Бюлетень №15 (393) 2016 рік

Новини одним рядком:

20 березня – вечір до дня поезії за участі бардів Олесі Чайки і Сергія Урсуляка, Павлоград, міська бібліотека

27 березня – концерт гурту «Шпилясті кобзарі» в Інституті філології Київського націон. університету ім. Т.Шевченка

27 березня – вечір за участі Сашка Лірника, Олексія Бика, Святослава Бойка у селі Бузова під Києвом

6 квітня – вечір Олега Рубанського у «Клубі ветеранів туризму та бардівської пісні», Київ, вул. Льва Толстого, 25/2

8 квітня – творчий вечір Дениса Голубицького «Весна в Купеческом саду» у Києві

8 квітня – концерт Сергія Мартинюка для самих близьких, Київ, вул. Мала Житомирська 16/3

9 квітня – концерт до ювілею річниці творчості Олександра Спицького у Конотопі

15 квітня – Володимир Колесник і Тетяна Доміловська у київському КАП “Дом”

16 квітня – концерт Олега Мамчица у малому залі київського КАП “Арсенал”

17 квітня – концерт лауреатів фестивалю “Охрипшая душа” у Сумському ТЮГу

 

Іван Малкович

 

Літопис

 

В з’ясуванні колін і племен

кров пустив я собі, й під лупою

проступили в літописах вен

Херсонес і вітри за Сулою.

 

Сонно в крові хитнулись віки,

аж із дна – в каламутному чині

звирувалися вірні жінки,

покосились похмурі мужчини,

 

княжий меч мій клякнув у золі,

покороблений рідною кров’ю;

як буряк – зимував у землі

мій прапрадід униз головою,

 

й заглибали, мов наглі ножі,

у глибокі, безкрайні тераси

дикі, горді, нервові мужі –

монотонний, упертий труд раси, –

 

і ніде, і ніщо – сто століть

мої очі літопис читають

про народ, що не може дозріть –

мов абортом його виривають.

 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net,  p_karta@maіl.ru

 

Київ – Анна Калита

 

4 квітня 

Євгенія Більченко, Валерій Сазонов (тексти), Олександр Музика (пісні) репрезентують творчий вечір в легендарному київському рок-клубі. В кінці вечора - вільний мікрофон. з 19:00 по 22:00

Рок-клуб "Барви", Ковальский провулок, 5, м. Шулявська

https://www.facebook.com/events/877620552354566/?active_tab=highlights

 

6 квітня - «Клуб ветеранів туризму та бардівської пісні» 

запрошує вас на вечір  який відбудеться з 15 до 18 години за адресою: м Київ, вул. Льва Толстого, 25/2 (метро «Університет» або «Льва Толстого») 

У програмі: Знайомство з творчістю Олега Рубанського. Авторська пісня (Олег Рубанський). «Подорож в кам'яний вік» до канібалів племені Коровай в Папуа Новій Гвінеї» (розповідь Юрий Варежкін).

 

8 апреля - Творческий вечер Дениса ГОЛУБИЦКОГО «Весна в Купеческом саду» с участием Бориса Бельского (гитара). В программе - стихотворения и песни Дениса Голубицкого, барда, поэта и киевоведа, в основном, написанные прошлой осенью и зимой. В том числе, часть цикла о Киеве, а в нем - наш Город - живой, пульсирующий, непривычный, неожиданные "встречи" на киевских улицах со знаменитыми людьми. Некоторые произведения будут сопровождаться фотоиллюстрациями на большом экране.

Участие Бориса Бельского, профессионального гитариста, который не просто мастер своего дела, но и прекрасно чувствует песни Дениса Голубицкого, будет несомненной изюминкой этого вечера. Вход 60 грн.

https://www.facebook.com/events/506717999532614/

http://www.inveria.com.ua/

 

8 апреля - Сергей МАРТЫНЮК  Лёгкий весенний концерт для самых близких https://www.facebook.com/events/1521352821505025/

Мала Житомирська 16/3

 

8-10 апреля - XXVIII международный фестиваль авторской песни и песенной поэзии "Булат"  . В этом году будет конкурс! Подробности тут http://www.bulatclub.com/

 

15 апреля - в клубе ДОМ Володя Колесник и Таня Домиловская выступят для Вас! Приходите, будем рады видеть поклонников и просто интересующихся. Пару песен дуэтом.

 

 

 

Суми – Артем Соколов

Результаты фестивалю "Булат-2016

 

 

НОМІНАНТИ

МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ

ТА СПІВАНОЇ ПОЕЗІЇ «БУЛАТ-2016»

 

 

У конкурсі фестиваля взяли участь 77 конкурсантів. В конкурсному концерті виступили - 40 учасників.

