Новини одним рядком:
13-22 вересня – фестиваль сучасного мистецтва ГогольFEST-2013, арткластер, Видубичі в Києві
21 вересня – фестиваль авторської пісні та поезії "Відкриті Небеса" в музеї І. М. Гончара, що біля Лаври в Києві
26 вересня – концерт гурту «Zapaska», Дніпропетровськ, арт-центр "Квартира" (вул. Червона Площа, 3-1)
26-29 вересня – ХІІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «ЧЕРВОНА РУТА – 2013» у Києві
26-29 вересня – виставка «Український музичний ярмарок - 2013» у Національному комплексі «Експоцентр України» в Києві
27-29 вересня – фестиваль українського фольклору «Берегиня» в Луцьку
Іван Малкович
* * *
знову марчіє трава
всюди присутність утрати
час нерозталим словам
з листям назад прилітати
затінок власних дерев
вічно з собою ми носим
й віримо що не помрем:
просто прокинемось –
осінь
тільки побачимо лиш
виріям пам’ять віддавши –
там де колись ми пройшли
в просторі – обриси наші
нами насичений світ
де ж ми ізвідси підемо?
просто
за крайньою з лип
в тінь свою
мовчки
вкладемось
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Дніпропетровськ – розсилка МА «АртВертеп»
Київ / ГогольFEST 2013
13-22 ВЕРЕСНЯ
арткластер Видубичі
ГОГОЛЬFEST – перший в Україні щорічний полідисциплінарний Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва.
ГОГОЛЬFEST – це презентація в Україні кращих зразків сучасного українського та світового мистецтва, акумуляція потужних творчих та інтелектуальних ресурсів, якісна презентація українського мистецтва на світовому рівні, а також формування творчого середовища, здатного стати дієвим центром розвитку українського мистецтва. Центром не тільки презентаційним, але й наснажливим, освітнім та виробничим.
ГОГОЛЬFEST – це спроба знайти форму, здатну зачинати нове художнє життя, форму, яка відповідатиме вимогам часу. Це можливість виникнення в Україні нової генерації митців світового значення.
ГОГОЛЬFEST – це презентація в єдиному інтерактивному просторі сучасного мистецтва, що включає: музику, танець, експериментальний театр, сценографію, живопис, дизайн, кіно та аудіовізуальні мистецтва.
ГОГОЛЬFEST має перетворити промислову зону Арт Заводу "ЕМЗ" (Видубичі) на один із потужних центрів світового фестивального руху та сприяти створенню постійно діючого всеукраїнського центру розвитку сучасних мистецтв, який впроваджуватиме інтенсивну освітню, виробничу та наснажливу діяльність, спрямовану на створення конкурентноздатної національної школи сучасного мистецтва, та якісну презентацію сучасної української культури у світовому культурному просторі.
ГОГОЛЬFEST покликаний стати обличчям України, як Авіньйонський та Канський фестивалі – обличчя Франції, Чеховський – обличчя Росії, Венеціанський бієналіє - Італії.
На сьогодні в Україні не існує жодного великого учбово-виробничого наукового та презентаційного центру сучасного мистецтва, який би дозволяв реалізовувати висококласні масштабні проекти сучасного мистецтва у сфері сучасної музики, танцю, театру, сценографії, некомерційного кіно та аудіовізуальних мистецтв, впроваджувати сучасні освітні програми, та представляти кращі надбання світового сучасного мистецтва.
Вищезазначені галузі мистецтва найбільш вразливі, адже їх розвиток та презентація потребує особливого простору, інформаційної інфраструктури та системи художньої освіти, які поки що в Україні відсутні, а отже – вимагають інвестицій та підтримки, без яких розвиток сучасної української культури неможливий.
Форма та інституціональне влаштування системи державних театрів, Міністерства Культури та інших державних установ та бюрократичних надбудов, які відповідають за сучасну українську культуру не дозволяє ефективно впроваджувати в практику інноваційні технології, новітні системи мистецької освіти, підвищувати професійну кваліфікацію спеціалістів, реалізовувати серйозну експериментально-дослідницьку роботу, сприяти розвиткові сучасної молодої режисури, хореографії, сценографії, музики та аудіовізуальних мистецтв тощо.
На сьогодні можна констатувати, що значущі прояви мистецького життя в Україні відбуваються, переважно, завдяки окремим приватним ініціативам. Проте поодинокі починання, не в силах вплинути на процеси, які відбуваються в сучасній культурі, мистецтві та художній освіті.
В умовах стагнації пострадянської системи управління культурою та роз’єднаності учасників художнього процесу, відсутність постійно діючого всеукраїнського центру сучасного мистецтва стає однією з серйозних проблем. Створення такого центру – важливий крок національної культурної політики, фундаментальна інвестиція в освіту і майбутнє нації.
Програма фестивалю буде оприлюднена найближчим часом.
Дніпропетровськ / Концерт гурту «Zapaska» з оновленою програмою
26 ВЕРЕСНЯ 20:00
арт-центр "Квартира" (вул. Червона Площа, 3-1)
передпродаж - 60 грн., наступні - 70 грн.
З 15-го вересня українська електро-акустична інді-поп група Zapaska відправляється в новий осінній тур з оновленою програмою.
26 вересня арт-центр "Квартира" запрошує вас на концерт Zapaska. Цього разу слухачі зможуть насолодитися новими треками з майбутнього альбому, що раніше не виконувані на концертах, добре відомі старі пісні в новій обробці .
