Новини одним рядком:
11 березня – благодійний концерт бардів у Запоріжжі (збір коштів на придбання обладнання в зону АТО)
12 березня – концерт Джоша Ланца (США), І.Добровольського, О.Козинця, С.Борща у сумській бібліотеці ім. Т.Шевченка
14 березня – концерт Володимира Щеглова “Від Афгану до АТО” у Сумському ТЮГу
15 березня – концерт-презентація проекту "Спів для рівнодення" за участю барда Олеся Дяка у львівській філармонії
16 березня – концерт Віктора Байрака для гвардійців, Запоріжжя, клуб полку “Гепард”, зупинка трансп. – «НИИОГАЗ»
20 березня – концерт гурту «ТаРута», Київ, Арт-Паб «Бочка на Подолі» (вул. В. Вал, 22)
25 березня – день народження Анастасії Бринцевої, автора пісень із Луганщини
27 березня – концерт О.Кропельницького, А.Басенка, Київ, концерт-клуб «Чердак Малевича», вул.Малевича (Боженко) 86-Б, к.317
29 березня – концерт Дмитра Маклякова у малому залі київського КАП “Арсенал”
Ліна Костенко
* * *
На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там.
Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін.
Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.
* * *
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа –
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
Де дві сім’ї тулились кілька діб.
О, перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком,
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Сергій Цушко
Нещодавно повернувся з Будинку звукозапису - взяв участь у Марафоні з нагоди Дня народження Кобзаря. Цікава й знакова подія, багато гарних людей, знайомства, спілкування... На жаль, не все було організовано на рівні, якого заслуговує Тарас. Однак нам усім дуже потрібне єднання - тому треба шукати й знаходити точки дотику не на рівні офіціозу, а у співпраці, співтворчості. Будемо шукати шляхи вдосконалення - з часом отримаємо сталі традиції, які зближуватимуть, запобігатимуть непорозумінням і конфліктам...
За графіком мав виступати між 12 і 13 годиною, але такі події завше відзначаються певним безладом, тому виступив між 14 і 15-ю. Спершу, як і кожного учасника читань, мене представили - серед іншого сказали, що маю в домашній бібліотеці чотири "Кобзарі" різних років видання (найстаріший - десь із 50-х років 20-го ст.)
У виступі прозвучав мій вірш "Тарас" (формально я порушив умову - декламувати тільки поезію Шевченка, але прочитане мною по-перше зовсім коротке, а по-друге, виглядало як вступ до читання). Потім був вірш Кобзаря "Муза". Подаю обидва тексти.
Щиро - С. Ц.
ТАРАС
Ім’я таке просте — Тарас.
А велич...
І душа глибинна.
Ще і сьогодні Україна
його шукає поміж нас,
та не знаходить.
Бачить все,
що натворили ми,
й сивіє,
згасає.
А помре надія —
її ніщо вже не спасе.
Шукаймо всі!
Його душа
така глибинна...
Тарас Шевченко
Муза
А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І я...
О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
Мене ти всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Ти сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла
І понадо мною
Полинула, заспівала
Ти, золотокрила...
Мов живущою водою
Душу окропила.
І я живу, і надо мною
З своєю божою красою
Гориш ти, зоренько моя,
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мамо! положи
Свого ти сина в домовину
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.
[9 лютого 1858,
Нижній Новгород]
Київ – Євген "Їжак" Романенко
«ТаРута» і Севастьянов написали пісню про вояків АТО
Київський WorldMusic гурт «ТаРута» (taruta.com.ua) і харківський співак та композитор Борис Севастьянов презентують нову спільну пісню про АТО на сході України. "Думки після бою" – так називається спільний доробок митців, який вони присвятили мужнім українським воїнам, що ведуть боротьбу за незалежність України на Донбасі. Пісню було написано під враженнями безпосередніх спілкувань з бійцями ЗСУ та добровольчих батальйонів під час волонтерських поїздок «ТаРути» і Севастьянова в зону АТО.
Слова до пісні написав піаніст гурту «ТаРута», радіоведучий та диякон Роман Коляда. Автором музики став Борис Севастьянов. Аранжування – спільна творчість гурту ТаРута, народжена під час репетицій.
«У цієї пісні довга історія. До неї долучилося багато людей. Спочатку Татуся Бо (відомий фейсбук-блогер) сказала - треба хлопцям на війні правильні тексти-обереги, і я кілька написав. Потім один з них побачив Євген Їжак (лідер гурту «ТаРута») і втіхаря передав Борису Севастьянову, який написав музику. Потім TaRUTA вся разом зробила аранжування і записала на клайпедській студії у Gintas Litinskas. Я виконав партії рояля та хаммонд органа, а також заспівав бек-вокал. І ось сьогодні, у 25-й день незалежності Литви, на знак пошани до україно-литовської дружби та з вдячністю Гінтасу за допомогу, ми презентуємо цю пісню. Енджой. "Думки після бою", - написав у своєму блозі на FaceBook Роман Коляда.
Відео було відзнято в студії звукозапису "Studijofonas" (Клайпеда, Литва) безпосередньо під час запису пісні. Власник студії Gintas Litinskas є одним з трьох виконавців пісні на слова Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями». Саме на цій студії, і саме в такий спосіб і було зафільмовано обидва відео.
