Бюлетень №25 (403) 2016 рік
Новини одним рядком:
9-11 червня 1989 року вперше у Луцьку відбувся республіканський фестиваль співаної поезії та авторської пісні «Оберіг»
13 червня – тернопільський бард Роман Лотецький співав на урочистостях у місті Новоайдар на Луганщині
16 червня – чайна церемонія, «Кав’ярня Пока в ЛітМузеї» у Харкові
17 червня – вечір авторської пісні Олександра Новокшинова та Сергія Ланового у Хмельницькому
18 червня – «Вихідні в ЛітМузеї» у Харкові
19 червня – 8-й фестиваль патріотичної пісні “Рутенія”, Київ, естрада Маріїнського парку
25 червня – вечір гітарної музики Валерія Петренка, Київ, Будинок Актора, вул. Ярославів Вал, 7
26 червня – день народження Сергія Шишкіна, автора пісень із Володимира-Волинського
26 червня - 2 липня – літня Академія БАНДУРИ, Львів, вул. Зелена, 10
28 червня – концерт Віктора Стребежева, Чернівці, Public Pub (вул. Головна, 265а)
28 червня – гала-концерт фестивалю авторської пісні "Время Визбора", Харків, ЕКЦ «Бейт Дан»!
29 червня – концерт Дмитра Долгова (Київ) у Харківському Будинку вчених, КПП ім. Ю.Візбора, вул. Жінок Мироносиць, 10
1-3 липня – фестиваль авторської пісні “На голубих озерах” біля с.Олешня Ріпкінського р-ну Чернігівської області
1-3 липня – 1-й Всеукраїнський фестиваль «СлавенГрад» у Переяслав-Хмельницькому на Київщині
Сергій Шишкін
Мисляча людина
Знає кожна мисляча людина,
Що чекати долі – марна справа
Доля як невірная дружина
Мить – і під тобою судна лава
Друга мить – і щастя у кишені,
Де розкрила рота давня дірка
Хто би ти не був – простак чи геній
Дбає десь за все далека зірка
Знає кожна мисляча людина
Що багато мислити – це мука.
Від думок не з'явиться машина
І ніхто не дасть за них на руку
Пухне голова і в'януть вуха
Думка усередині клекоче
Кинувся до друга, щоб послухав,
Друг від мене кинувся – не хоче
Знає кожна мисляча людина
Що в дорослих є одна забава
Сам процес, як робиться дитина
Ну а що за тим – не їхня справа
Нова генерація підходить
Мислячих людей про тую штуку
Мабуть, це лихий по колу водить
Знаючи про Євину науку
Знає кожна мисляча людина,
Що найбільше щастя – у роботі,
Щастя надихає нам картина,
І шматок, що ніжно тане в роті
Щастя, що прокинувся у ліжку
І побачив світ, а не химеру,
Щастя, що згубив ощадну книжку,
Щастя, що на ній суцільне зеро.
Знає кожна мисляча людина,
Що процес пізнання не безмежний
Часом наступає та година,
Хоч готовий ти і обережний
Істина нарешті проясниться
Істина проста, але єдина
Поки хай тобі спокійно спиться,
Щастя, що ти мисляча людина.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, p_karta@maіl.ru
Харків – Літературний музей
16 червня о 18.00 «Кав’ярня Пока в ЛітМузеї » запрошує вас на чайну церемонію!
Письменники 1920-х переймалися проблемами Сходу і, зокрема, – Китаю (або Хіни, як його тоді називали). Які куточки Азії «обжили» наші літератори? Яким уявляли Схід у радянській Україні і хто з письменників пізнав його на власному досвіді?
Про все це побесідуємо за піалкою чаю))
У програмі:
- східна тематика у творчості письменників 1920-х ;
- чайна церемонія (проводить Сергій Решетняков);
- майстер-клас із шашок Го (проводить Євгеній Абросімов, президент Го-клубу «50-та паралель»);
- майстер-клас із написання японської поезії;
Увага! У зв’язку із запрошенням спеціальних гостей вартість квитка на вечір змінено:
27.00 грн – студентський;
32.50 грн – дорослий.
Кількість місць обмежена (до 30-ти осіб), тому обов’язковою є попередня реєстрація за формою:
https://docs.google.com/forms/d/1Sq9eL7imVX_E0m4ntb0ZkcFxCgvSu6-mUi769ug2ERw/edit
Або за телефоном: 050-14-95-818.
Подія на фб: https://www.facebook.com/events/1359419524075139/
18 червня Харківський літературний музей стане музичною футуротериторією, — результат колаборації освітнього відділу ЛітМузею і організаторів фестивалю «День музики». Починаючи з 14.00, запрошуємо всіх бажаючих перейти через міст «Мови футуристів» у сучасність: світ смайлів та інфографіки;
створити за допомогою техноконструктора власні слова і тексти; послухати маніфести музикантів-футуристів;
взяти участь у майстер-класі зі створення футуромузики з художником Юрієм Штайдою; відвідати майстер-клас з імпровізації з Генеком Томашком. І, зрештою, послухати джем-сейшен харківських музикантів на чавунних батареях.
Також нагадуємо, що цього дня відбудуться традиційні «Вихідні в ЛітМузеї».
У нашій програмі:
10.00, 12.00, 14.00, 16.00 — дитячі музейні програми.
