Новини одним рядком:
30 квітня-03 травня – 1-й Всеукраїнський конкурс-фестиваль бандуристів присвячений пам’яті Г. Н. Гриштопи у Одесі
6 травня – концерт Олександра Петрова і Юрія Орлова на зльоті одеського турклубу "Романтик"
7 травня – концерт Євгенія Лабунського і Тетяни Шевченко на зльоті одеського турклубу "Романтик"
11 травня – Барикада на балконах на вулиці Дерибасівська, 20 в Одесі
14 травня – бард Володимир Губанов (Севастополь) у прямому ефірі Інтернет-радіо SevStar.FM www.sevstar.net
18 травня – концерт театру La Chanson Наш Окуджава” у Сумській муніципальній галереї (вул. Соборна, 27)
19 травня – 1-й пісенний фестиваль "БАРД-ЗНА-ЩО" у ПК тютюнової фабрики у Черкасах
19 травня – концерт гуртів «ZAPASKA» та «BEBOBUL» у арт-кафе «Квартира 35» (вул. Вірменська, 35) у Львові
27-29 травня – 18-ий Всеукраїнський фестиваль моно-мистецтв "РОЗКУТТЯ" у Хмельницькому, монотеатр "КУТ"
1-3 червня – відкритий фестиваль АП «Новая эпоха-2012» у Красному Лучі на Луганщині http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=1939
1-3 червня – фестиваль АП „Чатирдаг-2012” памяті Людмили Вертяєвої в Криму http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=1940
3 червня – п’ятий молодіжний етнодуховний «Обнова-фест» у Чернівецькому музеї народної архітектури та побуту
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи присилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Черкаси – Костянтин Павляк
"БАРД-ЗНА-ЩО" на Тютюнці
19 травня 2012 р., початок 18-00
Перший пісенний Фест в Черкасах, ініційований Тарасом Улітко і бард-відділенням „БАРОК”, присвячений Дню Солідарності черкаських поетів і музикантів і просто вільнотусующіхся на стріту неформалів.
ПОЧАТОК о 18.00. ПК Тютюнової Фабрики.
Ведучий – Рудольф 777.
Серед учасників: В’ячеслав „Браун Саунд” Чіпенко, Олександр Кузьменко, Олексій Лі і „Люди Вітру”, Сергій Грант, Соловей Мукусєв, Кока Черкаський, „Сон Розуму”.
Хмельницький – Володимир Смотритель
Привіт!
27,28,29 травня 2012р. в м. Хмельницькому, на базі монотеатру "КУТ", відбудеться 18-ий Всеукраїнський фестиваль моно-мистецтв "РОЗКУТТЯ".
Свої майстер класи, по 25 хв., будуть демонструвати: актори, поети, музики, барди, майстри гумору та оригіналього жанру. Постановка на учет цена
директор фестивалю - Володимир Смотритель
Київ – розсилка сайту http://festivali.org.ua/
ПОЛОЖЕНИЕ
об открытом Фестивале авторской песни и поэзии “Співучі вітрила ”.
(фрагменти положення)
V. Срок и место проведения.
18-20 мая, на территории Спортклуба «Фалькон» - г. Днепропетровск, жилмассив «Солнечный», ул. Маршала Малиновского, 7.
VI. Условия и порядок проведения.
Участники фестиваля будут проживать в палаточном лагере на территории Спортклуба «Фалькон», поэтому должны иметь с собой туристическое снаряжение и продукты питания (супермаркет через дорогу). Затраты на проезд и проживание - за счет участников, спонсоров или организаций, которые их командируют. По прибытии на место проведения фестиваля участники должны зарегистрироваться в оргкомитете, уплатив регистрационный сбор (50 грн).
Как добираться?
Фестиваль проводится в г. Днепропетровске, на территории Спортклуба «Фалькон», Ж/М Солнечный ( в 300 м от центрального городского моста, на берегу Днепра – левый берег. ). Ориентир: почти напротив - ТРЦ «Вавилон»- кафе "Бор-Бора".
Железной дорогой:
От ж/д или автовокзала - маршрутками 7,54,214 на Ж/М « Солнечный» Остановка – кафе « Бора-Бора», Маршала Малиновского, 7, или трамвай №1 до остановки "Центральная". Далее - маршрутным такси №56 с ул. Харьковская, или №35 из-под моста (возле цирка) на Ж/М « Солнечный» (7 -12 минут). Остановка – кафе « Бора-Бора», Маршала Малиновского, 7.
Вход в спортклуб через здание кафе «BORA BORA», дверь слева.
