Новини одним рядком.

24  липня – вечір пам’яті Володимира Висоцького у Сумській міській галереї

26-27 липня – патріотично-музичний фестивалю пам'яті Якова Гальчевського, Хмельницький, Молодіжний парк

29 липня – концерт Ігоря Бєлого (Москва) у Запорізькому Центрі мистецтв «Арт-Простор»

31 липня – ювілейний день народження Ірини Шинкарук, співачки і організаторки фестивалю “Пісенний Спас” у Житомирі

1 серпня – краєзнавчий скайп-марафон до 200-ліття Пантелеймона Куліша у Сумській обласній науковій бібліотеці

2 серпня – на відкритті виставки, присвяченій Пантелеймону Кулішу виступить Тарас Компаніченко, Київ, Музеї книги

2-4 серпня – фестиваль українського духу “Бандерштат-2019”, село Рованці біля Луцьку на Волині

3 серпня – козацький фестиваль «Звідси воля розлилась», селі Капулівка Нікопольського району на Січеславщині

4 серпня – проєкт пам'яті Марії Гук-Щербатих – дружини Тризубого Стаса, Івано-Франківськ, м. Шептицького, 8, музей

 

 

Володимир-Волинський – Сергій Шишкін

 

Виступив після річної паузи на фестивалі "Тарас Бульба" в Дубно 20.07.2019. Виступ був на  літературній сцені між бардів та поетів.  Декого поліхав. Враження позитивні.

 

 

Сайт https://12kanal.com/yakym-bude-bandershtat-2019-ta-hto-vystupatyme-na-festyvali/

 

Яким буде “Бандерштат-2019” та хто виступатиме на фестивалі

 

Фестиваль українського духу “Бандерштат-2019” пройде традиційно у перші вихідні серпня у селі Рованці.

Цього року фестиваль, який відбуватиметься 2-4 серпня, матиме дещо змінений формат, – повідомили організатори.

Зазначають, що вирішили повернутись до первинної ідеї проведення «Бандерштату» – створити майданчик для дискусій, атмосферу відродження українського духу та формулювання нових сенсів існування нашої країни.

”Виконавча директорка фестивалю Мар’яна Коваль розповідає: «Бандерштат – це насамперед ідейний фестиваль. Музика мала бути фоном і приємним бонусом. Останні роки ми дотримувалися тенденцій фестивального ринку, робили 3 музичні сцени, на яких виступало кожного року більше 60 виконавців, але така насичена програма дещо

 зміщувала акценти. Цього року вирішили повернутись до змістового наповнення. Музичних фестивалів в Україні багато, а фестиваль  українського духу – лише один, і нам важливо не втрачати свою  ідентичність та пам’ятати, заради чого ми збираємось».

На фестивалі працюватиме понад тридцять тематичних майданчиків: музична сцена, вечірня акустична ватра, табір УПА гутірки, літературна сцена, фудкорт, ніч українського кіно, спортивні змагання, дитяче містечко, ярмарок українських майстрів, майстер-класи тощо.

Хто виступипатиме на фестивалі

На музичній сцені виступлять топові українські гурти: Бумбокс, Тартак, Kozak System, Один в каное, Vivienne Mort, Space of Variations, KARNA, Epolets, Qarpa, Роллікс, Фіолет, Жадан і Собаки, FliT, BAKENBARDY, DETACH, Гурт [O], Dj Tapolsky, Dan Alien, Святослав Бойко (Широкий Лан), Сергій Василюк (Тінь Сонця).

Гутіркова сцена «Бандерштату» традиційно стане головним дискусійним майданчиком. Однією зі спікерок є Яніна Соколова – українська телеведуча, журналістка, засновниця проекту «Я, Ніна». Відбудеться зустріч із представником ініціативної групи «Хто замовив Катю Гандзюк?» Сергієм Стерненком.

Також запланована дискусія з представниками екологічного руху «Let's do it, Ukraine!» та іншими спікерами. Почесними гостями гутірок будуть ветерани УПА.

У літературних ранкуваннях візьмуть участь майстри слова: Ірена Карпа, Юрій Іздрик, Олександр Ірванець, Павло Коробчук, Олександра Гонтар, Макс Кідрук та інші.

Будуть займатися спортом  та  проводити інші розваги. У кінотеатрі просто неба відбудеться показ нових українських стрічок.

Невід’ємною частиною «Бандерштату» є спорт. Фестивальні ранки розпочинатимуться заняттям йоги з Христиною Губською. А для найменших відвідувачів буде працювати дитяче містечко. Цього року у програмі – водні та активні розваги, настільні ігри, рукоділля, малювання, дитячі татуювання та грим.

Також у програмі фестивалю: парад повітряних куль, флешмоб, патріотичне тату, арт-терапія, алея громадських організацій, нічний хоррор-квест, екскурсії містом.

Вхід для учасників бойових дій, людей з інвалідністю та дітей до 12 років – вільний.

 

 

Сайт http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245498529

 

2 серпня в Музеї книги і друкарства України відбудеться відкриття міжмузейного

виставкового проєкту, присвяченого Пантелеймону Кулішу.

 

  2 серпня 2019 року о 16:00 в Музеї книги і друкарства України відбудеться відкриття міжмузейного виставкового проєкту, присвяченого одній з найяскравіших особистостей другої половини ХІХ століття, Пантелеймону Кулішу.

Чим цікавий Пантелеймон Куліш сучасному українцеві? «Думаємо, зараз він був тим, кого називають лідером думок: одним з найпопулярніших блогерів з купою фоловерів, гострим на слово критиком, і не тільки літературнопричетних речей, генієм PR-менеджменту та чи не найзатребуванішим автором рецензій» - діляться куратори виставки.

Завдяки діяльності Пантелеймона Куліша з’явилися видання багатьох майбутніх класиків української літератури: Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Олекси Стороженка, Ганни Барвінок, видання творів та біографії Миколи Гоголя.

Пантелеймон Куліш відомий не тільки перекладами творів Шекспіра та Байрона, а й першим переклав Святе Письмо українською.

Як видавець він дбав і про потреби народної освіти. Так, в його друкарні в 1863 році побачила світ перша україномовна арифметика. Упорядкував видання відомий громадський діяч та письменник Олександр Кониський, а кошти на друк зібрав Микола Костомаров.

Зараз нам потрібна актуалізація українських історій успіху. Пантелеймон Куліш якнайкраще надається для цього: письменник, видавець, редактор, літературний критик, творець першого правопису української мови, драматург, фольклорист, художник, культуртрегер, а водночас жива людина з усіма її недоліками.

Наші партнери: Національний музей Тараса Шевченка, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, український художник Микола Кочубей та ПАТ «Укрпошта».

Виставковий проєкт відбудеться за інформаційного сприяння Міністерства культури України.

Куратори виставки: Інна Мочарник та Михайло Довбищенко

Чекаємо на вас 2 серпня о 16:00

Вхід на відкриття – вільний, у інші дні – за квитками музею.

