Новини одним рядком:
15 березня – вечір пісенної терапії тріо “Акварель” (Дніпропетровськ) у сумській міській бібліотеці ім. Т.Шевченка
15 березня – творчий вечір киян: поета БИМа і барда Дениса Суховія у Луцьку, клуб №3 вул. Драгоманова 1
19 березня – день народження Ліни Костенко, українського поета
21 березня – концерт Вадима Гефтера, Донецьк, пр-кт Панфілова, 15-б, таверна ресторанно-готельного комплексу "Шафран"
25 березня – день народження Насті Бринцевої, автора пісень із Алчевська
26 березня – обласний конкурс юних бандуристів ім. Івана Кривенчука у м. Малин Житомирської області
Ліна Костенко
ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.
Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі –
після таких років такої самоти! –
овацію таку йому зробили друзі! –
коли він увійшов.
І він не зміг іти.
Він прихилився раптом до колони.
Сльоза, чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте… із каторги в салони…
не зразу усміхнеться чоловік…
Іван Малкович
Сльоза
Покосились мої полонини
так, що й досі поліг не згребу…
Я заграю в зозульку із глини,
спогадаю гуцульську журбу.
Я зірвусь проти Пруту й Дунаю,
я метнуся на Львів і Судак,
я сльозу у кулак заховаю –
і розірве сльоза мій кулак.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Боярка – Сергій Мороз
Учасники концертної програми 19.03.2014 року. Будинок вчителя
Оля Лобойко,4 роки.
Народилась в селі Мар’янівка що на Київщині у співучій родині. Прадід,бабуся і тьотя співають, мамуся та татусь-професійні співаки. Народний аматорський вокальний ансамбль «Мальви» села Мар»янівка Київської області, художній керівник Марія Луценко.
Аматорський "народний вокальний ансамбль "Мальви" створений з ініціативи його незмінного керівника Марії Петрівни Луценко в 2003 році. Вже в 2005 році завоював звання народного, і постійно підтверджує це звання. Ансамбль є незмінним лауреатом районних конкурсів , в 2012 році на Y Всеукраїнському фестивалі-конкурсі "Вишгородська Покрова" він виборов друге місце. Ансамбль виступав в Національному театрі опери і балету ім.Т.Г Шевченка , в Міжнародному концертному центрі ім.Івана Козловського, з концертом в церкві Святої Катерини, з щедрівками в Будинку вчителя м. Києва, неодноразово в бібліотеці ім. Рильського. В 2013 році на YII обласному огляді-конкурсі камерних вокальних форм ім.І.С.Козловського завойовано 3 місце, на обласному фестивалі-конкурсі "Малишкові стежки" перше місце. В серпні 2013 року ансамбль в рамках Х Міжнародного фестивалю класичної музики "Музыкальное лето в Кузьминках" в Москві успішно виступив з сольною програмою.
Головне в роботі ансамблю, популяризація української народної і аматорської пісні. В репертуарі ансамблю понад 60 пісень.
Дует "Простір музики" у складі Сергія Мороза та Ігоря Якубовського створений авторами і виконавцями Сергієм Морозом та Ігорем Якубовським у 2000 році. Ігор і Сергій - професійні музиканти з більш ніж 20 літнім стажем композиторської і виконавської діяльності.
Чоловічій народний хор «Чумаки»,художній керівник, диригент – Василь Триліс.
Чоловічий народгий хор "Чумаки" (м. Київ, товариство "Знання"), лауреат Всеукраїнського хорового конкурсу ім. М. Леонтовича (1 місце серед чоловічих хорів, 1993), щойно відсвяткував своє 25-річчя. Керівник Василь Триліс.
Володимир Самайда (бас) – соліст чоловічого народного хору «Чумаки».
Український народний хор ім. Станіслава Павлюченка Київського національного університету культури і мистецтв, кафедри фольклору, народнопісенного та хорового мистецтва, худ. керівник та диригент кандидат мистецтвознавства, доцент Олена Скопцова. Концертмейстер - Валентина Кузик, музикознавець, лауреат премії ім. М. Лисенка, доктор філософії (з мистецтва) Валентина Кузик.
Сайт Національної спілки кобзарів України
Обласний конкурс юних бандуристів на Житомирщині
http://www.kobzari.org.ua/?page=news&subpage=53
26 березня 2014 року у м. Малин Житомирської області відбудеться обласний конкурс юних бандуристів ім. Івана Кривенчука.
Заявки на участь у конкурсі необхідно подавати поштою на адресу управління культури Житомирської обласної державної адміністрації:
Поштовий індекс 114
м. Житомир, вул. Бердичівська, буд. 25
ukt_zt@ukr.net
Суми – сайт КАП “Булат”
http://www.bulatclub.com/
ПОЛОЖЕНИЕ
о проведении ХХVI международного фестиваля авторской песни и песенной поэзии
«БУЛАТ»
(г. Сумы, 11-13 апреля 2014)
Общие положения
Фестиваль проходит ежегодно, начиная с 1989 года, и в настоящее время имеет статус международного.
Сроки проведения фестиваля – 11-13 апреля 2014 года.