 

 

Луцьк – Руслана Мельник

 

НА ВАС ЧЕКАЮТЬ "БАРДОПОЛЯ"!!!

Тільки не лякайтесь! "Бардополя" - це назва вечорів авторської (бардівської) пісні, які заплановані на 14-15 травня в Кам'янці-Подільському на площі Польський ринок, біля арт-кафе "Ратуша".

Впродовж двох днів для кам'янчан та гостей міста виступатимуть Віктор Пашник, Ігор Жук, Ігор Білий, Олег Сухарєв, Павло Нечитайло, Яніс Саволайнен, Славко Геник та інші.

Разом з тим отримають шанс проявити себе на сцені й інші виконавці, котрі виконують під гітару авторські пісні. Бажаючі долучитися до фестивалю, можуть звертатися на ел. адресу: gorbulenko@ukr.net  або у соцмережах: http://vk.com/id50087101 https://www.facebook.com/vitaliy.gorbule

 

 

Суми – сайт http://www.gorod.sumy.ua/news_28993.html

 

Розыгрыш билетов на концерт «Охрипшая душа - Сумы 2016»!

8 Апреля 2016

 

В Сумах 17 апреля состоится концерт лауреатов Всеукраинского фестиваля «Охрипшая душа - Сумы 2016» памяти Владимира Высоцкого.

«Охрипшая душа» - постоянно действующий (дважды в год) фестиваль памяти Владимира Высоцкого впервые состоялся 25 января 2010 года в музыкальном клубе «Nова Січ» г.Горловка со статусом регионального под патронатом городского главы Евгения Клепы при меценатской поддержке Юрия Жука. Высокий творческий уровень фестиваля сразу привлек внимание зрителя, СМИ, поэтов и музыкантов самых разных направлений - от бардов до рокеров и рэперов и уже с лета 2010 года администрацией Донецкой области его официально включили в число наиболее значимых культурных событий региона.

Начиная с 2014 года бард-фест проводили в Киеве в ранге Всеукраинского фестиваля.

Это заслуженная артистка Украины Светлана Мирвода, известные барды Дмитрий Долгов, Инна Труфанова, Юрий Евсеев, кобзарь Василий Живосил Лютый, рок-группа «Фата Моргана» и другие. Владимир Высоцкий был и является моральным авторитетом в духовной борьбе с тоталитаризмом и любимым автором и исполнителем для миллионов поклонников в Украине и мире.

Творческое наследие Художника поражает своим огромным объемом и разнообразием и интерес к нему с годами не угасает, а скорее наоборот - это бунтарь и несгибаемый борец за человеческое достоинство становится нам еще более близким и понятным.

17 апреля 2016 года в помещении Театра Юного Зрителя состоится концерт лауреатов Всеукраинского фестиваля «Охрипшая душа - Сумы 2016» памяти Владимира Высоцкого.

Городской портал Gorod.sumy.ua дарит возможность посетить концерт лауреатов Всеукраинского фестиваля «Охрипшая душа - Сумы 2016» памяти Владимира Высоцкого.

Для этого необходимо зарегистрироваться на нашем сайте, и правильно ответить на вопросы викторины. И возможно победителем викторины будете именно Вы :)

 

 

Харків – Літературний музей

 

CSM/Фундація Центр Сучасного Мистецтва запрошує культурних менеджерів  та  журналістів  на  весняну  школу  у  Харкові.

 Детальний анонс   за  посиланням  

https://docs.google.com/document/d/1h4QnY75da8NzQ_erwqglv4tjkYhNGg3hB05tMn5_tGM/edit.

 

 “Від першої особи: Пам’ять. Голос. Діалог” – це освітній і практичний проект, покликаний посилити роль культурних інституцій і медіа у висвітленні питань дискримінацій різного штибу, нетерпимості, сприяти подоланню стереотипного мислення через культурні практики та критичні тексти. Проект реалізовується CSM / Фундацією Центр Сучасного Мистецтва та онлайн-журналом про сучасну культуру Korydor.

 

Харків – місто на кордоні воєнних дій. Про налагодження діалогу наразі ще не йдеться – досвід публічних дискусій у Харкові показує, що суспільство важко переживає й проживає суспільно-політичні реалії. Цьому можуть зарадити культурні медіа та мистецькі практики, які працюють із дражливими темами та надають можливість нетравматичного досвіду, але водночас спонукають критично осмислювати ситуацію, у якій опиняється сучасна людина. Як із актуальними темами можуть працювати журналісти, редакторки, культурні активісти й менеджерки, як вони можуть залучати аудиторію до співтворення конструктивного поля, де народжуються нові смисли й рішення? Про це йтиметься під час двох освітніх програм – весняної школи культурних практик “Пам’ять” та школи культурної журналістики “Голос”, які відбудуться в Харкові з 10 по 15 травня.

