Новини одним рядком:
16 травня – концерт Дмитра і Олени Макарчук (Донецьк), таверна готельного комплексу «Шафран», пр.-кт Панфілова, 15Б
17 травня – День Вуличної Музики в України
21 травня – концерт Ольги Артеменко у Клубі ветеранів туризму і бардівської пісні, Київ, Л.Толстого, 25/2, центр соцзахисту
21 травня – вечір Олега Петракова у бібліотеці ім..М.Гоголя, Київ, Червоноармійська, 136
22 травня – 35 років тому поховано Володимира Івасюка у Львові (Рубрика – «Пам’ять про співця»)
23 травня – вечір В’ячеслава Купріянка з програмою "Рисую Киев акварелью" у кафе “Панда” в Києві
23 травня – день народження кобзаря Василя Жданкіна, гран-прі 1-го фестивалю “Червона рута”
24 травня – презентація театру авторської пісні, Будинок дитячої творчості Подільського р-ну, Київ, Контрактова площа, 12
24 травня – гурт «ТаРута» і Роман Коляда презентують альбом “Небесна сотня”, Київ, «Beton-Club», проспект Науки, 8
24 травня – салон «Гриновская гостиная собирает друзей», Київ, бібліотека №15, вул..Набережно-Корчуватська, 92
24 травня – оздоровчий концерт “Дзвони Давнього Світу”, Київ, вул..Велика Васильківська, 57/3, приміщення планетарію
24 травня – вечір Євгенії Омельченко (Вороніж, Росія) у КАП «Дом», Київ, вул..Шота Руставелі, 22-Б
30 травня – шоу «Хрустальная СИМФОНИЯ» , Київ, вул..Велика Васильківська, 57/3, приміщення планетарію
31 травня – фестиваль патріотичної пісні «Сузір’я бардів над Дніпром», м.Київ, Маріїнський парк.
Оксана Пахльовська
* * *
Душі людської незбагненний вимір,
всіх бід на світі тихий резонанс!
Крізь нас говорять мертві із живими.
Майбутнє озирається крізь нас.
Пройти шляхи посвяти і любові.
Од свічки болю слово засвітить.
Найменша квітка, сказана у слові,
і та ніколи вже не облетить.
* * *
…І любиш цю землю зігріту
і сонце, що тихо встає.
Обличчя південного вітру
так схоже мені на твоє.
В якому, не знаю, сторіччі,
бо завжди, бо скрізь і ніде, –
південного вітру обличчя
навіки тепер молоде.
Не знаю, зустрінемось де ми
чи в пам’яті літа згорим.
Назустріч лиш вітер південний,
засмаглий під сонцем старим.
І хто він, цей вітер, і звідки?
Куди за собою він зве?
Обличчя південного вітру
то ніжне, а то грозове.
У нього жага споконвічна,
що зводить зруйноване вщент, –
південного вітру обличчя
з ущелин забутих легенд.
Цей вітер такий старовинний,
з таких предковічних країн, –
він руки цілує руїнам,
щоб встали вони із руїн.
І я на шляху того вітру –
мов статуя древня в огні.
Він з того повернеться світу,
щоб глянути в очі мені.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
Дякую, Петро, за літопис. Ось наші події на тиждень.
Концертная жизнь на этой неделе снова бурная. Все мероприятия, где не указана цена, бесплатные. Начнем с конца:
24.05 Омельченко Женя (г. Воронеж) 19.30 клуб «Дом». Цитируем Женю: «Если пограничники и судьба будут милостивы ко мне, то 24 мая буду петь и читать в Киеве в клубе «Дом». Это будет программа о человеке и о России. Где-то так. Называется она «Скорлупа». Составлена из стихов и песен Алексея Вдовина, Ильи Оленева, Дмитрия Маклякова, Дмитрия Вагина, Бориса Слуцкого, Юрия Лореса, Николая Чернявского, Александра Ткачева, Сергея Казнова и немного моих. Буду рада, если вы придете.»
Клуб «Дом», ул. Шота Руставелли, 22-б. 24 мая, 19.30
24.05 Гриновская гостиная, литературно–художественный салон, в 16-00 приглашает на свой 10-летний юбилей «Гриновская гостиная собирает друзей».
Библиотека №15 Голосеевской ЦБС, ул. Набережно-Корчеватская, 92, тел. 044 259 37 55
24.05 Театр бардовской песни в 17-00 делает свою презентацию. Театр создан в этом году, молодой, но бурно развивающийся. Руководитель Елена Лысенко. В программе классики жанра, песни ребят из театра.
Дом детского творчества Подольского района, Контрактовая площадь, 12.
23.05 Вячеслав Куприенко в 20:00 выступит в кафе «Панда» с программой "Рисую Киев акварелью" http://vkuprienko.com.ua/ Вход 50 грн.
Поскольку мест немного, для резервирования столиков желательна предоплата. Контактные телефоны: (044) 235-30-65;067-553-25-55;
21.05 Ольга Артеменко в 19-00 будет выступать в Клубе ветеранов туризма и бардовский песни. Кроме концерта Оли в клубе, как всегда, обширная трехчасовая программа с 17 до 20. Справки mirtur1056@mail.ru .
Льва Толстого, 25/2, Центр социальной защиты.
21.05 Олег Петраков на 18.30 приглашает на свой творческий вечер в библиотеку им Гоголя. М.Лыбидская, ул.Красноармейская, 136.
Київ – Євген Романенко
«ТаРута» і Роман Коляда презентують міні-альбом «Небесна сотня».
Гурт «ТаРута» і піаніст-імпровізатор Роман Коляда презентують свій новий міні-альбом присвячений Майдану – «Небесна сотня». До збірки увійшло чотири пісні, написані для Майдану і про Майдан: «Зберемося, Роде!», «Чумацька», «Небесна сотня» і «Верхи мої, верхи». Остання пісня була написана українським повстанцем Грицем Герчаком, який свого часу 7 місяців і 10 днів просидів у камері смертників, і лише смерть тирана Сталіна врятувала його від розстрілу. Повернувшись через 25 років з Сибіру до рідних Карпат і побачивши червоний прапор на сільраді він написав пісню, яку тепер виконує гурт «ТаРута» - «Верхи мої, верхи». До слова, саме Грицю Герчаку музиканти присвятили пісню «Домовичок» (Колискова для повстанців) у своєму другому альбомі «EthnoLab».