Фестиваль проводится с целью поддержки и развития жанра, основателями которого являются такие авторы-исполнители, как Булат Окуджава, Юрий Визбор, Владимир Высоцкий, Александр Галич, Юрий Кукин, Ада Якушева, Новелла Матвеева и другие.
Проживание всех приглашенных участников фестиваля в ОЗСТ «Ровесник».
Ответственность за проведение фестиваля возлагается на Оргкомитет фестиваля.
Организаторы фестиваля
- Всеукраинское объединение деятелей авторской песни;
- Сумская областная молодёжная организация «Клуб авторской песни «БУЛАТ»;
- Отдел культуры и туризма Сумского городского совета.
Цели и задачи
- популяризация авторской песни и поэзии;
- популяризация украинской авторской песни и поддержка талантливых авторов-исполнителей Украины;
- культурное обогащение и эстетическое воспитание молодежи;
- приобщение творческой молодежи к жанру авторской песни;
- обмен опытом между активистами КАП и творческих объединений.
Предварительная регистрация участников
Все участники фестиваля обязательно проходят единую электронную регистрацию. Подтверждение прибытия участников фестиваля, встреча делегаций, бронирование мест для поселения и согласие на комплексное питание - только по предварительно поданным заявкам.
Важно!!! Если вы уже являетесь пользователем сайта www.bards.name, то сначала авторизуйтесь на нём, и только после этого нажимайте на "Регистрация участников фестивалей" в левой части страницы!
Всем, у кого нет своей странички на данном ресурсе, должны пройти такую регистрацию. В дальнейшем это облегчит вашу регистрацию как на последующих фестивалях "Булат", так и на многих других фестивалях, использующих наш универсальный функционал.
Срок подачи заявок до 09 апреля 2014 года.
На основании поданной заявки, после прибытия на фестиваль участникам выдаются бейджи с регистрационными данными и статусом участника.
Ответственный за регистрацию участников на фестивале – Артём СОКОЛОВ.
ВНИМАНИЕ!!!
Убедительная просьба указывать контактные данные в Заявке для предварительной связи с Вами.
Проживание участников
Иногородние участники фестиваля поселяются в ОЗСТ «Ровесник».
Проживание: В отапливаемом корпусе – 70, 00 грн/сутки
Количество мест в фестивальном городке ограничено!
Комендант фестиваля: Валерий КАНДЫБЕЙ.
Ответственные за расселение участников: Михаил ПАЛАМАРЕНКО, Ольга СУХОВА.
Ответственный за обеспечение порядка: Андрей ПОПЛАВСКИЙ.
ВАЖНО!
На территории оздоровительных комплексов распитие спиртных напитков КАТЕГОРИЧЕСКИ ЗАПРЕЩЕНО. Курение – только в отведённых местах. Участники фестиваля в нетрезвом виде к фестивальным мероприятиям не допускаются.
Питание участников
Питание участников организовано в столовой ОЗСТ «Ровесник». Комплекс питания включает в себя:
• Ужин (пятница) 20,00 грн;
• Завтрак (суббота) 20,00 грн;
• Обед (суббота) 30,00 грн;
• Ужин (суббота) 20,00 грн;
• Завтрак (воскресенье) 20,00 грн.
Стоимость полного комплекса питания (с пятницы по воскресенье) составляет 110,00 грн.
На территории ОЗСТ «Ровесник» работает буфет. Ответственная за организацию питания – Татьяна РУДОМЁТ.
Ориентировочные расходы на одного человека
Обязательные расходы:
• Организационный взнос 50,00 грн; (70,00 грн - в случае подачи заявки после 09.04.14)
Дополнительные расходы (полный пансион):
• Проживание 140,00 грн (2 суток);
• Питание 110,00 грн (с пятницы по воскресенье);
ИТОГО 300,00 грн (320,00 грн - в случае подачи заявки после 09.04.14)
Транспорт
Оргкомитет фестиваля организовывает встречу иногородних участников. Предоставляется транспорт для доставки иногородних участников и почетных гостей фестиваля к месту проживания и проведения фестивальных концертов.
Ответственные за встречу гостей – Виталий ПОЛОЖАЙ, Александр СОРОКИН.
Стоимость проезда на фестивальном транспорте включена в организационный взнос.
Если Вы не смогли найти фестивальный транспорт, то попасть в фестивальный городок можно самостоятельно. ОЗСТ «Ровесник» расположен в районе «Барановка». Городской транспорт: от ж/д-вокзала – №16 «Ковпака – Барановка», №57 «Роменская – Барановка», №57А «Барановка – Центр» до остановки «Улица Физкультурная», далее по указателям до ОЗСТ «Ровесник»; от автовокзала – маршрутное такси №57 до остановки «Улица Физкультурная», далее по указателям.
Стоимость проезда в городском транспорте – 2,00 грн (по состоянию на 10.03.2014).
Конкурс фестиваля «Булат»
По решению оргкомитета в рамках XXVI Международного фестиваля «Булат» конкурс не проводится.
