Новини одним рядком:
22 травня – вшанування пам’яті композитора в Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка
22-23 травня – літературно-мистецький фестиваль “Територія Гоголівка. Перезавантаження” у Ніжині
28 травня – концерт дуету Вікторія Славінська-Яна Дихан у Києві, салон «Арт-віжен» (Буд. художника, вул Артема, 1-5)
28 травня – концерт театру бардівської пісні “На Подолі” (керівник Олена Лисенко) на "Труфановому Острові" в Києві
29 травня – поетичний вечір Євгенії Більченко, Київ, КАП “Дом”, вул. Ш. Руставелі, 22-Б
29-30 травня – фестиваль патріотичної пісні “Рутенія”, Київ, естрада “Ракушка” у Маріїнському парку
30 травня – поетично-пісенний вечір представників Києва і Маріуполя у Гринівській гостиній в Києві
30 травня – 100 років з дня народження українського пісняра, композитора Богдана Весоловського
30-31 травня – відкритий збір кобзарів “Кобзарська Трійця – 2015″, Київ, Музей Івана Гончара
31 травня – фестиваль "ГЕРОЯМ СЛАВА!”, Дніпропетровськ, Літній театр (парк ім. Л.Глоби)
31 травня – концерт за участі барда Лесі Шкап’як, Львів, Кав’ярня «Штука» (вул. Котлярська, 8)
1 червня – гала-концерт фестивалю ретро-музики ім. Б. Весоловського у Львівському національному театрі опери та балету
3 червня – заключний концерт фестивалю ретро-музики ім. Б. Весоловського у Київській опереті
4 червня – дует із Тули Ольга Соловйова-Максим Денисов у Києві, салон «Арт-віжен» (Буд. художника, вул Артема, 1-5)
5 червня – день народження Мар’яни Крамар (Супрун), барда із Києва
6 червня – презентація альбому Ольги Артеменко «Замки из песка» в Києві
7 червня – ювілейний день народження Оксани Скоробагатської (Кулик), барда із Сум
9 червня – день народження барда із Луганщини Ігоря Петренка
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
28 - Ох уж эта мне "Женская сущ(ч)ность" к нам едет.
Четверг, 28 мая, 19:00, салон "Арт-вижен", Дом художника, 5 этаж, ул. Артема,1-5 https://www.youtube.com/watch…
28 мая на "Труфановом Острове" ТЕАТР БАРДОВСКОЙ ПЕСНИ под руководством Елены ЛЫСЕНКО! Афишка в ленте.
29.05 - БИЛЬЧЕНКО Евгения (БЖ) в клубе "Дом". Кто был на Гала-концерте фестиваля "Остров", не может не помнить ее и ее стихотворения, и те овации, которые ей подарили зрители. "Барды, это, конечно, здорово, но вот та поэтесса - это, просто супер. Это другой уровень, тут ее не с кем и сравнивать" - это один из отзывов в кулуарах про Женю. Или вот другое впечатление: мой муж, побывав на ее вечере, потом долго на других концертах твердил, как Станиславский - "не верю!" или "Пустой звук, он же не это прочувствовал так, как Женя!"
"Я мальчик" - стих БЖ обошел соц. сети. Неужели он Вам не попадался? Вот он на "Острове" : https://www.youtube.com/watch?v=y_cI6n-VJ90
До встречи 29 мая 20-00 Шота Руставели 22-Б Клуб "Дом"
29 мая - ЖЕНСКАЯ СУЩНОСТЬ перформанс-дуэт - Виктория Славинская (Днепропетровск) – исполнитель авторской песни, постоянно стремящийся выйти за ее рамки. Лирический философ с чертями, истомившимися в тихом омуте. Лауреат фестивалей авторской песни.
Яна Дыхан (Днепропетровск-транзит) – рокерша и байкерша, звезда уличных концертов. Лауреат премии мартовских котов. https://www.facebook.com/events/1614585315452066/
30 мая - в Гриновской гостиной Киев и Мариуполь будут говорить, плакать и смеяться о нас с вами, - и родных, и разных...
Прекрасные Украинские мариупольские поэты Оксана Стомина и Натали Ростова-Паладий, музыканты Евгения Зенюк (Киев) и Андрей Паладий (Мариуполь) и Татьяна Яровицина ждут Вас!!! https://www.facebook.com/events/947851411912333/
31 мая - Как говорится, бывших киевлян не бывает!
в 17.00 в Малом зале клуба "Арсенал" состоится концерт Ильи ВИННИКА, проживающего нынче в США!
http://www.bards.name/person55 https://www.facebook.com/events/841293665952765/
4 июня – 19-00 - Замечательный семейный дуэт в составе Ольги Соловьевой и Максима Денисова из Тулы.
От Оли Артеменко: "Дуэт с успехом выступает у себя в стране, в Европе и странах Кавказа. Сам Александр Моисеевич Городницкий с теплом и уважением относится к творчеству дуэта, о чем неоднократно высказывался...
Ольга с Максимом очень редкие гости в Украине, поэтому советую всем поспешить и использовать возможность послушать их авторские песни, а также песни известных авторов многих стран.