Над дизайном обкладинки «Небесної сотні» працювала київська художниця, автор відомого однойменного малюнку Марія Федюк. Фото – роботи Олексія Палія (UP-Studio).
Інтернет користувачі вже можуть ознайомитися з новим міні-альбомом «ТаРути» на SoundCloud. На фізичних носіях «Небесну сотню» презентують спочатку 16 травня у Литві на Днях Каунаської Ганзи (Kauno Hanza Dienos) і 24 травня у Києві у «Beton-Club», що на проспекті Науки, 8. Частину тиражу «тарутяни» передадуть родинам загиблим на Майдані героям, чию пам’ять вшановуватимуть у Києві 18 травня.
Київ – Atmasfera 360 <atmasfera360.cinema@gmail.com>
ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЙ КОНЦЕРТ-МЕДИТАЦИЯ
«ЗВОНЫ ДРЕВНЕГО МИРА»
24 мая под звездным куполом ATMASFERA 360 состоится концерт в необычном для слушателя формате - формате медитации: глубоком душевном и телесном расслаблении.
Концерт «ЗВОНЫ ДРЕВНЕГО МИРА» - «первомузыка» человечества, собранная из разных уголков нашей планеты, создающая целительную звуковую ауру. Исполнители на древних инструментах – участники необычного проекта КОЛЫБЕЛЬ ДУШИ. («Душевные» подробности о проекте - на сайте http://kolybeldushy.weebly.com/)
Путешествуя по «местам силы» мира, они собирают и осваивают древние народные инструменты, целительные по своему воздействию и силе.
Весь мир состоит из звуковых вибраций, а попадание их в резонанс исцеляет и творит гармонию! В концерте используются древние инструменты:
•поющие чаши из Тибета, Индии и Непала — старинные тибетские чаши, мистические инструменты Востока, обладающие тончайшим звуком и оказывающие благотворный эффект;
•древнеславянские била – плоские колокола, иначе называемые «Звуковое солнце», которые дарят ощущение радости, блаженства и умиротворения. Била - пластинчатые металлические колокола - единственный в Украине уникальный инструмент. История применения этих народных вибрационно-акустических инструментов насчитывает уже много тысяч лет и является музыкой для релаксации, медитации и целительства.
•дудук, японские, индийские флейты, непальские колокольчики, алтайские варганы, скрипка и многие другие инструменты;
В каждой вибрации чаши, звоне колокола, дрожании флейт и реки голоса – звучит ОНА. Вселенская, незыблемая и всегда вечная ЧИСТОТА. Любовь, которая всегда. Искренность и неподдельность. ЖИВАЯ музыка Мира.
"Используя древние обертональные инструменты, мы смогли добиться глубокого терапевтического эффекта от прослушивания концерта, - рассказывает Максим Киселевский - основатель проекта. - Кроме этого, такой формат позволяет не просто насладиться древней музыкой, но исцелить тело и восстановить психику".
Звуко-резонансная терапия – это оздоровление человека на всех уровнях и планах бытия: физическом, психическом, энергетическом. Сеанс звуко-резонансной терапии помогает: расслабить физическое тело, успокоить нервную систему, восстановить саморегуляцию организма, нормализовать обменные процессы, восстановить энергетический потенциал, работоспособность, повысить иммунитет. Особенно полезно посещение концерта людям, накопившим стрессы и нервное возбуждение, беременным женщинам, людям, в период реабилитации, при длительных депрессиях и нервных срывах.
Адрес: ул. Большая Васильковская, 57/3, м. «Олимпийская», здание Киевского планетария www.atmasfera.com.ua
Стоимость билетов: 120-150-200 грн.
Купить билет: http://cabinet.atmasfera.com.ua/hall/?show_id=2974
Аудиовизуальное сферическое шоу
«Хрустальная СИМФОНИЯ»
30 мая | 20:30 | ATMASFERA 360
Свойства стекла издавать звуки от трения известны давно – но превратили его в высокое искусство лишь единицы. Один из известнейших в мире подобных музыкальных ансамблей – «ХРУСТАЛЬНАЯ ГАРМОНИЯ». Солисты этого уникального музыкального коллектива Влад Никитин и Тимофей Винковский играют на удивительных стеклянных инструментах.
Веррофон – своеобразный стеклянный орган, изобретенный 10 лет назад. Инструмент этот странный на вид: набор из 26 полых стеклянных сосудов разного размера, похожих на колбы, издающие космические звуки.
«Хрустальная арфа», «поющий хрусталь», «ангельский орган» – вот несколько эпитетов, которыми наградили еще один инструмент, известный в Европе в середины 18-го века, а потом забытый на столетия. Речь идет об установке из нескольких десятков бокалов, наполненных водой до разного уровня. Прикасаясь к их краям, искусный исполнитель способен извлекать из них чистые потусторонние мелодии.
Репертуар, подвластный этим странным на вид инструментам с диапазоном звучания в три октавы – поразительно широкий. Сложно поверить, но на веррофоне и стеклянной арфе – «стаканофоне», исполняются как классические произведения величайших композиторов человечества, так и современные музыкальные пьесы и популярные песни из кинофильмов. Эти концерты только внешне похожи на удивительные аттракционы. На самом деле мастерство музыкантов ансамбля «ХРУСТАЛЬНАЯ ГАРМОНИЯ» давно «легализовали» веррофон и стеклянную арфу для большой сцены. Ансамбль - не только постоянный гость Венецианского карнавала, концертных и телевизионных проектов в России (финалисты шоу «МИНУТА СЛАВЫ») и в мире, участник совместного концерта с Дэвидом Гилмором (PINK FLOYD), но с полным правом выступает и на сценах филармоний. Коллектив объездил с гастролями полмира – от Японии (серия концертов в Музее венецианского стекла) до Израиля.