Участие в обучающих мастер-классах
В рамках фестиваля «Булат» проводятся обучающие мастер-классы:
• «Исполнительское мастерство»,
• «Гитарный аккомпанемент»,
• «Поэзия»,
• «Киевская школа бардов Дмитрия Долгова».
К участию в обучающих мастер-классах допускаются все желающие, предварительная запись проводится при регистрации.
ВАЖНО! Участие в обучающих мастер-классах в нетрезвом виде исключено.
Программа фестиваля
11 апреля (пятница)
6:00 – 17:00 Заезд иногородних участников фестиваля. Встреча гостей на вокзалах города и сопровождение в ОЗСТ «Ровесник».
Регистрация прибывших участников фестиваля.
в течение дня Благотворительные концерты по городу.
14:00 – 16:00 Мастер-классы «Исполнительское мастерство», «Гитарный аккомпанемент», «Поэзия». (ОЗСТ «Ровесник»)
17:00 Доставка участников фестиваля автобусами на концерт-открытие.
18:00 – 20:30 КОНЦЕРТ-ОТКРЫТИЕ ФЕСТИВАЛЯ.
Принимают участие: КАП «Булат», гости фестиваля. (Машиностроительный колледж, пр-т Шевченко, 17)
21:00 Доставка участников фестиваля автобусами на места проживания.
21:30 – 22:00 Ужин (столовая ОЗСТ«Ровесник»)
22:00 – 24:00 «Песни у костра».
12 апреля (суббота)
9:00 – 9:30 Завтрак (столовая ОЗСТ «Ровесник»)
9:30 – 14:00 ЭКСКУРСИИ по городу (Дом-музей А.П. Чехова, музей альпинизма, художественный музей).
11:00 – 14:00 Мастер-классы «Исполнительское мастерство», «Гитарный аккомпанемент», «Поэзия». (ОЗСТ «Ровесник»)
14:30 – 15:00 Обед (столовая ОЗСТ «Ровесник»)
15:30 – 16:00 Работа участников концерта со звукооператорами. (концертный зал ОЗСТ «Ровесник»)
16:30 – 19:30 КОНЦЕРТ «БУЛАТ» собирает друзей» часть 1, (концертный зал ОЗСТ «Ровесник»)
19:30 – 20:00 Ужин (столовая ОЗСТ «Ровесник»)
21:00–23:00 КОНЦЕРТ «БУЛАТ» собирает друзей» часть 2, (концертный зал ОЗСТ «Ровесник»)
13 апреля (воскресенье)
9:00 – 9:30 Завтрак (столовая ОЗСТ «Ровесник»).
11:30 Выезд участников фестиваля на ГАЛА-КОНЦЕРТ.
12:00 Фото на память всех участников фестиваля.
13:00 – 16:00 ГАЛА-КОНЦЕРТ «БУЛАТ» собирает друзей» (ДК им. Фрунзе, ул. Горького, 5)
17:00 Отъезд иногородних участников фестиваля.
Вас ожидает атмосфера праздника авторской песни, свободного общения и хорошего настроения.
Контакты
Игорь ДОБРОВОЛЬСКИЙ
Президент фестиваля
м. +38(050)327-17-46
dobrobard@gmail.com
Алла ТИТАРЕНКО
Художественный руководитель фестиваля
м. +38(095)669-56-57 м. +38(097)377-69-96
alti@ukr.net
Артём СОКОЛОВ
Ответственный за регистрацию участников, проведение благотворительных концертов
м. +38(050)152-50-07
Sokolov.Artyom@gmail.com
Ведущие концертов
Евгения ТОРОПОВА
м. +38(097)265-85-47 м. +38(099)508-02-38
Александр ГАРБАР
м. +38(095)302-74-80
Валерий КАНДЫБЕЙ
Комендант фестиваля
м. +38(067)442-13-98 м. +38(099)730-70-69
Андрей ПОПЛАВСКИЙ
Заместитель коменданта фестиваля
м. +38(095)867-36-21
Ответственные за расселение участников
Ольга СУХОВА
м. +38(095)499-31-87
Михаил ПАЛАМАРЕНКО
м. +38(050)171-07-17
Виталий ПОЛОЖАЙ
Ответственный за транспорт
м. +38(050)619-24-89
Ответственные за вечер у костра
Игорь ПРИХОДЬКО
Вячеслав КОБЗАРЬ
м. +38(050)194-72-83 м. +38(067)749-27-44
Ответственные за встречу гостей
Виталий ПОЛОЖАЙ
м. +38(050)619-24-89
Александр СОРОКИН
м. +38(050)974-15-35
Татьяна РУДОМЁТ
Ответственная за организацию питания м. +38(050)147-53-78
Одеса – сайт http://o1.ua/news/znamenityy-poet-o.html
Знаменитый бард - о Майдане и Украине
Знаменитый российский поэт и исполнитель авторских песен Александр Городницкий предоставил о1.ua право опубликовать свое новое стихотворение, посвященное событиям в Украине, которое было написано только вчера, 3 марта.
МАЙДАН
«Переведи меня через майдан»
В. Коротич
Безбрежен океан людских страданий.
Реальность беспощадна и груба.
