Новини одним рядком:
7 квітня – 70 років з дня народження Василя Голобородька, поета з Луганщини
10 квітня – концерт Олени Школьної і Володимира Колесника у київському КАП “Дом”
10 квітня – концерт Валерія Сергєєва у київській школі бардів, вул. Малевича (Боженко) 86-Б, к.317
15 квітня – виставка «Будемо жити!» в Харківському літмузеї
16 квітня – муз. вечір Бориса Бєльського і Ольги Бєльської, Київ, Буд. художника, 5 п., салон «Арт-віжен», вул. Артема, 1-5
17 квітня – концерт “Сонячний зайчик” в гостях у Сумського “Булату”, початок о 16.00
17 квітня – концерт-відкриття фестивалю “Булат” у Сумському машинобудівному коледжі
18 квітня – концерт фестивалю “Булат” «Что бы там ни было, жизнь продолжается», табір «Ровесник» на Баранівці
19 квітня – гала-концерт фестивалю “Булат” у Палаці культури ім. Фрунзе, пл. Горького, 5
20 квітня – концерт Тетяни Корольової (Москва) у малому залі київського КАП “Арсенал”
21 квітня – концерт бандуриста Георгія Матвіїва (Одеса), Житомирська область, Радомишль, зала музичної школи
22 квітня – концерт бандуриста Георгія Матвіїва, Малин, Малинська дитяча школа мистецтв, вул.. Соборна, 6
24 квітня – концерт дуету Наталя Пудайло - Ігор Кирпичников у київському КАП “Дом”, вул. Шота Руставелі, 22-Б
Василь Герасим’юк
* * *
Я вижив тут, і я тобі віддам
ці гори, ці черешні між лісами.
Вони тремтять, вони цвітуть над нами,
й це може називатися життям
у Царстві Божім. Хай – єдина мить.
Один лиш подих. Крок лише єдиний.
Неізреченний черешневий іній
над небесами темними тремтить!
Сліпу свободу видихнемо! Грім
паде в потоки – вірить тільки водам,
бо Царством задихається Господнім,
бо страхом захлинається людським.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Розсилка сайту Фестивально-концертний Портал
Информация о фестивале "Булат": http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2195
Київ – Анна Калита
10 апреля - Концерт Елены ШКОЛЬНОЙ и Владимира КОЛЕСНИКА в клубе "Дом" 20-00. Шота Руставели, 22-б.
10 апреля - Концерт Валерия СЕРГЕЕВА в 19.00 в Киевской школе бардов, которая находится на улице Казимира Малевича (Боженко) 86Б к.317 ст. М Лыбидская тел для справок 050 486 29 80 - как добраться http://www.bardschool.kiev.ua/contact.rdr
16 апреля в 19:00 на вечер известных музыкантов-виртуозов Бориса Бельского (гитара) и Ольги Бельской (домра)
Адрес: Дом художника, 5 этаж, салон "Арт-вижен", ул. Артема, 1-5
Справки по тел. 050 415-10-57
Борис Бельский - концертирующий музыкант, педагог, лауреат международных конкурсов, композитор, член Президиума Ассоциации гитаристов Украины. Преподаватель Киевского Колледжа Культуры и Искусств, музыкальный руководитель Киевского Театра Поэзии и Песни, художественный руководитель Оркестра гитаристов Киева "ПектораL"
Записи:
https://www.youtube.com/watch?v=JTQOLuvbBYo https://www.youtube.com/watch?v=pz1BDNM9AdY
https://www.youtube.com/watch?v=MRkHzzwgQUE https://www.youtube.com/watch?v=lqjeP5NQpoI.
17 апреля - Клуб Голохвастова от Журнала "Радуга" в доме Ученых Начало в 18.30 ул. Владимирская, 45-А. Бесплатно. http://kiev-raduga.hiblogger.net/
20 апреля - концерт Татьяны КОРОЛЕВОЙ (Москва) Есть такие имена, как Григорий Данской, Павел Фахртдинов, Наталья Колесниченко... И этот список авторов этого поколения смело можно украсить именем Татьяны Королёвой. То, что она делает, дано делать единицам.
