Бюлетень №14 (500) 2018 рік
Новини одним рядком:
9 квітня – концерт Національної капели бандуристів, Київ, Васильківська, 53/3, театр оперети
11 квітня – відкриття вуличної бібліотеки «Книжкова клюмба у ЛітМузеї». Буккросинг у Харківському ЛітМузеї
11 квітня – Кирило Стеценко (скрипка) та Георгій Матвіїв (бандура), Київ, Володимирський узвіз, 2, Національна філармонія
12 квітня – концерт тріо “Акварель” (Дніпро) і Сергія Рубашкіна (Москва) у Сумах, Конгрес-центр СумДУ, Покровська, 9/1
12 квітня – клуб співу у Харківському ЛітМузеї
13 квітня – вечір за участі Сергія Василюка, Харків, Пушкінська, 62, організаційно-методичний центр культури і мистецтв
13 квітня – концерт гурту «Шпилясті кобзарі» на арені розваг “GeneratorCity” у Луцьку
13-15 квітня – XXX міжнародний фестиваль авторської пісні та співаної поезії «БУЛАТ» у Сумах
14 квітня – концерт Дмитра Маклякова іОлега Короля, Білопілля, вул. Сумська, 3, Центр культури і дозвілля «Україна»
16 квітня – «Великодні традиції: що було першим — кролик чи яйце?» у Харківському ЛітМузеї
Вітаємо дописувачів і читачів із 500 випуском Літопису!
Хай таланить у вашій творчості!
Кость Москалець
(Із книги “Мисливці на снігу”)
VIII
Україно, земле непізнана, шибка, до котрої
вічногарячим чолом дотуляюся; каюся —
я на папір переношу ім’я твоє зболене,
дагеротипи, мохом покриті, з матері-покритки
пропоную перехожим, а хто з них вартує того,
щоб смутну хворобу оцю — батьківщину —
у груди прийняти, до того прийняти, аби
лише внутрішнім жити відтоді, хворобою жити…
Може, ти скажеш: «Боплан був так само чужий,
а проте, мої ріки і села, гори й міста встиг
на вічноплиннім камінні паперу закарбувати».
Так, але жодна вдова не змальована там,
а відтак — не доводиться сперечатися про ідентичність
в цілому, звичайно, ретельно-любовно-майстерно
змальованих мап.
А скількох він сиріт — хоча б крапкою
кожен десяток — позначив? А кобзарів?
Ні, не хочу я слави Боплана, фортець,
що як труни — на тлін розраховані;
я кожен слід тогочасних орлів і лелек
у нечіпанім лоні квітучого неба
зобразити хочу і кожну сльозу в позолочених
рамах поставити в залах Олеського замку,
кожну сльозу, що як відбитки пальців,
котрі наругу і благо приносили
Роксоланії… А коні, що жодного разу
за чотири століття не спали?
А чайки козацькі, а хлюпіт води
попід веслами з щирого золота?
А дзвони, в залізному тілі яких
карбували вірші? Серця породіль,
живими закопаних ляхами в землю
так не били, як дзвони ті з віршами.
Врешті що тут казати! Поглянь,
де ми зараз знаходимось — ти
погодишся: тільки хоробрий і чесний народ
міг опинитися тут.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, bardlit@i.ua
Київ – сайт http://kyiv-online.net/events/music/kontsert-heorhiya-matvijiva/
Концерт Георгія Матвіїва
10 квітня 2018, 19:00
Дім освіти та культури «Майстер Клас» (вул. Богдана Хмельницкого, 57б)
Вартість 150 грн
Бандура у стилях імпресіонізм, джаз, блюз і неокласік в аудіо-візуальному концерті #IndieBandura.
У першому відділенні концерту ви почуєте авторську музику у супроводі відео-ряду з картинами природних явищ i ландшафтiв з усього свiту. У другому – Георгій поділиться секретами майстерності, окремо продемонструє деякі із винайдених ним прийомів гри на інструменті, поряд з виконанням авторських творів і оригінальних прочитань світових хітів.
Георгій – перший і єдиний український музикант, котрий прийняв участь в Європейському джазовому Оркестрі.
Георгій Матвіїв – бандурист-віртуоз, композитор, винахідник новітніх прийомів гри на бандурі, котрий змусив звучати інструмент по-новому, в цьому можна переконатися під час прослуховування його чотирьох альбомів авторської музики.
Харків – Літературний музей
Любі друзі,
нарешті настала довгоочікувана весна, тож саме час відкривати нашу Вуличну бібліотеку!
11 квітня о 18.00 запрошуємо всіх книголюбів на початок нового сезону «Книжкової Клюмби в ЛітМузеї» і на перший буккросинг!
А відкриватиме її цього року талановита харківська письменниця, журналістка, волонтерка АТО, лауреатка численних літературних нагород, а зокрема міжнародної премії Олеся Гончара Юлія Ілюха. Дізнаймося про книжкові вподобання нашої гості.
Ну і традиційно закликаємо взяти активну участь у буккросингу, заздалегідь прихопивши книжку для обміну.
Вхід вільний.
Великодній клуб співу в ЛітМузеї
Любі друзі, 12 квітня Клуб співу в ЛітМузеї робить невеличку перерву в своїй звичній програмі на честь Воскресіння Христового і запрошує всіх охочих на відкрите заняття.