Чекаємо на вас щодня, крім вівторка, з 10:00 до 17:00

за адресою: вул. Лаврська 9, корпус 9 (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника)

Контакти для отримання інформації про проєкт та акредитації ЗМІ:   mkdu1615@gmail.com

(044) 280-66-23, 280-79-76

 

Додаток

В експозиції буде представлено цінні прижиттєві видання творів Пантелеймона Куліша (оригінальних та перекладів з європейської класики), книги, що побачили світ у його друкарні в Петербурзі, а також ілюстрації Василя Кричевського до першого українського історичного роману «Чорна рада» з колекції Музею книги і друкарства України.

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, надає матеріали з постановки трагедії «Макбет», здійсненої Лесем Курбасом (за перекладом П.Куліша). Серед них фото з вистави, анкети з враженнями глядачів, афіші та текст п’єси з примітками Леся Курбаса.

Серед цікавинок виставки портрет Пантелеймона Куліша у виконанні Тараса Шевченка (полотно, олія) та портрет Тараса Шевченка, створений Пантелеймоном Кулішем (папір, олівець) з колекції Національного музею Тараса Шевченка.

Також буде представлено ескізи першої марки, присвяченої Пантелеймону Кулішу, - автор Микола Кочубей, а ПАТ «Укрпошта» проведе спецпогашення самої марки (виданої до 200-річчя з Дня народження письменника) на відкритті.

На відкритті виставки відбудеться виступ народного артиста України Тараса Компаніченка.

 

 

Сайт http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245497988

 

V Міжнародний фестиваль мистецтв "ПІСЕННИЙ СПАС"

 

  16 – 19 серпня 2019 року в м. Житомирі за інформаційної підтримки Міністерства культури України відбудеться V Міжнародний фестиваль мистецтв «Пісенний Спас».

«Пісенний Спас» є комплексним молодіжним культурно-мистецьким дійством, який поєднує різні види, жанри та форми мистецтв.

Головна ідея фестивалю - спадковість поколінь.

В рамках заходу працює фестивальне містечко: ярмарок та майстер-класи майстрів народної творчості, обрядові дійства з нагоди народного свята Спаса, різножанрові концерти, конкурсна програма.

Виконавці з усіх регіонів України та інших країн запрошуються до участі у Конкурсі в таких номінаціях:

– «Виконавець естрадної пісні» віком від 14 до 35 років;

- «Виконавець авторської пісні» віком від 14 до 35 років;

– «Конферансьє» – вікових обмежень немає.

 

Детальна інформація за посиланням https://pisennyispas.com/

 

Фестиваль «Пісенний Спас», данина творчості Володимира Шинкарука. Упорядник

 

Володимир Шинкарук

 

                     * * *

 

Той упав, той угору злетів.

Той втомився від довгих розлук.

На землі серед найкращих слів

Є слово найкраще – «друг»!

 

День прийде – і ми сядем за стіл.

Час прийде – стануть зайві слова.

Я твій друг – ділим горе навпіл

Ти мій друг – множим щастя на два.

 

І якої б ти не досяг висоти,

Хай буде чистою душа твоя…

Бо справжній друг – це, наче другий ти,

Бо справжній друг – це твоє друге «я»!

 

 

Київ – сайт https://concert.ua/uk/event/spilasti-kobzari

 

Шпилясті Кобзарі

17 серпня 2019, Сб. 19:00

CARIBBEAN club

Київ, вул. С. Петлюри, 4

від 190 грн.

 

17-го серпня BANDURA SUMMER SHOW від гурту “Шпилясті Кобзарі”!

 

Учасники шоу “Голос країни” та “Україна має талант”, чисельних фестивалів та мистецьких заходів представляють в Києві велике бандурне шоу:

• улюблені українські пісні в сучасному форматі

• легендарні світові і ретро-хіти в авторському аранжуванні

• легкі та вишукані інструментальні твори

• авторські композиції в різноманітних стилях від лаунжу до джазу

• незабутня музична вечірка для меломанів та поціновувачів бандури

“Шпилясті Кобзарі” гармонійно поєднують колорит народної музики з мотивами сучасних пісень, звуки народного інструменту з ритмами танцювальних композицій.

Засновник гурту Ярослав Джусь — відомий бандурист, фіналіст шоу “Україна має талант”, а в складі віртуози гри на бандурі з усієї України. Колектив вже відвідав з виступами Бельгію, Францію, Великобританію, Німеччину, Польщу, Канаду, Іспанію, Італію, Швейцарію, Королівство Саудівська Аравія та Китай.

 

 

Київ – сайт https://parkkyivrus.com/ua/839-zaporizkij-spas

 

ХХІІІ Міжнародний фестиваль національних воїнських та традиційних культур

"Козацький Спас" імені Анатолія Єрмака

 

17 серпня 2019 р. - 18 серпня 2019 р.

Години роботи Парку: 10:00 -  22:00

 

17-18 серпня у Древньому Києві в «Парку Київська Русь» відбудеться ХХІІІ Міжнародний фестиваль національних воїнських та традиційних культур «Козацький Спас» імені Анатолія Єрмака. В програмі фестивалю проведення Кубку України з національних видів спорту та презентація національних бойових мистецтв. Участь у заході візьмуть кращі спортсмени федерацій, які розвивають національні види спорту в Україні і в світі.

Вражаючі бойові мистецтва, незламний козацький дух в поєднанні з колоритом та шедеврами архітектури Древнього Києва подарують неймовірні враження гостям «Парку Київська Русь».

Фестиваль поєднує в собі міць і силу національних бойових мистецтв, видів боротьби, видів фізичного вдосконалення разом з виступами відомих гуртів співаків, відомих митців. На фестивалі гармонійно поєднуються фізичний і духовно-культурні початки. Поряд з показовими виступами майстрів національних бойових мистецтв можна буде побачити унікальні шедевральні вироби майстрів української вишивки, почути виступи кобзарів поряд з виступами сучасних співаків.

На фестиваль приїде понад 500 учасників різних шкіл національних бойових мистецтв, національних видів спорту, національних видів боротьби. Окрім відомих українських козацьких бойових мистецтв таких, як бойове мистецтво «Спас», спортивне єдиноборство – український рукопаш «Спас», Бойовий Гопак, український рукопаш гопак, боротьба навхрест, боротьба на поясах, боротьба штовхач, кулачний бій «Лава на лаву», гості і глядачі фестивалю можуть побачити виступи майстрів національних видів бойових мистецтв та боротьби інших народів світу: Індійське бойове мистецтво ніхангів Ґатка, татарська боротьба Алиш, грузинська національна боротьба Чідаоба, грузинське національне бойове мистецтво Хрідолі, вірменська боротьба Кох, азербайджанська боротьба Гюлеш, тайське бойове мистецтво Муай борай, китайське бойове мистецтво тайцзицюань, кунг-фу, та багато інших цікавих реконструкцій забутих бойових мистецтв середньовіччя та інших часів.

