з життєво-напруженого графіка викроїти час для мандрів заради вражень, гострих відчуттів та екстриму, відкритися та поринути в лоно природи, повести за собою однодумців, бачите і фіксуєте ці прекрасні миті на фото чи відеокамери, складаєте поезію або пишете пісні гайда на фестиваль!
Якщо Вами володіє жага до романтики, а душа відкрита вітру пригод і Ви горите бажанням поділитися цими враженнями, тоді напинайте свої вітрила і гоп до купи!
- Загальні положення
Мета фестивалю:
• відродження та популяризація авторської пісні, аматорського туристичного кіно та фото;
• заохочення молодих співаків, кінематографістів, фотолюбителів Волині, України та інших країн до творчої співпраці;
• пропагування здорового способу життя та стимул до висвітлення мандрівок;
• обмін досвідом між представниками різних жанрів мистецтв та зміцнення зв’язків між туристичними, кіно-фотоклубами різних держав.
Загальне і творче керівництво проведенням фестивалю здійснює Оргкомітет.
- 2. Засновник та організатор фестивалю:
• Волинський туристичний клуб «МИ», молодіжна громадська організація.
Підтримка:
Управління культури ВОДа, управління освіти, науки та молоді ВОДа.
3. Терміни та місце проведення.
3.1. Фестиваль проводиться у місті Луцьку з 26 по 27 вересня 2015 року.
3.2. Виконані за всіма вимогами Фестивалю екранні, пісенні та фототвори слід надсилати до 21 вересня 2015 року включно на адресу: 43016, м. Луцьк, вул. Кондзелевича, 5, Волинський туристичний клуб «Ми» з позначкою «На фестиваль».
3.3. Відкриття Фестивалю – 26 вересня 2015 року. Протягом двох днів відбуватимуться перегляди кінофільмів та прослуховування пісень у виконанні учасників, проходитиме виставка конкурсних світлин. Закриття фестивалю – 27 вересня 2015 року.
3.4. Місце розташування учасників та гостей фестивалю студентський гуртожиток. За бажанням можливе розміщення наметового містечка в центральному парку Лесі Українки. Бажаючі повинні мати з собою повний набір туристичного спорядження (намети, спальники, килимки). Організаційний комітет може порекомендувати установи міста, які можуть надати напрокат необхідне туристичне спорядження (за попередньою домовленістю та заявкою).
3.5. Перегляд фільмів та концерт буде проходити в Палаці культури міста Луцька, фотовиставка - у фойє Палацу культури міста Луцька.
4. Учасники фестивалю
4.1. Учасниками фестивалю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи: студенти вищих і середніх навчальних закладів, працівники телестудій, члени аматорських студій та гуртків, окремі аматори, співаки, фотографи, туристичні клуби, гуртки, об’єднання громадян.
5. Умови участі у конкурсі
5.1.Участь у конкурсі є безкоштовною.
5.2.Транспортні витрати оплачують власним коштом або за рахунок сторони, яка відряджає. Проживання у студентському гуртожитку та наметовому містечку в парку Лесі Українки за рахунок спонсорів фестивалю.
5.3. Один учасник має право надсилати твори для участі у конкурсах різних номінацій (фото, фільми, авторська пісня).
5.4. Учасники фестивалю мають заповнити реєстраційну форму (заявку) та надіслати її з власним твором, відповідно до вимог на поштову та електронну адреси оргкомітету фестивалю.
5.5. Учасник фестивалю як автор конкурсного твору несе особисту відповідальність за достовірність викладеної інформації згідно чинного законодавства.
5.6. Учасниками фестивалю можуть бути як громадяни України, які подають твори та заповнюють анкету українською мовою, так і громадяни інших держав, які подають матеріали мовою своєї держави.
6. Вимоги до учасників конкурсу авторської пісні
6.1. Учасники конкурсу авторської пісні попередньо подають записи двох пісенних творів на електронну пошту оргкомітету або відповідальної особи.
6.2. Забороняється виконання у конкурсі пісень у супроводі фонограми.
6.3. Автори та виконавці творів супроводжують свій виступ акустичними або автентичними інструментами.
6.4. У відбірковому конкурсі учасники виконують дві різножанрові пісні у живому супроводі.
6.4. Журі визначатиме переможців у номінаціях:
І - авторська пісня.
ІІ - співана поезія.