Дымятся баррикады на майдане,
Где льется кровь и слышится пальба.
Там лишь чужие поминают вины,
Там грош-цена потраченным трудам.
И, если, Боже, любишь Украину,
Переведи ее через майдан.
Там из окошка выпавшая рама
По тротуару не дает пройти,
И нам вещают рупоры упрямо,
Что к счастью нет окольного пути.
Его мы не прошли и половины,
Идя опять по собственным следам,
И, если, Боже, любишь Украину,
Переведи ее через майдан.
И вы, что встали камуфляжной ратью,
Готовые убить и умереть,
Опомнитесь: вчера вы были братья,-
Не становитесь каинами впредь.
Не забывайте - жизнь всего дороже, -
За остальное я гроша не дам.
И, если Украину любишь, Боже,
Переведи ее через майдан.
И что б ни пели Рада или Дума,
Какую бы ни заплетали нить,
Не стоит подставлять себя под дуло
И на другого дуло наводить.
Нелегкий день сегодня нами прожит.
Нелегкий жребий нам судьбою дан.
И если ты Россию любишь, Боже,
Переведи ее через майдан.
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
СУСІДКА
Я тебе сама створила
у захмарній далині,
щоби голодом морила
ти мене в пізніші дні.
А сьогодні ніж до горла
ти приставила мені.
І стою я зовсім гола
на морозному вогні.
І тому кажу я зрідка,
як зі сходу суне тьма:
«Хай тебе, моя сусідко,
враз би трахнула чума!»
ХРЕСТИ
Хрести, хрести… немов піали,
в яких – розпите джерело…
Христа ми вдруге розіп’яли,
щоб воскресіння не було.
А як не буде воскресіння,
то скільки люду зажене
у чаші темні ніч осіння,
що, мов отави, душі жне…
Хрести, хрести – німі піали
здіймають пращури вночі,
тости, неначебто до зали,
а навкруги… усе мовчить.
Севастополь – сайт новин http://news.sevas.ua/politics/pered_ukic_sostoyalsya_koncert_v_podderzhku_referenduma
(фрагмент, де про виступ барда, організатора фестивалю “Балаклавські канікули”)
14 марта на площади возле Украинского культурно-информационного центра состоялся концерт-акция «Отстаивайте же Севастополь», на котором творческие коллективы и работники культуры города призвали горожан принять участие в референдуме.
...
Своё выступление Андрей Соболев начал с того, что поделился своими эмоциями относительно будущего присоединения Севастополя к России. Бард отметил, что ему до сих пор не верится, что всё это происходит сейчас наяву, а не во сне.
«Всё больше и больше люблю свой город. За 23 года у меня был червяк сомнения, что мы чуток подсдали. Теперь я понимаю: я плохо думал о своих земляках. На самом деле, у нас всё это здорово сидело, и в нужный момент мы сказали твёрдое «Да», ― такими словами Андрей Соболев выразил своё восприятие политических перемен в городе.
...
Суми – Петро Картавий
Про Севастополь, де жив у 1965-1972 роках та відвідував концерти бардів
1999 року згаданий Андрій Соболєв проводив 1-й фестиваль “Балаклавські канікули”, а досвіду організації бардівських фестивалів не мав, тому щиро консультував його. Про фестиваль у бюлетені 4 (5) за 1999 рік. Тоді А.Соболєв говорив, що в приміському селі Хмельницьке його звуть “націоналістом”, бо дружина – українка. Чомусь наступного року організатори фестивалю вказували мені, що в Севастополі потрібно говорити тільки російською. Коли продовжував розмовляти українською, то ставлення до мене погіршилося. Обдумуючи зміни у настроях організаторів дійшов висновку: причина була в приході 2000 року до влади в Росії КДБешника, служба якого контролювала Севастополь. У 2001, 2003 роках відпочиваючи біля Балаклави спілкувався з учасниками фестивалю чим дратував А.Соболєва, хоча нікому не заважав.
Востаннє був у Севастополі в серпні 2008 року (час окупації Росією Південної Осетії), і відчув зневажливе ставлення жителів міста до українців. Про це попереджав у статті “Похід гірським Кримом та відвідини Севастополя” (бюлетень №13 (107) за 2008 рік). Пропоную її закінчення, з моменту коли з Балаклави поїхав у Севастополь, щоб розшукати знайомого.
...
“У транспорті відчув як принижують носіїв української мови. Біля будинку офіцерів Чорноморського флоту РФ попросив сусідку по маршрутці показати, де поставили пам’ятник Катерині ІІ до 225-річчя заснування Севастополя, через який виникло протистояння російської та української громад міста. Жінка пенсійного віку, з гордістю підкреслила, що вона росіянка і, виказала мені претензії, немов збирався помститися цариці за знищення запорізького козацтва та Гетьманщини. Відповів їй, що поважаю росіян, а вона інтернаціоналістка, бо зневажає людей інших національностей. Слова подіяли, і коли питав, де зійти з маршрутки, щоб знайти необхідну адресу, то сусідка, реабілітуючись, підказувала.
