Новини одним рядком:

12 квітня творчий вечір Ольги та Юрія Карпінських, Полтава, вул. Європейська, 5, Галерея мистецтв

16 квітня Андрій Фоменко співав на відкритті виставки письменників-ювілярів, Кропивницький, музей І.К. Карпенка-Карого

17 квітня – презентація збірки “Про100 вірші: емоції і стани” Сергія Пантюка, Вінниця, простір  «Level80»

20 квітня вистава «Акомпаніатор» у виконанні народного артиста В. Смотрителя, Хмельницький  моно-театр «Кут»

22 квітня – концерт Сергія Кваші “Назустріч “Співучим вітрилам!”, Дніпро, Воскресенська, 23, Центральна бібліотека

23 квітня – 1977 року за програмою клубу книголюбів у Сумах вперше провели концерт бардів

24 квітня – фінал ХІІ фестивалю авторської пісні Києва, у Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району

24 квітня – день народження Анни Кожевникової, поетки із Сум

24 квітня – поетичний аудіоперфоманс «Квітнева лінія» за участі Г.Матвіїва, Одеса, Рішельєвська, 33, Urban Music Hall

24 квітня – засідання Харківського історико-філологічного товариства у Харківському ЛітМузеї

26 квітня – творчий вечір Вертинський / Романс довжиною в життя, Київ, Art Business Academy

27 квітня – концерт бандуриста Георгія Матвіїва, Одеса, зала Hub Гостина

27 квітня – Світлана Полініна: Літературно-музичні портрети в авторській пісні, Одеський літ. музей (Ланжеронівська, 2)

28-29 квітня – 9-й Всеукраїнський екофестиваль «Лель», с.Крива Руда, Семенівського району, Полтавської області

28-30 квітня – фестиваль “Холодний яр” на Черкащині та Кіровоградщині у Медведівці, Мельниках, Буді, Матвіївці та ін..

29 квітня – концерт рок-гуртів за участі барда Олекси Бика, Київ, Клуб Bingo (проспект Перемоги, 112)

2 травня – вечір пам'яті поета Анатолія Перерви у Харківському ЛітМузеї

до 5 травня – заявки на конкурс поезії та авторської пісні «Степові струни», Дніпро, вул. Старокозацька, 52

 

 

 

Анатолій Кичинський

 

***

Балачки припинились. Читаються вірші.
На майдані травинка асфальт протина.
Штукатурка осипалася — і стіна
неймовірно повищала, фреску явивши.

І осипалось листя, явивши плоди,
наче випало в осад. І в люстрі води
лиця ликами стали, і хвиля печальна,
змивши більма з очей, покотилась туди,
де повержених ідолів тліють сліди,
де іще не впадає у Лету Почайна.

Чайна ложечка правди – у морі брехні.
Сигаретний димок — в ролі диму вітчизни.
Підсолоджена істина — в кислім вині,
у гіркому вині запізнілої тризни.

Відгоренили в келихах сльози лози.
Берег Лети — те саме, що берег сльози.
А поети на ньому тому невеселі,
що у натовпі їхні гіркі голоси —
наче голос волаючого у пустелі.

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  bardlit@i.ua

 

Харків – Літературний музей

 

Любі друзі, запрошуємо 23 квітня о 18.00 до ЛітМузею на програму «Історія книги: від сувою до e-text’y»

Як виглядає книга? В Александрійській бібліотеці книги-сувої зберігали в кошиках, античні мудреці читали їх неспішно,

повільно розгортаючи сувій (найдовший із відомих сувоїв сягає 40 метрів). Погортати сторінки важких рукописних пергаментних фоліантів із коштовно оздобленою обкладинкою могли собі дозволити лише дуже заможні люди. А з винаходу німецького друкаря Ґуттенберга розпочинається доба книжкової культури — книга стає доступною для більшості населення. У ХХ ст. дешеві детективи продаються навіть у супермаркетах, а сьогоднішні технічні можливості заперечують паперовий варіант книги. Як форма книги впливає на світобачення людини? І якою буде книга через 10 років?

Вхідний квиток до ЛітМузею — 20 грн, для учнів/студентів — 15 грн

 

 

Київ – сайт https://don.kievcity.gov.ua/news/7491.html

 

Відбудеться фінальний етап ХІІ Міського фестивалю-конкурсу

авторської пісні та співаної поезії молодих авторів і виконавців

 

24 квітня 2018 року о 15.00 у приміщенні Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва (проспект Голосіївський, 22/1) відбудеться фінальний етап ХІІ Міського фестивалю-конкурсу авторської пісні та співаної поезії молодих авторів і виконавців. До участі запрошуються по 2 переможці районних етапів фестивалю-конкурсу від кожного району.

 

 

Волинь – сайт http://www.volynpost.com/news/111657-diakuie-vsim-za-pidtrymku-stan-vidomogo-barda-sergiia-shyshkina-polipshyvsia

 

Дякує всім за підтримку: стан відомого барда Сергія Шишкіна поліпшився

21 квітень

 

Відомий волинський бард Сергій Шишкін досі в лікарні, але "йде на поправку" - він одужує та може розмовляти.

Про це на своїй сторінці у мережі Facebook написав заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик.

Нагадаємо, що волинський бард Сергій Шишкін пережив інсульт. Його стан був важким, але згодом стабілізувався.

"Провідав сьогодні в лікарні свого доброго приятеля і друга Сергія Шишкіна. Дуже втішений тим, як Сергій долає хворобу. Він хоч і досі в реанімаційному відділенні, але багато клопоту нікому не завдає. Його силою волі й духу можна пишатися!", - написав Пирожик.

"Сергій одужує і вже може розмовляти. Про строки остаточного одужання говорити ще рано, але з такою позитивною динамікою наступного тижня його можуть перевести у звичайну палату", - йдеться у дописі.

Пирожик додав, що Шишкін дякує всім за увагу та підтримку.

 

 

Закарпаття – сайт http://zakarpattya.net.ua/News/180644-Pislia-bandurysta-i-kompozytora-Heorhiia-Matviiva-Muzyku-bez-kordoniv-v-Uzhhorodi-prodovzhyt-Duo-Petrof-iz-Meksyky

 

Після бандуриста й композитора Георгія Матвіїва "Музику без кордонів" в Ужгороді

продовжить Duo Petrof із Мексики

 

У Закарпатській філармонії триває VI Міжнародний фестиваль «Музика без кордонів».

