Новини одним рядком:
25 липня – день смерті барда Володимира Висоцького
26 липня – програма “Японський день у Харківському Літмузеї”
1-3 серпня – фестиваль національного відродження «Бандерштат» у Луцьку
1-10 серпня – табір бардів “Хуторок” у хуторі Вербівка села Осич біля Батурина
15-17 серпня – фестиваль авторської пісні “Славутич”, біля яхтклубу “Якір” поруч з містом Славутич
Олександр Положинський
Не свари мене, мамо
Ти знаєш, що я не шукаю
Легких шляхів
І не продав свою душу.
Ти знаєш, що я починати
Цей бій не хотів,
Та як треба - то мушу.
Приспів:
Не свари мене, мамо! |
Не свари мене, мамо! |
Не свари мене, мамо! |
Не свари мене! |
Не свари мене! | (2)
Підтримка твоя така
Необхідна мені
Зараз і завжди,
Щоб я у воді не тонув,
Не горів у вогні,
Будь міцним та відважним!
Приспів. (2)
Хто б там і щоб там
Про мене тобі не казав -
Не вір у погане.
Для смерті моєї
Поки немає підстав,
Мені ще зарано!
Приспів.
Не свари мене, мамо!..
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – сайт http://now-events.net/ua/page/2229250
Всеукраїнський бард-фест "Охрипшая душа" пам'яті Володимира Висоцького
25 липня у Києві, на сцені літньої естради Маріїнського парку, відбудеться Всеукраїнський бард-фест "Охрипшая душа" пам'яті Володимира Висоцького.
На глядачів очікує зустріч із відомими українськими Бардами: Сергієм Льовіним, Володимиром Новіковим, Дмитром Долговим, Михайлом Квасовим, Ігорем Ільницьким та рок-гуртами: "Ноєве Каное", "Зе Прінглз" із Ольгою Корсун, Олександром Палюшкевичем та іншими молодими талановитими виконавцями з усієї України.
Отже 25 липня, о 18.00 – літня естрада Маріїнського парку, відома киянам як "Ракушка". Вхід вільний.
P.S. від упорядника. Українське радіо передало розмову з організатором бард-фесту паном Ігорем, який розповів, що цього року захід буде проведено не в Горлівці, а в Києві. Формат бард-фесту 1+1, коли учасник співає одну пісню В.Висоцького, а другу свою. Бажаючі виступити на бард-фесті можуть зателефонувати Ігорю 066 143-44-91.
Нагадаю останній вірш В.Висоцького.
* * *
И снизу лед, и сверху - маюсь между:
Пробить ли верх иль пробуравить низ?
Конечно, всплыть и не терять надежду!
А там - за дело в ожиданьи виз.
Лед надо мною - надломись и тресни!
Я весь в поту, хоть я не от сохи.
Вернусь к тебе, как корабли из песни,
Все помня, даже старые стихи.
Мне меньше полувека - сорок с лишним, -
Я жив, тобой и Господом храним.
Мне есть что спеть, представ перед Всевышним,
Мне будет чем ответить перед Ним.
Київ – http://majdan.tv/n/olga-bogomolec---pervyj-sbornik-pisem-soldatam-izdan
Ольга Богомолець - Первый сборник писем солдатам издан!
Поздравляю всех! Сегодня отдали на печать первый уникальный сборник писем солдатам «Украина- война, мир и любовь». В скором времени ожидаем на первый тираж, которые будут переданы во все военные госпитали и на линию обороны нашим героям. Спасибо всем женщинам и девушкам, которые прислали свои письма и искренние слова в поддержку нашим воинам. В тексте издания мы оставили только наши имена и электронные адреса, фамилии не указывали в целях безопасности. Начнем печатать и второй сборник с этими письмами, которые продолжают приходить на нашу почту. Если вы желаете присоединиться к следующему изданию нашей полевой почты, то присылайте свои письма на эту электронную почту: lustsoldaty@gmail.com.
Сайт фестивалю «Бандерштат»
«Бандерштат» відбудеться, бо він потрібен українцям, – організатор
http://bandershtat.org.ua/2014/07/14/bandershtat-vidbudetsya-bo-vin-potriben-ukrajintsyam-orhanizator/#more-4202
Фестиваль національного відродження «Бандерштат», котрий традиційно відбувається в серпні, саме на часі, заявила сьогодні його організатор – голова громадської організації «Національний альянс» Майя Москвич. Такої ж думки дотримується і влада Луцька і Волині, яка стала основним спонсором заходу, сказала вона на прес-конференції.
Через складну ситуацію в Україні фестивальні менеджери один за одним згортають пісенні акції (так сталося з фестивалем «Тарас Бульба» і «Ніччю в Луцькому замку»). Однак організатори вважають, що традиційні заходи фестивалю – а це не лише музика, а й зустрічі-гутірки з політиками і політологами, ветеранами визвольних змагань і сучасними героями, спортивні змагання і флешмоби – привернуть увагу молоді і традиційно спонукатимуть замислитись про шляхи перезавантаження держави Україна, розпочатого в умовах зовнішньої агресії.