18 серпня в рамках фестивалю відбудуться Всеукраїнські відкриті ігри з видів спорту, започаткованих на національно-культурних традиціях, пройдуть майстер-класи майстрів бойових мистецтв світу, етап Кубка України з боїв «Лава на лаву». Після 18:00 розпочнеться урочистий гала-концерт Фестивалю «Козацький Спас» з виступами зірок естради, кобзарів, співаків, показовими виступами представників національних бойових мистецтв.

На фестиваль запрошені видатні кобзарі України Віталій Мороз, Тарас Силенко, Едуард Драч, дружина відроджувача сучасного українського кобзарства, засновника єдиної в світі кобзарської школи в с. Стрітівка Василя Литвина поетеса Антоніна Литвин-Гармаш. На глядачів чекають виступи українських гуртів «Широкий Лан», «Пророка». На фестиваль запрошені майстри народних ремесел, пов’язані з бойовою культурою українського народу.

18 серпня зранку учасників фестивалю чекає зарядка на основі авторської системі психофізичних вправ «9 СИЛ». Після зарядки буде проведений молебен на честь свята Преображіння Господнього – Яблуневого Спаса. Після будуть продовжені презентації шкіл боротьби та бойового мистецтв. А після – розпочнеться насичена програма з кінними виступами, іграми та хороводами, танцювальними флеш-мобами та презентацією першого в Східній Європі словянського розмовника.

На території працюватиме середньовічний тир, де кожен зможе постріляти з лука та покидати списи і ножі. Можна буде покататися верхи на породистих конях або в екіпажі, зробити пам'ятну монету на княжому монетному дворі, виготовити сувенір своїми руками на майстер-класах з народних ремесел або купити готовий в магазині або на вулиці майстрів.

 

 

Павлоград – сайт https://pavlogradmrada.dp.gov.ua/rozporyadgennya-golovi/pro-provedennya-khiv-vidkritogo-festivalyu-shakhtarsko%D1%97-avtorsko%D1%97-ta-populyarno%D1%97-pisni-melodi%D1%97-shakhtarsko%D1%97-dushi.html

 

ПОЛОЖЕННЯ
про ХІV відкритий фестиваль шахтарської авторської та популярної пісні

“Мелодії шахтарської душі”, присвячений 235-ій річниці від дня заснування міста Павлоград
16-17 серпня 2019 року м. Павлоград

 

Девіз фестивалю: «Фестивальна родина Західного Донбасу»

 

1. Загальні положення:

1) засновники та організатори XІV відкритого фестивалю шахтарської авторської та популярної пісні «Мелодії шахтарської душі» (далі — фестиваль):

Павлоградська міська рада;
ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”;
Дніпропетровська територіальна організація профспілок працівників вугільної промисловості;
відділ культури Павлоградської міської ради;
КБУ “Міський культурно – дозвільницький центр”.

2) рішення організаційних та фінансових питань у компетенції організаційного комітету фестивалю.

2. Мета та завдання фестивалю:

1) головна мета фестивалю — мир та єдність нашої країни завдяки об’єднанню і підтримці аматорів, митців Західно-Донбаського та шахтарських регіонів України, популяризація шахтарської, авторської пісні, розвиток вокального мистецтва, пропагування серед молоді шахтарської пісні, а також спонукання та залучення людей шахтарської професії до вокального мистецтва, культурного життя, формування за допомогою впливу аматорського мистецтва, почуття любові до шахтарської пісні та шахтарського краю, творчий обмін;

2) завдання фестивалю:

пошук, розкриття та підтримка творчих здібностей самодіяльних композиторів, піснярів, виконавців авторської пісні;

подальший розвиток і вдосконалення вокального та хорового мистецтва, пропаганда шахтарської професії;

залучення максимальної кількості авторів шахтарської пісні та виконавців шахтарських популярних пісень Західного Донбасу і регіонів України;

об’єднання талановитих і творчих особистостей у загальнонаціональній ідеї миру.

2 Продовження додатка

3. Порядок та умови проведення фестивалю:

1) фестиваль проводиться у м. Павлограді Дніпропетровської області, 16-17 серпня 2019р.:
16 серпня 2019 р. – заїзд учасників, конкурсна програма;
17 серпня 2019 р. – гала-концерт, церемонія нагородження учасників та переможців фестивалю

2) у фестивальній конкурсній програмі приймають участь композитори – пісняри, поети-автори пісень, співаки, музичні колективи організацій, студій, об’єднань, виконавці авторської, шахтарської пісні у наступних номінаціях :
солісти-вокалісти;
вокальні ансамблі;
авторська пісня;
пісні, присвячені рідному краю;
Ліга Чемпіонів — у номінації приймають участь переможці фестивалю минулих років;
Прем’єр-Ліга – учасники до 18 років;
спеціальна номінація – пісні, присвячені 235-річниці міста Павлоград

Тривалість виступу не перевищує 10 хвилин.

3) заявки на участь конкурсанти надають до 01 серпня 2019 року за формою (обов’язково у печатному екземплярі):
назва колективу, виконавця;
номінація, назва твору (виконання творів лише у варіанті (-));
інформація про учасників (творча характеристика, ксерокопії ідентифікаційного номеру та паспортних даних учасників);
за адресою : КБУ “Міський культурно-дозвільницький центр”, вул. Центральна, 61,
Контактний моб. тел. + 380501426870.
e-mail: mkdc.pv@gmail.com

4) всі учасники, які приймають участь не вперше, подають разом з заявкою найкращу фотокартку фестивалів «Мелодії шахтарської душі» в форматі А-4, для створення фото-галереї;

5) для оцінки виступів учасників фестивалю – конкурсу, визначення його переможців оргкомітет затверджує журі, до складу якого входять професіональні композитори та виконавці;

6) переможці фестивалю зобов’язані виступати у заключному Гала – концерті;
7) розрахунки, пов’язані з організацією харчування, розміщення учасників фестивалю, беруть на себе організатори фестивалю, транспортні розрахунки та відрядження – за рахунок учасників.
3 Продовження додатка

4. Нагородження учасників фестивалю:

1) усі учасники фестивалю нагороджуються дипломами фестивалю; переможці у номінаціях — цінними подарунками:
спеціальний приз від ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”;
спеціальний приз від Павлоградського міського голови;
спеціальний приз від Дніпропетровської територіальної організації профспілок працівників вугільної промисловості;
спеціальний приз від оргкомітету фестивалю;
спеціальний приз «Найкраща фотосвітлина фестивалю».
Організатори фестивалю передбачають призи від спонсорів, журі тощо.
Переможці, призери та володарі інших призів мають право використовувати призи та дипломи фестивалю для реклами і популяризації власної творчості.

До уваги учасників! Оргкомітет фестивалю має право при прийомі заявок порекомендувати зробити заміну репертуару в разі повтору музичних творів.