 

Святкове і помпезне його відкриття відбулося за участі Академічного ансамблю пісні і танцю «Поділля» (м.Вінниця). А недільний вечір (15 квітня) прикрасив своїм сольником відомий бандурист і композитор Георгій Матвіїв з Одеси. Виконавець презентував авторські твори у різних стилях, доповнивши їх візуальним оформленням і цікавими коментарями. Можна з певністю сказати, що такою бандуру ніхто з присутніх ще не чув. Адже Георгій Матвіїв не просто віртуозно й досконало володіє цим інструментом, а й сам винайшов кілька нових сучасних прийомів гри на ньому. А головне – цьому талановитому, ерудованому хлопцеві є що сказати людям, є чим поділитися. Вечір був камерним і щирим. Публіка не приховувала своєї симпатії до молодого музиканта, а той не втомлювався висловлювати вдячність за теплий прийом. Наприкінці концерту за традицією гостю вручили головні відзнаки фестивалю.  

...

 

Одеса – сайт https://impacthub.odessa.ua/events/2018/04/11/2789/

 

Георгий Матвиив: #IndieBandura (концерт)

27.04.2018

Время 19:00

Зал Hub Гостиная

Вход 80-100 $

 

Георгий Матвиив — изобретатель новейших приёмов игры на бандуре, заставивший её звучать по-новому. Автор четырёх альбомов авторской музыки на этом инструменте. А также первый и единственный украинский музыкант, который принял участие в Европейском Джазовом Оркестре.

С первых же нот музыка Георгия погружает слушателя в околотрансовое состояние, побуждая дышать спокойно и гармонично, успокаиваясь и умиротворяясь, сопереживать исполнителю.

Особенность аудио-визуальных перформансов Георгия еще и в том, что дух захватывает от динамичного видеоряда за его спиной. От чего концерт превращается в увлекательное путешествие. В Hub Гостиной Георгий представит абсолютно новый перформанс с видео природных явлений со всего мира.

Если вы думаете, что бандура — это только народные мотивы, то вы ошибаетесь.

К концерту Георгий подготовил свежие и совершенно неожиданные композиции. Вы будете удивлены сочетанию бит-бокса с бандурой. Услышите авторскую музыку в стилях импрессионизм, блюз и charming, и кавер-версии мировых хитов.

 

 

Сайт http://procherk.info/news/7-cherkassy/62273-ozvucheno-poperednju-programu-tsogorichnih-holodnojarskih-vshanuvan

 

Озвучено попередню програму цьогорічних Холодноярських вшанувань

17 квітня 2018

 

Про попередню програму Холодноярських вшанувань, що пройдуть на Черкащині 28-29 квітня, повідомляє Роман Коваль, голова оргкомітету, президент Історичного клубу “Холодний Яр” . Про це пише "Козацький край"

 

День перший, 28 квітня, субота

10.00. Медведівка. Пам’ятник Максимові Залізняку. Відкриття Всеукраїнських вшанувань героїв Холодного Яру.

10.30. – 16.00. Медведівка. Відкриття Холодноярського турніру національних бойових мистецтв ім. Максима Залізняка. Змагання передбачають проведення боїв за правилами Спасу. Плануються окремі розділи із захватами і боротьбою та робота в стійці. Змагуни розподіляються за віковими та ваговими категоріями. Орієнтовний вік: 8 – 17 років. Головний суддя – Василь Прокопенко. Крайній термін подачі заявок: 20.04.2018 р.

10.30. Ярмарок народних майстрів. Книжковий ярмарок.

11.00. Виставка артефактів українсько-російської війни. Організатор ВГО “Сокіл”.

11.30. Козацький турнір зі стрільби з лука.

12.00. Інструктор верхової їзди Руслан Анчаков прочитає лекцію про козацького коня. Козацькі коні “Козацької фортеці” безкоштовно кататимуть малих козаків і козачок.

12.00. Івківці. Покладання квітів до пам’ятника Максимові Залізняку. Лекція Євгена Букета “Повстання надвірних козаків 1768 року – остання спроба відновлення козацької республіки”. Спів кобзаря Тараса Силенка.

16.00. – 17.30. Медведівський будинок культури. Вечір пам’яті Максима Залізняка та його побратимів. Доповідачі – Євген Букет і Тарас Чухліб. Беруть участь народні депутати України Андрій Іллєнко, Юрій Левченко, Олег Петренко, командир ДУК “Правий сектор” Андрій Стемпіцький, голова партії “Правий сектор” Андрій Тарасенко. Співають Тарас Силенко та Михайло Коваль. Фрагмент постановки “Гайдамаків” Тараса Шевченка. Ведучий Юрій Сиротюк.

17.00. – 22.00. Медведівка. Музичний фестиваль вояцької пісні “Холодний Яр-2018”. Ведучий сцени Сергій ВАСИЛЮК. Виступи гуртів “ТІНЬ СОНЦЯ” (Київ), “ДРУЖЕ МУЗИКО” (Одеса), “ДЕЛЬ ТОРА” (Полтава), “ПРОТИ ТЕЧІЇ” (Кропивницький), кобзарі Михайло КОВАЛЬ (Черкащина), Тарас СИЛЕНКО (Київ) і Павло РЕКУН (Переяслав-Хмельницький). Пісні про українсько-російську війну виконають Олексій БИК, В’ячеслав КУПРІЄНКО, Сергій КОНОНЕНКО-“ПРОФЕСОР” та волонтер 72-ї бригади ім. Чорних запорожців Валерій МАРТИШКО (всі з Київщини). Запрошено Володимира ПАСТУШКА. Роман КОВАЛЬ: презентація нових книжок. Промовлятиме поет Олег КОРОТАШ. Виступи перших осіб співорганізаторів. Нагородження переможців Холодноярського турніру ім. Максима Залізняка. Народні танці.

При вечірньому вогні розповіді вояків АТО і пісні кобзарів.