Почути наживо цю та інші спільні з Севастьяновим та сольні твори «ТаРути» можна буде у Києві 20 березня в Арт-Пабі «Бочка на Подолі» (вул. В. Вал, 22). Також «ТаРута» обіцяє здивувати всіх новим reggae на слова Т.Шевченка у співпраці з гуртом «Чорнобривці» та спільною піснею зі співачкою Ейвою. Під час концерту музиканти проведуть доброчинний аукціон, кошти з якого вони віддадуть у «Благодійний фонд «Оберіг Роду» на користь вояків АТО.
Сайт http://www.ipnews.in.ua/index.php/2015/03/13/v-zaporozhe-vyistupit-izvestnyiy-bard/
В Запорожье выступит известный бард
Известный бард Виктор Байрак споет для воинов Национальной гвардии.
В рамках реализации бессрочной благотворительной акции в поддержку воинов-защитников нашей Родины, инициированной Запорожской областной организацией Национального союза журналистов Украины, в понедельник, 16 марта, в клубе 9-го полка оперативного назначения Национальной гвардии Украины «Гепард» (бывший юридический институт МВД, ост. общ. трансп. «НИИОГАЗ») при поддержке областной организации Ассоциации деятелей авторской песни пройдет концерт известного на всем постсоветском пространстве и в далеком зарубежье барда Виктора Байрака.
Концерт приурочен к Дню национальной гвардии Украины, который воины отметили 12 марта, годовщине подписания Указа Президента о создании НГУ.
Начало концерта в 13.00.
Справка. Байрак Виктор Григорьевич, сатирик, поэт-пародист, участник КВН, «Что? Где? Когда?» и других телеигр. Традиционно на фестивалях, где бывает, ведет юмористические «посиделки», обычно называемые «Чайхана».
Запоріжжя – сайт http://www.oborona.zp.ua/zaporizki-bardy-provedut-blagochynnyj-kontsert-ta-zbir-koshtiv-na-prydbannya-obladnannya-v-zonu-ato/
Запорізькі барди проведуть благочинний концерт та збір коштів
на придбання обладнання в зону АТО
Проведення акції під назвою «З усією душею» заплановано на 11 березня о 18.00. За задумкою організаторів, цей благочинний концерт об’єднає музикантів та hand made майстрів м. Запоріжжя.
Перед мешканцями міста заплановано виступ учасників щорічних концертів самодіяльної пісні, які виконують найкращі пісні таких відомих бардів як: Б. Окуджава, Ю. Візбор, О. Мітяєв, дует Івасі та інші, – повідомляється організаторами заходу.
Також в благочинному концерті візьмуть участь і спеціально запрошений з м. Дніпропетровськ гурт «Неслыханная прибыль». В рамках заходу планується провести спеціально організовану hand made ярмарку, де всі бажаючі зможуть придбати оригінальні роботи запорізьких умільців. Всі кошти, зібрані в результаті проведення акції, підуть на придбання допомоги нашим бійцям в зону проведення антитерористичної операції. Зокрема, також планується придбати тепловізор бійцям 37-го територіального батальйону. Всі небайдужі мешканці Запоріжжя також зможуть взяти участь у акції та допомогти нашим воїнам, що захищають цілісність та незалежність нашої держави від ворога. Вхід вільний.
Проведення концерту та ярмарки буде відбуватися за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49 у приміщенні Запорізького обласного центру молоді (зупинка громадського транспорту площа Фестивальна).
Львів – сайт http://lv.20minut.ua/Kontserty/pol-s-ki-ta-ukrayins-ki-bardi-zaspivayut-u-filarmoniyi-10439376.html
Польські та українські барди заспівають у філармонії
Концерт-презентація міжнародного проекту "Спів для рівнодення" відбудеться у львівській філармонії 15 березня. Початок - о 18.00.
Майдан зблизив наші дві країни, як ніколи раніше в історії, розповідають у філармонії. - Під час концерту прозвучить великий обсяг матеріалу – і пісенного, і поетичного. Тепер патріотична тематика дуже актуальна, а авторська пісня завжди була носієм патріотизму – від часів кобзарів і лірників. Одним із учасників “Співу для рівнодення” є знаний український бард, поет і письменник Олесь Дяк. Він син Михайла Дяка – дисидента, політв’язня, члена-засновника Українського національного фронту, якого позбавили волі в 1967-ому (п’ять років тюрми, сім років таборів суворого режиму і п’ять років заслання).
Квитки продають у касі філармонії щоденно з 11.00 до 19.00 (235-89-46) та на ticketclub.com.ua. Абонементи дійсні.
Запоріжжя – Людмила Брацило
Всеукраїнський конкурс
молодої української поезії та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
с т а р т у в а в у д р у г е!
Засновник конкурсу – Запорізький національний університет, присвятив його старт у 2015 році, згідно Положення, до Шевченківських днів.
Запрошення до участі у ІІ Всеукраїнському конкурсі «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило відбулося 10 березня в рамках університетських урочистостей з нагоди 201-ї річниці від Дня народження Великого Кобзаря. На вечорі не лише згадали миттєвості минулорічного конкурсу та заключного Гала-концерту, який нікого не залишив байдужим, а і надали можливість переможцям із числа студентів ЗНУ прочитати нові поезії.