В.о. начальника відділу культури
Павлоградської міської ради О.В. Шкатула

 

 

Сайт http://vlasno.info/kultura/6/festivali/item/31084-u-khmelnytsku-vlashtuiut-festyval

 

У Хмельницьку влаштують фестиваль в честь славного полководця з Вінниччини

 

На заході зачитають багато віршів, а відомі гурти заспівають веселі пісні

 

Незабаром у Хмельницьку відбудеться «Гальчевський-фест», присвячений уродженцю регіону, видатному державному діячеві Якову Гальчевському. Для подолян влаштують патріотично-музичний фестиваль, який триватиме два дні. Про це повідомляє Vlasno.info з посиланням на прес-службу Хмельницької міської ради.

Ще у 1920 році оселю Якова Гальчевського знищили більшовики, яка знаходилася у Подільській губернії, сьогодні - Вінниччина. Його брата катували та розстріляли. Після цього головною ціллю життя стала протидія більшовицькій Росії та комуністам. Він був переконаний, що без боротьби за себе українці стануть «етнографічною масою», а Україна – «колонією чужих народів.

– Гальчевський проявив себе стратегічним полководцем в армії УНР і талановитим публіцистом. Його праці вимагають сьогодні нашого осмислення і допоможуть краще зрозуміти себе та геополітичний світ навколо, - розповідає програмний директор фестивалю Валерій Гладунець.

З 26 по 27 липня в пам'ять Якова Гальчевського у Хмельницьку влаштують патріотично-музичний фестивалю в Молодіжному парку міста та у Школі образотворчого та декоративно–прикладного мистецтва по вулиці Проскурівській, 65.

Зокрема, презентуватимуть працю «Микола Будник і кобзарство» професора та етномузиколога Михайла Хая, книгу «Батькам скажеш, що був чесним» про російсько-українську війну 1917-1920 років від історика Романа Коваля.

На літературних читання запропонують послухати громадянську та інтимну лірику молодих авторів - Мальви Крижанівської, Софії Рудої, Сашка Обрія, Дмитра Ланюка.

Працюватиме сцена авторської пісні. В окремій програмі виступатимуть найкращі українські кобзарі та лірники - народний артист України Тарас Компаніченко, ветеран АТО Ярема Шевчук, Святослав Силенко, Андрій Ляшук, Михайло Хай.

Відпочити від денного інтелектуального наповнення «Гальчевський-фесту» можна буде на рок-концерті. Велику сцену фестивалю встановлять у Молодіжному парку. На неї вийдуть хед-лайнери – гурти «КораЛЛі» з Івано-Франківська та «Тінь Сонця» з Києва. Також заграють OLEUM, «Варйон», «Телері» та «PoliКарп».

Для найвитриваліших програма 26 липня закінчиться нічними кінопоказами нашумілих стрічок - «Кіборгів» Ахтема Сеїтаблаєва та «Добровольців Божої чоти» Леоніда Кантера. 27 липня – збірним етно-сейшном за участі всіх музикантів.

Також в програмі обох днів: історичні та навколо політичні диспути, виставки робіт народних майстрів, національно-патріотичної літератури, сучасної військової техніки та стрілецького озброєння, світлин воїнів учасників бойових дій на Донбасі та наданих ними експонатів, плакатів військових діячів армії УНР.

Вхід на усі заходи – безкоштовний.

 

 

Сайт http://dontsov-nic.com.ua/dontsovs-kyy-prostir-rozvyvaiet-sia/

 

Донцовський простір розвивається

Центр ім. Д.Донцова. 12 Лип 2019

 

   4 – 6 липня в Мелітополі й на Мелітопольщині (Запорізька обл.) проходив Всеукраїнський фестиваль «ДонцовФест», організований Міністерством молоді і спорту (керівник – Ігор Жданов), в якому взяв участь керівник дрогобицького Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова Олег Баган. Пропонуємо коротку розповідь про небуденну акцію п. Олега.

   Нинішній «ДонцовФест» планувався ще на минулий рік, коли відзначалося 135 – річчя Д.Донцова (1883 – 1973). Однак через опір чиновників-українофобів із Запорізької облдержадміністрації акцію не вдалося провести (їхня замученість була обов’язковою, оскільки це офіційна державна акція). На цей раз програма фестивалю була доволі широкою і різноманітною: відбулися кілька презентацій наукових видань, літературні читання, концерти, виставки, дискусії, кінопокази, екскурсії. У «ДонцовФесті» взяли участь відомі гурти і виконавці: «Кораллі», «Тінь Сонця», Тарас Компаніченко, «Друже музико», «Варйон», «PoliКарп» та ін.

   Так відомий політик (ВО «Свобода») та публіцист Юрій Сиротюк разом із співробітниками Аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» презентували п’ять томів «Бандерівських читань», в яких зібрані матеріали шести наукових конференцій, проведених «УССД» протягом 2014 – 2019 рр. на різноманітну тематику; також дві недавно видані маловідомі і щойно віднайдені сучасниками капітальні праці класиків українського вольового націоналізму міжвоєнної доби: ідеологічну студію Дмитра Мирона «Ідея і чин України» (К., 2018) і «Воєнну доктрину українських націоналістів» Михайла Колодзинського (К.,2019). Цілі комплекти цих видань були подаровані науковим та культурологічним установам Мелітополя.

   Дрогобицький Центр Донцова презентував недавнє своє видання – збірку російськомовних статей Д.Донцова 1910 – х років «Русский либерализм и украинское движение» (2018). Ця книга має свою специфіку  –  вона наче вводить в українську проблематику цілком зрусифіковану людину (знаємо, що таких в Україні  –  мільйони) і водночас виставляє перед нею чіткі ідейні засади українського визвольного руху, пояснює правові та культурні умови розвитку українства.

    До фестивалю Міністерство видало спеціальну просвітницьку брошуру, яку склали студія О.Багана «Ідеологічні постулати Дмитра Донцова» та стаття запорізького історика Юрія Щура «ОУН-б на Мелітопольщині в 1941 – 1945 роках». Виконана вона на якісному папері, з кольоровими ілюстраціями, зручним друком.

   Цікаво, що одним із співорганізаторів «ДонцовФесту» стала парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ в Мелітополі. Це добрий знак: зараз на Мелітопольщині активно розвиваються унійні громади, які й постають головними провідниками українського духу в денаціоналізованому краю. Ще в 2012 р. дрогобицький НІЦ ім. Д.Донцова видав збірку статей свого патрона «Справа Унії. Церква і націоналізм», яку ми широко розповсюдили по Причорномор’ю. Тож, гадаю, що цим вклали свою скромну лепту в розгортання патріотичного та релігійного  руху в регіоні.

   Нагадаю, що від 2016 р. в Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б.Хмельницького діє Науково-дослідницький центр ім. Д.Донцова (керівник – Олександр Ситник, доктор історичних наук). Наразі в роботу цього центру залучено троє науковців. Окремий результат – постійна виставка у місцевому краєзнавчому музеї про Д.Донцова, в епіцентрі якої презентуються розкішне дрогобицьке видання 10-ти томів «Вибраних творів» Д.Донцова (Дрогобич-Львів, 2011-2016), збірка Д.Донцова «Літературна есеїстика» (Дрогобич, 2010), організовані й видані нашим центром.