Zapaska - електро-акустичний інді-поп дует з Кам'янця-Подільського. Яна Шпачинська і Павло Нечитайло створюють музику за допомогою традиційних інструментів (гітари, гармоніки, міні-баяна, африканських народних інструментів), електронних (драм-машини, процесорів ефектів), а також принципу Live looping, за яким одні звуки повторюються і накладаються на інші .
З 2010 Zapaska активно гастролює в Україні та Європі (FortMissia 2010, Арт Поле 2010, I Love Kiev (Україна), Tramtamtydamtuda, Festiválek bez boj? a válek, Povalec 2011 (Чехія), Spievajúci básnici 2011, Pohoda Indoor Camping 2011 (Словаччина), Europejski Stadion Kultury (Польща), Авантфест (Москва) та багато інших.
Восени 2011 Zapaska спільно з зірками словацької інді-сцени Longital мала тур по Чехії і Словаччини. А в листопаді-грудні 2012 група дала більше 25-ти концертів разом з чеською групою "Kuzmich Orchestra".
Zapaska постійно експериментує з власною музикою, кожного разу збагачуючи її звуковий простір. Група створює насичені музичні композиції, прості й експериментальні водночас.
Їх музика - жива, створюється тут і зараз.
Запрошуємо вас на концерт, щоб насолодитися цією прекрасною експериментальною музикою!
Після концерту - традиційні посиденьки з музикантами, автограф-сесія, фото на пам'ять і вечерю!
Київ – Олександр Музика
Дякую, отримав, а чого в розкладі нема “Відкритих небес”
(http://vechoryspivslova.blogspot.com/2013/07/blog-post.html) ?
Дорогі друзі!
Раді сповістити вас, що цього року фестиваль "Відкриті Небеса" відбудеться.
Пройде він у вересні, в суботу, 21-го числа.
На цей раз місцем проведення його стане в музей І. М. Гончара, що біля Лаври (ст. М. Арсенальна, ст. М. Печерська).
Вчора й сьогодні пройшли перемовини й досягнута принципова домовленість із керівництвом музею Івана Макаровича Гончара. Ми повідомлятимемо вас про подальший перебіг подій.
А поки що зазначимо, що цей рік плануємо окрім поетів та співців ще й виступи кобзарів.
Ваші заявки на участь і пропозиції щодо кращого проведення фестивалю просимо направляти на нашу електронну адресу vech.sp@gmail.com
Київ – сайт фестивалю «Червона рута»
www.chervonaruta.info
Прес-реліз
ХІІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики
«ЧЕРВОНА РУТА – 2013»
http://www.chervonaruta.info/info.php?id=402
Легендарний фестиваль ЧЕРВОНА РУТА-2013 у тринадцяте відкриватиме нові таланти
З 26 по 29 вересня у Києві відбудеться подія, масштаби якої вимірюються цілими поколіннями і яка формує свідомість української музичної культури. З дня першої епохальної ЧЕРВОНОЇ РУТИ-1989 минуло 24 роки.
Під час спеціалізованої виставки "Український музичний ярмарок-2013" упродовж чотирьох днів у НК «Експоцентр України» (ВДНГ, пр-т Академіка Глушкова, 1) пройде 7 фестивальних заходів - фінальні конкурси з 26 по 28 вересня та Гала-концерти переможців фестивалю 28 і 29 вересня.
У фестивалі візьме участь рекордна кількість фіналістів – понад 900 молодих виконавців (191 соліст та гурт) з усіх областей України та АР Крим - переможців відбіркових конкурсів, що пройшли по всій країні протягом 2012 року.
Фінальні конкурси будуть проходити одночасно на 3-х сценах
Фестивальні конкурси пройдуть відразу у 6 найпопулярніших музичних жанрах: поп-, сучасна танцювальна, акустична, рок-, інша музика, український автентичний фольклор, в якому буде найбільше учасників –понад 600 осіб.
Цей жанр буде представлений рекордною кількістю напрямків: спів - сольний, дуети-тріо та гуртовий; виконання обрядів; інструментальна музика – сольна і гуртова, кобзарсько-лірницьке виконавство.
Як завжди, участь виконавців у фінальних конкурсах безкоштовна – без жодних вступних внесків.
На фінальних конкурсах, серед кращих молодих виконавців з усієї України будуть визначені переможці «Червоної рути - 2013», які виступатимуть у Гала-концерті.
Ексклюзив на фестивалі ЧЕРВОНА РУТА 2013
- два Гала-концерти переможців «Червоної рути»
Вперше на фестивалі планується проведення аж двох Гала-концертів переможців «Червоної рути - 2013» протягом двох днів:
28 вересня – Гала-концерт кращих виконавців у жанрі українського автентичного фольклору (ред..: справжня першоджерельна давня народна творчість за походженням матеріалу і його виконанням), який буде представлений у трьох напрямках: традиційний народний спів (виконання українських народних пісень в автентичній давній манері співу), обрядові дійства (показ календарних обрядів, звичаїв молодіжних зібрань і дозвілля) і народна інструментальна музика (гра на традиційних народних інструментах в автентичній давній манері, кобзарсько-лірницька традиція). Виконавцями фольклору є молодь і діти.
29 вересня – Гала-концерт у жанрах: поп-, сучасна танцювальна музика, акустична, рок- та інша музика.
---------------------------------------------------------
УПЕРШЕ В УКРАЇНІ!
Уперше за історію українського шоу-бізу на «Червоній руті-2013» будуть нагороджувати не лише за майстерне виконання, а й за звукові експерименти. Ініціатором виступив "Український музичний ярмарок". Визначати «кращий звук» візьметься Спілка звукорежисерів України.
--------------------------------------------------------
ЧЕРВОНА РУТА - запалює зірки!