Переможці нагороджуються
7. Вимоги до учасників конкурсу кіноаматорів
7.1. Екранні твори не повинні перевищувати хронометраж 30 хв.
7.2. Приймаються екранні твори, записані на диск формату DVD, або надіслані на електронну адресу оргкомітету разом із анкетою, у вдосконаленому з технічної точки зору вигляді. Диски з фільмами залишаються в фонді фестивалю. Будь-яка технічна вада дає підстави організаторам для рекомендацій по вдосконаленню твору.
7.3. До участі в конкурсі приймаються екранні роботи, створені не раніше 2010 року у номінаціях:
І – Фільм-мандрівка, краєзнавче дослідження;
ІІ – Фільм про особистість;
Переможці нагороджуються дипломами та дипломами та винагородами..
8. Вимоги до учасників у фотоконкурсу
8.1. На фестиваль приймаються світлини, надіслані разом із анкетою розміром на електронну адресу оргкомітету.
8.2. Світлини з електронних носіїв шляхом відбору членами журі будуть роздруковані за рахунок коштів фонду фестивалю та представлені на туристичній фотовиставці.
8.3. Номінації:
І – Пейзаж; ІІ – Репортаж; III. Портрет туриста.
Переможці нагороджуються дипломами та винагородами.
9. Журі фестивалю
9.1. До складу журі залучаються діячі культури та туризму в сфері авторської пісні, аматорського кіно та фото.
9.2. Паралельно з основним журі працює глядацьке журі, оперативно створене з числа прибулих на конкурс учасників та глядачів. Глядацьке журі визначає переможців у номінаціях: «Приз глядацьких симпатій», «Конкурс на найкумеднішу туристичну бувальщину» .
10. Контакти
10.1. Твори потрібно надіслати до 20 вересня 2015 року включно на адресу: 43016,
м.Луцьк, вул. Кондзелевича, 5. Волинський туристичний клуб «Ми», з позначкою «На фестиваль». Електронна адреса: www.turclub@ukr.net Умови участі у фестивалі розміщені на сайті tourclub.lutsk.ua., на сайті управління культури Волинської ОДА на сайті управління культури Луцької міської ради.
10.2. Контактні телефони організаторів фестивалю: керівник проекту – Мельник Руслана Григорівна - 067 332 93 34, 099 321 21 15, відповідальні за авторську пісню – Поліщук Юрій Миколайович – 067 263 36 14, за аматорське кіно – Хижук Сергій Анатолійович 097 649 38 35, за фото – Комаровський Микола Володимирович - 066 947 36 33.
10.3. Організатори фестивалю не несуть відповідальності за збої в роботі поштових відділень з доставки кореспонденції.
10.4. Пересилання творчих робіт здійснюється власним коштом учасників.
P.S. Учасники фестивалю повинні мати із собою ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду. В випадку відсутності переможців або представників на нагородженні винагородата дипломом не видаються і не пересилаються.
Орієнтовна програма
ІV туристичного
фестивалю авторської пісні, фото і кіноаматорів «Вітрила пригод» 2015
1 день – 26 вересня 2015 року (субота)
10.00 - 12.00 - екскурсія для учасників Луцьким замком та Старим містом.
12.00 – 13.00 – відкриття фестивалю та фотовиставки в фойє Палацу культури.
13.00 - 15.00 -зустрічі з цікавими мандрівниками, майстер-класи зі зйомок кіно, фото, написання авторської пісні. (конференц-зал Палацу культури).
15.00 - 17.00 – перегляд фільмів.
17.00 – 21.00 – концерт-конкурс авторської пісні (сцена на Театральному майдані).
2 день - 27 вересня 2015 року (неділя)
10.00 - 11.30 - екскурсія в музей Волинської ікони.
12.00-15.30 - зустрічі з цікавими мандрівниками, майстер-класи зі зйомок кіно, фото, написання авторської пісні конференц-зала Палацу культури.
16.00-18.00 – закриття фестивалю, нагородження переможців фестивалю, заключний гала-концерт виконавців авторської пісні (сцена на Театральному майдані).