 

Обидві школи працюють із замовчуваними темами, проблемами виключених спільнот, питаннями самоцензури в культурі й медіа, потенціалом публічної історії для культурних проектів. Також у Харкові відбудеться цикл відкритих лекцій “Діалог” для всіх зацікавлених мешканців міста. По закінченні шкіл учасники й учасниці матимуть змогу реалізувати найцікавіші ідеї культурних та журналістських проектів. 

 

Open call на участь в обох весняних школах триває до 15 квітня 2016. Участь у проекті - безкоштовна. Організатори забезпечують проживання, харчування і проїзд до Харкова.

 

Дізнатися більше про школу культурних практик “Пам’ять”   http://www.csmart.org.ua/one-news/shkola-kulturnikh-praktik-vid-pershoi-osobi-pamyat-/

Дізнатися більше про школу культурної журналістики “Голос” http://www.csmart.org.ua/one-news/shkola-kulturnoi-zhurnalistiki-vid-pershoi-osobi-golos-/

 

Із питаннями звертайтеся за тел. 044 501 94 61 або info@csmart.org.ua

 

Проект здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED).

Партнер весняної школи “Пам’ять” – Culture.pl.

Інформаційні партнери: Korydor, УП. Життя, Громадське Радіо, Platforma.

 

З повагою,

Харківський літературний музей

вул. Багалія, 6 (колишня вул. Фрунзе,6)

Тел. для довідок: (057) 706 25 79.

https://www.facebook.com/groups/lit.museum/   http://vk.com/litmuzey_club

 

 

Хмельницький – сайт http://ngp-ua.info/2016/04/26733

 

Ігор Білий: «Бард, як кобзар, має співати правду, якою вона б не була»

 

Опубліковано: 05.04.2016

 

Незважаючи на те, що як автор-виконавець хмельницький бард Ігор Білий відбувся у 42 роки, сьогодні у його творчому доробку понад 300 пісень та три виданих альбоми. Його творчість не залишає байдужими різних за віком людей. І це велика перемога для країни, котру роками виховували на «попсі».

 

- Ігоре, розкажи, які шляхи привели тебе в авторську пісню?

– Історія про те, як я відбувся як автор-виконавець досить цікава. Коли виповнилось 42 роки,  у моєму житті стався досить трагічний травматичний випадок. У результаті отримав важкі переломи кісток та довге лікування. Мав досить часу, аби поміркувати про життя. Відтоді й виникло бажання писати вірші. Відбулось, так би мовити, моє нове творче народження. Велику роль у ньому, до речі, відіграв чоловік сестри моєї дружини В’ячеслав, який й запропонував спробувати власні сили та записати перший альбом.

А взагалі потяг до бардівської пісні був ще з юнацьких років, коли у дворі, в компанії друзів на гітарі виконували пісні раннього Розембаума. Згодом, уже в армії, я продовжив уроки гри на гітарі, благо були непогані вчителі.

До речі, перший альбом, котрий я записав, та який, можливо, зберігся лише у декого з друзів, складався саме з пісень Олександра Розембаума.

Згодом з’явився й перший альбом уже з власними піснями – «Вірую». З часом його доповнили ще два: «Народжуватись в 42» та «Я – не лялька». Загалом на сьогодні маю понад 300 пісень. Однак аби звести їх у альбоми не вистачає коштів.

- Який зміст ти вкладаєш у слово «бард»?

– Для мене бард – це голос народу. Це як кобзар. Він має співати лише те, що бачить – правду, яка б вона не була.

Тому головне у моїх піснях зміст. Я не є музикантом, не закінчував спеціалізованих навчальних закладів. Музичний акомпанемент лише допомагає донести мої думки та переживання до слухача.

Ще за півроку до Революції Гідності я виступав у Києві в Маріїнському парку та виконав пісню-байку «У них президентом є дика свиня, розумна, проффесор в законі». Я розумів, що мене навряд чи арештують, оскільки пісні мої слухали тисячі людей, а після арешту – слухатимуть десятки тисяч.

Відбулась Революція Гідності, анексований Крим, йде війна на Сході. Сьогодні я виконую пісню «Кондитер про своїх подбав». І усім все зрозуміло, бо вони бачать те, що й я.