Сьогодні ЧЕРВОНА РУТА ставить перед собою нові, не менш важливі завдання, ніж у 1989 році, коли здійснила справжню музичну революцію, відкривши нову епоху української поп та рок музики. Тоді фестиваль став місцем народження багатьох яскравих українських артистів, змінивши свідомість цілого покоління людей.
На сьогодні значна частина найпопулярніших зірок є вихідцями саме майстерні ЧЕРВОНОЇ РУТИ. Серед них такі гранди, як: Сестри Тельнюк, Брати Гадюкіни, ВВ, Кому Вниз, Марія Бурмака, Андрій Кузьменко (Скрябін), Табула Раса, Плач Єремії, Олександр Пономарьов, Руслана, Віктор Павлік, Наталія Могилевська, Пікардійська Терція, Ані Лорак, ТНМК, Тартак, Гайдамаки, Крихітка Цахес, Анастасія Кочетова (Еріка), Олена Кучер (Alyosha) Млада, «Даха Браха», «Полікарп», «Кораллі», Ілларія та інші.
За роки свого існування ЧЕРВОНА РУТА стала центром української культури, першоджерелом національної школи молодіжної музики. Організатори завжди ставлять перед собою надзавдання – створити нову конкурентоспроможну, сучасну і водночас глибоко національну українську масову музичну культуру. Центрами найпопулярнішого і найпрогресивнішого фестивалю у різні роки були різні міста: Чернівці 1989, 2009, Запоріжжя 1991, Донецьк 1993, Крим – Севастополь та Сімферополь 1995, Харків 1997, Дніпропетровськ 1999, та Київ 2001, 2003, 2005, 2007, 2011 років.
Організатори фестивалю:
Дирекція фестивалю.
Контактна інформація:
Детальну програму та новини фестивалю можна знайти на сайті www.chervonaruta.info
Акредитація для ЗМІ:
Додаткову інформацію та акредитацію для ЗМІ можна отримати за контактами:
044 360 75 26, 067 445 57 87, 066 880 38 32, 063 041 48 71 | chruta@ukr.net
ПЕРЕЛІК УЧАСНИКІВ
ФІНАЛЬНИХ КОНКУРСІВ
ХІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ
“ЧЕРВОНА РУТА-2013"
http://www.chervonaruta.info/info.php?category=301
28 вересня
АКУСТИЧНА МУЗИКА
1. Близнюк Тарас (м. Городище, Черкаська обл.)
2. Шпилюк Юлія (м. Хмельницьк)
3. Рябко Олександр у супроводі рок-гурту (м. Запоріжжя)
4. гурт «Колір» (м. Запоріжжя)
5. гурт «АйАгАш» (м. Луганськ)
6. гурт «Флайн Свон» («Flying Swan») (м.Старобільськ, Луганська обл.)
7. гурт «Верлібена» («Verlibena») (м. Сімферополь, АР Крим)
8. проект «Гармошка Джона» (Самсоненко Антон) (м. Севастополь)
9. Сергій Дуров (м. Світловодськ, Кіровоградська обл.)
10. гурт «Ескіз Кода» («Eskiz Koda») (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)
11. гурт «Пікап» («ПікUP») (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)
12. гурт «Без нот» (м. Бучач, Тернопільська обл.)
13. гурт «Маємо назву» (м. Ужгород, Закарпатська обл.)
14. Мельнов Євген у складі тріо (м. Бердичів, Житомирська обл.)
15. гурт «Крамниця думок» (м. Харків)
16. гурт «Телері» (м. Київ)
17. Набожняк Роман (м. Черкаси)
18. Кищенко Анатолій (м. Київ)
Київ – сайт http://scp.net.ua/festyval-chervona-ruta-2013-u-kyjevi-26-29-veresnya/
Пропонуємо ознайомитись із програмою заходів Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики “Червона Рута – 2013″.
26 вересня (четвер), початок о 10:00:
поп- та інша музика;
фольклор.
27 вересня (п’ятниця) початок о 10:00:
рок- і танцювальна музика;
фольклор.
28 вересня (субота) початок о 10:00:
акустична музика;
виставка українських народних інструментів.
28 вересня, початок о 12:00:
Гала-концерт переможців українського автентичного фольклору;
Концерт Тараса Петриненка.
Народні танці, ігри, забави із глядачами.
Кобзарювання.
Ярмарок та майстер-класи народних майстрів.
29 вересня початок о 12:00:
Гала-концерт переможців поп-, рок-, танцювальної, акустичної та іншої музики.
Концерт зірок.
28-29 вересня працюватиме традиційна українська кухня на живому вогні.
Вхід на заходи фестивалю вільний.
м. Київ, НК “Експоцентр України”
(ВДНГ, пр. Глушкова, 1, станція метро “Виставковий центр”).
Київ – сайт http://festivali.org.ua/
П О Л О Ж Е Н И Е
о проведении 19-го открытого фестиваля авторской песни и поэзии
"В А Г А Н Т – 2013"
(27 – 29 сентября 2013 г.)
1. Цели фестиваля
Пропаганда жанра авторской песни, популяризация лучших ее образцов.
Возрождение культурных национальных традиций.
Укрепление творческих контактов между клубами, авторами и исполнителями Днепропетровской области и других регионов Украины и СНГ.
Раскрытие творческих способностей молодых авторов и исполнителей, помощь их развитию.
Объединение творческой молодежи на основе традиций КСП.
Сохранение и развитие традиций фестивалей авторской песни.
Обмен опытом между активистами клубов и творческих объединений авторской песни.