 

День другий, 29 квітня 2018 р., неділя

10.00. Мельники Чигиринського р-ну Черкаської області. Меморіальний мітинг. Ведучий Роман Коваль. Виступи перших осіб.

10.00. Збір біля Мотриного монастиря. Гра Пластун “Стежками нескорених”. Організатор – Юнацький корпус Черкащини “Джура”.

10.30. Цвинтар с. Мельників. Ушанування могил Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та козаків-холодноярців, похованих у братській могилі.

11.00. Закінчення мітингу, покладання квітів до пам’ятника Юрієві Горлісу-Горському та до меморіального знаку родині Чучупаків.

12.00. Кресельці. Вшанування могили гайдамацького ватажка ХVІІ ст. Гната Голого. Концерт гайдамацької пісні. Кобзарі Тарас Силенко, Михайло Коваль і Павло Рекун.

12.00. – 14.00. Буда. Літературна сцена. Відповідальний Василь Ковтун.

12.00. Буда. Виставка картин Дмитра Бур’яна і Василя Гелетка “Отамани Холодного Яру і Чорного Лісу”.

12.00. Виставка артефактів українсько-російської війни. Організатор ВГО “Сокіл”.

13.00. Гайдамацький став. Освячення зброї і прапорів.

14.00. Мотрин монастир. Ушанування могили сотника Івана Компанійця.

14.00. – 18.00. Буда. Музичний фестиваль вояцької пісні “Холодний Яр-2018”: “ДРУЖЕ МУЗИКО”, Тарас КОМПАНІЧЕНКО, Сергій ВАСИЛЮК, Тарас СИЛЕНКО, Валерій МАРТИШКО, Олег КОРОТАШ, В’ячеслав КУПРІЄНКО, Сергій КОНОНЕНКО-“ПРОФЕСОР”. Виступ перших осіб.

15.00. Показові виступи учасників Холодноярського турніру національних бойових мистецтв ім. Максима Залізняка.

15.30. “Дикий хутір”. Лекція Євгена БУКЕТА “Повстання надвірних козаків 1768 року – остання спроба відновлення козацької республіки”.

15.30. “Дикий хутір”. Музей визвольної боротьби. Екскурсію для дітей з Борисполя та Рахова проведе Роман КОВАЛЬ.

16.00. Екскурсія до дуба Максима Залізняка учасників Холодноярського турніру національних бойових мистецтв ім. Максима Залізняка. Спів кобзарів.

 

День третій, 30 квітня, понеділок

Покладання квітів у с. Матвіївці до пам’ятника козакам Матвіївської сотні полку гайдамаків Холодного Яру, до монументу загиблим у с. Соснівці Олександрівського району Кіровоградської області, до пам’ятника Пилипові Хмарі в його рідному селі Цвітній та на могилу сина і дружини Миколи Кібця-Бондаренка в с. Чорнолісці Знам’янського району Кіровоградської області. Поминальний обід на Гайдамацькій Січі в Цибулевому.

Запрошуємо до участі у 23-х Всеукраїнських вшануваннях героїв Холодного Яру творців української культури та їхніх захисників – вояків добробатів, Збройних сил України, Національної гвардії, козацькі організації, волонтерів та журналістів.
Козакам слава!

 

 

Сайт_http://rutafest.art/news/15_travnja_2018_roku_koncert_pam_jati_volodimira_ivasjuka_u_chernivcjakh/2018-04-16-128

 

15 травня 2018 року Концерт пам’яті Володимира Івасюка у Чернівцях

Автор: Майшев

16-Кві-2018

 

15 травня 2018 року у м. Чернівці в Літньому театрі Центрального парку культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка о 19:00 год.
відбудеться Концерт пам’яті Володимира Івасюка – легендарного композитора-виконавця, поета, одного з фундаторів української національної масової музики.

Концерт пам’яті Володимира Івасюка – ексклюзивний проект фестивалю «Червона рута», що відкриває нову сторінку в сучасній українській музичній індустрії.

Нарешті співакам акомпонує симфонічний оркестр, хор та джаз-бенд!

Вперше за історію вітчизняної естради найвибагливіші слухачі ознайомляться зі справжнім, оригінальним і масштабним звучанням пісень українського композитора.

Пісні Володимира Івасюка отримали нове модерне симфонічне життя завдяки новаторській обробці культового музиканта Романа Мельника.

З кожним новим виконанням в симфонічному звучанні вони викликають все більше захоплення і більше ніколи не хочеться повертатись до іграшкових фонограм.

Нові враження закарбуються в пам’яті миттєво в тому місці де Ви їх почуєте. Особливо, якщо це Буковина, місто Чернівці – край, де формувався індивідуальний, неповторний стиль Володимира Івасюка під впливом глибинних традицій українського народного автентичного фольклору Карпат.


В концерті беруть участь:

Співаки-переможці фестивалю «Червона рута»

Симфонічний оркестр та хор Українського радіо

Київський джаз-бенд


Диригент: Володимир Шейко


Звукове забезпечення: Українсько-Британське Спільне підприємство «Комора»

Інформаційні партнери: телеканали Чернівці, Буковина, ТВА

 

 

Волинь – сайт https://volynua.com/2018/04/17/news/vidnovlenij-u-lucku-festival-oberig-rozshirit-geografiyu/

Відновлений у Луцьку фестиваль «Оберіг» розширить географію

17 квітня, Волинь 

 

Відроджений минулого року в Луцьку Всеукраїнський фестиваль авторської пісні та співаної поезії «Оберіг-2018» розширить географію концертів. Цьогоріч концерти учасників фестивалю відбуватимуться не лише в Луцьку, а й у Ковелі та Володимирі-Волинському.

Про це пише на своїй сторінці у ФБ заступник голови оргкомітету фестивалю Сергій Сівак.

 «Плануємо звернутись за підтримкою в проведенні фестивалю до сусідніх із Луцьком обласних центрів, де існують потужні культуральні і бардівські традиції: Тернопіль, Івано-Франківськ, Хмельницький, Рівне, Львів. Існує попередня домовленість про включення у склад суддівського журі непересічної особистості, знаного музиканта, журналіста та богослова п. Романа Коляду», – пише Сергій Сівак.