Программа Фестиваля:
Пятница, 18 мая:
с 12 до 19-00 - поселение, ознакомление с планом проведения Фестиваля;
19.00 – 23.00 - концерт-представление команд городов, клубов АП, членов жюри и гостей Фестиваля
Суббота, 19 мая:
00.00 - ... - фестивальные костры;
12.00 – 15.00 - творческие мастерские, отбор участников конкурсного концерта, прогулки на крейсерских яхтах по Днепру;
18.00 – 22.00 - концерт конкурсантов и гостей фестиваля;
23.00 - ... - “Чайхана” (юмористический театрализованный концерт).
Воскресенье, 20 мая:
10.00 -13.00 - обустройство территории, свертывание лагеря;
Все справки по вопросам организации фестиваля можно получить по телефонам:
097 228 5936, 068 412 8080 Павел Иванов
050 451 4006, 093 135 7884 Александр Сочан
063 34 91 442 Бучинский Владимир
063 75 38 506 Бобко Наталья
067 53 93 352 Попенко Олег
099-761-65-19 Рудь Сергей
Львів (?) – Культ Культури
У "Дзизі" концерт "Zapaska" and "BeBoBul"
19 травня, у п'ятницю о 20:00 у арт-кафе «Квартира 35» (вул. Вірменська, 35, другий поверх) відбудеться концерт гуртів «ZAPASKA» (Кам'янець-Подільський) та «BEBOBUL» (Чернівці).
Концерт представляють"РУХ.art.promo" і МО "ДЗИГА".
Вхід – 40 грн., для членів «Jazz Club.Lviv» та Етноклубу – 20 грн.
Довідка:
ZAPASKA – інді-поп дует, що робить музику за принципом live looping. Дует використовує різні джерела добування та видозмінення звуку: акустичні інструменти (гітара, усні гармоніки, міні-баян, африканські народні інструменти), драм-машину та процесори ефектів. Zapaska створює насичені музичні композиції, прості й експериментальні водночас.
З 2010 Zapaska багато подорожує Україною та Європою з клубними турами і фестивалями (FortMissia 2010, Арт Поле 2010, I Love Kiev (Україна), Tramtamtydamtuda, Festiválek bez bojů a válek, Povalec 2011 (Чехія), Spievajúci básnici 2011, Pohoda Indoor Camping 2011 (Словакія), Europejski Stadion Kultury (Польща). Восени 2011 Zapaska спільно з зірками словацької інді сцени Longital мала тур Чехією та Словакією.
Дебютний EP «LANKA» вийшов у 2010, на дві композиції, «Несподівано» і «Колискова» є кліпи. У лютому 2011 Zapaska записує студійний live для програми Jak se vám libí чеського радіо Proglass. Влітку 2011 дует випустив другий EP Translitom, який у мережі вийшов на молодому українському лейблі XXX Waves.
BeBoBul – це, здавалося б, тіільки двоє, але, насправді, на сцені разом з ними невидимі сомалійські жінки, туарегські пастухи, волхви заборонених індійських культів… З вінілових платівок це кодло кочує в семплер, а вже звідти підспівує Бібобулам.
Етнічні вигуки, ритмічні полотна від диско до дабу та туріпхопу, і густі атмосферні гітарні партії накривають щільною звуковою ковдрою.
BeBoBul – чернівецький дует, що утворився взимку 2011 року. Музична основа – бас, гітара та драммашина. Учасники групи, які раніше брали участь в дуже ріжних за стилем колективах (Олово, Гуцул Каліпсо, The Limited Edition, Бриллиантовый Зелёный), зібралися разом щоб грати те, до чого дійсно лежить душа. Варіюючи елементами пост-року, шуґейзу, дрім-попу та експериментальної музики хлопцям вдалося створити самобутній проєкт з індивідуальним підходом та звучанням.
ДЕТАЛІ:
http://dzyga.com.ua/
https://www.facebook.com/zapaska
https://www.facebook.com/bebobul
https://www.facebook.com/pyx.art.promo
Чернівці – Мар`ян Лазарук
Шановні журналісти!
Друзі та партнери нашого фестивалю!
3 червня 2012 року у Чернівецькому музеї народної архітектури та побуту відбудеться п’ятий молодіжний етнодуховний «Обнова-фест».
У додатку Ви знайдете прес-анонс події, афішу, банер та аудіоролик фестивалю! Тут також можна переглянути відео-запрошення – http://www.obnova-fest.cv.ua/
З повагою, від імені оргкомітету Мар`ян Лазарук, м. Чернівці
Прес-анонс
«Обнова-фест 2012»: свято духу і традицій знову у Чернівцях
Ювілейний – п’ятий фестиваль об’єднає на фестивальних сценах два десятки відомих і перспективних музичних колективів
Етнодуховний фестиваль «Обнова-фест» святкує п’ятиріччя. Традиційно на Зелені Свята до Чернівців з’їдеться патріотична, сучасна і прогресивна молодь та кожен, хто, поза свій вік, почувається завжди молодим.