Заявка-анкета
на участь у фестивалі « Вітрила пригод» 2015
Прізвище, ім’я, по-батькові або назва організації, яка представляє твір
Назва конкурсу ________________________________________________
Номінація_______________________________________________________
Назва твору_____________________________________________________
Авторська група_________________________________________________
Власник авторських прав_________________________________________
Хронометраж, коротка анотація фільму_____________________________
Ваша адреса, тел., e-mail__________________________________________
Цікава творча інформація про автора або групу авторів пісні, кіно, фото
________________________________________________________________
Ваші побажання_________________________________________________
Згода автора на показ фільму, фото та виконання пісні та їх використання з метою реклами та популяризації фестивалю.
Дата __________ Підпис _________________
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Ірина Шинкарук: Тато був дуже сонячною людиною
Донька відомого поета, барда, ведучого і педагога Володимира Шинкарука — про те, яке своє
досягнення у житті вона вважає головним, про татових друзів і про те, чого варто очікувати
від першого фестивалю «Пісенний Спас», який стартує сьогодні
(газета “Україна молода” від 19 серпня 2015 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2696/164/94496/
Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО
Рік тому, напередодні свого шістдесятиліття, Володимир Шинкарук поділився з читачами «України молодої» своїми роздумами про філософію буття, місце в його житті, яке посідає творчість, родина, друзі. Останніх у Володимира Федоровича справді було багато — простора зала Житомирського обласного музично-драматичного театру мені Івана Кочерги тоді не змогла вмістити всіх, хто прийшов привітати улюбленого вчителя, барда, поета і конферансьє з ювілеєм. Як і через півроку, коли сотні людей прийшли сюди — на вечір пам’яті Володимира Шинкарука, якого в грудні забрала важка хвороба.
А через рік друзі, колеги і родина Володимира Федоровича знову зберуться в Житомирі, щоб разом відсвяткувати яблучний Спас — саме цього дня побачив світ Шинкарук. І саме цього дня в Житомирі в реконструйованому літньому театрі міського парку культури і відпочинку стартує перший фестиваль імені Володимира Шинкарука з символічною назвою «Пісенний Спас». Про це, а також про те, яким був Володимир Шинкарук поза сценою, ми розговорилися напередодні свята з його донькою, ініціатором і ведучою фестивалю Іриною Шинкарук.
«Кожна моя перемога, мій успіх — це була і його перемога,
в яку він так само вкладав усю свою душу»
— Ірино, ти практично з підліткового віку пізнала смак гастрольного життя, підкоряючи одну фестивальну вершину за іншою. І скрізь поряд був тато. Ким він був тоді для тебе — на сцені і в житті?
— Усім. Він був і татом, і другом, і вчителем, і автором пісень, колегою по сцені. Для мене він справді багато значив, бо я знала, що в будь-яку хвилину життя мені є на кого спертися — і в особистому, і в професійному. А про такого розкішного дідуся можна тільки мріяти. Він об’єднував у собі багато іпостасей. Він узагалі був багатогранною, поліфонічною людиною — і не лише стосовно мене.
— А коли ти вперше відчула, що це не просто рідна людина, а передусім учитель, професіонал? Після блискучої перемоги на «Червоній руті» в Донецьку, коли в 14 років ти стала наймолодшим володарем першої премії в жанрі поп-музики, розділивши цей приз із Олександром Пономарьовим?
— Я відчула це навіть раніше — років в 11, коли брала участь у фестивалі «Замкова гора». Це був, по суті, відбірковий тур запорізького фестивалю «Червона рута», і я вперше вийшла на сцену без нього. Був початок квітня, і тата запросили в Одесу на «Гуморину», тож зі мною за кулісами була мама. І наче все було нормально, і я взяла першу премію, отримала путівку в Запоріжжя. Але саме тоді я гостро відчула, що мені не вистачало саме його підтримки.
— А якими своїми досягненнями та нагородами найбільше хотілося поділитися з татом?
— Та всіма, бо кожна моя перемога, мій успіх — це була і його перемога, в яку він так само вкладав усю свою душу. Хоча він був дуже вимогливий — і до себе в першу чергу. Він казав: «Я вас люблю, але любов має бути вимогливою». Він не любив лінощів чи недбальства. Взагалі, він був запальною і емоційною людиною, але швидко відходив і ніколи не тримав зла в собі.
Однак найбільша моя особиста перемога і моя радість — це народження моїх дiтей, яких тато дуже чекав. Коли йому поставили страшний діагноз, я носила під серцем Єгорчика, і він найбільше боявся не побачити його, адже його тато, дідусь Федір, помер, коли мама була вагітна мною. А пізніше він насолоджувався кожною хвилиною спілкування з онуками. Називав це «найкращими ліками» та «онукотерапією», а Вітю з Єгорком — «моїми ендорфінчиками». Він любив їх надзвичайно.