В концерте прозвучит вечная классика в «хрустальной аранжировке» и несколько композиций из альбома Влада Никитина «Музыка сфер»
Адрес: ул. Большая Васильковская, 57/3, м. «Олимпийская», здание Киевского планетария www.atmasfera.com.ua
Стоимость билетов: 100-120-150 грн.
Київ - сайт http://festivali.org.ua/
http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2133
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФЕСТИВАЛЬ
ПАТРІОТИЧНОЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ
«Сузір’я бардів над Дніпром-2014»
Засновники фестивалю Г.Борзенко, О.Лазарєв-криворізький
Дата проведення: 31 травня 2014 року. Час проведення: 12.00 - 18.00
Місце проведення: м.Київ, Маріїнський парк.
1.ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ
Організатори фестивалю: Продюсерський центр Григорія Борзенка м.Херсон, Об’єднання «Театр авторської пісні, Г.Борзенко, О.Лазарєв, Надія Косяк, Віктор Холявко, А.Рибін.
2.ТВОРЧА МЕТА ФЕСТИВАЛЮ
Популяризація патріотичної авторської пісні.
Сприяння творчому зросту авторів і виконавців.
Відкриття нових імен.
Об’єднання творчих сил для наступного співробітництва.
3.МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ
Фестиваль щорічно проводиться в м.Києві в Маріїнському парку на літній сцені.
4.УМОВИ ПРОВЕДЕННЯФЕСТИВАЛЮ
Участь у фестивалі приймають всі бажаючі барди, шансоньє, композитори, співаки без обмеження у віці й громадянства, які подали заявку (додаток №1) і отримали запрошення.
Учасники конкурсу виконують по одній пісні. Конкурсні виступи проводяться з використанням фонограм «мінус один»(CD), «живого акомпонементу» або без музичного супроводу. Оцінює виступи учасників компетентне жюри.
Витрати, пов’язані з проїздом, харчуванням і проживанням, несуть учасники фестивалю або організації, що їх направили.
5. НОМІНАЦІЇ ФЕСТИВАЛЮ
- «Авторська пісня» (автор повний, неповний);
- «Патріотична пісня» (автор повний, неповний).Тематика: пісня про Україну; козацька пісня; пісня про Чорнобиль; пісня про Велику Вітчизняну війну; пісня про Афган…;
- «Вокаліст» - виконавець авторських пісень.
6.ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ ПАТРІОТИЧНОЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ «Сузір’я бардів над Дніпром»
10.00 - 11.00 Заїзд учасників( саундчек)
11.00 - 12.00 Реєстрація учасників
12.00 - 12.30 Відкриття фестивалю
12.30 - 16-00 Конкурсна программа
16.00 - 17-00 Вільний мікрофон, підрахунок голосів
17.00 - 18.00 Нагородження переможців
7.НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ
Переможці фестивалю нагороджуються дипломами і сувенірами та мають право приймати участь у фіналі Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «ЄДИНА МОЯ УКРАЇНА», який відбудеться у курортному містечку Залізний Порт у серпні 2014 року, а також у гала-концерті цього фестивалю у м.Київ -
вересень 2014 року.
Ознайомитися з матеріалами щодо підготовки і проведення фестивалю можна на форумі сайту:
http://dolinskaya.org.ua/forum/57
Тема: «Сузір’я бардів над Дніпром»
З питань, що стосуються спонсорства, допомоги в організації фестивалю, участі в конкурсній та концертній програмах, інформаційного спонсорства, звертатися до музичного продюсера фестивалю Олександра Лазарєва-криворізького
(м.т - 067 539 15 23)
(099 363 89 62)
ailazarev@ukr.net
Харків – Літературний музей
Червень у Літмузеї
Щопонеділка та щосереди, 19.00 – Клуб фольклорного співу.
2 червня, 18.00 – творчий вечір київської поетки Євгенії Більченко та харківського поета Влада Петренка.
21 червня, 15.00 – відкриття виставки «Гарячий тур довкола світу: видатні художні твори для дітей» (в рамках освітнього музейного центру «Книга»)
27 червня, 19.00 – збори Кіноклубу в Літмузеї (анонси на сторінці kinoklub_litmuz.livejournal.com)
28 червня, 10.00-18.00 – «Вихідні в Літмузеї».
Постійні експозиції
«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»
Постійна експозиція Харківського Літмузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.
«Апокриф»: тексти та долі українських письменників ХХ століття
Експозиція «Апокриф» в унікальних експонатах представляє епізоди творів та доль українських літераторів ХХ століття – модерністів та представників Розстріляного відродження, учасників діаспорних мистецьких угрупувань та шістдесятників, а також «дев’яностників», «Поза десятників» та «двотисячників».
Виставки
«Гарячий тур довкола світу: видатні художні твори для дітей» (21 червня – 26 серпня)
Діти зазвичай мріють про подорожі. А найкращий час для захоплюючих мандрівок – канікули. Виставка пропонуватиме здійснити подорож навколо світу – у реальні країни Європи, Азії, Америки, Австралії, Африки – й дізнатись про місцевих письменників та їхні твори для дітей. Побачити, які будиночки на даху стокгольмських домів надихнули Астрід Ліндгрен поселити в них Карлсона, або погуляти у парку «Пазлвуд», завдяки якому існує літературне Середземʼя Толкієна.
Книга відкриє можливість подорожувати не тільки в реальні країни – кінцевим пунктом призначення може бути Нарнія або Муммідол, Країна Див або Небутляндія, і ще безліч художніх світів, що зʼявилися завдяки письменникам. Через книгу відвідувачі здійснюватимуть і мандрівку в часі – до дніпровських плавнів часів Запорізької Січі чи до лицарської Європи.
Виставка представляє фантастичний портал – спосіб переміщення в просторі й часі. Обираючи кінцевий (або проміжний) пункт призначення, маленький відвідувач миттєво потрапити до бажаної країни – фантастичної або реальної.