Стартує дійство в неділю, 3 червня 2012 р., опівдні в музеї екуменічною (багатоконфесійною) молитвою за українську молодь. Організатори запросили до участі багатьох народних майстрів, умільців, які будуть проводити майстер-класи з традиційних та сучасних ремесел. Учасники фестивалю також зможуть: навчитися українських танців, послухати виступи молодих письменників (у «Поетичному млині»), переглянути етно-фільми («Полонинське три де»), покататися верхи, зайнятися екстремальними видами спорту, пограти у футбол з відомими музикантами (акція «Євро-2012 на Обнова-фесті в Чернівцях»), насолодитися творчістю кращих буковинських фольклорних колективів, заспівати в народному карооке і ще багато-багато іншого. До речі, на фестивалі можна буде скуштувати народних страв, дізнатися більше про скаутське життя пластунів, познайомитися з приборкувачами полум’я – формацією «Тіні вогню» та поспостерігати, як пожежники гасять багатометрову ватру.
А ввечері гостей «Обнова-фесту» розважатимуть драйвові музичні колективи. Чернівці представлятимуть «Серцевий напад», із Києва приїдуть «Фолькнери» та «Веремій», гості з Одеси – «Друже музико» та з Харкова – «Бандурбенд» спробують довести, що український етно-рок грають не тільки на Заході. На закуску – справжні чернівецькі батяри «Гуцул Каліпсо» та «Стелсі», а довершить фестивальний марафон легендарна станіславівська «Перкалаба».
Вхід – 20 грн. Для пенсіонерів і дошкільнят – безкоштовно
Детальніша інформація: www.obnova-fest.cv.ua, пишіть нам: obnovafest@gmail.com
офіційні групи фестивалю: http://www.facebook.com/groups/210281435673091/
http://vk.com/club8914647
Севастополь – Катерина Лагода
Доброго дня, пане Петро.
Ось тільки вчора приїхала з так сказати канікул ))).
Настрій позитивний, емоції тільки найкращі!!! Одесса нас зустріла чудовою погодою та новими зустрічами. Навіть не очікувала, що стільки людей спілкується українською в Одессі. Люди дуже привітні, раді допомогти.
Сам конкурс розпочався 30 квітня з реєстрації конкурсантів, а ввечері був концерт від жюрі конкурсу та інших виконавців. Мені неймовірно сподобалася одна із членів жюрі Іглидан Сюзанна, одеситка http://vk.com/id21225754. Її майстерна гра на бандурі й голос - зачарували з перших звуків. Сама вона дуже позитивна людина, сповнена впевненості та любові до музики. В жюрі також був відомий Вам Мошик Микола Григорович: http://uk.wikipedia.org/wiki/Мошик_Микола_Григорович
Він також виступив на цьому концерті.
Виступ молодшої категорії, в якій і виступали учні Ольги Семенівни, розпочався 1 травня ранком. Виступили непогано, але дуже хвилювалися. Хлопчик 10-річний зайняв 2 місце, дівчина 13-річна посіла 3-й (в старшій шкільній категорії).
Хочу відмітити, що більшість конкурсантів виступали на нових бандурах. Різницю було чути. (((((((
2 травня виступали ансамблі, а наступного дня був заключний концерт на Дерибасовській, де була встановлена сцена, і нагородження переможців. Нажаль цього дня я вже поїхала в Суми.
Додам до наступного листа декілька фотографій. Хочу відмітити один дует, який полонив моє серце. З якого міста вони я не запам'ятала, але їх виступ дуже торкнувся мого серця. Виконувуали вони українську народну пісню "При долині кущ калини" та "Ой під вишнею".
Захопив виступ і дуєтів бандура+гітара, дівчата дуже гарно зіграні й грали неймовірно складні твори.
Доречі, ось інформація з конкурсу: http://vk.com/public35012352
Вперше в м. Одесі відбудеться з 30 квітня – 03 травня 2012 р. І Незалежний Всеукраїнський конкурс-фестиваль бандуристів
Одеса – Тетяна Шевченко
Добрий день, Петро!
Бюлетень отримано!
Ось новини одеського турклубу "Романтик": 55 лет турклубу "Романтик". Одесса.
Май 2012. http://romantik.odessa.ua/forum/viewtopic.php?t=364
foto.mail.ru/mail/mirtur1056/384/405.html
На жаль, події вже пройшли, але можна подивитися фото, подiлитися спогадами.
Київ – Мистецьке Об’єднання «Остання Барикада»
Барикада на балконах!
Хто сказав,що балкони існують для вирощування гіацинтів в горщиках?
Балкони існують,щоб з них читати вірші!
Живе в Одесі на вулиці Дерибасівській креативна дівчина-художниця, що розписала візерунками свій балкон та надписала його «Слава Україні!»