На все вопросы отвечу по тел.: 099 425 2790" Дом Художника, салон "Арт-Вижен", ул. Артема 1-5 https://www.facebook.com/events/667073246771131/
5 июня – ДР Маришки, праздничный ГАЛА-КОНЦЕРТ в клубе «Дом». Песня с собой в подарок. Концерт станет заодно и закрытием сезона и отмечанием ДР клуба «Дом». Короче, полный ГАЛА. Ожидается обсуждение «Фиесты» - до нее всего две недели! Шота-Руставели 22-Б. 20-00.
5 июня – журнал "Радуга" проводит вечер по творчеству А.С. Пушкина. Подробности позже.
6 июня - Ольга Артеменко презентует свой новый и самый лучший диск «Замки из песка». Афишка тут https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1845906402302051&set=a.1476976092528419.1073741829.100006481264635&type=1&theater
19-21 июня - ЛЕСНАЯ ФИЕСТА!!! место - там же. Подробности скоро.
20 июня - в Гриновской гостиной Вадим ГЕФТЕР!
Библиотека №15 Голосеевской ЦБС, ул. Набережно-Корчеватская, 92, тел. 044 259 37 55 Телефон для контактов: (044) 259 37 55 (Алла Ивановна Дубенюк). Подробные ответы на все географическо-транспортные вопросы ЗДЕСЬ Для друзей, для всех хороших и талантливых людей вход свободный.
25 червня - Сергій МОРОЗ та Ігор ЯКУБОВСЬКИЙ в центрі ім. Івана Семеновича Козловського концерт дуету "Простір музики" - 15 років творчої діяльності.
27 июня в ГГ - Оксана ДОРИЧЕНКО и Леонид БОРОЗЕНЦЕВ (Винница)
Библиотека №15 Голосеевской ЦБС, ул. Набережно-Корчеватская, 92, тел. 044 259 37 55 Телефон для контактов: (044) 259 37 55 (Алла Ивановна Дубенюк). Подробные ответы на все географическо-транспортные вопросы ЗДЕСЬ Для друзей, для всех хороших и талантливых людей вход свободный.
Київ – сайт КАП «Дом» http://www.dom.bardy.org/afisha-cluba
Концерт для Маришки 5 июня
Марьяна Крамар
Дорогие мои друзья!
Я крайне редко праздную свой День рождения. Но раз уж 4+1=5, а это самое пять выпадает на пятый день недели – просто что-то сакральное получается. А значит, празднования не избежать :)
Посему!
Всех-всех-всех приглашаю в клуб автоP28-09-12_21.47рской песни «Дом» 5 июня в 20.00 на Концерт для Маришки участвовать и слушать – хочу-хочу-хочу такой подарок!!!
Заодно мы закроем сезон, поговорим о предстоящем 19-21 июня фестивале «Лесная фиеста».
Очень жду гостей и буду рада всем!
Ніжин – Олександр Гадзінський
Добрий день, пане Петре!
Радий повідомити Вам, що в Ніжині відбулась відроджена "Гоголівка" - стараннями поетеси Тетяни Винник і очолюваного нею оргкомітету ентузіастів. Гості й учасники лишились задоволені. Я, щоправда, участь у фестивалі брав символічну - наша університетська літстудія переживає зараз зміну поколінь. Однак справа зрушила з місця.
Висилаю Вам план заходів - майже всі вони відбулися.
І - щиро дякую за привітання з ювілеєм!
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ У НІЖИНІ «ТЕРИТОРІЯ ГОГОЛІВКА.
ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ” ВІДБУДЕТЬСЯ 22-23 ТРАВНЯ 2015
22 травня (п’ятниця)
11:00 – 12.30 – Відкриття фестивалю. Служба Божа і молитва за всіх полеглих Героїв та мир в Україні.
Літературно-музична територія: вуличні читання «Патріотична Гоголівка” біля Пам’ятника Героям Небесної Сотні. Виступи музичних гуртів
12.30 –13.30 – представлення «Ніжинської літстудії” (НДУ ім. М. Гоголя, 215 ауд.).
14:30 – 15.30 – презентація поетичної збірки Сергія Пантюка «Мовизна” (НДУ ім. М. Гоголя,215 ауд).
16.00 – 17.00 – виступи гуртів Electro Folk Group KOLO DIY, «Ахіллес і Черепаха», «Лїс” та Христини Халімонової.
17.00 – 17.30 – Вперше у Ніжині урочисте встановлення малої архітектурної форми «Ніс Гоголя».
18.00 – 19.30 презентація книжок Олени Степаненко «Четверта радість” та Сергія Прилуцького «Дегенеративний словник», «Герой епохи стабільності»
20.20 – 21.00 – поетичний вечір поета Олега Короташа «Поет без імперії”.
21.15 «Вечір-слем містичної музики та поезії «Крейдяне коло”.
«Дитячий простір” (локація: Бібліотека).
15.00 – 16.30 – презентація видавництва «Фонтан казок” перед бібліотекарями та вчителями.
16.30 – 17.00 – лекція письменника та видавця Івана Андрусяка «Книжка у вихованні дитини”.
Книжковий ярмарок від видавництва «Фонтан казок”: література сучасних письменників.
23 травня (субота)
11.00 – 13.00 – презентація збірок Алли Миколаєнко «Корекція зору» та «Наперсток для відьми» в арт-галереї ніжинської художниці Ніни Кущенко «А ЛЯ Прима”.