2. Организатор фестиваля
Клуб авторской песни “Альма-Матер”
3. Условия участия в конкурсе
Заполнение анкеты участника фестиваля.
Тексты двух-трех песен в двух экземплярах(желательно печатные).
Участниками фестиваля могут быть авторы собственных песен, исполнители.
Исполнение песен под фонограмму к участию в конкурсе не принимается.
Победители конкурса будут отмечены в традиционных номинациях:
- автор песен;
- автор музыки;
- поэт;
- исполнитель;
- ансамбль (дуэт, трио и т.д.).
Кроме того, на фестивале будут отмечены конкурсанты, которые выставили на конкурс новое решение в исполнении классической авторской песни, конкурсанты, исполнившие детские и юмористические песни.
4. Критерии оценивания участников
Качество стихов.
Оригинальность музыкального решения.
Артистичность.
Мастерство исполнения.
5. Программа фестиваля*
ПЯТНИЦА 27.09.2013
7.00-17.00 – заезд, регистрация участников
17.00 - 5 o'clock music tea
19.00 - ужин
20.00 - открытие фестиваля (костёр, гитара по кругу)
СУББОТА 28.09.2013
10.00 - завтрак
10.30-14.00 - творческие мастерские (конкурс)
15.00 - обед
18.00 - концерт жюри и гостей фестиваля
21.30 - ужин
22.00 - гитара по кругу
ВОСКРЕСЕНЬЕ 29.09.2013
10.00 - завтрак
12.00-15.00 - Гала-концерт с участием жюри и гостей, дипломантов и лауреатов фестиваля, награждение участников
16.00 - отъезд участников
* в программе возможны изменения и дополнения
6. Место проведения
Город Днепропетровск. Концерты будут проходить в Доме Учителя (пл. Демьяна Бедного, 14), конкурс – на базе отдыха.
7. Гости фестиваля
Список гостей уточняется.
8. Условия заезда
Прибытие 27, 28 сентября 2013 г. Встреча и регистрация участников фестиваля будет происходит по адресу: ул. Овражная, 49а.
Организаторы берут на себя расходы по оплате проживания жюри и приглашенных гостей, оплату аренды аппаратуры, печатной продукции, призового фонда и т. д. Оплата пребывания на фестивале участников осуществляется за их собственные или спонсорские средства:
проживание на базе - 75 грн за сутки с человека,
питание (цена уточняется) - ВАРИАНТ 1 (пт-ужин, сб- завтрак, обед, ужин, вс-завтрак)
ВАРИАНТ 2 (сб-завтрак, обед, ужин, вс-завтрак)
Фестивальный взнос – 30 грн.
Перемещение участников и гостей фестиваля с базы и на базу осуществляется фестивальными автобусами.
Заявки принимаются:
до 20 сентября 2013 с помощью электронной регистрации http://www.bards.name/index.php?page=regfest&FEST=81 или на электронную почту almamaterklub@gmail.com
Телефоны для справок:
(093) 659-19-59 БЕСПЛАТНО (093) 659-19-59, (066) 230-36-92 БЕСПЛАТНО (066) 230-36-92 – Гершаник Яна
(095) 401-83-90 БЕСПЛАТНО (095) 401-83-90 – Гершаник Наталья
Сайт клуба: www.AlmaMater.bardy.org
Группа в контакте: http://vk.com/festival_vagant
Київ – "ОsтаNNя Барикада"
Відбувся V літературний фестиваль ім. Юрка Покальчука "Київська Барикада". Проведення фестивалю було заплановано з 31 серпня по 2 вересня.
Ідею цьогорічного фестивалю мистецьке об’єднання «Остання Барикада» вирішило зробити такою, щоб вона відповідала місії, яку брав на себе Юрко Покальчук - соціалізації "важких підлітків". Тобто, цього року окрім традиційних заходів, були заплановані виступи літераторів у виховних колоніях для неповнолітніх у містах Кременчуці та Прилуках, якими у свій час опікувався Юрко Покальчук.
Нажаль керівництво пенітенціарної служби у переддень фестивалю круто змінило своє попереднє рішення та заборонило письменникам відвідувати колонії та передавати книжки підліткам . Скасувавши усі попередні позитивні домовленості та переговори тривалістю у три місяці. Проте організатори та письменники не відступлять від свого та будуть продовжувати добиватись дозволу на відвідини цих виховних колоній.
2 вересня відбувся показ фільму Юрка Покальчука про життя підлітків у колоніях - «Зона особливої уваги». Після перегляду фільму відбулась дискусія на тему: «Перспективи соціального розвитку українських підлітків».
Ввечері на Михайлівській площі розпочалась «Поезія Просто Неба» - поети ділились своїми спогадами про Пако, віршами та теплом. Учасниками були: Василь Герасим'юк, Олександр Ірванець, Брати Капранови, Сашко Лірник, Келя Ликеренко, Світлана Поваляєва, Артем Полежака, Сергій Пантюк, Олена Степаненко, Сяргей Прилуцький, Олександра Очман, Каріна Тумаєва, Мирослав Лаюк, Олександр Демченко, Олег Коцарев, Таня-Марія Литвинюк, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Олена Герасим’юк, Дмитро Лазуткін, Роман Дронюк, Роман Романюк, також своїм полум’яним шоу зігрівав глядачів «Київський театр вогню». Незабутній музичний супровід забезпечили саксофоніст - Сергій Ярома та добрі друзі «Останньої Барикади» гурт під орудою Лесі Рой - «Телері». Ведучими були: Сергій Пантюк та Олесь Доній.