Свого часу подивився телепередачу про дитячі «зони», де сидять підлітки, котрі отримали 4 роки за вкрадену «болгарку». А влада сьогодні спокійно відпускає «діамантових» прокурорів. Очевидно це і є справедливість у їх розумінні. Тобто, красти потрібно навіть не вагонами, а ешелонами, тоді й закон тобі не писаний.

На мій погляд, доки слово «влада» буде асоціюватись зі словом «добробут» толку не буде.

- Ти досить часто буваєш з концертами на Сході, як приймають бійці, які настрої?

– З початку проведення так званої «антитерористичної операції» я де тільки не був: Мар’їнка, Широкине, Піски….

А одна з найперших поїздок було ще у червні 2014 року до нашого 8 полку спеціального призначення. Тоді до них навіть добиратись довелось «контрабандою».

Ось вони мені розповідали, що спостерігають, як щоденно, у один і той же час, рухаються сепаратистські колони з технікою та живою силою. Доповідають «на верх» керівництву, а у відповідь: «Спостерігайте».

Добровольці, коли пробивали коридор до Донецького аеропорту, дійшли до автовокзалу. «Рускіє» козачки тікали далі ніж бачили, бо трупам гроші не потрібні. І тут наказ: «Відступити».

Сьогодні ця війна має економічне підґрунтя. Доки на ній будуть заробляти гроші обидві сторони, вона не закінчиться.

- Що залишається у пам’яті, найбільше вражає у таких поїздках?

– Багато чого. Перед очима розстріляний у бою автомобіль бійців 8 полку. Очі бійців, які пережили артобстріл. Та головне відчуття сили духу тих людей. Там чітко знають хто ворог, вони не тішать себе ілюзією «АТО», а знають, що це війна.

Радує, що сьогодні армія, у порівняні з початками, стала професійною.

Однак мене турбує єдине – аби не було зради.

- Яка, на твій погляд, майбутня доля Донбасу, Луганщини?

– Сьогоднішні окуповані території – це ракові пухлини, які активно підживлюються Росією.

Коли ми приїхали з концертом в один із райцентрів, над адміністрацією якого майорить український прапор, українські пісні сприймали нормально. Коли ж я заспівав «Ти збери мене в дорогу, моя мила» пішов гул. Вони думали, що для них буде українська «развлєкаловка». Радує лише те, що у кінці до мене підійшов чоловік, котрий воював, та сказав: такі пісні сьогодні їм потрібні.

Ватника переконати, на мій погляд, неможливо. На це є цілий ряд причин.

Ми ж сьогодні, з огляду на демократичність, у виконання вимог Мінська-2 намагаємось вживити цю ракову пухлину в доволі кволий, однак все ж таки здоровий організм нашої держави. Чомусь маємо надію, що здоровий організм її подолає.

Я не думаю, що ракову пухлину слід вживляти у здоровий організм.

Однак, і залишити Схід, як свого часу Крим, не можна.

Цивілізовані країни з терористами не домовляються, їх знищують.

Знищивши терористів, матимемо змогу повернути Схід.

Знаєш, я глибоко переконаний, що коли б ми на зорі 90-х не знищили свою ядерну зброю, сьогодні усього цього б не було.

Шарль де Голль, визначаючи доктрину зовнішньої політики, сказав: «Франція має набути ядерну зброю, інакше вона не може розпоряджатися своєю долею. Тоді країна матиме союзників, а не хазяїв і співпрацюватиме з усіма найрозвиненішими країнами без зайвих комплексів».

Думаю, це цілком вичерпний аргумент.

- Що, на твою думку, має змінитись в країні, аби життя змінилось на краще?

– У першу чергу маємо звільнити усіх суддів. І не потрібно говорити, що серед них є хороші та порядні. Сама система уже давно просякнута корупцією. Тому маємо нині безкарного Єфремова, «діамантових» прокурорів тощо.

Правоохоронні структури слід реформувати не зміною вивіски, а докорінно.

Свого часу я мав розмову з одним із митників, який працює на західному кордоні. Ось він сказав, що після Революції Гідності ніхто не брав взяток близько місяця. Однак згодом у Києві старі схеми очолила нова людина і все повернулося як було.

Цілком очевидно, що старі схеми працюють не лише на митниці.

Введення в країні військового стану, на мій погляд, могло б вирішити багато подібних проблем.

- Не можу не запитати, оскільки ти працюєш вчителем, можливо нам необхідно всі зміни розпочати зі шкільної парти?

