Новини одним рядком:
15 червня – 180 років з дня народження Владислава Заремби, українського композитора
23 червня – проект "Лукерья и дети", Суми, зал профспілок, вул.Петропавлівська, 61
26 червня – вечір до 55-річчя Сергія Шишкіна у київському байк рок-клубі ROUTE 66
27-30 червня – еко-культурний фестиваль "Трипільське Коло 2013. Вода", м. Ржищів Київської області
28-29 червня – фестиваль авторської пісні (АП) «Лазурні струни», Херсонська обл., курорт Лазурне, пансіонат “Чайка”
5-7 липня – фестиваль АП «На Голубих озерах» в с. Олешня, Ріпкинського району, Чернігівської області
Володимир Шинкарук
* * *
Люблю, коли квітнуть
вишневі сади,
Ранок біжить
золотою доріжкою...
І, наче соняшник,
я завжди
Повертаюсь до сонця
усмішкою...
Тризубий Стас
А люди сапають...
В нас тепер ринковий рай, все для народу.
Хочеш: живи, чи вмирай — дали свободу.
Але, як завжди, народ не панікує:
В кожного власний город — він порятує!
І люди сапають, сапають, сапають, сапають,
Сапають — а сльози капають, капають,
Капають, капають, капають...
Зранку до ночі в землі, і піт не всиха на чолі,
І мозолі, і мозолі, і мозолі.
Ти копай, Іван, копай! Бо робота — то є свято.
Восени буде врожай (як не вломиться лопата).
Ти тепер не інженер, не доцент і не професор,
В тебе інші інтереси, бо аграрій ти тепер!
Всі ми в душі співаки або артисти.
Але тримаєм сапки — бо треба їсти.
Маєм картоплю й часник, моркву й цибулю.
А хто робити не звик — той має дулю...
І люди сапають, сапають, сапають —
А сльози капають, капають, капають...
І молоді, і старі — тут від зорі до зорі —
І слюсарі; і шахтарі, і лікарі.
В мене також є земля, я дістав її без грошей.
І тепер на куркуля чи на дурня дуже схожий.
А онде, бачу, від ріки тягне відра моя мила —
Помідори вже підлила, підливає огірки!
Ти вже навік полюбив свої шість соток.
Ти через них збагатів, як Полуботок.
І вже ніде не втечеш від власної долі,
Бо народився і вмреш в себе на полі...
Де люди сапають, сапають, сапають,
І кайфа лапають, лапають, лапають...
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Суми – Яна Шифріна
23 июня на Троицу в Сумах!!! невероятный фантастический проект "Лукерья и дети" (Москва-Питер-Путивль-Линово): горюновские песни в исполнении Лукерьи Кошелевой с высококлассными московскими и питерскими музыкантами самых разных направлений (фолк, джаз, рок, интуитивная музыка)!!! Зал профсоюзов Петропавловская 61. проект благотворительный - входной билет символический - 30 грн!
Київ – розсилка і сайт http://festivali.org.ua/
Всем неравнодушным!!!
Татьяне Медведь, вдове недавно ушедшего от нас Сергея Яцуненко, требуется помощь!!!
У неё подозрение на саркому. Срочно нужна операция, которая может сохранить ей жизнь!
Деньги перечислять на карточку Приватбанка (Украина) счёт № 5168 7572 0780 8850 (карточка её же).
Київ – сайт http://route66.com.ua/index.php?c=news/index.php&id=523
Сергій Шишкін 55!!!
Легенді української незалежної музики Сергію Шишкіну виповнюється 55!
26 червня в столичному байк рок-клубі ROUTE 66 ювіляра вітатимуть: Тельнюк: Сестри, Брати Капранови, Марія Бурмака, Едуард Драч, Анатолій Сухий, Григорій Лук'яненко, Василь Карапулько, Роман Коляда, Віктор Нестерук, Іванна Ворошилюк, Вій, Luchesk Band, Etnaterra, ШиКаЛук.
Сам маестро виконає для гостей кращі свої блюзи та босанови.
Вхід вільний.
Початок і 19 годині.
Пропоную вірш пісні Сергія Шишкіна. Упорядник
Мисляча людина
Знає кожна мисляча людина,
Що чекати долі – марна справа
Доля як невірная дружина
Мить – і під тобою судна лава
Друга мить – і щастя у кишені,
Де розкрила рота давня дірка
Хто би ти не був – простак чи геній
Дбає десь за все далека зірка
Знає кожна мисляча людина
Що багато мислити – це мука.
Від думок не з'явиться машина
І ніхто не дасть за них на руку
Пухне голова і в'януть вуха
Думка усередині клекоче
Кинувся до друга, щоб послухав,
Друг від мене кинувся – не хоче
Знає кожна мисляча людина
Що в дорослих є одна забава
Сам процес, як робиться дитина
Ну а що за тим – не їхня справа
Нова генерація підходить
Мислячих людей про тую штуку
Мабуть, це лихий по колу водить
Знаючи про Євину науку
Знає кожна мисляча людина,
Що найбільше щастя – у роботі,
Щастя надихає нам картина,
І шматок, що ніжно тане в роті
Щастя, що прокинувся у ліжку
І побачив світ, а не химеру,
Щастя, що згубив ощадну книжку,
Щастя, що на ній суцільне зеро.