Оторвитесь от тех проблем, которые сейчас поглотили многих из нас и придите на концерт, который вы будете, уверен, вспоминать всю свою жизнь. Страничка Татьяны: http://www.bards.name/koroliova
Благотворительный взнос 50 грн.
КАП "Арсенал". ул Московская3 в 19.30. Как добраться есть тут http://www.arsenalclub.org/adress/main.htm
24 апреля - концерт винницкого дуэта Наталья ПУДАЙЛО и Игорь КИРПИЧНИКОВА Шота Руставели, 22-б. В 20-00
Суми – сайт КАП “Булат” http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1631&p=8492#pp8492
Приглашены на фестиваль:
Виктор Байрак (Воронеж - Винница)
Вадим Гефтер (Донецк)
Татьяна Королёва (Россия, Москва)
Игорь Жук, Ирен Роздобудько (Киев)
Дмитрий Долгов (Киев)
Елена Алексеева (Запорожье)
Ансамбль "Неслыханная прибыль" (Запорожье)
Олег Швыдкий (Запорожье)
Дмитрий Макляков (Харьков - Курск)
Ирина Фёдорова (Харьков)
Ирина Легонькова (Харьков)
Ирина Козлова (Конотоп)
Анатолий Гершаник (Днепропетровск)
Харцизьк – Ігор Карамнов
ПЕСНЯ МИРА
Песне мира робость не нужна.
Я обнять тебя хочу, весна!
Обними и ты! Смелей, смелей!
С рrimaveroй* петь мне веселей:
мир – всем зорким, умным и – иным,
мёртвым – мир и – чуточку живым,
молодым и старым и ещё:
сказкам, что кончаются на «ё»,
ёлке, что загадка, и всегда –
женщинам, что мне сказали «да»!
--------------------
*primavera ( итал.) - весна
НЕ ТОЛЬКО ВОСПОМИНАНИЯ
Телеоргия - в разгаре!
Соловьёв
Вспомнил, как Майдан был в гари
от боёв.
Вспомнил он, не слившись с краской,
свысока
про каких-то там Парасок
из песка.
Технологией Майданов
он назвал
не дыхание желаний –
карнавал:
то – Параска, то – сверхрьяный
Парасюк.
Там – изъян ведь на изъяне:
дурь – во всю!
Вспомнил я, как снег корёжа,
рать плевка
била голого по коже
казака.
Он ни разу не согнулся,
глянул ввысь,
словно к небу прикоснулся:
не боись!
Не боись их водомётов,
хоть мороз
коченеет, словно мёртвый
хор берёз.
Выжил тот казак не руссский,
Гаврилюк,
никого он не науськал
но Кремлю,
видно, чудится в тумане
над рекой,
что народ идёт к Майдану
по Тверской.
Гимн Майданам клятым, битым,
петь векам!
Телеоргиям в корыте –
только в хлам.
ЖИЗНЬ – НАЗАД ?
17-18 марта на РТР прошла
авторская программа Э.Радзинского
«Боги жаждут»
Вечер марта. Встреча – к ночи.
Эдвард ждёт.
Он на драму так заточен –
аж поёт
про Богов, которым жертвы –
позарез,
и про нервы, нервы, нервы,
я в них влез…
Вот везут чету монархов.
Эшафот.
Кровь хлестала очень ярко –
рад народ.
Правда, в общем-то, немного:
лишь толпа.
Но, как будто осьминогом –
шантрапа.
В кровь обмакивают пальцы
горла близ,
королевы кровь – оральный
paradiz*.
Пушки казнь символизуют ,
барабан
бьёт да так, что скалит зубы
океан.
Это было лишь начало,
в свой черёд
гильотина всех встречала…
Весь народ?
И от рая путь есть к аду?
Переход
от Парижа к Петрограду –
драмы ход.
Да, ошибок не творили,
били в лёт!
Или власть Советов, или:
мордой – в лёд.
Но сейчас орёл двуглавый
воспарил…
Вот такие нынче нравы
у кормил.
Что он жаждет драмой сивой,
вроде тли:
чтоб во Франции, в России –
ко-ро-ли?
Боги жаждут даже ночью
рай и ад.
Что Радзинский нам пророчит:
жизнь – назад?
* paradiz (фр.) – рай
Харків – Літературний музей
Харківський літературний музей відкриває виставку «“Будемо жити!”