Знайомий був на роботі, а двері відчинила його донька, яку раніше не бачив. Сказав, що з її батьком вчилися в училищі та жили в одній кімнаті гуртожитку в Севастополі. Записку для її батька писав стоячи, бо не запросила у квартиру. Дав прочитати, і бачу, що не розуміє написане. Перепитав. Відповіла, що почерк складний та ще й українською? Розпитав чим займається. Розповіла, що вчиться в сімферопольському інституті на графіка-дизайнера, щоб працювати у видавництві. Повертався тролейбусом, і знову претензії пенсіонерки та кондуктора стосовно моєї мови.
При зустрічі запитав знайомого, чому донька не володіє мовою його дитинства, а він сказав, що через вплив церкви дружина-росіянка не хоче, щоб та знала українську. Шовінізм проник у сім’ю. Хто ж формує світогляд севастопольців у останні роки, бо коли 2001 року приїздив на фестиваль АП «Зурбаган» не чув у місті жодних претензій при спілкуванні. Офіційно влада у Севастополі належить міськдержадміністрації та міській раді, але все контролює Росія. Задіяні не тільки флот РФ, а й ЗМІ, політичні партії, громадські організації та церква московського патріархату, «місіонера» якої зустрів на вокзалі. Представник С-Петербургу вразив відсутністю об’єктивних знань, і поглядом на історію тільки через призму інтересів Росії.
Комусь не хочеться, щоб історію міста знали севастопольці. На стінці Графської пристані бачив дірки від зірваної меморіальної дошки до 90-річчя підняття українських прапорів на Чорноморському флоті. Поруч висить дошка воякам Врангеля, що покинули Крим у листопаді 1920 року, яку не чіпають, але це дві події однієї епохи. Сумно, і водночас смішно, коли в ресторані з українською назвою і борщем, офіціантки що вдягнені у вишиванки говорять російською. Колишній колега, прихильник приєднання Севастополя до Росії, оглядався, чи не бачать знайомі, що він говорить з українцем.
Та не всі налаштовані вороже. Літній співрозмовник тет-а-тет розповідав, що він 12 років обирався парторгом організації, але не був комісаром, бо пам’ятав про голодне і холодне дитинство в російській провінції. Від тих, кого недавно шокували ціни в Росії почув: «Когда вернулись домой, то показалось, что у нас всё даром». Така реальна картина життя та дехто малює рай у сусідів, які прагнуть відродити імперію, де немає місця демократії.
В інформаційній облозі, через неповагу до інших народів, агресивні мешканці півострова морально деградують і стають знаряддям у руках політичних підбурювачів, налаштовуючи громадян проти держави Україна. Потрібно говорити з кожною людиною окремо. Спілкуючись, рекомендував севастопольцям уникати напруженості, яка може створити конфлікт.”
Київ – Олексій Бик (попросив барда написати про участь у визволенні зниклих у Криму журналістів)
Доброго дня! Про основну частину подій написав тут: http://glavcom.ua/articles/18114.html
Після звільнення наших я зараз у Криму в розшуку, мої фото на всіх блок-постах. Вибирався з Криму напівлегально, наші люди всюди є, допомогли. А вчора добре поінформовані джерела ще повідомили, що я у списку розшуку ФСБ. Життя прожите не марно))
З більш-менш нових віршів - тільки оцей:
У міста немає змісту, і нас нема. Язичники падолисту зреклися сну. Пропахла кривавим димом твоя зима і вірує тільки в рими і у війну. Це місто скосили нежить і алкоголь, воно тобі не належить спокон віків. І янголи в камуфляжі кричать «пароль!», відпльовуючись від сажі і матюків. Будуй собі барикади, пиши роман, але не проси пощади і не канюч, бо ця комендантська ера – природній стан того, хто на БТРи йде голіруч. Того, що волочать з бою за рукави, того, хто задав собою моральний ценз.
...Життя – як ножем по кістці, але живи. У міста немає місця для драм і сцен.
Пропоную статтю з Інтернету. Упорядник
Острів Крим: життя в окупації. Свідчення очевидця
http://glavcom.ua/articles/18114.html
Олексій Бик
Обозреватель «Главкома»
… - Цель поездки?
- В гости.
Український військовий зазирає до салону авто, звіряє наші обличчя з документами і мовчки киває. Ми їдемо далі – двома машинами.
На під`їзді до російського блокпосту стає видно, що він вщент перегороджений бетонними блоками, і що через нього йшло багато військової техніки – асфальт прогнувся і просів. Над бетонними барикадами тріпотять російські триколори. В полі обабіч дороги – вкопані в землю БТРи, а далеко в полі видніється колона військових тентованих вантажівок для перевезення солдатів.
Першу лінію росіян проїжджаємо швидко і практично без напруги: «зелені чоловічки» перевіряють документи, зазирають до багажника і салону автомобілів, питають: куди і навіщо їдемо? Відпускають.
Але вже за кілька метрів – друга лінія. Тут, окрім «зелених», ще кілька чоловік у формі ліквідованого «Беркуту» (новісінька, з голочки) та місцева самооборона – вдягнена абияк, почасти в химерні комбінації папах і гумових пляжних капців. Тут «шмонають» всерйоз.