– Аби розпочати зміни зі шкільної парти, необхідно у першу чергу провести люстрацію учителів на патріотизм.

На жаль, законодавчо її не закріпиш, немає механізму. Це має будуватися на певних моральних принципах. А більшість наших учительських колективів живуть круговою порукою.

Я, наприклад, знаю людину, котра говорила, що «Беркут» на Майдані діяв не достатньо жорстко, а коли анексували Крим, що «рускіє» – це наші брати. Сьогодні він волонтер. Вміти пристосовуватись до обставин – це теж талант.

Вся система освіти побудована на страху. Вчителі отримують мізерні кошти, боячись при цьому їх втратити. Перша думка: якщо я виступлю проти, мене звільнять.

Бідними завжди легко керувати, можна за гречку виграти вибори і т.д.

Держава завжди економить на бюджетниках, бо вони дають це робити. Коли шахтарям не дали зарплатні, вони оголосили страйк та добилися свого. А ти чув про масовий страйк вчителів?

Щодо патріотизму. Не можна викладаючи на уроках державною мовою, говорити на перервах між собою російською. Тому що це приклад для молоді.

Не можна  в українській школі помпезно святкувати день народження Пушкіна, а день народження Тараса Шевченка згадати у стінгазеті.

Але є надія і радість у тому, коли на привітання «Слава Україні» чуєш дзвінке та тверде учнівське «Героям слава».

Розмовляв Вадим Олексюк

Від редакції: автор-виконавець Ігор Білий шукає спонсорів та меценатів, котрі готові пожервувати кошти на придбання нової гітари та концертної апаратури. Небайдужих до його творчості людей та готових надати посильну допомогу просимо зв’язатися з ним безпосередньо, або через редакцію НГП,

тел. редакції 097 618 67 71

 

 

 

 

 

 

Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)

 

            ДУМКА

 

Прилипла думка чудернацька

останнім часом, як смола.

Вона з’явилася зненацька,

хоча в душі давно жила.

 

Коли Господь турнув із неба

на Землю злого сатану,

планета мов стара дурепа

на всю зробилась довжину.

Якщо ж диявол царську тогу

з тих пір нацупив на Землі,

ми не тому, можливо, богу

б’ємо поклони взагалі?..

 

        Не дай боже…

 

Така гіркота на душі,

аж душить гаряче сльозина,

в житті розбиті бліндажі,

свого неначе втратив сина.

 

На волоску душа моя,

отак бува, як втратиш сина,

бо в наших начебто краях

осілась сатанинська сила.

 

Отож живу під тягарем

живих, замучених обставин.

Лиш вітер вітами дерев

мене підтримує перстами.

 

Гіркоту бачу вже нову,

вдирається у звичне ложе,

але гірке переживу.

А щодо сина – не дай боже.

 

 

Київ – сайт http://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/sharovary-ne-vynni-oleksandr-ignatusha

 

«Шаровари не винні», — Олександр Ігнатуша

 

Український бард і режисер Олександр Ігнатуша заглиблює нас у світ поезії Бориса Гуменюка та Бориса Олійника

Андрій Куликов: Ви маєте із собою книгу. Це поезія, яку ви співаєте?

 

Олександр Ігнатуша: Ні, її не можна співати, але без неї не можна існувати. Це поезія Бориса Гуменюка, і я хотів би сьогодні процитувати вірш «Пам’яті Андрія Юрги, «Давида», побратима, загиблого бійця батальйону «ОУН».

Далі звучить композиція на поезію Бориса Олійника.

Андрій Куликов: Чому Борис Олійник і який ваш найулюбленіший його вірш?

Олександр Ігнатуша: Незважаючи на ті атаки, які на нього посипались останнім часом за його погляди, яких я теж не поділяю, я його поважаю. І ціную його  за те, що він поет. Улюблений вірш «Мати наша» і, ще, як не дивно, «Комуніст» — через те, що там є позиція та щирість. Він вірив, що комуністи страждають за весь світ і несуть його на своїх плечах, як Атланти, і захищав свою думку.

Андрій Куликов: А що ви любите?

Олександр Ігнатуша: Люблю поезію, повітря, воду, сонце.

Андрій Куликов: Тоді якою з чотирьох стихій ви себе вважаєте?

Олександр Ігнатуша: Вода, я скорпіон, і воду дуже люблю.

Андрій Куликов: Ви бард, композитор, актор, співак, хто ще?

Олександр Ігнатуша: Композитором навряд чи можна мене назвати, тому що не маю належної освіти, можливо, мелодист або бард.

