Новини одним рядком:

13-15 жовтня – всеукраїнський козацький фестиваль «Покрова на Хортиці» у Запоріжжі

24 жовтня – вистава «Три радості» поетичного театру «Мушля» , за віршами Володимира Свідзинського в Києві

28-30 жовтня – 6-й фестиваль авторської пісні «ВАЛЬС-БОСТОН» у Хмельницькому

29 жовтня – концерт  кобзаря Михайла Коваля у м. Київ, вул. І. Мазепи, 9, корп. 29, «Нац. музей укр.. нар. декоративного мистецтва» 

30 жовтня – виставка-ярмарок «Helloween» у Сумській галереї «Смуга», вул. Соборна, 27

1 листопада – виставка-проект «Гламур» у Сумській галереї «Смуга», вул. Соборна, 27

9 листопада – вистава «Три радості» поетичного театру «Мушля» , за віршами В.Свідзинського у театрі «Сузір’я» в  Києві

17 листопада – концерт етно-рок боївки «ТаРУТА»  в «Бочці» на Петрівці (м.Київ, Московський проспект 17/1) 

17-20  листопада – 12-й фестиваль «Червона рута» у Києві 

19 листопада – презентація книги Петра Картавого «Світ осиротілих дітей:..» у Сумській міській бібліотеці ім. Шевченка 

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи присилайте на Email: p_karta@ukr.netp_karta@mail.ru

 

Київ – Кирило Булкін

 

Щиро вітаю з Покровою!

Ось маленький колекційний подарунок (чотири роки чекав свого часу й нарешті дочекався):

 

http://kbulkin.wordpress.com/2011/10/14/ukrainian-insurgent-songs-1/

 

Українські повстанські й героїчні пісні – колекція / Ukrainian Insurgent and Heroical Songs – Collection

Ця колекція є записом фестивалю «Повстанська ватра», який відбувся в Києві 14 жовтня 2007 року. Якість записів добра (записано зі звукорежисерського пульту). У фестивалі взяли участь близько двох десятків хорових колективів, кобзарів та бардів (також наводжу виступ поетки Антоніни Листопад, короткий наратив між піснями Лесі Горової та два вірша у своєму виконанні). Я був ведучим фестивалю, а також виконав 2 власні пісні – «Гаряче літо» (перша назва «Літо-2006») та «На моїй землі» (там була помилка у виконанні в одному рядку, тому цієї пісні не ставлю). З решти того, що прозвучало на фестивалі – ставлю майже все, за невеликим винятком.

Антоніна Листопад про Покрову 1’21″, 1,5 Мб

Антоніна Листопад читає свій вірш «Прокинься, повстанцю!» 1’11″, 1,4 Мб

Антоніна Листопад читає свій вірш «Ще стежечка кожна жива» 1’13″, 1,4 Мб

Антоніна Листопад читає свій вірш «Родився – і в першу же мить…» 0’48, 0,9 Мб

Леся Горова виконує власну пісню «Годі журитися» 3’02″, 3,4 Мб

Леся Горова виконує власну пісню «Не бійся» 3’45″, 4,3 Мб

Леся Горова про поїздки в зону до батька-політв’язня 0’54″, 1,0 Мб

Тетяна Негрій та Ігор Якубовський виконують повстанську пісню «Гей на Півночі, на Волині» 2’57″, 3,4 Мб

Тетяна Негрій та Ігор Якубовський виконують повстанську пісню «Ой у лісі, на полянці» 2’56″, 3,4 Мб

Тетяна Негрій та Ігор Якубовський виконують пісню «Вірю в тебе, моя Україно» (сл.: Р. Радишевський, муз.:

І. Якубовський) 3’34″, 4,1 Мб

Хор «Жайворонок» виконує українську народну пісню «Де Дніпро наш котить хвилі» 1’50″, 2,1 Мб

Хор «Жайворонок» виконує українську народну пісню «Гей, Січ іде» 1’10″, 1,3 Мб

Кирило Булкін читає вірш Василя Симоненка «Україні» 1’42″, 1,9 Мб

Галина Ольховська виконує пісню «Будьмо, українці» (сл.: А. Пашко, муз.: Г. Ольховська) 2’46″, 3,2 Мб

Галина Ольховська виконує пісню «Накинь мені, мамо, шаль» (сл.: А. Пашко, муз.: Г. Ольховська) 3’23″, 3,9 Мб

Данило Мельник виконує українську народну пісню «Гей, степами» 1’58″, 2,3 Мб

Данило Мельник виконує пісню «Священна кров» (сл.: В. Заєць, муз.: Б. Мельник) 2’37″, 3,0 Мб

Віктор Ткаченко виконує власну пісню «Марш українців» 3’29″, 4,0 Мб

Ансамбль «Перевесло» виконує повстанську пісню «Там, під львівським замком» (київський варіянт) 3’34″, 4,1 Мб

Ансамбль «Перевесло» виконує повстанську пісню «Соловею, канарею2 3’38″, 4,1 Мб

Кирило Булкін виконує власну пісню «Гаряче літо» 2’10″, 1,3 Мб

Ансамбль «Терноцвіт» виконує пісню «Високі могили» (сл., муз. – ??) 3’36″, 4,1 Мб

Ансамбль «Терноцвіт» виконує пісню «На Соловецьких островах» (сл., муз. – ??) 3’38″, 4,1 Мб