Знає кожна мисляча людина,
Що процес пізнання не безмежний
Часом наступає та година,
Хоч готовий ти і обережний
Істина нарешті проясниться
Істина проста, але єдина
Поки хай тобі спокійно спиться,
Щастя, що ти мисляча людина.
Харків – сайт клубу співаної поезії ім.Ю.Візбора
http://www.vizborclub.com/vizborclub/news.php
ПОЛОЖЕНИЕ
О 12-м открытом Харьковском региональном фестивале песенной поэзии
"Время Визбора"
Дорогие любители песенной поэзии!
28 – 30 июня 2013 года состоится региональный фестиваль песенной поэзии
"Время Визбора"
Цели и задачи фестиваля
Творческое общение, знакомство с лучшими авторами и исполнителями Украины и Зарубежья и, соответственно, с лучшими образцами песенной поэзии.
Выявление талантливых авторов и исполнителей, популяризация жанра песенной поэзии, особенно классики жанра.
Место проведения База отдыха им. Соича (ст. Салтов), Заключительный концерт в Большом зале Дома ученых, ул.Совнаркомовская, 10 (ст. метро Бекетова).
ПРОГРАММА ФЕСТИВАЛЯ
28 июня
пятница 1400 – 1730 – поселение, знакомства, встречи друзей, общение.
1730 – 1900 – концерт гостей фестиваля
2100 – 2230 - концерт памяти Юрия Визбора.
2300 – 2445 – концерт у Костра (в районе палаточного городка).
29 июня
суббота 1100 - 1700 - работа творческих мастерских в номинациях: исполнитель, автор-исполнитель, автор музыки, поэт, ансамбль; поэтические мероприятия.
1500 – 1600 – лекция доктора физ.-мат. наук, академика УАН, проф. М.Е.Босина «Физическая картина мира».
1430 – 1730 - сольные концерты наиболее интересных авторов, исполнителей и поэтов, обмен мнениями, компакт-дисками, поэтическими сборниками.
1740 - 1900 – конкурсный концерт.
2030 – 2230 – Большой концерт членов жюри и мэтров фестиваля.
2300 – 2445 – концерт шуточной песни (у Костра).
30 июня
воскресенье 1030 - 1200 – Заключительный концерт (в палаточном городке). Вручение дипломов и призов лауреатам фестиваля
С 1230 – организованный отъезд.
1900 - Заключительный концерт в Харькове в Большом зале Дома ученых (ул. Совнаркомовская, 10)
28 – 29 июня будут работать:
"магазин" по продаже компакт-дисков и поэтических сборников наиболее известных авторов и исполнителей;
медпункт
УСЛОВИЯ УЧАСТИЯ В КОНЦЕРТАХ
1. В программу Конкурсного концерта будут включены все авторы и исполнители, которые будут рекомендованы руководителями творческих мастерских.
2. В программу концерта членов жюри и мэтров будут включены все достаточно известные для членов оргкомитета авторы и исполнители.
3. Программа Заключительного концерта в Харькове будет составлена организаторами фестиваля утром 30 июня (в воскресенье) и будет вывешена при входе в корпус №2.
4. Каждый участник любого сборного концерта поёт 2 песни (или читает 2 стихотворения), причём первая песня обязательно должна быть из классики жанра, а вторая - по желанию выступающего; такие же требования и к поэтам: первое стихотворение - из поэтической классики, второе – по собственному выбору.
Как попасть на базу отдыха им. Соича
1 вариант. В пятницу 28.06 в определённые часы будут подаваться автобусы к станции метро им.Масельского «Индустриальная». Стоимость проезда до базы им. Соича – 30 грн. Количество микроавтобусов будет соответствовать количеству людей, сделавших предоплату не позднее, чем 20 июня (см. телефоны ниже).
2 вариант. Ехать с автостанции «Конный рынок» до станции «Старый Салтов» (15 грн). От станции «Старый Салтов» ехать любым автобусом в сторону Хотомли до остановки «База отдыха им. Соича» или на такси до Базы Соича (50 грн на всех пассажиров).
Условия проживания
Есть несколько вариантов проживания на Базе отдыха им. Соича:
1) в комфортабельном корпусе с туалетом и душем в номере – 50 грн в сутки;
2) в палаточном городке: стоимость места установки палатки – 10 грн, питьевая вода, туалет – 10 грн с человека за всё время фестиваля.
По вопросам бронирования номеров - звоните Виктории Шевченко.
По вопросам бронирования мест в автобусе - звоните Игорю Бурячкову.
• На фестивале будет функционировать столовая: стоимость завтрака – 30 грн, обеда – 40 грн, ужина – 30 грн.
• Будет возможность питаться в «костровой» столовой, это примерно в 3 раза дешевле.