14.00 – 15.00 – «Чотири поети – чотири книжки: презентація книжок Олега Коцарева («Цирк»), Вано Крюґер «Зіґґі Фрейд & Ктулху», Ігоря Астапенка («Щільник») і Мирослава Лаюка «Метрофобія» (кафе «Боївка”).
15.15 – 16.00 – презентація збірки Заза Пауашвілі «Регіна Ольсен” (кафе «Боївка”).
16.00 – 17.30 – Екскурсія по Ніжину «Місцями Гоголя”.
17.30 – «Графіті Графського парку”: ланч та вечеря біля вогнища (лакація: Графський парк): Виступи музичних гуртів: Electro Folk Group KOLO DIY, «Ахіллес і Черепаха», «Лїс».
19.00 – Неповторні звуки фортепіано і гітари, щирі емоції, та ціла палітра чесних відчуттів, які вона передає своїм проникливим вокалом, — композитор, автор і виконавець пісень, фронтвумен гурту «X.O.» Христина Халімонова
Територія «Дитячий простір. День добрих казок” (локація: «Ритм”)
13.00 – 15.00.
презентація колекції костюмів «Лялька — мотанка» дитячого театру етномоди;
ігри та конкурси від студії «Умка”;
презентації книг та квест від видавництва «Фонтан казок”;
презентація книжок: Іван Андрусяк, Сергій Пантюк, Оксана Куценко, Лариса Ніцой, Олеся Мамчич та ін.
виступи обдарованих дітей;
майстер-класи для дітей соціально-уразливих категорій;
нагородження переможців фотоконкурсу та конкурсу ілюстраторів;
майстер-класи для дітей;
Книжковий ярмарок від видавництва «Фонтан казок”: література сучасних письменників з автографсесією.
Чернівці – сайт В.Івасюка http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Вшанування пам’яті Володимира Івасюка
22 травня в Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка вшанували пам’ять композитора. Прозвучала пісня «Відлітали журавлі» (музика Володимира Івасюка, слова Віктора Миколайчука), яку Володя написав у 17 років і здобув перемогу в конкурсі на кращий музичний та літературний твір для гуртків художньої самодіяльності, оголошеним обласним Будинком народної творчості на честь ювілею у 1966 році. Сорок сім авторів надіслали свої твори на розгляд журі, щоби здобути право на виконання.
Першу премію між собою поділили Леонід Затуловський («Мрії») та Володимир Івасюк («Відлітали журавлі»). Ця пісня нині є реквіємом не лише самому композиторові, а й тим душам, які, мов журавлі, відлетіли у краї, звідки немає дороги назад.
Зворушливо та емоційно пісню виконала Валентина Чолкан, кандидат філологічних наук, викладачка ЧНУ ім. Ю.Федьковича.
Цієї днини відбулося також відкриття виставки майстрині декоративно-ужиткового мистецтва Оксани Петращук-Гинги. Її перша персональна виставка «Дива» експонувалася у музеї 2002 року, де були представлені 55 мистецьких творів різної тематики та техніки. Дипломна робота художниці «Легенда про пісню» (2001 рік) у постійній експозиції музею і чимало відвідувачів кожного дня захоплюються зворушливою роботою. Змалечку Оксана захоплювалася мелодійними піснями композитора Володимира Івасюка і вибір теми дипломної роботи не був випадковим. Адже його пісні барвисті, як буковинські вишиванки та килими, дивують і полонять назавжди тих, хто їх хоча би раз почув.
Особливістю мисткині є те, що вона не копіює своїх робіт, кожна — ексклюзивна і неповторна. Її твори експонувалися в Українському Національному музеї у Чикаго в 2003 році, майстриня — постійна учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких проектів.
У роботах нинішньої виставки гобеленів «Сьоме небо» є цікавий образний підхід. Назви промовляють також натхненно, поетично, різнобарвно: «Туман», «Сьоме небо», «Криворівня», «Мрія соняха», «Спів», «Симфонія» та багато інших.
Директор музею Мирослав Лазарук, батько майстрині Яків Пантелейович Петращук, начальник управління культури ОДА Віра Китайгородська, директор мистецької галереї «Світ-Арт» Наталія Богомаз, художники Святослав Вірста та Анатолій Житарюк, співачка, заслужений працівник культури Світлана Юрченко-Кобевко одноголосно відзначали великий талант майстрині, кропітку працю, загадковий і таємничий світ її робіт, автентики і елементи традиційного килимарства. Із захопленням та дивуванням споглядали роботи О. Я. Петращук-Гинги учні ВПХУ №5.
На завершення заходу, традиційно, але з присмаком гіркоти із вуст усіх гостей музею звучала і цвіла «Червона рута» Володимира Івасюка.
Київ – сайт https://www.facebook.com/270249156444715/photos/a.271706932965604.1073741836.270249156444715/295962937206670/?type=1&permPage=1
Барди і кобзарі на фестивалі патріотичної пісні “Рутенія”:
Олеся Найдюк, Тарас Житинський, Едуард Драч, Олександр Ігнатуша, Олег Король, Олексій Бик, Гриць Вагапов, Василь Карапулько, Володимир Самайда, Василь Лютий, Сергій Василюк, Лірник Сашко, Неля Франчук, Тарас Силенко, Іванна Ворошилюк, Тарас Компаніченко, Володимир Гонський.