Адреса: м. Харків, вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 10 грн. 50 коп. (для учнів та студентів – 5 грн. 50 коп.),
екскурсії чи інтерактивної програми – від 15 до 45 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Стагнація
Приречений, щоб убивали
мене у моєму Криму,
в Донбасі – чорти мордували.
Та тільки не знаю – чому.
Але, як приходиш до тями,
причину не важко знайти –
без завжди хирлявої дами
в цій справі ніяк не пройти.
Ця дама висмоктує силу,
стагнація зветься вона,
як гляне на хвилю стокрилу –
і хвиля не горне човна.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Щоб даму спровадити з хати
у цій незбагненній добі,
застій необхідно зірвати,
найперше – в самому собі.
----------------------
стагнація – застій крові у венах
Рубрика – «Презентація сайту»
18 травня зателефонував Сергій Бобир із Василькова і запропонував послухати його пісні на новоствореному сайті:
http://www.sergobobyr.in.ua/
На сайті записи 4 альбомів: "Дитячий альбом", "Ліричний альбом", "Вечорови дим", "Цвіте мій ніжний".
Серго Бобир (Сергій Сергійович Бобир) - український бард. Народився на Уралі. (1947 р.)
В 1952 році переїхав жити на Батьківщину батька - в місто Васильків. В 15 років побував у Казахстані (там закінчив 8 класів).
З 1966 -1968 рр - армія. Після неї працював на заводі "Ленкузня", спочатку матросом 1 класу. Потім помічником начальника дока. Одружений, має двох дітей.
На гітарі навчили грати хлопці з їхнього двору. В армію (1966 року) поїхав з гітарою. Там разом із товаришами почали складати пісні.
Серго Бобир - учасник Фестивалю в Миргороді (Організатор Мар'ян Гаденко), учасник Фестивалю "Булат" в Сумах та "Співучий острів" в Запоріжжі.
Контакти: (098) 117 03 21, (050) 658 21 93
Рубрика – «Пам’ять про співця»
22 травня згадайте жертву тоталітарної системи - В.Івасюка
http://maidanua.org/arch/arch2004/1085133819.html
22 травня кожного року згадайте невинну жертву тоталітарної системи, якою став В.Івасюк. Його хоронили у Львові, на Личаківському кладовищі в той день, коли прах Великого Тараса перевезли в Україну. Цими днями виповнюється 35 років від загибелі українського композитора Володимира Івасюка. Загадка смерті Володимира Івасюка не розкрита й досі. Тільки у 2000 році невеликим накладом у Чернівцях вийшла книжка батька композитора Михайла Івасюка "Монолог перед обличчям сина" Коли читаєш спогади батька про ті часи, через що їм довелось пройти у марних пошуках правди, чомусь згадуються зовсім недавні події пов’язані зі смертю Георгія Гонгадзе.
Вранці 24 квітня він повернувся додому до Львова з м.Хмельницького, де він був членом журі фестивалю молодіжної пісні. Батько композитора Михайло Івасюк розповідає у книзі "Монолог перед обличчям сина" "...Він був у доброму настрої, але нічого не розповідав матері про фестиваль, про зустрічі з людьми. Він чомусь квапився. Помився, поголився, переодягнувся в чисту білизну, взяв свій портфель, з яким майже не розлучався, і біля першої години дня сказав матері: - Я йду, мамо, до консерваторії. Затримаюся там півтори-дві години. - І Володя вийшов. Минуло кілька годин, а він не приходив. Мати чекала його увечері. Була певна, що він з кимось затримався і от-от з'явиться. Та він і увечері не повернувся, наступного дня його також не було. Мати обдзвонила всіх його львівських та Івано-Франківських друзів, але його ніхто з них не бачив. 26 квітня мати повідомила міліцію про загадкове зникнення сина. Там їй сказали, що розпочнуть розшуки." "Байдужість і цілковита пасивність львівського керівництва і слідчих органів нас обурювали. Ми подалися до прокурора Львівської області Б.Антоненка. Секретарка пішла до його кабінету, затрималася там на кілька хвилин, потім вийшла і сказала нам, що прокурор області не мас зараз часу, але в другій половині дня або наступного дня він нас прийме. Ми прийшли в призначений час, але секретарка сказала, що прокурора немає, поїхав кудись залагоджувати справи."
Володю чекали і шукали 24 доби. Після таємничого зникнення композитора розшуку не було оголошено, мотивуючи тим, що буде багато шуму (!?) Сьогодні ж через засоби масової інформації розшукують не лише людей, але й їх чотириногих друзів. Нічого в даній ситуації не міг вдіяти і один з друзів Володі - композитор О.Екімян. Якось ще на початку 70-х років автор пісні "Снегопад" Олексій Екімян через Ю.Рибчинського вирішив познайомитися з В.Івасюком. Батьки Олексія рано загинули і його виховала українська сім'я. Щоб віддячити українському народові, вірменин вирішив написати декілька пісень, а щоб відчути дух і українську мелодику, познайомився з В.Івасюком, який був найпопулярнішим українським композитором того часу. Найцікавіше те, що О.Екімян був: генерал-лейтенантом міліції, начальником Московського карного розшуку. Через якийсь час московський композитор загинув у загадковій автокатастрофі. Які тільки нісенітниці і домисли не ходили того часу, ставлення слідчих органів до рідні - найбрутальніше. Лише 18 травня випадкові люди знайшли вже мертвого Володимира Івасюка у лісовому масиві селища Брюховичі, що біля Львова.