Також, зі слів Сергія Сівака, одностайно підтримана ініціатива голови оргкомітету, першого заступника голови Волинської обласної ради Олександра Пирожика, аби і в цьому році кошти від продажу квитків були перераховані на потреби військовослужбовців 14 ОМБр ЗСУ, що дислокується у Володимирі-Волинському.

Оргкомітет визначився і з точною датою проведення «Оберегу-2018». Відкриття фестивалю очікується 1 листопада 2018 року; 2 листопада – конкурсний відбір; 3 листопада – заключний Гала-концерт.

Нагадаємо, що Всеукраїнський фестиваль авторської пісні та співаної поезії «Оберіг» був відновлений торік  із ініціативи фракції ВО «Свобода» у Волинській обласній раді. 4 листопада 2017 року в Луцьку з тріумфом відбувся заключний Гала-концерт учасників та гостей фестивалю.

 

 

Суми – сайт КАП “Булат” http://bulat.bardy.org/?p=5678

 

Победители конкурса «Булат-2018»

 

Авторы музыки:
1. Гарнюк Варвара – дипломант (Санкт-Петербург)
2. Никитина Дарья – дипломант (Полтава)
3. Лысенко Валерия – дипломант (Киев)


Поэты:
1. Баланда Екатерина – дипломант (Киев)
2. Суворова Анастасия – лауреат (Киев)


Исполнители:
1. Титаренко Игорь – дипломант (Сумы)
2. Кабаненко Максим – дипломант (Харьков)
3. Равич Михаил – лауреат (Запорожье)

Авторы:
1. Литвиненко Валерий – спецприз «За песню к случаю» (Харьков)
2. Шестеряков Александр – дипломант (Курск)

Авторы песен на украинском языке:
1. Белоножко Анна – дипломант (Киев)
2. Стец Виктория – дипломант (Киев)
3. Похильченко Василий – дипломант (Киев)
4. Хаблак Галина – лауреат (Киев)

Ансамбли:
1. На Подоле – дипломант (Киев)
2. Джива онлайн – лауреат (Запорожье)

 

 

Київ – сайт https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/portal-krymska-svitlycya-pracyuye-v-okupovanomu-krymu-na-volonterskyh-zasadah

 

Україномовний портал «Кримська світлиця» працює в окупованому Криму

на волонтерських засадах 21 квітня 2018

Поки держава фінансує друк газети з такою назвою в Києві, українці, які залишилися на анексованому півострові, продовжують працювати над сайтом


Гості ефіру — співачка Юлія Качула та автор пісень, співак, редактор порталу «Кримська світлиця» Віктор Качула.

Михайло Кукін: Наскільки легко було україномовним українцям в Криму до анексії? Наскільки складно зараз?

Юлія Качула: Останнім часом я часто чую в Криму, особливо в Сімферополі, де ми живемо, українську мову. Нещодавно гуляла парком і бачила, як пара їде велосипедом і голосно перегукується українською. Ми між собою завжди говорили українською.

Михайло Кукін: А між людьми?

Віктор Качула: Ні. Можна нарватися на ворожість, на озлоблених, грубих, на отих, яким хоч камені з неба, а прийшла Росія-матінка.

Михайло Кукін: Наскільки я знаю, ви ще є редактором україномовного порталу, який і досі працює. Чи є у нього аудиторія в Криму?

Віктор Качула: Безперечно. Аудиторія залишилася. Ми просто не погодилися на ту бездумну «депортацію» «Кримської світлиці» на Хрещатик. Вона тут мало кому потрібна, вона потрібна там. Оскільки видавати там друкований варіант можливості немає (хоча деякі речі можна було робити і там, можна розповсюджувати до 1000 примірників), нас поспішили позбутися, викинути зі штату, трудовий колектив позбавили прав співзасновника.

Михайло Кукін: Вікторе, розкажіть історію про те, як ваша «Кримська світлиця» лишилася без підтримки.

Віктор Качула: «Кримська світлиця» виходила друком весь 2014 рік. Вона готувалася у Сімферополі, передавалася електронною поштою сюди, друкувалася. Поки працювала «Нова пошта», газета довозилася туди. Весь 2015 рік і половину 2016 року газета офіційно була там. Ми продовжували готувати до друку принт-файли. Паралельно ми наповнювали наш сайт. Це сайт, створений на недержавні кошти. Я написав грант і отримав кошти фонду «Відродження».

Михайло Кукін: Яким коштом ви живете тепер, коли офіційно газета переїхала в Київ? Ви ж продовжуєте виходити в інтернеті.

Віктор Качула: На волонтерських умовах. Єдине, що ми просимо людей скинутися раз на рік, щоб продовжити хостинг. З початку анексії я не отримав від тих державних структур, куди звертався, жодної офіційної відповіді. Грантові програми стосовно Криму закриті.

 

 

Тернопіль – сайт http://ternopil.te.ua/ternopilskyj-polityk-vlashtuvav-mini-kontsert/

 

Тернопільський політик влаштував міні-концерт

Квітень 16, 2018

 

Тернопільський політик Олег Вітвіцький виступив сьогодні із бардівською авторською програмою. Зустріч-концерт відбулась у Тернопільській центральній дитячій бібліотеці.

Сьогоднішній міні-концерт авторської пісні відбувся на “ура”. Бібліотекар Надія Качуровська запросила учнів зі школи-колегіуму Йосипа Сліпого, – пише Доба.

Дуже пізнавально, що Олег Вітвіцький розповідав юним слухачам про якісну українську музику, відмінності “попси” від авторської пісні, про особливості мистецьких процесів у сучасній Україні.

Він виконував свої пісні під гітару. Відтак, слухачам дуже сподобався захід, всі були активними та зацікавлено спостерігали за паном Олегом.

Олег Вітвіцький — знаний у Тернополі політик, історик та активіст. Його творчість розпочалася багато років тому. До прикладу, “Повстанська абетка” його авторства розійшлася значним тиражем і дуже сподобалася дітям.