Хор «Чумаки» виконує українську народну пісню «Ой там у лузі, при дорозі» 3’04″, 3,5 Мб

Хор «Чумаки» виконує повстанську пісню «Йшли селом партизани» 3’57″, 4,5 Мб

Гурт «Побратими» виконує українську народну пісню «Шумить Дністер, клекоче Горинь» 2’27″, 2,8 Мб

Гурт «Побратими» виконує повстанську пісню «Ревуть гармати» 2’28″, 2,8 Мб

Хор «Гомін» виконує українську народну пісню «Казали вражі люде» 1’49″, 2,1 Мб

Хор «Гомін» виконує повстанську пісню «Настав, кохана, час розлуки» 4’00″, 4,6 Мб

Хор «Гомін» виконує українську народну пісню «Червона калина» 3’44″, 4,3 Мб

Кирило Булкін читає вірш Євгена Сверстюка «Вам, кому рокувала доля» 1’11″, 1,4 Мб

Хор «Гомін» виконує українську народну пісню «Що за військо іде» 2’20″, 2,7 Мб

Хор «Гомін» виконує повстанську пісню «В сорок другім році ми йдемо у бій» 1’45″, 2,0 Мб

Хор «Гомін» виконує повстанську пісню «Скликаймо всіх до наших лав» 2’14″, 2,6 Мб

 

Київ – Валерій Гладунець 

 

Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Мистецьке об’єднання «Глечик»

 

           Представляє спільний проект:

«Вибрана музика»

29 жовтня 2011 року  о 15:00

сольний концерт  кобзаря Михайла Коваля

з села Великий Хутір Драбицького району Черкаської області

«Я настроїв бандуру так, як Бог на душу поклав, і грати навчився теж так, як душа того бажала» 

 Також у програмі

- Документальний фільм про Михайла Коваля «Фієста». Режисер Ганна Яровенко, 2008 рік

- Майстер-клас від Михайла Коваля з виготовлення солом’яних брилів та поясів-крайок

17:00  Розповідь етнографа Руслана Павлюка (Прорви) про «Ужиткові особливості традиційного одягу серед сучасності»

Адреса м. Київ, вул. І. Мазепи, 9, корп. 29,

«Національний музей українського народного декоративного мистецтва»

Їхати авт. № 24, трол. № 38 до зупинки «Києво - Печерська лавра» (пройти на територію)

Тел. для довідок:   280-36-93

 

Київ – сайт http://festivali.org.ua/ 

 

http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=1868

 

«28-29 октября в городе Хмельницком клуб авторской песни при научно-методическом центре культуры и искусств проводит шестой региональный фестиваль авторской песни «ВАЛЬС-БОСТОН».

Программа фестиваля – концерт лауреатов прошлых лет и конкурсная программа новых авторов и исполнителей в номинации «автор», «исполнитель»

Фестиваль по-прежнему демократичен – нет возрастных и языковых ограничений и по-прежнему цивилизован – концертная площадка с хорошей сценой. акустикой и «нашим» зрителем.

В жюри – традиционно победитель предыдущего конкурса, музыкальные редакторы городских СМИ, певцы, барды.
Основная цель мероприятия – хорошая музыка, новые песни, радость и любовь, что скрашивают осеннюю непогоду.:))

 

Суми – Петро Картавий

 

19 листопада 2011 року в Сумській міській бібліотеці ім. Шевченка (м.Суми, вул. Кооперативна, 6) відбудеться презентація моєї книги «Світ осиротілих дітей: крізь біль і міфи – до справжності».  Есе про дитячі притулки мовою документів та в спогадах вихованця, доповнених віршами і фото.

Початок о 14.00.

 

У книзі стисло проаналізовано, як за допомогою міфів було поділено спільноту. Описується діяльність дитячих будинків у воєнний і повоєнний періоди на трьох рівнях: всеукраїнському, обласному, місцевому. Тема майже не висвітлена в літературі та пресі, а ця проблематика маловідома суспільству. Через історію Юнаківського дитбудинку читач зможе відтворити загальну картину функціонування аналогічних закладів у 40–60-х роках ХХ століття. Для деяких вихованців спогади про перебування в дитбудинку болючі, тому їхні прізвища згадуються не часто, а названо працівників, що допомагали їм зростати. Зроблено аналіз сьогоденної системи виховання дітей-сиріт на Сумщині. Історії інших дитбудинків зможуть відтворити їхні вихованці, скориставшись аналогом.

Осиротілим дітям при виборі життєвого шляху, і для вміння розкривати проблему власного походження перед іншими, корисною буде «Авторська сповідь про самонавчання, осмислення трагічності епохи і прощення проступків батьків».

 

Харків – літературний музей

Листопад у Літмузеї

 

Щопонеділка, 18.00 − літературні читання від поетичного клубу «Бєшений кактусъ».

Щоп’ятниці, 18.30 − збори Кіноклубу в Літмузеї (анонси на сторінці kinoklub_litmuz.livejournal.com).

10 листопада, 18.00 – сеанс кіно від ФРІ. Художній фільм «Убить дракона» за мотивами п’єси Євгена Шварца «Дракон». СРСР/ФРН 1988 р. Модератор: Поліна Ковальова.

23 листопада, 19.00 – тренінг від ФРІ «Впевнена поведінка»: про технологію впевненості у повсякденному житті. Доповідач: Анастасія Ходирева.

Постійні експозиції

«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»

 

Постійна експозиція Харківського Літмузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.