29-30 травня
Літня сцена Маріїнського парку, Київ
Кривий Ріг – сайт http://www.nsju.dp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=940:l-r&catid=49:2012-03-29-09-45-10&Itemid=106
«На святі бардівської пісні»
(фрагменти)
10 травня цього року в палаці культури імені Артема відбувся третій фестиваль патріотичної авторської пісні «Барди Рудани-2015», присвячений 70-річчю Великої Перемоги. Організаторами фестивалю є громадська організація «Театр авторської пісні», виконком Саксаганської районної у місті ради, міський комунальний заклад «Палац культури імені Артема». Інформаційні спонсори фестивалю: комунальне підприємство телерадіокомпанія «Рудана», Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія «Криворіжжя», Криворізька міська комунальна газета «Червоний гірник». Голова оргкомітету фестивалю Надія Косяк – член Криворізької міської організації Національної Спілки Журналістів України.
Участь у фестивалі авторської пісні «Барди Рудани-2015» прийняло 35 авторів-виконавців не лише з м.Кривого Рогу, а й з інших міст України.
На фестивалі лунали пісні: про Україну, про наше місто, про матір, про мужніх захисників нашої країни, про Перемогу. Глядачам сподобалися пісні як в супроводі гітари, фортепіано, так і в стилі шансон та реп. Кожна пісня нагороджувалася шквалом аплодисментів. У другий тур фестивалю пройшли Ельвіра Перун, Геннадій Гребенюк та Ірина Ендриксон, яка і стала лауреатом фестивалю.
Кращих учасників фестивалю організатори запросили на заключний гала-концерт, який відбувся 16 травня цього року в Общинній організації благодійного фонду «Хесед-Хана». В концерті взяли участь: Олег Кар’єв, Надія Косяк, Олександр Лазарєв-криворізький, Леонід Талалайченко, Емілія Мельник, Сергій та Лілія Панасенки, Микола Рурич, Світлана Сафонова, Геннадій Гребенюк та Павло Осіков.
Ангеліна Доброта
Чернігів – сайт http://www.nrcu.gov.ua/ua/4/597772/
До Чернігова з'їхались бандуристи України
Всеукраїнський фестиваль бандуристів-композиторів "Бандура дарує натхнення" триває в Чернігові.
Захід зібрав близько 400 юних бандуристів із 16 регіонів країни.
Цей фестиваль - єдиний в Україні, що підтримує творчість юних бандуристів та композиторів, які пишуть для цього інструменту.
У рамках фестивалю - концерт учасників та науково-практична конференція "Розвиток та популяризація бандурного мистецтва".
За словами організаторів, Чернігівщина належить до регіонів, де зароджувалось кобзарське мистецтво.
Мета фестивалю не лише зберігати, а й продовжувати традиції славетних предків.
Київ – сайт музею Івана Гончара http://honchar.org.ua/events/kobzarska-trijtsya-2015-vidkrytyj-zbir-kobzariv/
“Кобзарська Трійця – 2015” – відкритий збір кобзарів
30-31 травня 2015 р.
30-31 травня 2015 року у приміщенні та на території Музею Івана Гончара відбудеться відкритий збір кобзарів “Кобзарська Трійця – 2015″ – замість однойменного щорічного фестивалю.
Від організаторів:
Наш цьогорічний захід є продовженням у дещо зміненому форматі попередніх фестивалів з такою ж назвою. Вважаємо, війна – не найкращий час для проведення фестивалів та інших розважальних заходів. Цим ми будемо займатися після перемоги над ворогом. Сьогодні ж усі зусилля ми повинні спрямувати для досягнення цієї перемоги.
Разом з тим, це не знімає з нас відповідальності за пізнання українцями власної культури у тому вигляді, в якому вона є правдивою і справжньою, і насамперед це стосується дітей та молоді. Адже ми розуміємо, що найголовніша боротьба за Україну відбувається на культурному фронті. Тому основними напрямками нашої діяльності й надалі будуть не лише наукова робота, а й практичне відтворення та виготовлення традиційних кобзарських інструментів (старосвітська бандура, кобза, торбан, ліра, гусла), а також виконання на них традиційного кобзарського репертуару (думи, канти, псальми, історичні, козацькі, чумацькі пісні, танці та ін.). Вважаємо, що діючи таким чином, ми будемо сприяти продовженню традиції національної культури, основи якої закладені в нас на генетичному, ментальному рівні.
Історична довідка
В українській культурі з давніх-давен природньо співіснували кобзарство (духовно-мистецька традиція з особливим світоглядом і стилем життя) і бандурництво (світське музикування, поширене серед інтелігенції та селян). У XVII-XVIII ст. мало не в кожній українській хаті були кобзи. Грали на традиційних інструментах козаки й представники української еліти. 1775 року Запорозьку Січ було ліквідовано і все менше козаків та старшини грали на кобзах, але продовжувала існувати кобзарська духовна традиція – незрячі співці нагадували про козацькі вольності.