(світова література про війни ХХ століття)»
15 квітня о 18.00 Харківський літературний музей відкриває виставку «Будемо жити!». Виставка представить найвідоміші твори світової класики про війни ХХ століття. Як ці твори ілюструють сучасні події в Україні?
У військовому протистоянні з Росією Україна відзначила соту річницю початку І Світової війни і готується до сімдесятої річниці завершення ІІ Світової. Війна, навіть якщо з власного вікна не видно ворожих танків і не чути вибухів, стосується кожного. І не тільки в країні, яку втягнули у збройне протистояння. У військовий час мирне, на перший погляд, життя, відбувається під знаком смерті, страждань, руйнацій, накладаючи відбиток і на повсякденність, і на майбутнє. Війна спонукає гостріше відчувати власну відповідальність за цей світ. Експонати виставки – це твори світових класиків про війну, артефакти та фото із зони бойових дій на Сході України. Вони створюють атмосферу причетності кожного до сучасної війни в Україні. А також включають трагічне сьогодення у мілітарний контекст ХХ‑ХХІ століття.
Наше трагічне сьогодення спонукає до всебічного осмислення війни як явища, і затребуваними є реальні історії, факти, переживання, емоції. Художній твір дає можливість отримати той чуттєвий досвід, який не завжди людині трапляється пережити в реальному житті, як от війна і смерть. Як сприймали війну письменники, що пройшли через пекло фронтів двох світових війн? Про це розповідає куратор виставки Наталя Цимбал: «Фото наших сучасних українських воїнів – це обличчя героїв Гемінгвея, Ремарка, Воннегута, Дала, Бикова, Тютюнника, Дімарова, Белля, Довженка та інших відомих авторів. Найкращі тексти про війну за своєю гуманістичною позицією антивоєнні. Які твори буде написано про хлопців, що сьогодні перебувають на передовій?»
«До війни призводять нерозв’язані суспільні, світоглядні конфлікти. Музеї сьогодні мають стати місцем для діалогу, аби проговорити давні непорозуміння та звинувачення і віднайти згоду між представниками різних точок зору, – зазначає куратор виставки Тетяна Пилипчук. – Ми маємо зробити все, щоб уникнути майбутніх війн. Тому в межах виставки ми будемо проводити різні заходи щодо актуальних суспільних проблем – адаптації вимушених переселенців, ідеологічного впливу через мистецтво, музеєфікації сучасної історії тощо».
Музей розташовано за адресою: вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Довідки за телефонами 706 25 79, 050 14 95 818.
Події в соцмережах: https://www.facebook.com/events/1591858291071925/
https://vk.com/event90990427
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках
http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Кривий Ріг – Оксана Зоря
Новини з Кривбасу
Здрастуйте, Петро Васильовичу, висилаю Вам знятий ролик з одного заходу (нещодавно 20.03.15) присвячений дню поезії в бібліотеці №10, в якій проходять зустрічі літ. об`єднання альманаху "Саксагань", а ще організовує Юра (Ващенко), (ми йому допомагаємо) в цій бібліотеці різні вечори у заснованому ним же такому об`єднанні: "Культурная среда “на творчій кухні”".
http://vk.com/video80148750_171162346
Там же проводили і вечір бардівської пісні під назвою "Легенди старого парку" не пам’ятаю вже точно, десь числа 15-16 лютого цього року. Нажаль тільки запису немає з цього заходу, або поки що немає.. обов`язково вишлю, як дістану запис (хтось записував точно). А поки що тільки це...
Висилаю декілька фото з нашої сходки бардів, друга на фото – Ганна Петрівна – наша берегиня всіх творчих людей – зав. бібліотекою, вона дуже світла і мудра людина, яка вміє всіх об`єднувати. Виступають дуетом, це Олександр і Ольга Данилови, в сірому светрі – Володимир Бакальцев, він в минулому - головний архітектор нашого міста, Ще є такі барди – Сергій Бонда (це з молодих цікавих бардів, пісні українською і досить професійно і достойно звучить хоча тоді на захід прийшов вперше), з молодих є також дівчина молода 20 років - пише глибокі цікаві пісні, Вероніка Нєжинська (вона сама не виконує під гітару, допомагаю я, ми разом в дуеті виступаємо з її піснями), я зі своїми окремо, я також виступала в дуеті і з Оленою Зелінською (вона композитор, і автор деяких пісень).