 

«Апокриф»: тексти та долі українських письменників ХХ століття

 

Експозиція «Апокриф» в унікальних експонатах представляє епізоди творів та доль українських літераторів ХХ століття – модерністів та представників Розстріляного відродження, учасників діаспорних мистецьких угрупувань та шістдесятників, а також «дев’яностників», «позадесятників» та «двотисячників».

 

Інтерактивні екскурсії та заняття

«Мандри світами: Іван Котляревський та його “Енеїда”». Від 14 років, широка аудиторія

Заняття присвячене життю класика української літератури – як він виглядав і одягався, що мав за обов’язки і як проводив дозвілля, чому так ніколи й не одружився і до яких таємних організацій належав. Під час ігрових завдань учасники зможуть дізнатися рецепти давніх страв і зіграти у традиційні українські картярські ігри.

«Вбрання та головні убори українок XVIII ст. (за “Енеїдою” І. Котляревського)». Від 14 років, також підходить для старшого віку

За давнім одягом легко зрозуміти, хто перед нами: дівка чи заміжня, молодиця чи стара, багата чи бідна. Треба лише більше дізнатися про традиційний костюм міщанки і селянки, тобто моду ХVIII ст. А під час практики можна навчитися вив’язувати хустки і намітки за давніми зразками. Заняття супроводжується давньою українською музикою.

Пізнавально-розважальне заняття «Аліса в Країні Див». 8–17 років, також родинне відвідування

Поєднує слайд-екскурсію (біографія Керрола, історія твору, показ ілюстрацій від робіт першого ілюстратора Теніела до малюнків Сальвадора Далі), розгадування загадок «Аліси в Країні Див» (ігрові завдання) та перегляд першої екранізації «Аліси» 1903 року. Якщо ви хочете уявити себе в ролі учня часів англійської Вікторіанської епохи, пограти в «Чеширського Кота» і написати твір із неіснуючих слів, то це заняття для вас!

Кімната-музей Гната Хоткевича

 

Адреса: вул. Горького, 10, с. Високе Харківського району Харківської обл.

Як дістатися? Ст. м. «Холодна Гора». Далі їхати маршрутним таксі № 608 до зупинки «Хутір відпочинку». Замовлення екскурсій за тел. 746-35-01

Садиба Гната Хоткевича майже повністю стала місцем його пам’яті та територією його спадщини. Тут усе ще росте дерево, посаджене Гнатом Мартиновичем. На основі рідкісних документів, рукописів, фотографій, меморіальних речей постійна експозиція музею відтворює образ письменника, історика, мистецтвознавця. Постійна виставка «Гнат Хоткевич – художник» представляє цикл його живописних робіт, створених у 1908–1909 роках на Гуцульщині.

 

Київ – Євген Романенко

IV народження «ТаРУТА»

 

Святковий торт зі свічками, новий стиль, оновлений репертуар та приємні спогади, а також витриманий пирятинський самогон від Юрка Юрченка. Всі ці ексклюзивні подарунки обіцяє своїм ексклюзивним шанувальникам столична «Етно-Рок Фундація «ТаРУТА» з нагоди свого четвертого дня народження.

В Міжнародний день студента – 17 листопада – всіх спудеїв та тих, хто й у солідному віці при краватці в серці залишається справжнім вар’ятом, етно-рок боївка «ТаРУТА» запрошує до столичного клубу «Бочка Пивна» на Петрівці. Саме там о 20:00 розпочнеться святковий шоу-спогад під кодовою назвою «ТаРУТА-IV. Як воно було».  Музиканти обіцяють порадувати гостей своїм новим візуальним образом а також новими піснями, що увійдуть до другої аудіо збірки колективу «Вовчі ГОНИ». Зокрема, тарутянами будуть презентовані нові експерименти у напрямках «етно-диско», «етно-джаз» та навіть «етно-панк». Нагадаємо, що один з таких експериментів – пісня «Бором-бором», написана у стилі «етно-диско» спеціально для ТБ-програми «Фольк-Music» - отримав багато схвальних відгуків від фанатів та музичних критиків. На досягнутому музики зупинятися не стали і продовжили розширювати свої стилістичні горизонти, демонструючи всю багатогранність української етнічної музики.

Втім не лише смачними піснями частуватимуть 17 листопада в «Бочці» на Петрівці (Московський проспект 17/1). За великим святковим тортом тарутяни планують зібрати всіх, хто всі ці чотири роки словом чи ділом допомагав з маленького бур’янця виростити квітку, що нині зветься «ТаРУТА». Привітати гурт з днем народження, зокрема, мають намір дует «Запаска» та очільник гурту «Юркеш» Юрко Юрченко. Останній, між іншим, пообіцяв частувати всіх не лише своїми піснями під баян та гітару, а й відбірним самогоном власного виробництва.

 

Суми – Геннадій Костенко (Юрій Ош) 

 

    За гратами

 

Ми сидимо за гратами

і, наче божевільні,

гадаємо, що вільні.

А  грати плутократами

влаштовані подвійні…

Як будем довго грати ми

байдужого чухонця,

сидіти нам за гратами

допоки  світу й сонця.

 

 

Епіграма

 

       Завсіди

 

І знов сусіди

творять «нову Росію»…

А в нас завсіди

чекають на месію.

 

 

Київ – Ольга Єрмак

28 жовтня, 20:00

Концерт-хол «Crystall Hall»

 (Київ, Дніпровський спуск, 1)

 

У Києві DVA гратимуть із польським гуртом Napszyklat!