10.00, 12.00, 13.30 — мандрівка за щастям разом із Григорієм Сковородою.
Вхід на всі заходи ВІЛЬНИЙ!
Адреса ЛітМузею: вул. Багалія, 6 (кол. Вул. Фрунзе, 6)
Події на фб: https://www.facebook.com/events/296806893990801/ https://www.facebook.com/events/642846099201457/
Київ – сайт http://hromadskeradio.org/2016/06/11/19-chervnya-u-kyyevi-vidbudetsya-viii-festyval-patriotychnoyi-pisni
19 червня у Києві відбудеться VIII Фестиваль патріотичної пісні
Ідеологія фестивалю така, що музика, яка відповідає нашим уявленням про патріотизм, має бути представлена, — кажуть учасники гурту «Рутенія».
«19 червня у Центральному (Маріїнському) парку на майданчику «Мушля» відбудеться VIII Фестиваль патріотичної пісні в Україні імені Костя Єрофєєва. Початок о 13 годині і триватиме дійство до 20.
Це буде великий концерт, в якому братимуть участь і автори, й виконавці: Брати Капранови, Компаніченко з «Хореєю козацькою», Ігор Роман і команда «Фата Моргана», Сашко Лірник, Олег Короташ, Борис Гуменюк, Кирило Стеценко», — розповідає Гриць Лук’яненко.
Анатолій Сухий додає, що «у світовій культурі є тенденції до розмивання національного, а з іншого боку — до збереження своїх коренів. Бо чим швидше нація розвивається вверх, тим дужче треба мати коріння. Передові нації глибоко вкорінені в своїх культурах: британці, євреї, китайці, японці.
Українці ж схильні забувати своє коріння, відрікатися від предків. І ця тенденція бере початок навіть не з Радянського Союзу, а ще з часів князювання. У нас чомусь немає української основи». Укріплювати її і покликаний фестиваль.
Львів – сайт http://www.bandura-lviv.com/news/2016-06-07-17
ПОЛОЖЕННЯ
про Першу Міжнародну Літню Академію БАНДУРИ
Перша Міжнародна літня Академія БАНДУРИ – це спільний проект дуету «Бандурна Розмова» (Україна) та Української Капели Бандуристів ім.Т.Шевченка (Північна Америка, США)
Засновники та організатори даного проекту:
бандурист, заслужений артист України – ОЛЕГ СОЗАНСЬКИЙ (Україна);
бандурист, заслужений артист України – ТАРАС ЛАЗУРКЕВИЧ (Україна);
керівник і головний диригент УКРАЇНСЬКОЇ КАПЕЛИ БАНДУРИСТІВ
ім. Т. ШЕВЧЕНКА (Північна Америка) – ОЛЕГ МАХЛАЙ (США)
Мета Академії:
- Підготовка бандуристів для професійного сольного та ансамблевого музикування
- Навчання педагогів-професіоналів мистецтву виготовлення штучних нігтів для бандуристів та регулюванню бандур
- Обмін досвідом майстрів бандур
Ціль проведення Академії:
- Сприяти професійному розвитку бандуристів-виконавців.
- Виявити та підтримати майстрів із виготовлення та реставрації бандур.
- Допомогти зацікавленим педагогам оволодіти майстерністю якісного виготовлення штучних нігтів для бандуристів.
- На завершення Академії, кращі учасники будуть задіяні в концерті солістів та створеного Міжнародного Ансамблю Бандуристів 02.07.2016р. на сцені Львівської філармонії.
Умови проведення Академії:
Академія проводиться для виконавців на інструменті «бандура» з механізмом перемикання тональностей будь-якого типу.
У творчих зустрічах для майстрів та реставраторів бандур участь візьмуть ті, хто безпосередньо займається виготовленням або реставрацією бандур.
У майстер курсі з регулювання бандур та виготовлення штучних нігтів для бандуристів участь беруть особи від 16 років.
Вік учасників Академії від 16 до 35 років (включно).
На завершення Академії та майстер-курсів учасники отримають відповідні СЕРТИФІКАТИ.
Оргкомітет Академії має ексклюзивне право аудіо- та відеозапису, його реалізацію і трансляцію на радіо, телеканалах та інтернет ресурсах, фотографування учасників конкурсу без виплати гонорару останнім.
Відібрані учасники Академії зобов'язуються безкоштовно виступити в заключному концерті.
Заявки для участі та додаткові документи слід надсилати до 23червня 2016 року лише в електронному вигляді на адресу електронної пошти: bandura.lviv@gmail.com
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ:
- заявка встановленого зразка відсканована з підписом
(бланк заявки на офіційному сайті - www.bandura-lviv.com);
- копію свідоцтва про народження або паспорта;
- кольорове фото з бандурою (JPG, 300 dpi);
Термін і місце проведення:
Перша Міжнародна Літня Академія БАНДУРИ, творчі зустрічі та майстер-класи проводяться на базі ЛССМШІ імені С.Крушельницької за адресою: 79005, м.Львів, вул. Зелена, 10.
- Перша Міжнародна Літня Академія БАНДУРИ з 26.06.2016 по 02.07.2016р.
- Майстер-курси з регулювання бандур та виготовлення штучних нігтів для бандуристів з 24.06.2016 по 26.06.2016р.