І є в Україні креативне Мистецьке Об’єднання «Остання Барикада», яке вирішила влаштувати перші в Одесі літературні читання та бардівські співи прямо над головами одеситів та гостей цього сонячного міста.
І є в Україні шалені поети і музиканти, що жваво відгукнулися на красиву і безбашену ідею.
Тож 11 травня о 18.00 запрошуємо всіх романтиків, культуролюбів та балкономанів на вулицю Дерибасівську, 20 (що прямо на Грецькій площі). Такого Ви ще не бачили і не чули!
Київський десант барикадівців-балконників:
Брати Капранови-письменники, поети (а з недавніх пір-ще й музиканти), Артем Полежака-поет, слемер, репер-барабасовець, Тетяна Коваленко –поетка (а ще зажила собі слави як «поетичний прогноз погоди» на «1+1»), Сергій Пантюк-поет, письменник, трибун, Ірина Шувалова-поетка (дарунок від «Смолоскипу», володарка його най-най першої премії), Гурт «Телері» - Леся Рой та Віктор Тімохін.
Одеський оплот барикадівців-балконників:
Максим Трубніков-кобзар (і нехай з’їдять свої шапки ті, хто думав,що Одеса не кобзарський край!), Олекса Губський-поет (Ви будете сміятися, але окрім того, що він поет, він теж-кобзар!), Анатолій Хромов-поет (одеситки впевненні, що він-еротоман. ), Гурт «Друже Музико» - за самовизначенням гурт «патріотичного позитиву».
Організатор: Мистецьке Об’єднання «Остання Барикада»
За підтримки: видавництво «Смолоскип», фонд «Моя Україна», об’єднання «Своя правда»
Інформаційні партнери: 5 канал, «Друг Читача»
Прямі включення: «1+1», ТВІ
Голова оргкомітету: Олесь Доній
Контакти: в Києві-Сергій Королишин 097-592-21-97
В Одесі: Наталія Михайленко 097-222-10-60
І запам’ятайте: Балкони існують,щоб з них читали вірші!
Київ – Олеся Мамчич
Друзі!
Якщо ви прийдете 14 травня, у понеділок, о 18-30 до книгарні "Є" - матимете дуже гарний настрій, адже потрапите на "Нотатки на памперсі" - вечір дитячої літератури, читаної для дорослої аудиторії. Приходьте - не пошкодуєте. Я як організатор дійства буду дуже рада всіх вас бачити. Прохання посприяти поширенню інформації.
14 травня, у понеділок, книгарня "Є" (вул. Лисенка, 3, Київ). Початок о 18-30
НОТАТКИ НА ПАМПЕРСІ
Учасники: Іван Андрусяк, Леся Воронина, Олександр Дерманський, Олена Захарченко, Ірена Карпа, Олаф Клеменсен, Олеся Мамчич, Дзвінка Матіяш, Галина Ткачук, а також фольк-дует "Зелена Гичка".
Коли письменник зустрічається з дитям, здається - все, капець, творчість закінчилась і зів”яла: починаються памперси. З-під дивану вилазить памперс, веселий і закаканий. Він голосно сміється. Письменник плаче. Ніч. Дитина не спить... Уже сьому годину не засинає... Отак і сидять - памперс, дитина й письменник...
Спробі розвінчання цього розповсюдженого міфу і присвячені НОТАТКИ НА ПАМПЕРСІ. Письменники розкажуть про свій досвід зустрічі із ДИТИНОЮ, і те, як згаданий досвід уплинув на їхню творчість.
Цільова аудиторія - дорослі з дітьми, однак акцент саме на дорослій аудиторії. Літературна акція, у першу чергу, це дитячі твори, читані для дорослих, цікаві для дорослих і подані у контексті, найбільш близькому дорослим.
На закінчення акції - автограф-сесія на памперсах.
Медіатори: Олеся Мамчич, Олаф Клеменсен.
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Знаєте?
Знаєте, чому ми й досі
отакі голодні й босі
і нічого у свої пусті комори
ще засипать не змогли?
Українців знищили голодомори,
а залишились хохли.
К россиянину-соотечественнику
Что же ты, разумный россиянин,
ходишь по земле моих отцов
и не знаешь вещего сказанья,
то она не терпит подлецов?
Ты живёшь взращённым ею хлебом,
наряжаешь ёлку каждый год,
бредишь голубым над нею небом
и вовсю хулишь её народ.
Украина – не простая баба,
и земля Отчизны не проста.
Обращенье с нею на арапа
Божий гнев разбудит неспроста.
Ты, познавший разума глубины,
не усвоишь истину одну:
коль не любишь землю Украины,
значит, любишь только сатану.
Если мать-Отчизна Украина,
без которой счастья не найти,
для тебя не жизни пуповина,
видно, нам с тобой не по пути.