У вас є унікальний шанс заговорити різними мовами, як сучасними, так і давніми. Бо співатимемо «Христос Воскрес!» українською, арамейською, латинською, грецькою, турецькою, грузинською, арабською, англійською та французькою мовами :)
Вхідний квиток до ЛітМузею — 20 грн
Початок — о 18.00.
Адреса ЛітМузею: вул. Багалія, 6 (колишня вул. Фрунзе,6)
Тел. для довідок: 057 766 03 60, 050 14 95 818
Сайт: http://litme.com.ua/
Сторінка у фейсбук: https://www.facebook.com/litme.ua/
Харків – сайт http://euro.kharkiv.ua/?p=19143
Вечір з нагоди 100-ліття визволення Харкова від більшовиків
13 квітня 2018 р. о 16:00 в Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтв відбудеться вечір з нагоди 100-ліття визволення Харкова від більшовиків. В заході беруть участь Роман Коваль і Сергій Василюк за сприянням Харківської обласної державної адміністрації, за підтримки Ігоря Ляшенка та Історичного клубу “Холодний Яр”.+ “6 цвітня 1918 р. побідно вступало українське військо в Харків. Після жахливих часів панування більшовиків у місті населення з радістю вітало своїх визволителів”.
Визволив Харків полковник Петро Болбочан, випускник Чугуївського юнкерського училища.+
Роман КОВАЛЬ розповість про цю світлу подію, а лідер гурту “ТІНЬ СОНЦЯ” Сергій ВАСИЛЮК заспіває визвольні пісні
Харків, вул. Пушкінська, 62
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Голий король
Мов на хиткому кораблі,
ми стоїмо посеред ночі,
немов французькі королі,
що драпонути з дому хочуть.
Та інші ми від королів,
бо з дому нікуди тікати,
а в далечінь, якби й хотів,
не забереш своєї хати.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Мені торочать, я – король
у незалежнім нашім колі,
але свою я знаю роль –
якщо король, то тільки голий.
Сайт http://komuvnyz.com/29-kvitnya-2018-sokira-peruna-xx-v-kiyivskomu-klubi-bingo/
29 квітня 2018! Сокира Перуна XX в київському клубі Bingo
Сокира Перуна, КОМУ ВНИЗ, Kratky Proces, Nokturnal Mortum, Brainwash, M8L8TH, Олекса Бик, Boris Бритва
Київ, Клуб Bingo (проспект Перемоги, 112)
Сокира Перуна — легендарний хейт-кор колектив, що ствердив себе у почесній місії бути флагманом правої сцени України. У створеній ним армаді агресивних звуків плекалася новітня естетика національно боротьби та комбативності. Їх мелодика і тексти у часи великих історичних потрясінь стали потужною пружиною духу яка скеровувала у пекло змагу безстрашних синів України © Дмитро Савченко
Чернівці – сайт пам’яті Володимира Івасюка http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Відзначення 80-річчя з дня народження Тараса Мельничука
28–30 березня 2018 року у Чернівцях відбувся VІ Всеукраїнський фестиваль поезії «Від Гуцулії — до кряжів донецьких» з нагоди відзначення 80-річчя від дня народження Тараса Мельничука, поета, лауреата Шевченківської премії.
Урочисте відкриття фестивалю відбулося у Червоній залі ЧНУ ім. Ю. Федьковича, в якому взяли участь поети — лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк, лауреати премії «Князь роси ім. Т. Мельничука» Мирослав Лазарук, Борис Бунчук, Віра Китайгородська, Володимир Вознюк, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Ярослав Ясінський; Степан Григорчук, Ніна Гнатюк, Василь Васкан, науковці Світлана Кирилюк, Богдан Мельничук.
Цієї ж днини відбулося покладання квітів до меморіальної дошки Тарасу Мельничуку (скульптор Володимир Шолудько).
Традиційно, у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка вручено премію новому лауреатові літературної премії «Князь роси ім. Т. Мельничука» — поетесі Світлані Кирилюк за книгу поезій «Сад земних насолод».
29 березня в Академічному палаці БДМУ відбувся ювілейний творчий вечір у рамках VІ Всеукраїнського фестивалю поезії «Від Гуцулії — до кряжів донецьких» з нагоди відзначення 80-річчя від дня народження Тараса Мельничука. Присутні мали можливість переглянути документальні кадри похорону Т. Мельничука від 31 березня 1995 року в с. Уторопи Івано-Франківської області. У вечорі брали участь студенти Буковинського державного медичного університету Діана Сойко, Андріана Шумейко, Ольга Шумейко, які прочитали вірші Т. Мельничука; заслужена артистка України Діана Анепська, поети Мирослав Лазарук, Світлана Кирилюк, Степан Григорчук, Ніна Гнатюк, Василь Герасим’юк, Володимир Вознюк, Іван Киселиця, Олег Посташек, Мар’ян Лазарук, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Ярослав Ясінський, Володимир Маслюченко.
30 березня учасники фестивалю побували у м. Вижниця Чернівецької області. Вшанували пам’ять поета Тараса Мельничука покладанням квітів до меморіальної дошки, відвідали краєзнавчий музей, районну бібліотеку, світлицю вишивальниці Олени Гасюк.