«Коли Володя був на знімальному майданчику, у всіх був гарний настрій»
— Володимир Федорович підтримував на сцені не лише тебе. У нього було багато учнів — і не лише як у професора, викладача Житомирського університету імені Івана Франка, а й на сцені багато хто з ним радився, та й він сам не втрачав нагоди допомогти, підказати. А як про нього відгукувалися інші?
— Дуже щиро і з вдячністю. От ми з режисером Оленою Красько працювали над сценарієм фестивалю, і вона згадувала, що «коли Володя був на знімальному майданчику, у всіх був гарний настрій. Він був для нас, як сонечко».
Його життєвим прагненням справді було підняти настрій людям, запалити якоюсь ідеєю, позитивом. Він умів це робити. Він був викладачем не за званням, а за покликанням. Він умів дуже м’яко і толерантно, кількома реченнями дати пораду, яка допомагала зрозуміти, що і чому не виходить.
— А ще він був поетом, бардом, перекладачем, конферансьє, підтримував Лігу КВК, започаткував фестиваль «Студентські струни». У чому секрет його багатогранності? Як його вистачало на всіх?
— Татко завжди любив повторювати, що найкращий відпочинок — це зміна виду діяльності. Він не вмів сидіти без діла, тому з однієї справи перескакував на іншу і скрізь знаходив своє задоволення. Він сумував, коли довго не було записів у студії, завжди щось вигадував, з радістю йшов на роботу в університет. Я думаю, що саме спілкування з творчою молоддю додавало йому сил і натхнення.
— А ще й знаходив час для саду й городу.
— Це — окрема тема. Троянди й виноград, як у Рильського, були його особливою любов’ю. Кілька років тому вони з мамою продали свою квартиру в Житомирі, де прожили 18 років, і придбали невеличкий будиночок із землею. І зараз там росте більше ста кущів троянд, вирощених татом із букетів, які йому дарували на концертах. А ще більше трояндових кущів та виноградної лози він роздарував друзям. І зараз багато хто з гордістю розповідає, що в них є троянди чи виноград від Володимира Федоровича.
— Слiдкуючи за його виступами на сцені, за його манерою спілкування, за його творами, можна подумати, що все в житті йому давалося легко?
— Тато завжди говорив, що професіонал — це не той, хто лише чекає натхнення, бо до натхнення потрібні ще знання та праця — усе потім потрібно дошліфовувати. І за кожним його легким і природним текстом криється величезна праця. Я згадую розмову з режисером нашого житомирського театру Петром Авраменком. Він розповів, що коли в нього з’явилася ідея поставити п’єсу Карла Гоцці «Король-олень» українською мовою, то вiн звертався і до літературознавців, і до відомих перекладачів у Києві, і йому сказали, що якісний переклад українською зробити практично неможливо. Тоді він звернувся до тата, і коли той приніс готовий варіант на репетицію і роздав акторам замість російського, ті навіть не зрозуміли, що це інший текст — настільки природним та вільним він був. І зараз п’єса «Король-олень» з успіхом іде на сцені театру саме в татковому перекладі.
Тато приїхав до Красилова, щоб зустрітися з другом, якого не бачив із дитячого садочка
— Я пам’ятаю, коли писала останнє інтерв’ю з Володимиром Федоровичем напередодні його творчого вечора «Дідове літо», він з особливою гордістю розповідав, що йому вдалося розшукати і запросити на концерт своїх однокласників із трьох шкіл, у яких довелося вчитися. Для нього справді це було так важливо?
— Для нього було важливим усе, що залишило слід у його серці. Для нього дуже важливим було знати свій родовід, і він дослідив наше генетичне дерево аж до середини XVIII століття. Для нього кожна зустріч із однокласниками чи однокурсниками була як зустріч із дитинством. Пам’ятаю, як ми їхали виступати на Хмельниччину і проїжджали повз Красилів, містечко, де він народився. І він умовив заїхати туди, щоб зустрітися з другом, з яким він разом ходив у дитячий садок. Річ у тім, що батьки тата були аптекарями, а його дитинство припало на період так званого укрупнення районів, тож їх перекидали з місця на місце, як військових, і в Красилові вони прожили тільки чотири роки. І ось тато розпитав, де живе той чоловік, прикинувся кореспондентом, який хоче написати про минуле Красилова і пішов знайомитися. І коли показав тому чоловікові їхню фотографію із садочка, той одразу впізнав на фото тата і почав розповідати, який класний у нього друг був у садочку, Володя Шинкарук. Тато як почув це, в нього сльози на очі навернулися, він тільки і спромігся сказати: «Так це ж я». Я вже зараз не пригадаю, як того чоловіка звали, але зустріч була дуже зворушлива.