Тож упродовж трьох днів, з 1 по 3 серпня, учасники фестивалю шукатимуть відповідь на запитання, як врятувати державу і зробити її потужною. «Бандерштат» стане майданчиком для пошуку нових ідей. Лучани вже запросили на гутіркову сцену Юрія Луценка, Олеся Донія, автора популярного вірша «Ми ніколи не будемо братами» Анастасію Дмитрук, захисників зимового столичного Майдану, бійців, котрі брали участь в АТО, і сподіваються, що на їхнє запрошення відгукнеться колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі.
Як повідомив ведучий фестивалю на псевдо Мяч Дредбол, поряд із тридцятьма українськими гуртами на сцені «Бандерштату» виступлять ірландські та білоруські музиканти. А традиційний флешмоб, за результатами проведеного інтернет-опитування шануваників фестивалю, складатиметься з шести букв (ПТН ПНХ), які через російську агресію стали популярними у світі.
Охорона фестивалю, яка й раніше була пильною стосовно алкоголю і ймовірних порушників, нині працюватиме у посиленому режимі. У ході мистецької акції буде також проведений збір коштів на допомогу оборонцям України на Донбасі.
Погодинна програма роботи великої сцени фестивалю
1 серпня
16.50 – 17.20 – Переможець конкурсу
17.20 – 17.50 – 4hours-band
17.50 – 18.20 – Широкий лан
18.20 – 18.50 – KETO
18.50 – 19.20 – Дикі Серцем
19.20 – 20.00 – Брем Стокер
20.00 – 20.40 – Zatoczka
20.40 – 21.30 – Веремій
21.30 – 23.00 – Мотор’ролла
2 серпня
16.50 – 17.20 – Переможець конкурсу
17.20 – 17.50 – Days Like Chapters
17.50 – 18.20 – Farinhate
18.20 – 18.50 – Ріплей
18.50 – 19.20 – Різак
19.20 – 20.00 – Мольфа
20.00 – 20.40 – Фіолет
20.40 – 21.30 – Був’є
21.30 – 23.00 – Кому Вниз
3 серпня
16.50 – 17.20 – Переможець конкурсу
17.20 – 17.50 – Дзвони Сонця
17.50 – 18.20 – К402
18.20 – 18.50 – Ворст
18.50 – 19.20 – The Doox
19.20 – 19.50 – ONEYROid
19.50 – 20.30 – Роллікс
20.30 – 21.30 – Cruachan
21.30 – 23.00 – Скрябін
На сайті http://vk.com/wall-52260978_399053 є новий вірш учасниці фестивалю. Упорядник
Анастасия Дмитрук
Верните нам наше небо,
верните нам наш покой!
Зачем вы пришли, соседи?
Зачем вы пришли с войной?
Мы с вами детей крестили
и пили на брудершафт…
Зачем вы нас оцепили
колонной своих солдат?
Нам много досталось боли –
хороним своих сыновей.
Мы видели много горя,
мы стали еще сильней.
Зачем вы пришли, ребята?
За что собрались воевать?
Мы выстоим брат за брата,
нас тоже учили стрелять.
Мы выстоим - у нас Воля,
ее не возьмет автомат.
Мы вам не сдадимся без боя,
все церкви пусть бьют набат.
Мы видели смерть, ребята,
ей смело смотрели в глаза.
Не надо войны, не надо…
Потом не вернешь назад.
Київ – розсилка сайту Фестивально-концертний Портал http://festivali.org.ua/
Формируется делегация от Украины для поездки в Республику Беларусь 31 июля - 3 августа для участия в фестивале "Большая Бард-рыбалка", который проводится на берегу Чигиринского водохранилища в живописнейших местах Могилёвской области. Вся информация находится здесь: http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1602
Информация о бардлагере "Хуторок": http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2149
Бард-лагерь «Хуторок»
1-10 августа 2014 года
Приглашаем всех авторов, исполнителей и слушателей авторской песни отдохнуть и пообщаться в бард-лагере "Хуторок" под Батуриным с 1по 10 августа 2014года.
Организаторы лагеря:
Ботвиновские Виктория и Александр, г.Киев
Титаренко Алла, г.Сумы
Торопова Евгения, г.Сумы
Никитин Павел, г.Киев
Щуковский Дмитрий, г.Днепродзержинск
Клуб авторской песни "Дом", г.Киев, руководители Марианна Супрун, Александр Крамар,
Клуб авторской песни "Арсенал" г.Киев, руководитель Сергей Хоменко.
Место лагеря:
Хутор Вербивка села Осич, в 8-ми километрах от города Батурин. Лагерь будет расположен на частной территории (2 гектара) на берегу реки Сейм (самая чистая река в равнинной части Украины). Хороший пляж (удобный для детей), лес, купальные озёра, чистые продукты питания, чистая экология (в радиусе 40 километров нет ни одного промышленного предприятия). Здесь очень красиво, нет посторонних людей и прохладней, чем на юге.
Хутор Вербивка (до 1967г. - хутор Монастырский) расположен вокруг древнего Миколо-Крупицкого монастыря (11-й век). Во времена, когда Батурин был столицей, монастырь был главным на Украине. Здесь гетман Мазепа крестил Марию Кочубей. Через 16 лет страсть крестницы к престарелому гетману сыграла роковую роль в истории всей Украины.