З вітальним словом до учасників фестивалю поезії «Від Гуцулії — до кряжів донецьких» з нагоди відзначення 80-річчя від дня народження Тараса Мельничука звернувся Руслан Сенчук, голова Вижницької районної державної адміністрації. Поетичний вечір у залі засідань Вижницької районної державної адміністрації відбувся за участі Василя Герасим’юка, Світлани Кирилюк, Степана Григорчука, Ніни Гнатюк, Мирослава Лазарука, Івана Війтенка, Романа Киселюка, Євгена Барана, Василя Шкургана, Миколи Близнюка, Ярослава Ясінського, Володимира Маслюченка, Олени Логінової, Віктора Максимчука, Степана Кириляка, Миколи Лисича.
Київщина – сайт http://zgurivka-rda.gov.ua/rda_news/359.html
29 березня в Згурівці відзначали 145-ту річницю з дня народження земляка - українського політичний і громадського діяча, адвоката, публіциста, першого ідеолога українського націоналізму, Миколи Міхновського. Беззаперечно, М.Міхновський – визначна постать в історії України, яка сьогодні живе в серцях багатьох співвітчизників.
Саме Міхновський був першим, хто вголос заявив, що ідея створення автономної України у складі Росії є повною нісенітницею, адже наша держава має право бути незалежною від будь-кого і повинна бути такою. Український апостол започаткував традицію новітнього українського самостійництва, і робив відчайдушні спроби наблизити перспективу державної самостійності України конкретними справами. Він прагнув до справедливого соціально-економічного ладу, побудованого на різних формах власності, усебічного розвитку культури й духовного життя, національного відродження. Ця людина, вчинки якої не можливо оцінити й сьогодні, не боялася відкрито говорити про самостійну Україну, спілкуватися національною мовою зі знайомими й чужими, відверто висловлювала свої думки та погляди. М.Міхновський чітко і ясно формулював завдання розбудови незалежної національної держави як гаранта збереження та розвитку нації, а водночас і гаранта дотримання прав людини. Він закликав інтелігенцію «зійти з москвофільських позицій, підхопити ідею створення незалежної України і сприяти її поширенню в масах».
Долю Міхновського складно назвати щасливою. Усе життя йому довелося відстоювати ідеї, які не підтримувала більшість. Він був змушений увесь час «йти проти течії». Міхновський прагнув домогтися свого: щоб його почув і зрозумів широкий загал, щоб народ повірив у самостійну Україну. Тому не втомлювався повторювати: "Одна, єдина, неподільна від Карпат аж до Кавказу Самостійна, Вільна, Демократична Україна — Республіка робочих людей — оце національний всеукраїнський ідеал.
Визнання Миколи Міхновського пройшло складний шлях. До цього часу не всі можновладці знають про цього патріота, досі ані належно не пізнали, ані не оцінили людину, яка на цілу голову вибилася понад своїми сучасниками. Пророчі слова Миколи Міхновського через роки закликають нас до єднання навколо національної ідеї, ідеї нашої самостійної України.
Кожна людина повинна прагнути втілити цю ідею у життя.
В рамках заходів у великому залі Згурівської райдержадміністрації відбувся патріотично-просвітницький захід за участю відомого кобзаря, дослідника старовини і радіоведучого Т.Компаніченка – лідера гурту «Хорея Козацька»; Т.Силенка, бандуриста, заслуженого артиста України, автора просвітницького проекту «Видатні українці», Р.Коваля, громадського діяча, письменника, краєзнавця, дослідника історії Визвольної боротьби українського народу, В.Самайди - автора та виконавця українських пісень, відомого барда, В.Мартишка – автора, композитора і виконавця, волонтера та народного хору «Джерело» Згурівського РБК.
Ми маємо пишатися, що саме з нашого краю є вихідцем ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський! В умовах сьогодення ця людина є символом незгасаючої віри українців у добре майбутнє!
Полтавщина – сайт http://np.pl.ua/2018/04/na-semenivschyni-provedut-9-j-vseukrajinskyj-ekofestyval-lel/
На Семенівщині проведуть 9-й Всеукраїнський екофестиваль «Лель»
02.04.2018
Ініціатором і натхненником фестивалю став фермер-ентузіаст із хутора Василяки Семенівського району Володимир Ярошенко. Започаткував його ще у 2009-му, щоб привернути увагу до мальовничої, але дещо занедбаної тоді місцевості — Криворудського дендропарку. Вже наступного року фестиваль мав статус обласного, а незабаром вийшов на всеукраїнський рівень і став майданчиком для багатьох виконавців та колективів. Зі своєрідної мистецької еко-толоки «Лель» перетворився на кількаденне дійство. Збільшилася і кількість номінацій. Продемонструвати свої таланти мають змогу виконавці естрадної, авторської пісні, поети, майстри народного мистецтва, тематика творів яких відповідають девізові фестивалю: «З любов’ю до природи, з любов’ю до України». Ключовими ідеями залишаються залучення молоді до збереження природної краси краю, поліпшення екології та поширення екологічних знань.
Традиційно фестиваль проводитиметься наприкінці квітня у с. Крива Руда. Прийом заявок триватиме до 14 квітня.
Із положенням фестивалю можна ознайомитися тут
Сайт https://www.facebook.com/yaroshenko.volodymyr/posts/1615039635283337
Ярошенко Володимир
26 марта
ПРОЕКТ ПОЛОЖЕННЯ
ДЕВ'ЯТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОФЕСТИВАЛЬ “ЛЕЛЬ“
Девіз фестивалю: «З любов`ю до природи, з любов`ю до України»
Слоган фестивалю: «Любити екологічне – логічно»
Мета фестивалю:
§ Збереження та розвиток української культури.