Організатори:
ГО Мистецьке об’єднання «Остання Барикада», Національна Спілка письменників України,
Всеукраїнський комітет захисту української мови, Фонд Петра Порошенка,
Міжнародний благодійний фонд «Моя Україна», «5 канал», Телеканал «ТВі», Кнайп-клуб «Купідон»
Севастополь – сайт www.sevbardafisha.narod.ru/
Подвижничество
БАРДОВСКИЙ ЭДЕМ НА ФИОЛЕНТЕ
Севастополец Геннадий Сопин провел нынешним летом на своей даче несколько незабываемых встреч с авторами и исполнителями бардовского жанра.
Геннадий Сопин – известный в бардовских кругах Севастополя энтузиаст. Он часто помогает организовывать и проводить различные песенные действа, на него всегда, как принято говорить в таких случаях, можно положиться. Безотказный. Исполнительный. Щедрый.
Наибольшую активность в деле популяризации бардовского жанра Геннадий проявляет на своей даче, которая расположена на мысе Фиолент. Великолепная, по-хозяйски облагороженная «Вилла Сопина» – так иногда называют эту дачу товарищи Гены – всегда привлекает любителей авторской песни города Севастополя. В любое время года! Желательно, конечно, когда тепло. Здесь можно не только встретиться с друзьями, не только попеть друг другу песни, но и отдохнуть от мирской суеты. А заодно попить чайку или чего-нибудь другого, что Бог пошлет. А каково это у вечернего костра, думается, и объяснять не нужно. И во всем этом заслуга Гены и его прекрасной Верочки.
Нынешним летом на даче Г.Сопина, которую он именует не иначе, как «Бард-центр «Фиолент», отдохнули душой и телом, и познакомили севастопольцев со своим творчеством Андрей Соболев (Севастополь), Игорь Щербаков (Артемовск), Сергей Пономарев (Минск), Анатолий, Наталия и Яна Гершаник (Днепропетровск), Павел Гребенюк (Симферополь), Владимир Тимофеев (Магадан). Песни этих бардов, звучащие под треск костра и под пение крымских цикад, надолго запомнились ценителям поэзии, озвученной гитарной струной.
Большое спасибо вам, Гена и Вера!
Жалко вот только, что на фотографиях тебя нет, Гена...
Дни Москвы в Севастополе
БАРД АНДРЕЙ СОБОЛЕВ ВЫСТУПИЛ ПЕРЕД МОРСКИМИ ПЕХОТИНЦАМИ РОССИИ
8 августа бард Андрей Соболев выступил с концертом «Город Особого Назначения» перед морскими пехотинцами Черноморского флота РФ.
Выступление А.Соболева прошло в рамках праздничных мероприятий, проводимых Департаментом внешнеэкономических и международных связей города Москвы в связи с Днем российской столицы.
«Для меня понятие «московское время» актуально вне зависимости от места, где я нахожусь. И речь тут идет не о часовых поясах. Для нас, живущих в Севастополе, московское время постоянный ориентир и чувство сопричастности. Говоря «столица нашей Родины», мы по-прежнему имеем в виду Москву», – процитировала А.Соболева «Севастопольская газеты», с сайта которой Севастопольская БАРД-АФИША заимствовала тему состоявшегося события.
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Пристрасті по Шевельову
Пам’ятна дошка всесвітньо відомому вченому–славісту викликала у Харкові гостру дискусію
між прихильниками радянської та національної ідеологій
(газета «Україна молода» від 06 вересня 2013 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2328/116/82823/
Лариса САЛІМОНОВИЧ
Дозвіл на появу в Харкові меморіальної дошки Юрію Шевельову міська рада дала ще у 2011 році. Але попри це кілька днів тому прихильники вченого встановили її фактично вночі, побоюючись, що ідеологічні противники знаменитого земляка влаштують традиційний для міста публічний демарш iз показовим знищенням самого пам’ятного знака або доб’ються відміни депутатського дозволу.
Мосьці та слона з’їсти б
Власне, так і сталося. Вже на ранок до міської топонімічної комісії звернувся голова Антифашистського комітету Харківщини Нісон Ройтман, який звинуватив Юрія Шевельова у співробітництві з фашистами у роки німецької окупації. Він продемонстрував присутнім копії газети «Нова Україна», яка виходила в окупаційному Харкові, і запевнив, що Шевельов покинув батьківщину в 1943 році разом iз німцями напередодні першого визволення міста. Саме тому, на його думку, факт встановлення пам’ятної дошки «зраднику» глибоко обурює ветеранів Великої Вітчизняної, а відтак поспішне і помилкове рішення міськради повинно бути негайно скасовано. У залі, звісно, розгорілася палка ідеологічна дискусія, учасники якої вирішили зібрати додаткову інформацію про діяльність ученого у період війни і звернулися по допомогу до СБУ та міжнародних інститутів, що спеціалізуються на цій тематиці. До того часу демонтовувати встановлену дошку в Харкові не будуть, але патріотично налаштовані городяни про всяк випадок вирішили охороняти її цілодобово.
Пікантності цій дискусії додала і письмова «перепалка» теперішнього та колишнього голів облдержадміністрації Михайла Добкіна й Арсена Авакова у соціальних мережах. «Юрій Володимирович Шевельов — зрадник, дезертир, посібник фашистських окупантів Харкова, — написав у «Твіттері» нинішній очільник області. — Ось він кумир жаданів, варченок, авакових та інших негідників. Фашистські симпатики своєму фашистському негіднику дошку прибили. Нашвидкуруч і в темноті, як і належить зраднику. У 1942 році, коли ваш кумир працював цензором в управі, німці у Харкові розстріляли 20 тисяч євреїв. І допомагали їм у цьому такі, як він. Судячи з реакції «свідомих», тяжко нащадкам зрадників історію вивчати. Гірко і сумно»...