"Його знайшли чисто випадково якісь сторонні люди. Вранці 18 травня тіло мертвого привезли, в секреті від батьків, до Львова. Того ж дня не викликали матір, навіть не попередили. Було відразу ясно, що Володині "попечителі" повилізали з кущів і гайда розпоряджатися посмертною долею популярного українського композитора. Вони не вважали потрібним викликати батьків на розпізнання. Прокурор Б.Антоненко порушив закон тим, що розпорядився, щоб зробили анатомічний розтин тіла без попереднього розпізнання сина батьками. Аж наступного дня о 15 годині викликали дружину, щоб розпізнала свого сина. Той акт відбувався у темному напівпідвалі. Матері показали тільки обличчя сина, руку зі знаком опіку цигаркою і рубець після операції на апендицит. Все тіло Володі було покрите коцом. Матері сказали, що їй не положено оглядати тіло сина, бо воно ще не зашите після розтину. Виникає питання, чому Б.Антоненко порушив закон? Виявляється, що в прокурора раптом прокинулися жалощі до матері. Цікаво знати, де були його жалощі тоді, коли ми, батьки, ходили до нього просити, аби його підлеглі розшукали зниклого композитора, а він сховався і слухати нас не хотів? Ми були впевнені, що Б.Антоненко чинив свої порушення не без підтримки і згоди обкому КПУ. Адже загальновідомо, що каральні органи не робили ні кроку без згоди і благословення обкому компартії. Секретарі В.Ф.Добрик і Д.А.Яремчук були фактичними вершителями долі української творчої інтелігенції, вони ширили ненависть проти неї. цькували небажаних"
У це не хотілося вірити. Опізнання сина батькам було дозволено аж наступного дня (!?), хоч від квартири, де жив Володя, до моргу - 5 хвилин ходу, і відбувалося з грубими порушеннями судового законодавства. Так батько був допущений до опізнання тільки після того, як він повторно подзвонив обласному прокурору, сказавши, що пошле телеграму Генеральному прокурору Союзу. Батькам роздратовано відповіли: "Заберіть сина додому і дивіться на нього хоч сто років!" "У понеділок, 21 травня, я потелефонував прокурору Львівської області і сказав йому, що акт розпізнання було проведено в темному напівпідвальному приміщенні. Я, батько композитора, протестую проти тієї негідної процедури і не визнаю її. Тому прошу сьогодні допустити мене до розпізнання: хочу сам подивитися. Від моєї вимоги Б.Антоненко впав в істерику і кричить лютою скоромовкою в телефонну трубку: - Что, не прізнайотє? Заберіте єго к чьорту і смотрітє на нєго сто лет. - Ні, я його не заберу. Ви порушуєте елементарне батьківське право ви обдурили матір композитора, якщо не допустите мене до мого сина, то про це знатимуть керівники України і навіть Москва. Пошлю телеграми Л.І.Брежнєву і В.В.Щербицькому. Прокурор поклав трубку. У мені щось кричало. Хто ти такий, Б.Антоненку, що дозволяєш собі розмовляти зі мною хамським тоном? Звідки ти приповз сюди, що стаєш у позу вершителя посмертної долі мого сина? Яке твоє справжнє прізвище? Що спільного маєш з моїм народом і його культурою?" Я почав складати довгу-предовгу телеграму на ім'я В.В.Щербицького. Я бачив, що Б.Антоненко гороїжиться, бо його напевно підтримує начальство. У телеграмі я просив, щоб нас захистили від зухвалого соціального психопата, який користується службовим становищем і ображає родину трагічно загиблого композитора. Л.І.Брежнєву я не встиг послати, бо задеренчав телефон. Нас повідомили з прокуратури, що нам дозволено (!) прийти в морг о шістнадцятій годині і розпізнати нашої о сина. Тепер почалося те, що ми вважали тоді і вважаємо донині грубим, відвертим садизмом підлеглих прокурора Б.Антоненка. Вони, безперечно, пройшли інструктаж свого шефа. Ми з дружиною з'явилися вчасно в трупарні, де нас чекав Я.І.Гнатів, слідчий, що вестиме справу Володі, поруч з ним стояв якийсь дебелий чолов'яга років під сорок, що назвав себе радником юстиції. Його прізвище залишилося в моєму записникові, якого я, на жаль, не розшукав. Вони тримали нас біля моргу дві години. Від душевного болю і розпачу, втоми ми ледве трималися на ногах. То було безглузде і важке чекання. Хвилинами я відчував, ніби от-от упаду від страхітливої думки про те, що зараз піду на останню зустріч з сином, світ ішов обертом. Ці страшні відвідини нас знесилили до краю. Дві години чекання... Чого ж ми чекали? Нарешті, напарник слідчого сказав, що ми можемо зайти до сина. Ми довго оглядали мертвого Володю. Впадав у очі його деформований ніс, що був приплюснути, як інколи буває у боксерів. Шия була чиста, на ній не було странгулаційної борозни. Я звернув увагу на те матері. Після тих моторошних оглядин ми подалися до виходу. Дружина вийшла з Я.І.Гнатівим, а мене затримав його партнер, який сказав, щоб я розписався в якомусь великому зошиті. Не прочитавши написаного, я написав своє прізвище чисто механічно. Тепер ніщо вже не мало значення для мене. Після того радник юстиції проказав злобливим тоном: - Тєперь ти мнє смотрі .. Чтоби не било разговоров, понял? А то будешь імєть дєло с намі... Так, той негідник з сірим одутлуватим лицем зухвало тикав мені, погрожував, залякував якоюсь розправою. Це було якраз те. чого навчив його Б.Антоненко під час свого інструктажу. Інакше звідки у нього така хамська розперезаність?"
У свідоцтві про смерть було сказано, що Володя помер 24-27 квітня 1979 року у віці 30 років. Причина смерті: механічна асфікція. Повішання в петлі (самогубство). Свідоцтво видане. 21 травня 1979 року і вже тоді наперед, без жодних доказів і слідства було записано чорним по білому причину - самогубство. Виникає одразу ж питання, якщо композитор дійсно повісився 24-27 квітня, а знайшли його аж 18 травня, хіба він міг висіти на дереві 21-24 дні. Володя важив 80 кг, петля врізалася б в шию до глибини кісток. Та й на протязі травня на дворі була тепла суха погода. Організм людини розклався б за цей час, від нього йшов би нестерпний запах. Все це було відсутнім, так само, як і фотографії судомедекспертизи. 22 травня кожного року згадайте невинну жертву тоталітарної системи, якою став В.Івасюк. Його хоронили у Львові, на Личаківському кладовищі в той день, коли прах Великого Тараса перевезли в Україну. Дехто з "друзів" зрадив Володю вже під час похорону. Ті, хто любив щиро і по-справжньому, не побоялися провести його в останню дорогу. Похорон перетворився, по суті, в багатотисячну акцію протесту. Вороги ненавиділи його за те, що його так сильно любив народ. Того дня, можна сказати, народився Народний Рух пробудження нескореності. "Буває мовчання голосніше від грому", написав один із шестидесятників.