Правда про війну
Я стільки чув про ту війну,
з дитинства з нею ще зіткнувся,
та правду знаю лиш одну –
мій батько з фронту не вернувся.
І хай літопис той біди
перегортає просторіка,
мого там батька не знайти –
неначе вирвана сторінка.
Отож як тисячі базік
данину платять Вітчизняній…
а батько мій навіки зник,
на світі білому незнаний.
Рубрика – „Пам’ять”
Бард, що прагнув залишитися собою
День Перемоги співпав з днем народження Булата Окуджави, який 1942 року пішов добровольцем на війну, де був важкопоранений. У травні 1977 року привітали поета зі святами, і він подякував за це сумському клубу книголюбів. Через півроку побував у нього вдома, щоб дізнатися про деталі біографії для проведення вечора його творчості, який провели 11 березня 1978 року в Сумській міській бібліотеці ім. Т.Шевченка.
http://nnm.ru/blogs/shadowboa/bulat-okudzhava-luchshee-2012-dts-5-1-upmix/
Була́т Ша́лвович Окуджа́ва (9 мая 1924, Москва, СССР — 12 июня 1997, Кламар, Франция) — советский поэт, композитор, литератор, прозаик и сценарист. Автор около двухсот авторских и эстрадных песен, написанных на собственные стихи, один из наиболее ярких представителей жанра авторской песни в 1950-е—1980-е годы.
Биография
Булат Окуджава родился в Москве 9 мая 1924 года в семье коммунистов, приехавших из Тифлиса для партийной учёбы в Коммунистической академии. Отец — Шалва Степанович Окуджава, грузин, известный партийный деятель, мать — Ашхен Степановна Налбандян, армянка, родственница известного армянского поэта Ваана Терьяна.
Примечательно одно из стихотворений Б. Окуджавы, посвящённое матери:
Настоящих людей так немного,
Все вы врете, что век их настал.
Посчитайте и честно и строго,
Сколько будет на каждый квартал.
Настоящих людей очень мало.
На планету — совсем ерунда.
А на Россию одна моя мама.
Только что она может одна?
Вскоре после рождения Булата его отец был отправлен на Кавказ работать комиссаром грузинской дивизии. Мать осталась в Москве, работала в партийном аппарате. На учёбу Булат был отправлен в Тбилиси, учился в русском классе. Отец был повышен до секретаря Тбилисского горкома; из-за конфликта с Лаврентием Берией он обратился с письмом к Серго Орджоникидзе с просьбой направить его на партийную работу в Россию, и был отправлен на Урал парторгом на строительство вагоностроительного завода в городе Нижний Тагил. Затем Шалва Степанович стал 1-м секретарём Нижнетагильского горкома партии и вскоре выписал семью к себе на Урал. Булат начал учиться в школе № 32.
Первое место жительства — ул. Арбат, д. 43, коммунальная квартира на 4-м этаже.
В 1937 году родители Булата были арестованы, отец был расстрелян по ложному обвинению 4 августа 1937 года, а мать сослана в Карагандинский лагерь, откуда она вернулась лишь в 1955 году. После ареста родителей Булат с бабушкой вернулся в Москву. Он редко говорил и писал про своих предков и о своей судьбе, лишь к концу жизни он написал автобиографический роман «Упразднённый театр», где рассказывает о невзгодах своей семьи.
В 1940 году Булат Окуджава переехал к родственникам в Тбилиси. Учился, потом работал на заводе учеником токаря.
В апреле 1942 года, в возрасте 17 лет, Окуджава пошёл на фронт добровольцем. Был направлен в 10-й Отдельный запасной миномётный дивизион. Затем, после двух месяцев обучения, был отправлен на Северо-Кавказский фронт. Был миномётчиком, потом радистом тяжёлой артиллерии. Был ранен под Моздоком.
К этому времени относится его первая песня «Нам в холодных теплушках не спа́лось» (1943), текст которой не сохранился.
Вторая песня была написана в 1946 году — «Старинная студенческая песня» («Неистов и упрям…»).
После войны Окуджава поступил в Тбилисский государственный университет. Получив диплом, в 1950 году начал работать учителем — сначала в сельской школе в селе Шамордино Калужской области и в районном центре Высокиничи.
В 1954 году, после встречи писателя Владимира Кобликова и поэта Николая Панченко с читателями в Высокиничском районе, Булат подошёл к ним и предложил послушать его стихи. Получив одобрение и поддержку, он перебрался в Калугу, где стал сотрудничать с газетой «Молодой ленинец» и в 1956 году выпустил свой первый сборник «Лирика».[1]
В 1956 году после реабилитации родителей и XX съезда вступил в КПСС.