Андрій Куликов: Слово «бард» в англійському літературознавстві застосовують до Вільяма Шекспіра, і коли там кажуть «бард», це все одно, що в українській мові сказати «кобзар» і мати на увазі Тараса Шевченка. Чому у нас використовується слово «бард» замість «кобзар»?

Олександр Ігнатуша: Не дійшли, мабуть, ще до того. У нас це зараз розцінюється як «шароварщина», хоча я ненавиджу те, що цим поняттям ганьблять, я би ганьбив «поплавщину», а шаровари — це прекрасно, шаровари не винні.

Андрій Куликов: Олександр Ігнатуша — один із нечисленної когорти україномовних бардів, але в нього є і російські пісні, ба більше, пісні російською мовою в нього перетворюються на пісні польською.

Олександр Ігнатуша: Ми декларували, що входимо в Європу, але робимо це криво, і моя подруга переклала мої три російськомовні пісні, щоб я зміг таким чином висловити свою вдячність полякам, які підтримують Україну і фокусують погляд на наших проблемах. Це — моя повага, я —  українець, який доносить до поляків пісні, які я сам створив, і які мені подобаються.

 

 

Київ –сайт http://pressa.univ.kiev.ua/news.php?id=4297

 

«Шпилясті кобзарі» підкорили студентів Інституту філології

Мандрівні співці – трувери, трубадури, мінезингери, кобзарі – існували чи не в усіх країнах світу. Але сьогодні лише Україна зберегла традиційний рудимент – кобзарське мистецтво. Ця справа далася їй не легко. У різні часи завойовницька влада намагалася розірвати традицію мандрівних співців в Україні. Чи не найбільше сили кобзарського слова остерігалася польська шляхта. Радянська влада спробувала контролювати репертуар бандуристів, тому розвивала кобзарське мистецтво виключно демонстративно. Нині ж воно відроджується та урізноманітнюється. Яскравим прикладом цього музичного ренесансу є гурт «Шпилясті кобзарі».

Навесні 2011 року «Шпилясті кобзарі» вперше заявили про себе, вийшовши на сцену телевізійного шоу «Україна має талант» (3 сезон). На проекті гурт виборов почесне місце серед півфіналістів шоу та потрапив до 50-ки найталановитіших. Сьогодні «Шпилясті» активно розвиваються та дають концерти.

27 березня в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся концерт гурту «Шпилясті кобзарі», за участю соліста Національної заслуженої капели бандуристів ім. Г.Майбороди – Ярослава Великого та ініціатора проекту – Ярослава Джуся. Виступ ексклюзивного колективу з 6-ти колоритних, молодих, завзятих бандуристів підкорив філологів своїм віртуозним виконанням світових музичних хітів. У репертуарі гурту, до якого входять Юрко Миронець, Ярослав Джусь, Сергій Потієнко, Ярослав Великий, Володимир Вікарчук та Данило Носко, – українські народні пісні, інструментальні твори, сучасні авторські пісні, cover-версії та ретро хіти в стилі «музичний шарж».Своїм концертом «Шпилясті кобзарі» продемонстрували, як традиційна музика в обробці креативних виконавців може «дихати з новою свіжістю».

Текст: Олександра Касьянова,

 

 

Павлоград – сайт http://павлоград.dp.ua/18123

 

В Павлограде отметили Всемирный день поэзии

 

Накануне Всемирного дня поэзии, который ежегодно отмечается 21 марта, ценители прекрасного посетили творческий праздник «А у нас свой Парнас». Поэтический вечер прошёл в центральной городской библиотеке им. А. Светличной 20 марта.

На мероприятии выступили участники литературной студии «Культурне єднання» и студии им. Н. Шутя, писательского дома «Дивосвіт», литературного клуба «Майстерність і натхнення», эстрадного театра «Элен», поэты-барды Сергея Урсуляка и Олеси Чайки.

«Поэзия была хозяйкой встречи, а весна и стихи долгожданными гостями. Это был особый праздник, без докладов и официоза, праздник, где звучали стихи и музыка, а все желающие могли приобщиться к поэтическому слову», — говорит библиотекарь Галина Вовк.

 

 

Рубрика – «Поетична сторінка»

 

ИГОРЬ     КАРАМНОВ

РАЗГОВОР    С    НАЗЫМОМ     ХИКМЕТОМ

                          «Ночь – необъятный   тёмно-синий   сад,

                          блестит   танцовщиц   золотой   наряд,

                          и,  вытянувшись   в   ящиках   дощатых,

                          в   глухом   молчаньи   мёртвые   лежат»

                                 Одно   из   четверостиший

                          арабского   философа   и   поэта   Газали

 

Лежишь   и   ты,   и   в   ящике   таком,

а   я   читаю   писем   твоих   том.