- Творчі зустрічі майстрів з виготовлення та реставраторів бандур з 24.06.2016 по 26.06.2016р.
Фінансові умови:
- Витрати за приїзд та від’їзд учасників Академії за рахунок самих учасників.
- Усім учасникам Академії за бажанням, надається можливість проживання та харчування від дня приїзду до м.Львова, але не раніше встановленого терміну і не пізніше одного дня після закінчення Академії у 2-, 3-місних кімнатах інтернату ЛССМШІ імені С.Крушельницької (м.Львів, вул.Зелена, 10) за пільговими цінами: проживання від 80 до 225 грн. за особу (1 доба); 3-разове харчування 120 грн. за особу (1 доба).
- Медичне обслуговування за свій рахунок.
- Вступний внесок для учасників Академії – 250 грн. (в день приїзду) + харчування та проживання.
- Вступний внесок для участі у майстер-курсі (24.06-26.06.2016р.) з регулювання бандур та виготовлення штучних нігтів – 250 грн. (в день приїзду) + харчування та проживання.
- Заявка, підписана охочим взяти участь в Академії, майстер-курсі чи творчих зустрічах є свідченням того, що майбутній учасник Академії, майстер-курсів чи творчих зустрічей повністю приймає всі умови проведення цих мистецьких проектів.
Контакти:
www.bandura-lviv.com
e-mail: bandura.lviv@gmail.com
ОЛЕГ СОЗАНСЬКИЙ +38.093.988.4762
ТАРАС ЛАЗУРКЕВИЧ +38.050.519.8155
Чернівці – сайт http://chernivtsi-online.net/events/music/kontsert-viktora-strebezheva/
Концерт Віктора Стребежева
28 червня 2016, 20:00
Public Pub (вул. Головна, 265а)
Класична бардівська пісня. В програмі прозвучать власні авторські твори та пісні В. Висоцького.
Київ – сайт http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2252
V МЕЖДУНАРОДНЫЙ ФЕСТИВАЛЬ АВТОРСКОЙ ПЕСНИ НА «ГОЛУБЫХ ОЗЁРАХ»
Положение
V Международного фестиваля авторской песни "На Голубых озерах"
1,2,3 июля 2016 года в с. Олешня, Репкинского района, Черниговской области.
Организатор фестиваля "Благотворительный фонд им.Софии Русовой"
Задачи фестиваля
V Международный фестиваль на "Голубых озерах" проводится с целью развития, популяризации и пропаганды лучших достижений в жанре авторской песни, сохранения и развития традиций, выявления и поддержки одаренной творческой молодежи; эстетического и культурного воспитания молодежи, повышения профессионального мастерства любительских коллективов и отдельных исполнителей; расширения культурных связей и обмена опытом работы между участниками из разных стран. Основным заданием фестивалю является привлечение молодежи к песенному и поэтическому творчеству, пропаганда здорового образа жизни.
Основные положения
В фестивале участвуют авторы - исполнители, самодеятельные композиторы, поэты, любительские коллективы, представители любительских объединений и клубов, исполнители, которые работают в жанре авторской песни. До участия в конкурсе приглашаются все желающие (без возрастных ограничений). Конкурсанты участвуют в творческих мастерских. Выбор творческой мастерской осуществляется участниками конкурса самостоятельно. Каждый участник может участвовать в конкурсе только в одной номинации. Участие в 2-х номинациях только по решению жюри. В конкурсных выступлениях не позволяется использование фонограмм и электронно-музыкальных инструментов.
Конкурсные выступления участников происходят в следующих номинациях:
- автор-исполнитель (автор текстов и музыки)
- лучший исполнитель (исполнитель песен и музыки других авторов)
- авторская поэзия ( поэт - исполнитель)
- коллективные исполнения: дуэты, трио, группы(конкурсанты, которые являются авторами слов и музыки, или лишь музыки)
Награждение.
Лауреаты фестиваля награждаются дипломами и подарками. Предусмотрен главный приз - Гран-при.
Порядок представления документов
I этап - отборочный.
Для участия в фестивале необходимо подать заявку на адрес оргкомитета до 27 июня 2016 г.:
-анкета-заявка(ссылка): http://ozera.cn.ua/wp-content/uploads/2016/04/zayavka.doc
Адрес для подачи заявок :
е-mail: festozera16@mail.ua
г. Чернигов, вул. Старобелоуская, 25-а (Благотворительный фонд им. Софии Русовой).
Контактный телефон: (093)853-05-25 Сергей (орг. вопросы)
(093)912-51-11 директор фестиваля
сайт: ozera.cn.ua, rusova.at.ua
Условия пребывания
Фестиваль не является коммерческим. Вступительные взносы не предусмотрены. Финансовое обеспечение фестиваля осуществляется за счет источников не запрещенных действующим законодательством.
Проезд участников за счет отправляющей стороны или за собственный счет. Для участников фестиваля, друзей и гостей отведено место на берегу большого Голубого озера для размещения палаточного городка. Палаточный городок находится на территории проведения фестиваля в охраняемой, огражденной территории, обустроенной освещением, питьевой водой, местом для организованного питания, дровами, специально отведенными местами для костра, туалетами, контейнерами для мусора, автостоянкой для транспорта.