В 1959 году Окуджава вернулся в Москву. В том же году начал выступать как автор песен (стихов и музыки) и исполнять их под гитару, быстро завоёвывая популярность. К этому периоду (1956—1967) относится сочинение многих наиболее известных ранних песен Окуджавы («На Тверском бульваре», «Песенка о Лёньке Королёве», «Песенка о голубом шарике», «Сентиментальный марш», «Песенка о полночном троллейбусе», «Не бродяги, не пропойцы», «Московский муравей», «Песенка о комсомольской богине» и др.).
Работал редактором в издательстве «Молодая гвардия», затем — заведующим отделом поэзии в «Литературной газете». Участвовал в работе литературного объединения «Магистраль».
В 1961 году ушёл со службы и больше по найму не работал, занимаясь исключительно творческой деятельностью.
В 1961 год в Харькове состоялся первый на территории СССР официальный вечер авторской песни Булата Окуджавы. Вечер был организован литературоведом Л. Я. Лившицем, с которым Б.Окуджаву связывали дружеские отношения.
В 1962 году Окуджава стал членом Союза писателей СССР. В том же году Окуджава впервые появился на экране в фильме «Цепная реакция», в котором исполнил песню «Полночный троллейбус».
В 1970 году на экраны вышел фильм «Белорусский вокзал», в котором исполнялась песня Булата Окуджавы «А нам нужна одна победа». Окуджава — автор и других популярных песен для таких кинофильмов, как «Соломенная шляпка», «Женя, Женечка и „катюша“» (в нём Окуджава в эпизодической роли поёт под гитару в солдатской форме) и др. В общей сложности песни Окуджавы и на его стихи звучат в более чем 80-ти фильмах.
Первый диск с песнями Окуджавы вышел в Париже в 1968 году. В том же году в Польше вышел диск с песнями Окуджавы в исполнении польских артистов, и одна песня — «Прощание с Польшей» — в нём была в исполнении автора. С середины 70-х годов диски Окуджавы выходили и в СССР.
Песни Булата Окуджавы, распространяясь в магнитофонных записях, быстро завоёвывали популярность, в первую очередь среди интеллигенции: сначала в СССР, затем и среди русскоговорящих за рубежом. Песни «Возьмемся за руки, друзья…», «Пока Земля ещё вертится…» («Молитва Франсуа Вийона») стали гимном многих слетов КСП и фестивалей. Помимо песен на собственные стихи, Окуджава написал ряд песен на стихи польской поэтессы Агнешки Осецкой, которые сам перевёл на русский.
Весьма плодотворным оказался творческий союз Булата Окуджавы с композитором Исааком Шварцем. Вместе они создали 32 песни, наиболее известные из которых — песня «Ваше благородие, госпожа Удача» («Белое солнце пустыни»), песенка кавалергарда из кинофильма «Звезда пленительного счастья», романс «Любовь и разлука» («Нас венчали не в церкви»), а также песни из кинофильма «Соломенная шляпка».
В 1961 году Окуджава дебютировал как прозаик: в альманахе «Тарусские страницы» была опубликована его автобиографическая повесть «Будь здоров, школяр» (отдельным изданием вышла в 1987).
Опубликованы повести: «Бедный Авросимов» («Глоток свободы») (1969) о трагических страницах в истории декабристского движения, «Похождения Шипова, или Старинный водевиль» (1971) и написанные на историческом материале начала XIX века романы «Путешествие дилетантов» (часть 1. — 1976; часть 2. — 1978) и «Свидание с Бонапартом» (1983).
С началом перестройки Булат Окуджава стал принимать активное участие в политической жизни страны, заняв активную демократическую позицию.
С 1989 года — член-учредитель русского ПЕН-центра.
В 1990 году вышел из КПСС.
С 1992 года — член комиссии по помилованиям при Президенте РФ; с 1994 года — член комиссии по Государственным премиям РФ.
Был членом учредительного совета газеты «Московские новости», членом учредительного совета «Общей газеты», членом редколлегии газеты «Вечерний клуб», членом Совета общества «Мемориал».
В 1993 году подписал «Письмо 42-х».
В 1990-е годы Окуджава в основном жил на даче в Переделкине. В эти годы Окуджава выступал с концертами в Москве и Санкт-Петербурге, в США, Канаде, Германии и Израиле.
Памятник Булату Окуджаве на Арбате
23 июня 1995 года состоялся последний концерт Булата Окуджавы в Штаб-квартире ЮНЕСКО в Париже.
12 июня 1997 года Булат Окуджава скончался в Париже (в пригороде Кламар), в военном госпитале.
Перед самой смертью Булат Окуджава был крещён с именем Иоанн в память о святом мученике Иоанне Воине. Это произошло в Париже по благословению одного из старцев Псково-Печорского монастыря.
Похоронен на московском Ваганьковском кладбище.
Пропоную вірші Булата Окуджави. Упорядник
Мой отец
Он был худощав и насвистывал старый, давно позабытый мотив,
и к жесткому чубчику ежеминутно его пятерня прикасалась.