Прес-служба НІЦ ім. Д.Донцова

 

 

Чернігів – сайт https://oldchernihiv.com/pid-stinamy-borysoglibskogo-soboru-lunala-poeziya/

 

Під стінами Борисоглібського собору лунала поезія

Липень 8, 2019

 

На чернігівському Валу пройшли літературні поетичні читання. Свою поезію представили учні літературної школи «Цвіт папороті», а також відомі чернігівські поети і барди (Іван Баран, Наталя Потапчук, Ірина Кулаковська та ін.).

Увечері під давніми мурами Борисоглібського собору звучала гітара та поетичне слово.

Нагадаємо, що літературна школа «Цвіт папороті» це перший подібний проект у нашому місті, реалізований Чернігівською обласною організацією національної спілки письменників України за підтримки Українського культурного фонду.

Олена Терещенко (Чернігів).

 

 

Житомир – сайт https://www.vgolos.zt.ua/bardy-zi-vsiyeyi-ukrayiny-z-yikhalys-na-trydennyy-festyval-avtorskoyi-pisni-mi-si-sol-u-teterivskiy-oth/

 

Барди зі всієї України з’їхались на триденний фестиваль авторської пісні

«Мі-сі-соль» у Тетерівській ОТГ

 

На території скеледрому «Дениші» з 19 по 21 липня відбувся щорічний фестиваль авторської пісні ім. Олександра Щиріна «Мі-сі-соль», учасниками якого стали барди зі всієї України. Про це повідомила прес-служба облдержадміністрації.

“На території фесту проходили батли, квести та творчі майстер-класи. Кожний бажаючий міг стати учасником екскурсії та познайомитися з туристичними родзинками Тетерівської громади (Замок Терещенків, Дуби-велетні, Преображенський Тригірський чоловічий монастир та ін.), дізнатися таємниці родини цукрозаводчика Терещенка. Гостями фестивалю стали відомі українські барди”, – йдеться у повідомленні.

До слова,  фестиваль був заснований бардом Олександром Щиріним у 2002 році та нині фестивалю присвоєно ім’я барда.

https://www.1.zt.ua/news/kultura/bardi-zi-vsiyeyi-ukrayini-stali-uchasnikami-festivalyu-avtorskoyi-pisni-mi-si-sol-u-teterivskiy-otg.html

 

 

Сайт http://monitor-press.com/ua/extensions/statti-ua/7669-23820.html

 

ABC польської культури: Кшиштоф Мишковський – бард зі Злоцєнця

Деталі

22 липня 2019

 

Бардами називають кельтських піснеспівців і поетів, які виступали при дворах Уельсу, Ірландії, Шотландії і Британії.

Виконувані ними твори мали форму балади, в якій оспівувалися героїчні подвиги славетних воїнів. У Балтійських країнах вони найчастіше співали любовні пісні та легенди.

Барди, виконавці авторської пісні, були у ХХ ст., є вони теж і у ХХІ. Один із них – Кшиштоф Мишковський, лідер групи «Stare Dobre Małżeństwo» (укр. «Старе добре подружжя», далі – SDM). Співати він почав ще в підлітковому віці в дуеті зі своїм однокласником Анджеєм Сідоровичем, коли обоє були учнями І Загальноосвітнього ліцею в Дравську-Поморському. 12 грудня 1983 р. вони, вже студенти Університету імені Адама Міцкевича, зіграли свій перший концерт у Познані. Згодом були учасниками Фестивалю студентської пісні у Кракові, де й відбувся їхній дебют як гурту «Stare Dobre Małżeństwo».

SDM виконує пісні на слова польських поетів Едварда Стахури, Адама Зємяніна, Юзефа Барана, Болеслава Лесьмяна, Яна Рибовіча, Богдана Лебля, Войтека Бельона, Пьотра Бакаля, Кшися Кошевського. Тексти пісень пише також лідер колективу Кшиштоф Мишковський.

Через групу пройшло чимало артистів. У їхньому мистецькому доробку нараховується 34 альбоми.

Про що співає SDM? Про що співає Кшиштоф Мишковський? Про любов, пошук себе, ненависть, війну, надію, віру, страждання, про все, що стосується людини – крихти, загубленої у великому Всесвіті, який безустанно розширюється.

Кожна пісня гурту SDM – перлинка. І поетична, і музична. Це пісні для слухачів, які хочуть поспівати й поміркувати про життя разом або на самоті, заглибитися в час, простір, людей, події, серед яких нам доводиться жити.

На концерті у Щецині 22 червня цього року колектив виконав старі хіти й нові пісні з двох останніх альбомів: «Blizny czasu» («Шрами часу») i «Chłopiec z plakatu» («Хлопець з плакату»). Достатньо було лише трьох людей на сцені, щоби пережити хвилини зворушення, задумів і рефлексій над своїм життям. У липні та серпні музиканти виступатимуть у таких містах, як Криніца-Здруй, Жагань, Свідниця, Мронгув і Елк. Кшиштоф Мишковський постійно перебуває в концертному турне.

Скільки пісень може перерахувати пересічний слухач SDM? Перші назви, які, найімовірніше, прийдуть йому до голови, – це «Blues o czwartej nad ranem», «Bieszczadzkie anioły», «Opadły mgły», «Z nim będziesz szczęśliwsza», «Blues nocy bieszczadzkiej», «Kim właściwie była ta piękna pani?», «U studni», «Leluchów», «Bejdak», «Gloria».

На сайті групи можна прочитати спогади Кшиштофа Мишковського, купити квитки на найближчі концерти колективу, ознайомитися з роздумами лідера SDM, вміщеними біля обкладинок кожного виданого альбому, ознайомитися з тим, що новенького в музикантів.

У розділі «Twórczość», біля альбому «Odwet pozorów» («Відплата видимостей»), знайдемо такі слова Мишковського: «Ми ніби вільні, ніби живемо в демократичній країні, ніби європейці, але, власне, «ніби»! Ми швидко стали заручниками глобальної махини пов’язаних доль і ідентичності, що згасає. Економічною і демографічною зрівнялівкою. Колосом на глиняних ногах, який із надією чекає на приплив сил, що дають відвагу, аби врешті бути собою. Цілком і назавжди. Справедливо й мудро. Без вплутування в невдалі мар’яжі, союзи і з відповіддю на низку застарілих запитань. Без страху, що міститься по інший бік дзеркала. Адже завжди залишається вибір між відчуженістю і смертю та дивом священнодійства ритуалів буденності. Тяжко працюючи, зустрічаючи день із посмішкою на зажуреному обличчі. Щастя в нещасті. Правда в морі брехні. Порядність серед епідемії нікчемності. Мудрість замість дурості. Білизна на місці чорноти. Добро, не зло… Ось це, власне, і є відплатою видимостей. А тема залишається безкінечно невичерпною. Віддавна й постійно…»

Кшиштоф Мишковський не сказав ще останнього слова, не написав останньої пісні. Бард зі Злоцєнця і Дравська-Поморського продовжує творити і співати. Якщо ви маєте таку нагоду, прийдіть на його концерт, послухайте його пісень, бо, дійсно, варто.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

 

Рубрика – «ЗМІ про мову і митців»

 

Луцькі зустрічі «Ріднокраю»

Була презентована колективна збірка поезій і пісень «Українська вишиванка» та здійснені

поїздки пам’ятними місцями Луцька, Волині та Рівненщини

http://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/lucki-zustrichi-ridnokrayu

Володимир Стецюк

25 липня, 2019

 

У Луцьку відбулося п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай», який об’єднує авторів з різних куточків України – від Волині та Прикарпаття до Полтавщини, Слобожанщини і Криму, а також митців з української діаспори.