Организационный комитет может предоставить в аренду необходимо туристическое снаряжение и домики для проживания (за предыдущей договоренностью и заявкой). Ознакомится с более детальной информацией и прайс-листом на дополнительные услуги вы можете на сайте ozera.cn.ua
На территории палаточного городка для участников и гостей будут работать пункты питания, гриль-бар, летнее кафе. На территории проведения фестиваля работает только мобильный оператор "Лайф"
Сроки и место проведения фестиваля :
Данный фестиваль проводится раз в году в первые выходные июля. V международный фестиваль состоится 1-3 июля 2016 года в с. Олешня, Репкинского района, Черниговской области. Фестиваль проводится в живописной местности, на берегу Голубого озера - уникального места отдыха, известных чистотой и целебной силой воды, окруженным хвойным лесом (60 км от г. Чернигов, 60 км. от г. Гомель)
01.07 в 18.00 от Красной площади (драмтеатр) будет отправляться автобус для участников и гостей фестиваля к месту проведения мероприятия.
Доехать к месту проведения фестиваля также можно следующим путем
Электропоезда пригородного сообщения: Чернигов – Гомель (к станции Грибова Рудня) пт,сб,вс в 18:08; Гомель – Чернигов - 06:31
Чернигов – Горностаївка (к станции Грибова Рудня) каждый день в 8:35 и 21:30
Маршрутний автобус: Чернигов – Александровка (от автостанции "Нива" в 6:05 и 13:19) (с. Олешня, остановка "Голубые озера")
Программа проведения V Международного фестиваля авторской песни на "Голубых озерах".
1 июля
с 09.00 до 20.00 - Заезд, регистрация и размещение участников и гостей фестиваля в лагере.
17.00-18.00 - Организационное совещание.
20.00 - Церемония торжественного открытия. Выступления участников и гостей фестиваля.
22.30 - Песенные костры.
2 июля
11.00-13.00 - Творческие мастерские(прослушивание конкурсантов), мастер-классы.
13.00-14.00 - Обед.
15.00-17.00 - Творческие мастерские
17.00-18.00 - Подведение итогов творческих мастерских
18.30-20.00 - Конкурсные выступления участников фестиваля по номинациям.
20.00-22.00 - Церемония награждения. Гала – концерт лауреатов и гостей фестиваля
22.00-23.00 - Театрализованная фольклорная программа "Купальская ночь на Голубых озерах".
23.00 – Концертно-танцевальная программа посвященная празднованию «Ивана Купала»
3 июля
10.00-12.00 - Выступление бардов блоками
12.00-13.00 - Активный отдых. Проведение туристических и спортивных соревнований.
13.00-14.00 - Обед
Проведение туристических и спортивных соревнований (на специальных площадках). Активный отдых.
Разъезд участников по желанию.
Оргкомитет
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
ЗАЖИЛСЯ
Зажился я, давно зажился…
как старый тот беззубый конь,
его житейский век свершился,
минул последний Рубикон.
Над ним смеются, скалят зубы
и прочат долгие года,
«Когда же старец врежет дуба», –
втихую скажут иногда…
А конь живёт – такой зануда! –
зажился ветхий обалдуй
и словно ждёт, когда иуда
ему подарит поцелуй.
УДАВ
Не знаю что, но что-то сердце гложет…
в меня как будто вперился удав
и ждёт, когда, как лягушонок, тоже
к нему пойду на истый переплав.
А может, не удав свирепый вовсе
жестоким глазом смотрит на меня,
вот-вот завистливая словно осень
проглотит лето, золотом звеня?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сдаётся мне, сегодня на престоле
уселся этот именно упырь,
ему кого-то, а меня тем боле,
прихлопнуть, вроде раздавить волдырь.
Хуст – сайт http://www.khustnews.in.ua/novini/khustschina/6342-23-24-lipnya-na-hustschin-vdbudetsya-festival-bardvskoyi-psn-vatra-druzhbi-za-yednst-ukrayini.html
23-24 липня в Хусті відбудеться другий фестиваль бардівської та авторської пісні
"Ватра дружби за єдність України”.
Як наголошують організатори, яким виступило Хустське міське управління культури, молоді і спорту, захід проводиться з метою розвитку жанру авторської пісні та співаної поезії, виявлення талановитих дітей та молоді, примноження скарбниці пісенної творчості молодих композиторів, поширення в Україні авторської пісні, згуртування її творців та ентузіастів у творчому середовищі, сприяння творчому зростанню авторів і виконавців та відкриття нових імен, повідомляє Мediakhust.
До участі запрошуються всі бажаючі барди, шансоньє, композитори, співаки без обмеження у віці й громадянства.
Івано-Франківськ – сайт http://gk-press.if.ua/u-frankivsku-vidbudetsya-vseukrayinskyj-festyval-lyubovnoyi-liryky-ta-avtorskoyi-pisni-pro-kohannya/
Галицький Кореспондент
У Франківську відбудеться всеукраїнський фестиваль любовної лірики
та авторської пісні про кохання
Опубліковано: 11.06.2016 Автор: Наталія Козак
20 серпня в Івано-Франківську відбудеться І Всеукраїнський фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання “Мовою серця”, який започатковують творче подружжя Романа та Ольги Бойчуків.