28 жовтня о 20:00 у концерт-холі «Crystall Hall» (Київ, Дніпровський спуск, 1) відбудеться концерт чеського електронно-акустичного дуету DVA в рамках масштабного всеукраїнського туру. “Фолк неіснуючих народів” запав у душу української публіки ще під час минулорічного візиту гурту. Від меланхолійно-іронічних, сюрреалістичних та несподіваних композицій, що їх двійко артистів видобувають двома десятками музичних інструментів, слухачі були у захваті. Тож цього разу на мапі туру 13 міст України, а також Санкт-Петербург і Москва. Ця безпрецедентна експедиція стане наймасштабнішим туром, що його коли-небудь здійснював іноземний гурт в Україні!

 

Тільки у Києві до DVA приєднається польський проект «NaPszyklat», що поєднав у собі хіп-хоп, нойз та аналогову електроніку. На останньому альбомі гурту є спільна композиція з «DVA», тому спільний виступ невипадковий і  їх трансові ритми, де, як на великому і чіткому виробництві, все і всі – на своїх місцях, звучатимуть на одній сцені із фолком неіснуючих народів.

 

Електронно-фолковий коктейль з домішками техно, хіп-хопом та кантрі супроводжуватиметься також віджеїнгом Маркети Ліса – однієї з авторок неймовірних кліпів DVA. Тож вечір слухачі проведуть в оточенні дивовижних персонажів, вигаданих мешканців казкових світів. А можливо, ці образи не здадуться такими вже незнайомими, адже нереально-індивідуальна музика DVA водночас дуже архетипна. Тож мандручи світом вигаданого етно, слухач має всі шанси опинитися на хвилях власного підсвідомого!

 

Дует DVA -  Ян Кратохвіл (Він, Jan Kratochvíl) та Бара Кратохвілова (Вона, Bára Kratochvílová) – експериментальний електронно-акустичний проект із Чехії. Вони подають власне неймовiрне бачення музики безлiччю способiв. Вони надихаються музикою концертних залiв i цирку, вiдтворюють танго за допомогою бiтбокса, оздоблюють зворушливий фолк кларнетом. Музичний критик BBC Чарлі Гіллетт назвав дебютний альбом DVA Fonók, також номінований на престижну чеську премію «Ангел», одним із найкращих альбомів 2009 року. А свою третю платівку HU дует з успіхом представив з концертами більш ніж у 20 європейських країнах.

 

DVA «Tropikal animal»: http://www.youtube.com/watch?v=hiNtzMMbk88&feature=related

DVA «Tatank» LIVE: http://www.youtube.com/watch?v=pqz4nRbk1BA&feature=related

 

Організатор: NaturalEast http://naturaleast.net/

Партнери: Чеський Центр в Києві, Чеське Міністерство Культури, Мережа блогів про культуру Сумно?Ком, Kontora Pravylo, АртПоле, Фестиваль «Захід»

Акредитація для ЗМІ: 096 8595442 Нателла Шавадзе

 

 

BLUENECK зачарували Київ п’янкою британською меланхолією

 

У Києві виступив BLUENECK – британська казка у дощі і тумані, дивовижний гурт із півночі графства Самерсет, душевний і веселий водночас, фантастично красивий пост-рок, загорнутий у ембієнт і меланхолійний вокал Данкана Еттвуда. Концерт відбувся у просторому залі Музею Гончара, залитому світлом та кольоровими образами, у чарівному контрасті гіпнотичних мелодій та вражаючих емоційних вибухів, що заповнювали кожну клітину, сторювали стіну звуку, відчуття повного космосу навколо.

 

«Нам усім дуже-дуже сподобалось. Це, мабуть, найкращий концерт за час цього туру. Я кажу абсолютно чесно. Енергія, яку ми віддавали публіці, поверталась до нас, давала нам ще більше енергії, наповнювала нас любов’ю. Нам би дуже хотілося повернутися сюди знову», Данкан Еттвуд, фронтмен BLUENECK

 

Музиканти жартували і тепло спілкувалися з публікою, у залі пригощали ароматним чаєм. Цього дивного вечора Київ почув «Repetitions» – щойно виданий третій альбом гурту і кращі композиції з попередніх. Те, що було почуто, побачено і відчуто кожним легко переконало у словах поважних музичних видань – музика BLUENECK справді «п’янка», «приголомшлива», «всепоглинаюча», і дійсно «вічна».

 

Запис концерту: http://www.azh.com.ua/music/video/blueneck

Blueneck - Sawbones @ live in Kyiv: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=kZ8kNPg4zIg

Blueneck - Epiphany @ Live in Kyiv: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=QAKkar4IKNs

Blueneck - Revelations @ Live in Kyiv: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=yHlOSar2WGk

 

Відгуки слухачів:

 

«Чесно говоря идя на концерт ожидал совсем другого. Чего-то более приземленного, тянущегося и отчуждённого. Но получил такой заряд невероятный всё перевернулось к чертям. Думал просто постою послушаю. А в итоге в голове всё верх дном. Невероятно, очуметь. Тоска тоска тоска, что всё закончилось.» (Муссій Кириленко)

 

«сыграло огромную роль пространство в ненавязчивом минимализме с необъятным звуком. спасибо всем, кто не пришел, легкое дыхание - залог удачного пропуска музыки во внутрь» (Оксана Поліщук)

 

«я до сих пор под впечатлением. концерт превзошёл все ожидания. один из лучших, на которых мне пришлось побывать» (Марина Кривошея)

 

«изначально я на концерт шел с опаской, так как и представить себе не мог какой звук может быть в помещении музея, но был приятно удивлен.