В Батурине много интересных музеев: Козацкая крепость, дом-музей и парк Кочубея, дворец Разумовского, церкви, собор, этнографический музей и др. Планируем организовать туда экскурсию. Также можем организовать прогулку на байдарках по Сейму и заливам (байдарки есть).
Условия проживания:
В палатке: 12 грн. с человека в сутки. Предоставляется: питьевая вода, дрова. Пользование газовой плитой - 3 грн./сутки. Удобства во дворе.
В крестьянской хате: 30 грн. с человека в сутки. Предоставляется: вода, газовая плита, холодильник, кровати, постели, посуда. Удобства во дворе. Количество мест: в одной комнате 7 кроватей, во второй - 2.
Дополнительные услуги: горячий душ - 5 грн., стиральная машина - 5 грн.
В домике с удобствами: 60 грн. с человека в сутки. Предоставляется: холодная и горячая вода, унитаз, душ, холодильник, кухня, посуда, постели, стиральная машина, двухкомнатный домик с верандой. Количество мест - 6.
Время проведения:
Официально лагерь работает с 1 по 10 августа, но можно оставаться и дольше.
К нам приедут:
Владимир Семёнов, г.Киев
Ирина Легонькова, г.Харьков
Александра Скорук, г.Сумы
Александр Юршевич, г. Днепродзержинск
Александр Шестеряков, г. Курск
Татьяна и Николай Прибыль, г.Запорожье
Как к нам добраться:
Из Киева для группы от 7 человек можно организовать микроавтобус, телефон: 050-311-71-58, Анна Бондаренко
На машине:
Из Киева до Батурина (210 км): по Черниговской трассе до Киптей, там направо до Батурина, в Батурине прямо на мост через Сейм. Трасса хорошая. Посты ГАИ в Киптях, Вертиевке и Батурине.
Из Сум до Батурина (150 км): Ехать до Конотопа, оттуда до Батурина. В Батурине на перекрёстке свернуть направо на мост.
Из Чернигова (170 км): Можно ехать через Кипти, можно через Сосницу. Через Кипти трасса лучше, но длиннее на 20 км.
От Батурина к лагерю: сразу за мостом через Сейм возле остановки поворот налево на Матиевку. Потом на Прохоры, Кациры, Осич. В Осичи возле магазина поворот налево на монастырь. Проехать монастырь, доехать до Сейма (там опоры моста). Повернуть направо и ехать по просёлку всё время по самой правой дороге около восьмисот метров. Въезжаете на хуторок (слева будет синяя хата) и едете до зелёного УАЗика. Если заблудились, звоните 067-260-73-00 Саша, и 067-548-63-52 Вика.
На поезде:
До станции Бахмач или до станции Конотоп. Через эти станции проходит более 70 поездов. Из Киева лучше добираться электричками повышенной комфортности до Бахмач пасс. Цена первого класса 33 грн., второго класса 26 грн., третьего класса 21 грн.
Расписание электричек и поездов туда:
7:40 Киев - Шостка
9:51 Киев - Ворожба
14:24 Киев - Луганск
14:30 Киев - Москва
15:27 Киев - Сумы
17:12 Киев - Зернове
Из Бахмача автобусом. Самый удобный автобус - на Обмачив. Он приходит на берег Сейма, где Вас переправят к нам баркасом (он всегда встречает автобус). Баркаснику можно заплатить 2 - 5 грн./чел. От переправы до лагеря - 800 метров.
Время отправления автобусов из Бахмача на Обмачив:
05:15 ежедневно
11:30 не ходит по понедельникам и средам
14:20 ежедневно
18:50 только по пятницам
Стоимость проезда 15 грн.
Если вы не успели на автобус, такси до переправы стоит 150 грн., такси по объездной дороге прямо в лагерь - 180 грн.
До Батурина автобусы ходят чаще. Такси от Батурина стоит 50 и 80 грн. соответственно. Телефон такси в Батурине 097-680-30-83.
Время отправления автобуса из Бахмача в Батурин:
07:50 ежедневно
11:05 кроме вторника
12:30 по вторникам
17:00 и 19:17
Автобус, который ходит по вторникам в 12:30, идёт до села Осич, от которого до лагеря 2 км пешком (такси там нет).
Телефон автостанции в Бахмаче: 046-35-529-48.
По вторникам на автостанции льготный день, поэтому первую половину дня автобусы переполнены.
От Ж/Д станции Конотоп также ходят автобусы до Батурина. Телефон автостанции в Конотопе: 0544-732-442.
Информация о фестивале "Славутич": http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2150
ПОЛОЖЕНИЕ
о Международном фестивале авторской песни "Славутич - 2014"
Международный фестиваль авторской песни "Славутич" проводится с целью раскрытия творческих способностей авторов и исполнителей г. Славутич, Украины, СНГ и других стран.
Фестиваль является культурно-творческим, рекламным средством, которое проводится в форме содержательных, художественно-насыщенных представлений с участием ведущих авторов, исполнителей и творческой молодежи.