Надзвичайно високим був моральний авторитет цих мандрівних філософів-митців. Кобзарем міг стати далеко не кожен. Хлопці обирали собі вчителя і від нього протягом 3-4 років навчалися грати й співати, опановували цехові звичаї. Отримавши “визвілку” (склавши своєрідний іспит), молоді кобзарі вступали до братства. Кожне братство гуртувалося довкола однієї з церков повіту і мало свою цехову корогву. Кобзарі мали свою таємну – “лебійську” – мову, таємні пісні, танець і власне бойове мистецтво.
Після революції 1905 року, з подихом волі бандура вийшла за межі кобзарських братств. Як і за княжих та козацьких часів, вона знову ставала одним з основних елементів національної культури.
У 1920-30-х роках наново писалася історія України, створювалася “українська радянська” культура. У тоталітарному суспільстві вияви свободи не просто обмежувалися — їх знищували і стирали з людської пам’яті. Кобзарство, що традиційно було покликане формувати громадську свідомість та спонукати людей до захисту своїх прав, та ще й наскрізь християнське, заважало новій владі. Кобзарям було заборонено подорожувати. Співати можна було лише зі сцен у час, призначений владними органами. Звісно, все це похитнуло серед селян моральний авторитет співців, як людей Божих, вільних. З репертуару бандуристів було вилучено псалми та багато дум. Порожнини заповнено витворами радянських композиторів та революційними піснями. Після трагічного “з’їзду” в Харкові 1934 року, після якого зникли біля 200 кобзарів, традиція занепала. Повоєнна бандура поєднувалася з традиційною хіба що назвою. Було змінено гармонійно-ладову структуру, звучання, розмір і вагу, репертуар. Головна мета кобзарства — доносити розуміння історії, будити волю, вселяти віру — відійшли на другий план, а наперед вийшло академічне виконавство. Повністю замовчувалися торбан, колісна ліра та інші українські інструменти. Стиралися з пам’яті моральні засади і світогляд кобзарських об’єднань. Внаслідок тривалого втручання авторитарної влади мало не втратилося розуміння вартості й суті традиції.
Але кобзарська традиція, не зважаючи ні на що, таки дійшла до наших днів – завдяки зусиллям Лесі Українки, Климента Квітки, Філарета Колесси та художника й бандуриста Георгія Ткаченка (1898–1993). Він перейняв її ще юнаком від одного з кращих тогочасних кобзарів – Петра Древченка, і в 1970-х роках став засновником Київського кобзарського цеху. Його учні опанували співогру і світоглядно-філософські надбання кобзарства і передавали їх молоді. Протягом тривалого часу кобзарське об’єднання існувало в підпіллі.
Нині цехові братчики мандрують Україною, співають і влаштовують виставки традиційних музичних інструментів. І, звичайно ж, реконструюють музичні інструменти за старовинними зразками – бандури, кобзи, колісні ліри, гусла, торбани і гудки. У репертуарі цехових співців – думи, псальми, канти, історичні, козацькі, чумацькі, побутові та жартівливі пісні, балади, народні танці.
Місце проведення:
Приміщення та подвір’я Національного Центру Народної Культури “Музей Івана Гончара” (вул. Лаврська, 19)
Мета:
•сприяння подальшому відродженню та популяризації традиційного кобзарського мистецтва, залучення молоді до справи
•привернення уваги громадськості, зокрема молоді до національних традицій, культурно-історичних надбань українського народу
Програма Збору:
•Ознайомлення з технікою виготовлення музичних інструментів
•Кобзарювання
•Концерти кобзарів, бандуристів і лірників
•Презентація книги: Михайло Хай. Микола Будник і кобзарство. – Львів: Астролябія, 2015.
•Науковий дискурс на тему: “Особливості ручного та машинного майстрування при виготовленні кобзарських музичних інструментів”. Доповідач: Назар Божинський
•Відкриття виставки “Життя мамаївської кобзи”.
•Показ фільмів, відеороликів та інтерв’ю на тему історії та сьогодення кобзарської традиції
•Виставка наукових здобутків, фото й друкованих видань про українське кобзарство
•Виставка та продаж тематичної літератури, відео- та аудіо продукції
РОЗКЛАД РОБОТИ:
Cубота, 30 травня 2015 р.
Час Що відбувається Місце проведення
11:00 – 17:00 •Навчання/переймання співогри на кобзарських інструментах: кобза, бандура, ліра
•Демонстрація виготовлення бандури, кобзи, ліри
Виконавці – братчики цеху
Подвір’я Музею
11:00 – 17:00 •Відео- та аудіоряд на тему історії та сьогодення кобзарської традиції, показ фільмів та інтерв’ю
•Виставка та продаж тематичної літератури відео- та аудіопродукції
•Екскурсії по Музею зі зверненням уваги на кобзарську тематику дня
Приміщення Музею
12:00 – 14:00 •Презентація книги:
Михайло Хай. Микола Будник і кобзарство. – Львів: Астролябія, 2015.
•Науковий дискурс на тему: “Особливості ручного та машинного майстрування при виготовленні кобзарських музичних інструментів”. Доповідач: Назар Божинський. Ведучий: Михайло Хай, завідувач відділу етномузикології ІМФЕ, доктор мистецтвознавства
Подвір’я Музею
16:00 Відкриття виставки “Життя мамаївської кобзи” Експозиція
11:00 – 17:00 Кобзарювання.