к тому же, очень круто, что в помещении не курили, это сделало концерт еще приятнее. вышло лучше, чем было бы в любом клубе города» (Олександр Попенко)

 

«чудесно получилось и действительно душевно, прямо-таки по-домашнему. столько добрых эмоций. музыка-то ведь по сути печальна смертельно, а с концерта уходили все улыбаясь) спасибо!» (Аліна Межуле)

 

«стоял с полным ощущением радости до момента когда понял что последниий трек. спасибо ажу за возможность в кругу приятных людей, в непрокуренном зале, с чаем и пиченькай послушать вживую любимые коллективы. не оставляйте нас надолго без этого» (Дмитро Олексієнко)

 

«Особисто для мене Блунек - це найдраматичніший гурт у пост-році. Що ж, тепер я знаю інший Блунек, веселий і жвавий:)»  (Сергій Терещенко)

 

«Це був дивовижний концерт!!! Дуже щиро надіюся, що вони незабаром знову приїдуть! ДЯКУЮ ЗА НЕЗРІВНЯННІ ЕМОЦІЇ!!!»  (Уляна Хімчак)

 

Слухати BLUENECK:

www.soundcloud.com/blueneck

www.blueneck.com/media/

www.denovali.com/blueneck/

 

Організатор: AZH PROMO | www.azh.com.ua/promo

 

 

Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»

 

Джаз проти попси — битва титанів

http://dt.ua/CULTURE/dzhaz_proti_popsi__bitva_titaniv-89215.html

Уважний читач і слухач, мабуть, помітив, що останнім часом в Україні спостерігається певний джазовий бум. Фестивалі проходять один за одним. І місця їх дислокації часто дуже престижні: Львів, Одеса, Коктебель, звісно — Київ. Ті нечисленні представники ЗМІ, котрі вузькопрофільно відстежують «весь цей джаз» у нашій країні, інколи просто не встигають на джазові форуми… А таких, до речі, в нас можна налічити чотири десятки! Тут і деякі воскреслі з небуття, і зовсім нові (як львівський, підтриманий Михайлом Фрідманом). Цікаво, чого б це раптом? Можливо, просто далася взнаки втома слухачів від фанерної попси, якою заповнений практично весь радіо- й телеефір?

…Пригадую, як у радянському дитинстві хотілося слухати музику «не ту», яку крутили по радіо, а іншу — невідому, «не нашу». Шукала в ефірі й раділа, почувши зрідка югославську або польську пісню в «Мелодіях і ритмах зарубіжної естради», на «Маяку» і в телевізійному «Кабачку «13 стільців».

В юності шаленою радістю «звідти» стали з труднощами роздобуті записи Beatles і нічна програма Вілліса Коновера The Voice of America Jazz Hour. Вона транслювалася «ворожими голосами» на Східну Європу, і її заставка — початок Take The A Train Біллі Стрейхорна-Дюка Еллінгтона — налаштовувала на енергійний, радісний лад, говорила: десь дуже далеко є інший світ, і там — інше, не схоже на наше життя.

Бадьора привітність чулася у жвавому голосі Коновера, який промовляв не завжди зрозумілі речі, потім звучала енергійна й світла музика.

Ця джазова радіопередача без розмов про політику виникла після відвідин СРСР у 1954-му Еллінгтоном. Вона стала надзвичайно могутньою зброєю в холодній війні між західною та комуністичною ідеологіями і способами життя.

Офіційно джаз у СРСР ніхто не забороняв, але й особливої підтримки ніхто не виявляв. Джаз животів десь на задвірках радянського музичного життя, долаючи тихий опір офіціозу. Проте американський джаз був відомий, його любили, а радянський тихенько розвивався на його образ та подобу…

…Сьогодні в нас немає заборон. Можемо поставити «тарілку» й дивитися продукцію сотень телеканалів (у тому числі західних!). Оскільки ж це доступно не всім, більшість наших громадян за роки, які минули після формального розлучення із совком, на жаль, дуже скоро отримали зворотний бік медалі «культурної свободи».

Українські діловари від кіно, телебачення і музики накинулися на дешеву західну продукцію. А що стосується масової музики, то засміченість пострадянських концертних залів, радіоефірів і екранів неякісними «продуктами життєдіяльності» українських, російських, а нерідко й західних поп-умільців призвела до закономірного наслідку: вперте й системне музичне задурення мас викликало природне відторгнення. Спраглі музики слухачі втомилися від нав’язуваної популярної вторсировини і не сприймають звукової жуйки, яку їм впарюють упродовж двох десятиліть упертої «боротьби за рейтинг». Сьогодні фанерний спів не розчарував лише найбільш твердолобих і примітивних своїх шанувальників.

Процес пішов… Почалося відторгнення діяльності більшості FM-станцій і музичних телепрограм, які буквально силоміць напихають нас жорсткою попсою. Втім, мислячі співвітчизники ніколи особливо не піддавалися такому «музону». Дедалі більше слухачів, над якими певний час мали владу музичні шулери, усвідомлюють, що їх надувають. Цьому сприяє сучасна відкритість інформаційного поля. Можливість набрати сторінку Youtub і слухати все чого душа забажає зменшує кількість наших музичних невігласів.