ВНИМАНИЕ! Фестиваль "Время Визбора" в отличие от всех других фестивалей в рамках СНГ и за его пределами является безалкогольным! Это значит, что любой автор, исполнитель, зритель, гость или хозяин фестиваля должен быть трезвым на протяжении всего фестиваля, в противном случае состоятся вежливые проводы любителя спиртного с фестивальной площадки на любом этапе проведения фестиваля.
До встречи!
Если Вам требуется психотерапия, чтобы приехать на Базу отдыха им. Соича, звоните:
• (057) 750-92-90, 050-635-64-72 - Михаил Босин – Президент Клуба им.Ю.Визбора, председатель оргкомитета фестиваля;
• (057) 716-99-81, 050-026-78-35 – Валерий Степанов – директор фестиваля;
• 099-779-95-36 – Татьяна Беззубкина – вопросы по организации питания;
• 066-573-70-54 – Виктория Шевченко - вопросы по организации поселения;
• 050-400-25-51 – Ольга Подлесная – вопросы по художественной части фестиваля;
• 095-536-90-35 – Юрий Козырев – вопросы по художественной части фестиваля;
• 095-191-99-16 – Игорь Бурячков – вопросы по транспорту.
Организаторы фестиваля
Клуб песенной поэзии имени Юрия Визбора
Харьковский Дом Учёных
Все приехавшие на фестиваль должны зарегистрироваться в Оргкомитете и заплатить оргвзнос - 10 грн, получив при этом пропуск на все фестивальные концерты, за исключением Заключительного концерта, который будет проходить в Харькове.
ЖЕЛАЕМ ВСЕМ МНОГО ХОРОШИХ ПЕСЕН, СТИХОВ И ДРУЗЕЙ!
Дніпропетровськ – розсилка МА «АртВертеп»
Київ / Фестиваль "Трипільське Коло 2013. Вода"
http://artvertep.com/poster/9343/1/22792.html
27-30 ЧЕРВНЯ
м. Ржищів Київської області
ЧИСТА ВОДА – ЧИСТЕ ЖИТТЯ!
«ТРИПІЛЬСЬКЕ КОЛО 2013. ВОДА». ДЛЯ КОГО МИ ОРГАНІЗОВУЄМО ФЕСТИВАЛЬ?
27-30 червня традиційно наДніпровських кручах в м. Ржищеві Київської області Міжнародний еко-культурний фестиваль «Трипільське коло» вшосте відчинить свої ворота для учасників і відвідувачів. Протягом 2013 року Україна відзначає важливу для нашої держави дату – 120-ти річчя з часу відкриття Вікентієм Хвойкою Трипільської культури. Це подія світового значення, отже річниці буде приділена максимальна увага під час підготовки та проведення фестивалю.
Цьогорічна тематика заходу, обернувшись по колу,виходить на новий рівень і одночасно повертається до стихії Вода. Девіз фестивалю «Чиста вода – чисте життя»цілком відображає світоглядні напрямки, які пропагує та розкриває «Трипільське коло» - це екологіяспілкування, здоровий спосіб життя та робота кожного, щодо чистоти довкілля, чистоти думок та доброзичливості в намірах.
«Парад Стихій!», який відбувся під час ЕВРО 2012, завершував послідовність попередніх чотирьох фестивалів та став справжнім загартуванням для всіх, хто приймав участь в підготовці та проведенніподії. Підводячи підсумки, оргкомітет фестивалю виявив найкращі сторони, які варто розвивати і поглиблювати, та проаналізував моменти, які потребують особливої уваги для того, щоб не повторюватися в майбутньому. Серед питань, які постали перед оргкомітетом було і таке: для кого насправді ми організовуємо фестиваль?
«Ми організовуємо «Трипільське коло» для тих і з тими, кому ця подія близька по змісту і формі, кого вона наповнює і надихає до дії і творчості, для тих хто відчуває себе людиною нового мислення, вважає себе частиною еко-культурного руху, хто є творцем свого та оточуючого простору» - відповідає на це питання генеральний продюсер фестивалю Олесь Журавчак. – «Ми запрошуємо на наш фестиваль однодумців, людей з позитивним мисленням, тих, хто вірить в успіх приступаючи до справи і готовийзапропонувати свою допомогуі свої проекти. Тому пропонуємо тим, для кого принципи «Трипільського кола» не є близькими та цікавими, виходять за рамки власного світогляду і принципів,приєднуватись до тихфестивалів чи інших заходів, які відповідають їхвнутрішнім потребам, їх рівню свідомості».
«Трипільське коло» - це територія відкрита для творчості! А творчість – це, в першу чергу, ініціатива. Ми відкриті до нових проектів, тож не вагайтеся, якщо маєте ідеї! Звертайтеся з пропозиціямита запитаннями! Долучайтеся до спільного творчого процесу! Об’єднуємопозитивні надбання кожного для розширення світогляду всіх, і тоді внесок особистийсприятиме розвитку всього суспільства тавсієї нашої нації, якій насправді є про що заявити світові!