Учасники:
•Юрко Авдєєв (Київ)
•Назар Божинський (Харків)
•Сергій Волченко (Київ)
•Ждан (Київ)
•Василь Жованик (Київ)
•Михайло Коваль (Черкащина)
•Ярослав Крисько (Львів)
•Андрій Ляшук (Рівне)
•Євген Макоцьоба (Київ)
•Лайош Молнар (Львів)
•Павло Моргунюк (Київ)
•Святослав Силенко (Київ)
•Тарас Силенко (Київ)
•Олександр Тихенко (Київ)
•Микола Товкайло (Переяслав)
•Олександр Тріус (Ромен)
•Михайло Хай (Київ)
•Кость Черемський (Харків)
•Сергій Чурай (Київ)
•Едуард Драч (Київ)
•Тарас Компаніченко (Київ)
Неділя, 31 травня 2015 р.
Час Що відбувається Місце проведення
9:30 – 12:00 Перебування братчиків Кобзарського цеху та всіх охочих на службі в церкві. Освячення інструментів Церква Св.Іоана Богослова – трапезна Михайлівського монастиря
11:00 – 17:00 •Відео- та аудіоряд на тему історії та сьогодення кобзарської традиції, показ фільмів та інтерв’ю
•Екскурсії по Музею
Приміщення Музею
11:00 – 17:00 Виставка й продаж тематичної літератури, відео- та аудіопродукції Приміщення та подвір’я Музею
15:00 – 19:00 Вільне кобзарювання братчиків цеху Вулиці та церковні подвір’я Києва
За детальнішою інформацією та з пропозиціями звертайтесь:
•Микола Товкайло: (097) 432-27-12
•Іван Кушнір: (067) 964-30-42
•Катерина Міщенко: (097) 336-22-50
Рубрика – “Ювілеї”
65 років Олександру Гадзінському
Олександр Гадзінський народився 4 червня 1950 року в с.Золотолин на Рівненщині у родині вчителів. Дитинство і юність пройшли в м. Деражні Хмельницької області.
Працюючи в геологічній експедиції, потрапив на Чернігівщину.
У 1982 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ніжинського педінституту.
Вчителював у чорноземному й нафтоносному Талалаївському районі. Звідси родом дружина, тут народився син.
Більше двадцяти років викладав українську літературу у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, керував роботою університетської літературної студії. Горджусь, що причетний до творчого становлення відомих в Україні молодих поетес Олени Степаненко, Олени Марченко, Анни Малігон, Тетяни Винник та, віриться, інших майбутніх талантів.
Нині викладаю українську та світову літературу в одній із київських шкіл.
Підготував до друку збірку власних віршів і поетичних перекладів.
Олександр Гадзінський
Прикрашаючи ялинку
Зелений запах, блиск і обережний дзвін…
Здається, горе і війна пощезнуть,
Здається, стане тихим-тихим світ
І всім пребуде радість величезна.
Тремка ілюзія, що прийде рік Новий
І принесе нове добро і вірші,
Засяє світло з Божої глави,
І стане іншим світ, і люди інші.
Свята ілюзія, що зміниться життя,
Що ти не втратиш в ньому ні хвилинки…
І ждеш, немов утомлене дитя,
Дарунків з-під смолистої ялинки.
Елегійна ода Ніжинському університетові
У Графськім парку шумлять тополі.
Тамує вітер всі мої болі
Просвітлим спогадом, прадавнім леготом…
Зустрінусь поглядом із Білим Лебедем.
Вклонюсь йому і скажу спасибі
За те, що дав мені стільки сили,
Жаги і серця. За те довічна
Тобі подяка, Педагогічний!
Ти мою голову, в котрій вітри гули,
Впорядкував у чіткі матрикули,
В знання і мудрість. За те довічна
Тобі подяка, Педагогічний!
За твої іспити,що пахли грозами,
За щастя істини, безсонні роздуми,
За радість рингу й в десятку влучення,
За те, що крила були летючими.
За те, що книги мене колисали,
Та за модрини між корпусами,
Та ще за старти у неможливе,
Та за кохання моє вродливе!
За…Тихне вітер. Зітхну: o tempora!
Залишусь вічним твоїм студентом,
А ти – замисленим небожителем –
Пребудеш вічним моїм Учителем.
Заперечення заперечення
Нас викричав з буденності Висоцький:
«Найкраща та гора, де ще не був ти!».
Та остигає пал – і манить сонце
На ту вершину, що не зміг забути.
Сюди не долетять нахабні круки.
Ти знов стоїш на маківці Говерли…
І все ж не вчись старечої науки
Нічого не чекати від повернень.
Молитва
Поезіє, пробач мою любов…
Анатолій Мойсієнко
Поезіє, прости мій біль і гнів,
І сльози, що із душ людських я вилив.
Я бив словами по хребтах похилих,
І бризкав мені в очі рабський гній.
Поезіє, прости мої табу
Як добровільну здачу всіх позицій.
У кого я слова тоді позичив,
Кому віддав – на славу чи ганьбу?