Ще є в місті такі цікаві барди як Леонід Талалайченко, Олег Кар`єв, Валерій Карч, Сергій Большенко. Авторів у нас досить багато в місті, тільки всіх одразу не згадаю, а з деякими я навіть і не бачилась, і не знаю.
Запоріжжя – Жан Селезенєв
http://mig.com.ua/hot/item/4396-v-chem-obayanie-dialogov-so-vremenem
В чем обаяние "Диалогов со временем"
В конце февраля в Запорожской областной филармонии состоялся песенный вечер артистов Театра поэтической песни Елены Алексеевой "Окуджава-Визбор. Диалоги со временем".
Это уже второй концерт на этой сцене, посвященный юбилеям двух мастеров бардовского искусства – 90-летия со дня рождения Булата Окуджавы и 80-летия со дня рождения Юрия Визбора. Первый прошел в июне прошлого года и собрал неимоверное количество почитателей таланта этих авторов и исполнителей. И хотя концертный зал имени Глинки весьма вместите, большое число запорожцев не смогли насладиться любимыми произведениями и буквально забросали артистов просьбами повторить эту программу. Что и было сделано.
Руководитель проекта Елена Алексеева рассказала "МИГу", что нынешний концерт не является дословным повторением предыдущего. "За эти полгода многое произошло в нашей стране. И выбранная форма "Диалоги со временем" оказалась очень удачной, она позволяет варьировать произведения, смещать акценты, менять исполнителей. На этот раз в концерте, кроме наших постоянных запоржских партнеров-музыкантов приняла участие исполнитель с международным именем Руслана Туриянская, расширился состав музыкальных инструментов – кроме гитар, звучали альт, скрипка, виолончель, контрабас, аккордеон, флейта и ударные. Расширился блок, условно говоря, антивоенных песен Булата Окуджавы, ведь сам Булат Шалвович говорил, что его песни не столько о войне, сколько против нее".
Полный концертный зал оправдал ожидания артистов. Перед началом случился был трогательный эпизод. На концерт организаторы пригласили десятерых бойцов из зоны АТО, которые лечатся сейчас в нашем госпитале. И когда наши защитники тихонько вошли в зал, то вначале даже не поняли, кого приветствует аплодисментами встающие зрители. Динамичность программы, живая реакция слушателей, атмосфера полного взаимопонимания были отмечены всеми гостями филармонии.
Стоит заметить, что когда организаторы выкладывали информацию о концерте в Интернете, их московские друзья писали на своих страничках в соцсетях: "Вот так в Украине "запрещают" русский язык и российских исполнителей". В самой России юбилеи Визбора и Окуджавы прошли незамеченными – уж слишком свободными и независимыми являются эти авторы и их произведения для этой ныне агрессивной страны.
Успех этого солидного проекта дает надежду, что когда-нибудь появится программа в таком же формате, построенная на произведениях, к примеру, Сергея Никитина и Виктора Берковского. Елена Алексеева убеждена, что обращение к творчеству выдающихся российских авторов и исполнителей, не запятнанных шовинизмом и агрессией, может помочь нам не утонуть во вполне оправданной сегодня ненависти, а в будущем позволит хоть относительно нормально разговаривать с той стороной.
Анна ЧУПРИНА
И это касается не только творчества конкретно Булата Шалвовича и Юрия Иосифовича
Полтава – сайт газети «Полтавський вісник»
http://www.visnyk.poltava.ua/articles/1428324863/
9 квітня 2015 • № 15 (1343)
Про бардів і «Дзеркала»
У СРСР бардами стали називати виконавців авторської пісні (більш сучасний термін, що його використовують в українській мові — співана поезія) — жанру, що виник у 1950-х роках. Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) в жанрах «бардівської пісні», «співаної поезії» тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; зустрічаються і барди, що акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра й кобза (Едуард Драч) тощо.