Цьогорічна програма луцького зібрання коша була традиційно насиченою. Ріднокраївці презентували лучанам колективну збірку поезій і пісень «Українська вишиванка», здійснили незабутні поїздки пам’ятними місцями Луцька, Волині та Рівненщини.

Презентація колективної збірки «Українська вишиванка» проходила в Луцькій міській бібліотеці для дорослих №5. До презентованого видання ввійшли поезії й пісні близько вісімдесяти сучасних авторів, які присвятили свої твори такому унікальному сакральному явищу в житті кожного українця, як вишита сорочка. Поезії на тему української вишиванки представили члени НСПУ Наталя Данилюк з Івано-Франківщини, Інеса Доленник з Кривого Рогу, Галина Литвиненко з Криму та інші автори, а також прозвучали пісні про вишиванку в авторському виконанні Тетяни Мирошниченко (Київ), Віктора Охріменка (Чернігівщина) та Юрія Щербика (Луцьк). Учасники колективної збірки отримали пам'ятні грамоти, дипломи, авторські візитівки і грошові винагороди від очільників коша й організаторів зібрання Віталія Назарука та Олександра Печори.

З виходом чергової колективної збірки прийшли привітати ріднокраївців й учасники місцевих літературно-музичних студій «Зорі над Стиром» та «Без меж», які отримали нагоду поспілкуватися з творчо обдарованими гостями Волині. З музичними вітаннями від волинян виступили сопілкар Роман Мельник та співак Степан Рибчинчук. Луцьким колегам по перу та користувачам міської бібліотеки-філії № 5 для дорослих, яка саме відзначала своє 70-річчя, ріднокраївці передали примірники «Української вишиванки», а також авторські збірки Віталія Назарука, Олександра Печори, Галини Литвиненко, Володимира Стецюка, Лідії Скрипки та Любові Ігнатової.

Літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» вже існує п’ять років. Його засновники Віталій Назарук, Олександр Печора та Микола Серпень поставили за мету об’єднати в літературно-мистецьку спільноту патріотично налаштованих творчих людей, які люблять свій рідний край і Україну. Щоби разом пропагувати рідне слово, українську пісню, традиції і звичаї свого народу та його історію, а також популяризувати свою творчість, видавати книжки і надавати підтримку авторам.

За час існування літературно-мистецького коша «Ріднокрай» під його егідою вийшли в світ колективні збірки «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», збірка пісень «Про рідне та близьке». «Українська вишиванка» є сьомим колективним виданням ріднокраївців. Окрім цього видаються й авторські книжки, газета «Ріднокрай» та літературно-художній календар «Ріднокрай».

На кожне щорічне зібрання коша передбачаються поїздки історичними шляхами. У попередні роки ріднокраївці побували в Почаєві, Берестечку, Дубнівському замку, відвідали сучасних «чорних запорожців». Цього року були екскурсії історичними місцями Луцька. Гості відвідали замок Любарта і розташовані в ньому музеї дзвонів і старовинної книги, побували в костелі Святих Апостолів Петра і Павла, в діючій аптеці-музеї ХІХ сторіччя, в кафе-музеї Першої світової війни та оглянули дивовижний будинок скульптур Миколи Голованя. А ще були поїздки в Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному, на знамениті Шацькі озера (Пісочне, Чорне, Перемут, Люцимер, Світязь), оглядини базальтових кар'єрів і «Тунелю кохання» у Клевані, знайомство з унікальним санаторієм «Червона калина» на Рівненщині.

На сьогодні літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» об’єднує понад сто митців (поетів, музикантів, художників) з різних регіонів України, а також з української діаспори в Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Швеції, Канаді, Аргентині і навіть в Китаї. За словами одного з засновників коша Віталія Назарука, ріднокраївці мають намір розширювати рамки свого об’єднання, залучаючи до співпраці вишивальниць, ковалів, бондарів, представників інших ремісницьких напрямків і навіть кухарів, бджолярів і виноробів. На його думку, найбільш прийнятною формою такої співпраці може бути спільна організація виставок, ярмарків, культурно-мистецьких заходів у дні великих народних свят тощо.

А про найближчі плани творчої спільноти розповів Олександр Печора, нагадавши про те, що після зібрання в Луцьку презентації літературно-мистецького коша «Ріднокрай» ще мають відбутися у Вінниці, в Ірпіні на фестивалі «Ірпінський парнас» та в Одесі на Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання».

 

 

Кобзарська дипломатія: попри брак коштів етногурт «Крачкивка»

дав 17 концертів у семи країнах Західної Європи

https://www.umoloda.kiev.ua/number/3485/188/135434/

24.07.2019

Ганна ЯРОШЕНКО

 

Про 44-річного музиканта-етноінструменталіста, майстра народних інструментів, організатора кобзарського табору й етнофестивалів Юрія Фединського, котрий проміняв американський мегаполіс на українську глибинку, відчувши поклик землі своїх предків, говорять: він більший українець за багатьох із тих, хто народився й провів усе життя в Україні. Та й сам Юрко зізнається, що ніколи не почувався американцем. Певний час проживаючи в Києві, Юрій Фединський був причетний до створення не одного фольклорного ансамблю: зокрема, працював із гуртами «Гайдамаки», «Карпатіяни», «Хорея козацька». Перебравшись зі столиці до села Крячківка Пирятинського району Полтавщини й оселившись разом із сім’єю у старій хаті на околиці, Юрко продовжив справу всього свого життя, дійшовши висновку, що у глибинці — ідеальні умови для того, аби займатися кобзарством. У започаткованому ним кобзарському таборі він вчить, як майструвати українські народні музичні інструменти, зокрема свої улюблені: бандуру, кобзу й торбан, а також грати на них. Окрім того, учасники табору опановують традиційні спів і танці. Можна сказати, що тепер у Крячківці збирається авангард кобзарського мистецтва чи не з усього світу. От і нині в таборі перебувають п’ять українців і п’ять поляків.