§ Виховання любові до рідної природи.
§ Надання виконавцям можливості для підвищення професійного рівня і стимулювання їхньої творчості.
§ Збереження традицій українського народу.
Організатори фестивалю:
1. Рекреаційний центр «Криворудський» Полтавської обласної ради 38262, с. Крива Руда, Семенівського району Полтавської області, тел.0507470726
2. Філія ПАТ «НСТУ» Полтавська регіональна дирекція «Лтава»36000,
м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, 1, тел. (05322) 73271
3. Журнал «Зерно» 04080, м.Київ.вул.Фрунзе.13-Б.тел.(044)581-09-19
4. Обласна газета «Село полтавське» 36011,м.Полтава, вул. Міщенка, 2, кім. 38, тел.(05322) 72886, E-mail: selopoltavske@ukr.net
5. Полтавська державна аграрна академія. 38000 м. Полтава вул.. Сковороди1/3
Автор ідеї проведення фестивалю:
Ярошенко Володимир Михайлович
38213, хутір Василяки Семенівського району Полтавської області, тел.0503464650
Регламент і терміни фестивалю:
1. Фестиваль має конкурсну основу .
2. Фестиваль не має вікових обмежень.
3. Фестиваль проводиться у с. Крива Руда Семенівського р-ну Полтавської обл. 28-29 квітня.
4. Кількість учасників з однієї організації обмежена.
5. Фестиваль проводиться у семи номінаціях:
§ Краща естрадна пісня
§ Краща авторська пісня
§ Краща народна пісня
§ Краще декламування авторського вірша
§ Кращий інструментальний твір
§ Кращий весільний рушник
§ Кращий виріб серед майстрів народної творчості
6. Твори повинні відповідати девізу фестивалю. Твори виконуються на українській мові.
7. Конкурсна программа учасника складається з одного-двох творів.
8. Кожен учасник, який не має власного музичного супроводу, повинен мати з собою мінусові фонограми ,записані на цифрових носіях.
9. Весільні рушники та вироби народної творчості майстрами бажано надати на фестиваль в перший день проведення.
11. Переможці фестивалю отримують звання лауреата і нагороджуються дипломами та призами, які визначаються організаторами фестивалю, спонсорами та засобами масової інформації.
12. Серед усіх учасників, незалежно від номінації, за рішенням журі (враховуючи думку глядачів, організаторів та автора ідеї фестивалю) може бути вручено Гран-прі фестивалю.
13. Конкурсні виступи оцінює професійне журі.
14. Поетичні твори на конкурс подавати не пізніше 15 квітня. Надсилати їх на адресу редакції газети «Село полтавське», що є співорганізатором фестивалю (з поміткою «Еко-фестиваль «Лель»). Твори повинні бути набрані на комп'ютері і не перевищувати трьох друкованих сторінок формату А4 (14-й розмір шрифта Times New Roman).
До твору додаються:
- автобіографія;
- фото розміром 10х15 см (краще – в електронному вигляді);
- повна домашня адреса, контактний номер телефону.
Умови акредитації учасників фестивалю:
1. Витрати на проїзд до місця проведення фестивалю, проживання та харчування - за кошти учасників .
2. Оргкомітет бере на себе витрати, пов’язані з організацією фестивалю.
3. Кожен учасник повинен подати до оргкомітету заявку на участь у фестивалі до 14 квітня 2018 року. Заявки подавати у електронній формі (krivorudec@ meta.ua), письмовій та за телефоном 0507470726.
Адреса: 38262, с.Крива Руда, Семенівського району , Полтавської області (Рекреаційний центр"Криворудський" Полтавської обласної ради).
4. Оргкомітет залишає за собою право за результатами фестивалю випуску аудіо- відеопродукції та друку віршів, текстів пісень і фотоматеріалів.
5. Ігнорування умов регламенту дає підстави організаторам позбавляти права на участь у фестивалі.
6. Лауреати попередніх фестивалів «Лель» можуть брати участь лише поза конкурсом.
Голова оргкомітету фестивалю - Бабарика Валентина Геннадіївна (0507470726)
Сайт http://kobzari.org.ua/?page=news&subpage=90
V Всеукраїнський конкурс-фестиваль «Хортицький Кобзар» у Запоріжжі
18-19 травня 2018 року відбудеться V Всеукраїнський конкурс-фестиваль «Хортицький Кобзар».
Місце проведення: 69006, м. Запоріжжя пр. Соборний, 183, Концертний зал ім. М. І. Глінки, КЗ «Запорізька обласна філармонія» ЗОР.
Засновники та організатори: Національна спілка кобзарів України, Запорізька обласна державна адміністрація, Департамент культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради, Національний заповідник «Хортиця», КЗ «Запорізька обласна філармонія» ЗОР та обласний осередок Національної спілки кобзарів України.
Мета та завдання
- підтримка та розвиток української національної культури;
- пропаганда традицій кобзарського виконавства;
- пропаганда і популяризація творчості Т. Г. Шевченка;
- популяризація національного інструменту бандури серед молоді та школярства;
- підтримка та презентація кращих зразків української пісні;
- надання пріоритету національному кобзарському духу, як складової частини патріотичного виховання молоді;
- створення професійних колективів бандуристів та окремих виконавців.