Потребу українців у справжньому духовному хлібі — літературі, театрі, кіно, музиці — усвідомлюють найкращі українські продюсери.

Причетні до музичного бізнесу співвітчизники, котрі знають якісну західну музику, дедалі більше розширюють діяльність на вітчизняному музичному ринку… Наразі я кажу про нові й відроджені з минулого наші джазові фестивалі. Найбільші з них — Jazz In Kiev, Jazz Koktebel, новий львівський Alfa Jazz Fest і старі Jazz Bez і «Флюгери Львова», харківський Za Jazz Fest, фестиваль в Одесі, вік якого одинадцять років.

Трохи скромніші форуми у Вінниці, київські «Єдність», Vocal Zonе. І зовсім невеликі кременчуцький, бердянський, чернівецький, луцький, черкаський, чернігівський, сумський, запорізький, які інколи не мають можливості запросити іноземних учасників і задовольняються переважно українськими джазовими виконавцями.

Можна продовжити і назвати ще, у тому числі дитячі. Їх достатньо, коли врахувати, що найчастіше організатори цих заходів обходяться без підтримки держави, власними силами, у кращому разі — маючи невелику спонсорську допомогу. Це зазвичай друкована продукція, проживання артистів у готелях або на території посольств, перельоти, транспорт та інші «практичні субсидії».

Деякі фестивалі виникають і зникають, знову відроджуються з попелу, інші — швидко спинаються на ноги. Як це сталося з Jazz In Kiev, Jazz Koktebel, Alfa Jazz Fest. Здавалося б, зрозуміла річ, «буття визначає свідомість», фінансування — запорука удачі культурного проекту. Таж ні. Успіх діяльності продюсерського агентства Jazz In Kiev спростовує категоричність матеріалістів, доводячи, що свідомість первинна, а матерія — вторинна.

Усе, що робить агентство під орудою Олексія Когана, ретельно продумується й має інтелігентний вигляд. Команда Когана несе високу культуру тим, хто тішиться плодами їхньої праці, — чи то буде великий фестиваль, окремий концерт, фотовиставка, демонстрація кінофільму, чи дитячий музичний ранок.

Звісно, діяльність агентства спирається на найбільш затребувані, масові стилі джазу та навколоджазової музики, його поп-жанрові вияви; джазовий авангард у нас майже невідомий — ні західний, ні дуже скромний наш.

Усе пізнається в порівнянні. Зазначу, що фестивалів серйозної музики в нас у країні відбувається в кілька разів менше, — академічна музика практично зникла з екранів та радіоефірів. Її ніхто не пропагує, дуже «точково» підтримує держава, спонсори бувають раз на сто років, та й то переважно з Росії. Але й ці наміри — благо, якщо вони дають нам можливість інколи послухати оркестри Гергієва та Співакова… Сьогодні в нас джаз досить затребуваний, порівняно з класичною музикою і серйозним авангардом, із яким він дедалі більше зближується.

Втім, порівняно з крихітною Литвою, в якій джазових фестивалів теж майже десяток, або невеликою Фінляндією, де їх стільки ж, як у нас, — наші цифри скромні. І в Росії джазових фестивалів відбувається приблизно вдвічі більше, ніж у нас. Однак, враховуючи кількість населення та площу територій наших країн, порівняння, безумовно, на користь України.

Задля справедливості скажу, що таку перевагу наші любителі джазу отримали тільки в роки незалежності. Оскільки керівники радянської України у своєму прагненні бути «святішими за папу римського» не просто не заохочували джаз, а умудрялися переплюнути всесоюзних колег. Цей вид музики в нас здебільшого або існував у статусі андеґраунду, або перебував під контролем ідеологічних відділів обкомів комсомолу, як, наприклад, на фестивалях у Донецьку, Кривому Розі…

Продюсер фестивалю в Каунасі Йонас Ючас казав років п’ять тому, що відкрита частина бюджету його дітища становила 200 тисяч євро. Стільки ж приховувалося за бартером — рекламою, телебаченням тощо. Наша маленька «Єдність» примудряється вкластися у 10—150 тис. грн. Але масштаби бувають різні: згадаймо червневий Львів. Хіба був би таким очевидним успіх першого ж Alfa Jazz Fest’а, якби не його потужний спонсор в особі Михайла Фрідмана?

Важко відповісти однозначно, оскільки дуже важлива і роль київського пропагандиста джазу О.Когана, який здобув досвід в організації джазових проектів упродовж останніх 15—20 років. Він не тільки провів левову частку п’ятнадцяти концертів цього опенейру, а й разом із командою однодумців брав участь у попередньому формуванні складу учасників. Не останнє місце в успішній домовленості із західними зірками рівня Ела Джарро та Хербі Хенкока, які побували на Jazz In Kiev’e, або Вінтона Марсаліса, який відіграв влітку у Львові, належить довірі до Когана багатьох західних виконавців. «Священні корови» західного джазу, багаторазові лауреати Grammy приїжджали до нас на його запрошення і залишилися задоволеними від перебування в нашій країні: як підготовленою, грамотною публікою, так і організацією побутових умов та гонорарами. Не за горами Четвертий Jazz In Kiev, який в останні жовтневі вечори знову відчинить двері старого МЦКМ. І послухати буде що, не сумнівайтеся…