Фестиваль проводится в условиях туристического лагеря в окрестности города Славутич на берегу реки Днепр в районе яхтклуба "Якорь".
Задачи Фестиваля
· содействие творческому росту авторов и исполнителей, взаимообмен культур разных народов;
· активизация тонуса культурной жизни города Славутич;
· укрепление гуманитарных контактов г. Славутич с другими городами, республиками и странами.
Организаторы Фестиваля
Исполнительный комитет г. Славутич.
Профсоюзный комитет ГСП «Чернобыльская АЭС».
Дирекция Фестиваля авторской песни "Славутич".
Условия Фестиваля
Фестиваль является конкурсным. Конкурс проводится в два тура.
Первый тур. Творческие мастерские (отборочное прослушивание).
Второй тур. Конкурсный концерт.
Участие в конкурсе могут принять все желающие, без ограничения возраста и гражданства.
В конкурсе предусматриваются следующие номинации:
· лучший автор (и стихов, и музыки);
· лучший автор музыки;
· лучший исполнитель;
· лучший ансамбль;
Победителям в каждой номинации присуждаются звания лауреатов Фестиваля и вручаются призы и дипломы. Кроме того, дирекция фестиваля, жюри, спонсоры и любая делегация могут учреждать специальные призы (зрительских симпатий, самому юному участнику, за лучшую песню о г. Славутич и т.д.)
Жюри Фестиваля
Для проведения творческой части Фестиваля, Дирекция Фестиваля авторской песни "Славутич" формирует и утверждает Международное жюри, которое проводит творческие мастерские и определяет лауреатов Фестиваля.
Решение Международного жюри, которое относится к присуждению призовых мест, призов и званий, обсуждению не подлежит и является окончательным.
Организация Фестиваля
Общее руководство подготовкой и проведением Фестиваля, решение всех административных и финансовых вопросов возлагается на Дирекцию Фестиваля "Славутич".
Гостям необходимо с собой иметь туристическое снаряжение и продукты питания на трое суток.
Расходы, связанные с проездом и проживанием клубных делегаций и отдельных представителей, несут командирующие организации.
ПРОГРАММА ФЕСТИВАЛЯ АВТОРСКОЙ ПЕСНИ "СЛАВУТИЧ-2014"
15 августа (пятница)
с 8.00 - 20.00 Заезд и размещение гостей в палаточном лагере.
11.00 – 17.00 Регистрация участников. Выставка фотографий, печатной продукции на тему «Наш клуб авторской песни», обмен информацией о работе клубов из разных городов.
20.00 - 23.00 Торжественное открытие фестиваля. Концерт участников и гостей, приветствия делегаций городов и клубов.
23.00 -до утра Песенные костры.
16 августа (суббота)
11.00 - 14.00 Сольные выступления лауреатов прошлых лет отдельными блоками по 20-30 минут
11.00 - 14.00 15.00 – 17.00 Творческие мастерские (прослушивания конкурсантов признанными мастерами жанра)
17.00 – 18.00 Подведение итогов работы творческих мастерских, отбор участников для конкурсного концерта.
19.00 - 22.00 Конкурсный концерт
23.00 -до утра Юмористическая развлекательная программа «Чайхана»,песенные костры
17 августа (воскресенье)
11.00 -16.00 Награждение лауреатов фестиваля. Концерт лауреатов, гостей и членов жюри
17.00 -до утра Отъезд участников и гостей фестиваля
19.00 Концерт почетных гостей фестиваля в большом зале ККК г. Славутич.
О фестивальном автобусе: Автобуса не будет.
Организатор: Вячеслав Востряков
Снимок из космоса местности, где наглядно показано старое и новое место проведения фестиваля: http://festivali.org.ua/festmaps/slavutich_2009.jpg
Київ – МО "ОsтаNNя Барикада"
Сергій Жадан отримав престижну німецьку премію за роман "Ворошиловград"!
Німецьку літературну та перекладацьку премію Brücke Berlin 2014 року отримає український письменник Сергій Жадан.
Крім українського письменника Сергія Жадана премію отримають також перекладачі Сабіне Штер і Юрій Дуркот, повідомляє "Німецька хвиля" з посиланням на сайт Головного об'єднання австрійських книготорговців.
Цю відзнаку вони отримають за роман "Die Erfindung des Jazz im Donbass" ("Винахід джазу в Донбасі", назва українського видання - "Ворошиловград"), який вийшов 2012 року в німецькому видавництві Suhrkamp.
Премією Brücke Berlin німецького Фонду BHF-Bank, починаючи від 2002 року, щодвароки відзначають найвизначніший твір сучасної літератури з Центральної та Східної Європи, а також його переклад німецькою мовою.
Розмір премії складає 20 тисяч євро - половину цієї суми отримає автор відзначеного твору, а половину - його перекладач або перекладачі. Вручення нагороди відбудеться 1 жовтня у Німецькому театрі в Берліні.
В обґрунтуванні рішення журі відзначають зокрема, що Сергій Жадан духом своєї літератури повертає до життя забуту територію Європи і "проливає таким чином нове світло на актуальні політичні конфлікти", повідомляється на сайті видавництва Suhrkamp.