 

 

«Я отримав унікальний досвід: двічі їздив кобзарювати у США»

 

— Коли ми оселилися в селі, Юрко почав співати разом із бабусями зі знаного місцевого фольклорного гурту «Древо», бо його давно цікавив традиційний спів, — пригадує дружина Юрія Фединського — 31-річна полтавка Марія. — Я бувала на їхніх репетиціях, виступах, проте тоді навіть не думала, що колись і сама співатиму та гратиму. Адже спершу старший син Мирослав був маленьким, потім народилися близнюки Наталя й Адріана... Та згодом до Юркового кобзарського табору почали приїжджати з усіх-усюд люди, залюблені в кобзарство. Вони з таким завзяттям музикували та співали, що я й собі почала потроху награвати на басові й наспівувати традиційних крячківських пісень. Із часом зрозуміла, що оте заняття мені до душі і що я просто повинна це робити, аби споконвічна традиція не перервалася. Усвідомивши це, настільки захопилася! Щодня вчила ці щемливі давні пісні, виконуючи при цьому іншу роботу, якої в селі непочатий край. Отак вивчила дуже багато старовинних версій пісень. До того ж хотіла унаслідувати й традиційну манеру виконання. Тож коли щось не так співала, бабусі з гурту «Древо» мене підправляли.

   Питання, із ким співати, вирішилося якось само собою. Річ у тiм, що вже кілька років у Крячківському кобзарському таборі Олег Бут та його рідна сестра Оксана вчать його учасників традиційного способу гри на старовинних музичних інструментах, а також танцiв із точки зору традиції. Олег проживає в селі Нові Петрівці на Київщині (і, до речі, долає 142 кілометри до кобзарського табору на велосипеді). Оксана — у самій столиці. Вони мають свій фольклорний гурт традиційної музики «Буття», якому невдовзі виповниться два десятиріччя. Із 1997-го по 2005 рік брат і сестра активно їздили у фольклорні експедиції Україною, роблячи записи автентичних пісень, інструментальних награвань, а також традиційних танців.

— Кілька унікальних записів, зокрема, вдалося зробити на Полтавщині, — розповідає Олег Бут. — Нині народних музик-«струнників» уже важко зустріти. А тоді в селі Веселівка Диканського району нам пощастило познайомитися з Петром Плескачем (на жаль, його вже сім років немає серед нас), котрий свого часу спеціалізувався в народному інструментальному ансамблі грі на скрипці-«повторці». Оскільки Петро Якович був талановитим музикантом, то показав нам, як грати не тільки на скрипці-«повторці», а й на першій скрипці та басі. І зараз оті знання, які здобули в експедиціях, застосовуємо для того, аби відтворювати полтавський стиль троїстих музик.

   Оскільки і Юрій із Марією, і Олег із Оксаною знають багато старовинних пісень із різних регіонів України, то, збираючись після закінчення занять у кобзарському таборі біля вогнища у дворі, співали їх разом. Потім мали гуртом кілька виступів у Полтаві та Києві. Ось так, по суті, і народився їхній гурт. У ньому Олег грає на скрипці, Оксана — на цимбалах, Юрій — на кобзарських музичних інструментах або барабані, Марія — на басі. До них долучився й танцмейстер Віктор Чуприна, який під час виступів проводить майстер-класи українського традиційного народного танцю. Було вирішено назвати гурт «Крачкивка» (саме такою була назва села до «совєтів»), бо основу репертуару складають саме крячківські кобзарські пісні, барокові канти тощо.

— Чому очолив гурт «Крачкивка»? Бо, мабуть, уже настав такий час, — посміхаючись, пояснює Юрко Фединський. — До цього я мав унікальний досвід: двічі їздив кобзарювати у США — останнього разу проїхав фактично цілий континент від Орландо до Монреаля, Сіетла, Сан-Дієго й назад. Перед цим побував у таких центрах української діаспори, як Нью-Йорк та Чикаго. І скрізь, де представляв змайстровані власноруч кобзу, бандуру й торбан, виконував кобзарські пісні, це сприймали з непідробною цікавістю.

   Відтак постало запитання: куди має пролягти наступний маршрут? До того ж, як зробити виступи ефектнішими й урізноманітнити репертуар? Урешті-решт Юрій вирішив представити за кордоном не тільки кобзарські пісні, а й полтавський багатоголосий спів, козацьке бароко, традиційні танці. Із ким можна поєднати всі ці жанри? Відповідь з’явилася сама собою: звісно ж, з Олегом та Оксаною, які і грають, і співають, і танцюють. Було вирішено, що вони вирушать підкорювати серця жителів європейського континенту.

 

«Ми не маємо менеджера, але в нас є Бог!»

 

— Але чи можливо розробити кобзарський маршрут для гурту? Маєте розуміти, що це не звичні для всіх гастролі. У мене немає менеджера, який би займався організацією наших концертів, продажем квитків на них, бронюванням готелів тощо. Ми створили промосайт, проте не мали ані спільних записів пісень, ані фотознімків гурту. Аж раптом приходить один фотограф і пропонує свої послуги. І от тут потрібно зауважити: так, ми не маємо менеджера, який би влаштував гастролі, але в нас є Бог! У нас немає значних коштів, але Господь може влаштувати все таким чином, що вони з’являться, — переконаний Юрій Фединський. — Можна сказати, що ми розширили ідею кобзарської практики. Як усе відбувалося? Через «Фейсбук» я зв’язуюся з українцями за кордоном і запитую, чи не хотіли б вони познайомитися з виступом українського фольклорного гурту. При цьому наголошую: наші концерти безкоштовнi, і все, що нам потрібно, — це якесь приміщення і слухацька аудиторія. Хоч загалом ми не орієнтувалися тільки на українську аудиторію. Наша принципова позиція така: будь-хто із громадян країни, в яку їдемо, має право познайомитися з нашою творчістю. Виходячи з цього, і був розроблений маршрут. Далі треба сідати в автомобіль і їхати. Але ж на будь-яку поїздку потрібні кошти. Ми мали, може, доларів 200. Цього вистачило, щоб записати декілька дисків і доїхати до Польщі.

   Розрекламований у соцмережі гурт мандрівних митців «Крачкивка» успішно виступив в Українському домі у Варшаві, в культурному центрі в Перемишлі, у нічному етноклубі (!) в Кракові. У Вроцлаві музиканти грали і співали просто неба в центральній частині міста — для цього їм навіть видали спеціальний дозвіл. Після Польщі були Німеччина, Бельгія, Франція, Італія, Австрія, Словаччина... Окрім того, мандрівні музиканти перетнули Швейцарію (і навіть скупалися в озері в Альпах), хоч запланованих концертів там і не мали. Загалом три тижні провели, вважайте, на колесах.

— Після концертів ми продавали диски із записами пісень у нашому виконанні, брали й пожертви, як свого часу кобзарі, потім сідали в автівку і їхали далі. Часто доводилося переїжджати з одного міста до іншого вночі, — продовжує розповідь Юрій Фединський. — Звісно, були побоювання, чи вистачить цих коштів на те, аби покрити витрати на неблизькі переїзди. Скажімо, відстань від Брюсселя до Парижа ми подолали за 7 чи 8 годин, звідти до Дюссельдорфа також їхали, здається, 7-8 годин, потім на нас чекав неблизький шлях до Мілана, Венеції... То була надзвичайно втомлива подорож. Та ми хочемо гартуватися, як колись гартувалися кобзарі. І на запитання, чи це взагалі можливо, я б дав однозначну відповідь: так, можливо і потрібно. Ми мали 17 прекрасних концертів. Інколи на них збиралися сто місцевих жителів, інколи — 30-40, але ніколи не було зайвих, випадкових людей! До речі, з нами були й діти: ми взяли найменшу дитину — трирічну Лесю (трьох старших залишили з бабусею в Полтаві), а Оксана — свою 11-місячну доньку Лелю, для якої «виступати» разом із матір’ю — звична річ. Під час наших виступів малеча гралася то з мікрофоном, то з незадіяним музичним інструментом — і це також стало свого роду «родзинкою», хоч ми цього й не планували.