… А починалося все добре, і ніщо не віщувало біди. На одній із журналістських спільнот у фейсбуку я знайшов оголошення про те, що ось, до Криму йде машина, і є два місця. Я передзвонив, мені сказали, що місце буде, але не точно. Та, зрештою, майже перед самим виїздом отримав підтвердження.
Увечері 8 березня ми зустрілися у кафе – Євген (власник авто), Катя (дружина Євгена), Олесь (фотограф, що принципово користується тільки плівкою), Оленка (журналіст, фотограф) та я. Їхати мали всі, крім Каті.
Ми довго обговорювали усі деталі, коли і як їдемо, що з собою беремо, а чого ні. Вирішили все ж ризикнути і взяти бронежилети, хоч тепер ясно, що то була погана ідея. Домовилися, що на під`їзді нас зустріне місцева людина, на машині з кримськими номерами, і ми спробуємо прорватися разом.
До Перекопу дісталися без пригод. У Вознесенську бачили сентиментальну картину: біля воріт якогось підприємства поміж яблунями стоїть свіжопофарбоване погруддя Шевченка, а біля нього нечисленний мітинг – дорослі і діти.
І вже тільки звернувши за Цюрупинськом на Крим, ми зрозуміли, що наближаємося до зони протистояння: якщо з Криму на велику землю подекуди і проїжджали авто, то на півострів їхали тільки ми. Звикнувши відвідувати Крим у розпал курортного сезону, важко повірити, що ця дорога буває настільки порожньою.
За кілька кілометрів від блокпостів нас чекала людина, яка мала провести до Криму. Я пересів до його авто для координації (це був мій знайомий), і ми рушили.
…На другому російському блокпості у нас знову перевірили документи, попросили відкрити багажники і почали ретельний «шмон». Мого рюкзака вивалили на заднє сидіння авто, переглянули кожну шмотку, кожну кишеньку і відділення. Самого спочатку не обшукували.
«Сидимо, не рипаємося, говоримо російською» - попереджав провідник. Я так і зробив. Що відбувалося біля нашого «джипа», яким ми приїхали з Києва, видно не було.
Зараз уже навряд чи можна буде з`ясувати, що саме і у якій з авто викликало підозру «зелених чоловічків», але нас завернули у «відстійник». Ймовірно, підозру викликало саме авто – справжній позашляховик з лебідкою над переднім бампером.
- Чо, по бездорожью ездить собрались? Воевать приехали? - спитав хтось з бойовиків.
Тут до машин позбігалися «самооборонці» - від «беркутів» та російських бойовиків їх відрізняла сумбірність одягу та «калашнікови» без ріжків з патронами. Проте, чи не кожен другий тягав на поясі ніж чи/та пістолет.
У відстійнику вже стояла машина – білий «сітроен» з рожевим дахом. Він був випатраний, як різдвяна індичка. Поряд на асфальті валялися розкидані речі, якісь листівки, гроші і фото. Поряд навколішки стояли двоє дівчат, руки їх були стягнуті пластиковими реміняцми. Дівчата плакали.
- Ваван, иди познакомься, тут с…ка, которая тебя «молотовым» жгла! - гукнув хтось. Від наметів, розташованих віддалік, вальяжною ходою підійшов Ваван. Вочевидь, він у складі «Беркуту» брав участь у подіях на Грушевського чи Інститутській в Києві, але слідів «молотова» на ньому видно не було.
- Шо тут у вас?
- Да поймали двух с Майдана, двести штук гривен с собой везли, листовки какие-то, фото, - Вавану задоволено показували розкурочені пачки грошей (навряд чи там було 200 тис грн. – я бачив лише три пачки купюрами по 50 грн.), сували в руки бейджик і посвідчення з написом «Press», а в цей час «самооборона» нишпорила по всіх машинах, мародерствуючи і шукаючи, чим поживитися.
Взагалі, видавалося, що старшого серед цих бойовиків немає. Нашу машину, попри місцеві номери, обшукали разів чотири, кожного разу різні люди – промацали навіть стелю. Під час обшуку хтось благополучно позбавив кореспондента «Главкому» від тягаря у вигляді 1500 грн, схованих між речами у рюкзаку. А з якогось іншого авто «самооборонці» викрали коробку з пончиками і з радісним гигиканням побігли до наметів.
- Опа, что это?, - один з «беркутів» витягнув з багажника мого бронежилета.
- Командир, это мое! Я директор фирмы, инкассацию вожу, стремно же. Просто забыл выложить, - миттєво включився наш провідник.
- Да он тебе не поможет, - помахуючи дулом «калаша», відповів «беркут», а тоді несподівано запитав:
- А вообще по жизни за кого, мужики?
- Да мы за Чалого (севастопольский мер-самозванець).
- Так привезите пожрать, помогите нам, мы же родную землю от этих фашистов майданутых защищаем. Мой дед воевал, а они…
- Да мы возим, только на другой блокпост…
Біля нашого «джипу» вже зібралися бойовики. Що там відбувалося – з того місця, де нам наказали стояти, видно не було. Речі з багажника і рюкзаків вивалювали просто на землю. З-за машини вийшов «козачок», він намагався приладнати на ногу наколінник.