Он так и запомнился мне на прощанье, к порогу лицо обратив,
а жизнь быстротечна, да вот бесконечной ему почему-то казалась.
Его расстреляли на майском рассвете, и вот он уже далеко.
Все те же леса, водопады, дороги и запах акации острый.
А кто-то ж кричал: "Не убий!" одинокий... И в это поверить легко,
но бредили кровью и местью святою все прочие братья и сестры.
И время отца моего молодого печальный развеяло прах,
и нету надгробья, и памяти негде над прахом склониться, рыдая.
А те, что виновны в убийстве, и сами давно уже все в небесах.
И там, в вышине, их безвестная стая кружится, редея и тая.
В учебниках школьных покуда безмолвны и пуля, и пламя, и плеть,
но чье-то перо уже пишет и пишет о том, что пока безымянно.
И нам остается, пока суд да дело, не грезить, а плакать и петь.
И слезы мои солоны и горючи. И голос прекрасен... Как странно!
Детство
Я еду Тифлисом в пролетке.
Октябрь стоит золотой.
Осенние нарды и четки
повсюду стучат вразнобой.
Сапожник согнулся над хромом,
лудильщик ударил в котел,
и с уличным гамом и громом
по городу праздник пошел.
Уже за спиной Ортачала.
Кура пролегла стороной.
Мне только лишь три отстучало,
а что еще будет со мной!
Пустячное жизни мгновенье,
едва лишь запомнишь его,
но всюду царит вдохновенье,
и это превыше всего.
В застолье, в любви и коварстве,
от той и до этой стены,
и в воздухе, как в государстве,
все страсти в одну сведены.
Я еду Тифлисом в пролетке
и вижу, как осень кружит,
и локоть родной моей тетки
на белой подушке дрожит.
* * *
Вот я убитый падаю у бережка,
А в небе зорька майская сгорает,
Трубач трубу подкидывает бережно
И вдохновенно так играет.
Орудья остыли, рты отгикали,
До тех, кто живы, полтора квартала,
Неужто лишь одной моей погибели
войне, чтоб стихнуть, не хватало.
Так что ж я не погиб тогда вначале,
Когда и пули не были слышны?
О, скольких мы сейчас перевенчали бы,
А может, просто не было б войны.
* * *
О чем ты успел передумать, отец расстрелянный мой,
когда я шагнул с гитарой, растерянный, но живой?
Как будто шагнул я со сцены в полночный московский уют,
где старым арбатским ребятам бесплатно судьбу раздают.
По-моему, все распрекрасно, и нет для печали причин,
и грустные те комиссары идут по Москве, как один,
и нету, и нету погибших средь старых арбатских ребят,
лишь те, кому нужно, уснули, но те, кому нужно, не спят.
Пусть память -- нелегкая служба, но все повидала Москва,
и старым арбатским ребятам смешны утешений слова.
Душевный разговор с сыном
Мой сын, твой отец – лежебока и плут
из самых на этом веку.
Ему не знакомы ни молот, ни плуг,
я в этом поклясться могу.
Когда на земле бушевала война
и были убийства в цене,
он раной одной откупился сполна
от смерти на этой войне.
Когда погорельцы брели на восток
и участь была их горька,
он в теплом окопе пристроиться смог
на сытную должность стрелка.
Не словом трибуна, не тяжкой киркой
на благо родимой страны –
он все норовит заработать строкой
тебе и себе на штаны.
И все же, и все же не будь с ним суров
(не знаю и сам, почему),
поздравь его с тем, что он жив и здоров,
хоть нет оправданья ему.
Он, может, и рад бы достойней прожить
(далече его занесло),
но можно рубаху и паспорт сменить,
да поздно менять ремесло.
* * *
По какой реке твой корабль плывет
до последних дней из последних сил?
Когда главный час мою жизнь прервет,
вы же спросите: для чего я жил?
Буду я стоять перед тем судом –
голова в огне, а душа в дыму ...
Моя родина – мой последний дом,
все грехи твои на себя приму.
Средь стерни и роз, среди войн и слез
все твои грехи на себе я нес.
Может, жизнь моя и была смешна,
но кому-нибудь и она нужна.
* * *
Чувствую: пора прощаться. Всё решительно к тому. Не угодно ль вам собраться у меня, в моем дому?
Будет ужин и гитара, и слова под старину. Я вам буду за швейцара – ваши шубы отряхну.
И, за ваш уют радея, как у нас теперь в ходу, я вам буду за лакея и за повара сойду. |
Приходите, что вам стоит! Путь к дверям не занесен. Оля в холле стол накроет на четырнадцать персон.
Ни о чем не пожалеем, и, с бокалом на весу, я последний раз хореем тост за вас произнесу.