Не останню роль у розширенні української джазової аудиторії відіграє американське посольство. Його працівники привозять і показують нашій країні чудові проекти, високоякісний живий американський джаз. Багато років Україна дружить на цьому терені з Польщею — незаперечним лідером європейського джазу та джазової освіти. Стало традицією проведення майстер-класів західних артистів у рамках їхніх концертних турів, і не тільки в Києві. Задля справедливості слід сказати, що деякі (інколи) несуть мало пізнавальної або практичної користі. Це залежить від педагогічних навичок музиканта, котрий дає майстер-клас. Хоча поради приїжджих західних умільців ми слухаємо найчастіше із роззявленим ротом. І вони того варті. Із захопленням згадую лекції-концерти екс-одесита, американського піаніста, молодого викладача знаменитої кузні джазових кадрів — школи Берклі в Бостоні — Вадима Неселовського. Музикант приголомшливо володіє інструментом. У нього великий композиторський дар, він чудово знає кухню джазової освіти. Вадим має незаперечний педагогічний талант: уміє пояснити свою думку, підкріпити її грою на інструменті, розтлумачити «кухню» своєї майстерності, вивести закономірності. На відміну від нашої джазової професури, він грає у найсучасніших стилях. І ділиться всім цим зі своїми слухачами сповна.

При тому що успіхи нашої джазової освіти поки що скромні, зрушення є. У Росії незаперечним лідером, патріархом джазової освіти виступає професор Гнесінки піаніст Ігор Бриль. У нас, на жаль, постаті такого масштабу немає. Гадаю, причина в лінощах одних та одвічному кумівстві інших, що стоїть на шляху великих особистостей. Тому, як завжди, чекаємо змін…

 

Поезія на театрі
Короткий конспект думок і емоцій, зроблений під час перегляду вистави «Три радості»

за віршами Володимира Свідзинського

(газета «Україна молода» від 27 жовтня 2011 року)

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1969/164/70078/

Валентина КЛИМЕНКО   

Ввідна інформація: 24 жовтня в театрі «Сузір’я» відбулася вистава «Три радості», яку поставив режисер Сергій Архипчук в рамках свого поетичного театру «Мушля». У виставі задіяні ведуча телесеріалу «Гра долі» Наталка Сопіт, редакторка «5–го каналу», поетка Олена Степаненко, лідер гурту «Холодне Сонце», режисер та диктор телеканалу «Тоніс» Василь Гоцко, акторка Ірина Бондаренко, студентка 5–го курсу акторського факультету КНУКіМ Дарина Кривошей, співачка Іларія.

1. Усі поети, записуючи надиктоване згори, повинні думати наперед і прикидати, як їхні будуть сприйматися у романтичному дівочому виконанні — з придиханням, замріяними очима, заламаними руками. Треба бути готовим до непізнаваності.

2. Одним з елементів вистави, крім музики, пластичних спроб, свічок, драбини, синьо–жовтої стрічки, є врода. Усі акторки — як на підбір — красиві, ставні, стрункі, молоді, але оскільки вони не професійні актриси, то мимоволі збивалися на модельні, а не хореографічні рухи. Здавалося, що їм важливіше, як вони виглядають, ніж як вони читають.

3. Із віршів, підібраних режисером Сергієм Архипчуком і консультантом вистави, професором Елеонорою Соловей (вона — головний літературознавець із Свідзинського і надзвичайно багато зробила для повернення його імені в літературу в достойному контексті), зрозуміло, що самотність — одна з головних тем поета, сум, візії природи, філософствування на тему минущості життя. «Три радості у мене не одіймані — самотність, труд, мовчання...». Самотність — це трудно і сумно, це біль і багато роздумів, голлівудські посмішки при цьому точно зайві. Мабуть, я надто цинічна для дівочих поетичних вистав. Не люблю архаїчної тужливості і водночас гламурності, непорушних очей, рвучких проходок із правого кутка в лівий. Люблю інтелектуальну режисуру і чесну гру.

4. Укотре піймала себе на думці, що робити: писати чесно про свої враження чи не писати взагалі, щоб не шкодити «українській справі». Чудово даю собі звіт, що сам факт того, що хтось ставить поетичні вистави і в театрі звучить поезія, та ще й автора, якого називали «поетом для поетів», «не поетом, а естетом», — дуже цінний. На жаль, мені завжди мало самого факту.

5. Розумію Марину Цвєтаєву, яка не любила, коли актори читають її вірші: «Поэт в плену у Психеи, актер Психею хочет взять в плен. Наконец, поэт — самоцель, покоится в себе(в Психее). Посадите его на остров — перестанет ли он быть? А какое жалкое зрелище: остров — и актер! Актер для других, вне других он немыслим, актер — из–за других. Последнее рукоплескание — последнее биение его сердца».

6. І тут же згадала, як гарно читають поезію Володимира Свідзинського актриси Лідія Жук і Галина Стефанова.

7. Літературознавець Наталя Ростиславівна Мазепа допомогла мені сформулювати одну з важливих претензій: не вистачало чоловічого голосу (тобто там був голос Василя Гоцка, але його затопили експресивні жіночі). Очевидно, через жіночі образи і фігури режисер намагався передати ліричне начало поета, меланхолійне, а відтак ніби жіноче — чоловікові меланхолія не пасує, або ж вона виражається брутально. Хотілося не вкрадливих, улесливих, обволікаючих жіночих голосів, а тверезого, гіркого чоловічого.