Українські барди здебільшого не ототожнюють себе з російським бардівським рухом, проте існує прошарок бардів, котрі вважаються водночас українськими та російськими. Потрібно додати , що багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями». Основні мотивації цього такі: слово «бард» не є питомо українським; термін «бард» здебільшого асоціюється саме з російськими (російськомовними) виконавцями. Дехто з українських бардів навіть вдавася до інших крайнощів, самоназиваючись іншим словом іноземного походження — «кантором» (Кость Павляк), проводячи асоціації з традиціями латиноамериканських виконавців періоду визвольної антиамериканської боротьби (наприклад, Віктор Хара у фільмі Діна Ріда «Ель Кантор»).Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 60х — на початку 70х років (Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався наприкінці 80-х років 20 століття. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута». Багато хто з українських бардів «першої хвилі» були двомовними.. Українські барди «першої хвилі», як правило, брали активну участь у здобутті Україною незалежності. Фактично на перших фестивалях українських бардів Україна дізнавалася про свою справжню історію та свої справжні прапори. Найбільша суспільно-політична активність українських бардів припадає на 1989–1991 роки. Після проголошення Україною незалежності у 1991 році та приходу до влади колишньої партійної номенклатури робиться все, щоб знизити активність українських бардів, применшити їхню роль у політичному житті та звести на манівці.
Багато з них змінюють напрямки творчості, переходять до інших жанрів або у своїх піснях починають більше приділяти уваги ліричній та лірично-інтимній тематиці. Наприклад, Тризубий Стас у цей час пише фантастичну повість «Нічия земля». Марія Бурмака створює музичний гурт і фактично стає поп-виконавицею, хоча і власних пісень. Едуард Драч заглиблюється у вивчення і реставрацію лірництва та кобзарського мистецтва. Наприкінці 90-х років з'являється друга хвиля українських бардів, котрі зросли як творчі особистості на творах бардів першої хвилі. Однак суспільно-політична ситуація в Україні на той час складається такою, що не сприяє написанню гостросоціальних пісень. Барди другої хвилі зосередилися на переспівуванні пісень бардів першої хвилі чи обробці народних, стрілецьких, повстанських та упівських пісень. Бурхливе відродження оригінальної патріотичної бардівської пісні відбулося завдяки Євромайдану: на Київському Майдані співав Зеник, на Харківському — Микола Воловик та багато інших.
Наприкінці минулого століття у Полтаві вже розвивалися свої напрямки бардівської пісні,а в нашому столітті з`являлися цілі колективи бардів. Минулої неділі у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І. П. Котляревського відбувся концерт добре відомого в обласному цкентрі тріо «Твій берег». У складі колективу Олексій Семенов (інженер-енергетик), Людмила Шихова (бухгалтер), Сергій Шерман-Короленко (інженер-програміст) – всі вони – актори театру «Надії маленький оркестрик». А ще - це виконавці, які самі пишуть пісні і популяризують творчість місцевих авторів. Треба додати. Що О.Семенов та С. Шерман-Короленко чудово грають на гітарі. А Сергій на заході в бібліотеці ще продемонстрував майстерну гру на флейті. Тріо назвало концерт – підсумок, звіт, який присвячено п`ятиріччю «Твого берега» на ниві бардівської пісні, «Дзеркала» не випадково. Олексій Семенов так пояснив виникнення назви:» «В інтернеті нині дуже багато брехні. Немов у казковому королівстві кривих дзеркал, а ми-лірики даємо реальну картину світу, а ще, через те, що у нашого колеги –актора Ігоря Нікітіна є прекрасна пісня з такою ж назвою, котру він подарував нам. Ювілейний захід було побудовано у формі усного журналу. У першій сторінці під назвою «Краще за останні роки» прозвучали пісні Миколи Старченкова, Анатолія Кірєєва, Наташи Афанасьєвої та Людмили Шихової. Треба додати, що саме пісня Люди «Розкрийте вікна», що прозхвучала у фіналі сторінки, стала візитною карткою цього колективу. Друга – поетична. Її озвучила поетеса Юлія Бардіна. Третя сторінка під назвою «Ми такі різні» сповна розкрила індивідуальність кожного виконавця. Тепло зустріли слухачі ніжну пісню «Моя маленька леді» Олексія Семенова, яку він присвятив донці Ірині. А багато жінок відчули ностальгію за високим почуттям любові, коли слухали романс Сергія Шермана «Розірвані черевики», поринувши в картуазне кохання часів середньовіччя. Четверта сторінка знову була поетичною, але з гумором і елементами театрального дійства. Її представила поетеса Олена Савченко (Ленка-Нетленка). До речі, Ленка-Нетленка на цьому заході з нагоди ювілею, проявила себе як поет-пісняр, акапельно виконавши свій новий романс. Остання сторінка показала читачам бібліотеки основні напрямки творчості цього самобутнього колективу. У ній під гучні аплодисменти прозвучала пісня «Дзеркала».