Нет, не то чтоб перед светом буйну голову сложу… Просто, может, и поэтом вам при этом послужу. |
Был наш путь не слишком гладок.
Будет горек черный час…
Дух прозренья и загадок
пусть сопровождает нас.
Бандура шукає мецената
Попри брак фінансування, у Києві вперше пройшов Відкритий конкурс молодих бандуристів
№ 75-76, п'ятниця, 27 квітня 2012
http://www.day.kiev.ua/3048406
Вадим ЛУБЧАК. Фото Костянтина ГРИШИНА, «День»
З ініціативи Національної спілки кобзарів України та Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди у Києві вперше пройшов Відкритий молодіжний конкурс бандуристів, приурочений до 170-річчя з дня народження Миколи Лисенка. Позмагатися у вправності гри на музичних інструментах у музеї ім. М. Лисенка, де відбулося конкурсне прослуховування учасників, зібралися 22 випускники дитячих музичних шкіл, шкіл мистецтв, кобзарських студій, вищих музичних навчальних закладів віком від 15 до 27 років з Києва, Львова та Харкова.
- Конкурс ніким не фінансувався. На жаль, нам так і не вдалося знайти спонсорів, - зізнався «Дню» голова Національної спілки кобзарів України Володимир ЄСИПОК. – Бандура – унікальний музичний інструмент, який практично немає аналогів у світі. Для українців – це національний символ, а крім «Просвіти», яка подарувала учасникам конкурсу «Кобзарі» Тараса Шевченка, підтримати молодих музикантів, повторюсь, ніхто не захотів.
За словами Володимира Єсипка,організатори конкурсу не просто прослухали талановиту молодь і відзначили кращих, але й дати переможцям можливість чи не вперше у житті виступити на великий сцені – у Національній філармонії України – разом з Національною заслуженою капелою бандуристів України ім. Г. Майбороди у святковому концентрі з нагоди ювілею М. Лисенка.
- Бандура – моє життя. Беру її до рук щодня, долучаючись цим до загальнокультурних цінностей нашого народу, - розповів після концертного виступу переможець конкурсу бандуристів Максим ВОЛОВОДЕНКО. - Граю на бандурі понад 10 років. Присвятив цьому своє життя. Звичайно, цим музичним інструментом мільйони гривень сьогодні не заробиш, але на життя вистачає. Той, хто професійно грає на бандурі, з голоду не помре.
ПЕРЕМОЖЕЦЬ КОНКУРСУ БАНДУРИСТІВ МАКСИМ ВОЛОВОДЕНКО НА КОНЦЕРТІ
ВИКОНАВ КОМПОЗИЦІЮ М. ЛИСЕНКА «ОГНІ ГОРЯТЬ» (НА СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА)
- Є різні мотивації вчитися гри на бандурі, - вважає відомий кобзар, бандурист та лірник Тарас КОМПАНІЧЕНКО. – Мені, перш за все, було цікаво знати, правонаступником кого є український народ, яку культуру ми успадкували. Закортіло особисто підтримати, зберегти ці традиції, бути почутим і цікавим. У бандуристів є своєрідна місія: показати українцям, що ми не варвари, а нащадки великої цивілізації, великої культурної спадщини.
Переможців першого конкурсу бандуристів визначили у трьох номінаціях: «Солісткою бандуристкою-співачкою» стала Наталія ВОРОБЕЙ (Львів), «Соліст бандурист-співак» Максим ВОЛОВОДЕНКО (Київ), «Соліст бандурист-інструменталіст» Оксана ДЕНИСЯКА (Львів).
До речі, під час святкового концерту з нагоди 170-річного ювілею Миколи Лисенка у Національній філармонії України 70 музикантів капели бандуристів ім. Г. Майбороди виконали композицію «Туман хвилями лягає» з опери М.Лисенка«Утоплена» разом з капелою бандуристів та жіночою групою народного хочу імені Станіслава Павлюченка Київського національного університету культури і мистецтв. Чи не вперше на сцені філармонії одночасно виступили майже півтори сотні бандуристів та лірників. «У нас такого масштабного виконання одного твору ще не було, - розповіла директор-розпорядник Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. Майбороди Раїса ЧОРНОГУЗ. – Художній керівник і головний диригент нашої капели – народний артист України Віктор СКОРОМНИЙ- має великий досвід роботи зі змішаними колективами. Це була його ідея одночасно вивести на сцену таку кількість людей. Як на мене, композицію виконали прекрасно.
Через брак фінансування Київський відкритий молодіжний конкурс бандуристів із запланованих трьох днів тривав протягом одного. Втім, керівництво Національної спілки кобзарів України сподівається, що у майбутньому ці творчі змагання знайдуть свого мецената та стануть щорічними.
Щиро дякую за вичитку бюлетеня Тетяні Бовт