Для потенційних учасників конкурсу нагадуємо основні вимоги.
Умови участі
у ІІ Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії
та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
1. Конкурс поетів-початківців та тих, хто шукає себе в українській авторській пісні, проводиться у двох номінаціях: «Поезія» та «Авторська пісня». В рамках основних номінацій, можна також позмагатися за спец призи:
у номінації «Поезія»:
спецприз за патріотичні мотиви в поезії;
спецприз за висвітлення в поезії теми збереження родинних цінностей;
спецприз Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ»;
у номінації «Авторська пісня»:
спецприз за написання одної чи декількох пісень на слова Марини Брацило.
2. До участі в конкурсі допускаються молоді автори віком від 15 до 25 років, які у визначений термін подали до журі рукописи власних поетичних творів (мова конкурсу – державна – українська) чи аудіозаписи пісень.
Можливе подання матеріалів на конкурс одразу в обох номінаціях.
3. Рукописи поетичних творів (20-25 віршів) надаються у форматі Microsoft Word (* doc, * rtf), шрифтом № 14 (Times New Roman), через 1,5 інтервал, на папері формату А-4 ; усі поля (верхнє, нижнє, праве, ліве) – 2 см;
- аудіозапис двох пісень на цифрових носіях та тексти до них.
4. До рукописів додаються:
- анкета учасника;
- автобіографія;
- фотокартка розміром 10 х 15;
- повна домашня адреса, номер телефону та e-mail.
5. Журі не розглядає твори, які носять антиукраїнський характер; пропагують насильство, расизм; містять ненормативну лексику або написані суржиком.
6. Подані рукописи не повертаються і не рецензуються.
7. З метою сприяння більшій об’єктивності відбору переможців, Оргкомітет, згідно з Положенням, надає для розгляду Журі конкурсні роботи у анонімному порядку (під псевдонімами) згідно з реєстрацією.
8. Положенням про конкурс передбачається кількісний ліміт переможців (лауреатів) конкурсу в кожній номінації – не більше чотирьох осіб (І, ІІ та ІІІ місця), яким присвоюється звання "Лауреат конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило". Окрім переможців, Журі визначає також два дипломанти (по одному в кожній номінації), яким присвоюється звання "Дипломант конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило". Визначаються також переможці в рамках зазначених спецпризів. У разі низької якості творів Журі конкурсу уповноважене не відзначати жодного лауреата (дипломанта) конкурсу на рік.
Додаткова інформація щодо проведення Конкурсу на сайтах Запорізького національного університету та www.bratsylo.com.ua,
за тел. 061-289-12-82 (кафедра українознавства),
067-648-17-17, 099-055-46-07 (координатор Стадніченко Ольга Олександрівна).
Рукописи до 01.11.2015 року надсилати на адресу оргкомітету ( e-mail: stadnichenkoo-1@ukr.net), або подавати особисто: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66а, Запорізький національний університет, кафедра українознавства (корп. 2 ауд.413).
Презентація авторів, які взяли участь у конкурсі, оголошення переможців та церемонія їх нагородження за участю широких кіл громадськості відбудеться в Запорізькому національному університеті 2 грудня 2015 року на Гала-концерті, приуроченому до дня народження поетеси та пісняра Марини Брацило.
Оргкомітет
АНКЕТА УЧАСНИКА
Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії
та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
- Прізвище, ім’я, по батькові
- Дата народження
- Місце роботи чи навчання
- Повна домашня адреса
- Контактний телефон(мобільний)
- e-mail.
- Ваша участь у роботі творчих студій, гуртків, колективів
- Ваші перемоги в подібних творчих конкурсах
Чернівці – сайт http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Один із небагатьох
4 березня у Чернівецькому меморіальному музеї Володимира Івасюка відзначили 66-у річницю від дня народження композитора, поклали квіти до меморіальної дошки автора «Червоної рути», а також у виставковій залі відбулося відкриття виставки Святослава Вірсти «Один із небагатьох» — концептуальний проект, де були представлені дві скульптурні роботи: «Одинний» — скульптурний портрет поета Миколи Бучка, «Місячна соната» — скрипка-жінка, вгорі верхня частина роботи розколена і справа нагадує крило. Ця скульптура надана музеєві у 1995 році після його відкриття і тривалий час знаходилася в експозиції. Присутні мали змогу оглянути також і 30 живописних полотен, на яких зображені гори.
Розпочав захід директор музею Мирослав Лазарук. У своїй промові запросив присутніх згадати хвилиною мовчання усіх загиблих «Небесної сотні» та воїнів АТО.
Основне, виразне і змістовне значення в роботах художника має колір, який є носієм ідеї. Гори у автора зображені у своєрідному колориті барв — від теплих до холодних, червоно-чорні символізують події, які розпочалися в Україні минулого року і тривають до сьогодні. Як сказав Святослав Вірста: «Художник, як барометр, реагує на всі події, які відбуваються в суспільстві. Митець є громадянином не в останню чергу, і я висловлюю свою громадянську позицію».