Поезіє, прости за холості
Слова і постріли, за впалий парус…
Та все ж я без надії сподіваюсь,
Що вірш мій допоміг комусь в житті.
Поезіє, прости мою любов
І жар, і мрії пагілля зелене…
Та коли справді є талант у мене,
Слова мої підпалюй знов і знов!
До сторіччя Богдана Остаповича Весоловського
Біографія
http://www.pisni.org.ua/persons/209.html
Одного осіннього дня 1937 року на вітрині львівської книгарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка з'явилося нове видання. Воно відразу привернуло увагу львів'ян, хоч не було ані респектабельним науковим дослідженням, ані об'ємистим твором красного письменства. Новинка мала досить великий формат, але вміщувалася лише на кількох сторінках і являла собою ніщо інше як видрук нот і тексту естрадної пісні "Прийде ще час". На виконаній у модерному стилі обкладинці повідомлялося, що музику написав Богдан Весоловський.
Меломани охоче розкуповували пісню, адже тоді вона була у всіх "на слуху". Її можна було почути і в публічному концерті, і на студентській забаві, і у вічно музикуючих домах галицьких співолюбних українців. "Прийде ще час і ти затужиш ще за мною"... Сентиментальні слова вірша, одягнені в звукові шати ритмічного танґо, поривали до мрій, розбурхували фантазію, кликали до танцю. Це було так співзвучно з тим, що лунало з радіо, показувалося на екранах кінотеатрів, описувалося в новітніх повістях та романах.
30-ті роки! Тоді всім здавалося, що людство досягло апогею свого технічного і духовного розвитку. Молоді, що вчилася у вищих школах і мріяла своєю працею прислужитися народу, це додавало сил і впевненості. Таким же впевненим у собі був і автор пісні 22-річний студент права Львівського університету, а водночас учень Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка та заповзятий учасник популярної на той час молодіжної "Капели Яблонського" Богдан Весоловський. Середнього зросту, з виразовим обличчям, на якому світилися вогнем допитливості великі добрі очі, жартун і дотепник, він завжди був у всіх на виду. Вже перші комрозиторські напрацювання принесли Богданові славу. Його впізнавали на вулицях, називаючи при цьому створені ним пісні, що повселюдно співалися: "Прийде ще час", "Ти і твої чорні очі", "Усміх"... Здавалося, що щасливе музичне майбутнє само стелиться під ноги Богдана Весоловського, і, що невдовзі Україна в його особі матиме потужну силу в царині легкого, як тоді казали, жанру музики. Та нараз життєва дорога молодого музики круто повертається. Здобувши правничу і музичну освіти, він виїздить у 1938 році до Закарпаття - тодішнього острівця української незалежності. Після цього він вже ніколи не повернувся додому. Політичні переслідування змусили його податися на чужину. Там і проминуло все життя. У Відні захистив докторську дисертацію і розпочав трудову діяльність. У Канаді її продовжив, розвинув і завершив. Помер у Монреалі 1971 року. Та де б не жив, і де б не працював Богдан Весоловський, змістом його життя була музика. Він організовував оркестри, сам брав участь у них як акордеоніст, піаніст, співак; видавав ноти і займався грамзаписом власних творів. І писав пісні. Пісні, пісні, пісні...
Пісенна спадщина композитора нараховує понад 100 позицій. У першому періоді творчості вони написані, в основному, за еталоном тогочасної західної естрадної музики, в манері, якою він почав писати ще у Львові. Танцювальні ритми танґо, фокстроту, легкого вальсу були тут домінуючими. Невеличкий поетичний текст лише підкреслював жанрово-прикладні підвалини твору. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. Та багатий внутрішній світ композитора, рівно як і обставини, в яких він опинився, спричинилися до того, що деякі пісні, хоч і перебували у сфері інтимних почуттів та популярних танцювальних ритмів, набували яскравого громадянського звучання. Такими піснями є, зокрема, "Лети, тужлива пісне" - своєрідний гимн української повоєнної еміґрації в Канаді та "Чар карпатських гір" - гимн красі клаптику рідної землі.
Багато пісень написав композитор на тексти українських поетів з материкової України. Ці пісні створювалися у той час, коли Б. Весоловський працював головним редактором української редакції Канадського радіо. Тоді він мав додаткові можливості читати українські журнали, і зокрема літературні. Там він, завжди спраглий на досконалі поетичні тексти, міг добирати для своєї роботи поезії. Особливо припали йому до вподоби вірші Володимира Сосюри. З десяток пісень, написані ним на твори цього видатного поета-лірика, розкривають різні життєві ситуації, різні характери, різні стани людської душі. Не оминув увагою композитор і твори менш відомих, часто ще зовсім молодих поетів, які полонили його небуденністю думки, свіжою пісенністю.
Приглядаючись до створеного композитором на вірші поетів з України, можна припустити, що Богдан Весоловський був також зорієнтований і в основних тенденціях розвитку тогочасного пісенного жанру в Україні. Принаймні, не викликає сумніву, що йому були знайомі пісні П. Майбороди, А. Кос-Анатольського, І. Шамо. Як і в піснях цих авторів, танцювальна ритміка тут не є визначальною і звучить не ізольовано від змісту поезії. Пісні внаслідок цього стають мелодійнішими, тонкіше виражають зміст оспіваної поезії. Це все ще раз підкреслює те, що перебуваючи у вимушеній еміґрації, Богдан Весоловський мислив себе тільки у духовному контексті України, працював і далі для рідної землі.