Оксана Кравченко
Сумщина – сайт обласної щотижневої газети “ЛІДЕР”
http://www.lidersum.org.ua/?p=1378
«Під срібний дзвін бандур»
4 апреля 2015 года в Ахтырке прошел открытый областной фестиваль-конкурс юных бандуристов «Під срібний дзвін бандур». В нем приняли участие около ста конкурсантов. Вместе с преподавателями Ахтырка принимала около 125 гостей. К нам приехали юные таланты из Сумской, Харьковской, Киевской, Полтавской областей. Возглавлял жюри народный артист Украины, глава национального союза кобзарей Украины, профессор Киевского национального университета культуры и искусств Владимир Есипок.
Два года подряд фестиваль-конкурс имел статус городского, с этого года он становится Всеукраинским. Для того, чтобы это событие произошло, потрудились все. Ахтырский городской совет, национальный союз кобзарей Украины, областное управление культуры и туризма, городское управление культуры и туризма, Ахтырская музыкальная школа.
Конкурсанты разных возрастных категорий соревновались в номинациях: солист бандурист-инструменталист, солист бандурист-певец, ансамбли бандуристов.
Конкурс проходил в один день на сцене РДК. Юные музыканты показали хорошее исполнение, и что немаловажно – выдержку. Жюри вынесло свое решение таким образом.
Солист бандурист-инструменталист (младшая возрастная группа):
первое место отдано Егору Бересту, Зеньковская ДМШ, (преподаватель Е.Усенко)
второе место – Ирина Веретельник, Недригайловская ДМШ, (преподаватель Н.Чихота)
третье место – Диана Хоменко, Великоалександровская школа искусств, Киевская область, (преподаватель Л.Романенко)..
Солист бандурист-инструменталист (старшая возрастная группа):
первое место – Олеся Пиюк, школа №29 г.Сумы, (преподаватель Н.Ерзоменко)
второе место – Елизавета Бычковская, школа искусств, Харьков, (преподаватель М.Демченко)
третье место – Катерина Сайко, Полтавская ДМШ №2, (преподаватель К.Передерий).
Солист бандурист-певец (младшая возрастная группа):
первое место – Александра Третьяк, Зеньковская ДМШ, (преподаватель Е.Усенко)
второе место – Ангелина Шахова, Сумская ДМШ №1, (преподаватель О.Адаменко)
третье место – Дарина Сиренко, Сумская ДМШ №2, (преподаватель Н.Подопригора) и Регина Лесовая, Ахтырская ДМШ, (преподаватель Н.Шандыба).
Солист бандурист-певец (старшая возрастная группа):
третье место – Карина Глущенко, спец.школа №29, г.Сумы, (преподаватель Г.Карпинская) и Дарина Старовойтова, ДМШ №13, г.Харьков, (преподаватель А.Коновалова).
Ансамбли бандуристов:
первое место – ансамбль бандуристов «Мрия», спец.школа №29, г.Сумы, (руководитель Н.Ерзоменко)
второе место – ансамбль бандуристов «Купавонька», ДМШ 3 13, г.Харьков, (руководитель А.Коновалова)
третье место – ансамбль бандуристов «Червоне намысто», Харьковская школа искусств №3, (руководитель М.Демченко)..
За артистичность и профессиональное мастерство приз зрительских симпатий вручен ансамблю бандуристов Лохвицкой ДМШ им.Дунаевского.
В церемонии награждения победителей приняли участие мэр города Игорь Алексеев, народный артист Украины, глава национального союза кобзарей Украины, профессор Киевского национального университета культуры и искусств Владимир Есипок, заслуженный работник культуры Украины, начальник отдела народного творчества Сумского областного научно-методического центра культуры и искусств Татьяна Матвиенко.