Гори близькі С. Вірсті, адже він уродженець с. Замостя Вижницького району, де є чимало надзвичайно гарних гірських краєвидів. Гори любив і Володимир Івасюк. Тому не випадковим було виконання пісні «Я піду в далекі гори». Співали дуетом для усіх присутніх Заслужений артист України, доцент ЧНУ Іван Дерда та його студентка з Китаю Пань Мінся, яка навчалася у Луганському національному університеті імені Т. Шевченка і перевелася у Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича.
Святослав Вірста відчув себе скульптором після 7-го класу, коли проходив практику на цегельному заводі, де юний автор виліпив голову старого мудреця, висотою приблизно 40–50 см, яку потім випалили в печі. Робота настільки сподобалася технологам, що вони забрали її у подарунок. А через багато років Святослав Васильович знову відтворив цей образ у фігурі «Ченця». Закінчив художнє ПТУ №5, з 1999 року член НСХУ. Працює в станковій, парковій скульптурі. Виборов визнання не тільки української мистецької публіки, але й європейської — велика виставкова колекція робіт є в Австрії. Автор ідеї Всеукраїнської трієнале абстрактного мистецтва «АRT–AKT».
Під час тих страшних подій у Києві Святослав Вірста малював Євромайдан, стоячи на даху згорілого автобуса. Про це навіть писала газета у Лос-Анджелесі.
До слова були запрошені заслужені художники України Орест Криворучко, Ярослав Заяць, скульптор Анатолій Піонтковський, почесний голова Чернівецького обласного товариства румунської культури Аркадій Опаєць, мистецтвознавець Галина Матвіїшин, від родини Івасюків — Віктор Павлюк, а також автор виставки Святослав Вірста.
На завершення прозвучала славнозвісна «Червона рута» у виконанні студентського вокального ансамблю «Букмед» Чернівецького БДМУ під керівництвом Володимира Шнайдера. Усі присутні виконали також гімн України. Композиторові цього твору Михайлові Вербицькому сьогодні виповнилося би 200 років.
В Чернівцях відкрився перший туристичний маршрут, присвячений Володимиру Івасюку
4 березня, в день народження Володимира Івасюка вперше у Чернівцях відбулася апробація туристичного маршруту «Місто Червоної рути (Володимир Івасюк і Чернівці)». Ідея належить молодому поетові, кандидату політичних наук Мар’янові Лазаруку. Організатори проекту: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка, ініціативна група громадського об’єднання «Самопоміч», туристична громадська організація «Палітра Буковини» (керівник Оксана Лелюк).
Нинішній 2015 рік — ювілейний для пісні В. Івасюка «Червона рута». Тому прагнули познайомити гостей міста та чернівчан із відомими і невідомими Чернівцями — тими місцями, які були вагомі для композитора Володимира Івасюка, Чернівцями, які він любив. Маршрут розпочато із Театральної площі.
На фасаді будівлі Буковинського державного медичного університету, що на Театральній площі, є меморіальна дошка (скульптор Іван Салевич), яка засвідчує, що тут у 1967–1972 роках навчався Герой України Володимир Івасюк. 13 вересня 1970 року пісні «Червона рута» і «Водограй» вперше прозвучали з Театральної площі у прямому ефірі телепередачі «Камертон доброго настрою».
Наступною зупинкою став Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, з яким пов’язані життєві події Володимира Івасюка. Тут, у стінах університету, навчався батько Володі — відомий український письменник, кандидат філологічних наук Михайло Григорович Івасюк. 23 роки він пропрацював викладачем на кафедрі української літератури. Нині на цій же кафедрі викладає і його донька, сестра Володі, Оксана Михайлівна Івасюк. У 1969 році, у 21-й аудиторії філологічного факультету разом із Володимиром Вознюком, тоді студентом цього факультету, а нині відомим поетом, була написана пісня «Відлуння твоїх кроків». У 1972 році у Мармуровій залі університету три дні поспіль відбувалися зйомки популярного Всесоюзного телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». І легендарний гурт «Смерічка» під керівництвом Левка Дутковського став лауреатом телеконкурсу з піснею В. Івасюка «Водограй».
Серед споруд вулиці привертає увагу приміщення палацу культури «Академічний» Буковинського медичного університету. І нині тут діє ансамбль пісні і танцю «Трембіта», активним учасником якого був Володимир Івасюк.
Наступною зупинкою була вулиця братів Руснаків (Чернівецька державна телерадіокомпанія «Буковина»), де відбувався запис пісень «Червона рута» і «Водограй» (1970 рік). Тут у 1972 році відбувся запис першої пісні композитора для Софії Ротару — «Балада про дві скрипки» (слова Василя Марсюка). З телебаченням пов’язана і дружба Володимира Івасюка із звукорежисером Василем Стріховичем. Неодноразово Івасюк брав участь у телепередачі «Сонячні кларнети», «Сяйво» (режисер Василь Селезінка).
Усі екскурсанти мали змогу побувати на телестудії, побачити цікаві архівні матеріали, повернутися у минуле за допомогою цікавих архівних та пізнавальних відеозйомок. Своїми спогадами зворушливо поверталися у часи спілкування із композитором Юрій Дмитрович Фантух – на ту пору помічник режисера, а нині завідувач відділу збереження фондів та архівування, та Ніна Василівна Гречковська (Щербакова) – асистент звукорежисера, нині звукорежисер телестудії. А екскурсію у телестудії майстерно провела Олеся Жук – директор творчого об’єднання програм телебачення, яка давно співпрацює із музеєм і підготувала про нього цикл передач «Дім, в якому живе пісня».