З радістю відповість на ваші запитання:
Ольга Столяренко, PR-директорфестивалю, pr@tkfest.com
Про Фестиваль:«Трипільське коло» — міжнародний еко-культурний фестиваль з п’ятирічним циклом. Кожні чотири роки носять назву однієї із стихій природи та мають власну мистецьку, освітню, екологічну і соціальну тематику, а п’ятий ювілейний захід поєднує в собі всі елементи попередніх і має назву «Парад Стихій!». Завдання фестивалю – пробудити живий інтерес до історичної спадщини, запропонувати альтернативні способи організації відпочинку для сім`ї та молоді, відродити різноманітні етнічні традиції, поєднуючи їх з елементами сучасних досягнень в різних сферах життя людини. Фестиваль об'єднує в собі оздоровчі, спортивні, музичні, екологічні, освітні, виставкові та інші культурно-розважальні та культурно-просвітницькі програми в стилі етно.
Велика сцена
1. АтмАсфера
2. ДримбаДаДзига
3. Млада
4. DеРуни
5. Йорий Клоц
6. ТаРута
7. Свята Ватра (Естонія)
8. Ягода Гадо (Росія)
9. Hawok (Польща)
10. Pawa (Білорусь)
11. Asia Tengri (Україна - Казахстан)
12. OYME (Мордовія)
13. Кораллі
Список учасників Малої Сцени ще оформлюється...
Тел. (044) 360-81-26
Email: info@tkfest.com
Офіційний сайт: www.tkfest.com
Соцмережі:
http://vk.com/trypilskekolo
https://www.facebook.com/tkfestival
Київ / «Країна мрій» 2013 - Ювілейний фестиваль
http://artvertep.com/poster/9343/1/22575.html
06-07 ЛИПНЯ
Співоче Поле
Спершу була Мрія. У кожного своя – велика і красива чи смілива та грандіозна, а спільна Мрія стала дійством – фестивалем «Країна Мрій» – простором волі для мрійників – впевненості у правильному шляху до найпотаємнішої і найбажанішої мрії – становлення української сучасної культури.
Брама «Країни Мрій», котра відчинена вже рівно десять років, як зрештою і сама Країна, будувались і творились зусиллями кожного – слухача, глядача, музиканта, майстра – причетного до цього дійства. Витворивши форму і вдихнувши у неї душу, ми спільно з вами стоїмо на порозі освячення духом та здобуття сили, адже фестиваль став дорослим і зрілим, готовим на великі творчі звершення. «Країна Мрій» радіє з того, що велика громада долучається щороку до фестивалю і вона вдячно чекає на нову зустріч із кожним, хто прагне гармонії, спілкування й нових вражень. Це доступно для всіх, хто плекає в собі радість, оптимізм, впевненість і бажання бути здоровим. Новий поріг фестивалю ознаменує собою вдосконалення і розвиток на новому вищому щаблі.
Брама «Країни Мрій» гостинно відкрита для Вас
6 та 7 липня 2013 року
Святкуємо спільно Десятий Міжнародний Етнічний фестиваль «Країна Мрій»!
На Співочому полі збереться громада однодумців, аби долучитись до найбільшого етнічного фестивалю України, який цього року святкуватиме свій десятий День Народження.
Свято живої етнічної музики, живих легенд кобзарства, самобутніх майстрів, котрі надихають і наповнюють своєю чарівною життєстверджувальною енергією! На фестивальних сценах знов пануватиме яскраве різноманіття етнічної музики. Алея майстрів, Дитяча галявина, Майстерня народних танців, подіум під відкритим небом «Етно-Fashion», Козацькі Розваги, Літературна сцена, книжковий ярмарок, а також численні зустрічі з новими та старими друзями подарують вам силу-силенну незабутніх вражень та спогадів.
Будьте уважні, а тепер найцікавіше! На Десятому ювілейному, за ініціативою засновника «Країни Мрій» Олега Скрипки, започатковано нову фестивальну традицію, що носитиме назву «В радісному і розумному тілі здоров’я» (адже фестиваль «Країна Мрій» бажає аби кожен її «мешканець» був здоровий та успішний). Тут ви познайомитесь, зануритесь і станете послідовниками найсучасніших та найефективніших технік з вивчення психічної енергії людини і оздоровлення людського тіла.