Есть   письма    на   свободу   из   тюрьмы,

они – как   солнца   лучики   прямы,

прямы,   как   горн,

и   гибки   не   едва,

прекрасны   все   турецкие   слова!

 

Знакомы   мне   все   прелести   тюрьмы,

нет,   не    турецкой   и   не   Бугульмы.

Ты – лет   тринадцать,   я – тринадцать   дней

рассвет   встречал   не   с   женщиной   своей,

встречал   рассвет,   как   будто   сам   не   свой,

как   будто   меч   завис   над   головой!

 

Я   на   свободу   вышел,

словно    вброд

преодолел   судеб   всех   поворот.

Цвела   сирень.   Я   был   свободой   пьян

без   танцовщиц,

без   возгласов:  Аман!*

 

И   вот   сейчас   читаю    писем   том,

а   ты   лежишь   да   в   ящике   таком.

Меня   не   видишь

и   не   слышишь   слов,

Но,    как    sair**,   ты   жив   без   докторов!

 

Поэтому   и   завтра,  

и    теперь

к    твоим   стихам   я    не   закрою   дверь,

они – ведь   на   свободу   из   тюрьмы,

а   ящик   твой – преграда   для   зимы!   

__________________________________

*Аman  (турец.) – Боже   милостивый

**sair  (турец.) – Поэт 

 

 

 

Рубрика – «ЗМІ про митців»

 

Квотна... музика

або Чому актуальна ініціатива В’ячеслава Кириленка пересварила вітчизняний шоу-бізнес+

http://day.kyiv.ua/uk/article/media/kvotna-muzyka

Вадим Лубчак

«День», 1 квітня, 2016

 

Не жартівливий скандал цього тижня розгорівся в українському шоу-бізнесі. Причина — так звані «квоти Кириленка». Ще на початку січня віце-прем’єр, міністр культури В’ячеслав Кириленко закликав депутатів прийняти зміни до законодавства, які б дозволили відбирати ліцензії у FM-радіостанцій, якщо ті не транслюватимуть в ефірі пісні українською мовою. Мета в урядовця благородна — стимулювати розвиток та підтримку української музики. А от засоби, якими він вирішив «розворушити» ринок, насторожили як експертів, так і виконавців, не кажучи вже про самі радіостанції, керівництво яких прогнозовано засудило ініціативу.+

Так, збільшити кількість україномовних пісень на радіо Кириленко планує змінами у законопроекті №3822 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)», який було зареєстровано 28 січня народними депутатами Олегом Медуницею («Народний фронт»), Ігорем Артюшенком («Блок Петра Порошенка»), Іваном Крульком («Батьківщина») та Олегом Ляшком («Радикальна партія»). Законопроект пропонує принцип «подвійного квотування». З одного боку він спрямований зберегти вимогу трансляції 50% музичних творів українських авторів. З іншого — запровадити квоту пісень державною мовою в розмірі 75% від загального обсягу пісень українських авторів і виконавців. При цьому радіоорганізації повинні будуть забезпечувати дотримання такого співвідношення рівномірно протягом усього ефірного часу.+

Низка українських виконавців відразу висловилася на підтримку ініціативи квотування, зокрема публічно заявила про свою позицію з цього приводу Антін Мухарський, Олександр Ярмола, Іван Леньо, Тарас Компаніченко, Сашко Лірник та інші. «Питання присутності «руського міра» в ефірі наших радіостанцій є дуже наболілим і актуальним, оскільки єдиним маркером українства може служити лише мова, інших маркерів немає. Тому просто необхідна підтримка держави щодо введення квоти 37,5% для україномовного музичного продукту», — заявив Антін Мухарський.+

Однак цього тижня у медіа розповсюдили публічний лист виконавців, які «проти» — таких 55! Вони категорично засудили ініціативу Кириленка, адже переконані, що це — банальний популістський крок, і реально виконати її, навіть якщо це передбачатимуть зміни в законодавстві, буде неможливо. Серед підписантів документа — Андрій Хливнюк, Дмитро Шуров, Alloise, гурт Dvoe, Тіна Кароль, Світлана Лобода, Ірина Білик, Віктор Павлік, Віталій Козловський, гурт Lama, Наталія Могилевська, гурт The Hardkiss, Злата Огневич, Олексій Потапенко (Потап), Руслан Квінта та інші. Цей лист буквально підірвав Інтернет, у якому тисячі українців звинуватили підписантів у роботі на ворога. Та й самі музиканти — ті, що «за» квоти, і ті, що «проти», упродовж тижня публічно пересварилися.+