Фестиваль проходить задля підтримки та популяризації сучасної авторської любовної лірики та авторської пісні про кохання.
Для участі в конкурсі запрошуються автори-виконавці з України:
– автори-виконавці з творами любовної, любовно-еротичної лірики та лірики кохання;
– виконавці, які працюють у жанрі авторської пісні про кохання.
Номінації конкурсу:
– авторська поезія про кохання;
– авторська пісня про кохання;
– авторська любовно-еротична поезія.
Кінцевий термін для надсилання конкурсних робіт – 30 червня 2016 року. Детальніше про фестиваль та умови конкурсу дізнайтеся ТУТ.
Рубрика – «Поетична сторінка»
ИГОРЬ КАРАМНОВ
НЕБЫВАЛАЯ ОДА !
Февраль небывалый!
И – ода!
Повсюду – орёл или гриф
со свастикой, словно колодой,
что вмёрз в Таганрогский залив.
Воды, той, что пресной – ни капли,
из моря приходится брать,
и нет ни одной,
даже цапли,
и чайки замёрзли опять.
А тут ещё в рейхе решили:
в Германию гнать молодёжь…
Мы что же – для фрицев растили,
но против никак не попрёшь!
Внутри всё, конечно, клокочет,
но свастика – словно бы спрут…
Лазейка одна только:
ночью
покинуть сей мерзкий уют.
Хоть мы – не полярные птицы,
хоть холод такой, хоть кричи,
но в лёд мы готовы влюбиться
и в лунные ноги-лучи.
По льду ледяного залива
сегодня мы фронт перейдём,
пусть звёзд не топорщится грива
над Млечным
морозным путём,
а, если топорщится
– только! –
в созвездьи Большого коня…
Ах, звёздочки,
вас в небе столько –
как будто бы искр от огня!
16 июня 2016 г.
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Тарас Тополя: військове волонтерство — ганьба для держави
(газета «Дзеркало тижня» від 17 червня 2016 року)
http://gazeta.dt.ua/personalities/taras-topolya-viyskove-volonterstvo-ganba-dlya-derzhavi-_.html
Оксана Онищенко
Тарас Тополя — лідер і вокаліст популярного музичного гурту "Антитіла", автор пісень, що не сходять з топів музичних хіт-парадів.
Здавалося б, у молодого талановитого музиканта є все — успішна кар'єра, щасливе особисте життя (нещодавно в сім'ї Тараса Тополі і його дружини співачки Alyosha народився другий син), перспективи й великі можливості. Але він став волонтером. Майдан, Крим, Донбас — про ці гарячі точки України Тарас Тополя знає не зі стрічки новин. В той час як деякі колеги по цеху кажуть, що займаються тільки творчістю — "Ми — над конфліктами і політикою", популярний музикант має чітку громадянську позицію. "Я згоден з тим, що митець має бути над політикою, — каже Тарас. — Свої політичні погляди не обов'язково транслювати. Однак змішувати політику з війною — помилка. Війна — це боротьба твоєї країни за територіальну цілісність, за ідентичність, за майбутнє. І як громадянин України ти не маєш права стояти осторонь", — каже Тарас Тополя.
— Тарасе, з чого почалося ваше волонтерство?
— На самому початку війни до мого партнера — музиканта групи Сергія Вусика звернувся його друг з передової. Він, по суті, зробив нам перше "замовлення". Це було навіть не замовлення, а "прохання відчаю" — хлопці до кого тільки не зверталися, щоб їх хоч якось забезпечили. Їх тоді вже обстрілювали з залпових систем, а в них не було навіть найнеобхідніших речей — хто що постелив в окопах, на тому й спав. І ми почали "жебрачити": через Фейсбук, через друзів-журналістів просити гроші, щоб закрити замовлення хлопців.
— Кілька ваших пісень присвячено Майдану. Ви не тільки виступали там з концертами, а й брали участь в акціях протесту. У вашій біографії зазначено, що ви закінчили Академію МВС. Що відчували, стоячи на Майдані і дивлячись на дії тих, хто міг бути вашими колегами? Коли били вони і коли били їх?
— Звичайно, те, що я спостерігав на Майдані, викликало в мене обурення. Більше того, навіть неприховану ненависть у якісь моменти. Тоді я спілкувався і з міліціонерами, і з "Беркутом", і при цій думці залишаюся й зараз: так, з одного боку ти є людиною в погонах і виконуєш накази — це безапеляційно. Але якщо ти бачиш, що цей наказ суперечить твоїй громадянській позиції, є нелюдяним і спрямований на вбивство у принципі, то маєш повне право покласти рапорт на стіл і більше не вийти на роботу. І єдине, чого я не прощаю і ніколи не прощу тим людям у формі, що стояли по той бік барикад, — вони не відмовилися бити і вбивати. Більше того, я навіть переконаний, що багато з них отримували від цього задоволення. Я розмовляв з деякими міліціонерами, яких постійно виводили на барикади, і з ВВ-шниками — так званою чорною ікрою (коли вони перли в чорній формі на людей, дуже схоже було на ікру). Спілкувався телефоном у приватному режимі з курсантами, з якими колись разом навчався. Багатьох міліціонерів просто знімали з роботи і виводили чергувати на Майдан, Софіївську, Європейську площі. Їм так само все це не подобалося. Я кажу: "Хлопці, то що вас тримає? Рапорт на стіл — і все". "Та це ж наша кар'єра", — кажуть. Свою пісню "Незалежний" ми написали саме тоді, коли на Майдані під стелою стояли студенти. Вже тоді було зрозуміло, що без жертв це не закінчиться. Але я не думав, що жертви будуть такими великими.