Про такі творчі постаті, як Богдан Весоловський тепер модно говорити, що "мистець повертається в Україну, на Батьківщину". Але якщо бути докладним, то слід визнати, що пісенний доробок Богдана Весоловського, хоч і в неповному обсязі, але ніколи не покидав України. Принаймні ті пісні, що він писав у тридцятих роках у Львові та своєму рідному Стрию, залишилися побутувати тут в усній традиції і залюбки співалися при домашньому музикуванні. Лунали вони зрідка і зі сцени, але при цьому, правда, прізвище автора через відомі політичні обставини не називалося. Це можна було спостерігати і в 50-х, і в 60-х, і навіть у 70-х роках. Але голосно заявка на відродження творчості та імені Богдана Весоловського пролунала лише в другій половині 80-х років. Саме тоді на одному з концертів гурту "Львівське ретро", де лунали пісні Богдана Весоловського, його ім'я вперше було названо серед тих, хто ніс славу масовій культурі довоєнного Львова.
Естрадна пісня - мінливий жанр. Вона легко піддається моді, змінює свої виразові засоби, стиль, форму. Те, що захоплювало людей в піснях вчора, може лишити їх байдужими сьогодні, а завтра може зовсім забутися. Не забувається одне - вічні прояви любови, добра, краси. Не забуваються і конкретні прояви епохи, що так яскраво відображуються у побутових жанрах мистецтва, зокрема у піснях. У цьому відношенні пісні Богдана Весоловського становитимуть для українців постійний інтерес як документ епохи і як джерело емоційних переживань людини.
Нагадаймо, принагідно, що і сам композитор не піддавався течіям швидкоминучої моди. Адже він пережив і бум народження рок-енд-ролу, і сильні заявки ліричної ансамблево-електронної музики. Богдан Весоловський залишився при тому вірним собі, вірним своїй молодості, вірним Україні. Тим, власне, і є цінною для нас його пісенна спадщина. Вона має в собі достатньо потенціалу, щоб стати активним чинником українського музично-культурного процесу.
Високоерудованому і товариському Богданові Весоловському не бракувало на життєвій дорозі добрих друзів. Але найвідданішим його приятелем, однодумцем і натхненником була дружина пані Олена з Охримовичів, яка, проживаючи і надалі в канадському місті Монреалі, є берегинею пісні композитора і пам'яті про нього. Пропоноване аматорам музики перше збірне видання творів Б. Весоловського здійснюється при її безпосередній участі. Адже саме вона, п. Олена Весоловська, надала в розпорядження упорядника збірки необхідні нотні першодруки та рукописи творів свого покійного чоловіка. За це їй - низький уклін. З особливою вдячністю належить назвати і подружжя з Чікаго (США) п.п. Орисю та Бориса Антоновичів, які, відчуваючи любов до творчості свого краянина і вболіваючи за долю української культури, перетворили задуми пошановувачів спадщини композитора у завершену реальність друкованої акції.
Збірка "Прийде ще час..." виходить у світ через 65 років після того, як у Львові з'явилися перші публікації пісень нашого славного пісняра. Та на цей раз пісні Богдана Весоловського залишаться в Україні назавжди, вони знайдуть тут нових виконавців та прихильників і ще довго хвилюватимуть серця людей своїми романтичними поривами, мелодійністю та задушевністю. Прийшов час...
Олександр Зелінський
Джерело: Весоловський Б. Прийде ще час: Пісні і танцювальні мелодії. Ч. 1./ Упоряд.-ред. О. Зелінський; Ілюстрації М. Зелінської. - Львів, 2001.
Подаю вірші пісень Богдана Весоловського. Упорядник
Серце
Усіх зірок усього світу
Мені замало, любий, щоб тобі
Сплести вінок із самоцвітів
І в дар віддать за ласки всі твої,
За ніжність слів твоїх, коханий,
За усміх твій, що так мене манить,
За серце щире полум'яне
І за любов, що в серденьку горить!
Серце про тебе тільки мріє,
Серце тобою лиш живе,
Щастя у снах своїх леліє,
Тобі, єдиний, це вірне серденько моє!
Серце про тебе тільки мріє,
Серце тобою лиш живе,
Щастя у снах своїх леліє,
Тобі, єдиний, це вірне серденько моє!
Прийде ще час...
Ще раз поглянути на тебе,
З тобою стрінутись ще раз,
У вечір, як зірки засяють в небі,
В осінній вечір, як тільки день погас.
Ще раз піти, удвох з тобою,
За руки взявшись, як колись,
В гаях стежками осінню сумною,
де перший раз ми давно зійшлись...
Приспів:
Прийде ще час коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,
Може тоді любов ти зрозумієш мою,
і може за ту любов вдячна будеш мені.
Поглянути у твої очі,
І слухати слова твої,
У сяйві місяця літньої ночі
Послухать ще як співають солов'ї.
Невже лише це тільки мрія?
Невже лише це тільки сни?
Чому, чому пропала вся надія,
зів'яла так, мов квіт навесні...
Приспів.