- «Живе слово» від Олександра Філатовича
- Школа Здоров’я та Радості доктора Синельникова
- Цілитель Володимир Іванович Холошня
- Представники Української Академії Цілительства
А також:
- Майстри з йоги
- Майстри з айкідо
Програма
6 липня 2013 р.:
Сцена «Під Стінами Лаври»
• 12.00 – 13.00 –
• 13.00 – 14.00 –
• 14.00 – 15.00 – «Йорий Клоц» (Львів)
• 15.00 – 16.00 –
• 16.00 – 17.00 – «Камо Грядеші» (Київ)
Сцена «Майстерня танців»
• 13.00 – 14.00 – «Миколин Гурт»
• 14.00 – 15.00 – «Буття»
• 15.00 – 16.00 – «Кирим» (АР Крим)
• 16.00 – 17.00 –
• 17.00 – 18.00 –
Сцена «Кобзарська майстерня»
• 12.00 – 13.00 –
• 13.00 – 14.00 – Микола Товкайло, бандура (Переяслав)
• 14.00 – 15.00 – Тарас Силенко, бандура (Київ)
• 15.00 – 16.00 – Михайло Коваль, бандура (Великий Хутір, Черкащина)
• 16.00 – 17.00 – Ярослав Крисько, бандура (Львів)
Вечірня сцена
• 18.00 – 19.00 – «Ко-оп» (Вінниця)
• 19.00 – 20.00 – «Vuraj» (Білорусь)
• 20.00 – 21.00 – «Kozak System» & Тарас Чубай (Київ)
• 21.00 – 22.00 –
7 липня 2013 р.:
Сцена «Під Стінами Лаври»
• 12.00 – 13.00 –
• 13.00 – 14.00 –
• 14.00 – 15.00 – «Кирим» (АР Крим)
• 15.00 – 16.00 –
• 16.00 – 17.00 – «Дримба да Дзига» (Київ)
Сцена «Майстерня танців»
• 13.00 – 14.00 –
• 14.00 – 15.00 – Танці від О. Кабанова
• 15.00 – 16.00 –
• 16.00 – 17.00 – Ансамбль «Джемілє» (АР Крим)
Сцена «Кобзарська майстерня»
• 12.00 – 13.00 –
• 13.00 – 14.00 – Мустафа (Київ)
• 14.00 – 15.00 – Володимир Биков, бандура (Київщина, с. Стрижавка)
• 15.00 – 16.00 – Ярема Шевчук, колісна ліра, бандура (Київ)
• 16.00 – 17.00 – Тарас Компаніченко, кобза, ліра, бандура (Київ)
Вечірня сцена
• 18.00 – 19.00 –
• 19.00 – 20.00 – SunSay & Elvira Sarykhalil (Харків / АР Крим)
• 20.00 – 21.00 –
• 21.00 – 22.00 – «Papa Duke Вand» & Олег Скрипка (Україна – Канада)
Увага! Слідкуйте, будь ласка, за доповненнями та змінами у програмі фестивалю!
Київ – сайт http://festivali.org.ua/
Положення
Міжнародного фестивалю авторської пісні
«На Голубих озерах»
5,6,7липня 2013 року в с. Олешня, Ріпкинського району, Чернігівської області
Мета і завдання
Міжнародний фестиваль «На Голубих озерах» проводиться з метою розвитку, популяризації та пропаганди кращих досягнень у жанрі авторської пісні, збереження та розвитку традицій, виявлення та підтримки обдарованої творчої молоді; естетичного та культурного виховання молоді, підвищення професійної майстерності аматорських творчих колективів та окремих виконавців; розширення культурних зв’язків та обміну досвідом роботи між учасниками з різних країн.
Основним завданням фестивалю є широке залучення молоді до пісенної та поетичної творчості, пропаганда здорового способу життя.
Загальні положення
У фестивалі беруть участь автори – виконавці, самодіяльні композитори, поети, аматорські колективи, представники любительських об’єднань та клубів, виконавці, які працюють в жанрі авторської пісні.
До участі в конкурсі запрошуються всі бажаючі (без вікових обмежень).
Кожний учасник може брати участь в конкурсі тільки в одній номінації. Участь у 2-ох номінаціях тільки за рішенням журі.
В конкурсних виступах не дозволяється використання фонограм та електронно-музичних інструментів.
Конкурсні виступи учасників відбуваються в наступних номінаціях:
• автор-виконавець (автор текстів і музики)
• кращий виконавець (виконавець пісень та музики інших авторів)
• колективні виконання: дуети, тріо, гурти (конкурсанти, котрі є авторами слів і музики, або лише музики)
• авторська поезія ( поет - виконавець).
Порядок подання документів
І етап – відбірковий.
Для участі у фестивалі необхідно подати на адресу оргкомітету до 25 червня 2013 р.:
- анкету-заявку (додається) http://vk.com/doc7124878_170041298?hash=98d9cf519b62e5ae56
Фінансові умови
Фестиваль не є комерційним. Вступні внески не передбачені. Фінансове забезпечення фестивалю здійснюється за рахунок джерел не заборонених чинним законодавством.
Умови перебування
Проїзд учасників за рахунок відряджаючої сторони або за власний рахунок. Для учасників фестивалю відведене місце на березі великого Голубого озера для розміщення наметового містечка. Учасникам можуть отримати повний набір туристичного спорядження та намети за попередньою домовленністю та заявкою. Наметове містечко облаштоване освітленням, питною водою, місцем для організованого харчування, дровами, місцями для вогнища, туалетами, контейнерами для сміття. Організована охорона місця проведення фестивалю, табору учасників та автостоянки транспорту.
Організаційний комітет може надати в оренду необхідне туристичне спорядження, будиночки для проживання (за попередньою домовленістю та заявкою).