Нещодавно Олег Вітвіцький дебютував із бардівською піснею. Він виступив на захист Володимира В’ятровича, директора інститут Національної пам’яті, якого звинувачують у спричиненні дискусії про Цоя та Висоцького. Олег Вітвіцький написав пісню “Не стріляйте у Володимира“, заступившись за погляди В’ятровича. Також нещодавно він презентував нову пісню з присвятою загиблому на Сході оперному співаку Василю Сліпаку (позивний “МІФ”).

 

 

Київ – сайт https://www.radiosvoboda.org/a/29184240.html

 

«Там, де є українці, там є і Україна» – Сашко Лірник

21 Квітень 2018  

Марія Щур

 

У самому серці Праги, у майже казковому буднику «У кам’яного дзвону» на Староміській площі у п’ятницю ввечері лунало українське слово. Українські родини зібралися, щоб почути нові казки Лірника Сашка і зануритися в неповторну атмосферу його розповідей. Відомий український казкар вже вдруге приїхав до Праги на запрошення недержавної організації «​Українська європейська перспектива»​.

Готичний будинок «У кам’яного дзвону» має вже понад 600 років, і за цей час наслухався різних історій, але українські казки наповнили його старі стіни веселим дитячим сміхом, здивованими вигуками і щемливими звуками українських народних пісень. То «козак-характерник» Сашко Лірник зачарував своїми розповідями цілу аудиторію. І малі, і старі не просто слухали, вони грали казку – про сміливих козаків і працьовитих дівчат, про жадібних панів та недолугих чотрів, про лисичок і котиків.

За дві години спілкування Сашко Лірник перетворив на акторів мало не пів-аудиторії. В імпровізованій виставі грали всі: і діти, і мами з татами, і навіть пан посол – йому дісталася роль козака Миколи. Ще б пак! З таким славним козацьким прізвищем, як Перебийніс – Сашко Лірник не розглядав для пана Євгена жодної іншої ролі.

У цій же ж казці одинадцятилітній Данило Студеняк грав старого діда.

«Я дуже люблю казки Лірника Сашка. Я сам читаю його книжки, а раніше читали батьки. Вчора дивився його по Youtube», – каже Данило. Як і більшість присутніх дітей, він живе в Празі вже довше, ніж в Україні і завдяки українським книжкам і відео з інтернету зберігає і зв’язок з Україною і українську мову.

Задоволений виступом був і сам казкар, каже, що українці за кордоном – особлива аудиторія, але він почувався як удома, як у рідній родині, бо для нього Україна є там, де є українці.

«Вони не «загодовані» артистами, вони спраглі до українського слова, до казки. Самі бачите, яке тут єднання відбулося – всі відчули себе однією родиною. Я дуже ціную такі виступи за кордоном, бо я сам жив за кордоном довго і знаю, що Україну починаєш цінувати особливо, коли ти відірваний від неї», – говорить Олександр Власюк, якого більшість дітей і дорослих по всьому світу знають під псевдонімом Сашко Лірник.

А з празькими українцями його зв’язує вже тривала дружба. Вперше він побував у Празі на Різдво три роки тому. Тоді «Українська Європейська Перспектива» запрошувала з України дітей загиблих бійців. Разом з Сашком Лірником вони і Різдво зустрічали і колядували на головній площі Чехії. Тоді ж і Прага, щоб підтримати українську громаду, що збирала допомогу для фронту, надала безкоштовно одне з найкращих своїх приміщень.

 

Марія Щур

В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

 

 

Харків – сайт http://varta.kharkov.ua/news/art/1198986

 

"Я намагаюсь підняти такий місцевий феномен Слобожанщини" —

наголосив Сергій Василюк, лідер гурту "Тінь Сонця"

Юлія Гуш, 16 квітня 2018

 

Не всі історичні події відзначаються на належному рівні — впевнені представники історичного клубу "Холодний яр".

Тому вони, прибувши до Харкова, вирішили відзначити соту річницю звільнення міста від більшовиків. Був невеличкий історичний екскурс, зачитування мемуарів учасників тих подій і, звичайно, музика. За неї "відповідав" Сергій Василюк, лідер фолк-метал гурту "Тінь Сонця". Він розповів "Справжній варті" про своє бачення тих буремних подій та про відображення української історії у своїй творчості. 

Доброго дня. Розкажіть, будь ласка, про пісні, які ви сьогодні будете виконувати. 

Це будуть деякі історичні пісні, у тому числі і мої авторські, пов'язані з історією України. В принципі, я завжди радий долучатися до таких акцій. Наша творчість, вона, мабуть, співзвучна з ними. Будуть звучати деякі історичні пісні, як, наприклад, "Марш за Україну"  або Гімн Організації українських націоналістів Олеся Бабія. І, звичайно, улюблені пісні гурту "Тінь Сонця", які будуть доречними до цього вечора. І значною мірою я вважаю їх доречними, бо ми намагаємося вплітати в сучасність якісь історичні моменти — радісні або буремні. І таким чином нагадувати про наш історичний шлях. І робити його  більш  ствердним  та  оптимістичним. 

Взагалі, що означають ті роки для вас, для вашої творчості? Чому ви любите відображати їх в своїх піснях?

Якщо говорити відверто, то саме з ХХ сторіччя українці почали боротися за свою державу. Просто, епоха козаччини, класична така епоха Запорізького козацтва, таки не ставила за свою мету побудову української держави. Як би там не було. І держава Хмельницького — це певною мірою є проявом відродження нашої державності. Але, по-перше, вона дуже мало існувала. І по-друге, її не вдалося зберегти. І плюс — вона не обіймала всіх українських земель.

А от з ХХ сторіччя якраз з'явилася концепція Миколи Міхновського. Яку він обґрунтував саме тут, в Харкові, в маніфесті "Самостійна Україна". Від Сяну по Кавказ мала би виникнути молода національна держава. Яка, врешті-решт, і виникла у 1918 спершу як УНР. А потім, навіть незважаючи на те, що більшовики тимчасово перемогли на ці 70 років, вони все-таки створили Українську радянську соціалістичну республіку. Яка теж мала ознаки національної держави. Власне, за національним принципом вона и виникла. І ми успадкували її кордони і наповнюємо її вже сучасним українським змістом.

З точки зору творчої людини, яка ваша улюблена історична епоха?