«Остання Барикада» вітає нашого друга Сергія Жадана з отриманням престижної німецької премії за роман "Ворошиловград"!
Такі перемоги зараз дуже потрібні Україні у ці нелегкі часи.
Харків – Літературний музей
Ніколи ще побувати в Індії не було так просто й дешево :) У програмі нашої мандрівки на береги Гангу: блукання джунглями індійських казок та порівняння їх з українськими, майстер-клас із санскритського письма. А на згадку про цей день у маленьких відвідувачів залишаться листівки з індійськими мотивами, що вони їх зроблять у Літмузеї власноруч. До зустрічі в суботу, 19 червня о 12.00!
Боярка – Сергій Мороз
http://ua.racurs.ua/588-krym
Київ – Юрко Зелений
ЧОМУ ЗАХ. ЕВРОПА ПОСТІЙНО ЖУЄ ШМАРКЛІ ПЕРЕД КРЕМЛЕМ?
(на прикладі Анґели Меркель)
У 1970-80х роках до влади в країнах Західної Европи, насамперед у провідних ФРН та Франції, почало приходити «покоління хіппі». Це покоління на власній шкірі ніколи й близько не відчувало усіх принад комуняцького людожерного режиму, ніколи не відпочивало на «розкішних курортах» ҐУЛАҐу: Секс, Наркотики, Рок-н-рол! − ось що було гаслом їхнього буття.
Це покоління зростало на антитезі до, назвімо умовно, «буржуазного капіталістичного націоналізму» (читай: міцного і самодостатнього середнього класу, який плідно працює і сам себе утримує) й на симпатіях до Москви та зачаруванні Рашею. Бо хіппарі щиро вважали, же тіко Рашка є опертям миру на Землі. Звісно: що-що, а показове окозамилювання − це, певно, єдине, що Московія вміє у світі робити найкраще за всіх!
Майже весь 2012 рік автору цих рядків випала нагода пожити у Берліні, поподорожувати Німчизною. Яким же було моє здивування, коли повсякчас натрапляв на жіночок бальзаківського віку, що добре володіють москвинською!
І це були саме «вессі» (тобто уродженці Західного Берліна та ФРН до об'єднання), які не приховуючи зізнавалися, що вони у роки своєї юности захоплювалися СССРом, рівнялися на Москву, із поросячим вереском від радощів їздили до неї, і вбачали у совку країну, ґдє так вольно дишiт чєлав’йєк; добровільно, без жодного примусу вивчали мову рашистів і... нічого не чули й досі чути не хочуть про ҐУЛАҐи та мільйони репресованих і замордованих на Сибіру... Іншим їхнім захопленням є зазвичай Куба...
Для невтаємничених нагадаю: у всіх країнах колишнього соцтабору сов'єцьку мову вивчали не добровільно, а в примусовому порядку: відмовитися права не мав, бо відразу потрапляв у списки неблагонадійних!
До речі, своє сердечне тепло до Х..лостану ці тітоньки − ровесниці Анґели Меркель, зберігають ще й досі, а найголовніше: і надалі тримають зв'язок з цим утворенням, часто їздять туди в якости перекладачів чи туристичних провідників для мандрівників із Західної Европи... Ага, буцім як тлумачки ;)
Відтак зовсім не дивина, що багато хто з «патлатого та вкуреного покоління» не те, що не вбачав у Кремлівській Орді зачаїле «царство зла», а ще й успішно поповнював КҐБівську аґентуру. Не потрібно відразу сприймати так, що таємний аґент − це обов'язково якась скритна особа в капелюсі та довгому плащі, яка сахається власної тіні: це хіба у 1930-х було. Нині ж такі шпики цілком спокійно обіймають провідні політичні посади Берліна, Парижа, Брюсселя...
Візьмімо хоча б нинішню керманичку Німеччини − Анґелі Меркель. Вже навіть відкрита ВІКІ дає про цю хіппо-блудку зі стажем першу поживу для роздумів!
Ангела Меркель родилась в Гамбурге в семье Хорста и Герлинды Каснеров. Хорст Каснер изучал теологию в университетах Гейдельберга и Гамбурга, его супруга работала учительницей латинского и английского языков. Спустя несколько недель после рождения Ангелы её семья переехала из Гамбурга в Германскую Демократическую Республику (себто комуністичну НДР).
Хорст Каснер получил назначение в приход лютеранской церкви Берлина-Бранденбурга в деревне Квитцов, ныне входящей в состав города Перлеберга. Через три года, в 1957 году, Каснеры переехали в Уккермарк, в город Темплин. Там Хорст Каснер принимал участие в создании внутрицерковного образовательного центра.
В Темплине отец Ангелы уже не служил пастором, а на протяжении длительного времени руководил колледжем для пасторов и занимал видное положение в лютеранской церкви Берлина-Бранденбурга (столиця + земля (область), де розташований Берлін − прим. J’Z’).