Умови та порядок проведення
У конкурсному прослуховуванні беруть участь окремі виконавці – учні музичних шкіл, шкіл мистецтв, загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням музики, кобзарських шкіл, студій та виконавці-аматори.
Номінації:
- Бандурист-вокаліст.
- Бандурист-інструменталіст.
Вікові категорії:
- Від 6 до 10 років (включно).
- Від 11 до 13 років (включно).
- Від 14 до 16 років (включно).
Для номінації бандурист-вокаліст репрезентується два різножанрові твори – один із творів повинен пропагувати творчість Т.Г.Шевченка, другий – за власним вибором. Для номінації бандурист-інструменталіст презентуються два різножанрові твори – перший твір повинен бути українського автора, другий – за власним вибором.
Загальна тривалість виступу – не більше 10 хвилин.
Порядок виступів на прослуховування встановлюється шляхом подачі заявок. Прослуховування проводиться публічно. Розподіл місць та премій серед учасників прослуховування визначається на засіданні журі відкритим голосуванням по кожній кандидатурі. Журі представлено професійними артистами, заслуженими та народними артистами України.
Учасники конкурсу нагороджуються спеціально встановленими дипломами, отримають презентаційний пакет, що міститиме сувеніри та друковану продукцію конкурсу-фестивалю.
Переможці конкурсу, які зайняли I, II, III та IV місця відповідно отримають звання Лауреатів та Дипломантів Всеукраїнського конкурсу-фестивалю «Хортицький Кобзар» спеціальні призи, грошові премії та подарунки.
У програмі конкурсу-фестивалю майстер-класи та творчі зустрічі. Кращі учасники приймуть участь у Гала-концерті.
Для всіх учасників буде організована культурна програма, що включає оглядову екскурсію Запоріжжям, відвідування Національного заповідника на о. Хортиця. Участь у фотосесіях, які будуть проводитись під час конкурсу-фестивалю.
Для участі у конкурсі-фестивалі подаються такі документи:
- заявка на участь у конкурсі-фестивалі за формою згідно з додатком;
- ксерокопія паспорту (свідоцтва про народження), ідентифікаційний код учасника в електронному чи друкованому вигляді;
- фотокартка гарної якості для виготовлення буклету (в електронному вигляді).
СКАЧАТИ БЛАНК ЗАЯВКИ
Заявки на конкурс-фестиваль приймаються до 18 квітня 2018 року за адресою: fest.kobzar@gmail.com.
Фінансові умови
Конкурс-фестиваль передбачає вступний внесок – 300 грн. з однієї особи та перераховується учасниками або відряджуючою стороною.У разі, якщо конкурсант бере участь в двох номінаціях, за участь у другій сплачується тільки 50% від суми.
Проїзд до місця проведення конкурсу-фестивалю здійснюється за рахунок учасників або відряджуючою стороною. Заїзд учасників починається з 17 травня.
Організатори фестивалю забезпечують проживання в готелі тільки учасникам, терміном - 1 доба.
Адреса оргкомітету
69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 23,
Запорізький обласний осередок Національної спілки кобзарів України.
Контактні телефони
Голова Запорізького обласного осередку Національної спілки кобзарів України – Беженарь Ольга Петрівна, 067-803-72-12 (моб.), 061-236-99-77 (роб.), 236-44-46 (факс).
Член Запорізького обласного осередку Національної спілки кобзарів України – Іванісенко Валентина Іванівна 096-785-19-17 (адміністративні питання).
Начальник художнього відділу Запорізької обласної філармонії – Дудка Тетяна Яківна 067-682-44-76.
Полтава – сайт https://poltava.to/project/3596/
У Полтаві показали екранізацію п’єси про одну добу під Іловайськом
31 березня в кінотеатрі «Wizoria» (РК «Колос») пройшов показ стрічки «Посттравматична рапсодія» та зустріч з її творчою групою.
«Посттравматична рапсодія» — епічна драма, екранізація однойменної п’єси Дмитра Корчинського, знята режисером Павлом Когутом.
П’єса побачила світ у 2016 році. Її показували на сценах Києва, Маріуполя, Львова, Одеси, Івано-Франківська, Коломиї. Тоді ж з’явилася ідея екранізації. Зйомки стрічки відбулися наприкінці минулого року, прем’єра — у цьому березні.
Події фільму розгортаються протягом однієї доби 24 серпня 2014 року під Іловайськом. Головний герой — воїн-доброволець АТО. Одна доба, але різні історичні часи внаслідок контузії зіштовхуються в його підсвідомості.
Він потрапляє в різні ситуації та переживає події минулих століть. Зокрема, зустрічається з видатними постатями. Доля зіштовхує його із захисниками та ворогами України минулого часу: Київської Русі, часів Мазепи, «махновщини», гітлерівської навали. Крізь призму минулого проходить осмислення сучасності.
Серед акторів, що знялися, багато бійців добровольчих батальйонів та Збройних сил України. Зокрема, Артем Безверхий — учасник оборони Донецького аеропорту, боєць 81-ої десантно-штурмової бригади. Марат Сайфулін, Андрій Ватолкін, Олексій Середюк, Максим Михайлов, Олександр Тищенко, Юрій Горовець — у 2014-2015 роках воювали у добровольчих батальйонах «Свята Марія», «Азов», «Шахтарськ».