З точки зору романтики, таки, мабуть, запорізьке козацтво 17 сторіччя. Дике поле, наші прекрасні пороги, буйна природа... Але з точки зору політичного піднесення — це ХХ сторіччя. Перша половина, напевне.

А для чого, на вашу думку, потрібно пам'ятати події минулого? У тому числі події початку ХХ століття, і, зокрема, визвольну боротьбу проти більшовиків?

Це було не так вже давно. І, власне, про цей період до сих пір існує дуже багато полемік, суперечок. І це потрібно доносити до старшого покоління, до молоді. І головне, відзначати такі події в кожному куточку України. Особливо на Східній Україні. Багато хто скептично ставиться до Слобожанщини. А я, навпаки, намагаюсь підняти такий її місцевий  феномен. Торік у мене навіть був тур "Слобожанщина —  форпост України" райцентрами Харківщини, Луганщини, Донеччини. На жаль, на Сумщину не завітали. Але ми це надолужимо.

Тобто, Слобожанщина також займає значне місце для вас, для вашої творчості? 

Взагалі, за кількістю видатних діячів і важливих подій, Слобожанщина — вона особливо нічим не поступається Галичині, Волині, Наддніпрянщині. Так, не було такої потужної військової сили, як то січових стрільців чи повстанського руху, який був більш притаманний Холодному яру чи Київщині. Але все одно був Гнат Хоткевич, Дмитро Яворницький, Квітка-Основ'янено, той же Болбочан, який тут зростав, Іван Світличний. Слобожанщина славна своїми синами і тими, хто виховувався на цій землі. І вони є в когорті найвизначніших діячів української історії. Тому слобожанцям є чим пишатись. 

І останнє питання: як, на вашу думку, сучасна музика і, зокрема фолк-метал,  сприяє популяризації української культури? 

Я думаю, це краще визначати вам, журналістам і дивитися вже на результат. Я роблю тільки свою роботу, намагаюся робити її щиро. А що виходить — судити вам. Я радий, що нещодавно був найкращий наш виступ в Харкові за всю історію. 

 

Дякую за інтерв'ю. 

 

 

Сайт https://vezha.vn.ua/pryyemno-koly-dity-v-pidruchnykah-domalovuyut-tobi-rizhky-sergij-pantyuk-prezentuvav-u-vinnytsi-svoyu-novu-zbirku-virshiv/

 

“Тепер діти можуть домальовувати мені ріжки в підручниках”:

Сергій Пантюк презентував у Вінниці свою нову збірку віршів

 

Марина Однорог, 18 Квітня 2018

 

Під час свого чергового візиту до Вінниці Сергій Пантюк розповів про пошуки талановитих авторів, книгу, яка вийшла друком у Вінниці та творче життя.

Вчора, 17 квітня, у креативному просторі «Level80» відбувся творчий вечір поета, культменеджера та організатора фестивалю «Віршень» Сергія Пантюка. Ще на початку зустрічі автор подарував та підписав книгу переможниці конкурсу до Дня дитячої книги.

– Мені дуже приємно, що сьогодні саме така камерна атмосфера, бо я виступав і на стадіонах в своєму житті, але от коли таке коло, то це дуже тепло, по-домашньому. Враховуючи, що сьогодні мав дві зустрічі і тригодинне інтерв’ю, я посадив голос трохи, але думаю, що кричати тут не потрібно буде, – зазначив поет на початку презентації та розповів коротко про творчий доробок, а він у автора доволі солідний – 16 книг, а багато творів перекладені різними мовами світу.

Також Сергій розповів, що йому дуже приємно, що його книги увійшли до шкільної програми та додав, що діти можуть домальовувати йому вуса та ріжки на фото у підручниках.

Загалом поет також розповів про те, що мандрує Україною у пошуках молодих талантів, адже всі звикли, що активне культурне життя відбувається у великих містах.

– Це не просто такий мій тур – це в певній мірі популяризаційний тур для літературних справ. В мене є чудовий проект, який називається «Віршень» – це фестиваль, який я роблю 22-ий рік поспіль. Повна його назва Всеукраїнський фестиваль поезії і авторської пісні, тому що авторська пісня – це теж поезія з гітарою, ми стараємося підтримувати. У цього фестивалю є декілька цілей, які по важливості не мають значення: перша – популяризація української поезії, друга – пошук нових талантів.

– Ми сьогодні зустрічалися із студентами. Виявилося, що багато пишуть і це добре. Ми переживаємо такий літературний підйом на сьогоднішній день: з’являється дуже багато молодих авторів, а ще ми боремося із провінційністю. На жаль, від Радянського Союзу у нас залишився штамп такого типу “я вінницький поет” чи якийсь ще там. Я вважаю, що поет український, в незалежності від того де ми живемо, якщо ми пишемо і працюємо в Україні, то ми українські поети. Ми руйнуємо цей стереотип, шукаючи молоді таланти і витягуючи їх на всеукраїнський рівень.

Вінниця – це вже п’яте місто, де цього року популяризується тема фестивалю “Віршень”. Минулоріч Сергію вдалося знайти у містечку Бар Вінницької області талановитого хлопця, який пише український реп Миколу Кучерявого. Цього року репер отримав диплом “Відкриття року” на фестивалі Пантюка.

Вінниця для Сергія не є чужим містом, адже цьогоріч саме у нашому місті у нього вийшла нова поетична збірка “Про100 вірші: емоції і стани”.

– Це нові тексти, написані протягом 2015-2017 років. Чому назва така? Тут сто віршів, які ніде не друкувалися. Справді вона різниться з моїми попередніми книжками, бо в тих тексти екзистенційно насичені якимось багатими асоціаціями, образами для того, щоб читати ті книжки треба мати певну підготовку, знати багато - багато фактів, розуміти звідки який образ, чому він приплив, то тут ці тексти – це тільки те, що вибухнуло з душі у різних-різних обставинах.

Загалом невеличка книга поділена на чотири розділи: перший – тексти написані на Сході, другий – так звані філософські тексти, третій – лірика, останній – це перевертальні тексти.