"22 травня 1979 ховали Володю - Львів був зворохоблений. Хоч партійний ідеолог Д.А.Яремчук розпорядився, щоб працівники службових установ не покидали роботи, а студентам погрозив виключенням з вузів чи позбавленням стипендії за участь у похороні крамольного композитора. Нам з дружиною розповідали жінки, які працювали в прокуратурі, що їм теж було заборонено покидати робочі місця в другій половині дня. коли відбувався похорон Володі. Вони не покинули місце служби, але й не працювали в той час, а сиділи за столами і оплакували сумну долю улюбленого композитора. До будинку, в якому проживав Володя, прийшло добрих п'ятдесят тисяч людей. І це була відповідь народу на реакційну політику керівників області. Вельми цікавий і інший факт. На похорон Володі приїжджали поїздами люди із сіл Львівщини та інших областей. Якщо люди були з вінками в руках, водії таксі запитували, для кого призначені Їхні вінки, коли прибульці називали ім'я Володимира Івасюка, то їм відчиняли дверцята і везли безкоштовно, не брали з них грошей"
Дубову труну, прибрану гілками калини та вишитим рушником, несли на раменах. Спереду процесії йшла в національному строї дочка відомого львівського художника Патика - Оксана, несучи в руках портрет Володі в миртовім вінку. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з'явився лише в одній газеті, яка виходила малим накладом - у "Львівському залізничнику". У більшості вузів призначили саме цього дня комсомольські збори з обов'язковою явкою. Жодної квітки у Львові не знайти, усі вони там - для Володі, останні живі квіти його останньої весни. Є у цьому щось містичне, адже вперше і востаннє він побачив білий світ весною. Не соромилися сліз Василь Зінкевич і Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк, і Микола Кондратюк, тріо Маренич і Левко Дутківський, Ігор Білозір і Остап Стахів, Юрій Рибчинський і Вадим Ільїн. На вінку від тріо Маренич було написано: "Спасибі, друже, за любов жагучу до рідної Вкраїнської землі, повік твою "Червону руту" співати будуть солов'ї". На похорон відверто рекомендувалося "не йти". Коли біля ями поставили труну, відбувся своєрідний екзамен совісті. Хто ж виступить, хто скаже щирі слова правди. Вперед ступив Ростислав Братунь. Голос його постійно тремтів і зривався, відчувалося, що хоче сказати те, що знають усі, але ще не час. Коли закінчив, тисячі подумки вклонилися йому за те, що не побоявся, не зрадив, не відступив. Через два місяці Ростислав Андрійович - безробітний. Свого побратима по перу підтримав завжди щирий Роман Кудлик. Виступи родини Січко закінчилися тюремним ув'язненням. Коли студенти консерваторії заспівали "Чуєш, брате мій", було чути не плач, а справжнє ридання. Після похорону від рідних композитора відцуралися, ніхто не заходив, почалося страшне цькування вже мертвого Володимира. Навіть мертвому йому не могли простити його таланту, бо й мертвим він затьмарював своїми талантом живих. "Секретарі обкому В.Ф.Добрик і Д.А.Яремчук вилили свою лють і на великої о друга Володі - поета Р.Братуня. Вони організували в Спілці письменників ганебне аутодафе для поета, звільнили його з посади відповідального секретаря письменницької організації і розпочали примітивну акцію його цькування, грубого і недотепного. Аморального ж і малограмотного Б.Антоненка послали в студентські і робітничі аудиторії читати лекції про життя і творчість покійного композитора. Й молодь слухала його лекції, тупаючи ногами об підлогу доти, поки він не покидав аудиторію. " І справді, його ненавиділи живим, його боялися й мертвим. Мати Володі, Софія Іванівна, пішла одного разу на прийом до першого секретаря львівського обкому компартії В.Добрика просити дозволу встановити пам'ятник на могилі сина. "Війна забрала в мене батька і трьох братів, не вернувся з фронту чоловік моєї сестри, - плакала жінка,- а тепер ось сина не стало. Невже я не маю права вшанувати його пам'ять?" У відповідь Добрик (яка іронія зла, бездушна людина мала таке прізвище) натиснув потаємний дзвінок і сказав лакеєві, що зайшов: "Выведите эту женщину". Після цього візиту Софія Іванівна отримала "інсульт імені Добрика". "А пам'ятник львів'яни все-таки збудували такий, як нам, батькам і сестрам Володі, хотілося. Володя прожив лише тридцять років. Але ті роки були напрочуд змістовні, осяяні мрією про добро і красу на землі. У житті він мав щастя від творчості, від того, що зла нікому не чинив, нікому не заздрив і невтомно працював для своєї доби і свого українського народу, що дав йому сили бути виразником почуттів і дум свого покоління." За матеріалами сайту "Сторінки пам’яті Володимира Івасюка" http://ivasyuk.domivka.net До днів пам’яті Володимира Івасюка на сайті розміщені нові матеріали: збірка поезій Михайла Івасюка "Елегії для сина"
http://ivasyuk.domivka.net/pages.php?l=uk&s=books&p=elegiyi_dlya_syna" , а також книга Івана Лепші «Життя і смерть Володимира Івасюка» http://ivasyuk.domivka.net/pages.php?l=uk&s=books&p=zhyttya_i_smert_volodymyra_ivasyuka
Новини із сайту пам’яті Володимира Івасюка
http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Творча зустріч з Дмитром Павличком
Напередодні міжнародного дня музеїв, інтелігенція міста щиро вітала у стінах Меморіального музею В. Івасюка відомого поета, перекладача, громадського діяча, автора багатьох поетичних збірок, лауреата Шевченківської премії Дмитра Павличка.