Не поскупився на епітети для свого давнього опонента і Арсен Аваков. «Неуч та хам. Уже звичні властивості «гіганта думки» і «доктора наук», — написав він у «Фейсбуці». — Пригадується Крилов: «Ах, Моська! Знать она сильна, что лает на слона». Читати б побільше цим Добкіним, а писати б поменше, а то якось «по–дебільному» виходить».
Учений iз великої літери
До речі, згадана Нісоном Ройтманом газета «Нова Україна» справді видавалася у роки фашистської окупації Харкова. Але, як запевняють не радянські, а українські історики та філологи, її автори переймалися, в основному, відродженням національної культури. За словами професора Харківського національного університету імені Каразіна Володимира Калашникова, у роки війни вчені організували кафедру української мови, наївно думаючи, що німецький режим, на відміну від радянського, дозволить їм повноцінно займатися наукою. Очолював її саме Шевельов. А відтак його статті, надруковані в «Новій Україні», мали винятково просвітницький і культурологічний зміст. Але оскільки ідея розвитку української культури для комуністичних ідеологів була не менш ворожою, ніж пособництво фашистам, багато авторів цього видання автоматично потрапили до списку неблагонадійних.
Не пробачив радянський режим харків’янину і той факт, що він уперше в історії спростував своїми дослідженнями офіційну версію про «кореневу» єдність східнослов’янських народів — російського, українського та білоруського. Тобто науково довів, що українська мова як самостійна і самодостатня почала формуватися ще з VII століття. Цього було достатньо, аби вченого пiддали анафемі на довгі роки й наклали суворе табу на всі його наукові заслуги у розвитку світової філології та славістики. Але сьогодні є не менш цікавим і те, що, працюючи у багатьох університетах Європи та Америки, Юрій Шевельов продовжував вивчати українську культуру, і саме завдяки йому світ уперше дізнався, що така мова є в принципі.
При цьому сам учений був німцем за національністю і з дитинства виховувався у російськомовній офіцерській родині. Цікавий і той факт, що в роки окупації Юрій Шевельов, незважаючи на своє німецьке походження, принципово відмовився від статусу «фолькдойч», який забезпечив би йому безбідне існування на голодній території. «Шевельов не мав жодних дивідендів від німецької влади, — каже Володимир Калашников, — потрапив до табору для переселених осіб в Австрії. І лише ті, хто знав його як ученого, посприяли тому, аби він почав викладати у Мюнхенському, а пізніше у Лундському університетах. Він вчений iз великої літери».
«…Навстречу всех дорог»
У вересні минає 100 років від часу завершення будівництва Дому Поета Максиміліана Волошина
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/navstrechu-vseh-dorog
Людмила Обуховська
Газета «День», 4 вересня, 2013
Центр вільнодумства і вільної творчості (Будинок Поета) вабив до Коктебеля багато поколінь творчої інтелігенції. Тут віталися новаторство й оригінальність. З початку минулого сторіччя в Будинку Волошина звучали нові літературні й музичні твори, не вщухали суперечки про шляхи сучасного мистецтва і культури в цілому, виникали ідеї, що визначали наукові й історичні повороти.
Із 1984 р. в меморіальній будівлі міститься Будинок-музей М.О. Волошина (1877—1932 рр.) — чудового поета, художника, перекладача, оригінального критика, блискучого мислителя і провидця. Це унікальний музей! Історична будівля й автентична колекція дозволяють поставити його в ряд європейських музеїв, яким пощастило непорушно вистояти в буревіях ХХ ст. Про те, як відзначається 100-річчя Дому Поета «Дню» розповідає завідуюча будинком-музеєм Максиміліана Волошина Наталія МІРОШНИЧЕНКО:
— Максиміліан Олександрович почав будувати будинок у Коктебелі за власним проектом 1903 року, закінчив 1913-го. Оригінальна будова гармонійно вписалася в коктебельський ландшафт. Своєрідне, чітко продумане внутрішнє планування до сьогодні дивує і захоплює професійних архітекторів. Ще за життя господаря ця будівля отримала назву Будинок Поета, стала символом творчої, духовної, інтелектуальної атмосфери, що панувала тут завдяки невгамовній на вигадки, на вміння спілкуватися і об’єднувати оточуючих для творчого спілкування людині, ім’я якої прославило Коктебель і увійшло до культури не лише України, Росії, але й усього світу.
За минулі з початку ХХ ст. роки тисячі людей «причастилися» цьому дивному «острівцю культури», що існував у всі найважчі і бездуховні часи, пережив страшні катаклізми в суспільстві, криваві часи (громадянської війни і фашистської окупації). Про цінність цього духовного притулку творчих людей різних поколінь говорять сотні посвят М. Волошину і його чудовому Будинку, сотні спогадів, художніх і літературних творів про Поета, про Будинок, про Коктебель.
— Давайте нагадаємо читачам про господаря цього незвичайного куточка, названого поетом Андрієм Бєлим «одним из культурнейших центров».
— Максиміліан Олександрович Кирієнко-Волошин — видатний поет і перекладач, блискучий критик, тонкий художник і філософ народився у Києві 16 травня (за новим стилем — 28-го) 1877 року. Пращури по батькові — запорізькі козаки, по материнській лінії — німці, що обрусіли у XVIII ст. Волошин навчався на юридичному факультеті Московського університету, потім, у юності, багато подорожував, відвідував лекції в Луврі, Сорбонні. У Парижі Максиміліан знайомиться з багатьма знаменитими письменниками і художниками.