— Після Майдану ви були ініціатором громадянської ініціативи "Евакуація Крим" — допомагали евакуювати українських військових з окупованого Криму.
— Це була не тільки моя ініціатива. Разом зі мною її координаторами були активісти Марія Наумова і її чоловік Анатолій Борисенко. Ми планували зробити волонтерський ланцюг від перешийку в Криму і двох точок, з яких теоретично в разі збройного конфлікту на материкову Україну пішов би трафік цивільного населення. У Києві і Херсонській області у нас були волонтери при держадміністраціях, які гарантували, що в час "Ч" вони виїжджають на перешийок, розгортають пункт і допомагають сім'ям з дітьми дістатися Херсона, звідти — на Київ, з Києва — на Львів. Наше завдання було перемістити людей у безпечне місце і розселити. Ця ініціатива була спрямована виключно на допомогу цивільному населенню, військовим ми не планували допомагати — думали, що про них подбає держава. На щастя, час "Ч", коли цей потік був би шаленим, не настав. А от військовим допомога виявилася потрібною. Деяких з них у Бельбеку тоді вже навіть виселили з гуртожитку, і вони з дітьми на вулиці в казанах готували собі їсти. Держава не виділяла грошей на їх евакуацію, навіть не було чим заправити автобус. Крім того, багато наших логістичних фірм відмовлялося їхати в окупований Крим, там було вже небезпечно. Завдяки підтримці і фінансовій допомозі Данила Яневського і його доброчинців ми зуміли вивезти 12 автобусів сімей українських військових.
— Які в них були настрої?
— Зрозуміло, які. Тоді всі чекали наказу, що дозволяв би чинити опір, а його не було. Військові були у пригніченому стані. Разом із сім'ями їх просто викинули на вулицю як собак. Хто такий військовий? Захисник. І от настав його час — а йому не дають команди. Більше того, вивозять кудись із сім'єю, дають якесь тимчасове житло з поганими умовами.
— Після Криму з'явилася нова волонтерська ініціатива — Благодійний Фонд "Вільні ЮА".
— Після "Евакуації Крим" ми з Сергієм Вусиком почали займатися волонтерством. До нас приєдналася Катерина Нєчаєва, сім'я Степана і Наталі Валько подарувала хороший мікроавтобус для поїздок, і ще долучилося багато людей, які допомагали фінансово або організаційно. Після року роботи ми вирішили оформитися в якийсь фонд. "Вільні ЮА" — наша офіційна громадська організація, яка переросла з громадської ініціативи.
— На сайті фонду зазначено, що за кілька років ви надали допомогу військовим на п'ять мільйонів гривень.
— Вже більше. Завдяки Андрію Великому, Ірині Галевич і всьому колективу радіо "Львівська Хвиля", "Магнолія ТВ", ініціативі багатьох українців. Зараз держава забезпечує військових необхідним, а з самого початку чого ми тільки не возили в АТО — прилади нічного бачення, оптику, тепловізори, навіть мотузки й гвіздки. До нас зверталися з різних військових підрозділів і частин — працювало сарафанне радіо. І ми всім допомагали. Їздили з Сергієм Вусиком і Русланом Горовим (див. DT.UA від 27 травня 2016 р. "Руслан Горовий: "Тепер усе своє життя я розділяю на "до війни" і "зараз" ) у зону АТО, на крайні точки. На "нуль" нас ніхто не пускав, але на самому краю — 29-му й 30-му блокпостах ми бували. Це дуже важливо, коли сам приїжджаєш і передаєш речі прямо в руки військовим. Тоді точно знаєш, що все піде за призначенням.
— Під обстріли потрапляли?
— Ні. Потрапляли в ситуацію, коли між двома блокпостами відбувалася сутичка, працювали міномети. Ми були на одному блокпосту, а попередній атакували сепаратисти, і нас вночі вивозили під обстрілом. Гримало десь близько, але, слава Богу, нас не дістало. Я вважаю, що потрапити під обстріл — це коли вже біля тебе кулі летять.
— Чи правда, що в перший рік війни (найтяжчий для країни) ви так поринули у волонтерство, що навіть не давали концертів, не записували нових пісень? Для музиканта "випасти" з обойми шоу-бізнесу на рік — то серйозно.
— Концерти давали, але рідко. І не виходило написати щось нове, бо дуже важким був емоційний стан — не співалося й не веселилося. Нам навіть закидали: мовляв, хлопці займіться музикою, бо про вас забудуть. А дехто застерігав: ваш потяг уже пішов, у шоу-бізнесі так не можна, ви робите дурниці. Та коли ти вже почав боротися і стоїш на рингу, ти не можеш з нього втекти. Коли ти почав щось робити, зачепився за щось, ти вже не можеш просто взяти й піти. Тим більше що на нас була велика відповідальність: від того, чи приїдемо ми вчасно з бронежилетами або оптикою, залежало, без перебільшення, життя людей. У зоні АТО ми не давали концертів, бо там, де ми їздили, цього не можна було робити. А от біля багаття під гітару співали зо два рази.