Каснер относился к представителям той части церкви, которая не находилась в оппозиции к правительству ГДР и политике СЕПГ (компартія НДР — прим. J’Z’) в отношении церкви. Хорст Каснер входил в группу теологов ГДР «Секция Вайсензее» и с точки зрения руководства государства представлял «прогрессивные» силы церкви.
Каснеры пользовались определёнными привилегиями, им разрешались выезды на запад, однако Герлинде Каснер было отказано в работе по специальности в системе школьного образования ГДР». (Очевидно, для окозамилювання була ця заборона, щоб створити враження «гнаної» комуняками сім’ї − прим. J’Z’)
- - - - - - - - - - - -
Я належу ще до того після-совкового покоління, яке встигло навчитися читати офіційні повідомлення аґенції ТАСС, програми ВРЄМЯ та ґазети ПРАВДА поміж рядків. Тому природньо, що як у читача ще старого гарту, у мене виникає кілька простих запитань:
1) Навіщо той пастор так рвався до НДР, якщо там церква була, скажімо так, не дуже в пошані у державі?
2) А чому це йому надали привілеї у вигляді можливості виїздити на Захід, у той час, як інші громадяни НДР їх не мали?
3) Як так сталося, що дядькові, який щойно приїхав із Західних Німців до комуністичних − відразу дали церковний прихід?!
Якщо це прочитати без іншоказання, то все дуже навіть очевидно: тато нормально сопрацював із ГДРівським Штазі , тобто прямо кажучи − стукачив і доносив. При чому, міг це робити як щодо самих «оссі» (вихідців зі Східної Німеччини після ІІ Світової війни), так і шпигувати проти Західної Німеччини. Під пасторським прикриттям це навіть дуже зручно робити! Тож і мав розмаїті вигóди від уряду німецьких комуняків. Цілком стандартний, штатний, так би мовити, випадок.
Для тих, хто не застав часи КҐБ, Штазі та подібних таємних коммі-служб − злегка нагадаю:
Штазі — нім. Stasi — скорочення від нім. Staatssicherheit (укр. Держбезпека), повністю: нім. Ministerium für Staatssicherheit (MfS) — «Міністерство державної безпеки», — спецслужба, державне відомство (міністерство) державної безпеки і каральний орган у Німецькій Демократичній Республіці, що функціонувала у період 1950—89 рр. Організація споріднена КДБ СРСР, тісно співпрацювала з останньою.
У часи «холодної війни» Штазі вважалась однією з найвпливовіших і найпотужніших спецслужб у світі, поряд з КДБ і ЦРУ. У самій НДР Штазі контролювала кожний аспект життя і чи не всіх громадян.
Особливо цьому сприяла розгалужена мережа так званих «неофіційних співробітників» (нім. Inoffizielle Mitarbeiter, скор. IM), яка до середини 1980-х рр. посилено розвивалась як у країні, так і за її межами, зокрема, на «заході».
Для особливо допитливих раджу подивитися кінострічку, яка вичерпно розкриває суть Штазі в житті німців у НДР:
Das Leben der Anderen / Життя Інших (2006). Подивитися чи стягнути кіно можна зокрема за ланками: ЕХ.уа, Гуртом.Ком.
- - - - - - - - - - - -
Але повернімося до нашої Анґелки. Доця далеко від татуся не втікла. Читаємо вже на Укр.Вікі:
Її батько, лютеранський пастор, відкриває семінарію в НДР і керує будинком для інвалідів. Він утримується від будь-якої публічної критики режиму, що дає йому привілейоване положення: у його розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена в тому, що пастор — переконаний комуніст.
В юності Ангела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді, і одночасно була членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.
У 1989 після падіння Берлінської стіни вона вступає в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend) (марксистська спілка, по суті — перемальований німецький комсомол), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і активістом Партії демократичного відновлення, де обіймає посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди.
Так вона стає одним з головних експертів щодо політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською.
Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: прес-секретар.
До речі, це цілком стандартний комуняцький хід: перемальовуватися, хамелеонно маскуватися під різні демонократичні організації, коли починають віяти віхрі враждєбниє: згадайте хоча б наших сов'єцьких коммі та комсюків, або ж просто рашистів, які хутенько стали як не дєрьмократами, так якимись ригами. І жодної згадки про комуністичне минуле!
- - - - - - - - - - - -
Про своє активне піонерсько-комсомолське минуле пані Меркель чомусь сором'язливо воліє не згадувати, через що з рік тому стався навіть невеличкий шкандаль:
Коммунист-югенд
Чем ближе очередные парламентские выборы в Германии, тем больше всплывает подробностей о прошлом федерального канцлера страны Ангелы Меркель — именно тех, о которых она старается не вспоминать.
Ударом по репутации Меркель стала публикация старой фотографии, где Ангела, в девичестве Каснер, шагает в военной форме рядом с офицером армии ГДР. Фото датируется 1972 годом, когда будущему канцлеру Германии было 17 лет. Фотографию принесла в немецкую газету Соня Фельсберг, одноклассница Меркель, нашедшая снимок в своем архиве.