— Після кожного концерту нам вдавалося продати від 10 до 40 дисків, — конкретизує Олег Бут. — Виручених коштів вистачало на те, аби поїсти й заплатити за бензин на подальшу подорож. У такий спосіб нам вдалося з мінімальними витратами здійснити ось такий вояж по Європі, про який хтось інший міг би тільки мріяти. Дуже тепло нас приймали в Німеччині. У Берліні ми виступали в ресторані «Одеса-мама», господарі якого з Одещини. Ці люди були настільки гостинними, що викликали в нас велике бажання викластися по повній програмі. А нагодували нас так, що ми ледве встали із-за столу. У Грайфсвальді ми давали концерт у танцювальній залі, у Кельні — в університеті, у Мюнхені — в органній залі консерваторії, де панувала особлива атмосфера. То була кафедра медієвістики, яка спеціалізувалася на музиці Ренесансу, бароко. А крячківський спів має дуже багато паралелей із бароковою та ренесансною музикою — мабуть, більше, ніж із будь-якою іншою. Тому цими людьми керував професійний інтерес, і вони слухали нас дуже уважно. Іще на мене справила велике враження Італія. У Мілані ми виступили для двох українських громад. А от у Тієне більшість наших слухачів були італійцями, а тому краще реагували на українські традиційні танці. Тож ми вирішили не переобтяжувати їх журливими піснями. Загалом щоразу підбирали репертуар відповідно до уподобань аудиторії. Скажімо, якщо виступали перед церковною громадою (а ми мали чотири виступи в церквах Бельгії, Франції, Австрії та Словаччини), то там була заборона на танці — це й зрозуміло. У такому разі ми віддавали перевагу бароковим пісням, багатоголосому співу. Хоча в бельгійському місті Гент священник виявив ініціативу, дозволивши потанцювати у дворі храму. Відтак у Генті навіть представники церковної громади танцювали традиційні українські танці, а сам отець грав на барабані.

 

На черзі — козацькі гастролі в Канаду

 

   «Фейсбук» тепер рясніє фотознімками з концертів мандрівних музик з України та відгуками про них. «Учора сповна насолодилися виступом автентичного гурту й відкрили для себе новий світ української музики, яку так намагалися змусити нас забути в радянські часи, — пише користувачка цієї соцмережі Lena Gromyk. — Зокрема мали змогу послухати музику козацького бароко й побачити музичні інструменти, на яких грали кобзарі, згадали й танці, уже давно забуті. Ці музиканти не стилізують своєї музики під фольклор, не вдягають у нові шати, аби краще сприймалася на сценічних майданчиках, а просто співають так, як це робили їхні предки сто, двісті й більше років тому. Подивившись у вічі цим талановитим людям, починаєш розуміти, що це навіть не стиль їхнього життя, а сенс, що йде від самого серця».

   «Дякую вам за те, що до нас приїхали, за те, що ви такі неймовірні. За море емоцій і позитивного настрою, які ви нам подарували, виконуючи свої ангельські пісні. За вашу українськість, простоту й відкритість, за правду, яку ви несете по всьому світу. Ви робите надзвичайно велику й важливу справу», — висловлює подяку Вілен Адамський, котрий навчається в Кельнському університеті.

— Юрко був переконаний, що все вдасться. У нас із ним таке світосприйняття: ми віримо, що якщо робимо щось добре, Господь якимось чином усе влаштує так, що весь світ нам у цьому сприятиме. Найцікавіше те, що так і відбувається насправді, — ділиться Марія Фединська. — От і під час нашого вояжу Західною Європою ми тільки раз ночували в наметах біля річки Вісла та ще пару разів — у салоні автомобіля. В основному ж, скрізь, де ми влаштовували концерти, люди часто пускали нас на ночівлю до своїх домівок, пригощали вечерею. І це також було підтвердженням того, що ми робимо щось справді вагоме, потрібне. Та й під час виступів відчувалося, що люди цього потребують. Європейці не завжди розуміли, про що ми співаємо, але відчували серцем, що це щось глибинне, справжнє. Були такі, котрі говорили: ми й не знали, що в Україні взагалі таке можливо. Останній наш виступ був у словацькому Пряшеві. Поїхали туди тому, що в нашого танцмейстера Віктора Чуприни там живуть родичі за материнською лінією. Його дядько гостинно приймав нас у себе вдома. Так от, у Пряшеві на наш концерт зібралися корінні жителі, представники старої інтелігенції — вони настільки уважно слухали наш спів, Юркову гру на кобзі. А загалом я б сказала, що кожен наш виступ був унікальний.

— Ми переживали, аби в нас вистачило коштів хоча б на бензин. А в результаті ще й трохи заробили. Це прекрасний досвід для інших фольклорних гуртів, — підсумовує Юрій Фединський. — І я звертаюся до них: не чекайте, поки вас запросять, їдьте у світ і пропагуйте українську культуру, справжню, глибинну Україну. Аби в європейців була можливість відчути через нашу музику, спів, танці, хто ми такі насправді. Це культурна дипломатія, альтернатива путінській брехливій пропаганді, яка робить нас фашистами. І якби росіяни знали справжню, глибинну Україну, можливо, їм важче було б окупувати наші території. От ми дали один із концертів у нічному етноклубі Кракова, під час якого я розповів про свій кобзарський табір, і одного молодого чоловіка все це настільки вразило, що він загітував іще чотирьох поляків, і вони всі разом приїхали до Крячківки. Один із них прихопив із собою ліру, співав під її акомпанемент, а ми слухали. Уже встигли вивчити один польський кант, внесемо його до свого репертуару. Отак розширюється наш простір. До того ж відбувається культурний обмін: ми вирушаємо за кордон, і якщо нам вдалося зацікавити європейців, вони їдуть до нас. Це дуже важливо — щоб Україна не була в ізоляції. І коли немає ізоляції, тоді навіть до Крячківки їдуть з усієї Європи.

   Юрій Фединський разом з Олегом Бутом збираються невдовзі відправитися на козацькі гастролі в Канаду. Юрко зізнається, що через постійну зайнятість за їх організацію ще не брався, хоча заздалегідь знає, що все у них вийде. «Звісно, квиток на літак дорогий, — посміхається. — Але ж ми під час євротуру, хоч і не планували заробити, усе ж таки вийшли на «плюс», тож у нас є кошти. Тепер маємо прекрасну нагоду їх вкласти».