Відомий актор Анатолій Пашинін, доброволець на боці України та парамедик ASAR «Янголи Тайри» Юлія Паєвська приїхали для зйомок з фронту.
За словами Дмитра Корчинського, «саме добровольці, поза сумнівів, воюють краще від тих, хто прийшов в армію за грошима або не знайшов себе в мирному житті»:
— Цей фільм створений, в першу чергу, добровольцями, про добровольців і для добровольців. Чому? Саме на війні зараз формується справжня національна еліта. Країною повинні керувати ті, хто проливає за неї кров. Це практика успішних країн. Наприклад, Ізраїлю. Сьогодні це добровольча армія, завтра — добровольчий уряд.
Виконавець головної ролі, професійний актор Назар Борушок зазначив, що виставу поставили навіть не за три місяці, а повнометражний художній фільм зняли за три з половиною дні:
— Ми створили інтелектуальне кіно. Можна не дивитися, а лише послухати. Воно побудоване на діалогах.
На презентації виступив і кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко, музика якого звучить у фільмі:
— Ми живемо в добу становлення української держави, нації. За фільм ніхто не отримав гонорарів. Лише Анатолій Пашинін попросив 120-міліметровий міномет. У фільмі, на відміну від вистави, насправді мало музики, але ми випустили диск «Посттравматична рапсодія», щоби не втратити музичні артефакти, реконструкції.
Опісля показу вже в холі близько двох годин тривав фактично творчий вечір Тараса Компаніченка з використанням трьох бандур для різнохарактерних творів. Голова обласного товариства «Просвіта» Микола Кульчинський планує провести такий вечір митця під відкритим небом у травні на Театральній площі Полтави.
Тетяна СУШКО, студентка Школи сучасної журналістики
Запоріжжя – сайт http://zp-pravda.info/2018/03/28/dlia-zaporizhtsiv-lunaly-pisni-narodzheni-v-ato/
Для запоріжців лунали «Пісні, народжені в АТО»
28.03.2018
Минулими вихідними у Запоріжжі за підтримки облдержадміністрації і народного депутата України Ігоря Артюшенка відбувся другий регіональний фестиваль «Пісні, народжені в АТО». Пісенний марафон захисників України розпочато в жовтні минулого року в Мелітополі за ініціативи центру «Побратим», а підхопила його громадська організація «Запорізька рада ветеранів АТО».
Гостей привітали ведучі – воїн – «кіборг» В’ячеслав Зайцев і волонтер Діана Бабова, а також 15 учасників із різних регіонів України. Їх пісні народжувалися в окопах, під обстрілами, у госпіталях, під час волонтерства. Барди розповідають про тяжі бої під Зеленопіллям, Дяковим, Дебальцевську операцію, передають тугу за рідними місцями та коханими людьми, оспівують міцну бойову дружбу.
Свою творчість запоріжцям подарували колишній луганчанин, а нині житель Умані Сергій Кононенко, Володимир Полешко та гурт «Мрії Марії» з м. Лозова Харківської області, учасник АТО, а за часів Революції Гідності комендант наметового містечка на Майдані Іван Стратієнко з м. Калуш, брати Віктор і Федір Зосімови з Миколаївщини. Про життя на війні та після неї співали наш земляк Олег Сорока, відома виконавиця Христина Панасюк, дніпровець Сергій Бойко, мелітополець Руслан Давидович, вінничанин Олександр Клец. Найбільш зворушливим моментом стала зустріч на сцені бійців 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, які разом воювали на фронті, а тепер допомагають побратимам патріотичною піснею.
Підбиваючи підсумки фестивалю, В’ячеслав Зайцев відзначив активну роботу обласної влади та громадськості з увічнення пам’яті загиблих героїв, популяризації подвигу українського солдата, залучення колишніх військових до культурно-мистецького життя.
Учасників відзначено дипломами, кращі з них візьмуть участь у третьому загальнонаціональному фестивалі «Пісні, народжені в АТО», який відбудеться в м. Дніпро у червні 2018 року.
Сайт http://korali.info/obryadi/lvivskii-teatr-kabare-ne-zhuris.html
Львівський театр-кабаре “Не журись!»
У червні 1988 року при громадській організації «Товариство Лева» був утворений естрадний театр-кабаре «Не журись!». Директором новоствореного театру став Остап Федоришин, більше знаний українській публіці як пані Стася. Разом із Богданом Рибкою (паном Дзюньом) вони тішили публіку своїми дотепними жартами.
То були веселі й голодні часи великих змін, коли хвиля національного віжродження накрила всіх — і вчорашніх комуністів, і одвічних патріотів. Найбільшого розвою театр “Не журись!” досягнув протягом 1988-1991. Молоде українське суспільство, отруєне чадом Чорнобиля, незворотно йшло до свого оновлення і очищення. Саме тому політичний гумор, українські пісні, критика тодішньої влади і прорив всього українського сприймались оплесками стоячи.
Окрім дотепного гумору й критики застрою, учасники театру «Не журись!» представляли глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА і т.д.
З початків своєї діяльності «Не журись!» насамперед був театром авторської пісні, де головний акцент припадав передусім на музику і тексти пісень, хоч його учасники намагалися максимально театралізувати музичні вистави, працювали з різними режисерами і потроху навчалися акторської майстерності.