Дмитро Васильович Павличко також і співавтор композитора Володимира Івасюка. На два його сонети «Далина» та «Над морем» Володя написав пісні, які і сьогодні звучать досить по-сучасному.
Працівниками музею була підготовлена виставка «Ясний звук до серця долина…», де представлені лист Володі до поета, його роздуми про сонет «Далина», газетні публікації, книжкову експозицію доповнили книги із Чернівецької обласної наукової універсальної бібліотеки ім. М. Г. Івасюка.
У листі від 6 жовтня 1974 року зі Львова до Києва Володя пише до Дмитра Павличка:
«А оце звертаюся до Вас, Дмитре Васильовичу, з уклінним проханням. Якщо вважаєте, що можете мати зі мною якісь творчі справи, то надішліть мені, будь ласка, декілька своїх поезій, спеціально написаних, як пісенні тексти. Буду вам дуже вдячний. Я певен, що вони викличуть у мене мелодії. Старатимусь, щоб пісні вам мої сподобались. З глибокою й щирою повагою Ваш Володимир Івасюк».
Справді, пісня «Далина» сумна та трагічна, є коротким романсом-роздумом. Образок сумного осіннього дня накладається на людські почуття. Але десь там, за хмарами є світло…
Дмитро Павличко також є перекладачем циклу світових сонетів з усіх слов’янських мов, англійської, іспанської, німецької. Його твори видані окремими книгами та публікаціями в багатьох країнах, зокрема російською, польською, словацькою, болгарською, естонською, грузинською, німецькою мовами.
Оксана Михайлівна Івасюк продовжує творче спілкування з Дмитром Павличком, яке розпочав її батько Михайло Григорович Івасюк. Вона дала розгорнутий аналіз сутності поета і громадського діяча Дмитра Павличка.
Цієї днини звучали пісні на слова Дмитра Павличка «Далина» (аудіозапис у виконанні Софії Ротару). Заслужений артист України Іван Дерда подарував присутнім два авторські патріотичні солоспіви на слова шановного гостя із циклу «Буковинська китиця». Щиро раділи зустрічі з прекрасним поетом та його дружиною Богданою буковинські письменники Богдан Мельничук, Василь Джуран, Георгій Шевченко, Василь Мельник, родина почесного голови обласного товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Віктора Косяченка, родина професора Волкова, науковці Валентина Бузинська, Василь Костик, режисер Василь Селезінка, начальник управління культури, голова обласної організації НСПУ Віра Китайгородська, директор видавничого дому «Букрек» Дарина Туз-Максимець, буковинська молодь, працівники бібліотек, журналісти радіо та телебачення.
Звучали вірші поета із нової збірки «Вірші з Майдану». Хочеться вірити, що Бог почує молитву із вуст поета Дмитра Павличка:
Отче наш, скажи нам, чи не досить
Наших воскресінь і помирань?
Україна на колінах просить —
Перед нами і за нами стань!
Хочем жити вольною сім’єю,
Чути в серці людяності щем.
Оточи нас мудрістю своєю,
А як треба — захисти мечем!
Поетичний фестиваль «Від Гуцулії — до кряжів донецьких» і вручення літературної премії «Князь роси»
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у Чернівцях вчетверте проходив Всеукраїнський фестиваль «Від Гуцулії — до кряжів донецьких». Ідейний натхненник та організатор фестивалю — директор Меморіального музею Володимира Івасюка, письменник Мирослав Лазарук.
Відкриття фестивалю відбулося 28 квітня в мармуровій залі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, де перед університетською молодою елітою виступили поети Борис Бунчук, Мирослав Лазарук, Мар’ян Лазарук, Богдан Мельничук, Володимир Вознюк, Ольга Ілюк, Богдан Мельничук, Світлана Кирилюк (Чернівці), Василь Клічак, Василь Герасим’юк, Софія Майданська (Київ), Роман Киселюк (Делятин), Марія Людкевич, Олександр Гордон, Віктор Палинський (Львів), Василь Андрушко (Коломия). Цієї ж днини поети виступили перед студентами та викладачами БДМУ у вечорі поезії «Борітеся — поборете!».
29 квітня учасники фестивалю з’їздили на батьківщину Тараса Мельничука в село Уторопи до могили на горі Мальцево, виступили перед земляками в школі та музеї Т. Мельничука та прийняли участь у вечорі патріотичної поезії, присвяченої 200-річчю від дня народження Шевченка в Коломийському обласному українському академічному драматичному театрі імені Івана Озаркевича.
Також 29 квітня Меморіальний музей Володимира Івасюка гостинно відчинив двері учасникам поетичної молодіжної тусовки, яка проходила у рамках Всеукраїнського фестивалю поезії «Від Гуцулії — до кряжів донецьких».
Молоді поети та поетки Олена Герасим’юк, Леся Воронюк, Антоніна Аністратенко, Савчук Ірина, Єлендюк Юлія, Влад Негибайло, Роман Стадник, Іванна Шкромида, Іван Киселиця, Ольга Калиновська, Максим Дупешко, Андрій Тужиков читали присутнім шанувальникам поетичного слова патріотичні, ліричні, філософські, чуттєві вірші. Відома автор та виконавець власних творів, активна учасниця майдану Марина Тимофійчук виконала декілька власних творів, чим викликала непрохані сльози.
Багато віршів, які звучали цієї днини, були присвячені Небесній сотні. Дуже схвилювали усіх присутніх рядки поезії Ольги Калиновської:
Аби між нас не було лихоліть,
Єдиний вимір, де меча стискають…
Вкраїнський цвинтар…
Пам’ять бережіть.
Могили з Богом, з дітьми обійдіть.