Також він згадав, що в аптеці працювала одна помічниця діда, яка манерою розмовляти нагадувала відому акторку Ріну Зелену, і послав мене подивитися, чи є вона на місці. Я зайшла й одразу ж впізнала її за описом, а ще мене вразило, що коли один із відвідувачів забув решту, вона не стала його кликати, а кинулася сама за ним на вулицю і повернула гроші. І коли тато зайшов в аптеку, вона одразу ж його впізнала. А ще тато любив розповідати історію про свою виховательку з дитячого садочка, як вона на свій день народження запросила усю їхню групу, як найкращих друзів, до себе в гості і влаштувала солодкий стіл. Для дітей це було незабутнє свято. Перед своїм шістдесятиліттям він розшукав цю виховательку і потім вони листувалися.
— Таких несподіваних зустрічей було багато?
— Дуже багато. Тато дуже любив людей, любив такі зустрічі і чекав на них. Йому приємно було знати, що його люблять і пам’ятають ті, кого він любив. До речі, на фестиваль «Пісенний Спас» теж приїдуть четверо його однокласників із Теофіополя. Прилетить і Тіміргалі Вільмажинов, його товариш із Караганди, з яким він колись був у будівельному загоні. Потім Тіміргалі навчався в Житомирі — у нас тоді було багато студентів із Казахстану, і зараз він теж вийде на сцену і під домру заспіває кілька пісень українською мовою.
«Частину запрошень було роздано учасникам АТО»
— А як Житомир поставився до появи фестивалю імені Володимира Шинкарука?
— Ідея організувати пісенне свято виникла ще рік тому, після татового шістдесятиліття, коли після концерту до нас почали підходити друзі і запитувати, чи буде подібний концерт через рік. Тоді ще була надія, що долю вдасться обманути і хвороба відступить. А коли в січні сотні людей прийшли на вечір пам’яті тата, який припав якраз на сороковий день, питання про фестиваль постало особливо гостро. І я зрозуміла, що це потрібно робити, бо це потрібно не стільки нам, родині, скільки людям, які його пам’ятають, люблять його творчість. І цього разу фестиваль відбудеться уже не в театрі, а на відкритому майданчику, в реконструйованому літньому театрі міського парку культури і відпочинку на 1800 посадочних місць. До речі, частину запрошень було роздано учасникам АТО, а 20 серпня планується виступ гостей фестивалю в Житомирському госпіталі та перед бійцями 95-ї Житомирської аеромобільної бригади.
— А хто зголосився взяти участь у «Пісенному Спасі»?
— Охочих було дуже багато, і заявки все приходили й приходили. Крім самих житомирян, з якими тато тісно співпрацював — а це й академічна хорова капела «Орея», і академічний хореографічний ансамбль «Сонечко», і ансамбль «Древляни», який очолює народний артист України Юрій Градовський, до Житомира приїде багато відомих артистів і виконавців, з якими тата зводила доля. Це народна артистка України Ніна Матвієнко та Мар’ян Гаденко, Анатолій Гнатюк та Володимир Талашко, Анатолій Говорадло та Олександр Смик, Тетяна Піскарьова та Анжеліка Рудницька і ще багато інших популярних імен. Дехто не зміг приїхати зараз, але ми сподіваємося побачити і почути їх за рік.
— Тобто фестиваль триватиме?
— Так, я дуже сподіваюся, що фестиваль стане щорічним. До програми фестивалю планується також включити різного роду майстер-класи, презентації, виставки, що тематично пов’язані з фестивалем та народним святом Яблучний Спас. Ми сподіваємося, що починаючи з другого фестивалю та в його межах відбуватиметься конкурсна програма для молодих виконавців у кількох жанрах: популярна музика, авторська пісня, конферанс, поетичні читання. Це буде найкраща пам’ять про тата.