Гостями фестиваля были музыканты известной группы «Шпилясті кобзарі». После ошеломляющего выступления в шоу «Україна має талант» в 2012 году, слава шпилястых ширится и множится не только в Украине, но и далеко за ее пределами. Музыкантов из разных городов объединил Ярослав Джусь, еще будучи студентом Киевского национального университета культуры и искусств. Секстет бандуристов доказал, что бандура – уникальный инструмент, она может передать всю красоту звучания многих музыкальных инструментов, у нее неограниченные возможности. Каждый участник ансамбля несет свой сценический образ – панк, гот, рокер, сельский житель и так далее. Ахтырская публика получила феерические впечатления от выступления молодых музыкантов, зрители не стеснялись своих эмоций – танцевали, аплодировали, подпевали, словом, вели себя раскованно и были чрезвычайно счастливы, от чего музыканты заводились еще больше. Супер выступление.
Юные бандуристы фестивалем довольны: много ярких впечатлений, общение со сверстниками, была возможность увидеть, проявить себя, проанализировать выступление. Подобные праздники музыки открывают неизвестные грани народного инструмента – бандуры, а она – душа украинца.
Ахтырка, как хозяйка творческого форума, достойно провела однодневный музыкальный марафон, все остались довольны и уровнем музыкального исполнения, и организацией праздника. Мэр города Игорь Алексеев сказал, что в будущем году Ахтырка организует съезд кобзарей Украины.
Айжан Бильченко
Київ – сайт МО "ОsтаNNя Барикада"
http://www.ostbar.com.ua/news.php?pg=0&id=639
Тижнева музична двадцятка від Останньої Барикади
Інформаційний портал Кийок спільно з Мистецьким об'єднанням Остання Барикада розпочинає щотижневу публікацію двадцяти відеотреків українських виконавців, задля того, щоб кожен з вас міг слухати улюблені пісні та знайомитися з новинками української музики.
Як наголошують представники останньої Барикади, це робиться для легкого доступу до цікавого вітчизняного музичного продукту, а також як відповідь всім, хто твердить, що української музики не існує, або ж не достатньо для заповнення ефірного часу телеканалів та радіостанцій.
Слухайте з задоволенням, діліться з друзями і пізнавайте, бо в Україні ще багато цікавого і не відкритого.
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
СУМ
– Прибрала, сину, біля тебе, –
казала мати стиха
сама собі… Нависло небо,
немов журлива стріха.
Війна загнала у могилу
її дитину милу.
Шепоче сум на кладовищі:
– Де божий суд найвищий?..
ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Тікають люди на планету,
що зветься коротко – гробки,
і, як зазвичай, кануть в Лету,
куди приймають залюбки.
Спокійно там… хоч вітер свище,
і день у день росте бур’ян…
Стоять міста на кладовищах,
і в них – мільйони городян.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Іду, іду на кладовисько
і бачу навіч, як туди
переселяються так близько,
але навічно, назавжди.
ЧИСТОТА
Девственный снег, не упавший на землю,
словно судьбы незапятнанный лист,
свято его белизну я приемлю –
над мирозданьем он ангельски чист.
В юности – годы, как будто зажинки,
ясный вещают в пути небосвод…
Кружатся белые в небе снежинки –
сребряных блёсток живой хоровод.
Но, лишь коснувшись земли многогрешной,
снег потеряет свою чистоту,
ибо на фоне распутицы вешней
чистое только присуще Христу.
Рубрика – «Ювілей Василя Голобородька»
Я тебе упізнав би...
Із газети “Літературна Україна” №14 (5593) від 2 квітня 2015 року
7 квітня мине 70 років від дня народження Василя Голобородька – відомого українського поета-дисидента, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені Василя Симоненка та імені Миколи Трублаїні. Свого часу виключений із Донецького університету за поширення праці І.Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, а потім ще раз “виключений” радянською системою із літературного процесу за видану за кордоном збірку поезій “Летюче віконце” (1970), нескорений поет у роки незалежності таки повернувся до широкого читача і порадував його своїми книжками “Зелен день”, “Калина об Різдві”, “Слова у вишиваних сорочках”, “Посівальник”, “Українські птахи в українському краєвиді”, “Ми йдемо”, “Зозуля маслечко колотить”, “Білі кімнатні рослини”. Поет залишається в строю і не здає ні своїх переконань, ні позицій, його слово так само щемливе, глибоке, образне, сповнене світла і душевного тепла. Тож Національна спілка письменників України, Київська організація НСПУ та “Літературна Україна” щиро вітають Василя Голобородька із ювілеєм, бажають міцного козацького здоров’я і зичать поетові життєвого і творчого довголіття!