— А коли з’явилася його перша поетична збірка?
— Це сталося 1910 року в Москві. Вона мала назву «Стихотворения. 1900—1910». Була, до речі, дуже високо оцінена вимогливими критиками. Через чотири роки вийшла перша книжка критичних статей — «Лики творчества». Але це було, коли Максиміліан Олександрович вже велику частину часу проводив у Коктебелі.
«МОЙ ДОМ РАСКРЫТ НАВСТРЕЧУ ВСЕХ ДОРОГ»
— До революції до маленького кримського селища здійснювалися справжні паломництва, — продовжує розповідь Наталія МІРОШНИЧЕНКО. — Серед тих, хто приїжджав до Макса, як його дружньо називали літератори і художники, Микола Гумільов, Маргарита Сабашнікова (майбутня дружина Максиміліана Олександровича), Олексій Толстой, Єлизавета Дмитрієва (яка стала відомою під псевдонімом Черубіна де Габріак) Марина і Анастасія Цвєтаєви, Михайло Пришвін, Максим Горький.
— А де застала Волошина революція?
— У його автобіографії читаємо: «Февраль 1917 года застает меня в Москве. Вернувшись весной 1917 года в Крым, я уже более не покидаю его, ни от кого не спасаюсь, никуда не эмигрирую — и все волны Гражданской войны и смены правительств проходят над моей головой. Стих остается для меня единственной возможностью для выражения мыслей. И до окончания установления Советской власти в Крыму — борьба с террором — то с белым, то с красным, в зависимости от смены правительств в Крыму!»
— Збірки поезій виходили у той час?
— У Москві 1918 р. вийшла збірка поезій «Иверни», 1919 року в Харкові, у видавництві «Камена» — «Демоны глухонемые», остання прижиттєва збірка, упорядкована автором. Так звані «пролетарські» літератори і критики в офіційній пресі влаштували Волошину справжнє цькування, яке посилилося після того, як 1923 року в Берліні (без відома Волошина) вийшла збірка його поезій «О терорре».
— Однак Господь зберіг цю людину з воістину планетарним мисленням. З якого часу коктебельський Будинок Волошина стає офіційним притулком для письменників?
— Максиміліан Олександрович 1924 року отримав посвідчення, що дозволило йому відкриття безкоштовного Будинку відпочинку для письменників у своєму домі. Щороку число гостей збільшувалося. 1928-го їх було вже понад 600. Продовжували приїжджати старі друзі, з’являлися нові.
— Коли відбулася передача будинку Союзу письменників під Будинок творчості?
— Волошин 1931 року написав заяву про передачу будинку матері, кам’яного флігеля і першого поверху свого будинку Всеросійському союзу радянських письменників під «Будинок творчості». А 11 серпня 1932 р. Волошина не стало. Він відійшов об одинадцятій годині після полудня. Помер на 56-му році життя від астми, ускладненої грипом і запаленням легенів. Друзі виконали його заповіт — поховали на горі Кучук-Енішари...
Сотні людей за літо піднімаються пронизаною спекою стежкою між пагорбами, аби постояти, поміркувати про життя в «ветхозаветной тишине», як писала про це місце Марина Цвєтаєва.
«СЧАСТЛИВЫЙ ЖРЕБИЙ ДОМ МОЙ НЕ ОСТАВИЛ»
— У Києві теж є адреси пам’яті про Волошина, розкажіть про них?
— До 130-річчя з дня народження Волошина, завдяки зусиллям київського бібліотекаря Галини Мельник, було точно встановлено, у якому будинку Максиміліан Олександрович з’явився на світ. Виявлені документи дослідниця передала коктебельському будинку-музею поета. Випускниця Інституту шляхетних дівчат Олена Оттобальдівна 1866 року одружилася із колезьким асесором Олександром Максимовичем Кирієнком-Волошиним. Вони винаймали квартиру у купця Адама Андрійовича Снєжка в будинку на розі Бібіковського бульвару і вулиці Пироговської.
— Але раніше вважалося, що Максиміліан Волошин народився в одному з будинків на вулиці Тарасівській. Цю адресу вказував волошинознавець Володимир Купченко, про це писали й інші дослідники.
— Це помилкове припущення. Справи щодо забудові міста зберігаються в державному архіві Києва. Вони й допомогли визначити місце розташування будинку, в якому винаймали квартиру Кирієнки-Волошини і в якому народився майбутній поет, художник, філософ. Найбільш вражаюче, що будинок зберігся! Щоправда, він захований у прибудовах і надбудовах будівлі Національного педагогічного університету ім. Драгоманова на бульварі Тараса Шевченка № 22-24/9. Ріг бульвару Шевченка і вулиці Пирогова і є той самий кут Бібіковського бульвару і вулиці Лікарняної (Пироговської), на якому купець Адам Снєжко в 1872—1873 рр. побудував будинок. Комерційний інститут 1908-го придбав дві садиби — у спадкоємців Снєжка і сусідню — у Бєлогорського. За проектом архітектора В.А. Обремського в 1911—1912 роках над будинком Снєжка (тепер це частина будівлі під № 24/9) надбудований четвертий поверх, а на місці садиби Бєлогорського, на розі Бібіковського бульвару і Нестеровської (нині бульвар Т. Шевченка і вулиця І. Франка), прибудований чотириповерховий корпус. Нинішньої подоби будівля 1872—1873 рр. набула у 1914—1915 рр., коли за проектом архітектора Кобелєва зроблено прибудову на вулиці Пироговській. Як наслідок, весь будинок, що виходить на три вулиці, став чотириповерховим. «Біографію» цієї будівлі я дізналася в управлінні з охорони культурної спадщини в Києві. Нині, як пам’ятник архітектури, вона охороняється державою.