На території наметового містечка для учасників та гостей будуть працювати пункти харчування. На території проведення фестивалю має покриття лише мобільний оператор "Лайф"
Строки та місце проведення фестивалю:
Даний фестиваль проводиться раз на рік в перші вихідні липня. Перший фестиваль відбудеться 5,6,7 липня 2013 року в с.Олешня, Ріпкинського району, Чернігівської області. Фестиваль проводиться в живописній місцевості, на березі Голубих озер - унікального місця відпочинку, відомих чистотою та цілющою силою води. (60 км від м. Чернігів, 60 км. від м. Гомель)
Оргкомітет забезпечує безкоштовне перевезення учасників фестивалю в перший день фестивалю (від’їзд: м. Чернігів, пр. Миру 15, від обласного філармонійного центру об 11.00), та в останній день з місця фестивалю до м. Чернігів.
Також учасники можуть доїхати до місця проведення фестивалю самостійно:
Електропоїзди приміського сполучення:
Чернігів – Гомель (до станції Грибова Рудня)
Чернігів – Горностаївка (до станції Грибова Рудня)
Гомель – Чернігів (до станції Грибова Рудня)
Маршрутний автобус: Чернігів - Александрівка (від автостанції «Нива») (с. Олешня)
Заявку на участь надіслати до 25.06.2013 р. за адресою:
м. Чернігів, вул. Пушкіна 34 В. (Благодійний фонд ім. Софії Русової) е-таі: festozera@mail.ru
Контактний телефон: 093-912-51-11 тел./факс 640165 сайт: ozera.cn.ua.
Програма
проведення ІІ Міжнародного фестивалю авторської пісні
«На Голубих озерах»
5 липня
з 09.00 до 19.00 — заїзд, реєстрація та розміщення учасників фестивалю у таборі.
15.00- 15.30-Організаційна нарада.
15.00 - 18.00 - Творчі майстерні (прослуховування конкурсантів).
20.00- Церемонія урочистого відкриття, виступи членів журі та гостей фестивалю.
20.30 - Концертна програма гостей та учасників авторської пісні фестивалю.
22.30 – Пісенні вогнища. Програма «Гітара по-колу» ( в таборі для учасників
конкурсу.
6 липня
З 11.00 до 20.00 – робота виставок містечко майстрів та Чернігівщина туристична, спортивно-розважального майданчика екстрим містечко, дитячі майданчики, батутне містечко.
До 14.00 — Творчі майстерні (прослуховування конкурсантів), майстер-класи.
14.00-15.00-обід.
16.00 – 18.00 – конкурсні виступи учасників фестивалю авторської пісні
18.00 – 20.00 - виступи колективів самодіяльності
20.00 - Церемонія нагородження та Гала-концерт лауреатів і гостей фестивалю.
22.00 - Театралізована фольклорна програма «Купальське дійство на
Голубих озерах».
23.00 Святковий феєрверк.
23.15 Дискотека. Пісенні вогнища (в таборі для учасників конкурсу).
7 липня
11.00 - 13.00 — виступи бардів блоками
13.00 — 15.00 - Проведення туристичних та спортивних змагань (на
спеціальних майданчиках). Активний відпочинок.
З 16.00 - Роз'їзд учасників.
Рубрика – «Ювілеї»
Владислав Заремба
http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/3ed1894f24e02c28/
Заремба Владислав Іванович (27.06.1833, м. Дунаївці Ушицького пов. Подільської губ., тепер центр р-ну Хмельницької обл. — 24.10.1902, м. Київ) — композитор, піаніст, педагог.
Народився в збіднілій шляхетській сім’ї. У 1846 р. переїхав з батьками до м. Кам’янця-Подільського (тепер Хмельницької обл.), де брав уроки музики у композитора А. Коципінського; з 1855 р. працював органістом у міському кафедральному костьолі, давав уроки гри на фортепіано. На початку 1860-х рр. зазнав переслідувань від поліції (імовірно, через близькість до польських революційних кіл), у зв’язку з чим переїхав до м. Житомира, а 1862 р. — до м. Києва, де жив до кінця життя; тривалий час викладав гру на фортепіано і хоровий спів у міських приватних жіночих пансіонах. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Автор численних пісень і романсів на слова українських поетів-романтиків, зокрема Є. Гребінки («Ні, мамо, не можна нелюба любить»), С. Писаревського («Де ти бродиш, моя доле»), М. Петренка («Дивлюсь я на небо»), О. Афанасьєва-Чужбинського («Козак від’їжджає, дівчинонька плаче»), С. Руданського («Повій, вітре, на Вкраїну») та ін. Особливо відзначився вокальним циклом «Музика до „Кобзаря”» на слова Т. Шевченка, що містить близько 30 творів: „І багата я, і вродлива я…”, „На улиці невесело…”, „Така її доля…”, „Утоптала стежечку…”, „Чого ти ходиш на могилу?”, „Якби мені, мамо, намисто”, „Якби мені черевики” та числ. ін. Деякі з них стали народними піснями. Писав також твори для фортепіано, зокрема створив обробки українських народних мелодій — „Думка-шумка”, „Зібралися всі бурлаки”, „Прощання з Україною”, „Реве та стогне Дніпр широкий…” та ін. Уклав збірки дитячої музичної літератури — „Пісенник для наших дітей” (обробки польських народних пісень) і „Маленький Падеревський” (вправи та етюди для фортепіано). Мелодика більшості творів композитора близька до традицій української народно-пісенної творчості.