До першого складу театру (вистава "Від вуха до вуха") входили такі виконавці (за алфавітом): Юрій Винничук, Василь Жданкін, Віктор Морозов, Стефко Оробець, Андрій Панчишин, Юрій Саєнко, Остап Федоришин, Тарас Чубай. В інших виставах брали участь десятки різних виконавців, таких як Богдан Стельмах, Олег Лихач, Богдан Рибка, Орест Хома, Тризубий Стас (Станіслав Щербатих), Олесь Драч, Тетяна Каспрук, Богдан Генгало, Леся Бонковська, Леся Соболевська, Зенко Филипчук, Ігор Крут, Роман Микитюк та багато інших.
Щоправда, історія заснування театру “Не журись!” починається з 1986 року, коли львівський письменник Юрій Винничук організовував концерти від «Клубу Творчої Молоді» з виступами бардів Андрія Панчишина, Віктора Морозова і Тараса Чубая, запрошуючи також Віктора Неборака. А перший їх виступ під назвою «Не журись!» відбувся 20 вересня 1987 року на День міста Львова. (Після Скнилівської трагедії 27 липня 2002 року святкування Дня міста Львова перенесли на травень).
Основні вистави театру – це «Від вуха до вуха» (1988), «Вертеп», «І мертвим, і живим, і ненарожденним», «Картотека пана Базя», «Повіяв вітер степовий» (1989), «Пісні з-за ґрат» (1990), «Золота лихоманка» (1992). Музичні фоноґрами цих вистав були записані у «Студії Лева» (м.Львів) і видані на аудіокасетах в Україні та Канаді (фірма «Кобза»). На основі пісень театру було також створено декілька музичних телевізійних фільмів – «Не журись!» (Київ, 1989), «Ось така історія» (Львів, 1989), та багато розважальних телепрограм.
Театр «Не журись!» активно концертував Україною та світом. Побував зокрема у Канаді, США, Австралії, Бразилії, Аргентині, Парагваї, Англії, Бельгії, Німеччині, Польщі, Литві, Росії.
Сайт_http://ukrainianpeople.us/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0-%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82-%D0%B2-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4/
Українська школа “Дивосвіт” в передмісті Чикаго – це Храм Знань,
де виховують справжніх патріотів
Школа українознавства за кордоном – це храм. Це місце, де головне не оцінки, а вміння користуватися отриманими знаннями. Мета такої школи – прищепити дітям любов до рідного краю, виховати свідомих патріотів України, які б назавжди зберегли власну національну самобутність, знали свою історію, літературу, традиції та звичаї.
Два роки тому в чиказькому передмісті Блумінгдейл (Bloomingdale) гостинно відчинила свої двері нова незалежна школа українознавства “Дивосвіт”. Вона була заснована групою батьків-ентузіастів та молодих вчителів, у яких виникло палке бажання створити на американській землі Храм Знань. Професійний вчительський колектив з педагогічною освітою та досвідом викладання в Україні та США одразу ж почав урізноманітнювати навчальну програму уроками музики та тематичними святами з цікавими виставами, танцями, віршами…
10 березня 2018 року в українському ресторані “Гетьман” відбувся святковий концерт, присвячений 204-й річниці з дня народження Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, організований школою “Дивосвіт”. У концерті взяли участь юні бандуристи, вокалісти, актори та співаки – тут звучало багато пісень, віршів та імпровізованих сценок. Унікальною перлиною школи є група бандуристів під керівництвом Оксани Родак, яка приймає участь практично в усіх святах та концертах діаспори нашого штату. З великою вдячністю та задоволенням концерт був сприйнятий батьками та гостями Шевченківського свята. Нагадаю, що власниця ресторану “Гетьман” Олександра завжди привітно зустрічає гостей та радо підтримує усі патріотичні, мистецькі та духовні свята.
Незалежна школа українознавства “Дивосвіт” в Блуміндейлі оселилась в затишному приміщенні за адресою: 132 W. Lake St. (Bloomingdale IL). Кожного суботнього ранку сюди з усієї околиці привозять батьки своїх дітей (від 3-х рочків). Навчання триває з 9:00 ранку до 12:30 пополудні. Рівно в 9:00 звучить український гімн і усі присутні віддають шану нашій ненці Україні.
В школі викладаються такі предмети як українська мова та література, історія та географія України, культура та християнська етика. Учнів, багато з яких народилися вже на американській землі, вчать правильно висловлюватись і писати сучасною українською мовою; знайомлять з багатим надбанням української літератури.
Молодші школярики вивчають такий предмет як “Я і Україна”. Кожної суботи, після уроків, усі бажаючі навчаються гри на бандурі. Учительський колектив активно залучає батьків та цілі родини до співпраці, і їхня взаємодія ґрунтується на спільних планах та взаємодопомозі. Наші земляки розуміють, що тільки з вивченням мови, культури та традицій свого народу, завдяки спілкуванню маленьких закордонних українців зі своїми ровесниками, наступні покоління не втрачатимуть духовного зв’язку з історичною батьківщиною.
Завдання вчителів школи українознавства “Дивосвіт” – щоб діти отримували справжнє задоволення від навчання та мали живий інтерес до нього. Для цього організовуються різні святкування, тематичні ранки, відзначення знаменних та духовних українських свят: свято Героїв, Миколая, Вертеп/колядки, Шевченківське свято, День матері, тощо. Часто уся школа разом з батьками виїжджає на екскурсії у національні музеї, визначні місця, унікальні куточки нашого штату.