— І як довго Кирієнки-Волошини жили в цьому будинку?
— До від’їзду до Таганрога. Як відомо з «Формулярного списку про службу», Олександр Максимович був переведений до окружного суду Таганрога в лютому 1878 року. У березні, за повідомленням В. Купченка, Олена Оттобальдівна з сином вирушила за ним...
— «Счастливый жребий дом мой не оставил» — як і багато інших, ці слова поета стали пророчими. У будинку Волошина з 2003 р. відбувається Міжнародний літературний симпозіум «Волошинский сентябрь». Хто цього року братиме участь у форумі?
— У симпозіумі беруть участь відомі літератори з різних країн. Серед найактивніших — поет Олександр Кабанов, харків’яни Ірина Євса, Станіслав Мінаков, вдова Бориса Чичибабіна Лілія Семенівна Карась-Чичибабіна. З Канади ось уже втретє приїде поет Бахит Кенжеєв.
Цілий тиждень (з 16 до 22 вересня) тривають турніри поетів, майстер-класи метрів, творчі зустрічі знаменитих поетів і прозаїків з кримчанами. Кульмінаційні події — Міжнародна зустріч друзів Будинку Максиміліана Волошина: відкрите засідання Опікунської Ради еколого-історико-культурного заповідника «Кіммерія М.О. Волошина», до якого належить будинок-музей поета, а також церемонії нагородження переможців Міжнародної Волошинської премії і Міжнародного Волошинського літературного конкурсу, презентація ювілейної монети Національного банку України і ювілейних поштових видань «Укрпошти». Також пройде науково-культурологічна конференція «Кіммерійський топос: міфи і реальність» і пленер художників.
З 28 серпня до 22 вересня в Національному художньому музеї України в межах святкування сторіччя Будинку Поета експонується виставка «Максиміліан Волошин: Genius loci» Назва невипадкова — Генієм місця, духом-заступником древні називали людину, яка ревно оберігає неповторну атмосферу місця. Це латинське висловлювання закріпилося за Волошиним ще за життя.
ДО РЕЧІ
Геній величного місця
У Національному художньому музеї відкрилася виставка, присвячена цій даті
Масштабний проект «Geniusloci. Максиміліан Волошин» підготовлено спільними зусиллями Дому-музею Максиміліана Волошина та Національного науково-дослідного реставраційного центру, за підтримки Міністерства культури Криму.
Nullu senim locus siп genioes — «Бо ж нема місця без генія» — читаємо у граматика Сервія в коментарях до Вергілівської «Енеїди». Не погодитися неможливо... Адже місцевий, унікальний та колоритний ландшафт отримав втілення саме в пензлі художника Волошина: мовчазні пустелі та степи, спокійне море і величні гори. Утім, не будемо забувати, що Волошин — ще й талановитий поет. Його поезія невідривна від візуальності. Це справжній «живопис у віршах», замість лаконічних звичних назв — рядки поезій. У них знаходимо продовження багатьох акварельних пейзажів майстра.
1907 року Максиміліан Волошин писав:
«Я иду дорогой скорбной
в мой безрадостный Коктебель...
По нагорьям терн узорный
и кустарники в серебре.
По долинам тонким дымом
розовеет внизу миндаль,
И лежит земля страстная
в черных ризах и орарях.
Припаду я к острым щебням,
к серым срывам размытых гор,
Причащусь я горькой соли
задыхающейся волны,
Обовью я чобром, мятой
и полынью седой чело.
Здравствуй, ты, в весне распятый,
мой торжественный Коктебель!»
Експонати Дому-музею вкрай рідко вибираються з рідних стін. Але цього разу — особливий випадок. Виставка в Національному музеї, присвячена 100-річчю Дому-музею Максиміліана Волошина, представила унікальні артефакти з колекції музею: документи, особисті речі, графічні твори Максиміліана Волошина, зокрема найбільшу роботу художника — триптих «Яйла», яка ніколи не експонувався поза стінами кримського музею. До речі, глядачі побачать його щойно відреставрованим фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Дім Поета, як називали його сучасники, сьогодні є не просто Музеєм-меморіалом Волошина — цей музей чи не єдиний в Україні, що зберігає чари й атмосферу Срібної доби. Кожна річ тут є безпосереднім свідком життя покоління Максиміліана Волошина. У найтяжчі для мислячої інтелігенції 1920-ті будинок Волошина став прихистком та навіть домом для багатьох літераторів, художників і вчених. Серед давніх кіммерійських ландшафтів, на узбережжі, в домі, просякнутому свободою вираження поглядів і думок, вони могли вільніше творити, не відчуваючи гнітючого тиску та страху.
— Цей Дім назавжди змінив долю тихого курортного селища, перетворивши його на один із культурних центрів не тільки Криму чи України, а й Європи, та став символом свободи вираження особистості, мислення та творчості. Волошину вдалося створити тут унікальний осередок для зустрічей і спілкування, де панували неповторний стиль життя, атмосфера гостинності, високої культури і мистецтва», — розказала Наталія МІРОШНИЧЕНКО, заступник генерального директора заповідника «Кіммерія М.О. Волошина», завідувачка Домом-музеєм Максиміліана Волошина в Коктебелі, куратор проекту.
Виставка триватиме до 22 вересня. Також, у рамках проекту, 10 вересня в Національному художньому музеї відбудеться круглий стіл на тему «Місця пам’яті та культурна ідентичність» за сприяння Інституту філософії Національної академії наук і Українського філософського фонду.
Софія КУЩ