8. Співачка Іларія стала для мене відкриттям. Її русалчин голос — головна прикраса музичних експериментів з віршами про воду, річку, море — давав поезії шлейф того, що є не тільки в красивому людському голосі, а й того, що є в душі власника голосу.

 P. S. Буду дуже втішена плюралізмом, якщо ви самі підете і зробите свій конспект: наступна вистава «Три радості» відбудеться в театрі «Сузір’я» 9 листопада.

 

Вірші Володимира Свідзінського

(додаток від упорядника)

 

* * *

Холодна тиша. Місяцю надламаний,

Зо мною будь і освяти печаль мою.

Вона, як сніг на вітах, умирилася,

Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.

Три радості у мене неодіймані:

Самотність, труд, мовчання. Туги злобної

Немає більше. Місяцю надламаний,

Я виноград відновлення у ніч несу.

На мертвім полі стану помолитися,

І будуть зорі біля мене падати.

 

* * *

Так я між вами живу, одинокий в притаєних думах,

Як на торговищі в місті випадком посаджене древо:

Чи обкидається бростю, чи листя скровлене ронить,

В вирі юрби клопітної ніхто не зважає на нього.

 

* * *

Чорним вихорем – ночі,

Світлою бурею – дні.

Бачу я, бачу сам,

Що палаю в огні.

 

Небо горить і земля,

І сонце, і всі світи.

-        О вогню, вогню великий,

Де ж коріння твоє знайти?

 

О вогню, вогню таємний,

Навіщо гориш?

Нащо серце моє

Вдень і вночі томиш?

 

Марно питати, марно шукати:

Я ж сльозами тебе не заллю,

Тільки склонюся, спитаю:

-        Навіщо люблю?

 

 Тільки склонюся, промовлю:

-        Всевладен єси:

Ти запалив моє полум’я –

Нині згаси.

Чорним вихором – ночі,

Світлою бурею – дні.

Бачу я, бачу сам,

Що зникаю в огні.

 

ВОРІТТЯ

 

В безмежності часу ми прийдемо знов.

Тоді наше серце буде прекрасне:

Не потьмариться наша любов,

І наша радість не згасне.

 

Минуле покриється вічною тьмою;

Та що нам по скорбному спомині?

Ми вперше станем собою,

Засіяєм, як зоряні промені…

 

* * *

Давно, давно тебе я жду…

Коли б побачить ти могла,

Як хороше тепер в саду,

Як гарно мальва зацвіла.

І квіти ждуть тебе, як я…

Се ж я для тебе їх садив,

Для тебе пестив і ростив;

Се ж ти улюблена моя,

Подарувала їм життя,

В твоїй далекій далині

Була їм сонцем, як мені…

І я, сумуючи, не раз

На самоті, в вечірній час,

Як образ твій мені сіяв,

Про тебе їм оповідав.

 

* * *

Блукаю вдень то в луках, то в гаю,

Як дерево, вдихаю запах літа,

На падолі джерельну воду п’ю,

А на межі схиляю колос жита,

 

І так живу, як придолинний цвіт, –

Без розмислу, без дум і неспокою.

Та що по тім? Ніч владною рукою

Мій осяйний переміняє світ.

 

Тоді іду блукати в інші луки.

Там холодом північної роси

Торкаються мене невидні руки

І з темряви, з Великої розлуки

Звучать давно безмовні голоси.

 

* * *

Круг мене знов давно забутий світ:

Картопля, бур'яни, сніпчана стріха,

Між полем і городом легкий пліт;

За вітряком заходить сонце стиха.

 

Як мертвий лист, німує пережите.

Подуманої пісні не зберу.

Встаю до світа, удочку беру,

іду на Лош красноперку ловити.

 

I глухо так мої минають дні,     

Неначе я живу на дні морському.

Ось, бачиться, виходячи із дому,

Морський король загадує мене.

 

«Ти до труда привчай себе поволі,

I ось тобі сьогодні мій наказ:

За вітряком  холоне сонце в полі —

Візьми його та и принеси до нас».

 

* * *

Сьогодні вдень позаздрив

Звичайним грубим будякам,

Що на горбку розкидали свій порост.

Там поблизу, через дорогу, море;

Там легко дихати вітрам;

Туди важка не добреде задуха.

Лежав я там і слухав

Веселі повісті цикад,

Надихані глибоким блиском літа,

будяків кармінний сад

І шелестів, і пахнув,

Як милої наряд.

От я заснув, а море Чорне

На камінь камінь горне

І плеще, і шумить.

Воно шумить, а мила щось говорить,

І спів цикад, і голос моря

Світліє кожну мить.

 

* * *

Як хочеться покинути себе,

Свої гризоти, спогади, бажання...

На березі морськім знаходять діти

Камінчики блискучі — може я

Знайду собі де-небудь іншу вдачу

І  стану інший — безтурботний, владний,

Привабливий, упевнений себе.

Або купатись буду — і приплине

До ніг мені щербата горошинка.

Я проковтну її та й стану враз

Рибалкою в південнім місті. Буду

Свій човен мати, неводи плести,

На теплім морі ночувати часто,

Вертатися, коли в волоссі хмар

Горять рожеві уплітки, — а потім,

Коло стола в маленькій кухні сівши,

Дивитися, як мати чистить рибу

І як луска, спорснувши з-під ножа,

До пальчиків пошерхлих прилипає.

 

 

Щиро дякую за вичитку бюлетеня  Тетяні Бовт