ДЖЕРЕЛА:
Енциклопедія українознавства, т. 2. Львів, НТШ, 1993; Митці України: Енциклопедичний довідник. К., «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992; Шевченківський словник, т. 1. К., Головна редакція УРЕ, 1976.
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
У Чорторию, до Івана...
На малій батьківщині вшановують пам’ять знаменитого українця Івана Миколайчука і мріють про повноцінний музей свого видатного земляка
(газета «Україна молода» від 20 червня 2013 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2289/164/81540/
Свято «без вуалі»
Не треба шукати країну парадоксів — ми в ній живемо. Країна з безліччю гострих політичних і соціальних проблем: від тотальної корупції й піратства до дитячої пиятики і злочинності, — це водночас країна свят, фестивалів із найбільшим у Європі числом вихідних на рік. Але так уже склалося — й ніхто не хоче звертати з наїждженого шляху. А може, так і має бути: якщо для одних найвища радість — це особисте збагачення (заради чого й живуть), то для інших — це радість спілкування у пісенній стихії. Друге не тільки завуальовує, відволікає від першого, а й дозволяє створити ілюзію благополуччя більшості, схильної до святкувань.
Але свята бувають різні. На щастя, є такі, що відповідають первісному значенню слова — «святий, священний». Без офіціозу, осяяні щирістю і любов’ю. Коли святкуємо дні народження наших світочів — видатних і шанованих українців.
...15 червня Співоче поле в Чорториї Кіцманського району на Буковині заполонили люди в національному вбранні. Всюди — намети, оздоблені рушниками й виробами народних майстрів, на столах — приготовані господинями смачні українські страви. В центрі — сцена, на якій упродовж чотирьох годин тривав концерт професійних і аматорських колективів. Поле просторе — то в одному, то в іншому гурті виграють музики, зринають імпровізовані пісні. Спів доноситься до рідної хати Івана Миколайчука — меморіального музею, до його погруддя на подвір’ї. Шанувальники таланту українського актора святкують його 72–й день народження. Панує піднесення, звичне для краян і таке цілюще для тих, хто завітав на гостини до Івана здалеку. Ця аура фольклорно–етнографічної стихії додає сили й енергії. І наштовхує на думки. Різні. Насамперед — чи достатньою є наша пам’ять і шана цiй видатнiй особистостi?
Музей має бути повноцінний
На жаль, у Києві, де з 1961 по 1987 рік (тобто більше половини свого короткого життя) навчався і працював Іван Миколайчук, немає музею його пам’яті. Єдина данина пам’яті — меморіальна дошка на кіностудії ім. О. Довженка. Про те, що такий заклад потрібен, розмови в професійному середовищі ведуться вже понад десять років. Як і про комплексний музей, який би увічнював пам’ять провідних діячів українського кіно, — Івана Миколайчука, Сергія Параджанова, Леоніда Осику, Наталю Наум, Володимира Денисенка, Костянтина Степанкова, Борислава Брондукова, Леся Сердюка, Юрія Іллєнка, Миколу Мащенка. Зверталися з пропозиціями і до міської, і до державної влади. Безрезультатно. Всі розуміють, що шанси знайти відповідне приміщення в Києві, де все пішло під офіси й торговельно–розважальні центри, — мізерні.
На щастя, земляки свого Івана шанують: у краєзнавчому музеї обласного центру є присвячена йому експозиція, в Чернівцях — вулиця його імені, меморіальна дошка. А також — кінотеатр його імені. Щоправда, тут не все так просто. Відомо, в якому стані нинішні кінотеатри в Україні: до установ культури їх не прирівняли, а без дотацій ці заклади занепадають. Водночас іноземні інвестори вкладають гроші в мультиплекси, де й демонструють «своє» кіно. Винятком кінотеатр імені Миколайчука не став, тому простора споруда нині не функціонує, хоча громадськість давно домагається, аби влада міста відремонтувала і надала їй статусу культурно–мистецького центру (а не комерційного закладу). Земляки Миколайчука хочуть, аби тут постійно тривала ретроспектива фільмів Івана Миколайчука, можна було б придбати на носіях його художні картини, а також фільми й літературу про українського кінематографіста, який своє життя віддав наймасовішому з мистецтв і чия творчість мала світовий вимір. А крім того, там можна було б організовувати прем’єри фільмів молодих кінематографістів, фестивалі молодого кіно, виставки, конференції, семінари, дискусії, присвячені сучасному і минулому українського кінематографа. Потреба в такому закладі назріла давно, і зробити повноцінним та насиченим його життя готові допомогти фахівці з Чернівців та Києва — доки є ті, хто творчість Миколайчука й узагалі історію українського кіно досліджують. Адже за такого ставлення до нашого кіно, як нині, не виключено, що через десятиліття не тільки вітчизняний кінематограф знищать, а й ліквідують пам’ять про нього. Щоправда, влада Чернівців за підтримки громадськості обіцяє здійснити цей проект найближчим часом: два роки тому голова облдержадміністрації Михайло Папієв публічно запевнив у цьому вдову актора Марію Миколайчук. Чекаємо...