— Але ваші прихильники вас не забули. Концерти проходять з аншлагом, квитки розкуповують заздалегідь. Дуже популярною стала одна з ваших пісень — "У книжках". Історія про хлопчика, тато якого загинув в АТО. Відеокліп на цю пісню зібрав близько 400 тисяч переглядів. На її створення вас надихнула якась конкретна історія?
— Це була не історія, а те, що я особисто переживав. Вирушаючи в АТО, я залишав удома своїх синів. Та через два-три дні повертався назад. Але я уявив: як це, коли батько пішов на війну і не повернувся? Як синові? Він вивчить усі кольори, цифри і букви, закінчить школу, інститут, пізнає кохання і дружбу, радості й розчарування. Можливо, стане видатним винахідником або відомим коміком. Можливо, напише важливий програмний код або врятує комусь життя... Але вже ніколи не почує голосу тата. Війна має багато смислів... Але нею не можна виправдати дитячі сльози. Ніколи! Дуже важко було писати цю пісню, але я мусив.
— Тарасе, ви не з картинки по телевізору і не з газет знаєте, що відбувається в зоні АТО. Як вважаєте, чи потрібно казати суспільству всю правду про війну, чи є речі, про які казати не можна (маю на увазі не військову таємницю, звісно)?
— Бути на 100 відсотків правдивим неможливо. У будь-якій ситуації. Бо завжди є певне суб'єктивне сприйняття, яке викривлює реальність. Але інформувати людей про можливі ризики і до чого готуватися, щоб вони не забували, що в країні триває збройний конфлікт, щоб усвідомлювали, що насправді відбувається на Сході країни, — це потрібно. З іншого боку, війна — це дуже кривава і не завжди благородна штука, у неї свої закони. Тому має бути якийсь фільтр, але важливо не перегинати палицю (наприклад розповідати, що в армії всі забезпечені й одягнуті, а з неформальних джерел надходить інша інформація. Або розповідати, що в нас усе добре, заспокоювати людей, а насправді ситуація дуже невтішна). У громадянському суспільстві держава повинна максимально прозоро вести діалог із суспільством. Бо інакше це нічим не відрізняється від зомбування у тоталітарній Російській Федерації. Має бути якась виважена середина. І до журналістів є прохання — поменше істерик, перебільшень чи, навпаки, замовчувань.
— За останні кілька років на плечі волонтерів лягло надзвичайно багато, і не секрет, що чимало з них вигорають, виснажуються, дехто просто відходить від справи. Ви таке відчули?
— Так, це є. І в нас було. Ми ж люди творчі, більш емоційні. У мене взагалі дуже загострилося відчуття справедливості. Вигораєш найбільше тоді, коли зустрічаєшся з байдужістю, коли чуєш від людей: "Це не моя війна".
Є ще одна причина вигорання. Багато волонтерів чесно й відверто кажуть: був момент, коли було важко і потрібна була наша допомога, але час нарешті державі зайняти своє місце, має запрацювати державний механізм. Адже волонтери беруть кошти з кишень людей, які, аби допомогти армії, заощаджують на відпочинку, освіті, розвитку, на якихось банальних речах. І при тому ще й податки сплачують, за які, власне, має утримуватися армія. Тому військове волонтерство — ганьба для держави. Я ще розумію цивільне волонтерство, допомогу дитбудинкам або незахищеним верствам населення. Але оборона держави — це не волонтерська справа! Це справа держави. Багато волонтерів не те що вигорають, а просто кажуть: "Все, сорі, чуваки, я закінчую із цим. Бо це боротьба Дон Кіхота з вітряками. Державні інституції повинні запрацювати".
— Ваш Волонтерський фонд "Вільні ЮА" знайшов інший вихід. Окрім допомоги армії, ви перейшли на гуманітарні і культурні проекти, популяризуєте українське мистецтво за кордоном.
— Так. Це волонтерство у чистому вигляді. Перший наш проект, зараз він продовжується, це виставка Ukraine EXISTS. Там представлено кінодокументалістику (фільми, журналістські розслідування з Донбасу). Виставка проходила у приміщенні штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Ще одна її частина — це виставка робіт сучасних українських художників. У нас є мистецький куратор — художниця Аліна Гайова, яка добирала картини. Ми оголошували в соцмережах, зверталися в усіх інтерв'ю: молоді українські художники, надсилайте свої роботи, у вас є можливість заявити про себе. Після штаб-квартири ООН експозиція перемістилася в Культурний центр у Нью-Джерсі, Український музей у Чикаго, Інститут Святого Володимира в Торонто.
— Які враження у відвідувачів?
— Позитивні, дякували. Був резонанс. Про нашу виставку писала місцева преса, у нас узяв інтерв'ю "Голос Америки". Це дало певний іміджевий плюс державі. Власне, сама назва виставки провокативна. Ukraine EXISTS — тобто "Україна існує", розплющіть очі, вона є! Бо для багатьох держав навіть у самій ООН наша країна — залежна й керована, такий собі сателіт великого імперського шматка Росії.
— Росіяни приходили на виставку?