По словам Фельсберг, это было занятие по гражданской обороне, на котором выпускников школ учили оказывать первую медицинскую помощь и готовиться к ядерному взрыву. И хотя подобные учения были обязательны для всех выпускников школ в Восточной Германии, фотография поставила под сомнения слова Меркель о том, что она не имеет никакого отношения к коммунистам из ГДР.
Есть также подозрения, что Ангела в свое время была секретарем по пропагандистской работе в аналоге советского комсомола — организации Свободной немецкой молодежи. Ангела Меркель продолжает настаивать, что не имеет отношения к партийным структурам времен ГДР, но публикация фотографии, по словам советников канцлера, ее очень расстроила.
Заради неупереджености згадаймо, що сама пані Меркель 5 років тому відкрито визнала, що її намагалися Штазі завербувати, але вона відхилила ці пропонови. Що ж, можливо... Нехай так. Але відхилення співпраці зі Штазі зовсім не заперечує налагодження такої самої з КҐБ! ;) Валодька Х..ло не заради ж звичайної допитливости досконало вивчив німецьку мову: в КҐБ просто так мов не навчали! Путлєр її вчив суто для того, аби працювати з німецькою аґентурою та був надзорцем за певними напрямками роботи в обох Німеччинах.
Словом, наша «черепаха Тортилла» була вже давненько нормально завербована і засланою у всілякі західні молодіжні рухи, аби рости по кар'єрних щаблях, і готуватися очолити п'янку. Німецьку державу себто. А шо? Війська сов'єти наче забрали, але ж потрібні люди − залишилися!
Будь-який перший-ліпший розвідник вам підтвердить, що особливість вербування аґентури полягає у тому, що для впровадження, скажімо, підривної діяльности на якомусь військовому підприємстві не обов’язково перевербувати увесь багатотисячний трудовий колектив: краще завербувати найголовнішого начальника заводу.
Зрештою, Українські Громадяни вже на власні очі змогли переконатися у правдивості цього твердження. Скажімо, на прикладах засланих чи завербованих промосковських диверсантів, починаючи від рядових катів з кримського «Бєркуту» і мєнтів на Донбасі, аж до ґенералів у лавах СБУ та завершуючи самим Януковичем зі зграєю.
Тож якщо після того, як Меркель піде з посади канцлера, раптом вилізе, що грошики під їï вибори давав якийсь Ґазпром − не дивуйтеся сильно, сприйміть це як належне ;)
Ну бо всьо лоґічно, за одним ланцюжком: одну кремлівську шістку (Ґерхарда Шрьодера) замінила інша − Меркель. А Шрьодер після того, як «програв» вибори, швиденько очолив Ґазпромівську дочірню фірму: за його «добродушність» до Москви у роки свого правління. Проте тут варто обумовити, що Шрьодер був не ідеологічним аґентом: він просто захланне чувирло і його тупо купили за бабло, без жодної коммі-складової.
Словом, хіппо-блудське покоління, вирощене, з одного боку, на протинацистській риториці, але з іншого на марксистській, прокомуністичній та ПРОмосковській хвилі − у пику, так би мовити, своїм домашнім «капіталістам», − зараз стернує в Европейському Союзі. Принаймні, у Німеччині та Франції точно! Остання, до слова, ще від доби Французьких революцій, ніяк не може позбутися своїх соціялістичних збочень. Не дивно, що хвранцузи тепер виступають за те, аби Х..лостан знову повернути до Великої 7-ки. Мовчу вже про продаж потужних військових гвинтокрилoносців виду «Містраль»...
І не дивіться, що уся ця прокацапська рать у владі Німеччини, Франції і так далі − уродженці з так званих кап.країн! Світ суттєво змінився від часів згортання Холодної Війни з СССР. Тому ідейологічно стійкі високопосадовці там зараз зовсім не в пошані: ще «нацистом» обізвуть! А ось бути рашистом − це навіть і не соромно якось... А хулі: над рашизмом Нюрнберга ж не було!
У цьому дописі я пройшовся лише відкритими, можна сказати «попсовими» джерелами по життєпису Анґели Меркель. А що тоді можна буде знайти, якщо зануритися трішки глибше?
Можете не сумніватися: чи не у кожній країні Старого Світу знайдеться ціла скирта більших чи менших шісток Кремля на найвищих щаблях влади. Тому не сподівайтеся особливо на поміч Европи — вона ж постійно занепокоєна. Стара заграна Европа взагалі втратила чуйку до самозбереження і в політичному вимірі виглядає нині десь приблизно так, як на цій світлині-дотепці: тобто наче й пнеться з усіх сил, молодиться, чепурится, прихорошується − а насправді є старою бридкою шкапою, нашпигованою розмаїтим хемічним дрантям у своїй суті ;)
Тому недарма нині все гучнішого набирає розголосу думка про переуклад Европи, у якій на перші щаблі вийде якесь нове утворення насамперед з країн, які вповні відчули на собі усі «принади» Совка: від Фінляндії на півночі, через країни Балтії, Польщу, Україну − і до Молдови, Сакартвело (Грузії) та Азербайджану на півдні. А там диви-но, і постане у світі повнокровний Проти Х..ловський Блок Народів (ПХБН)!