Наступна зупинка маршрутного туру — Центральний парк ім. Т. Г. Шевченка (колишня назва — парк ім. М. Калініна) — улюблене місце прогулянок Володі. Тут у 1989 році у старому приміщенні Літнього театру відбувався перший Всеукраїнський фестиваль української естрадної пісні та популярної музики «Червона рута», який став даниною пам’яті композитору В. Івасюку та зібрав величезну кількість виконавців і глядачів.
І остання наша зупинка — вулиця В. Маяковського, де з 1971 по 1995 рік мешкала родина Івасюків. У квартирі №1 сьогодні діє Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка. 13 вересня, у день народження «Червоної рути» музей буде святкувати 20 років від дня створення.
Всі учасники маршруту «Місто Червоної рути (Володимир Івасюк і Чернівці)» завітали до музею, де відчули дух родини Івасюків, побачили знаменитий рояль Володимира Івасюка і детальніше дізналися про життя і творчість батька та сина — Михайла Григоровича та Володимира Михайловича Івасюків. Із трепетом і хвилюванням у серцях слухали в аудіозапису нев’янучу «Червону руту» у виконанні автора — Володимира Івасюка. Сподіваємося, що тур буде мати своїх прихильників і шанувальників. Тому що пісні Володимира Івасюка наповнюють душу життєдайною енергією! І їх будуть співати українці у всьому світі і через 1000, і через 2000 років!
Дніпропетровськ – сайт МА «АртВертеп» http://artvertep.com/poster/9422/1/25109.html
Набір на двомісячний «Курс письменницької майстерності» у Львові
13-20 БЕРЕЗНЯ
Заповнені анкети надсилат на litosvita.org@gmail.com
1800 грн.
Оголошено набір на двомісячний «Курс письменницької майстерності» у Львові!
23 березня у Львові вперше стартує двомісячний «Курс письменницької майстерності».
Відомі письменники та літературознавці поділяться зі слухачами теоретичними засадами літератури і практичним інструментарієм письма. Твори кращих випускників курсу видадуть окремою книжкою.
«Центр літературної освіти» приймає заявки на участь до 20 березня включно.
Лектори курсу – досвідчені та професійні письменники, перекладачі, видавці, літературознавці та критики, а саме: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Винничук, Наталка Сняданко, Юрій Іздрик, Маріанна Кіяновська, Галина Крук, Остап Сливинський, Галина Пагутяк, Ростислав Семків, Марія Зубрицька та Соломія Чубай.
Програма «Курсу письменницької майстерності» спеціально розроблена для тих, хто хоче підвищити рівень власної літературної майстерності. Курс буде цікавий як авторам-початківцям, так і літераторам із досвідом.
Учасники курсу дізнаються про теоретичні засади літературної творчості та оволодіють практичним інструментарієм письма: як будувати сюжет і композицію; як виписувати персонажів; як працювати з мовою, діалогами і художніми деталями; як оволодіти технікою письма короткої та довгої прози, публіцистичних і критичних творів; як навчитися критикувати самого себе; як знайти свого читача та звідки брати натхнення.
Також лектори поділяться головними поняттями літературознавства, психологією мистецької творчості, особливостями написання творів у різних жанрах, стилях і формах.
Програма курсу складається з 50 годин лекційних та практичних занять. Також у програмі – художній аналіз творів учасників, неформальні зустрічі, літературні вечори.
Твори 10 найкращих випускників видадуть окремою книжкою. Переможця визначатиме журі за результатами творчих завдань.
Хто наші лектори?
- Юрій АНДРУХОВИЧ – письменник, публіцист, перекладач, Патріарх Бу-Ба-Бу, один з найвідоміших сучасних українських письменників;
- Юрій ВИННИЧУК – письменник, перекладач, редактор, лауреат багатьох літературних премій;
- Марія ЗУБРИЦЬКА – літературознавець, перекладачка, проректорка Львівського національного університету ім. І.Франка;
- Юрій ІЗДРИК – письменник, музикант, художник, культуролог, один із засновників Станіславського феномену;
- Маріанна КІЯНОВСЬКА – письменниця, літературознавець, перекладач, критик, засновниця літературної премії «Великий Їжак»;
- Галина КРУК – поетка, літературознавець, перекладачка, лауреатка багатьох літературних премій;
- Галина ПАГУТЯК – письменниця, есеїстка, лауретка Шевченківської премії;
- Тарас ПРОХАСЬКО – прозаїк, публіцист, перекладач;
- Ростислав СЕМКІВ – літературознавець, директор видавництва «Смолоскип», викладач у «Києво-Могилянській академії»;
- Остап СЛИВИНСЬКИЙ – поет, літературознавець, перекладач;
- Наталка СНЯДАНКО – прозаїк, перекладачка, редакторка і публіцистка;
- Соломія ЧУБАЙ – культурна менеджерка, музикантка, вокалістка гурту «Джалапіта», продюсерка літературно-музичних проектів, організаторка фестивалів «Флюгери Львова», «Джаз без», «Наше Різдво».