Під час творчого вечора Сергій зачитав декілька віршів із кожного розділу. У поезії автора справді відчуваються емоції і стани: вірші не схожі між собою, мають асболютно різний настрій і мотив – від війни до веселої лірики.

В останньому розділі можна знайти і вірші, які можна прочитати в дзеркалі, і навіть ті, які написала кишеня поета. Звичайно, Сергій під час презентації багато жартував та розповідав історії, пов’язані із творчої діяльністю, а вечір вийшов дійсно домашнім та затишним.

 

Із Інтернету пропоную дитячі вірші поета. Упорядник

 

Сергій Пантюк

 

Пан Перевертас

 

Коли удома все гаразд,

Приходить пан Перевертас,

І тільки поруч він з’являється,

Одразу все перевертається:

 

Жене до нірки кішку мишка,

Мене читає зранку книжка,

Блукає братик по оселі,

Збирає іграшки на стелі.

 

змія летить, а птах повзе,

Горішок білочку гризе,

Руками я карбую крок -

Батькам пора у дитсадок!

 

А якось літньої доби

 Пішли збирати ми гриби,

Та вибіг пан Перевертас

 І вже гриби збирають нас!

 

Такий він пан Перевертас!

Якби щодня бував у нас,

То став би рідним і близьким,

Шкода, батьки не дружать з ним...

 

 

ПЕРША СКОРОМОВКА

 

Лис у лісі, 
сич у стрісі, 
а горобчик на горісі 
виють, квилять, цвірінчать — 
скоромовку першу вчать.

 

 

Рубрика – «ЗМІ про митців»

 

Зростили крила: як на Київщині з'явилась вища педагогічна школа кобзарського мистецтва

http://www.umoloda.kiev.ua/number/3301/164/122444/

Лариса ГРОМАДСЬКА

18.04.2018

 

Рік тому, у квітні, пішов в інший світ Василь Степанович Литвин (1941—2017) — кобзар, мудрець, Великий українець, світла людина, лицар українського народного духу, заслужений артист України, вчитель, духовний наставник, творець Стрітівської кобзарської школи, член Історичного клубу «Холодний Яр».

Разом із дружиною Антоніною Іванівною вони прожили понад півстоліття, народили і виховали шістьох дітей: 4 синів і 2 доньок. Усі вони мають вищу освіту і власні родини. Удвох з дружиною й однодумцями Василь Степанович втілював у життя свою ідею створення кобзарської школи. Ще у 1989 році у селі Стрітівка Кагарлицького району на Київщині була відкрита єдина і до сьогодні школа, де юні кобзарі опановують академічну і старосвітську бандури, кобзу, ліру. Учні Василя Литвина розлетілися по всій Україні нести слово славного сучасного філософа й українську пісню. 

Кожну пісню проживав

 

   Саме у пісні кобзар Василь Литвин бачив порятунок душі народу, воскресіння його величі і сили. Він залишив своїм нащадкам сотні власних пісень. Кожну пісню, авторську чи народну, Василь Степанович не просто виконував неперевершено, він її проживав. Здавалося, що він говорив із самим Богом.

   Щирого слова учителя і наставника чекали козацькі організації і колективи педагогів, громади й окремі люди. До нього по мудру пораду, філософську думку в село Гребені, що на Правобережжі Київщини, їхали не лише з усіх куточків України, а й із закордоння. Багато років Василь Литвин був головою Ради старійшин українського козацтва. Він мріяв і вірив у воскресіння козацького духу в Україні і був переконаний, що добробут і могутність нашої держави можливі лише за об’єднання козацтва.

   Він жив у мальовничому селі над Дніпром. У його маленькій хаті немає газу, зате є піч, на якій зростали діти. У їхній родині завжди шанували український звичай і книгу. 

   Та найбільше Василь Степанович шанував природу. Він любив кожну квітку, пташку, дерево, жабку так само, як і людину. Бо знав, що людина — лише частина Всесвіту. І довколишній світ дарував йому свою любов. Пташки сідали йому на плече, їли насіння з його рук. Квіти, за словами Василя Степановича, дарували йому мелодії пісень.

   Здавалося, своїм великим люблячим серцем кобзар хотів обігріти всіх, кого знав. Вболівав за долю своїх дітей, друзів, побратимів і всієї України. Був справжнім альтруїстом. Таких безкорисних і щирих людей я не зустрічала у цьому світі, де правлять гроші і засилля чужинецької моралі. Василь Степанович ніколи не розумів рабської покори чужій культурі і моді. Він свято беріг український козацький звичай. Гостро відчував правду. Жив по-справедливості, умів розсудити, підказати, порадити, віднайти істину.

   Залишив після себе кобзар багато учнів, декілька сотень пісень і силу-силенну мудрих висловлювань. Його щирі слова падали в душі слухачів добірним зерном і проростали добрими ділами і правильними вчинками. Він ніколи нікому не нав’язував свого способу життя, своїх поглядів на світ. Він просто жив і творив любов та добро, дарував радість спілкування з ним, його бандурою і піснею.

   Василь Литвин не називав себе пророком, хоча умів передбачати події; не називав себе волхвом, хоча ніс мудрість, знання, світло; не називав себе цілителем, хоча зцілював наші душі щирим словом. І його любов, світло, пісня, слово житимуть завжди.

Екскурс у 90-ті

 

   Найвищим своїм досягненням Василь Степанович вважав заснування Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва, яку відкрили 1989 року на базі восьмирічної загальноосвіт­ньої школи; адже вона стала однією з перших ластівок у відродженні кобзарського мистецтва. Ініціаторами заснування були заслужений артист України Василь Литвин, письменники Борис Олійник та Олесь Бердник. 

   1988 року Український фонд культури, очолюваний відомим поетом Борисом Олійником, ініціював створення комітету з врятування української національної культури. На перше засідання були запрошені представники всіх творчих спілок: композиторів, кобзарів, кінематографістів, театральних діячів, архітекторів, охорони пам’яток культури, видатні артисти, письменники, представники творчої інтелігенції. Серед них — і бандурист Василь Литвин, який запропонував створити кобзарську школу, поки ще живі автентичні кобзарі, поки ще звучать струна і голос речників духу українського народу. Робоча група комітету після обговорення відібрала найкращі пропозиції і подала в уряд. Опісля серед небагатьох схвалених була ідея створення кобзарської школи.