Пропоную кілька віршів поета опублікованих в газеті. Упорядник
ПОДАРУНОК УСМІШКИ
Скільки не мий чуба –
сивини не змиєш:
років тобі більше, ніж волосин у чубі,
скільки не споживай тлусте –
зморшок не розгладиш:
твій вік на лобі написано.
Довелося якось здавати кров на аналіз:
зайшов до медичної установи,
де в реєстратурі сиділо двоє дівчат.
Одна із них перепитала моє прізвище –
назвав: Голобородько,
уточнила дату мого народження –
підтвердив: сорок п’ятого,
потім додав:
“Вісімсот”.
Дівчина миттю відреагувала усмішкою,
яку я їй подарував –
усмішка осяяла її обличчя,
а я дзеркальцем уловив її,
і мені призабулося,
у яких – неприємних – справах
я сюди нехотя завітав.
НАШІ СПІВЦІ
Наші співці –
кого вороги постріляли,
кого шаблями порубали,
а в кого очі повиймали
та так і пустили темними по світу:
тепер не бачать, як вимирають від голоду
цілі села,
тепер не бачать, що наші діти вчать
у школі,
тепер не бачать, куди наших дітей
забирають, –
нічого не бачать!
Нашим співцям
дали до рук кобзи
із струнами із дротів електромереж,
а ті струни під’єднані до оспіваного
Дніпрогесу –
тепер наші співці
то були невидющі,
а це стали іще й з відгорілими по самі лікті
руками.
І я, малий поводатар,
із торбою через плече,
в якій сухарі, огірки солоні та варені
яйця, –
ось так ми й ходимо аж по сьогодні
шляхами України
від села до села.
ЗНАЙОМСТВО
Дівчино,
дівчино із невідомим мені ім’ям,
я побачив тебе на узгір’ячку за селом –
там ти стоїш,
підставляєш себе повівам весняного
вітру:
вітер розвіває твоє волосся,
тулиться до щік пташиним крилом,
грається подолком плаття.
Ти швидко обертаєшся на носках
черевиків –
хочеш полетіти,
ти широко розставляєш руки –
хочеш полетіти,
ти голосно співаєш пісню –
хочеш полетіти.
Але ти, дівчино, не полетиш,
бо ти іще не знаєш імені того вітру,
який міг би тебе підняти над узгір’ячком.
Ось, вітер на ім’я Василь,
міг би тебе підняти на руки, як пір’їнку,
і понести полетючу, куди сама схочеш:
перелітаєш тепер через струмок,
дарма, що у мене повні черевики весняної
води,
перелітаєш тепер через квіти,
ти ж так боялася наступити, ідучи,
на квіти,
перелітаєш тепер усе далі й далі від хати,
уже вона й не помітна за деревами.
КОБЗАР БЕЗ КОБЗИ
Уже хтозна-відколи
діти впізнають мене на вулиці,
прозивають кобзарем,
а який я кобзар:
хоч і мав колись визвілку,
знаю чимало пісень напам’ять,
володію лесбійською мовою,
хоч у мене і є палиця,
торба із сухарями
та поводатар –
але у мене немає і досі кобзи!
Усе своє довге життя мріяв про кобзу,
намітив і вербу, з якої хотів виготовити
кобзу,
але до того так і не дійшли руки.
Якби у цій країні проживали звичайні
люди
та мали звичку хоч би виконувати
тестаменти,
я б заповів поховати мене у кобзі –
але ж у мене й досі немає кобзи!
Тому, прошу після моєї смерті спалити
мене
разом із тією, облюбованою мною,
вербою,
з якої я так і не витесав собі кобзи,
щоб бути правдивим кобзарем.