З приходом Великодніх свят в школі відроджують українські традиції розписування писанок. Всі учні, від маленького до великого, з неймовірним захопленням вчаться цьому стародавньому українському мистецтву. “Дивосвіт” має тісні зв’язки з ОДУМом (Об’єднання демократичної української молоді). Микола Скиба, голова ОДУМу залюбки проводить тут позашкільні заходи; саме завдяки ОДУМу учні отримали все необхідне приладдя для розпису писанок.
Під час Великодніх свят учні з нетерпінням чекають на гаївки – веселі забави і пісні, що звеселяють українців, несуть в їхні душі красу та оптимізм і які є дорогоцінним скарбом ранньої культури наших прапрадідів.
Завершальним святом цього навчального року стане День матері. Всі учні своїми руками будуть готувати подарунок для своїх матусь, а татусі готуватимуть святкове гощення.
Навчальний рік школи українознавства “Дивосвіт” завершиться останнім дзвоником, де учням урочисто вручатимуть “Свідоцтва про навчання”. Після короткої програми всі дружно попрямують до парку на пікнік.
Приємно згадати слова українського письменника Євгена Сверстюка: “Чому нас так приємно вражають українські студенти, що приїжджають з Америки чи з Канади? Чому вони в чужій стихії зберегли український дух, мову, лице? Чому їм нічого не треба пояснювати, наче наперед є моральна домовленість? У них живий релігійний корінь – і вони живі!”.
Тож, завітайте до нової школи українознавства в Блумінгдейлі! Подаруйте своїм дітям незабутні враження і можливість зберегти рідну мову та рідну культуру.
Навчання відбувається за адресою: 132 W. Lake St Bloomingdale IL з 9:00 год. ранку до 12:30 пополудня. Довідки за телефоном: 847-595-0645.
Олеся Кучер, Директор Школи українознавства “Дивосвіт”
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Хто така Квітка Цісик: 12 фактів про співачку
https://www.radiosvoboda.org/a/29144578.html
04 Квітень 2018
Ярослава Трегубова
Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки, які вона випустила за свій кошт, досі популярні. Сьогодні, 4 квітня, Квітці Цісик виповнилося б 65 років.
Донька емігрантів зі Львова
Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди.
Квітка чи Кейсі?
Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk.
Рідкісний тембр голосу
Цісик мала колоратурне сопрано. Прихильники у її голосі іноді вгадували звучання скрипки. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка Цісик володіла технікою, поширеною у карпатських селах – «білим голосом».
«Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів», – розповідала співачка.
Королева рекламних джинглів
Після смерті батька Квітка змушена була шукати додаткові можливості заробітку: пропонувала записи різноманітним компаніям, співала у нью-йоркських клубах. Так її помітили продюсери. Відтоді в Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів.
Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.
Співала з Вітні Г'юстон та Майклом Джексоном
Співачка працювала і допомагала багатьом відомим американським музикантам і продюсерам. Співала на бек-вокалі у Вітні Г'юстон та Майкла Джексона. Також її запрошували для участі в записах своїх альбомів відомі співаки – Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінд Ронстад, Роберт Флек.
Пісня Цісик отримала «Оскар» і «Глобус»
У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року». Цісик виконала у фільмі всі жіночі партії, втім, через конфлікт з режисером фільму її прізвище вирізали із титрів. У стрічці Квітка Цісик також спробувала себе як актриса, зігравши у фільмі роль подруги головної героїні.
Сестра Квітки – відома піаністка
У родині Цісиків музично обдарованими були обидві доньки. З дитинства батьки навчали Квітку і її старшу сестру Марію грі на скрипці і на фортепіано. Марія стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско.
Два україномовні альбоми Квітки
Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.
Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.
«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», – так скаже потім Назарій Яремчук.
В Україні була лише один раз
Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною, розповідала Радіо Свобода племінниця співачки Марта Цісик. В Україні Квітка так і не почула власних пісень.
«Ми вдома мали платівку Квітки і пригадую, коли слухали, то батьки боялись, щоб це не було чути з квартири, бо мали б неприємності. Ми давали людям цю платівку слухати, і вона до нас повернулась, хоч вже гадали, що втратили», – розповіла племінниця співачки.
Є інформація, що на Цісик в радянській Україні існувала заборона, оскільки у її репертуарі були пісні УПА та січових стрільців. Після проголошення Україною незалежності Цісик планувала приїхати з концертом, втім, цей задум так і не здійснився.
Єдине інтерв’ю українською
Єдине відеоінтерв’ю з Цісик українською мовою записав на той час керівник музичного ансамблю «Червона рута» Олександр Горностай. У 1992 році під час візиту до США йому вдалося зустрітися з Квіткою. Невисокого зросту і дуже схожа на «білочку», так характеризував її в інтерв’ю «Українська правда. Життя» музикант.
«Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира... Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент – ця українська ментальність – у неї зберігся», – розповів Горностай.
Родина Квітки
Цісик мала двох чоловіків-американців. Обидва – музиканти, обидва працювали над її українськими піснями. Син Ед-Володимир теж займається музикою.
Діагноз Цісик
У 1992 році лікарі повідомили Квітці про діагноз – рак молочної залози. Відміряли їй кілька місяців життя, які тривали сім років. Квітка померла, не доживши п’ять днів до свого 45-річчя. Від цієї ж недуги померли її мама та сестра. В Україні діє благодійний проект «Незабутня Квітка», присвячений співачці.