Спиніться перед образом. Щемить ця мить.
А по цій миті квіти виростають…
Вмирає час. Герої не вмирають…
Звичайно, маємо велику надію, що поезія все ж часом буде більш оптимістичною. Фестиваль справді був цієї днини «Від Гуцулії — до кряжів донецьких». Ігор Карамнов, що проживає в місті Харцизьку Донецької області, завдяки всюдисущому Інтернету надіслав два вірші про Україну, тим самим отримав гучні, щирі оплески від буковинців і ще раз підтвердив своїми поетичними рядками, що наша Україна єдина!
30 квітня у Меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулося традиційне вручення літературно-мистецької премії імені Тараса Мельничука «Князь роси». Нинішнім лауреатом став поет і прозаїк зі Львова Віктор Палинський за книгу «Сповідування міту».
Закриття фестивалю відбулося тієї ж днини в Центральному палаці культури м. Чернівці. Своє поетичне слово глядачам дарували лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк, Олена Герасим’юк, Василь Шкурган, Віктор Палинський, Марія Людкевич, Олександр Гордон, Володимир Вознюк, Роман Стадник, Іван Киселиця, Світлана Кирилюк, Інга Кейван, Олена Логінова, Іванна Стеф’юк, Микола Близнюк.
Усім учасникам поетичного фестивалю були врученні подарунки від постійного мецената — видавничого дому «Букрек» (директор — Дарина Туз-Максимець). Чекаємо на п’ятий, ювілейний Всеукраїнський поетичний фестиваль «Від Гуцулії — до кряжів донецьких», тому що поетичне слово вміє і може об’єднати українців.
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
«Давай, я навчу тебе поганому»
У 11 містах України пройшов День вуличної музики, на який завітали литовські музиканти, Ірена Карпа та Святослав Вакарчук
(газета «Україна молода» від 20 травня 2014 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2462/164/87440/
Ольга ЖУК
У суботу вперше разом із вісьмома країнами Європи в 11 містах України відсвяткували День вуличної музики. У Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, Хмельницькому, Тернополі та Чернівцях на вулиці вийшли всі, хто любить музику і готовий подивитися по-новому на те, що відбувається. Варто відзначити, що День вуличної музики — це міжнародне свято, ініціатором якого у 2007 році виступив легендарний литовський музикант Андрюс Мамонтовас. Щороку в третю суботу травня сотні виконавців найрізноманітніших музичних стилів збираються разом у центрі свого міста, щоб безкоштовно заграти й заспівати людям власні твори.
«День вуличної музики завжди нагадує нам про литовську боротьбу за незалежність і «Співочу революцію», яка пройшла у нас наприкінці 80-х», — каже ініціатор фестивалю Андрюс Мамонтовас. Посол Литви в Україні Пятрас Вайтекунас особисто висловив подяку українцям, що приєдналися до музичної ініціативи: «Щоб співати, танцювати і взагалі жити нормальним життям, вам потрібно постаратися. Ось будуть вибори (25 травня). Вам і потрібно сказати своє слово, яке дасть відповідь на запитання, хто ви такі. Те, що сталося з Україною — велика біда. Це може привести до чого завгодно. Ця біда принесла енергію, яка може перетворитися на енергію стрибка. І я дуже бажаю, щоб Україна стрибнула, стрибнула туди, куди вона не змогла за ці 23 роки. Стрибнула вперед, в європейську цивілізацію».
До хвилі музики, яка упродовж суботи об’єднала всю Європу, приєдналися як маловідомі колективи, так і зірки. Так, у Києві на Пейзажній алеї на Великій Житомирській грали представники «свіжої крові» — групи «Буги Вуги Джем Слем», «Глагер», «Прелеста», Strikha-project, Cloud Jam. Пізніше на свято завітав соліст гурту «Мандри» Фома з гітарою, литовський колектив «Біплан», що працює у жанрі легкого року та інді-фольку, Ірена Карпа та Святослав Вакарчук і Денис Дудко з гурту «Океан Ельзи».
У такому амплуа Вакарчук ще не з’являвся перед публікою. Не секрет, що квитки на концерт «Океану Ельзи» на сьогодні — одні з найдорожчих серед українських виконавців. Та й графік Славка не дозволяє співакові без вагомих на те причин прогулюватися містом. Але не цієї суботи. Першим ділом Святослав звернувся до глядачів із проханням не просити виконувати пісні «Океанів» і оголосив про початок вечора імені The Beatles, який завершився під акомпанемент рясного дощу. Вакарчук на своєму гаджеті підглядав тексти композицій відомої ліверпульської четвірки і радив усім присутнім приєднатися до співу. Проте дехто мав важливіше завдання. Оскільки сцена Дня вуличної музики у Києві була невелика і не всі могли бачити артистів, пару відчайдух примудрилися вилізти на дах старого сусіднього будинку і вже звідти без перешкод дивитися, слухати і підспівувати своїм улюбленцям, а також думати, як би то не впасти і не змокнути до останньої нитки.
Як зізналася «УМ» Зінаїда Міщенко, відвідувачка Дня вуличної музики, такі дійства потрібно проводити просто неба якомога частіше. «Музика об’єднує людей, створює простір для спілкування та творчості. А дощ змив із нас всі маски, офісну серйозність і напруженість. До кінця вечора не знайомі між собою люди під впливом вуличної музики ділилися їжею, парасольками, гарячим чаєм. Музика просто неба — це саме те, що Україні зараз найбільш потрібно. Адже тільки їй під силу нас об’єднати і показати, що ніяка гроза нас не злякає».
ТИ НЕ ОДИН
Творці свята музики
День вуличної музики втілює ГО «Логістичний штаб» своїми силами та за допомогою небайдужих ентузіастів. «Логістичний штаб» — це громадська організація, що заснована на волонтерських засадах у ніч iз 30 листопада на 1 грудня 2013 року, в самий пік революційних подій, як ініціативна група з допомоги Майдану, що покликана організувати раціональну взаємодію людей під час та після кризової ситуації.