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Землякам «доставили» пісню
Волинський гурт дав кілька концертів військовим на фронті
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/zemlyakam-dostavili-pisnyu
Наталія Малімон
Газета, «День», 17 липня, 2014
За кілька кілометрів від Донецька, фактично на лінії фронту, але у перерві між боями виступав гурт «Табу» із Володимира-Волинського перед бійцями 52 Окремої механізованої бригади. У Володимирі ця бригада й базується. Музиканти кажуть, що поїхали у зону АТО, аби підтримати моральний дух українських солдатів. Волинські солдати на сході України уже три місяці. За цей час з рідних країв щотижня волонтери доставляють їм вантажі з військовою амуніцією, продуктами, передачі від близьких. А ось пісню ще «не доставляли».
Концерти просто неба відбувалися під оплески та сльози присутніх. Хітом кожного концерту ставали народна пісня про Путіна та майданівська «Горіла шина, палала», які виконували всі разом. Музиканти також передали військовим 130 футболок, дві сотні банок варення і персональні передачі.
Сергій ШИШКІН, почесний громадянин Володимира-Волинського, музикант і виконавець:
— Я і сам поїхав би на схід до наших хлопців, якби мав хоч трохи більше здоров’я. Від волонтерів, які там бувають щотижня, знаю, як цікавляться наші хлопці подіями у рідному Володимирі, навіть про мене, кажуть, запитують, про фестиваль «Володимир», який ми проводили уже багато років на День міста. Тому такі концерти це їм найперше як привіт з дому. Мені дуже імпонує позиція молодих людей, які дають ось такі фронтові концерти. Одна справа — «відкупитися» від фронту гривнями, зробивши посильний внесок, і трохи інша там побувати з доброю справою, висловивши свою патріотичність саме так, в особистій дії. Не всіх же за станом здоров’я і в армію беруть, а допомогти армії хочемо, певно, ми всі. Після таких концертів, які, безперечно, піднімають дух, солдати отримують мотивацію, що вони бережуть мир і для нас, їхніх земляків, для своїх рідних. Це нормальна людська потреба — такий концерт, тим більше — від земляків. Це зустріч, яка потрібна обом сторонам.
Стерти з пам’яті
У Росії руйнують музей політичних репресій — зону, де загинув Василь Стус
(газета «Україна молода» від 22 липня 2014 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2496/116/88492/
Марина ПАСТУХОВА
У Росії невідомі почали руйнувати меморіальний музей політичних репресій «Перм-36» у селищі Кучино Чусовського району Пермської області. За словами колишнього директора цього меморіального комплексу Тетяни Курсіної, робітники зрізали бензопилкою автентичні дерев’яні конструкції та металеві ворота зони. Хто наказав знищувати музей, їй дізнатися не вдалося. «І ніхто не порадився, чи можна розпилювати цінні конструкції, які волонтери та співробітники музею збирали по крихтах», — обурюється директор.
«Це не випадкова подія, а продовження політики Кремля стосовно України, — коментує ситуацію директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. — Місцева влада робить це, ймовірно, для того, щоб догодити російському вищому керівництву».
«Перм-36» — унікальний музей, який документально свідчив про антигуманну політику радянської влади. «Табір — не просто пам’ятка, це музей політичних репресій. «Перм-36» — совість Росії, адже це був єдиний музей, відвідувачі якого дізнавалися правдиву історію цієї держави, — розповів «УМ» багаторічний політв’язень Василь Овсієнко, який разом із Василем Стусом відбував покарання в Чусово. — Це цілком у дусі радянської політики, і в Путіна ностальгія за комуністичними часами». Колишня виправно-трудова колонія слугувала не лише музеєм. «Час від часу там проводили наукові конференції історичної тематики і фестиваль, на який збиралося 5—10 тис. людей», — каже Овсієнко.
Наразі захищати музей, на жаль, немає кому. «Можна об’єднати колишніх політв’язнів і звернутися з листом до Ангели Меркель, адже німецькі волонтери брали активну участь у розбудові пам’ятки, — висловлює свою думку пан Василь, — але за такої політики, яка відбувається зараз у Росії, навряд чи хтось цим займатиметься».
ДО РЕЧІ
«Перм-36» — неофіційна назва єдиної в Росії радянської виправно-трудової колонії просто неба суворого режиму для засуджених за особливо тяжкі державні злочини. Переважно сюди відправляли, зокрема, дисидентів, засуджених за «антирадянську агітацію». Тут перебували, зокрема, Василь Стус, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Валерій Марченко, російський письменник Леонід Бородін.
Згадаймо вірші Василя Стуса. Упорядник
* * *
Немає Господа на цій землі:
не стерпів Бог – сперед очей тікає,
аби не бачити нелюдських кривд,
диявольських тортур і окрутенств.
В краю потворнім є потворний бог –
почвар володар і владика люті
скаженої – йому нема відради
за цю єдину: все трощити впень
і нівечити, і помалу неба
додолу попускати, аби світ
безнебим став. Вітчизною шалених
катованих катів. Пан-Бог – помер.
* * *
Господи, гніву пречистого
прошу – не май за зле.
Де не стоятиму – вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.