   Український фонд культури організував концерт кобзарів під девізом «Кобзарська дума» у Палаці «Україна». Всі присутні тоді пригадували, як 20 років тому, 1969 року, відбулося історичне дійство — незабутній виступ в Оперному театрі живих легенд кобзарського мистецтва: Євгена Адамцевича, Григорія Ткаченка, Андрія Бобира, Семена Гнилокваса, Григорія Ільченка, Якова Панченка. Виступали також молодші кобзарі: Павло Супрун, Микола Литвин, Василь Литвин. А наймолодший Остап Стахів виніс на столичну сцену одну із заборонених пісень січових стрільців «Повіяв вітер степовий».

   Кошти за концерт перерахували на новостворювану кобзарську школу. До збору коштів долучились багато людей доброї волі: зокрема, Борис Степанишин із Рівного, Надія Бичек із Рахова — колишня політв’язень сталінських таборів, письменник Олесь Гончар, діаспора з Канади. Всіх не перелічити, але шана і вдячність від рідної землі хай стане оберегом всьому роду кожного доброчинця.

Духовна Січ із дипломом і бандурою

 

   Нарешті настав і той історичний день — 31 серпня 1989 року. Село Стрітівка Київської області приймало численних гостей і дітей — майбутніх кобзарів — з усієї України. Урочисте відкриття школи було піднесеним і окриляючим. Навіть прадавній обряд посвяти в кобзарські учні було відновлено в первісному вияві, що вразило всіх присутніх. 

   Письменник Олесь Бердник назвав новостворену школу духовною Січчю, духовною Хортицею і закликав юних кобзарів пам’ятати: вони несуть у народ слово великої історичної Правди, слово Любові, слово Єдності.

   Велику організатор­ську роботу при створені кобзарської школи провадив кобзар Володимир Горбатюк. Саме він знайшов місце школі у селі Стрітівка, де до справи взялася смілива і рішуча жінка Галина Михайлівна Іванова, яка стала першим директором Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва. Вона не побоялася взяти на свої жіночі плечі ношу відродження національної ідеї.

   Наставником і опікуном кобзарського духу юних кобзариків став Василь Литвин.

   Олексій Пилипович Іванов, голова місцевого колгоспу імені Богуна, допоміг «виростити крила новій кобзарській пісні, щоб полетіла вона вільно по всій Україні і далі по світу». За рік господарським методом було збудовано гуртожиток, створено затишні умови проживання студентам.

   Школа прокладала свою борозну у світ духовності, національного відродження українського кобзарства. Під час випуску кобзарі разом із дипломом отримували і бандуру. 

   Поступово у творчих пошуках і повсякденних клопотах, організації навчання і побуту студентів згуртувався неординарний творчий колектив педагогів, де поруч із місцевими викладачами загальноосвітніх предметів почали працювати фахівці-музиканти з різних куточків України та викладачі вищих навчальних закладів Києва: народні артисти України Ніна Байко і Анатолій Паламаренко, художник-графік Василь Вечерський, викладач бандури та ансамблю Григорій Пелех, викладачі музично-теоретичних предметів Веселка та Купава Литвин, викладач української мови і літератури, доцент університету ім. Тараса Шевченка Надія Коваленко. З перших днів у школі працювали знавці й ентузіасти кобзарської справи подружжя Василь Степанович і Антоніна Іванівна Литвини. 

   У кобзарській школі намагалися відтворити прадавні традиції навчання кобзарів. За зразком кобзарської школи на Хортиці були введені такі предмети, які сприяли розвитку в юних кобзариків володіння словом і піснею. Тому в школі почали викладати риторику, поетику, сценічне мовлення, основи акторської майстерності. Цих предметів на всьому просторі Радянського Союзу не було.

   У школі від початку і до сьогодні працює автентичний кобзар, ентузіаст відродження гри на старосвітських інструментах Володимир Григорович Кушпет. Він підготував і видав підручники-само­вчителі гри на старосвітських інструментах (кобза, торбан, старосвітська бандура, ліра).

   І сьогодні у коледжі працює добірний колектив викладачів столичних університетів, музичної академії, які приїздять до Стрітівки з Києва. Свої знання і досвід студентській молоді передають заслужені діячі мистецтв Володимир Григорович Кушпет, Йосип Кузьмович Яницький, заслужені артисти України Михайло Васильович Нагорний, Тарас Йосипович Яницький, Маркіян Васильович Свято, Алла Георгіївна Алексєєва та інші. Ряди викладачів коледжу поповнили випускники школи: Максим Воловоденко, Павло Ласкавчук, Максим Пер’ян, Віра Багринець-Воловоденко. Викладачі коледжу є авторами значної кількості навчальних програм та посібників. Очолює його з 2012 року Світлана Григорівна Колосовська.

 

Гордість школи

 

   За 28 років роботи закладу підготовлено близько трьохсот співаків-бандуристів, багато з яких працюють за отриманою спеціальністю; є концертуючими співаками-бандуристами у провідних мистецьких колективах Києва: Національній капелі бандуристів імені Платона Майбороди, Академічній чоловічій хоровій капелі імені Левка Ревуцького, Державному театрі оперети, Оперній студії. Окрім того, по закінченні закладу випускники працюють у загальноосвітніх школах учителями музики, у музичних школах — викладачами бандури.

   Випускники школи є лауреатами багатьох національних музичних конкурсів. Їхні голоси звучать по всій Україні і за кордоном — у Німеччині, Італії, Америці, Білорусі. Тож є ким пишатися. Серед випускників школи:  заслужений артист України Максим Куценко, брати Віталій та Роман Морози, гурт «Козаки» (Кость Фастівець, Роман Мороз, Олег Гусар, Максим Пер’ян), гурт «Шпилясті кобзарі» (керівник Ярослав Джусь), Сергій Захарець, Віктор Пашник — віртуози гри на академічній і старосвітській бандурах.

   Бути кобзарем — це змінити стиль життя. Такий урок засвоїли ті учні, які несуть до українців любов до рідної пісні, української культури, передають свої знання, віру в Україну майбутнім поколінням.