- Давай помогу, - «беркут» нарешті облишив нас у спокої. Зате підійшов бородатий самооборонець у папасі і з автоматом. У руках у нього була хустка-«арафатка».
- Были на Ближнем Востоке, да?, - з ненавистю спитав він у мене.
- Да это ж не их, - вступився «зелений чоловічок», що охороняв нас.
- Я, б…ь, их всех знаю, я под пули ихние ходил, - скреготнув зубами бородатий.
В цей час від «сітроена», біля якого «пресували» двох дівчат, почулися захоплені вигуки:
- Ого, б…ь! Ты смотри – у нее тут масть на руке! «Небесная сотня», б…ь!
В одної з дівчат і справді на руці було татуювання з написом «Небесна сотня».
- Ну, так щас вас станет 102, - Ваван весело заржав.
- Можно было бы по кругу пустить, но, походу, там уже весь Майдан побывал, - сказав наш «зелений» конвоїр «беркуту» і вони загигикали.
Біля «джипу», яким ми їхали з Києва, бойовики продовжували викидати речі моїх супутників на асфальт. Здається, вони крім щитків для ніг знайшли і професійні фотоапарати – це було погано, дуже погано. Видно було лише Оленку – вона про щось розмовляла з низькорослим бойовиком.
- Ну чо, будет теперь у нас ох..нная машина! Всю жизнь про такую мечтал, - новий «самооборонець» намагався відкрити капот позашляховика, але в нього не виходило.
- Да отойди, дебил, это тебе не «калина», - осмикнув його інший.
- А, может, рацию себе заберем?, - допитувався третій.
- Давай снимем заднее сидение, поставим к бочке. Пусть без него едут, - пропонував перший. Схоже, що мародерство тут було звичною справою.
В цей час до кабіни «сітроена» заліз веселий бойовик:
- Может, попробовать с разгона? Хахаха!, - пожартував він, вказуючи на барикаду з бетонних блоків. А тоді завів авто, розвернувся, побібікав і поїхав кудись. Дівчат в цей час обступили зусібіч, натовп кричав, і що там відбувалося – зрозуміти було неможливо.
А машину нашого провідника знову обшукували – цього разу до неї підійшов якийсь меланхолійний хлопчина, зазирнув на заднє сидіння, перекинув кілька висипаних з рюкзака футболок, а тоді взяв каремат і спальник, запхнув їх до мого спорожнілого рюкзака і мовчки пішов геть у бік наметів. Я не втримався.
- Командір, задержалі, обискалі, но зачем же грабіть?
- Что? Где?, - один із «зелених чоловічків» відволікся від збирання розкиданих по асфальту листівок і грошей до поліетиленового пакету і загорлав до крадія: - Эй ты! А ну неси назад! Верни!
Невідомо, навіщо він це зробив. Але після цього нас відпустили.
- Давайте, мужики, дуйте отсюда, быстро, - сказав нам ще один бойовик, який тільки-но прийшов (може, й справді командир?).
Ми сіли в авто і поїхали. За пару кілометрів у Армянську зайшли до кафе на АЗС, взяли по каві і сіли біля вікна визирати наших. Почав дзвонити затриманим друзям. Їхні телефони мовчали.
Біля кафе зупинилася військова вантажівка без номерів. З неї вилізли троє «зелених» з автоматами, зайшли до кафе, купили три пляшки коньяку і пішли собі геть.
Допивши каву і не дочекавшись другої нашої машини, ми вирішили закупити трохи продуктів, відвезти їх на блокпост і хоча б дізнатися, як там справи.
- Да мы мужикам обещали на блокпост еды привезти, - пояснювали ми, коли нас спиняли.
Біля блокпосту вже не було жодної з машин. Але нам вказали, де штабний намет. Біля намету двоє затриманих дівчат зі зв`язаними руками стояли навколішки, але моїх попутників тут не було. Зате по інший бік дороги біля посту ДАІ стояв наш «джип». Затримуватися тут стало небезпечно – мені вже почали надзвонювати колеги та рідні затриманих, але я просто не міг відповідати на дзвінки, перебуваючи серед бойовиків.
Зараз затриманих шукають – депутати, Автомайдан, місцеві активісти. Але, за словами місцевого силовика, який підключився допомагати, «если бы их хотели замочить – они бы не церемонились, убили бы на месте». Силовик вважає, що найвірогідніший варіант – затриманих допитають та відправлять геть з Криму.
…Крим сьогодні перетворився на острів. Хоча б тому, що він в деякому сенсі вже відірвався від материкової частини України і дрейфує морем у бік Росії. Але і Москві він – як валіза без ручки. Бо, скажімо, хоч анаконда і здатна проковтнути справді величезну здобич – все ж іноді неправильно розраховує свої силу, і здобич розриває їй шлунок. Путін так само вчепився у шматок, який може порвати йому кендюх.
А Крим… Острів Крим залишається десь посередині. Між Україною і Росією. Посеред води і ворогуючих сторін. Яблуком розбрату, яке, далебі, в цьому побоїщі розтопчуть найпершим.