«Про квоти, патріотизм і адекватність. На сьогодні, із восьми пісень в ефірах усіх радіо України звучить тільки ОДНА українська пісня! Увага — ОДНА!!! Міністр культури Кириленко запропонував ввести квоту, де із восьми — ТРИ будуть українськими. Медійники, очевидно проросійські, здійняли галас — це зрозуміло і передбачувано. Але як на такі заяви реагувати? Хіба що фразою Тараса Григоровича — «гірше ляха свої діти її розпинають...» — написав у «Фейсбуці» лідер гурту KOZAK SYSTEM Іван Леньо.+

Мало не дійшло до сварки і на засіданні парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, де 30 березня обговорювали ініціативу квотування української музики на радіо. В результаті — авторам проекту №3822 члени комітету порадили доопрацювати його і представити у компромісному варіанті.+

Насправді піднята проблема (і сварки довкола неї), яку так вишукано смакували українські медіа, — не така однозначна, як здається на перший погляд. З одного боку, підтримувати інформаційний простір, зокрема українську музику в ефірі радіо, потрібно, адже нині в ефірі FM-радіостанцій лише 5% пісень українською мовою. З другого — чи дійсно знайдеться 75% якісних і популярних україномовних творів українських виконавців? Чи не «затруть платівку» тими самими творами радіостанції? І, зрештою, чому, говорячи про українську музику на радіо та необхідність її квотування, мова, здебільшого, лише про пісенний жанр? З цими запитаннями «День» звернувся до музичних експертів.+

КОМЕНТАРI

«ІНОЗЕМНА МУЗИКА — ЦЕ НЕ ЛИШЕ РОСІЙСЬКА»

Галина СТЕПАНЧЕНКО, відомий музикознавець, доктор філософії мистецтва:

— Як музикознавець, який займається історією української музики, сучасними тенденціями, вважаю, що українська пісня українською мовою — і авторська, і народна — наскільки самодостатня і цінна, що може легко займати 60% ефіру вітчизняного радіо. Але треба розуміти, що є багато творів з Франції, Німеччини, Росії... які повинні звучати мовою оригіналу. І тут компромісів бути не може. Якщо, скажімо, опера написана у Франції, вона в українському оперному театрі лунатиме французькою; якщо в Росії — російською. Це — світовий стандарт. Тому, на можу думку, запропоновані 50% іноземної музики має лунати мовою оригіналу, але давайте відверто говорити, що іноземна музика — це не лише російська, і не лише естрадна.+

Українська музична культура вже давно інтегрована у світовий контекст, але в самій Україні, хоч як парадоксально, її майже ніхто не знає. І радіо також несе за це відповідальність. Так, безумовно, лише виконавець має право обирати, якою мовою співати. Та ж Джамала, до прикладу, прекрасно співає не лише російською, а й кримськотатарською та англійською. Але, попри уподобання виконавців, є така країна — Україна, і вона має абсолютно всі підстави захищати свій культурно-інформаційний простір. Тому загалом, після доопрацювання, я схвально оцінюють ініціативу В’ячеслава Кириленка. Якщо ми не будемо культивувати українську пісню, змінюватиметься наша свідомість.

До речі, в Національну спілку композиторів України звернулася Київська міська державна адміністрація з проханням допомогти підібрати українську музику, яка могла б лунати в міському транспорті. Ми «кинули клич» — і вже зібрали неймовірний пласт прекрасних творів. Може, і радіостанціям треба вийти за межі свого «форматного бачення»?+

«УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ НЕ МОЖНА ОБМЕЖУВАТИ ПІСЕННИМ ЖАНРОМ»

Леся ОЛІЙНИК, музикознавець:

— Чому йдеться тільки про пісенний жанр, здебільшого — про естраду? Якщо українська музика сприймається тільки через естрадний жанр, то про яку квоту і здоровий глузд ми взагалі можемо говорити? Якщо на радіо взагалі не звучить наша видатна музика, наприклад твори Сильвестрова, Скорика... Музика, яку знає увесь світ. Українська музика — це не тільки пісенний жанр. Я проти того, щоб говорити про квоти на нашу музику, обмежуючи її лише маленьким «острівцем». Перш ніж серйозно говорити про квотування, ініціаторам нововведень потрібно прописати чітке визначення термінів. У такому сирому вигляді я проти квот. Треба брати українську музику в усьому величезному її масиві — як контексту важливого пласту світової культури.