Як взяти участь?
Щоб стати учасником «Курсу письменницької майстерності», потрібно заповнити реєстраційну анкету
Прийом заявок триває до 20 березня включно.
Кількість місць обмежена – 30 осіб. Кожен учасник сплачує організаційний внесок – 1800 грн.
Дати проведення: 23 березня – 20 травня (заняття будуть приходити по вівторках і четвергах о 19:00).
Контактна особа: Ірина Осадчук (063-483-18-20, litosvita.org@gmail.com)
Детальніше про курс...
Організатор: Центр літературної освіти
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Музична медитація
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/muzychna-medytaciya
газета «День», 12 березня, 2015
21 березня у приміщенні Української греко-католицької парафії св. Йосифа Обручника в Чикаго (США) відбудеться «Музична великопосна медитація» з українським кобзарем-бандуристом та сопілкарем Юліяном Китастим. Про це повідомляється на Facebook-сторінці заходу.
Юліян Китастий — американський композитор, диригент, бандурист, кобзар, сопілкар українського походження. Народився у Детройті, США. Освіту здобув в Монреалі в консерваторії Конкордського університету (композиція і вокал). Вивчав гру на бандурі від батька — Петра Китастого. В 1980 став мистецьким керівником Нью-йоркської школи гри на бандурі, ансамблів Гомін Степів, New York Bandura Ensemble, та авангардного ансамблю Experimental Bandura Trio. Успішно ввів бандуру в сучасну та імпровізаційну музику. Юліян Китастий брав участь у Першій Червоній Руті 1989 року. Нині співпрацює з Мар’яною Садовською, Ву Маном, Алексіс Кохан. Також музикант відомий своєю роботою у фільмі Олеся Саніна «Поводир», який розповідає про мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору.
«Ми хочемо підтримати південь та схід»
Рок-гурт «Тінь Сонця» розпочинає тур Україною з Маріуполя. Крім музики везуть військовим і газету «День»
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/my-hochemo-pidtrymaty-pivden-ta-shid
Олена Бережнюк
Газета “День”, 11 березня, 2015
«Тінь Сонця» повертається на концертні майданчики. Свій весняний тур «Промінь волі» хлопці розпочнуть 12-го березня з Маріуполя. Після цього відвідають Херсон, Миколаїв та Одесу, згодом вирушать у Чернігів та Харків. У рамках цих гастролей музиканти презентують оновлений склад гурту та нові композиції, які передуватимуть виходу майбутнього альбому. За словами лідера гурту Сергія Василюка, рішення розпочати тур саме з півдня України не випадкове. «Ми хочемо підтримати південь та схід. Люди, які проживають там, мають відчути, що вони живуть в Україні, що їхні міста не менш важливі, ніж Київ чи Львів. Ми хочемо, щоб ці люди першими почули наші нові пісні. Можливо, це більше пов’яже їх з нами у майбутньому».
Незважаючи на складну ситуацію, їхати до Маріуполя музиканти не бояться. Та й після неодноразових виступів для бійців на передовій налякати хлопців не так і легко. «Після звільнення Слов’янська у нас був концерт на горі Карачун, неподалік міста. — розповідає Сергій Василюк. — Раптом за кількасот метрів почав працювати міномет. Частина солдат пішла на допомогу, частина залишилася слухати мене. Я вирішив не зупиняти концерт. Ось так і грали під звуки стрілянини. Іншого разу, під час нашого концерту у Дебальцевому, було оголошено повітряну тривогу. Однак, ми продовжили грати, щоб підтримати бойовий дух хлопців. Після такого давати концерт у Маріуполі нам не страшно».
У зоні АТО «Тінь Сонця» — часті гості. За останній рік вони дали тут близько 20 концертів. Музиканти часто виступають перед військовими на вишколах, зокрема на базах поблизу Києва. Приймають хлопців по-різному, але здебільшого концерти проходять «на ура», ділиться Василюк.
«Значна частина наших шанувальників — це люди, які здавна виховують у собі патріотичні почуття. Тому у добровольчих батальйонах ми мали більший успіх, ніж серед регулярних частин. Нас тепло приймав і батальйон «Донбас», і «Патріоти України», і «УНСО», і «Азов». У регулярних військах теж маємо прихильників, але трапляються люди, які ніколи не чули наших пісень. Приємно, що навіть їм здебільшого виступи подобалися. До речі, я давно цікавлюся історією, тому в Амвросіївці не просто давав концерт, а й робив доповідь про історію відносин між Україною та Росією за останню тисячу років. Я розповідав про всі основні битви, про політиків, які вірили у єдність із Росією, але згодом розчарувалися у цій ідеї. Тому наш виступ був цікавим не лише любителям музики, а й усім патріотам України», — розповідає музикант.
У нинішній тур хлопці планують взяти із собою подарунки для військових — газету «День». Сергій Василюк переконаний — це саме те, що варто читати у нинішній ситуації як на передовій, так і в тилу.
«Мій батько завжди виписував газету «День». Особисто я також ставлюся до неї з цікавістю, оскільки там справді є що почитати. Матеріали будуть актуальні й для мирного населення, і для військових. Ми вирішили взяти у тур газету «День», щоб всі люди мали можливість почитати якісне», — підсумував музикант.