Далі буде…
Севастополь – сайт www.sevbardafisha.narod.ru/ (сумно чути пісню барда про зраду і «нацистів»)
Здравствуйте, друзья!
Редакция сайта Севастопольская БАРД-АФИША поздравляет своих читателей со знаменательным событием – завершением Всекрымского референдума по определению статуса Крыма и г. Севастополя!
На сайте – песня известного крымского автора-исполнителя Владимира Грачева «День Победы Крыма».
www.sevbardafisha.narod.ru
Київ – Ігор Якубовський
Я багато не буду писати, лише скажу одне: "Якщо ви шановний, Володимире Володимировичу думаєте, що з вашого ганебного плану щось вийде, то ви глибоко помиляєтесь. Війну розв'язати дуже легко, а вийти з неї не просто. Вам і вашим соратникам вже проголошена анафема Афонськими старцями, подумайте про це, і одумайтесь поки ще не пізно. Не збираюсь вас надалі про щось просити і відговорювати від чогось, ви самі вправі зробити правильний висновок, але знаю одне, і думаю, що в цьому підтримують мене мої друзі, не ви створювали цей світ і не ви народжували життя в ньому, і не вам диктувати і встановлювати порядок в ньому. Все буде так як задумано Всевишнім і ви також являєтесь Його творінням, тому не руйнуйте гармонії в цьому світі. Живіть по законах здорового глузду та любові, і повірте вам за це воздастся. Пригадайте як простилось розбійникові який разом висів на Хресті з Ісусом. У вас є ще шанс одуматись і прийняти правильне рішення. А якщо ні, то Закон дзеркала спрацює обов'язково, пам'ятайте про це. Я обнімаю вас по-братськи і в вашому обличчі весь російський народ. Я народився в Копейську, Челябінської обл. і Росія для мене друга Батьківщина. Тому я не хотів би щоб наші народи були втягнуті у страшні протистояння, навіть не допускаю такої думки. Миру вам і всім нам і нехай переможе любов!!!
Рубрика – «Презентація книги віршів “ОДИН ІЗ ВАС”»
ЦУШКО СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ
Поет, прозаїк, перекладач (з білоруської, литовської, польської, вірменської).
Народився 21 липня 1945 року в селі Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. Загальну середню освіту отримав на Хмельниччині. Закінчив факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту (1969).
Працював наладчиком систем автоматизації технологічних процесів цукрової промисловості (1969–1997), заступником редактора газети “Витоки” і часопису “Світло” (1997–2000). Із 2001-го по липень 2013-го – редактор Університетського видавництва ПУЛЬСАРИ.
Збірки поезії: ВНУТРІШНІ МОНОЛОГИ, 1993; СЛОВО, 1994; ХОР, 2004; ЗАКОХАНИЙ МАНДРІВЕЦЬ, 2007; МІЙ МАЙДАН, 2007; СОНЦЕ ОСЕНІ, 2010; ГРАМАТИКА ЖИТТЯ, 2013; ОДИН ІЗ ВАС (вибрані поезії), 2014.
Автор новел та оповідань, віршів для дітей, що виходили окремими виданнями і в періодиці.
Автор пісень на свої слова та на вірші інших поетів.
Контакти: 067-7-8888-03 Е-mail: synjava@ukr.net
Книжка ОДИН ІЗ ВАС (вибрані поезії) продається в мережі книгарень Є.
Пропоную кілька віршів із книжки. Упорядник
* * *
Один із вас — я вулицею йду
поміж людей, будинків і авто.
Бува — лечу, буває — ледь бреду,
і в очі чи подивиться хоч хто.
Один із вас — штовхаю буднів віз,
так звично підставляючи плече.
Вантаж проблем, обов’язків, валіз
все більше давить, втомлює, пече.
Вже не спішу наївно вдалину,
не намагаюсь Всесвіт обігріть.
Все важче заколисую вину,
все болісніш втрачаю кожну мить.
Пора надбань закінчилась давно.
Ростуть борги великі і малі.
І крають серце — та вже не в кіно —
сумних прощань журливі журавлі.
Один із вас — життя перебреду,
обсиплюсь цвітом чи зірву свій плід —
аби з душею власною в ладу
бодай в одній душі лишити слід…
БАЛАДА ПРО ДВЕРІ
З сусідом обоє ми не мільйонери
і не депутати круті,
та ставить сусід мій броньовані двері,
а я потерплю ще прості.
Ми з ним народилися в есесесері
і правила вчили одні,
та ставить сусід мій броньовані двері,
а я знай співаю пісні.
Дружина мені дорікає: — Валерій!
Ти так легковажно живеш!
Сусід он поставив броньовані двері,
а ти все ремонт не почнеш…
Начальник повчає: — Ти шкодиш кар’єрі!
На землю спускайся з небес,
а то свою бідність не випхнеш за двері,
не купиш собі “Мерседес”.
Скажіть, ну кому пісеньки мої шкодять?
Сусід хай будує свій рай.
До нього сто літ уже гості не ходять,
а в мене — хоч двері знімай!..