— Приходили російські посли при ООН. Був навіть конфлікт. Одна відвідувачка, американка родом з Казахстану, почала вимагати від дипломатів відповіді на запитання: "Що ви робите на Донбасі? Досить проливати кров, коли виведете свої війська з України?" Російський дипломат намагався спростувати присутність російських військ, але в нього не виходило. В цей час на "плазмах" показували нашу документалістику — російських військових, історії, від яких не відбрешешся, як це постійно роблять представники РФ на засіданнях Радбезу ООН.
— До війни гурт "Антитіла" часто виступав у Росії. Ви були там досить популярні, посідали перші місця в чартах. Як тепер? Чи залишилися у вас там друзі, віддані прихильники?
— Залишилися, і вони нам пишуть. У нас був концерт у Мінську, туди приїхало багато росіян. Я думаю, колись ми приїдемо з концертом і в Росію. Коли там зміниться політичний режим.
— Є думка, що від Росії потрібно відгородитися глибоким ровом і високою стіною років на 300, поки не зміняться покоління. Що ви думаєте про це?
— У глобальному світі відгороджуватися — не вихід. Захищатися і протистояти — так, але якісь містки мають залишатися, бо як в Україні є чимало людей, які продовжують підтримувати зв'язки з Росією, так і в Росії є ті, хто підтримує Україну тим чи іншим чином. Об'єктивно колись настане момент для перезавантаження нових відносин на новому рівні. І рано чи пізно нам доведеться це робити. Я би хотів, щоб нове співіснування наших країн будувалося на паритетних засадах. Думаю, рано чи пізно ми зможемо зайти на новий рівень відносин з росіянами. З позиції сильної держави, з розвиненими інституціями, дієвим громадянським суспільством, хорошою армією.
— У вашому репертуарі є пісні і російською, і українською мовами. Не так давно в парламенті (та й у музичному середовищі) палко дискутувалося питання про запровадження квот для пісень державною мовою у радіоефірах. Як ви вважаєте, квоти потрібні?
— Я за квоти, але в такому форматі, в якому це було б зручно для всіх гравців ринку (музикантів, медіа, організаторів). Однозначно, держава повинна захищати україномовний музичний продукт. І однозначно український музичний продукт давно вже якісний, а не другосортний, як дехто досі вважає. Але подивіться, як зубожіли державні радіокомпанії. А приватні радіостанції і телеканали починають нав'язувати свої правила гри. І, хоч-не-хоч, маєш із цим рахуватися. Адже за понад 20 років ти палець об палець не вдарив, щоб розвивати державні медіаструктури на противагу. А власники приватних медіа вдарили і систематично робили все, щоб розвиватися і мати прибуток. Вони вкладали у свої радіостанції багато часу і коштів, і, звичайно, вони протистоятимуть тому, хто намагатиметься зверху, грубо, як рубанком, вказувати їм, що робити завтра. Вони мають своє бачення власного ефіру. Приватні компанії мають певні позиції, в чомусь раціональні, в чомусь не дуже, але їх так само слід ураховувати. Бо будь-які штучні заборони — це як віртуальна колективізація, коли держава намагається окупувати ефір і нав'язати ефірну сітку тій чи іншій приватній радіостанції. А ефірна сітка — це рейтинг, рекламодавці, гроші, прибуток. Треба це враховувати і сідати за стіл переговорів, знаходити консенсус.
— Ну і розвивати й підтримувати україномовний контент?
— Звичайно. Потрібно зробити бізнес-модель від держави, коли крутити український продукт було б просто вигідно. Щоб це могло якось монетизуватися. Коли радіостанція зрозуміє, що вона може абсолютно нормально, без "підводного каміння", монетизувати український ефір і це буде вигідно, то все запрацює само собою, без квот і заборон. А якщо держава хоче у відсотках зазначити якісь квоти, хай дотує: є у вас 12% українського продукту в ефірі у прайм-тайм — отримаєте дотацію 12% від вашого річного доходу. Ви побачите — тоді не те що 35%, усі 50 а то й 70% контенту будуть україномовними.
— Одна з ваших останніх пісень має назву "Ярмо". Вона про сучасну Україну. Ви оптиміст чи песиміст?
— І те й інше. Іноді дуже песимістично дивлюся на те, що відбувається. У нас з Русланом Горовим часто з цього приводу відбуваються дискусії. Він донедавна жив у Києві в сучасному мікрорайоні, де багато новобудов. І щоранку, навіть узимку, ходив купатися на озеро поблизу свого будинку. Це озеро він називає "Свиняча затока". Кожного ранку він купався і прибирав сміття на березі. І щодня звітував: сьогодні стільки-то мішків сміття виніс, вчора — стільки-то. І це ж "молодий" мікрорайон Києва, там живе сучасна українська молодь. Пляшки, бруд, сміття накидали не інопланетяни, а наші, українці. А він прибирав. Але сталося так, що він перебрався на нове місце. І от коли повернувся до озера через якийсь час, то нові гори сміття були всюди. І нікому до них не було діла. Іноді я впадаю у відчай після таких історій. Думаю: може, як у мусульманських країнах показово рубати руки за таке жлобство? Може, так дійде? Тут у мене оптимізму немає. Та, незважаючи ні на що, все рухається вперед. Покладатися треба на себе і на близьких людей, яких ти вибрав бути з тобою поруч.