Їх було дванадцять?
Кількість кирило-мефодіївців змушує по-новому глянути на роль Тараса Шевченка
в цьому політично-просвітницькому братстві
(газета «Україна молода» від 12 березня 2015 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2622/163/92206/
Людмила НАСТЕНКО-КАПАЛЄТ
За три роки до створення Кирило-Мефодіївського братства Тарас Шевченко писав: «двенадцать их было, все молоды были...». Ця поема — «Тризна» — з’явилася з-під Шевченкового пера 9 листопада 1843 року в Яготині, у флігелі при палацi гетьмана Кирила Розумовського. Щойно написану поему 29-рiчний поет читає правнучці останнього гетьмана княжні Варварі Рєпніній-Волконській. Це найщасливіші дні в житті вільного поета i художника. Але чому в поемі стільки смутку i тривоги?
Пророцтво Шевченка
Про Оповідача в «Тризне» Шевченко говорить як про третю особу, що в «безмолвном трепете» звертається до «пророка» (він же «предтеча») із проханням розповісти про «его земное благо — житие». Але у відповідях пророка вбачаємо штрихи біографії самого Шевченка. І важливим тут є не те, що життєвий шлях, який Шевченко пройшов до 1843 року, збігається з життєвим шляхом літературного героя, а те, що подальший шлях Пророка, накреслений Шевченком, стане долею його самого після 1843-го i до останнього дня у 1861 році. Ось він: «двенадцать их было, счастливое братство», i серед них зелений пророк, «как волхв, вещатель молодят», «пророка на стогнах каменем побьют», «быть одиноким до могилы, без крова жить», «Уже в постели предмогильной лежит он тих... Друзей тоскующий совет... Поочередно ночевали у друга верные друзья... Душа избранная, зачем ты мало так у нас гостила? И мир пророка потерял, и слава сына потеряла... Лавровый венок зеленый молодой на могиле положили».
Так i збулось: Кирило-Мефодіївське братство, заслання, а потім за житло правила майстерня в Петербурзькій академії художеств. Поет, письменник, художник-академік неодруженим помер у 46 років в оточенні вірних друзів; на труну його поклали вінок не лавровий, а терновий у київській церкві Різдва Христового — на місці, де, за легендою, стояло шатро апостола Андрія Первозванного.
У 1846 році пророцтво вiд 1843-го про 12 «друзів-братів», пов’язаних «таємною силою», стало реальністю. В Києві утворилось Кирило-Мефодіївське братство. Автор «Кобзаря» став найяскравішим братчиком: «промовами живими... до себе друзів причарував... Він говорив, що... з благородною відвагою стать за народ і нищить зло».
У «Програмі братчиків» було дві основні цілі: політична (ліквідація кріпацтва та створення Слов’янської федеративної парламентської республіки) та культурницька (відродження i розвиток української культури). Назва братства на честь просвітителів Кирила i Мефодія спрямувала їхню діяльність саме як просвітників. Розсіяні опісля арештів і переслідувань по всій Російській імперії (Петрозаводськ, Казань, Саратов, Орел, Єлабуга, Перм, Єреван, Грузія, Дагестан, Казахстан, Азербайджан, Петербург) братчики своїми знаннями викликали повагу до України та українців i до Тараса Шевченка.
Згадаймо поіменно
У рік заснування їх було одинадцять у віці від 20 до 30 років (серед них — шестеро студентів Київського університету ім. св. Володимира), дванадцятим — 33-рiчний Тарас Шевченко, а тринадцятим — донощик Олександр Петров, співробітник «III відділу».
— Шевченко Тарас (9.03.1814, Київська губернія — 10.03.1861, Петербург). У Кирило-Мефодіївському братстві з квітня 1846 р., заарештований 5 квітня 1847 р., засланий солдатом до Особливого Оренбурзького корпусу. Після повернення із заслання у 1858 році разом iз Костомаровим працював над організацією недільних шкіл для дорослих українців. Для тих шкіл склав i видав своїм коштом «Букварь Южнорусский».
— Костомаров Микола (1817, Слобідсько-Українська губ. — 1885, Петербург). Один із засновників братства у грудні 1845 року. У 1846-му пише «Книгу буття українського народу», яку у III відділі назвали «рукописью «Закон Божий». Заарештований 28 березня 1846 року. Його заслали на рiк до Саратова. Там заприятелював із Миколою Чернишевським, який шанував Костомарова «за чесний лад думок», полюбив Україну i Шевченка. Чернишевський писав: «Малоросійська література отримала вже такий розвиток, що навіть могла б обійтися без нашого великоросійського схвалення... Маючи тепер такого поета як Шевченко, малоросійська література також не потребує нічиєї прихильності».
Після визволення працював над організацією недільних шкіл в Україні, сприяв виданню журналів «Основа» та «Вестник Европы», де й друкувався. Член-кореспондент Петербурзької АН. Професор Петербурзького університету, де читав курс лекцій з історії (1859—1862 рр.) i «досяг такої слави, якої не було в жодного з тутешніх професорів з часів заснування університету» (М. Чернишевський). Автор 300 історичних творів, монографія «Богдан Хмельницький».