Мрії чи реальні плани?
А до Чорториї кияни приїжджають охоче — і на ювілеї митця, і просто — «без календарного приводу». Це своєрідна Мекка для людей, які усвідомлюють, ким був Іван Миколайчук для України, для українського кіно. Він творив культурні основи нації в часи несприятливі для української культури. Як у житті, так і на екрані полонив щирістю й самовідданістю, вражав харизмою.
Нині часто говорять про зміну поколінь. Тож настав час, коли пам’ять про Івана Миколайчука повинна передаватись і молодим. Хату–музей актора навідують багато охочих. А за штатним розписом передбачено єдину одиницю (директора), з окладом у півставки. Багато років директором була Фрозина Василівна — старша Іванова сестра, нині справу продовжує її син Михайло Грицюк. Він не нарікає на брак грошей: підтримує порядок у хаті, щодня розповідає відвідувачам про Івана Миколайчука, його батьків, родину, про історію села, про лебедів, які після смерті Івана кожної осені прилітають на ставок у Чорториї. «Але, — каже пан Михайло, — як пояснити школярам, хто такий Миколайчук, якщо вони ніколи не бачили його на екрані? Коли б фільм про нього — бодай на 20 хвилин — можна було показати як доповнення до екскурсії...». Але в маленькій хатинці (і як там колись вміщалася родина з десятьма діточками?!) зробити це неможливо.
Інтер’єр хатини максимально наближений до автентичного, а стіни заповнені фотографіями, на яких Іван — і в ролях, і в житті. Вікна маленькі, відвідувачів — багато, роздивитися все важко. А скільки експонатів не помістилося! Тож потрібен експозиційний зал, де можна вибудувати всю цю іконографію по періодах, а оглянути — при доброму освітленні.
В експозиційному залі можна було б представити історію села, роду Миколайчуків. А також висвітлити міжнародні успіхи актора. В архіві Лариси Кадочникової збереглися знімки, на яких зафіксоване їхнє перебування на МКФ в Мар–дель Плата в березні 1965 року, коли «Тіні забутих предків» викликали справжній фурор. Потрібно зафіксувати численні нагороди цього фільму, представити фото золотої медалі за фільм «Білий птах з чорною ознакою», показати участь Миколайчука у фільмах «Всупереч усьому» (Югославія) та «Третя після сонця» (Болгарія) — сьогодні ж не проблема добути кадри з фільму і зробити якісні фото. В аматорській студії «Волинь» збереглися знімки, на яких Іван із французькою кінорежисеркою Еліан Сабате в Луцьку, де вони 1984 року вибирали натуру для зйомок фільму «Катерина» (остаточна назва сценарію — «Острів сліз», якому, на жаль, не судилося відбутися). У цій експозиції варто відобразити, який вплив мали фільми українського поетичного кіно на творчість Міклоша Янчо, Георгія Стоянова, Еміра Кустуриці.
Все це не тільки популяризуватиме творчість Івана Миколайчука, увиразнить її значення для української і європейської культури, а й стимулюватиме подальші її дослідження.
На щастя, обійстя музею просторе і можливість збудувати приміщення для експозиційного та переглядового залів є. Постає проблема коштів. Можливо, це ілюзії, але я певна: кожен українець, який любить Івана Миколайчука і його фільми, готовий пожертвувати сто гривень на таку споруду. А коли вона буде завершена, імена благочинників буде занесено в Книгу пошани. Переконана: це не порожні мрії, а цілком реальні плани. До речі, українці в еміграції саме так, не сподіваючись на когось, спільними зусиллями зводили церкви, українські школи, музеї, інститути українських студій при університетах.
Допоможіть кіномитцям, Іване Васильовичу!
...Тут, у Чорториї, особливо усвідомлюєш, чому саме Іван Миколайчук найповніше виразив душу і ментальність українця. Атмосфера згаданого свята зворушлива — тут немає фестивальної конкуренції, до того ж його територію оголосили вільною від політики. Сюди треба приїхати, аби оздоровитися морально і духовно. Особливо — молодим кінематографістам, бо за 20 років занепаду галузі, витіснення з широкого вжитку українського кіно, безроздільного панування в Україні чужинського кіно відбулася дезорієнтація. Враження, що молоді кіномитці — принижені безгрошів’ям і залежністю від чиновників, охоплені бажанням перемог на міжнародних кінофестивалях — не мають творчих ідей, а борсаються у чомусь низькопробному. І навіть особиста здібність не рятує, якщо втрачено зв’язок зі своєю нацією та її живими традиціями. Тут, у Чорториї, той зв’язок можна поновити. Сюди треба привозити на практику студентів кіноінституту, аби вони могли поспілкуватися з родиною Миколайчука та його земляками. Таке спілкування буде святом. Справжнім. Яке не відпускає.
Лариса БРЮХОВЕЦЬКА
Щиро дякую за вичитку бюлетеня Тетяні Бовт