— Гулак Микола (1822, Полтавська губ. — 1899). Один із засновників братства. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету (1843), кандидат права (з 1844), чиновник канцелярії київського, подільського i волинського генерал-губернаторства (з 1845). Взятий пiд арешт у Петербурзі. Шліссельбурзька фортеця (1847—1850). Поселення в Пермі (1850—1857). Педагогічна i наукова робота в Україні, Грузії та Азербайджані (1859—1887). Відомий працями з історії, філософії, упорядкуванням оригінальних книг із математики. Вперше переклав із грузинської на російську мову поему Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі».
— Білозерський Василь (1825—1899). Один із засновників братства. Навчався в Київському універитеті, де познайомився з Тарасом Шевченком (1844). Заарештований i засланий до Петрозаводська (1847). Редактор першого журналу «Основа» в Петербурзі.
— Куліш Пантелеймон (1819, Чернігівська губ. — 1897). Познайомився з Шевченком у 1843 році. Заарештували його у Варшаві й ув’язнили на чотири місяці. Автор «Граматки для народних шкіл» («Абетка Кулішівська» до 1930-х років), «Записок о Южной Руси», «Про стосунок малоросійської словесності до загальноруського» (у 1800 році ці мови називалися «древнеруським языком» i «употребляемым ныне наречием»), «Що стоїть Шевченко як поет народний». Першим заснував українську друкарню, де надрукував п’єсу «Назар Стодоля» та частину поеми Шевченка «Мар’яна-Чарівниця». З Куліша починається українська літературна критика. Перший поставив фольклористику на наукову основу. Переклав Старий i Новий заповіти українською мовою. Першим звертається у своїх поетичних творах до теми Сходу («Пісня пісень», «Тисяча i одна ніч»).
— Пильчиков Дмитро (1821, Херсонська губ. — 1898). Закінчив Київський університет i викладав історію у Полтавському кадетському корпусі (1846—1898). Один із організаторів недільних шкіл у Полтаві, матеріально підтримував літературне товариство ім. Т. Шевченка.
— Маркович Опанас (1822, Полтавська губ. — 1867). Під час навчання у Київському університеті (закінчив у 1846 р.) познайомився з Олександром Навроцьким i Шевченком. За знайдені вірші Шевченка «І мертвим i живим» висланий до м. Орла, де познайомився з 16-рiчним Миколою Лєсковим. Той писав про Марковича: «Його добре знав i любив, та й забов’язаний йому всім своїм спрямуванням». У 1859 р. відновив зустрічі з Шевченком. У 1861 році — організував концерт, присвячений пам’яті Шевченка.
— Посяда Іван (1823—1894) — селянин, у 1843 році — вступив на філософський факультет Київського університету, 1846 р. — член лівого крила братства. 1847 року його заарештували i відправили під нагляд поліції у Казань, де у 1849-му закінчив університет у ступені кандидата філософських наук. Його призначили помічником правителя канцелярії рязанського губернатора. У 1856— 1866 — за кордоном, потім — учитель на теренах України та у Воронежі.
— Навроцький Олександр (1823, Полтавська губ. — 1892), двоюрідний брат Миколи Гулака. 1846 — студент флософського факультету Київського університету, де познайомився з Шевченком, поширював списки його творів. 1847 року закінчив університет. Його заарештували і засудили до 6 місяців ув’язнення (В’ятка). З лютого 1848 року переведений до Єлабуги. Жив у Празі, Дагестані, Єревані. Поет, перекладач, український громадський i культурний діяч.
— Тулуб Олександр (1824—1872). З університетських років знайомий з Шевченком, поширював його твори серед студентів, член братства. У березні 1847 р. його заарештували, але через брак доказів він уникнув покарання. Історик i педагог. У 1840—70-х роках учителював у багатьох містах України. У 1864—65 — завідував редакцією неофіційної частини «Киевских губернских новостей».
— Андрузький Георгій (1827, Полтавська губ. — 1883), із дрібних поміщиків, студент Київського університету. У 1946 р. познайомився з Шевченком, який мав вплив на його поезію. Свідчення 20-рiчного студента на допитах у III відділі були використані як один із матеріалів для звинувачення Шевченка. Під наглядом поліції перебував у Казані, Петрозаводську. В 1850—54 роках ув’язнений у Соловецькому монастирі. У 1856 р. повернувся до Полтавської губернії.
— Савич Микола (1808, Полтавська губ. — 1892), поміщик, закінчив Харківський університет. У1831—34 роках — навчався в Парижі, у 1846-му вступив до братства, 1847 — познайомився з Шевченком, який через нього передав Адаму Міцкевичу в Париж автограф поеми «Кавказ». Через це Миколу викликали з-за кордону i вислали в маєток на Полтавщині під нагляд поліції.
— Петров Олександр (1827—1883) — студент. У 1846 р. з провокаційною метою став членом братства, а 3 березня 1847 року письмово доповів III відділу про існування братства. Знаючи про Шевченка вiд Олександра Навроцького, назвав його ім’я, переказав змiст поеми «Сон» i посланія «І мертвим, i живим».
* * *
«Счастливое братство» — це було братство дванадцяти. Їм довелось дихати тюремним повітрям Петропавловської i Шліссельбурзької фортець, В’ятки i Соловецького монастиря, однак вони так і залишилися діячами української культури і просвітниками.